Мобильная версия

Архив офтальмологии Украины Том 10, №3, 2022

Особливості раннього післяопераційного періоду хірургічного лікування катаракти у хворих на цукровий діабет 2-го типу

Авторы: Кирпичников О.В.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
Медичний центр «Зір 100 %», м. Київ, Україна

Рубрики: Офтальмология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Катаракта — основна причина сліпоти в усьому світі, яка також є одним із найчастіших очних ускладнень, що супроводжують ЦД. Золотим стандартом хірургії катаракти сьогодні є факоемульсифікація (ФЕК) з імплантацією задньокамерної інтраокулярної лінзи (ІОЛ). Через вихідне пошкодження гематоофтальмічного бар’єра у хворих на ЦД ризик розвитку неінфекційного запалення після ФЕК вищий на понад 30 %, якщо порівняти із соматично здоровими пацієнтами. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 80 пацієнтів (146 очей) із катарактою, хворих на цукровий діабет 2-го типу, яким виконувалася ФЕК з імплантацією ІОЛ. У всіх пацієнтів супутньою була непроліферативна діабетична ретинопатія. Пацієнтам до операції та у післяопераційному періоді проводили дослідження гостроти зору, внутрішньоочного тиску, ендотеліальну біомікроскопію, оптичну когерентну томографію сітківки, біомікроскопію. Результати. Виконання ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на цукровий діабет 2-го типу дозволило: статистично значуще підвищити некориговану гостроту зору в 7 разів на 1-шу, 10-ту добу та через 3 місяці (tдо опер. — 1-ша доба = 8,75, tдо опер. — 10-та доба = 9,30, tдо опер. — 3 міс. = = 8,19; p = 0,0000), у 6 разів через 1 місяць (tдо опер. — 1 міс. = 7,45; p = 0,0000) спостережень після оперативного втручання; статистично значуще підвищити максимально кориговану гостроту зору в 5 разів на 1-шу добу, через 1 та 3 місяці (tдо опер. — 1-ша доба = 6,95, tдо опер. — 1 міс. = 5,95, tдо опер. — 3 міс. = 6,43; p = 0,0000), у 6 разів на 10-ту добу (tдо опер. — 10-та доба = 7,32; p = 0,0000) спостережень після оперативного втручання; статистично значуще знизити ВОТ на 7 % через 1 місяць (tдо опер. — 1 міс. = 2,94; p = 0,004) і на 10 % через 3 місяці (tдо опер. — 3 міс. = 5,34; p = 0,0000) та середню кількість ендотеліальних клітин на 16 % на 1-шу добу, 10-ту добу, через 1 і 3 місяці (tдо опер. — 1-ша доба = 12,76, tдо опер. — 10-та доба = 12,63, tдо опер. — 1 міс. = 12,92, tдо опер. — 3 міс. = 13,14, p = 0,0000) спостережень після оперативного втручання; а також підвищити товщину фовеальної зони сітківки на 10 % на 1-шу добу (tдо опер. — 1-ша доба = 14,14; p = 0,0000), на 12 % на 10-ту добу (tдо опер. — 10-та доба = 18,37; p = 0,0000), на 16 % через 1 місяць (tдо опер. — 1 міс. = 23,79; p = 0,0000) та на 19 % через 3 місяці (tдо опер. — 3 міс. = 26,73; p = 0,0000) спостережень після оперативного втручання.

Background. Cataract is the main cause of blindness worldwide, which is also one of the most common eye complications associated with diabetes mellitus. Currently, the gold standard of cataract surgery is phacoemulsification (PHACO) with posterior chamber intraocular lens (IOL) implantation. Due to the initial damage of the blood-ocular barrier in patients with diabetes, the risk of developing non-infectious inflammation after PHACO is higher by more than 30 % compared to somatically healthy patients. Materials and methods. Eighty patients (146 eyes) with cataract and type 2 diabetes who underwent PHACO with IOL implantation were under observation. All of them had concomitant non-proliferative diabetic retinopathy. Patients were examined for visual acuity, intraocular pressure, and underwent endothelial biomicroscopy, optical coherence tomography, and biomicroscopy before and after surgery. Results. Performing PHACO with IOL implantation in patients with type 2 diabetes made it possible: to statistically significantly increase the uncorrected visual acuity by 7 times on days 1, 10 and in 3 months (tpreoper. — day 1 = 8.75, tpreoper. — day 10 = 9.30, tpreoper. — 3 months = 8.19; p = 0.0000), by 6 times in 1 month (tpreoper. — 1 month = 7.45; p = 0.0000) of follow-up; to increase statistically significantly the maximum corrected visual acuity by 5 times on the first day, in 1 and 3 months (tpreoper. — day 1 = 6.95, tpreoper. — 1 month = 5.95, tpreoper. — 3 months = 6.43; p = 0.0000), by 6 times on day 10 (tpreoper. — day 10 = 7.32; p = 0.0000); to reduce statistically significantly the IOP by 7 % after 1 month (tpreoper. — 1 month = 2.94; p = 0.004), and by 10 % after 3 months (tpreoper. — 3 months = 5.34; p = 0.0000) and the average number of endothelial cells by 16 % on day 1, 10, in 1 and 3 months (tpreoper. — day 1 = 12.76, tpreoper. — day 10 = 12.63, tpreoper. — 1 month = 12.92, tpreoper. — 3 months = 13.14; p = 0.0000), as well as to increase the thickness of the foveal zone of the retina by 10 % on the first day (tpreoper. — day 1 = 14.14; p = 0.0000), by 12 % on day 10 (tpreoper. — day 10 = 18.37; p = 0.0000), by 16 % after 1 month (tpreoper. — 1 month = 23.79; p = 0.0000) and by 19 % three months (tpreoper. — 3 months = 26.73; p = 0.0000) after surgery.

Ключевые слова

катаракта; факоемульсифікація; післяопераційні ускладнення; цукровий діабет 2-го типу

cataract; phacoemulsification; postoperative complications; type 2 diabetes

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.10.3.2022.303

Вступ

Цукровий діабет (ЦД) — це хронічне системне захворювання, що вражає майже кожного восьмого дорослого у всьому світі. Згідно з даними Міжнародної федерації цукрового діабету, поширеність ЦД неухильно збільшується та до 2030 року становитиме понад 439 мільйонів людей [1–3]. Однією з найважливіших проблем, що погіршують якість життя хворих на діабет, є сліпота. Понад 600 тисяч осіб серед тих, хто страждає на ЦД, щороку повністю втрачають зір. Як доводить статистика Всесвітньої організації охорони здоров’я, 51 % усіх випадків сліпоти у світі викликані помутнінням кришталика різного ступеня.

Катаракта — основна причина сліпоти, яка також є одним із найчастіших очних ускладнень, що супроводжують ЦД [4]. У результаті інтенсивного поширення ЦД у всьому світі зросла й захворюваність на діабетичну катаракту. Серед причин низького зору при ЦД катаракта посідає друге місце [5]. Загальноприйнято розрізняти істинну діабетичну катаракту та старечу ускладнену катаракту, що виникає на тлі ЦД. У хворих на діабет початок катаракти припадає на молодший вік, переважає у жінок і, як правило, виявляється на обох очах. Катаракта на тлі ЦД прогресує дуже швидко й може розвинутися протягом кількох місяців або днів, особливо після діабетичного кризу. Поширеність катаракти у хворих на ЦД пропорційно збільшується з віком. За даними різних досліджень, частота розвитку вікової ускладненої катаракти у хворих на ЦД безпосередньо залежить від тривалості захворювання на ЦД [6–8].

Золотим стандартом хірургії катаракти на сьогодні є факоемульсифікація з імплантацією задньокамерної інтраокулярної лінзи (ІОЛ). Проведення факоемульсифікації катаракти (ФЕК) знижує травматичність хірургічного лікування, сприяє швидкій соціально-трудовій реабілітації пацієнтів і забезпечує стабільно високу гостроту зору. У світі щорічно виконується близько 10 млн оперативних втручань, пов’язаних із катарактою [9]. Операція з видалення катаракти є поширеною та безпечною процедурою, але вона може мати загрозливі ускладнення у хворих на діабет, такі як діабетичний макулярний набряк, післяопераційний макулярний набряк, прогресування діабетичної ретинопатії, помутніння задньої капсули, запальні процеси тощо [10]. Упровадження мікроінвазивних технологій дозволило знизити частоту розвитку післяопераційних запальних ускладнень у хірургії катаракти [9, 11]. Через вихідне пошкодження гематоофтальмічного бар’єра у хворих на ЦД ризик розвитку неінфекційного запалення після ФЕК вищий на понад 30 %, якщо порівняти із соматично здоровими пацієнтами [12].

Мета роботи: дослідити особливості раннього післяопераційного періоду хірургічного лікування катаракти у хворих на цукровий діабет 2-го типу.

Матеріали та методи

Під спостереженням перебувало 80 пацієнтів (146 очей) із катарактою, хворих на цукровий діабет 2-го типу, яким виконувалася ФЕК з імплантацією ІОЛ. У всіх пацієнтів супутньою була непроліферативна діабетична ретинопатія.

Клінічні дослідження виконували відповідно до біоетичних вимог Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації, Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1977 р.), актуальних положень Всесвітньої організації охорони здоров’я, Міжнародної ради медичних наукових товариств, Міжнародного кодексу медичної етики (1983 р.) та законів України й наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23.09.2009 р. № 690.

Пацієнти, дані яких використовували у дисертаційному дослідженні, давали інформовану згоду.

Факоемульсифікацію катаракти у пацієнтів з ЦД 2-го типу виконували наступним чином. Усі оперативні втручання були виконані одним хірургом із використанням техніки Stop and Chop. Перед установкою блефаростата проводили інстиляційну анестезію 0,5% розчином алкаїну. Наступним етапом виконували рогівковий самогерметизуючий тунельний розріз зі скроневої сторони, тобто на меридіані 9 годин для правого ока, на меридіані 3 години для лівого ока. Тунельний розріз виконували шириною 2,2 мм для мікрокоаксіальної факоемульсифікації. Далі виконували 2 рогівкові парацентези на меридіанах 2 і 8 годин. Після цього вводили в передню камеру маркаїн з мезатоном. Наступним етапом проводили забарвлення передньої капсули кришталика та вводили віскоеластик за технікою soft-shell. Для виконання капсулорексису застосовували «циркулярну» техніку з використанням капсульного цангового пінцета, який вводили через парацентез. Далі виконували гідродисекцію та гідроделінеацію. Критерієм успіху цього етапу була поява золотистого кільця на межі зовнішньої та внутрішньої частин ядра. Далі вводили в передню камеру ока факоемульсифікаційну голку розміром 0,9 мм та видаляли вільний кортекс. Розлом ядра кришталика проводили за допомогою факошпателя Koch. Наступним етапом виконували аспірацію кортикальних мас, використовуючи бімануальну систему іригації-аспірації. Перед імплантацією інтраокулярної лінзи капсульний мішок заповнювали віскоеластиком. Імплантацію гнучкої асферичної ІОЛ AcrySof IQ Natural (Alcon, США) здійснювали в капсульний мішок. Після імплантації ретельно вимивали залишки віскоеластику. Проводили гідратацію операційних доступів. Виконували інстиляцію крапель дексаметазону. Одягали захисні окуляри.

Пацієнтам до операції та у післяопераційному періоді в динаміці проводили дослідження рефкератометрії, гостроти зору, внутрішньоочного тиску, біомікроскопію, ендотеліальну біомікроскопію, оптичну когерентну томографію сітківки, оптичну когерентну томографію сітківки в режимі ангіо та en face.

Для подання кількісних показників розраховувалося середнє значення змінної (М), стандартна помилка (± m). Для визначення статистичної значущості відмінностей середніх значень у двох незалежних групах використовували t-критерій Стьюдента. Нульову гіпотезу про відсутність ефекту відкидали, відмінності між показниками вважали статистично значущими при рівні значущості р < 0,05.

Термін спостереження — 3 місяці.

Результати

При огляді 80 пацієнтів (146 очей) до оперативного втручання некоригована гострота зору в середньому становила 0,079 ± 0,005, максимально коригована гострота зору в середньому становила 0,13 ± 0,08. Рівень внутрішньоочного тиску в середньому був 16,75 ± 0,20 мм рт.ст., середня кількість ендотеліальних клітин (CD/mm2) — 2169,95 ± 20,80, товщина сітківки в макулярній ділянці становила 226,41 ± 0,61 мкм.

У ході проведення факоемульсифікації на 2 очах (1,37 %) у межах тунельного розрізу та на 2 очах (1,37 %) в ділянці парацентезу діагностовано незначне відшарування десцеметової оболонки. Інтраопераційний floppy iris syndrome (IFIS) розвинувся на 3 очах (2,05 %) на етапі гідродисекції та гідроделінеації. Надрив передньої капсули факоголкою без переходу на задню капсулу розвинувся на 2 очах (1,37 %), де діаметр переднього капсулорексису був меншим ніж 4,5 мм, та на 1 оці (0,68 %) на етапі іригації-аспірації кришталикових мас. На 2 очах (1,37 %) на етапі іригації-аспірації кришталикових мас діагностовано розрив задньої капсули без ушкодження передньої гіалоїдної мембрани, на цих очах проведено задній капсулорексис для блокування розриву. На 5 очах (3,42 %) інтраопераційно діагностовано діаліз циннових зв’язок, що потребувало імплантації стандартного внутрішньокапсульного кільця. На 3 очах (2,05 %) у кінці операції діагностовано мікрогіфему, що потребувало додаткового вимивання передньої камери за допомогою іригаційно-аспіраційної системи. На всіх очах ІОЛ було імплантовано у капсульний мішок.

При огляді пацієнтів у першу добу після операції некоригована гострота зору в середньому становила 0,55 ± 0,02. Максимально коригована гострота зору в середньому становила 0,69 ± 0,01. Рівень внутрішньоочного тиску в середньому був 16,42 ± 0,30 мм рт.ст., середня кількість ендотеліальних клітин (CD/mm2) — 1870,07 ± 10,95, за даними ОКТ (шкала ETDRS) товщина фовеальної зони сітківки становила 248,14 ± 1,41 мкм.

Нами було проаналізовано ранні післяопераційні ускладнення хірургічного лікування катаракти у хворих на цукровий діабет 2-го типу. На 10 очах (6,85 %) була зафіксована офтальмогіпертензія, цим пацієнтам призначена додатково місцева гіпотензивна терапія у вигляді інстиляцій β-блокаторів. При біомікроскопії око спокійне, рогівка прозора на 134 очах (91,78 %), на 12 очах (8,22 %) виявлено набряк рогової оболонки різного ступеня вираженості, складки десцеметової оболонки. Цим пацієнтам були додатково призначені місцево краплі з осмотичною дією 2–3 рази на день. Передня камера середньої глибини. Волога прозора на 136 очах (93,15 %), на 4 очах (2,74 %) розвинулася гіфема, що потребувало промивання передньої камери в умовах операційної. На 6 очах (4,11 %) завись клітин у вигляді ефекту Тиндаля. На 7 очах (4,79 %) спостерігався іридоцикліт. Артифакія. ІОЛ чиста, центрована у капсульному мішку на 142 очах (97,26 %), на 4 очах (2,74 %) розвинувся TASS-синдром у вигляді ниток фібрину на передній поверхні ІОЛ. Очне дно: ДЗН блідо-рожевий, межі чіткі, у макулярній ділянці мікроаневризми, мікрогеморагії, на периферії без грубої патології на всіх очах.

Усі пацієнти з ексудативно-запальною реакцією додатково до стандартної терапії отримували субкон’юнктивальні ін’єкції дексаметазону й антибіотика широкого спектра дії протягом 3–5 днів, а також інстиляції мідріатиків короткої дії. Пацієнтам із фібринною реакцією додатково одноразово були призначені субкон’юнктивальні ін’єкції лідази (32 Од).

При огляді пацієнтів на десяту добу після операції некоригована гострота зору в середньому становила 0,58 ± 0,02. Максимально коригована гострота зору в середньому становила 0,72 ± 0,01. Рівень внутрішньоочного тиску в середньому був 16,34 ± 0,30 мм рт.ст., середня кількість ендотеліальних клітин (CD/mm2) — 1874,27 ± 10,73, за даними ОКТ (шкала ETDRS) товщина фовеальної зони сітківки становила 254,13 ± 1,38 мкм.

При біомікроскопії око спокійне, рогівка прозора на 142 очах (97,26 %), на 4 очах (2,74 %) зберігався незначний набряк рогової оболонки, складки десцеметової оболонки. Ці пацієнти продовжили інстиляції крапель з осмотичною дією 2–3 рази на день. Передня камера середньої глибини. Волога прозора на всіх очах. Артифакія. ІОЛ чиста, центрована у капсульному мішку. Очне дно: ДЗН блідо-рожевий, межі чіткі, у макулярній ділянці мікроаневризми, мікрогеморагії, на периферії без грубої патології на всіх очах.

При обстеженні 80 пацієнтів (146 очей) через 1 місяць після оперативного лікування некоригована гострота зору в середньому становила 0,48 ± 0,02. Максимально коригована гострота зору в середньому становила 0,61 ± 0,01. Рівень внутрішньоочного тиску в середньому був 15,69 ± 0,30 мм рт.ст., середня кількість ендотеліальних клітин (CD/mm2) — 1868,31 ± 10,62, за даними ОКТ (шкала ETDRS) товщина фовеальної зони сітківки становила 263,18 ± 1,42 мкм.

При біомікроскопії око спокійне, рогівка прозора на всіх очах. Передня камера середньої глибини. Волога прозора. Артифакія. ІОЛ чиста, центрована у капсульному мішку. Очне дно: ДЗН блідо-рожевий, межі чіткі, у макулярній ділянці мікроаневризми, мікрогеморагії на всіх очах, на 15 очах (10,27 %) визначалася відсутність макулярного рефлексу, згладженість контурів фовеа, на периферії без грубої патології. У цих пацієнтів за даними ОКТ визначався макулярний набряк, що потребувало субтенонового введення 1 мл бетаметазону.

При обстеженні 80 пацієнтів (146 очей) через 3 місяці після оперативного лікування некоригована гострота зору в середньому становила 0,52 ± 0,02. Максимально коригована гострота зору в середньому становила 0,66 ± 0,02. Рівень внутрішньоочного тиску в середньому був 15,24 ± 0,2 мм рт.ст., середня кількість ендотеліальних клітин (CD/mm2) — 1864,21 ± 10,41, за даними ОКТ (шкала ETDRS) товщина фовеальної зони сітківки становила 268,21 ± 1,44 мкм.

При біомікроскопії око спокійне, рогівка прозора на всіх очах. Передня камера середньої глибини. Волога прозора. Артифакія. ІОЛ чиста, центрована у капсульному мішку. На 6 очах (4,12 %) діагностовано вторинну катаракту, що потребувало YAG-лазерної дисцизії. Очне дно: ДЗН блідо-рожевий, межі чіткі, у макулярній ділянці мікроаневризми, мікрогеморагії на всіх очах, на 16 очах (10,96 %) визначалася відсутність макулярного рефлексу, згладженість контурів фовеа, а також збільшення мікрогеморагій, інтраретинальних мікросудинних аномалій (ІРМА), на периферії без грубої патології. У цих пацієнтів за даними ОКТ визначався діабетичний макулярний набряк, що потребувало інтравітреального введення інгібіторів VEGF. На 20 очах (13,7 %) проведено панретинальну лазеркоагуляцію сітківки.

Макулярний набряк (Ірвіна — Гасса) та діабетичний макулярний набряк розрізняли між собою за ознаками ОКТ.

ОКТ-ознака макулярного набряку (Ірвіна — Гасса) — патерн набряку макулярної ділянки у вигляді пелюсток квітки, симетричний по горизонтальній осі, проведеній через центр фовеа. ОКТ-ознаки діабетичного макулярного набряку — асиметричний патерн набряку по горизонтальній осі, проведеній через центр фовеа, зі збільшенням товщини сітківки в ділянці мікроаневризм і розширених судин, а також наявність гіперрефлективних фокусів на рівні зовнішнього плексиформного шару, що відповідає твердим ексудатам.

У табл. 1 наведена динаміка некоригованої гостроти зору після ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу в найближчі терміни спостереження (M ± m).

Як бачимо з табл. 1, виконання ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на цукровий діабет 2-го типу дозволило статистично значуще підвищити некориговану гостроту зору в 7 разів у першу добу, на десяту добу та через 3 місяці (tдо опер. — 1-ша доба = 8,75, tдо опер. — 10-та доба = 9,30, tдо опер. — 3 міс. = 8,19; p = 0,0000), у 6 разів через 1 місяць (tдо опер. — 1 міс. = 7,45; p = 0,0000) спостережень після оперативного втручання.

У табл. 2 наведена динаміка максимально коригованої гостроти зору після ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу в найближчі терміни спостереження (M ± m).

Як бачимо з табл. 2, виконання ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на цукровий діабет 2-го типу дозволило статистично значуще підвищити максимально кориговану гостроту зору в 5 разів у першу добу, через 1 та 3 місяці (tдо опер. — 1-ша доба = 6,95, tдо опер. — 1 міс. = 5,95, tдо опер. — 3 міс. = 6,43; p = 0,0000) спостережень після оперативного втручання.

У табл. 3 подана динаміка ВОТ після ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу в найближчі терміни спостереження (M ± m).

Як бачимо з табл. 3, після виконання ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на цукровий діабет 2-го типу статистично значуще знижується ВОТ на 7 % через 1 місяць (tдо опер. — 1 міс. = 2,94; p = 0,004) та на 10 % через 3 місяці (tдо опер. — 3 міс. = 5,34; p = 0,0000) спостережень після оперативного втручання.

У табл. 4 подана динаміка середньої кількості ендотеліальних клітин (CD/mm2) після ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу в найближчі терміни спостереження (M ± m).

Як бачимо з табл. 4, після виконання ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на цукровий діабет 2-го типу статистично значуще знижується середня кількість ендотеліальних клітин на 16 % у першу добу, на десяту добу, через 1 та 3 місяці (tдо опер. — 1-ша доба = 12,76, tдо опер. — 10-та доба = 12,63, tдо опер. — 1 міс. = 12,92, tдо опер. — 3 міс. = 13,14; p = 0,0000) спостережень після оперативного втручання.

У табл. 5 подана динаміка товщини фовеальної зони сітківки за даними ОКТ (шкала ETDRS) після ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу в найближчі терміни спостереження (M ± m).

Як бачимо з табл. 5, після виконання ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на цукровий діабет 2-го типу статистично значуще збільшується товщина фовеальної зони сітківки на 10 % у першу добу (tдо опер. — 1-ша доба = 14,14; p = 0,0000), на 12 % на 10-ту добу (tдо опер. — 10-та доба = 18,37; p = 0,0000), на 16 % через 1 місяць (tдо опер. — 1 міс. = 23,79; p = 0,0000) та на 19 % через 3 місяці (tдо опер. — 3 міс. = 26,73; p = 0,0000) спостережень після оперативного втручання.

Обговорення

На сучасному етапі розвитку офтальмохірургії стандартом лікування катаракти визнано факоемульсифікацію з імплантацією еластичної задньокамерної інтраокулярної лінзи. На поточний момент ця технологія є найпоширенішою в усіх країнах світу. Зменшення обсягу операційної травми, малий самогерметизуючий розріз, внутрішньокапсульна фіксація ІОЛ — усе це сприяє зниженню частоти розвитку запальних ускладнень, досягненню високих показників післяопераційної гостроти зору. Але, незважаючи на останні технічні досягнення в галузі хірургії катаракти (мінімізацію операційного розрізу, зниження часу впливу та потужності ультразвуку), дозована фізична травма ока під час операції, як і раніше, залишається провідною причиною розвитку післяопераційної неінфекційної ексудативно-запальної реакції [13].

Пацієнти з цукровим діабетом у поєднанні з катарактою часто літні люди, тому ймовірне пошкодження рогівки під час хірургічного втручання призводить до неминучої дисфункції ендотелію рогівки. У багатьох дослідженнях повідомлялося про морфологічну трансформацію та функціональні пошкодження рогівки при цукровому діабеті на додаток до відстроченого післяопераційного набряку [4]. Після операції макулярний набряк може розвинутися у пацієнтів із тривалим стажем цукрового діабету, який зберігається або погіршується залежно від загального стану пацієнта. Тому раннє хірургічне втручання у поєднанні з 6-місячним післяопераційним спостереженням зменшує ускладнення ретинопатії, а також дає можливість швидкого лазерного втручання для запобігання втраті зору [14].

Отже, у процесі дослідження впродовж 3 місяців після ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу ми встановили, що найчастішим ускладненням у першу добу після оперативного лікування був набряк рогівки, його частота становила 8,22 %. Запальні ускладнення в середньому становили 11,64 % та були зафіксовані вже у першу добу після оперативного лікування. В інші терміни спостереження запальних ускладнень не спостерігалося. На десяту добу спостерігався набряк рогівки у 2,74 % випадків. Через 1 місяць найчастішим і єдиним ускладненням був макулярний набряк, який діагностовано в 10,27 % випадків. Через 3 місяці найчастішим ускладненням був діабетичний макулярний набряк, його частота становила 10,96 %. За даними сучасних українських дослідників, макулярний набряк після неускладненої ФЕК у пацієнтів без цукрового діабету розвивається в 6 % випадків через 1 та 3 місяці, тому можна дійти висновку, що цукровий діабет також є провокуючим фактором розвитку макулярного набряку [15].

Виконання ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу дозволило отримати високі функціональні результати (поліпшити некориговану та максимально кориговану гостроту зору).

Висновки

1. Факоемульсифікація з імплантацією ІОЛ є ефективним методом хірургічного лікування катаракти у хворих на ЦД 2-го типу.

2. Виконання ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу дозволило через 3 місяці статистично значуще підвищити некориговану гостроту зору в 7 разів (tдо опер. — 3 міс. = 8,19; p = 0,0000), максимально кориговану гостроту зору в 5 разів (tдо опер. — 3 міс. = 6,43; p = 0,0000).

3. Типовими ускладненнями раннього післяопераційного періоду після ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу були: офтальмогіпертензія — 6,85 %, набряк рогової оболонки — 8,22 %, гіфема — 2,74 %, ексудативно-запальна реакція — 11,64 % (у вигляді ефекту Тиндаля, іридоцикліту та TASS-синдрому), макулярний набряк — 10,27 % та діабетичний макулярний набряк — 10,96 %.

4. Через 3 місяці після ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу статистично значуще знижується ВОТ на 10 % (tдо опер. — 3 міс. = 5,34; p = 0,0000) та середня кількість ендотеліальних клітин на 16 % (tдо опер. — 3 міс. = 13,14, p = 0,0000).

5. Товщина фовеальної зони сітківки за шкалою ETDRS після проведення ФЕК з імплантацією ІОЛ у хворих на ЦД 2-го типу статистично значуще підвищується через 3 місяці на 19 % (tдо опер. — 3 міс. = 26,73; p = 0,0000).

Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 14.11.2022

Рецензовано/Revised 26.11.2022

Прийнято до друку/Accepted 03.12.2022

Список литературы

Wild S., Roglic G., Green A., Sicree R., King H. Global prevalence of diabetes: estimates for the year 2000 and projections for 2030. Diabetes Сare. 2004 May 1. 27(5). 1047-53.
Ragab M., Rashed L.A. EfPHACOt of experimentally induced diabetes mellitus on the exocrine part of pancreas of adult male albino rat and the possible protective role of Silymarin: light and electron microscopic study. Journal of Advanced Pharmacy Education & Research. Jan-Mar. 2018. 8(1).
Khazaii R., Kamareh S. Relationship between Diabetes and Periodontal Disease: A Review оf Literature. Annals of Dental Specialty. 2018 Jan 1. 6(1). 57.
Mohammadi S.F., Hashemi H., Mazouri A., Rahman A.N., Ashrafi E., Mehrjardi H.Z., et al. Outcomes of cataract surgery at a referral center. Journal оf Ophthalmic & Vision Research. 2015 July. 10(3). 250.
Patel P.M., Jivani N., Malaviya S., et al. Cataract: A major secondary diabetic complication. Int. Curr. Pharm. J. 2012. 1(7). 180-185.
L Wan X.H., Zhao G.H. Meta-analysis of the risk of cataract in type 2 diabetes. BMC Ophthalmol. 2014. 14. 8.
Olafsdottir E., Andersson D.K., Stefansson E. The prevalence of cataract in a population with and without type 2 diabetes mellitus. Acta Ophthalmol. 2012. 90(4). 334-340.
Machan C.M., Hrynchak P.K., Irving E.L. Age-related cataract is associated with type 2 diabetes and statin use. Optom. Vis. Sci. 2012. 89(8). 1165-1171.
Malot J. Cost of cataract surgery in public hospital. Fr. Opthtal. 2011. 34(1). 10-16.
Peterson S.R., Silva P.A., Murtha T.J., Sun J.K. Cataract Surgery in Patients with Diabetes: Management Strategies. Semin. Ophthalmol. 2018. 33(1). 75-82.
Draganic V., Vukosavljevic M., Milivojevic M., et al. Evolution of cataract surgery: smaller incision — less complications. Vojnosanit Pregl. 2012. 69(5). 385-388.
Haddad N.M., Sun J.K., Abujaber S., et al. Cataract surgery and its complications in diabetic patients. Semin. Ophthalmol. 2014. 29(5-6). 329-337.
Muller M., Kohnen T. Incisions for biaxial and coaxial microincision cataract surgery. Ophthalmologe. 2010. 107 (2). 108-115.
Gupta A., Gupta V. Diabetic maculopathy and cataract surgery. Ophthalmology Clinics of North America. 2001 Dec. 14(h). 625-zshch.
Стебловська І.С. Оптимізація хірургічного лікування вікової катаракти: автореф. дис. … канд. мед. наук. Київ, 2018. 18 с.