Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №3, 2022

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю,

Ти нас, Боже, зрости.

Фрагмент духовного гімну України,

Олександр Кониський

 

Українська нація з давніх-давен відрізнялася своїм палким прагненням до навчання, освіченості, інтелігентності, розвитку культурних цінностей, потягом до нових відкриттів у різних сферах діяльності та неабиякою працелюбністю. Усі ми пам’ятаємо змалечку й завжди прислухаємося до слів відомого українського письменника Т.Г. Шевченка «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...». Тому не випадково навіть у такий нелегкий час для нашої країни, як зараз, українці намагаються підвищувати свій професійний рівень у всіх сферах діяльності.

17–18 листопада 2022 року у величному та незламному місті Києві відбулася надзвичайна подія в медичній науковій спільноті. Незважаючи на сирени та відключення електроенергії, українці мали змогу бути учасниками науково-практичної конференції з міжнародною участю «Остеопороз — мультидисциплінарна проблема сьогодення». Завдяки онлайн-формату ця подія об’єднала велику кількість лікарів, науковців з усієї України, тим самим підтвердивши дружню згуртованість українців у прагненні до нових знань, навчання, підвищення кваліфікаційного рівня, удосконалення професійної діяльності. Завдяки активній співпраці Української асоціації остеопорозу з ученими багатьох країн світу та проведенню конференції з міжнародною участю наші лікарі та науковці мали можливість ознайомитися з досвідом іноземних колег та дізнатися багато нового щодо профілактики, діагностики та лікування остеопорозу за кордоном.

Унікальність цієї події полягала в тому, що вона об’єднала лікарів різного фаху — ревматологів, терапевтів, сімейних лікарів, невропатологів, геронтологів, педіатрів, стоматологів, ортопедів-травматологів, гінекологів, фізичних терапевтів, оскільки основною метою заходу був мультидисциплінарний підхід до висвітлення сучасних аспектів проблеми остеопорозу. Оскільки зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) діагностують при різних захворюваннях, лікарі всіх спеціальностей повинні вміти правильно надавати рекомендації та грамотно лікувати остеопороз. Також українські вчені мали можливість представити свої наукові розробки у вигляді стендових доповідей і тез, які опубліковані в цьому випуску журналу «Біль. Суглоби. Хребет». Важливим для практичних лікарів було те, що конференція проводилася згідно з «Реєстром з’їздів, конгресів, симпозіумів та науково-практичних конференцій…», запланованих на 2022 рік (№ 652), тому всі учасники мали змогу отримати сертифікати за участь у конференції для атестації на присвоєння або підтвердження лікарської категорії відповідно до наказу МОЗ України від 22.02.2019 р. № 446 «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів».

Висвітлення проблеми остеопорозу та його ускладнень є надзвичайно актуальним, оскільки доведено, що частота захворювання з кожним роком зростає як в Україні, так і в усьому світі. У медичній літературі можна зустріти термін silent disease, що означає «тиха хвороба», так науковці говорять про остеопороз. Адже, не маючи жодних клінічних проявів, пацієнт випадково виявляє в себе це захворювання вже після виникнення у нього переломів кісток, найтяжчим серед яких є перелом проксимального відділу стегнової кістки, що може призводити до зниження середньої тривалості життя на 10–15 %, збільшення рівня інвалідизації та смертності.

Зустріч розпочалась із вшанування хвилиною мовчання пам’яті жертв війни в Україні, пізніше прозвучав гімн.

Привітали учасників конференції вступним словом від Національної академії медичних наук України та ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» його директор, академік НАМН України, професор В.В. Безруков, президент Європейського товариства з клінічних та економічних аспектів остеопорозу та остеоартриту (ESCEO), президент Комітету національних товариств (Committee of National Societies, CNS) Міжнародного фонду остеопорозу (International Osteoporosis Foundation, IOF) професор J.-Y. Reginster та президент Української асоціації остеопорозу професор Н.В. Григор’єва, які зазначили, що кожна людина в Україні повинна робити внесок у розвиток держави своїми вміннями та навичками в усіх сферах діяльності; зокрема, вчені повинні займатися проведенням високоякісних досліджень, медичні працівники — лікувати, таким чином розвиваючи та підтримуючи свою країну. Академік НАМН України, професор В.В. Безруков висловив подяку за високий рівень та професіоналізм в організації конференції керівнику відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова» НАМН України професору Н.В. Григор’євій і всім співробітникам відділу та звернувся англійською мовою до іноземних колег, подякувавши їм за співпрацю з Україною в такий нелегкий для держави та української науки час. Зі щирими словами вдячності, поваги та захоплення організатори нагадали слухачам про видатну постать шанованого як в Україні, так і за кордоном вченого — професора В.В. Поворознюка, який був фундатором вивчення остеопорозу в Україні, засновником Української асоціації остеопорозу та Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу та зробив вагомий внесок у розвиток української науки. Також у своїй привітальній промові президент Комітету національних товариств (CNS) Міжнародного фонду остеопорозу (IOF) професор J.-Y. Reginster зазначив, що він завжди захоплювався науковою діяльністю В.В. Поворознюка і що Українська асоціація остеопорозу весь час була й залишається одним з найактивніших членів CNS, а професор, який її очолював раніше, був одним із перших лауреатів медалі IOF, отримавши її як данину за постійне прагнення забезпечувати краще життя людям із захворюваннями опорно-рухового апарату. Крім того, J.-Y. Reginster зауважив, що програма конференції змогла об’єднати велику кількість актуальних питань, присвячених остеопорозу, зокрема первинному, вторинному, глюкокортикоїд-індукованому, та іншим патологіям опорно-рухового апарату, зокрема остеоартриту, саркопенії тощо, які є вкрай важливими для збереження здоров’я пацієнтів. Він також висловив щирі слова подяки та захоплення діяльністю професора Н.В. Григор’євої, яка, очоливши Українську асоціацію остеопорозу, продовжує підтримувати високий рівень наукової праці й активно сприяє розвитку української науки.

Розпочала науково-практичну конференцію професор Н.В. Григор’єва з надзвичайно важливої та пізнавальної доповіді «Остеопороз в Україні: вчора, сьогодні, завтра», яку присвятила видатному вченому, унікальній людині в історії української науки та Української асоціації остеопорозу, нашому вчителю — професору В.В. Поворознюку. Вона сказала: «Немає майбутнього без минулого. Всі ми стоїмо на плечах наших учителів». Справді, ми завжди повинні пам’ятати тих людей, які своєю наполегливою працею, професійною діяльністю, новітніми відкриттями проклали нам шлях у майбутнє. Н.В. Григор’єва підкреслила, що остеопороз залишається проблемою століття, та розповіла про історію його досліджень в Україні, згадавши вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток української науки, зокрема професорів Д.Ф. Чеботарьова, В.В. Фролькіса й О.О. Коржа. Науковиця зазначила, що 1996 року під керівництвом В.В. Поворознюка була створена Всеукраїнська громадська організація «Українська асоціація остеопорозу», а 1998 року вона увійшла до складу IOF. У 1998 році за сприяння Української асоціації остеопорозу на базі ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» було відкрито Український науково-медичний центр проблем остеопорозу, який і сьогодні продовжує надавати консультативну та лікувальну допомогу хворим із патологією опорно-рухового апарату з різних куточків України. Багаторічна наполеглива праця професора В.В. Поворознюка та його учнів сприяла новим науковим здобуткам: проведенню епідеміологічних досліджень у різних регіонах України, запровадженню нових напрямків діяльності (створення української моделі FRAX, отримання власних даних щодо проблеми дефіциту та недостатності вітаміну D, вивчення якості кісткової тканини (TBS), саркопенії та багатьох інших), створенню центрів остеопорозу в багатьох містах України (Харків, Львів, Вінниця, Кропивницький тощо), написанню низки монографій (остання з них, «Вторинний остеопороз», опублікована 2021 року), співпраці з науковцями багатьох країн світу, активній участі та проведенню різних науково-практичних конференцій, зокрема й молодих учених. Н.В. Григор’єва зауважила, що, незважаючи на складну ситуацію в Україні, лікарі й науковці мають можливість отримувати знання та черпати сучасну медичну інформацію на сайті асоціації й ознайомлюватися з найновішими матеріалами на платформі OsteoHub, де висвітлюються всі сучасні питання, пов’язані з остеопорозом. Вона наголосила: «Найкращим підтвердженням сили та мужності українців є конференція, яку ми проводимо за часів війни».

На першому секційному засіданні конференції «Остеопороз та його ускладнення: виклики війни та новий досвід» було представлено новий досвід менеджменту остеопорозу українськими лікарями в умовах війни в Україні. Зокрема, у доповіді Ф.В. Климовицького (м. Кропивницький) «Лікування постраждалих з остеопорозом в умовах війни» було зазначено, що за даними Донецького центру лікування остеопорозу зниження МЩКТ спостерігається у 42 % пацієнтів, це здатно призводити до переломів кісток, зниження стабільності фіксації у разі використання стабілізаційних конструкцій і методик остеосинтезу, тому слід звертати увагу на особливості структурно-функціонального стану кісткової тканини при виборі тактики хірургічного лікування, обов’язково враховувати МЩКТ і призначати за необхідності антиостеопоротичну терапію. У доповіді д.м.н. М.А. Бистрицької, І.В. Стець (м. Київ) «Постіммобілізаційний остеопороз: механізми розвитку та підходи до лікування» було зазначено, що постіммобілізаційний остеопороз є варіантом остеопорозу ненавантаження або невикористання, а також проаналізовано механізми його розвитку та стратегії лікування, найважливішими з яких є відновлення осьового навантаження. У доповіді «Особливості надання допомоги пацієнтам з остеопоротичними переломами кінцівок в умовах прифронтового міста» к.м.н. М.О. Кожемяки розповів про критичну ситуацію в місті Запоріжжі та навів дані центру, в якому обстежують і лікують хворих на остеопороз, під час війни, порівнявши їх із довоєнними показниками. Він продемонстрував відсутність вікових та статевих особливостей звернень, проте відзначив збільшення у 2022 році кількості пацієнтів з інших областей, що пов’язано із внутрішньою міграцією населення під час війни. Підсумовуючи, М.О. Кожемяки зауважив, що лікарі Запоріжжя продовжують працювати й надавати допомогу хворим із вогнепальними та остеопоротичними переломами кісток. Вчені О.Б. Зубач, В.Г. Рокита, J.R. Ficke (м. Львів, Україна; Балтимор, шт. Меріленд, США) у своїй доповіді «Внутрішньолікарняне сортування масових поранених: наш досвід, проблеми та ускладнення» звернули увагу на те, що надходження великої кількості постраждалих під час масових атак ворога потребує уваги лікарів щодо сортування пацієнтів. Вони розповіли про атаку на Миротворчий центр в м. Яворові Львівської області, де було поранено 134 людини, а 35 загинули, та про ті проблеми, з якими зіткнулися лікарі. Великою помилкою було бажання пролікувати всіх і вирішити всі проблеми одночасно. Зазначили, що всі пацієнти мали бути оглянуті психологом, та дійшли висновку, що доцільно посилити відпрацювання навичок та навчання щодо сортування хворих у воєнний час. Керівник відділення травматології та ортопедії Головного госпіталю Прикордонних військ (м. Київ) М.М. Парубець навів у своїй доповіді «Вогнепальне поранення та постіммобілізаційний остеопороз. Клінічний випадок» власний досвід у вигляді клінічного випадку. Він розповів про пацієнта, військовослужбовця віком 42 роки, який був поранений у березні в Маріуполі, та лише в липні потрапив до київського шпиталю з діагнозом «Неправильно консолідуючий вогнепальний уламковий перелом діафіза правого стегна з наявністю стороннього тіла. Комбінована контрактура правої кінцівки. Кахексія». Закрита репозиція перелому, комплексне обстеження, у подальшому остеотомія та редебридмент з внутрішньовенною антибіотикотерапією, зміною методу фіксації перелому та тривалими й комплексними реабілітаційними заходами дозволили досягти вражаючих результатів. Ця доповідь продемонструвала високу професійність наших лікарів у наданні допомоги хворим під час війни.

Друге секційне засідання «Остеопороз у практиці педіатра: критерії діагностики та стратегії менеджменту» було присвячене вивченню метаболічних порушень у дитячому організмі та пошуку шляхів їх своєчасного подолання. Доповідачі висвітлили основні проблеми, з якими стикаються педіатри у своїй повсякденній практиці під час лікування пацієнтів із захворюваннями кістково-м’язової системи. Учасники конференції заслухали наступні доповіді: «Особливості інтерпретації показників денситометрії в дітей» (Балацька Н.І., м. Київ), «Рідкісні причини остеопорозу: короткий огляд» (Konstantynowicz J., м. Білосток, Польща), «Сучасні аспекти епідеміології та діагностики метаболічних захворювань кісткової тканини в дітей» (Фролова Т.В., Осман Н.С., м. Харків), «Порушення структурно-функціонального стану кісткової тканини в дітей з патологією опорно-рухового апарату» (Кінча-Поліщук Т.А., Зима А.М., Гук Ю.М., Відерко Р.В., м. Київ). Польський колега, професор педіатрії, ревматології, імунології та метаболічних захворювань кісток медичного університету м. Білосток J. Konstantynowicz розповів про рідкісні причини остеопорозу. Він наголосив на тому, що вони можуть як бути вторинного генезу, так і мати первинну причину, зокрема вроджену патологію. Серед рідкісних причин він виокремив синдром Елерса — Данлоса, хворобу Педжета, синдром гіпермобільності, порфірію, вроджену гіперфосфатазію, недосконалий остеогенез, хворобу Вілсона, різні види рахіту, мукополісахаридоз. Учений зазначив, що ці захворювання є гетерогенною групою, можуть не мати симптомів у ранньому віці, а проявитися вперше переломом чи іншими симптомами з боку опорно-рухового апарату. Він розповів, що у своїй практичній діяльності зустрічався з випадком розвитку у пацієнта синдрому Хайду — Чейні, який діагностували через 15 років після того, як 1995 року було зроблено денситометрію, проте жодних змін не виявили. Тому вчений наголосив, що в дитячому віці потрібно звертати увагу на показники МЩКТ, переломи в анамнезі, атиповий фенотип і аномалії зубного ряду.

На третьому секційному засіданні «Вторинний остеопороз: сучасні уявлення про патогенез, профілактику та лікування» було зазначено, що вторинний остеопороз є найчастішою патологією, з якою зустрічаються лікарі під час лікування остеопорозу, тому це засідання є вкрай важливим у розгляді ключових питань щодо особливостей МЩКТ у пацієнтів із різними нозологіями та з різних груп ризику розвитку остеопорозу. Учасники конференції заслухали наступні доповіді: «Вторинний остеопороз та захворювання ендокринної системи у дорослих» (Mascarenhas M.-R., м. Лісабон, Португалія), «Остеопороз у чоловіків» (Resch H., м. Відень, Австрія), «Helicobacter pylori та остеопороз» (Zavos C., м. Салоніки, Греція), «Мінерально-кісткові порушення при хронічній хворобі нирок: на вістрі вторинний остеопороз» (Мартинюк Л.П., м. Тернопіль), «Артеріальна гіпертензія та остеопороз» (Біловол О.М., Князькова І.І., м. Харків), «Остеопороз, артеріальна жорсткість та сечокам’яна хвороба: чи існує зв’язок?» (Нішкумай О.І., Алексєєнко О.О., Нікітін О.Д., Корицький А.В., м. Київ), «Остеопороз, асоційований з вагітністю та лактацією» (Мусієнко А.С., м. Київ), Osteoporosis in arthritis (Conticini Е., м. Сієна, Італія). У своїх доповідях вчені дійшли висновку про необхідність своєчасної діагностики порушень стану МЩКТ та якомога швидшого початку лікування у пацієнтів із вторинною патологією, зокрема захворюваннями серцево-судинної, сечовидільної, ендокринної систем. Вагітні жінки також становлять важливу групу щодо ризику розвитку остеопорозу, що робить необхідним вибір правильної тактики лікування цієї категорії пацієнтів. Завдяки мультидисциплінарному підходу до проблеми вторинного остеопорозу було зібрано думки як українських, так і іноземних колег.

Засідання «Глюкокортикоїд-індукований остеопороз: сучасні стратегії менеджменту» розпочалося з доповіді к.м.н. О.О. Гарміш «Глюкокортикоїди в ревматології: чи можливо уникнути ускладнень?» (м. Київ), яка наголосила на тому, що при лікуванні пацієнтів із ревматичними захворюваннями потрібно враховувати дозу глюкокортикоїдів (ГК), які негативно впливають на стан МЩКТ. Вона зазначила, що в Американських рекомендаціях 2021 року не радять застосовувати тривалу терапію ГК (більше ніж 3 місяці), а в дослідженні GLORIA підтверджена висока ефективність низькодозової глюкокортикоїдної терапії. В іншому епідеміологічному дослідженні при лікуванні різних ревматичних захворювань показано, що доза менше ніж 5 мг/д — це кумулятивна доза, при якій тривалість терапії не асоціювалася з негативним впливом на МЩКТ, а доза більше ніж 7,5 мг/д мала негативну асоціацію з МЩКТ лише в поєднанні з помірною або високою активністю ревматоїдного артриту (РА). Вчена також наголосила, що безконтрольне призначення ГК — це прихована небезпека, яка може викликати розвиток остеонекрозу та призводити до інвалідизації пацієнтів. Однією з особливостей побічних явищ під час прийому ГК є наявність відстроченої токсичності. Отже, короткі курси лікування та мінімальні дози ГК можуть бути оптимальними в застосуванні пацієнтам з ревматичною патологією задля запобігання втраті МЩКТ. Про те, що остеопороз та РА є мультифакторними захворюваннями зі складним патогенезом, а остеопороз слід визнати пріоритетною проблемою в сучасній медичній практиці охорони здоров’я, розповів провідний ревматолог Казахстану професор G. Togizbayev (м. Алмати) у своїй доповіді «Остеопороз при ревматичних захворюваннях: симптоми та терапія». Він наголосив на тому, що важливо враховувати особливості лікування пацієнтів із РА (зокрема, прийом ними ГК), щоб запобігти прогресуванню або ж розвитку остеопорозу. Італійський вчений G. Adami (м. Верона) у своїй доповіді «Глюкокортикоїд-індукований остеопороз: чи існує безпечна доза глюкокортикоїдів для кісток?» також нагадав про дослідження GLORIA, у якому пацієнти 2 груп протягом 2 років приймали ГК (основна приймала 5 мг/д, контрольна — плацебо) та була підтверджена висока ефективність низькодозової глюкокортикоїдної терапії. Він також повідомив про ефективність препарату ромососумаб у підвищенні показників МЩКТ і рекомендував його для лікування остеопорозу пацієнтам із ревматичними захворюваннями. Професор І.Ю. Головач (м. Київ) у своїй доповіді «Глюкокортикоїд-індукований остеопороз: кого лікувати, як довго і яким препаратом?» змістовно розповіла про механізми та причини виникнення глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу й особливості його лікування. Вона нагадала, що з 1996 по 2017 рік безпечна рекомендована доза прийому ГК зменшувалася. Згідно з рекомендаціями Американського коледжу ревматологів, пацієнти, які приймають більше ніж 2,5 мг/д преднізолону понад 3 місяці, перебувають у групі ризику розвитку остеопорозу, адже вже при більшій дозі можуть виникати переломи. Крім того, при прийомі ГК збільшується ризик падінь. Професор І.Ю. Головач відзначила, що важливою є оцінка ризику переломів у пацієнтів при призначенні ГК. Базовим для лікування глюкокортикоїд-індукованого остеопорозу є прийом кальцію, вітаміну D та модифікація способу життя; препаратами першої лінії є пероральні бісфосфонати, другої лінії — внутрішньовенні бісфосфонати та деносумаб. Доведено: щомісячний прийом ібандронової кислоти в дозі 150 мг зупиняє втрату МЩКТ. Так, 2016 року кокранівський огляд продемонстрував перевагу бісфосфонатів порівняно з плацебо. Таким чином, пацієнти, які приймають ГК, повинні щорічно проходити обстеження щодо визначення стану МЩКТ (двофотонну рентгенівську абсорбціометрію, ДРА), вимірювати зріст та виконувати рентгенморфометричне дослідження хребта для оцінки наявності вертебральних переломів.

Також у перший день конференції науковці з різних областей України мали можливість поділитися своїми дослідженнями, сучасними розробками та представити стендові доповіді, які відображали мультидисциплінарний підхід щодо висвітлення різноманітних тематик, як клінічних розробок, так і експериментальних. Зокрема, відбувся конкурс на кращу стендову доповідь, у якому взяла участь низка науковців. Організатори конференції зауважили, що така велика кількість дослідників зі стендовими доповідями демонструє те, що лікарі й науковці в Україні продовжують працювати і розвивати українську науку, та відзначили наукову роботу колег із м. Івано-Франківська М. Оринчак, В. Нейко, І. Гаман, О. Кавганюк, І. Артеменко «Остеопороз — обтяжуючий компонент поліморбідного перебігу хронічної хвороби нирок», визнавши її найкращою.

Перший робочий день конференції завершився засіданням правління Української асоціації остеопорозу, засіданням робочої групи щодо розробки методичних рекомендацій з менеджменту постменопаузального остеопорозу та засіданням робочої групи з розробки методичних рекомендацій щодо дефіциту та недостатності вітаміну D.

Другий день конференції також був насичений цікавими доповідями з багатогранною тематикою, про що свідчать проведені секційні засідання.

Програму першого засідання «Вітамін D: скелетні та позаскелетні ефекти», яке відкрило конференцію другого дня, розпочала професор Н.В. Григор’єва зі слів подяки Збройним силам України (ЗСУ) та Державній службі України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) за можливість працювати в такий складний для України час. Ця секція об’єднала актуальні питання дефіциту та недостатності вітаміну D як в Україні, так і за кордоном. Наталія Вікторівна нагадала, що вперше 2013 року професор В.В. Поворознюк виступив на конференції, організованій асоціацією EVIDAS, а 2015 року на конференції у м. Львові був створений підрозділ EVIDAS і в Україні. Українська асоціація остеопорозу продовжує вивчати проблему дефіциту та недостатності вітаміну D, що підтверджує участь нашого відділу у конференції EVIDAS 2021 року. Далі до слова був запрошений всесвітньо відомий вчений у галузі вивчення проблеми вітаміну D професор M.F. Holic (м. Бостон, шт. Массачусетс, США), який у доповіді «Чи вітамін D дійсно важливий для здоров’я кісток? Історичні аспекти та доказово обґрунтована перспектива» зазначив, що існує дозозалежний вплив вітаміну D на імунну систему й це може продовжити життя людині. Крім того, профілактичні та лікувальні дози вітаміну D знижують ризик розвитку переломів кісток і розвиток вторинного гіперпаратиреозу та на 25 % знижують смертність від онкологічних захворювань. Він нагадав, що Американське товариство ендокринологів рекомендує, щоб рівень вітаміну D у сироватці крові був більшим за 30 нг/мл, аби не виникало остеомаляції. У своїй доповіді «Дефіцит та недостатність вітаміну D в Україні: оновлення 2022» Н.В. Григор’єва розповіла про досягнення українців у вивченні дефіциту та недостатності вітаміну D. Вона, зокрема виділила 3 великі епідеміологічні дослідження в Україні, які були проведені у 2011, 2017 та 2022 роках. Якщо проаналізувати ці дослідження, то частка дефіциту та недостатності вітаміну D значно знизилася 2017 року порівняно з 2011 роком, а також пізніше, у 2022 році порівняно з 2017 та 2011 роками. Такі позитивні результати свідчать про професійну діяльність лікарів і науковців, які грамотно надають рекомендації щодо профілактики та лікування дефіциту вітаміну D. Професор Н.В. Григор’єва ще раз наголосила, що більшість країн світу перебувають у зоні дефіциту або недостатності вітаміну D, тому ця проблема є надзвичайно актуальною для подальшого вивчення. Як зазначив у доповіді «Польські рекомендації: оновлення 2022» президент Європейського товариства з вивчення вітаміну D (EVIDAS) професор P. Pludowski (м. Варшава, Польща), у нових польських рекомендаціях з питань профілактики та лікування дефіциту та недостатності вітаміну D препаратом першої лінії є холекальциферол, другої лінії — кальцифедіол. Призначення препаратів повинно здійснюватися в індивідуальному порядку та залежати від віку й маси тіла пацієнта. Якщо у хворого виявляють у сироватці крові менше ніж 20 нг/мл вітаміну D, це свідчить про нагальну необхідність розпочинати лікування не менше ніж на 1–3 місяці, поки не буде досягнуто цільового оптимального значення. Застосування дози 100 000 Од не рекомендоване. Може бути рекомендований прийом вітаміну D щоденно 1000 Од, щотижнево 7000 Од, щомісячно 30 000 Од, проте слід бути обережним у застосуванні високих доз препарату. Профілактику дефіциту вітаміну D слід проводити в дозі 1000 або 2000 Од щодня протягом року холекальциферолом, а якщо вищевказані рекомендації не працюють, то приймати 10 мкг кальцифедіолу протягом року. Лікування ж проводять холекальциферолом в дозі 4000 Од на день, 30 000 Од на місяць тощо (контроль рівня вітаміну D слід провести через 8 тижнів після першого прийому), у разі неефективності попередньої терапії рекомендують прийом кальцифедіолу 266 мкг 1 раз на місяць (контроль рівня вітаміну D через 4–6 тижнів). Завершив свою доповідь наш польський колега словами «Слава Україні! Героям слава!».

Також надзвичайно пізнавальною була доповідь відомого українського педіатра професора Г.В. Бекетової (м. Київ) «Роль вітаміну D у профілактиці та лікуванні дітей з рекурентними захворюваннями органів дихання». Адже у дітей основними проявами дефіциту вітаміну D може бути схильність до алергічних реакцій, розвитку ендокринної патології, дерматологічних проблем, розвитку рекурентних респіраторних захворювань. Останні — це 8 і більше задокументованих інфекцій дихальних шляхів на рік у дітей до 3 років або 6 і більше — у дітей старше від 3 років. Особливість полягає в тому, що у дітей цього віку є відносна незрілість імунної системи. Тому надзвичайно важливо дітям з рекурентними респіраторними захворюваннями призначати вітамін D, а вибір форми препарату залежить від стану слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Травматолог-ортопед д.м.н. С.М. Марциняк (м. Київ) у доповіді «Комплексне ортопедичне лікування хворих на вітамін-D-залежний та вітамін-D-резистентний рахіт» поділився результатами власних спостережень із наведенням великої кількості клінічних випадків і висвітлив алгоритм комплексного підходу до лікування вітамін-D-залежного та вітамін-D-резистентного рахіту.

На засіданні «Остеопороз та остеоартрит: наскільки тісний зв’язок?» було обговорено ключові питання щодо вивчення основних механізмів розвитку остеоартриту й остеопорозу та виявлення, чи існують спільні механізми цих нозологій з ожирінням, а також висвітлено головні моменти OARSI, її місії та мети, обговорено основні механізми коморбідності й особливості терапії при остеоартриті та остеопорозі. Ці та інші питання, присвячені проблемі остеоартриту й остеопорозу, були розглянуті у доповіді «OARSI: місія та мета», яку представили президент Міжнародної асоціації з вивчення остеоартриту (OARSI) професор Im. Gun-il (м. Гоян, Корея) та українські вчені — професори Н.В. Дєдух та І.Ю. Головач (м. Київ).

Також ціла секція «Остеопороз у практиці травматолога-ортопеда» була присвячена менеджменту остеопорозу у практиці травматолога-ортопеда, тут висвітлювалися різні питання, пов’язані з травмами, переломами, оперативним втручанням у пацієнтів зі зниженою або нормальною МЩКТ. Зокрема, були продемонстровані зміни кісткової тканини при неспецифічних запальних захворюваннях суглобів, при хірургічному лікуванні переломів хребців у хворих з остеопорозом, проаналізовані особливості лікування переломів дистального епіметафізу променевої кістки на фоні остеопорозу, рентгенденситометричні показники МЩКТ у хворих з патологією плечового суглоба. Ця проблематика була висвітлена у доповідях травматологів-ортопедів з різних установ м. Києва: «Структурно-функціональні зміни кісткової тканини при неспецифічних запальних захворюваннях суглобів: принципи діагностики та лікування» (Бур’янов О.А., Омельченко Т.М., Хіміон Л.В., Кваша В.П.), «Рентгенденситометричні показники мінеральної щільності кісткової тканини у хворих з контрактурою плечового суглоба та розривом надостьового м’яза» (Страфун С.С., Богдан С.В., Юрійчук Л.М.), «Хірургічне лікування переломів хребців у хворих з остеопорозом» (Шевчук А.В., Сташкевич А.Т., Улещенко Д.В., Сапоненко А.С.), «Особливості лікування переломів дистального епіметафізу променевої кістки на фоні остеопорозу» (Страфун С.С., Гайко О.Г., Тимошенко С.В.).

Надзвичайно важливим питанням сьогодення є вивчення саркопенії, якій було присвячено засідання «Саркопенія, падіння та переломи». На сьогодні саркопенію відносять до геріатричних захворювань, за її наявності спостерігається збільшення ризику падінь, погіршення якості життя, порушення рухової активності, зниження тривалості життя. Вона часто трапляється в осіб літнього і старечого віку та призводить до ризику остеопоротичних переломів. За даними американського Центру з контролю і профілактики захворювань (CDC), саркопенія визнана одним із п’яти основних факторів ризику захворюваності та смертності в осіб старше ніж 65 років. На секційному засіданні було заслухано доповіді провідних українських та іноземних учених, які висвітлили основні аспекти цієї нозології: синергізм саркопенії й артеріальної гіпертензії в осіб старших вікових груп, проблема падінь у пацієнтів літнього віку з когнітивними порушеннями, саркопенія й інфламейджинг тощо. Зокрема, ці питання піднято в роботах «Зв’язок між мінеральною щільністю кісткової тканини та тілобудовою у населення Сербії старше ніж 65 років» (професор Matijevic R., м. Новий Сад, Сербія), «Саркопенія, падіння та переломи: результати українського когортного дослідження» (Бистрицька М.А., Мусієнко А.С., Заверуха Н.В., Григор’єва Н.В., м. Київ), «Саркопенія та інфламейджинг» (професор Джус М.Б., м. Київ), «Синергізм саркопенії та артеріальної гіпертензії в осіб старших вікових груп» (Масік Н.П., Пономарчук К.М., Гром В.Д., м. Вінниця), «Предиктори тривалості госпіталізації та летальності у хворих з переломом стегнової кістки. Результати національного річного дослідження 24 950 переломів у Румунії» (ас. професор Gasparik A.I., м. Муреш, Румунія), «Проблема падінь у пацієнтів літнього віку з когнітивними порушеннями» (Холін В.О., Полєтаєва К.М., Скрипченко О.Г., м. Київ). Було зазначено, що, згідно з оновленим консенсусом робочої групи EWGSOP, опублікованим у 2019 році, саркопенію відносять до прогресивного та генералізованого захворювання скелетних м’язів, яке асоційоване з підвищеним ризиком падінь, переломів, порушень рухової активності та летальності. За наявності саркопенії існує не лише ризик падінь і переломів, а й погіршується щоденна фізична активність і якість життя людини, зростає ризик госпіталізації та летальності, що підтверджує актуальність вивчення цієї проблеми та своєчасного лікування пацієнтів.

Під час круглого столу «День остеопорозу 2022 в Україні: підсумки та новий досвід» професор Н.В. Григор’єва розповіла про традицію його проведення, започатковану Українською асоціацією остеопорозу в 2006 році, метою якої є активна просвітницька діяльність серед пацієнтів і лікарів щодо діагностики, профілактики та лікування остеопорозу. Щороку пацієнтів з остеопорозом та його ускладненнями ознайомлювали з рекомендаціями щодо раціонального способу життя, особливостей харчування, фізичної активності та готували добірку інформаційних матеріалів, які є корисними для пацієнтів різного віку в щоденному житті. Проте 2022 року офлайн-формат заходу став неможливий у зв’язку з небезпекою для життя через війну в Україні, тому було вирішено провести його в онлайн-режимі з поданням інформації у вигляді доповідей і активної роботи у соціальних мережах. Секретар Української асоціації остеопорозу к.м.н. А.С. Мусієнко розповіла про ініціативу асоціації, присвячену Міжнародному дню остеопорозу 2022 року в Україні, вказавши на активну просвітницьку діяльність у режимі онлайн з низкою доповідей членів асоціації через соціальні мережі та за участі в різних конференціях, які відбувалися у країні. Далі Н.С. Гораль, яка очолює відділення остеопорозу на базі 6-ї міської лікарні, розповіла про перший досвід Дня остеопорозу в їхньому закладі, де, зокрема, відбувся вебінар для лікарів і пацієнтів, а також було проведено роз’яснювальну роботу серед пацієнтів щодо захворювання.

Важливим завданням для лікарів є правильний вибір медикаментозного лікування остеопорозу. На секційному засіданні «Профілактика та лікування остеопорозу: сучасне бачення» було розглянуто нові стратегії, можливості та виклики лікування остеопорозу, роль кальцію та вітаміну D у профілактиці остеопорозу, а також міфи й факти припинення лікування препаратом деносумаб. Професор Н.В. Григор’єва у своїй доповіді «Лікування остеопорозу в Україні: можливості та виклики» розповіла про дослідження SCOPE, у ході якого нещодавно було проаналізовано особливості лікування остеопорозу у 29 країнах світу. Результати продемонстрували, що середній показник недоотримання лікування становив 71 %, і це є вкрай високим рівнем. Н.В. Григор’єва нагадала, що показаннями до фармакологічного лікування остеопорозу є наявність діагнозу «остеопороз» за даними ДРА (T = –2,5 чи Z = –2,0) та високий ризик переломів (FRAX) і низька МЩКТ (остеопенія). Вчена нагадала, що золотим стандартом діагностики остеопорозу є ДРА, і розповіла про українську модель оцінки ризиків переломів FRAX. Щодо лікування остеопорозу, то основними препаратами в Україні залишаються бісфосфонати, зокрема алендронова, ібандронова, ризедронова та золедронова кислоти. Важливим для оцінки ефективності антиостеопоротичного лікування та схильності до захворювання є необхідність визначення біохімічних маркерів кісткового метаболізму. Президент Словацької асоціації остеопорозу професор J. Payer у доповіді «Нові стратегії лікування остеопорозу» (м. Братислава, Словаччина) розповів про важливість застосування препарату ромососумабу, який ефективно впливає на мікроархітектоніку кістки та позитивно відновлює МЩКТ. Наступною була доповідь д.м.н. С.М. Марциняка (м. Київ) «Кальцій та вітамін D у лікуванні та профілактиці остеопорозу», який наголосив на важливості поєднання нефармакологічних (фізична активність, харчування, корекція маси тіла) та фармакологічних методів (препарати кальцію, вітамін D, бісфосфонати) лікування остеопорозу. А завершив секційне засідання президент Польської асоціації остеопорозу професор E. Czerwinski, який акцентував увагу слухачів на важливому питанні щодо лікування остеопорозу з використанням препарату деносумаб. Свої дані він навів у доповіді «Припинення лікування деносумабом: міфи та факти». Вчений розповів, що дослідження FREEDOM підтверджує: після відміни препарату виникає симптом рикошету, що призводить до збільшення ризику переломів тіл хребців і зниження МЩКТ. Тому після припинення прийому препарату через 3 місяці необхідно проводити моніторинг біохімічних маркерів кісткового метаболізму, а через 6 місяців після припинення прийому препарату вирішити питання про призначення бісфосфонатів з контролем рентгенморфометричних показників та ДРА.

Стендові доповіді другого дня конференції знову продемонстрували різноманіття тематики досліджень і мультидисциплінарний підхід щодо висвітлення медичних проблем в Україні. Найкращою серед них було визнано роботу групи авторів О.О. Сінгх, Н.І. Балацька, І.В. Гедеон, Є.А. Федорець «Мінеральна щільність кісткової тканини у пацієнтів із дистрофічним бульозним епідермолізом в залежності від ступеня тяжкості хронічної білково-енергетичної недостатності», присвячену вивченню МЩКТ у пацієнтів із дистрофічним бульозним епідермолізом (м. Київ).

Наприкінці заходу авторів найкращих стендових доповідей було нагороджено дипломами Української асоціації остеопорозу. Також нагороджено дипломами за активну діяльність у роботі Української асоціації остеопорозу Т.В. Фролову (м. Харків), О.Б. Зубача (м. Львів), М.О. Кожемяку (м. Запоріжжя), Ф.В. Климовицького (м. Кропивницький), дипломом за активну участь в організації Дня остеопорозу в Україні та покращення інформованості населення Н.С. Гораль (м. Київ), І.І. Князькову (м. Харків), Г.С. Манасову (м. Одеса). У кінці заходу була ухвалена резолюція конференції, де, зокрема, заявлено про наміри щодо створення протоколів ведення пацієнтів з остеопорозом і сечокам’яною хворобою, а також протоколів щодо діагностики саркопенії та саркопенічного ожиріння в українській популяції.

Професор Н.В. Григор’єва висловила щирі слова вдячності Збройним силам України за можливість спокійно провести захід, а також секретаріату конференції (Бистрицькій М.А., Мусієнко А.С., Поворознюку В.В., Заверусі Н.В.), технічним партнерам за організацію події. Завершили науково-практичну конференцію словами: «Слава Україні. Героям Слава!»

Насичені корисною інформацією два дні навчання довели необхідність проведення конференцій такого рівня для лікарів та науковців нашої країни з метою їх професійного розвитку та можливості надання населенню кваліфікованої медичної допомоги в подальшому.

 

Підготувала старший науковий співробітник

відділу клінічної фізіології та патології

опорно-рухового апарату

ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова

НАМН України», к.м.н. Г.С. Дубецька