Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №3, 2022
Вернуться к номеру
Особливості та діагностична цінність української моделі оцінки 10-річної ймовірності ризику переломів (Fracture Risk Assessment — FRAX®) у хворих на цироз печінки з порушенням мінеральної щільності кісткової тканини
Авторы: Абрагамович О.О., Дробінська Н.В.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Оцінка десятирічної ймовірності ризику переломів (Fracture Risk Assessment — FRAX®) є широко застосовуваним інструментом у світі та має свої особливості відповідно до національності й віку, а його використання дозволяє виявити осіб високого ризику щодо переломів і одразу призначити лікування або ж може вказувати на потребу в додатковому обстеженні кісткової тканини чи, навпаки, виключити таку необхідність у людини з низьким ризиком переломів. Незважаючи на низку досліджень в інших країнах щодо застосування інструменту FRAX® у хворих на цироз печінки (ЦП), з’ясування особливостей і діагностичної цінності саме української моделі FRAX®, вперше запропонованої 2019 року, для оцінки ризику переломів і порушень мінеральної щільності кісткової тканини (ПМЩКТ) та їх проявів у хворих на ЦП українців досі не проводилося.
Мета дослідження: з’ясувати особливості та діагностичну цінність української моделі FRAX® у хворих на цироз печінки з ПМЩКТ.
Матеріали та методи. У дослідження залучено 90 хворих на ЦП (27 жінок і 63 чоловіки) молодого (27), середнього (53) і літнього (10) віку, які лікувались у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» у 2016–2020 роках.
Усім пацієнтам досліджували мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) (метод ультразвукової денситометрії п’яткової кістки; прилад Sonost-2000), після чого здійснювали стратифікацію за станом кісткової тканини з формуванням дослідної групи (ДГ) (72 особи з ПМЩКТ), яка включала дві підгрупи — ДГ А (46 хворих з остеопенією) і ДГ Б (26 осіб з остеопорозом), та групи порівняння (ГП) (18 хворих без ПМЩКТ).
Оцінку десятирічної ймовірності переломів проводили за допомогою української версії онлайн-калькулятора FRAX® та з використанням критеріїв (2019 р.) української моделі FRAX® оцінювали відповідність верхній межі втручання (дозволяє швидко виявити пацієнта високого ризику та призначити лікування), проміжним показникам ризику переломів (потребують додаткового дослідження кісткової тканини) і нижній межі (низький ризик перелому, пацієнт не потребує обстеження та лікування).
Виконання дослідження полягало в одночасному виявленні вірогідних відмінностей між групами (точний критерій Фішера (р) < 0,05) і стохастичного зв’язку чинників ризику перелому й меж втручання з ПМЩКТ та, зокрема, остеопенією й остеопорозом (істотний прямий зв’язок, якщо коефіцієнт асоціації Дж. Юла (КАЮ) ≥ 0,5, а обернений зв’язок, якщо КАЮ ≥ –0,5), з’ясування їх чутливості (Ч), специфічності (С), позитивного передбачуваного значення (ППЗ) і негативного передбачуваного значення (НПЗ) для ПМЩКТ у хворих на ЦП.
Результати. Виявлено, що статеві, вікові особливості, наявність ревматоїдного артриту, вторинного остеопорозу, шкідливих звичок, лікування гормональними препаратами, перелом стегнової кістки в батьків і зріст не мали вірогідних відмінностей у хворих з ПМЩКТ і його проявами та нормою МЩКТ (р > 0,05), але переломи в анамнезі вірогідно частіше були характерними для пацієнтів з ПМЩКТ (31,94 %, 23 випадки), ніж для хворих з ЦП та нормальною МЩКТ (5,56 %, 1 випадок), і значно частіше траплялися в осіб з остеопорозом (50,0 %, 13 випадків), ніж з у пацієнтів з остеопенією (21,74 %, 10 випадків) та МЩКТ у межах норми (р < 0,05), а прямий стохастичний зв’язок попередніх переломів був істотним із ПМЩКТ у цілому та з остеопорозом зокрема (КАЮ > 0,5). Для ПМЩКТ переломи в анамнезі мали: Ч — 31,94 %, С — 94,44 %, ППЗ — 95,83 % і НПЗ — 25,76 %. Для остеопорозу Ч для попередніх переломів дорівнювала 50,0 %, С — 94,44 %, ППЗ — 92,86 %, НПЗ — 56,67 %.
Нормальна маса тіла була вірогідно частішою у хворих з ПМЩКТ (56,94 %, 41 випадок), а особливо в осіб з остеопорозом (61,54 %, 16 випадків), якщо порівняти із хворими без ПМЩКТ (27,78 %, 5 випадків) (р < 0,05), а між нормальною масою тіла та ПМЩКТ, остеопорозом зокрема, спостерігали істотний прямий стохастичний зв’язок (КАЮ > 0,5). Ч нормальної маси до ПМЩКТ становила 56,94 %, С — 72,22 %, ППЗ — 89,13 %, НПЗ — 29,55 %. Для остеопорозу нормальна маса тіла мала: Ч — 61,54 %, С — 72,22 %, ППЗ — 76,19 %, НПЗ — 56,52 %. Надмірна маса тіла, навпаки, значно частіше була характерною для осіб із МЩКТ у межах нормальних значень (72,22 %, 13 випадків), ніж для хворих з ПМЩКТ (43,06 %, 31 випадок) та остеопорозом (38,46 %, 10 випадків) зокрема (р < 0,05), а між надмірною масою тіла та ПМЩКТ і остеопорозом був наявний істотний обернений стохастичний зв’язок (КАЮ > –0,5). Ч надмірної маси тіла до ПМЩКТ становила 43,06 %, С — 27,78 %, ППЗ — 70,45 %, НПЗ — 10,87 %. Для остеопорозу Ч надмірної маси тіла дорівнювала 38,46 %, С — 27,78 %, ППЗ — 43,48 %, НПЗ — 23,81 %.
Відповідно до аналізу меж втручання згідно з українською моделлю FRAX® з’ясовано, що показники вищі від верхньої межі вірогідно частіше були у хворих з остеопорозом (34,62 %, 9 випадків), ніж у пацієнтів з остеопенією (8,70 %, 4 випадки) та нормальними значеннями МЩКТ (5,56 %, 1 випадок) (р < 0,05), а істотний прямий стохастичний зв’язок спостерігали з остеопорозом (КАЮ > 0,5). Для остеопорозу верхня межа втручання мала: Ч — 34,62 %, С — 94,44 %, ППЗ — 90,00 %, НПЗ — 50,00 %.
Проміжні показники ризику переломів вірогідно частіше виявлялись у хворих з остеопенією (80,43 %, 37 випадків), ніж з нормальною МЩКТ (50,00 %, 9 випадків) (р < 0,05), та мали істотний прямий стохастичний зв’язок з ним (КАЮ > 0,5), а Ч до остеопенії становила 80,43 %, С — 50,00 %, ППЗ — 80,43 %, НПЗ — 50,00 %.
Нижня межа втручання вірогідно рідше спостерігалася у хворих з проявами ПМЩКТ (ДГ — 8,33 %, 6 випадків; ДГ А — 10,87 %, 5 випадків; ДГ Б — 3,85, 1 випадок), ніж у хворих з МЩКТ у межах норми (44,44 %, 8 випадків), та мала істотний обернений стохастичний зв’язок з обома ПМЩКТ (КАЮ > –0,5). Ч нижньої межі до ПМЩКТ була 8,33 %, для остеопенії — 10,87 %, а для остеопорозу — 3,85 %; С — 55,56 % для кожного зі станів; ППЗ — 42,86; 38,46 і 11,11 % відповідно; НПЗ — 13,16; 19,61 і 28,57 % відповідно.
Висновки. Українська модель оцінки ризику переломів має певні особливості й може бути діагностично цінною для застосування у хворих на цироз печінки з метою виявлення або виключення у них порушень мінеральної щільності кісткової тканини.