Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №3, 2022

Актуальність. Старіння населення України, як і Європи в цілому, призводить до збільшення поширеності вік-асоційованих захворювань, зокрема, в українській популяції особи старші за 60 років складають близько чверті — 23,9 %, а старші за 65 років — 17,1 %. До переліку патологій із високим впливом на якість і тривалість життя належать низькоенергетичні переломи, які посідають четверте місце, поступаючись лише ішемічній хворобі серця, деменції та раку легень згідно з даними ВООЗ. Основними предикторами виникнення переломів є низька щільність кісткової тканини та високий ризик падінь, який пов’язаний із багатьма захворюваннями, але передусім — зі станом скелетних м’язів. У 2016 році вік-асоційована генералізована втрата м’язової маси — саркопенія — отримала статус захворювання та була внесена до МКХ-10 під кодом М62.84, що активізувало її дослідження.

Мета дослідження: оцінка мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), визначення ризику падінь і частоти переломів залежно від ризику саркопенії в жінок старших від 50 років.

Матеріали та методи. Дослідження проведене на базі відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Державної установи «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» відповідно до умов Гельсінської декларації та за схвалення комісії з питань етики зазначеної установи. У дослідження було залучено 293 жінки віком від 50 до 89 років (середній вік 71,3 ± 6,8 року), які з різних причин звернулися за консультативною допомогою до інституту. Критеріями виключення з дослідження були онкологічна патологія, нестабільний перебіг серйозної соматичної патології, зокрема серцево-судинної та дихальної, рухові розлади на тлі захворювань нервової системи, виражені деформації суглобів кистей та переломи кісток кінцівок до досягнення консолідації. Обстежені жінки були розподілені на дві групи залежно від наявності ризику саркопенії згідно з критеріями EWGSOP, 2019. Усім обстеженим визначали ризик саркопенії відповідно до опитувальника SARC-F та ризик падінь відопвідно до Desmond Fall Risk Questionnaire. Оцінювали силу скелетної мускулатури за допомогою кистьового пружинного динамометра та з застосуванням тесту «сісти-встати». МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (L1–L4), проксимального відділу та шийки стегнової кістки визначали за допомогою двофотонної рентгенівської денситометрії (DISCOVERY Wi, Hologic, Inc., США). Оцінку МЩКТ в осіб 50 років і старше проводили згідно з критеріями ВООЗ за значенням Т-показника.

Результати. Серед обстежених високий ризик саркопенії (≥ 4 SARC-F) мали 153 жінки (середній вік 71,5 ± 8,4 року, маса тіла 72,6 ± 14,3 кг, індекс маси тіла (ІМТ) 28,4 ± 5,2 кг/м2), а низький ризик — 140 жінок (середній вік 71,1 ± 4,5 року, маса тіла 72,0 ± 13,4 кг, ІМТ 27,5 ± 4,5 кг/м2). Особи обох груп вірогідно не відрізнялися за віком (p = 0,59), масою (p = 0,69) та ІМТ (p = 0,11). Показник SARC-F у жінок з високим ризиком саркопенії становив 4,0 [4,0–5,0], а у осіб з низьким — 1,0 [0–2,0]. В осіб з високим ризиком саркопенії показники сили м’язів домінантної та недомінантної кисті були вірогідно нижчими (16,0 ± 6,4 та 20,2 ± 6,1 кг; 13,7 ± 5,8 та 17,3 ± 5,6 кг; p < 0,0001 для обох). Також їм було потрібно більше часу для виконання тесту «сісти-встати» (19,2 ± 17,7 порівняно з 15,9 ± 5,9 с; p < 0,04). В обстежених із високим ризиком саркопенії також був вищий ризик падінь (8,0 [5,0–10,0] проти 4,0 [2,0–5,0] у жінок з низьким ризиком; Z = 7,6; p < 0,0001). Показники МЩКТ у двох групах вірогідно не відрізнялися (табл. 1).

У пацієнтів із високим ризиком саркопенії частота переломів унаслідок низькоенергетичної травми була вірогідно вищою й становила 61,4 % проти показника жінок із низьким ризиком саркопенії — 45 % (p = 0,05).

Висновки. Пацієнти з високим ризиком саркопенії мають нижчу силу скелетних м’язів, вищий ризик падінь і, незважаючи на відсутність відмінностей показників МЩКТ, більшу частоту переломів. Отже, саркопенія є незалежним від МЩКТ предиктором переломів.