Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №3, 2022
Вернуться к номеру
Остеосаркопенія в молодих дорослих з ювенільним ідіопатичним артритом
Авторы: Джус М.Б. (1), Кулик М.С. (1), Карасевська Т.А.(1), Мостбауер Г.В. (1), Івашківський О.І. (2), Потьомка Р.А. (2), Новицька А.Л. (2)
(1) — Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
(2) — Комунальне некомерційне підприємство «Олександрівська клінічна лікарня», м. Київ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Остеосаркопенія — нещодавно описаний патологічний стан, який включає в себе співіснування остеопорозу та саркопенії, двох хронічних захворювань опорно-рухового апарату, пов’язаних не лише зі старінням, як раніше вважалося, а й із хронічним запаленням. Остеопороз (стан низької мінеральної щільності кісткової тканини та порушення мікроархітектури кістки) і саркопенія (втрата м’язової маси, сили та функції) часто зустрічаються у пацієнтів ревматологічного профілю, що призводить до гірших наслідків для життя та здоров’я.
Мета дослідження: визначити стан кістково-м’язової системи, а саме мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ), апендикулярну знежирену масу (АЗМ), м’язову силу в осіб молодого віку з ювенільним ідіопатичним артритом.
Матеріали та методи. Кроссекційне одноцентрове дослідження, схвалене етичними комітетами, включало сорок пацієнтів, які звернулися до ревматологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Олександрівська клінічна лікарня», м. Київ, Україна. Інформована згода була отримана від усіх учасників дослідження. Критерії включення: хворі з ювенільним ідіопатичним артритом (ЮІА) віком 18–44 роки. Критерії виключення: пацієнти із застійною серцевою недостатністю, хронічною та гострою хворобою нирок, гематологічними або онкологічними захворюваннями, особи з ампутованими кінцівками, пацієнти з протезованими кульшовими чи колінними суглобами, цукровим діабетом, ожирінням. Активність захворювання визначали за рівнем швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), С-реактивного білка (СРБ), індексом активності захворювання JADAS27. Для визначення м’язової сили використовували динамометрію, тричі проводили вимірювання м’язової сили обох верхніх кінцівок з урахуванням часу відпочинку та фіксуванням найбільших значень. Згідно з даними Європейської робочої групи з саркопенії в осіб літнього віку (EWGSOP2) використовували такі порогові значення для зниженої м’язової сили: < 27 кг для чоловіків, < 16 кг для жінок. Для визначення МЩКТ і апендикулярної знежиреної маси (АЗМ) оцінювали дані двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (ДРA). Порогові значення для AЗМ, відповідно до даних Фонду Національних інститутів здоров’я (FNIH), були наступні: < 19,75 кг для чоловіків і < 15,02 кг для жінок. Для визначення жирової маси розрахували індекс жирової маси (індекс жирової маси = маса жиру, кг/зріст2). Пацієнти були розподілені на дві групи залежно від зниженої чи нормальної сили стиснення.
Результати. Середній вік хворих становив 24,4 ± 5,0 року; середній вік дебюту захворювання — 10,1 ± 4,4 року. До першої групи (група І) увійшло 28 осіб зі зниженою м’язовою силою, до другої групи (група ІІ) — 12 пацієнтів із нормальною м’язовою силою. Вік хворих вірогідно не відрізнявся між двома групами (24,4 ± 8,5 та 21,3 ± 5,0 року відповідно; р = 0,2), але тривалість захворювання була більшою у групі І (16,0 ± 8,3 та 9,2 ± 5,7 року відповідно; p = 0,01). Зріст, маса тіла та індекс маси тіла (ІМТ) пацієнтів у групі зі зниженою м’язовою силою були нижчими, ніж у групі з нормальною м’язовою силою (зріст: 1,67 ± 0,07 та 1,76 ± 0,08 м (р = 0,001); маса тіла: 57,2 ± 11,3 та 72,0 ± 10,7 кг (р = 0,0005); ІМТ: 20,3 ± 3,1 та 22,7 ± 3,3 (р = 0,04) відповідно). Дані ДРА різнилися між групами: у пацієнтів групи І відмічалося зниження МЩКТ поперекового відділу хребта: 1,06 ± 0,10 та 1,18 ± 0,10 г/см2 (p = 0,04); МЩКТ ультрадистального відділу променевої кістки: 0,35 ± 0,10 та 0,51 ± 0,10 г/см2 (p = 0,03); МЩКТ шийки стегнової кістки: 0,85 ± 0,20 та 1,07 ± 0,20 г/см2 (р = 0,02). Порівнюючи дві групи, ми виявили важливі результати щодо м’язової та жирової маси: АЗМ була також нижчою у групі І (15,1 ± 3,8 та 24,3 ± 3,5 кг; p = 0,0001); але індекс жирової маси (ІЖМ) між групами статистично не відрізняється (8,9 ± 6,7 та 5,3 ± 3,9; р = 0,09). Якщо AЗM позитивно корелювала з м’язовою силою (r Спірмена [rS = 0,8], p < 0,05), то кореляція між AЗM та ІЖМ не була статистично значущою (r Спірмена [rS = –0,1], p > 0,05). АЗМ негативно корелювала з тривалістю захворювання (r Спірмена [rS = –0,6], p < 0,05), ШОЕ (r Спірмена [rS = –0,4], p < 0,05), активністю захворювання за JADAS27 (r Спірмена [rS = –0,4], p < 0,05), але статистично не значуще — із С-реактивним білком (СРБ) (r Спірмена [rS = –0,07], p > 0,05).
Висновки. Результати дослідження демонструють, що молоді пацієнти з ЮІА зі зниженою м’язовою силою мають як знижену МЩКТ, так і м’язову масу. М’язова сила позитивно корелює з м’язовою масою, тоді як м’язова маса негативно корелює з тривалістю та активністю захворювання. Потрібні подальші дослідження щодо вивчення остеосаркопенії в молодих дорослих з ЮІА.
