Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №3, 2022
Вернуться к номеру
Внутрішньолікарняне сортування при масових надходженнях поранених: наш досвід, проблеми і ускладнення
Авторы: Зубач О.Б. (1), Рокита В.Г. (1), Ficke J.R. (2)
(1) — Лікарня Святого Пантелеймона Першого територіального медоб’єднання Львова, м. Львів, Україна
(2) — Шпиталь Джона Хопкінса, Балтимор, шт. Меріленд, США
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. Протягом останнього часу в Україні внаслідок військових дій, спричинених російською агресією, на особливу увагу заслуговує проблема внутрішньолікарняного сортування (ВЛС) постраждалих в умовах масових надходжень до медичних закладів. Масові ураження виникають раптово, їх кількість зазвичай перевищує можливості місцевих об’єктових, а інколи й територіальних закладів охорони здоров’я в наданні потерпілим медичної допомоги в оптимальні для порятунку їхнього життя терміни й запобіганні небезпечним ускладненням [1, 2]. На сьогодні запропоновано різні методології проведення ВЛС, найпоширенішими є французька та англосаксонська системи, які з успіхом застосовуються при масових ураженнях.
Матеріали та методи. Нами проведено ретроспективний аналіз 56 історій хвороб пацієнтів із масового надходження постраждалих 13 березня 2022 року внаслідок ракетної атаки країни-агресора на Міжнародний центр миротворчості та безпеки (МЦМБ), м. Яворів. Пацієнти перебували на лікуванні у Лікарні Святого Пантелеймона Першого територіального медоб’єднання (ТМО) впродовж березня — липня 2022 року. Окрему увагу звертали на проблеми та ускладнення при проведенні ВЛС постраждалих у цій події.
Результати. Загалом внаслідок ракетної атаки на МЦМБ 13 березня 2022 року постраждало 134 особи, 35 (26,1 %) загинуло. До лікарні Святого Пантелеймона Першого ТМО Львова було направлено 56 осіб. Вік пацієнтів коливався від 18 до 51 року, середній вік — 27,4 ± 1,7 року.
ВЛС постраждалих було проведено в «червоній» зоні приймального відділення та здійснювалося силами й засобами чергової бригади медпрацівників, а також викликаними з дому для підсилення роботи лікарями анестезіологічного та хірургічного профілю. Пацієнти були розподілені на категорії: «червоний» (7 осіб; 12,5 %), «жовтий» (48 хворих; 85,7 %) та «зелений» (1 пацієнт; 1,8 %) відповідно до тяжкості стану. Ознаки поєднаної та множинної травми зафіксовано у 39 (69,6 %) осіб, комбінована травма внаслідок дії термічного фактора та травмуючого агента була відзначена у 3 хворих (5,4 %), у решти, а це 14 (25 %) травмованих, була діагностована ізольована травма. У значної кількості постраждалих у перші дні перебування в стаціонарі були діагностовані ознаки акубаротравми (16; 28,6 %). Одного пацієнта було доставлено в термінальному стані, йому проводили заходи серцево-легеневої реанімації, які не дали результату. Отже, летальне завершення спостерігалося в 1 випадку, що склало 1,8 %. Тривалість лікування у стаціонарі коливалася від 5 діб до 4 місяців.
Висновки. Отримані нами результати свідчать, що одночасний прийом великої кількості постраждалих пов’язаний із виникненням проблем організаційного характеру та, відтак, зростанням ризику ускладнень у цієї категорії травмованих. Найчастішими проблемами є труднощі з аналізом інформації, яка надходить з догоспітального етапу, брак персоналу на початку прийому постраждалих, труднощі з правильною кваліфікацією пацієнтів у відповідні категорії в процесі ВЛС, затримки із проведенням життєзберігаючих процедур у «червоній зоні» та, навпаки, розширення об’єму процедур, які повинні бути виконані у «жовтій зоні», брак комунікації з іншими лікувальними установами, що надають допомогу. Отже, доцільно посилити відпрацювання навичок та проведення навчання медичного персоналу щодо ВЛС постраждалих при масових ураженнях.