Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №3, 2022
Вернуться к номеру
Лікування хворих на остеопороз в умовах війни
Авторы: Климовицький Ф.В.
Донецький національний медичний університет МОЗ України, м. Лиман, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Результати численних епідеміологічних досліджень щодо соціально-економічних наслідків остеопорозу для суспільства, проведених у європейських країнах, свідчать про те, що в 11–12 % населення цих країн розвивається остеопороз, а в 40 % 70-літніх жінок та у 50 % населення віком 75 років та старше мають місце переломи. На сьогодні, відповідно до опублікованих даних, встановлена залежність між зниженням мінералізації кісткової тканини, перенесеними компресійними переломами тіл хребців у хворих на остеопороз та фактом зростання ризику переломів різної локалізації у майбутньому. «Тяжкий остеопороз» — стадія захворювання, коли показники мінералізації кісткової тканини прогресивно знижуються, досягаючи рівня високої (до 20 %) ймовірності розвитку ускладнень — компресійних переломів тіл хребців, перелому шийки стегнової та власне стегнової кісток і кісток передпліччя.
Донецький центр лікування остеопорозу був заснований у грудні 2010 року на базі Донецького науково-дослідного інституту травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету і працював у Донецьку до червня 2014 року. У зв’язку з воєнними діями на сході України центр остеопорозу змушений був змінити локацію та поновив свою роботу в м. Лимані у 2015 році. Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) у центрі вимірювали за допомогою рентгенівської денситометрії приладом Hologic (2010–2014 роки) у Донецьку. З 2015 по 2022 рік проводили ультразвукову денситометрію кісткової тканини у Лимані. З лютого 2022 року у зв’язку з повномасштабним російським вторгненням в Україну визначення МЩКТ за допомогою рентгенівської чи ультразвукової денситометрії стало неможливим, але відновилось у квітні 2022 року, і на сьогодні єдиним доступним методом оцінки стану кісткової тканини є комп’ютерна томографія. Усім пацієнтам, які звернулися по медичну допомогу внаслідок малотравматичного перелому та вважалися вимушеними переселенцями, паралельно з оперативним лікуванням була надана консультація психолога. Усі пацієнти, яким проведено оперативне втручання, отримували антирезорбтивну терапію (бісфосфонати, препарати Са та вітаміну D).
Актуальні аспекти проблеми лікування остеопорозу у військовий час — це збільшення ризику переломів кісток в осіб літнього віку внаслідок остеопорозу під час вимушеного переміщення, необхідність обліку порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини у хворих на остеопороз при визначенні тактики лікування на тлі переломів як у військовий, так і в мирний час. Актуальність проблеми також зумовлена тим, що зниження показників МЩКТ може призводити до порушення стабільності фіксації у разі застосування стандартних конструкцій та методик остеосинтезу. Важливим є розширення показань до ендопротезування кульшового суглоба при переломах шийки та вертлюгової западини стегнової кістки у хворих на остеопороз (причина — зниження ступеня стабільності остеосинтезу за рахунок порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини). Особливості застосування зовнішнього черезкісткового остеосинтезу у пацієнтів з остеопорозом — це поєднання стрижневих та шпицевих елементів зв’язку апарату та кістки, проведення стрижнів під кутом до поздовжньої осі кістки, «зміщення» епіметафізарної «бази» апарату в напрямку метадіафізу.
Особливості застосування остеосинтезу у пацієнтів з остеопорозом. Один зі способів — це накістковий остеосинтез — застосування пластин із кутовою стабільністю, що приводить до підвищення міцності зв’язку фіксатора та кістки. Наступний метод остеосинтезу у пацієнтів із остеопорозом — це інтрамедулярний остеосинтез, який також є ефективним методом лікування хворих.
У зв’язку із вищезазначеним можна дійти висновків про те, що ризик переломів, зумовлений остеопорозом, є результатом низького рівня кісткової маси та погіршення мікроархітектоніки кісткової тканини. За даними Донецького центру лікування остеопорозу, зниження показників МЩКТ спостерігається майже у 42 % обстежених пацієнтів, що призводить до зростання ризику переломів кісток у майбутньому. Зниження МЩКТ здатне призвести до порушень стабільності фіксації у разі використання стандартних конструкцій та методик остеосинтезу, тому при виборі методу лікування переломів у пацієнтів з остеопорозом слід передбачати особливості, які пов’язані з порушенням структурно-функціонального стану кісткової тканини.