Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №3, 2022
Вернуться к номеру
Оцінка впливу різних варіантів глюкокортикоїдної терапії та рівнів С-реактивного білка на стан мінеральної щільності кісткової тканини у пацієнтів із ревматичними хворобами
Авторы: Крилова А.С. (1), Гораль Н.С. (1, 2)
(1) — Національний університет охорони здоров’я імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) — КДЦ КНП «КМКЛ6», м. Київ, Україна
Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Актуальність. На сьогодні остеопороз є одним з ускладнень перебігу більшості хронічних ревматичних захворювань, асоційованим з протиревматичною терапією, зокрема, та прийомом глюкокортикоїдів. Зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) при ревматичних захворюваннях також, можливо, зумовлені активацією прозапальних медіаторів.
Мета дослідження: оцінити рівні С-реактивного білка (СРБ) та МЩКТ у пацієнтів з ревматичними хворобами, до яких застосовують глюкокортикоїдну (ГК) терапію.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 32 пацієнти з ревматичними захворюваннями, а саме: 16 пацієнтів з ревматоїдним артритом, 11 пацієнтів з псоріатичним артритом та 5 пацієнтів з СЧВ, які за останні 4 місяці приймали глюкокортикоїди в будь-якій дозі, та 32 пацієнти з ревматичними захворюваннями, які отримували протиревматичне лікування без використання глюкокортикоїдів. У дослідженні взяли участь 34 жінки та 30 чоловіків. Середній вік становив 55,28 ± 0,80 року (37–75 років). Усім пацієнтам проводили визначення СРБ на початку та через 3,6 місяця, двохенергетичну рентгенівську абсорбціометрію (ДРА) поперекового відділу хребта (МЩКТ) на початку дослідження та через 6 місяців.
Результати. Рівень CРБ був вірогідно (p < 0,0001) вищим у пацієнтів зі зниженою МЩКТ порівняно з особами із нормальними її показниками (7,32 ± 1,67 і 4,74 ± 0,75 мг/л відповідно), у середньому на 33,3 %. У групі пацієнтів, які приймали ГК-терапію, спостерігалося вірогідне зниження кількісного показника МЩКТ у поперековому відділі хребта за результатами ДРА з 0,747 ± 0,092 до 0,681 ± 0,073 г/см2. При цьому в групі пацієнтів без використання глюкокортикоїдів не відбувалося вірогідного зниження показників МЩКТ. Найнижчі показники МЩКТ спостерігали в пацієнтів, які отримували тривалу пероральну ГК-терапію (більше 10 мг на добу в перерахунку на преднізолон).
Висновки. Застосування ГК-терапії в пацієнтів ревматологічного профілю негативно впливає на стан МЩКТ. Найнижчі показники МЩКТ спостерігалися в осіб, які отримували тривалу пероральну ГК-терапію (більше ніж 10 мг на добу в перерахунку на преднізолон). Спостерігався значно вищий рівень CРБ у пацієнтів зі зниженою МЩКТ порівняно з нормою.