Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 12, №3, 2022

Актуальність. Зменшення осьового навантаження на скелет сприяє прискоренню руйнування кісткової тканини з формуванням остеопорозу. Навіть у здорових осіб ліжковий режим супроводжується підвищенням резорбції як губчастої, так і кортикальної кісткової тканини вже в перші 7 діб і призводить до втрати близько 3 % кісткової маси на рівні поперекового відділу хребта та 4 % на рівні вертлюга стегнової кістки за 12 тижнів. Для відновлення кісткової маси обов’язковою умовою є необхідність відновлення осьового навантаження. Коли неможливість навантажувати кінцівку зумовлена травмою, зокрема переломом кістки внаслідок вогнепального поранення, втрата кісткової маси триває й посилюється дією інших факторів (крововтрата, інфекція тощо). У період війни можливість отримати якісну медичну допомогу є не завжди, а отже, вимушене ненавантаження кінцівки може тривати набагато більше, ніж у мирний час, — тижні або місяці. За цей час метаболізм кісткової тканини під впливом поєднання відсутності осьового навантаження й інших чинників, зумовлених вогнепальним пораненням, збільшується, що призводить до формування плямистого остеопорозу, який, у свою чергу, ускладнює проведення оперативних втручань щодо відновлення опороздатності кінцівки. Для корекції змін кісткової тканини внаслідок вогнепальних переломів та тривалої іммобілізації важливим є визначення показників метаболізму кісткової тканини.

Мета дослідження: оцінити метаболізм кісткової тканини в серії клінічних випадків в осіб з іммобілізацією (~ 3 місяців) внаслідок вогнепальних переломів кісток нижніх кінцівок.

Матеріали та методи. В аналіз включені три пацієнти з іммобілізацією внаслідок вогнепальних переломів кісток нижніх кінцівок, які були доставлені для лікування у шпиталь Державної прикордонної служби України (м. Київ) приблизно через 3–3,5 місяця після отримання поранення. У попередній період доступ до кваліфікованої медичної допомоги був відсутній. Для порівняння були використані показники 10 практично здорових чоловіків віком від 20 до 40 років (середній вік 29,0 ± 4,92 року).

Клінічний випадок 1. Пацієнт Д., 44 роки. Стан після вогнепального осколкового поранення (04.04.2022) — вогнепальний багатоуламковий перелом верхньої та середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням фрагментів.

Клінічний випадок 2. Пацієнт К., 32 роки. Вогнепальне осколкове поранення (18.03.2022), вогнепальний перелом обох кісток верхньої третини правої гомілки зі зміщенням, що неправильно консолідується.

Клінічний випадок 3. Пацієнт Б., 22 роки. Вогнепальне осколкове поранення (07.04.2022) лівого стегна, багатоуламковий перелом верхньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків, що неправильно консолідується. Інфікована рана латеральної поверхні лівого стегна.

Методи дослідження. Оцінку показників метаболізму кісткової тканини проведено в ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України». Визначення рівнів загального кальцію, альбуміну, альбумін-коригованого кальцію, фосфору, магнію, лужної фосфатази в сироватці крові проводили біохімічним методом на аналізаторі А-15, показники маркерів ремоделювання кісткової тканини (N-термінальний пропептид проколагену 1-го типу (P1NP), карбокситермінальний телопептид колагену I типу (β-CTX)), рівень загального 25-гідроксивітаміну D (25(ОН)D), паратгормону — електрохемілюмінесцентним методом на приладі Cobas e 411 в акредитованій лабораторії відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України». Забір крові виконаний натще після стабілізації соматичного стану пацієнтів і виконання першого етапу запланованих оперативних втручань.

Результати. У всіх пацієнтів були зареєстровані схожі відмінності метаболізму кісткової тканини (табл. 1).

У всіх трьох пацієнтів з наслідками вогнепальних переломів та тривалою іммобілізацією зареєстроване вірогідне підвищення показників маркерів ремоделювання кісткової тканини (P1NP, β-CTx, лужна фосфатаза), вірогідно нижчі рівні вітаміну D та паратгормону за відсутності відмінностей у показниках рівня кальцію, фосфору, магнію та альбуміну в сироватці крові. Також не зареєстровано відмінностей у рівнях остеокальцину. Показники маркерів резорбції (β-CTx) та формування (P1NP) кісткової тканини перевищували нормативні значення, що свідчить про високий її метаболізм. У 2 пацієнтів з рівнем вітаміну D в межах дефіциту (< 20 нг/мл) показники маркерів метаболізму були вищими, ніж у пацієнта з недостатністю вітаміну D (20–30 нг/мл).

Висновки. Постіммобілізаційний остеопороз внаслідок вогнепальних переломів супроводжується вірогідним збільшенням маркерів резорбції (β-CTx) та формування (P1NP) кісткової тканини і зниженням рівня вітаміну D, проте мала кількість обстежених не дозволяє дійти однозначних висновків.