Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №4, 2022

Вернуться к номеру

Вплив вегетативної дисфункції на зовнішньо­секреторну функцію підшлункової залози при хронічному панкреатиті

Вплив вегетативної дисфункції на зовнішньо­секреторну функцію підшлункової залози при хронічному панкреатиті

Авторы: Сабат З.І., Бабінець Л.С.
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. У статті оцінено вплив вегетативної дисфункції за даними варіабельності серцевого ритму й опитувальника Спілбергера — Ханіна на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози (ПЗ) при хронічному панкреатиті (ХП). Мета: оцінити зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози залежно від параметрів варіабельності серцевого ритму й результатів тестування за опитувальником Спілбергера — Ханіна. Матеріали та методи. Було обстежено 100 амбулаторних пацієнтів з діагнозом ХП, які проходили лікування в закладах м. Тернополя. Наявність зовнішньосекреторної недостатності ПЗ визначали на основі рівня фекальної α-еластази. Психоемоційний стан оцінювали за опитувальником Спілбергера — Ханіна. Аналізували статистичні й спектральні показники варіабельності серцевого ритму: варіаційний розкид, амплітуду моди, індекс напруження, показник активності регуляторних систем, загальну потужність спектра, абсолютні й відсоткові значення потужності дуже низьких частот (VLF), потужності низьких частот (LF), потужності високих частот (HF), співвідношення LF/HF. Здійснено кореляційний аналіз отриманих даних варіабельності серцевого ритму, опитувальника Спілбергера — Ханіна і ступеня зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози за рівнем фекальної α-еластази. Результати. Згідно з результатами тестування за опитувальником Спілбергера — Ханіна середнє значення реактивної тривожності становило 44,33 ± 0,89, особистісної — 43,19 ± 0,82, що відповідає верхній межі помірного рівня. Виявлено негативну кореляцію названих показників з рівнем фекальної α-еластази (r = –0,482, p < 0,01 і r = –0,555, p < 0,01 відповідно). На основі результатів варіабельності серцевого ритму в пацієнтів із ХП встановлено схильність до симпатикотонії, що супроводжувалось вірогідним зростанням відносно групи контролю амплітуди моди, індексу напруження, співвідношення LF/HF і зменшенням варіаційного розмаху. На відміну від групи здорових осіб в обстежених із ХП переважав гуморально-метаболічний вплив регуляції серцевого ритму (VLF — (48,66 ± 1,21) %) і зменшилась частка нервового компонента (LF — (31,69 ± 0,67) %, HF — (19,65 ± 0,75) %), спостерігали вірогідне зниження загальної потужності спектра порівняно з групою контролю (1546,25 ± 44,18 проти 3155,65 ± 211,38). Показник активності регуляторних систем у пацієнтів із ХП (6,91 ± 0,12) знаходився на верхній межі вираженого напруження систем регуляції, що відображає значне порушення адаптації серед них і вірогідно відрізняється від рівня контролю (3,90 ± 0,31). Виявлено вірогідні кореляції між загальною потужністю спектра, показником активності регуляторних систем і рівнем фекальної α-еластази (r = 0,511, p < 0,01 і r = –0,398, p < 0,01 відповідно). Висновки. Під час виконання дослідження встановлено, що при погіршенні психоемоційного стану (згідно з даними опитувальника Спілбергера — Ханіна) поглиблювалась зовнішньосекреторна недостатність ПЗ у пацієнтів із ХП: спостерігалась кореляція між вмістом фекальної α-еластази і рівнем реактивної і особистісної тривожності. Встановлені позитивні статистично вірогідні кореляції амплітуди моди, індексу напруження з тривалістю перебігу ХП свідчать про компенсаторну активацію симпатичного відділу автономної нервової системи. Було також доведено, що зовнішньосекреторна недостатність (визначалась за вмістом фекальної α-еластази) поглиблювалась із посиленням симпатикотонії (за індексом напруження). Виявлено зниження функціонального резерву в пацієнтів із ХП: встановили вірогідне зниження загальної потужності спектра порівняно з таким у групі контролю, на цьому тлі спостерігалось зниження адаптаційного потенціалу, погіршення психоемоційного стану, що в результаті призводило до поглиблення зовнішньосекреторної недостатності ПЗ. Отримані дані мотивують до вдосконалення загальноприйнятої комплексної терапії пацієнтів із хронічним панкреатитом з додатковим включенням до неї вегетостабілізуючих засобів.

Background. The article evaluates the impact of autonomic dysfunction according to the heart rate variability data and the Spielberger-Khanin questionnaire on the exocrine function of the pancreas in chronic pancreatitis (CP). The aim is to evaluate the exocrine function of the pancreas depending on the heart rate variability and survey using the Spielberger-Khanin questionnaire. Materials and methods. One hundred outpatients with a diag­nosis of CP who were treated in Ternopil healthcare institutions were examined. The presence of exocrine pancreatic insufficiency was determined by the level of fecal α-elastase. The psycho-emotional state was assessed using the Spielberger-Khanin questionnaire. Statistical and spectral indicators of heart rate variability were ana­lyzed: the range of variation, the amplitude of the mode, stress index, indicator of activity of regulatory systems, total spectrum power, absolute and percentage values of very low frequency (VLF), low frequency (LF), high frequency power (HF), the LF/HF ratio. A correlation analysis was performed of the obtained heart rate variability data, the Spielberger-Khanin questionnaire data with the degree of exocrine pancreatic insufficiency in terms of the level of fecal α-elastase. Results. The average value of reactive anxiety on the Spielberger-Khanin questionnaire is 44.33 ± 0.89, personal anxiety is 43.19 ± 0.82, which corresponds to the upper limit of the moderate level. A negative correlation was found between these parameters and the level of fecal α-elastase (r = –0.482, p < 0.01, and r = –0.555, p < 0.01, respectively). Based on the heart rate variability of patients with CP, a tendency among them to sympathicotonia was detected, which was accompanied by a significant increase in the amplitude of the mode, stress index, the LF/HF ratio and a decrease in the range of variation compared to the control group. In contrast to the healthy individuals, the humoral-metabolic effect of heart rhythm regulation prevailed in those with CP (VLF — (48.66 ± 1.21) %) and the share of the nervous component (LF — (31.69 ± 0.67) %, HF — (19.65 ± 0.75) %) decreased, there was a significant decrease in the total power of the spectrum compared to the control group (1546.25 ± 44.18 versus 3155.65 ± 211.38). The indicator of the activity of regulatory systems in patients with CP (6.91 ± 0.12) was at the upper limit of the intense load of regulatory systems, which reflects a significant impairment of adaptation among them and reliably differs from the control level (3.90 ± 0.31). A significant correlation was found between the total power of the spectrum, indicator of the activity of regulatory systems and the level of fecal α-elastase (r = 0.511, p < 0.01, and r = –0.398, p < 0.01, respectively). Conclusions. Du­ring the study, it was found that with a deterioration in the psycho-emotional state (according to the data of the Spielberger-Khanin questionnaire), exocrine insufficiency of the pancreas in patients with CP increased: there was a correlation between the content of fecal α-elastase and the level of reactive and personal anxiety. Positive statistically significant correlations between the amplitude of the mode, stress index with the duration of the course of CP indicate compensatory activation of the sympathetic division of the autonomic nervous system. It was also proved that exocrine insufficiency (according to the content of fecal α-elastase) worsened with an increase in sympathicotonia (according to the stress index). A decrease in the functional reserve in patients with СР was revealed: a significant decrease in the total power of the spectrum was found compared to that of the control group; against this background, there was a decrease in the adaptive potential, deterioration in the psycho-emotional state, which resulted in an increase in exocrine pancreatic insufficiency. The obtained data motivate to improve the generally accepted comprehensive therapy of patients with chronic pancreatitis with the additional inclusion in it of agents to stabilize the autonomic nervous system.


Ключевые слова

хронічний панкреатит; варіабельність серцевого ритму; автономна нервова система; зовнішньосекреторна недостатність; тривожність

chronic pancreatitis; heart rate variability; autonomic nervous system; exocrine insufficiency; anxiety

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.56.4.2022.512

Вступ

У сучасних реаліях стан здоров’я розглядають як здатність організму адаптуватися до умов зовнішнього середовища, а захворювання — як стрес і порушення адаптації [1]. Під стресом розуміють стан напруження організму, неспецифічну захисну реакцію на вплив різноманітних сильних факторів. За теорією Г. Сельє, яким було введено сам термін «стрес», у його перебігу можна виділити наступні стадії: тривоги, адаптації (резистентності) та виснаження [2]. Перші дві стадії називають еустресом, вони є корисними для організму, мобілізують його резерви, часто викликані позитивними емоціями. Наступна стадія — дистрес, вона характеризується зривом адаптації та призводить у результаті до виникнення синдрому хронічної втоми, психічних розладів невротичного рівня й психосоматичних захворювань. 
Основну роль у підтриманні сталості внутрішнього середовища організму й забезпеченні різних форм психічної та фізичної діяльності відіграє автономна нервова система (АНС) [1]. Вегетативний гомеостаз передбачає стабільне функціювання АНС у певних фізіологічних межах у період спокою і при навантаженнях, а вихід за ці рамки свідчить про наявність дисфункції АНС [1]. Закономірною реакцією на стрес і, отже, одним із чинників розвитку захворювань органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) є дисбаланс АНС з активацією симпатичного відділу й пригніченням парасимпатичного [3]. В умовах патології порушується взаємодія психовегетативних процесів, втрачається пристосувальний характер реакцій організму на зміни зовнішнього й внутрішнього середовищ, що, у свою чергу, призводить до порушення обміну речовин (гіперхолестеринемії, диспротеїнемії, гіпер- і гіпоглікемії), згортальної та фібринолітичної систем крові, іннервації внутрішніх органів тощо [4, 5]. Деякі вчені вважають, що порушення інтегративної діяльності надсегментарних вегетативних структур веде до появи тривоги як фону для розвитку психосоматичних розладів [6]. Тривожно-депресивні розлади пов’язані з дисбалансом АНС, зокрема, активація симпатичного відділу викликає моторні й нейрогуморальні зміни в ШКТ. Тривогу розглядають як один з механізмів хронізації панкреатиту. Емоційний стан, зокрема особистісна тривожність, виступає не лише частиною психічного здоров’я, але й тлом для сприйняття реальності та впливає на готовність пацієнта до комплаєнсу [7, 8].
Особливостями вегетативної дисфункції при захворюваннях ШКТ є те, що зміни відбуваються переважно на рівні центральної ланки вегетативної регуляції та мають полісистемний характер, що призводить до порушення адаптаційних механізмів у межах цілого організму, у тому числі у вегетативному регулюванні роботи травної системи [1]. Тому висновок про функціональний стан АНС при захворюваннях органів травлення, зокрема панкреатиті, можемо зробити на основі оцінки вегетативної регуляції серцево-судинної системи [1]. 
Вегетативна дисфункція відіграє важливу роль у патогенезі захворювань ШКТ, зокрема хронічного панкреатиту (ХП). Для виявлення ознак вегетативних порушень у пацієнтів гастроентерологічного профілю використовується опитувальник Вейна, який складається з 11 питань. Сума балів понад 15 свідчить про високу ймовірність наявності дисфункції АНС [9, 10]. Як свідчить аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, у пацієнтів із ХП часто спостерігаються тривожно-депресивні розлади. Для їх виявлення рекомендують застосовувати опитувальники Спілбергера — Ханіна, Айзенка, HADS [9, 11–14]. Вони дозволяють оцінити рівень особистісної тривожності (ОТ), що є стійкою індивідуальною рисою, реактивної тривожності (РТ), що є мінливою ознакою і визначається в даній конкретній ситуації, нейротизму (емоційна лабільність, збудженість, схильність до психопатології в емоційній сфері), тривоги й депресії.
Для оцінки стану АНС визначаємо вихідний вегетативний тонус (ВТ), вегетативне забезпечення (ВЗ) і реактивність. Вегетативний тонус і реактивність свідчать про гомеостатичні можливості організму, вегетативне забезпечення — про його адаптивні механізми. Вихідний ВТ можна оцінити на основі індексу Кердо та даних варіабельності серцевого ритму (ВСР), зокрема індексу напруження (ІН), ВЗ — за допомогою активної кліноортостатичної проби. ВСР є чутливим індикатором відхилень у вегетативному гомеостазі та однією з найперших прогностичних ознак виникнення і прогресування багатьох захворювань, зокрема ХП [9, 15–17].
У сучасній літературі знайдено недостатньо даних щодо стану АНС у пацієнтів з ХП, більшість наукових праць присвячена вивченню АНС у дітей при захворюваннях як ШКТ, так і інших систем. У своєму дослідженні І.С. Лембрик відзначив помірно виражене функціональне напруження регуляторних систем організму в дітей з реактивним панкреатитом і нормальний варіант кліноортостатичної проби, у той час як при ХП адаптаційні можливості організму перебувають на межі виснаження [18]. Щодо стану АНС серед дорослого населення знайдено лише декілька публікацій: І.І. Медвідь вказує на виснаження функціональних резервів і зниження адаптаційного потенціалу серед пацієнтів з артеріальною гіпертензією та супутнім ХП, Н.Б. Губергріц — на посилення парасимпатичних впливів у пацієнтів з ХП і супутнім хронічним необструктивним бронхітом в ортостазі, що може негативно вплинути на стан бронхіального дерева [19, 20].
Оскільки АНС відіграє головну роль в адаптації до мінливих умов середовищ, раннє виявлення, зокрема за рахунок аналізу ВСР у пацієнтів із даною патологією, і корекція вегетативних порушень має важливе значення в профілактиці й сповільненні прогресування ХП. 
Мета: оцінити зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози залежно від параметрів варіабельності серцевого ритму і результатів тестування за опитувальником Спілбергера — Ханіна.

Матеріали та методи

Було обстежено 100 пацієнтів з діагнозом ХП, які проходили лікування в амбулаторних умовах після курсу лікування в терапевтичному відділенні № 2 КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2». Середній вік становив (51,0 ± 1,1) року, жінок — 56 %, чоловіків — 44 %. Тривалість ХП становила в середньому (7,43 ± 0,54) року. Критеріями виключення були гострі й загострення хронічних захворювань, онкологічні, гематологічні, психічні захворювання, відмова від участі в дослідженні. Контрольну групу становили 20 практично здорових осіб, які були порівнянними за віком і статтю. Наявність зовнішньосекреторної недостатності (ЗСН) ПЗ встановлювали на основі вмісту фекальної α-еластази, що визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою стандартних наборів фірми BIOSERV Elastase 1 ELISA. Відповідно до отриманих результатів екскреторну функцію ПЗ оцінювали як нормальну при рівні фекальної α-еластази > 200 мкг/г, як ЗСН легкого ступеня — при 150–200 мкг/г, як ЗСН середнього ступеня — при 100–150 мкг/г, як виражену ЗСН — при < 100 мкг/г.
Психоемоційний стан оцінювали за опитувальником Спілбергера — Ханіна, який використовується для оцінки ОТ і РТ. Він складається з 40 запитань із 4 варіантами відповідей, перші 20 з яких призначені для визначення РТ, наступні 20 — ОТ. Значення інтерпретували в балах таким чином: до 30 — низькі, 31–45 — середні, понад 45 — високі. 
Аналізували наступні показники варіабельності серцевого ритму: варіаційний розкид (Х), амплітуду моди (АМо), ІН, показник активності регуляторних систем (ПАРС), загальну потужність спектра (TP), абсолютні й відсоткові значення потужності дуже низьких частот (VLF), потужності низьких частот (LF), потужності високих частот (HF), LF/HF. Здійснено кореляційний аналіз отриманих параметрів ВСР і вмісту фекальної α-еластази, бальної оцінки опитувальника Спілбергера — Ханіна.

Результати та обговорення

За вмістом фекальної α-еластази тяжкість ЗСН ПЗ у когорті пацієнтів з ХП поза загостренням відповідала легкому ступеню — (157,57 ± 3,11) мкг/г. На рис. 1 подано розподіл пацієнтів із ХП за станом ЗСН ПЗ.
Згідно з даними тестування за опитувальником Спілбергера — Ханіна, середнє значення РТ становило (44,33 ± 0,89), ОТ — (43,19 ± 0,82), що відповідає верхній межі помірного рівня тривожності. Низький рівень спостерігався лише в 14 і 11 % опитаних (РТ і ОТ відповідно). Розподіл пацієнтів за ступенем тривожності наведено на рис. 2.
Проаналізували наявність взаємозв’язку між вмістом фекальної α-еластази й рівнями РТ і ОТ. Виявили обернений кореляційний зв’язок помірної сили з РТ (–0,482; p < 0,01) і значний (–0,555; p < 0,01) — з ОТ (рис. 3). Отже, при погіршенні психоемоційного стану (РТ і ОТ) поглиблювалась ЗСН ПЗ у пацієнтів із ХП.
Проаналізувавши ВСР осіб із ХП, виявили серед них схильність до симпатикотонії, що супроводжувалось вірогідним зростанням відносно групи контролю амплітуди моди, ІН і зменшенням варіаційного розкиду (результати аналізу ВСР наведені в табл. 1). 
Після проведеного кореляційного аналізу статистичних параметрів та індексів для оцінки адаптації серцево-судинної системи до стресових факторів виявлено взаємозв’язок АМо, ІН з віком обстежених (прямий помірної сили: r = 0,379; p < 0,01 і r = 0,301; p < 0,01 відповідно), з тривалістю перебігу ХП (прямий слабкий: r = 0,257; p < 0,01 і r = 0,266, p < 0,01 відповідно), для ІН — також із ЗСН ПЗ за вмістом фекальної α-еластази (обернений слабкий: r = –0,271; p < 0,01). На нашу думку, позитивні статистично вірогідні кореляції амплітуди моди, індексу напруження з тривалістю перебігу ХП свідчать про компенсаторну активацію симпатичного відділу АНС. Взаємозв’язок вищеназваних показників із віком пацієнтів із ХП може бути пов’язаний з почастішанням супутньої артеріальної гіпертензії серед обстежених. Було доведено, що ЗСН ПЗ (за вмістом фекальної α-еластази) поглиблювалась із посилення симпатикотонії (за ІН) серед пацієнтів із ХП.
У пацієнтів з ХП відмічали також вірогідне зниження загальної потужності спектра порівняно з групою контролю, що є ознакою зниження функціонального резерву. На відміну від групи здорових осіб серед пацієнтів із ХП переважав гуморально-метаболічний вплив регуляції серцевого ритму (VLF — (48,66 ± 1,21) %) і зменшилась частка нервового компонента (LF — (31,69 ± 0,67) %, HF — (19,65 ± 0,75) %), однак абсолютні значення VLF вірогідно не відрізнялись від контрольних показників. Співвідношення LF/HF засвідчило активацію симпатичного відділу АНС у пацієнтів з ХП відносно контрольної групи (1,83 ± 0,07 проти 1,31 ± 0,10 (p < 0,01)).
У пацієнтів із ХП також знайдено вірогідні кореляційні зв’язки загальної потужності спектра з віком (обернений помірної сили: r = –0,411; p < 0,01), тривалістю перебігу ХП (обернений помірної сили: r = –0,373; p < 0,01), рівнем фекальної α-еластази (прямий помірної сили: r = 0,511; p < 0,01) (рис. 4), рівнями ОТ (обернений помірної сили: r = –0,315; р < 0,01) і РТ (обернений слабкий: r = –0,207; р < 0,05). Виявлені кореляції свідчать, що зниження функціональних можливостей організму пацієнтів, яке негативно впливає на їхній психоемоційний стан, відбувається зі збільшенням віку, тривалості ХП і призводить до поглиблення ЗСН ПЗ. 
Показник активності регуляторних систем у пацієнтів із ХП (6,91 ± 0,12) знаходиться на верхній межі вираженого напруження систем регуляції, що відображає значне порушення адаптації серед них і вірогідно відрізняється від рівня контролю (3,90 ± 0,31).
На рис. 6 подано порівняльну оцінку ПАРС пацієнтів із ХП щодо ПАРС контрольної групи. Встановили переважання помірного напруження навіть у групі контролю. Значна частка вираженого напруження (35 %), на нашу думку, віддзеркалює загальний стан напруги серед населення в період пандемії та складної політико-економічної ситуації в країні. Серед осіб із ХП превалювало перенапруження, частка зриву адаптації також було досить значною — 11 %. 
Показник ПАРС пов’язаний із загальною потужністю спектра значним зворотним зв’язком (r = –0,637, р < 0,01), тому йому притаманні ті ж кореляційні взаємозв’язки, однак протилежного спрямування, зокрема, до фекальної α-еластази (зворотний помірної сили: r = –0,398, р < 0,01), ОТ (прямий слабкий: r = 0,259, р < 0,01) (рис. 4, 5). Отже, було зроблено висновок, що в пацієнтів із ХП на тлі виснаження функціональних резервів організму спостерігається зниження адаптаційного потенціалу, що супроводжується погіршенням їх психоемоційного стану, а це, у свою чергу, призводило до поглиблення ЗСН ПЗ.

Висновки

1. Доведено, що при погіршенні психоемоційного стану (за даними тестування за опитувальником Спілбергера — Ханіна) поглиблювалась ЗСН ПЗ у пацієнтів із ХП: зворотний кореляційний зв’язок помірної сили між вмістом фекальної α-еластази і рівнем РТ (r = –0,482; p < 0,01) і значний (r = –0,555; p < 0,01) — між вмістом фекальної α-еластази і рівнем ОТ. 
2. Встановлення позитивних статистично вірогідних кореляцій амплітуди моди, індексу напруження з тривалістю перебігу ХП свідчить про компенсаторну активацію симпатичного відділу АНС. Було також доведено, що ЗСН ПЗ (за вмістом фекальної α-еластази) поглиблювалась із посиленням симпатикотонії (за ІН) серед пацієнтів із ХП. 
3. Виявлено зниження функціонального резерву в пацієнтів із ХП: встановили вірогідне зниження загальної потужності спектра порівняно з таким у групі контролю (1546,25 ± 44,18 проти 3155,65 ± 211,38). У пацієнтів з ХП на тлі виснаження функціональних резервів організму спостерігалось зниження адаптаційного потенціалу (ТР до ПАРС, r = –0,637; p < 0,01), погіршення психоемоційного стану (за кореляціями ТР до ОТ і РТ, r = –0,315; р < 0,01 і r = –0,207; р < 0,05 відповідно), а також ПАРС до ОТ (r = 0,259; р < 0,01). Це призвело до поглиблення зовнішньосекреторної недостатності ПЗ (за кореляційним зв’язком ПАРС із вмістом фекальної α-еластази — зворотний помірної сили: r = –0,398; p < 0,01).
4. Отримані дані мотивують до вдосконалення загальноприйнятої комплексної терапії пацієнтів із хронічним панкреатитом з додатковим включенням до неї вегетостабілізуючих засобів.
Перспектива подальших досліджень: плануємо провести аналіз ефективності запропонованих методик лікування пацієнтів з ХП відповідно до тяжкості захворювання й вегетативного статусу.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Науково-дослідна робота виконувалась на базі Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, Україна.
 
Отримано/Received 05.11.2022
Рецензовано/Revised 20.11.2022
Прийнято до друку/Accepted 30.11.2022

Список литературы

  1. Фрадинська А. Стрес як чинник психосоматичних захворювань людини. Психологічні науки. 2016. № 1(3). С. 229-239.
  2. Степанов Ю.М., Зигало Е.В. Показники варіабельності серцевого ритму в оцінюванні адаптаційних процесів і стресостійкості в гастроентерологічних хворих (використання новітніх технологій PRECISE-діагностики). Гастроентерологія. 2020. № 2. С. 113-123. doi:10.22141/2308-2097.54.2.2020.206230.
  3. Палій І.Г., Заїка С.В., Миршук Н.М., Чернова І.В. Психосоматичні порушення у хворих із патологією шлунково-кишкового тракту: особливості клінічного перебігу та підходів до лікування. Практикуючий лікар. 2014. № 2. С. 49-56.
  4. Шапошникова Н.Ф., Давыдова А.Н. Влияние адаптационных механизмов вегетативной нервной системы на формирование заболеваний желудочно-кишечного тракта и мочевыводящей системы у детей. Вестник Волгоградского мед. университета. 2016. № 2(58). С. 119-121.
  5. Babinets L.S., Sabat Z.I. Clinical and pathogenetic aspects of chronic pancreatitis in conjunction with autonomic dysfunction. Gastroenterology. 2019. № 53(1). С. 21-25. doi: 10.22141/2308-2097.53.1.2019.163453. 
  6. Малярська Н.В. Вегетативні симптоми — психосоматичні розлади. Science and Education a New Dimension. Natural and Technical Sciences. 2015. № III(7). С. 21-23.
  7. Потяженко М.М., Китура О.Е., Невойт А.В., Соколюк Н.Л., Настрога Т.В. Влияние лечения на уровень тревожности больных хроническим панкреатитом. Web of Scholar. 2018. № 2(20). С. 44-47.
  8. Кітура О.Є., Потяженко М.М., Невойт Г.В., Соколюк Н.Л., Величко Є.О. Оцінка якості життя та психоемоційного статусу у хворих на хронічний панкреатит. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2017. № 2(30). С. 57-59. DOI:10.11603/1811-2471.2017.v0.i2.7705. 
  9. Сабат З.І., Бабінець Л.С. Можливості вивчення вегетативного статусу при хронічному панкреатиті в амбулаторній практиці і науці. Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2021. № 1. С. 17-22. DOI:10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11989.
  10. Sirchak Y.S., Barani V.Y., Odoshevska O.M., Petrichko O.I. Peculiarities of determining the gastric acid secretion and diabetic autonomic neuropathy in patients with chronic pancreatitis and type 2 diabetes. Wiad Lek. 2021. № 74(4). P. 981-985. DOI: 10.36740/WLek202104132.
  11. Симоненко Г.Г. Використання ЕРІ у комплексній оцінці нейропсихологічного статусу студентів. Міжнародний медичний журнал. 2016. № 2. С. 64-69. 
  12. Johnson C.D. Quality of life in chronic pancreatitis. Clinical Pancreatology for Practising Gastroenterologists and Surgeons. 2021. № 30. Р. 265-72. DOI:10.1002/9781119570097.ch35.
  13. Kotsaba Y.Y., Babinets L.S. Analysis of quality of life in patients with chronic pancreatitis. Baltija Publishing, 2021. Р. 63-67.
  14. Pain sensitivity and psychiatric comorbidities in chronic pancreatitis patients with and without pain: past experience matters / Phillips A.E. et al. Gastro Hep Advances. 2022. № 1. P. 796-802.
  15. Марушко Ю.В., Гищак Т.В. Показники варіабельності серцевого ритму в оцінюванні адаптаційних процесів. Здоров’я України. 2015. № 2. С. 45-46.
  16. Stress and heart rate variability: a meta-analysis and review of the literature / H.G. Kim et al. Psychiatry Investig. 2018. № 15(3). P. 35-245. DOI:10.30773/pi.2017.08.17.
  17. Zhang D., Wang W., Li F. Association between resting heart rate and coronary artery disease, stroke, sudden death and noncardiovascular diseases: a meta-analysis. Canadian Medical Association Journal. 2016. № 188(15). P. 384-392. DOI:10.1503/cmaj.160050.
  18. Лембрик І.С. Функціональний стан вегетативної нервової системи в дітей із функціональною та органічною патологією підшлункової залози. Здоров’я дитини. 2011. № 5. С. 32.
  19. Мedvid І.І., Babinets L.S., Herasymets І.І. Стан адаптаційних механізмів при поєднанні гіпертонічної хвороби з хронічним панкреатитом. Likarska sprava. 2017. № 18(3–4). Р. 75-8.
  20. Губергриц Н.Б., Зыкова Е.С. Особенности вегетативной регуляции у больных с хроническим панкреатитом в сочетании с хроническим бронхитом по результатам частотного анализа вариабельности ритма сердца. Гастроентерологiя. 2013. № 49(3). С. 109-112.

Вернуться к номеру