Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №8, 2022

Вернуться к номеру

Інфузійно-трансфузійна терапія як важливий елемент анестезіологічної тактики у поранених з геморагічним шоком

Інфузійно-трансфузійна терапія як важливий елемент анестезіологічної тактики у поранених з геморагічним шоком

Авторы: Рабощук О.В. (1), Хитрий Г.П. (1), Мошківський В.М. (1), Ходаківський М.А. (2)
(1) — Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
(2) — Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Геморагічний шок незмінно залишається основною причиною загибелі поранених у всіх війнах та військових конфліктах. Ключова роль у сучасній анестезіологічній тактиці щодо поранених з геморагічним шоком відводиться стратегії збалансованої інфузійно-трансфузійної терапії. Ця стратегія полягає в обмеженні інфузії кристалоїдів та колоїдів і максимально ранній трансфузії препаратів крові пораненому з масивною крововтратою. На сьогодні основним варіантом гемотрансфузії як у цивільних закладах охорони здоров’я, так і в медичних закладах Збройних сил України є використання так званої компонентної гемотрансфузійної терапії, тобто переливання пораненому компонентів крові — еритроцитарних компонентів крові та плазми свіжозамороженої. Ця методика є абсолютно обґрунтованою для планових хірургічних і соматичних хворих, але має ряд вагомих недоліків при лікуванні поранених із масивною крововтратою. Крім того, проведення гемотрансфузії в умовах бойових дій, катастроф і надзвичайних ситуацій висуває додаткові логістичні (швидка доступність) та безпекові (ризик помилок при суміщенні груп крові) вимоги до трансфузійних середовищ. Тому особливої актуальності набуває проблематика альтернативних, щодо компонентної терапії, варіантів трансфузійної терапії при лікуванні геморагічного шоку.

Hemorrhagic shock remains the main cause of death of the wounded in all wars and military conflicts. A key aspect in modern anesthetic strategy for the wounded with hemorrhagic shock is the strategy of a balanced infusion therapy. It consists in restricting the infusion of crystalloids and colloids and the earliest possible transfusion of blood products to a wounded person with massive hemorrhage. Currently, the main option for blood transfusion both in civilian health care facilities and in medical facilities of the Armed Forces of Ukraine is the use of the so-called component blood transfusion therapy, i.e. transfusion of packed red blood cells and fresh-frozen plasma. This approach is absolutely justified for elective surgical and somatic patients, but has a number of significant disadvantages in the treatment of wounded with massive he­morrhage. In addition, blood transfusion in the conditions of hostilities, disasters and emergency situations has additional logistical (quick availability) and safety (risk of errors when combining blood groups) requirements for blood preparations. Therefore, the issue of alternative, relative to component therapy, variants of transfusion therapy in the treatment of hemorrhagic shock becomes especially relevant.


Ключевые слова

геморагічний шок; масивна крововтрата; гемотрансфузія; препарати крові; цільна кров

hemorrhagic shock; massive blood loss; blood transfusion; blood preparations; whole blood

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.8.2022.1542

Вступ

Геморагічний шок незмінно залишається основною причиною загибелі поранених у всіх війнах та військових конфліктах [1]. Впровадження концепції Damage control resuscitation (DCR) у практику військової медицини дозволило значно поліпшити наслідки лікування поранених із політравмою та масивною крововтратою. Основні принципи DCR зводяться до запобігання виникненню у пораненого з тяжкою крововтратою гіпотермії, ацидозу та гіпокальціємії — розладів, які в кінцевому результаті призводять до коагулопатії. Власне, коагулопатії відводиться основна роль у високій летальності поранених із політравмою та масивною крововтратою [2]. Індукована травмою коагулопатія пов’язана з 80% летальністю й зі значним збільшенням випадків поліорганної недостатності та смерті, що корелюють зі ступенем коагулопатії [3]. Згідно з сучасними уявленнями, розвиток коагулопатії у тяжкопоранених є двокомпонентним. Так, першим компонентом є дисбаланс між факторами коагуляції й антикоагуляції, який обумовлений масивною травматизацією тканин та виділенням медіаторів запалення. Другим компонентом є негативні наслідки нераціональної інфузійно-трансфузійної терапії: дилюція факторів згортання, зменшення концентрації тромбоцитів та гіпотермія внаслідок переливання надмірних об’ємів не підігрітих інфузійних розчинів, порушення рекомендованих співвідношень при застосуванні препаратів крові [4, 5]. Саме стратегії збалансованої інфузійно-трансфузійної терапії відводиться ключова роль у сучасній анестезіологічній тактиці в поранених з геморагічним шоком. Ця стратегія полягає у максимально ранній трансфузії крові та/або її компонентів пораненому з масивною крововтратою. У низці цивільних і військових досліджень продемонстровано наявність зв’язку між швидкістю початку гемотрансфузії та результатами лікування травмованих та поранених [1, 6]. Так, затримка ініціації гемотрансфузії на кожну хвилину збільшує летальність на 5 % [7]. При цьому слід уникати інфузії кристалоїдів та колоїдів, а якщо це неможливо, то їх застосування повинно бути зведене до мінімуму, який дозволяє підтримувати допустимі значення артеріального тиску (так звана «пермісивна» або допустима гіпотензія), поки трансфузія препаратів крові буде розпочата [8–10]. Згідно з протоколом Advanced Trauma Life Support, 10th edition, рідинна ресусцитація постраждалих із політравмою та геморагічним шоком повинна обмежуватися болюсом кристалоїдів 1000 мл, після чого слід перейти до переливання препаратів крові, а у випадку масивної крововтрати/неконтрольованої кровотечі слід відразу розпочинати з гемотрансфузії [11]. В оновлених рекомендаціях комітету Tactical combat casualty care (TCCC) взагалі не передбачається використання інших інфузійно-трансфузійних середовищ, окрім цільної крові та її компонентів, для стартової рідинної ресусцитації тяжкопоранених [1]. Якщо необхідність максимально раннього початку гемотрансфузії й уникнення надмірної інфузії кристалоїдів і колоїдів на сьогодні безперечна та доведена результатами багатоцентрових клінічних досліджень, то питання оптимального трансфузійного середовища залишається відкритим. На поточний момент основним варіантом гемотрансфузії як у цивільних закладах охорони здоров’я, так і в медичних закладах Збройних сил України є використання так званої компонентної гемотрансфузійної терапії, тобто переливання пораненому компонентів крові — еритроцитарних компонентів крові та плазми свіжозамороженої. Ця методика є абсолютно обґрунтованою для планових хірургічних і соматичних хворих, але має ряд вагомих недоліків при лікуванні поранених з масивною крововтратою. Крім того, проведення гемотрансфузії в умовах бойових дій, катастроф і надзвичайних ситуацій висуває додаткові логістичні (швидка доступність) та безпекові (ризик помилок при суміщенні груп крові) вимоги до трансфузійних середовищ. Видання Наказу МОЗ України № 1192 від 11.07.2022 «Про затвердження Стандартів медичної допомоги «Надання медичної допомоги постраждалим з геморагічним шоком на догоспітальному та госпітальному етапах при травмі» [12] стало нормативно-правовим підґрунтям для використання крові «універсальний донор» — консервована цільна кров групи О (I) з низьким титром анти-А, анти-В антитіл (КЦК-ГОНТА) та свіжої цільної крові (СЦК), яке до цього було юридично не врегульованим в Україні. Саме тому метою нашого огляду є розгляд альтернативних варіантів трансфузійної терапії при лікуванні масивної крововтрати, а саме застосування консервованої цільної крові, свіжої цільної крові та порівняння їх із компонентною терапією.

Компонентна терапія

Компонентна трансфузійна терапія — це трансфузія еритроцитарних компонентів крові (ЕКК), свіжозамороженої плазми (СЗП) та тромбоцитарних компонентів крові (ТКК) у певному співвідношенні [13]. Практика гемотрансфузії свіжої цільної крові була започаткована ще у роки Першої світової війни [14]. Розвиток біотехнологій дозволив розділити кров на окремі компоненти (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) та плазму і застосовувати їх окремо для корекції саме тих розладів, які виникли у реципієнта, та відійти від застосування цільної крові. Так, еритроцити використовують для корекції порушень кисневотранспортної функції крові, а тромбоцити та плазму — для лікування розладів гемостазу. Це, у свою чергу, дозволяє більш раціонально використовувати продукти крові (переливати лише ті компоненти, які потрібні хворому), полегшує їх зберігання (різні компоненти потребують різних умов), мінімізує ризик передачі трансмісивних інфекцій та ступінь антигенного навантаження [15]. Проте у випадку масивної гемотрансфузії застосування великих об’ємів компонентів крові не дозволяє відтворити фізіологічний склад втраченої крові та може призвести до розвитку ацидозу і коагулопатії розведення [16, 38]. Так, суміш компонентів крові з 1 дози ЕКК, 1 дози СЗП та 1 дози ТКК має гематокрит 29 %, кількість тромбоцитів 88 × 109/л та лише на 65 % збережену активність факторів коагуляції [17]. Крім того, еритроцити, що містяться в ЕКК, мають більш виражені метаболічні порушення та пошкодження клітинних мембран порівняно з тими, що містяться у свіжій цільній крові. Зазначені зміни негативно відбиваються на кисневотранспортній функції та реологічних властивостях ЕКК і є прямопропорційно вираженими до термінів їх зберігання. Трансфузія еритроцитів із тривалими термінами зберігання може призводити до порушення мікроциркуляції та коагуляції, індукувати системну запальну відповідь і при цьому не покращувати кисневотранспортну функцію [18, 19]. Варто підкреслити, що рекомендована компонентна терапія для поранених із масивною крововтратою передбачає використання не лише ЕКК та СЗП, а й ТКК у рекомендованому співвідношенні 1 : 1 : 1 [20]. Саме дефіциту та дисфункції тромбоцитів відводиться важлива роль у розвитку коагулопатії у поранених з масивною крововтратою [21]. Водночас концентрат тромбоцитів є найбільш дорогим і ресурсоємним щодо зберігання продуктом крові. Для зберігання тромбоцитів потрібні спеціальні пристрої — тромбоміксери, які запобігають їх агрегації, але навіть при цьому терміни їх зберігання не перевищують 5 діб [22]. Це майже унеможливлює використання тромбоцитів на передових етапах лікування. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом використання цільної крові (консервованої або свіжої), яка містить усі необхідні компоненти крові, включно з тромбоцитами, у максимально наближеному до фізіологічного співвідношенні [23]. Компонентна терапія до сьогодні залишається основним та найбільш доступним в Україні варіантом ресусцитації поранених із масивною крововтратою, що значною мірою обумовлено давно встановленими і напрацьованими механізми заготовлення саме окремих компонентів крові центрами її заготівлі. 

Консервована цільна кров

Консервована цільна кров (КЦК) — цільна кров, забрана у контейнер для крові з антикоагулянтом (гемокон) і охолоджена до температури +1 ... +6 °С, зберігається більше ніж 24 години з моменту заготівлі. Якщо така кров зберігається менше ніж 24 години з моменту заготівлі, то вона називається свіжою холодною цільною кров’ю [24]. Терміни та належні умови зберігання консервованої цільної крові є однаковими з еритроцитарними компонентами крові й визначаються властивостями антикоагулянту (із цитрат-фосфат-декстрозним розчином — 21 день, а з цитрат-фосфат-глюкозо-аденіновим розчином — 35 днів, необхідна температура зберігання +1 ... +6 °С) [25]. За впливом на гемостаз та кисневотранспортну функцію КЦК посідає проміжне місце між СЦК та компонентною терапією. Цільна кров містить значно меншу кількість антикоагулянту порівняно з еквівалентним об’ємом цільної крові, відтвореної за допомогою компонентної терапії [26]. Тромбоцити, що містяться у КЦК, мають кращі гемостатичні властивості, ніж аферезні тромбоцити з однаковими термінами зберігання [27, 28]. Huish та співавт. у своєму дослідженні продемонстрували, що тромбоцити, які перебувають у КЦК, можуть зберігати свої гемостатичні властивості до 21 доби [27]. КЦК має вищий профіль безпеки щодо передачі гемотрансмісивних інфекцій порівняно з СЦК [29]. Crowe та співавт. у нещодавньому систематичному огляді та метааналізі порівняли ефективність цільної крові та компонентної терапії для ресусцитації травмованих і поранених з геморагічним шоком на основі оцінки 24-годинної та 30-денної смертності. У поле огляду та метааналізу ввійшли 12 військових і цивільних досліджень з загальним числом 8431 пацієнт. Згідно з результатами, застосування цільної крові не знижувало показники 24-годинної та 30-денної смертності [30]. Екстраполяція зазначених результатів на вітчизняні умови є досить спірною, адже порівнювана компонентна терапія включала застосування не лише еритроцитів та СЗП, а й тромбоконцентрату, який в Україні є доступним тільки для найбільших медичних центрів. Shackelford та співавт. у межах ретроспективного когортного дослідження проаналізували ефективність ранньої трансфузії препаратів крові протягом аеромедичної евакуації поранених за час військової кампанії США в Афганістані з 2012 по 2015 р. Відповідно до результатів дослідження, поранені, які отримали препарати крові протягом 30 хв з моменту поранення (догоспітальний етап), мали значно нижчі показники смертності на 24-ту годину (5 проти 20 %) та 30-ту добу (11 проти 23 %) [31]. Цим самим було наголошено на необхідності якомога раннього початку гемотрансфузії з метою запобігання гіпоперфузійному пошкодженню тканин та розвитку коагулопатії. Найбільш ефективним та доступним, з логістичної точки зору, препаратом крові, який може застосовуватися на догоспітальному етапі, є КЦК-ГОНТА. 2014 року комітет ТССС рекомендував КЦК-ГОНТА як оптимальне гемотрансфузійне середовище для ресусцитації тяжкопоранених на полі бою та догоспітальному етапі лікування [1, 32]. Також американська асоціація банків крові (American association of blood banks — AABB) ухвалила рішення використовувати КЦК-ГОНТА як універсальну цільну донорську кров [33]. Слідом за військовими успішний досвід використання КЦК-ГОНТА перейняли цивільні медики. Таким чином, трансфузія КЦК-ГОНТА на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах стала стандартом лікування поранених і травмованих з масивною крововтратою у таких країнах, як Норвегія, Ізраїль та США [34, 35]. КЦК групи О (I), що використовується з цією метою, повинна мати низький титр анти-А та анти-В антитіл (< 1 : 256). Тільки за таких умов вона відповідає критеріям універсальної донорської крові та може бути безпечно перелита реципієнтам із будь-якою груповою приналежністю. Визначення титру анти-А і анти-В антитіл є обов’язковим, оскільки у крові деяких донорів групи О (І), крім природних аглютинінів α (анти-А) та β (анти-В), можуть міститись імунні аглютиніни (частіше анти-А), які є дуже активними та можуть спричинити гемоліз еритроцитів реципієнта. У більшості випадків трансфузії КЦК-ГОНТА використовують Rh-позитивну кров (незалежно від Rh-приналежності реципієнта), оскільки вона асоціюється з нижчим ризиком виникнення синдрому гострого післятрансфузійного пошкодження легень (англ. transfusion related acute lung injury — TRALI). Rh-негативну КЦК-ГОНТА використовують лише для жінок дітородного віку [32]. До основних переваг КЦК-ГОНТА над іншими трансфузійними середовищами належать: можливість її трансфузії на догоспітальному етапі лікування — ще до визначення групової приналежності реципієнта; мінімальний ризик гемолітичних ускладнень, обумовлених помилками у визначенні групової сумісності крові донора та реципієнта; зручність та збалансований склад — наявність усіх компонентів крові в одному гемоконі, включно з тромбоцитами; спрощене формування резервів крові на передових етапах евакуації — одне універсальне трансфузійне середовище для реципієнтів з різною груповою приналежністю. 

Свіжа цільна кров

Тепла свіжа цільна кров — цільна кров, яка зберігається до 8 год з моменту забору за кімнатної температури (20 °С) [24]. Залежно від методики трансфузії свіжа цільна кров може бути: з додаванням або вільною від антикоагулянтів. Відповідно, існує дві найбільш використовувані методики трансфузії СЦК. За допомогою шприців, коли кров забирається від донора у шприц 20–50 мл, без додавання антикоагулянту, і відразу вводиться реципієнту. Після кожного контакту з реципієнтом шприц утилізується для запобігання інфікуванню донора і цикл повторюється з новим шприцом. Згідно з другою методикою забір крові від донора здійснюється у гемокон для заготівлі крові з антикоагулянтом і переливається реципієнту, як стандартний препарат крові [36]. 
З погляду патофізіології, вчасно перелита СЦК є ідеальним трансфузійним середовищем для лікування геморагічного шоку. Маючи у своєму складі повністю функціональні еритроцити, тромбоцити та на 100 % збережену активність факторів коагуляції, СЦК максимально ефективно запобігає розвитку летальної тріади. СЦК є ефективним і доступним інструментом для запобігання та реверсії коагулопатії, про що свідчать результати літературного огляду, опублікованого Seghatchian та співавт. [37]. Spinella та співавт. проаналізували наслідки лікування 354 поранених військовослужбовців та дійшли висновку, що трансфузія СЦК була незалежним предиктором вищого рівня виживання. Так, рівень 30-денного виживання у групі поранених, які отримували СЦК, становив 95 проти 82 % у групі поранених, які отримували лише компоненти крові [38]. Подібні результати були отримані Nessen та співавт. після вивчення наслідків роботи 6 передових хірургічних груп під час військової кампанії США в Афганістані. Згідно з висновками авторів дослідження, використання СЦК у суворих бойових умовах видається безпечним заходом і таким, що асоціюється з вищим рівнем виживання поранених порівняно з трансфузією еритроцитів та СЗП [39]. Не дивно, що трансфузія СЦК становить неабиякий інтерес для військових медиків, а саме для підрозділів, які у будь-який момент можуть опинитися відрізаними від постачання препаратів крові. Формування так званого «ходячого» банку крові — попередньо обстежених донорів із числа членів підрозділу, показало свою ефективність у багатьох військових конфліктах і ввійшло у практику організації допомоги пораненим у арміях багатьох країн світу [40]. Незважаючи на вищезазначене, трансфузія СЦК не позбавлена низки серйозних недоліків. При переливанні СЦК є вищий ризик передачі трансмісивних інфекцій порівняно з усіма іншими препаратами крові. Навіть виконання скринінгових експрес-тестів на маркери гемотрансмісивних інфекцій, яке повинно обов’язково передувати трансфузії, значно поступається заходам інфекційного контролю при заготівлі крові та її компонентів у сертифікованих закладах служби крові [41]. Віддалені наслідки трансфузії СЦК залишаються маловивченими. Існує велика кількість повідомлень про так званий імуномодулюючий ефект цільної крові, що проявляється імуносупресією реципієнта з подальшою активацією латентних вірусних інфекцій, неопластичних процесів та зростанням післяоперативних інфекційних ускладнень. Це явище пояснюється надходженням в організм реципієнта значної кількості життєздатних лейкоцитів донора, які можуть зберігати свою життєздатність до декількох місяців та чинити імуномодулюючий вплив [42]. Варто зауважити, що в ряді клінічних ситуацій ризик смерті від масивної крововтрати з розвитком коагулопатії значно перевищує ризик зазначених ускладнень, що асоційовані з трансфузією СЦК. Тому основним завданням практикуючого лікаря є правильне визначення конкретної категорії поранених, для яких трансфузія СЦК є не просто опцією для поліпшення лікування, а єдиним можливим заходом порятунку життя. 

Висновки

Інфузійно-трансфузійна терапія є ключовим елементом в анестезіологічному забезпеченні поранених із геморагічним шоком. Запобігання коагулопатії є пріоритетним завданням при здійсненні ресусцитації поранених з геморагічним шоком згідно з принципами DCR. Кожне трансфузійне середовище має переваги та недоліки, що роблять його використання обґрунтованим у конкретній клінічній ситуації та логістичній обстановці. Застосування компонентної терапії для корекції гострої крововтрати легкого та середнього ступеня дозволяє мінімізувати ризики ускладнень, що асоційовані з переливанням цільної крові, проте призводить до посилення коагулопатії за умови масивної гемотрансфузії. КЦК-ГОНТА є найбільш підходящою для ранньої трансфузії на передових етапах евакуації, коли час до початку гемотрансфузії є критичним, а ризик життєво небезпечних помилок при визначенні групової приналежності пораненого — високим. Використання цільної крові (консервованої та свіжої) є раціональною альтернативою компонентній терапії, коли тромбоконцентрат є недоступним для відтворення рекомендованого фізіологічного співвідношення компонентів крові — 1 : 1 : 1. При цьому компонентна терапія залишається опцією для поранених із найнижчим ризиком розвитку коагулопатії. Трансфузія СЦК є найбільш ефективним інструментом для запобігання та реверсії коагулопатії, а також альтернативою іншим продуктам крові, коли їх наявність не відповідає потребі. 
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 06.11.2022
Рецензовано/Revised 14.11.2022
Прийнято до друку/Accepted 23.11.2022

Список литературы

  1. Deaton T.G., Auten J.D., Betzold R., Butler F.K. Jr, Byrne T., Cap A.P., Donham B., et al. Fluid Resuscitation in Tactical Combat Casualty Care. TCCC Guidelines Change 21-01. 4 November 2021. J. Spec. Oper. Med. 2021 Winter. 21(4). 126-137. doi: 10.55460/JYLU-4OZ8. PMID: 34969143.
  2. Mizobata Y. Damage control resuscitation: a practical approach for severely hemorrhagic patients and its effects on trauma surgery. J. Intensive Care. 2017. 5. 4. https://doi.org/10.1186/s40560-016-0197-5.
  3. Niles S.E., McLaughlin D.F., et al. Increased mortality associated with the early coagulopathy of trauma in combat casualties. J. Trauma. 2008. 64. 1459-1463.
  4. Kushimoto S., Kudo D. & Kawazoe Y. Acute traumatic coagulopathy and trauma-induced coagulopathy: an overview. J. Intensive Care. 2017. 5. 6. https://doi.org/10.1186/s40560-016-0196-6.
  5. Vernon T., Morgan M., Morrison C. Bad blood: A coagulopathy associated with trauma and massive transfusion review. Acute Med. Surg. 2019. Mar 27. 6(3). 215-222. doi: 10.1002/ams2.402. PMID: 31304022; PMCID: PMC6603326.
  6. Marshall Bahr, Andrew P. Cap, Devin Dishong, Mark H. Yazer, Practical Considerations for a Military Whole Blood Program. Military Medicine. Vol. 185. Issue 7-8. July-August 2020. P. e1032-e1038. https://doi.org/10.1093/milmed/usz466.
  7. Meyer D.E., Vincent L.E., Fox E.E., O’Keeffe T., Inaba K., Bulger E., Holcomb J.B., Cotton B.A. Every minute counts: Time to delivery of initial massive transfusion cooler and its impact on mortali–ty. J. Trauma Acute Care Surg. 2017. 83(1). 19-24. 
  8. Neal M.D., Hoffman M.K., Cuschieri J., Minei J.P., –Maier R.V., Harbrecht B.G., et al. Crystalloid to packed red blood cell transfusion ratio in the massively transfused patient: when a little goes a long way. J. Trauma Acute Care Surg. 2012 Apr. 72(4). 892-8. doi: 10.1097/TA.0b013e31823d84a7. PMID: 22491601; PMCID: PMC3347772.
  9. Duchesne J.C., Heaney J., Guidry C., McSwain N. Jr, Mea–de P., Cohen M., et al. Diluting the benefits of hemostatic resuscitation: a multi-institutional analysis. J. Trauma Acute Care Surg. 2013 Jul. 75(1). 76-82. doi: 10.1097/TA.0b013e3182987df3. PMID: 23778442.
  10. Ley E.J., Clond M.A., Srour M.K., Barnajian M., Mirocha J., Margulies D.R., Salim A. Emergency department crystalloid resuscitation of 1.5 L or more is associated with increased mortality in elderly and nonelderly trauma patients. J. Trauma. 2011 Feb. 70(2). 398-400. doi: 10.1097/TA.0b013e318208f99b. PMID: 21307740.
  11. James D., Pennardt A.M. Trauma Care Principles. 2022 Apr 21. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing. 2022 Jan. PMID: 31613537.
  12. Наказ МОЗ України № 1192 від 11.07.2022 «Про затвердження Стандартів медичної допомоги «Надання медичної допомоги постраждалим з геморагічним шоком на догоспітальному та госпітальному етапах при травмі».
  13. Наказ МОЗ України № 418 від 05.03.2022 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування протоколу масивної трансфузії компонентів крові постраждалим на етапах евакуації».
  14. Spinella P.C., Cap A.P. Whole blood: back to the future. Curr. Opin. Hematol. 2016 Nov. 23(6). 536-542. doi: 10.1097/MOH.0000000000000284. PMID: 27607444.
  15. Тymchenko А.S., Pavlyuk R.P., Мyronenko G.А. Універсальна кров та її компоненти: за і проти. Klinicheskaia khirurgiia. 2017. 12. 73-75.
  16. Ssentongo A.E., Ssentongo P., Heilbrunn E., Laufenberg Puopolo L., Chinchilli V.M., Oh J., Hazelton J. Whole blood versus component therapy for haemostatic resuscitation of major bleeding: a protocol for a systematic review and meta-analysis. BMJ Open. 2021 Oct 4. 11(10). e043967. doi: 10.1136/bmjopen-2020-043967. PMID: 34607857; PMCID: PMC8491282.
  17. Kauvar D.S., Holcomb J.B., Norris G.C., Hess J.R. Fresh whole blood transfusion: a controversial military practice. J. Trauma. 2006 Jul. 61(1). 181-4. doi: 10.1097/01.ta.0000222671.84335.64. PMID: 16832268.
  18. Глумчер Ф.С. Застосування свіжої цільної крові для ресусцитації при масивній крововтраті. Pain, Anaesthesia & Intensive Care. 2017. (78). 7-16. https://doi.org/10.25284/2519-2078.1(78).2017.103024.
  19. Sparrow R.L. Red Blood Cell Storage Duration and Trauma. Transfusion Medicine Reviews. 2015. 29(2). 120-126. doi: 10.1016/j.tmrv.2014.09.007.
  20. Yang J.C., Xu C.X., Sun Y., Dang Q.L., Li L., Xu Y.G., Song Y.J., Yan H. Balanced ratio of plasma to packed red blood cells improves outcomes in massive transfusion: A large multicenter study. Exp. Ther. Med. 2015 Jul. 10(1). 37-42. doi: 10.3892/etm.2015.2461. Epub 2015 Apr 30. PMID: 26170909; PMCID: PMC4486907.
  21. Davenport R.A., Brohi K. Coagulopathy in trauma patients: importance of thrombocyte function? Curr. Opin. Anaesthesiol. 2009 Apr. 22(2). 261-6. doi: 10.1097/ACO.0b013e328325a6d9. PMID: 19390252.
  22. Aubron C., Flint A.W.J., Ozier Y., McQuilten Z. Platelet sto–rage duration and its clinical and transfusion outcomes: a systematic review. Crit. Care. 2018 Aug 5. 22(1). 185. doi: 10.1186/s13054-018-2114-x. PMID: 30077181; PMCID: PMC6091146.
  23. Gurney J.M., Staudt A.M., Del Junco D.J., Shackelford S.A., Mann-Salinas E.A., Cap A.P., Spinella P.C., Martin M.J. Whole blood at the tip of the spear: A retrospective cohort analysis of warm fresh whole blood resuscitation versus component therapy in severely injured combat casualties. Surgery. 2022 Feb. 171(2). 518-525. doi: 10.1016/j.surg.2021.05.051. Epub 2021 Jul 10. PMID: 34253322.
  24. Kristoffersen E.K., Apelseth T.O. Platelet functionality in cold-stored whole blood. ISBT Science Series. 2019. 14(3). 308-314. doi: 10.1111/voxs.12501.
  25. Basu D., Kulkarni R. Overview of blood components and their preparation. Indian J. Anaesth. 2014 Sep. 58(5). 529-37. doi: 10.4103/0019-5049.144647. PMID: 25535413; PMCID: PMC4260297.
  26. Mohr R., Martinowitz U., Lavee J., et al. The hemostatic effect of transfusing fresh whole blood versus platelet concentrates after cardiac operations. J. Thorac. Cardiovasc. Surg. 1988. 96. 530-534. 
  27. Huish S., Green L., Kempster C., Smethurst P., Wiltshire M., Prajapati C., Allen E., Cardigan R. A comparison of platelet function in cold-stored whole blood and platelet concentrates. Transfusion. 2021 Nov. 61(11). 3224-3235. doi: 10.1111/trf.16657. Epub 2021 Oct 8. PMID: 34622949.
  28. Apelseth T.O., Kristoffersen E.K., Kvalheim V.L., et al. Transfusion with Cold Stored Platelets in Patients Undergoing Complex Cardiothoracic Surgery with Cardiopulmonary Bypass Circulation: Effect on Bleeding and Thromboembolic Risk. Available at https://aabb.confex.com/aabb/ 2017/meetingapp.cgi/Paper/2121.
  29. Cap A.P., Beckett A., Benov A., Borgman M., Chen J., Corley J.B., Doughty H., et al. Whole Blood Transfusion. Mil. Med. 2018 Sep 1. 183(suppl_2). 44-51. doi: 10.1093/milmed/usy120. PMID: 30189061.
  30. Crowe E., DeSantis S.M., Bonnette A., Jansen J.O., Yamal J., Holcomb J.B., Wang H.E. Whole blood transfusion versus component therapy in trauma resuscitation: a systematic review and meta-analysis. Journal of the American College of Emergency Physicians Open. 2020. doi: 10.1002/emp2.12089.
  31. Shackelford S.A., del Junco D.J., Powell-Dunford N., Mazuchowski E.L., Howard J.T., Kotwal R.S., et al. Association of Prehospital Blood Product Transfusion During Medical Evacuation of Combat Casualties in Afghanistan With Acute and 30-Day Survival. JAMA. 2017. 318(16). 1581. doi: 10.1001/jama.2017.15097 10.1001/jama.2017.15097.
  32. Hanna M., Knittel J., Gillihan J. The Use of Whole Blood Transfusion in Trauma. Curr. Anesthesiol. Rep. 2022. 12. 234-239. https://doi.org/10.1007/s40140-021-00514-w.
  33. Hazelton J.P., Cannon J.W., Zatorski C., Roman J.S., Moore S.A., Young A.J., et al. Cold-stored whole blood: A better me–thod of trauma resuscitation? J. Trauma Acute Care Surg. 2019 Nov. 87(5). 1035-1041. doi: 10.1097/TA.0000000000002471. PMID: 31389912. 
  34. Bjerkvig C.K., Strandenes G., Hervig T., Sunde G.A., Apel–seth T.O. Prehospital Whole Blood Transfusion Programs in Norway. Transfus. Med. Hemother. 2021 Oct 22. 48(6). 324-331. doi: 10.1159/000519676. PMID: 35082563; PMCID: PMC8739851.
  35.  Levin D., Zur M., Shinar E., Moshe T., Tsur A.M., Nad–ler R., Yazer M.H., et al. Low-Titer Group O Whole-Blood Resuscitation in the Prehospital Setting in Israel: Review of the First 2.5 Years’ Experience. Transfus. Med. Hemother. 2021 Oct 6. 48(6). 342-349. doi: 10.1159/000519623. PMID: 35082565; PMCID: PMC8740175.
  36. Chandler J.G., Chin T.L., Wohlauer M.V. Direct blood transfusions. J. Vasc. Surg. 2012 Oct. 56(4). 1173-7. doi: 10.1016/j.jvs.2012.04.072. Epub 2012 Aug 25. PMID: 22925733; PMCID: PMC4065715.
  37. Seghatchian J., Samama M.M. Massive transfusion: an overview of the main characteristics and potential risks associated with substances used for correction of a coagulopathy. Transfus. Apher. Sci. 2012 Oct. 47(2). 235-43. doi: 10.1016/j.transci.2012.06.001. Epub 2012 Jul 5. PMID: 22770808.
  38. Spinella P.C., Perkins J.G., Grathwohl K.W., Beekley A.C., Holcomb J.B. Warm fresh whole blood is independently associated with improved survival for patients with combat-related traumatic injuries. J. Trauma. 2009 Apr. 66(4 Suppl). S69-76. doi: 10.1097/TA.0b013e31819d85fb. PMID: 19359973; PMCID: PMC3126655.
  39. Nessen S.C., Eastridge B.J., Cronk D., Craig R.M., Berséus O., Ellison R., et al. Fresh whole blood use by forward surgical teams in Afghanistan is associated with improved survival compared to component therapy without platelets. Transfusion. 2013 Jan. 53 Suppl 1. 107S-113S. doi: 10.1111/trf.12044. PMID: 23301962.
  40. Gaddy M., Fickling A., Hannick V.C., Shackelford S.A. Use of Walking Blood Bank at Point of Injury During Combat Operations: A Case Report. J. Spec. Oper. Med. 2021 Winter. 21(4). 94-98. doi: 10.55460/V05K-FKXN. PMID: 34969135.
  41. Spinella P.C., Perkins J.G., Grathwohl K.W., Repine T., Beekley A.C., Sebesta J., et al. 31st Combat Support Hospital Research Working Group. Risks associated with fresh whole blood and red blood cell transfusions in a combat support hospital. Crit. Care Med. 2007 Nov. 35(11). 2576-81. doi: 10.1097/01.CCM.0000285996.65226.A9. Erratum in: Crit. Care Med. 2008 Apr. 36(4). 1396. PMID: 17828033.
  42. Youssef L.A., Spitalnik S.L. Transfusion-related immunomodulation. Current Opinion in Hematology. 2017. 24(6). 551-557. doi:10.1097/moh.0000000000000376.

Вернуться к номеру