Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №8, 2022

Вступ. Біль у спині та нижніх кінцівках є найчастішою скаргою, з якою пацієнт звертається по медичну допомогу з різними патологіями хребта. Великий відсоток деформацій хребта з вираженим больовим синдромом лікується шляхом операцій різної складності та травматичності, тому потребує інтенсивної терапії болю наркотичними анальгетиками інтра- та постопераційно. Максимальна кількість заходів має бути спрямована на зменшення використання опіатів не тільки під час операцій, але й у післяопераційному періоді, що пов’язано з високою ймовірністю розвитку гіпералгезії та хронізації гострого післяопераційного болю. Ми пропонуємо білатеральний Erector spine plane block (ESPB) як компонент загальної анестезії при операціях на хребті для зменшення використання наркотичних анальгетиків, зниження інтенсивності больового синдрому і профілактики виникнення гіпералгезії та хронізації гострого болю. Крім того, пропонуємо використовувати лабораторні маркери для діаг–ностики раннього розвитку гіпералгезії та хронізації гострого болю.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 52 пацієнти, яким була виконана транспедикулярна фіксація хребта заднім доступом. Розподіл пацієнтів у дві групи відбувся шляхом рандомізації: група 1 (Г1) — пацієнти, яким операція була виконана під загальною анестезією з використанням білатерального ESPB; група 2 (Г2) — пацієнти, яким операція була виконана під загальною анестезією. Контрольна та досліджувана групи були додатково розподілені на підгрупи залежно від статі (чоловіки і жінки) та віку (20–49 років та ≥ 50 років). Первинні клінічні результати: механічний поріг болю на 5-й післяопераційний день (визначався за допомогою монофіламентів фон Фрея). Вторинні результати: рівень тестостерону (T), кортизолу (К) та С-реактивного протеїну (СРП) до операції та на 5-й день після операції, рівень глюкози (Г) крові до операції та через 6 годин після втручання, кількість використаного наркотичного анальгетика інтра- та постопераційно.

Результати. Не було статистичної різниці у порогах механічного болю в Г1 (21,45 г/мм2, 95% CI 18,80–24,10 до операції, та 4,75 г/мм2, 95% CI 4,13–5,38 після), на відміну від Г2, де пороги механічного болю статистично відрізнялися на 5-ту післяопераційну добу (14,49 г/мм2, 95% CI 10,72–25,21, та 16,70 г/мм2, 95% CI 13,02–20,57 відповідно). У Г1, у жодній з підгруп, рівень Т після операції статистично не відрізнявся від вихідного рівня. До операції вихідний рівень Т становив: Ч20–49 — 20,73 (CI 95% 19,07–22,38) нмоль/л, Ч ≥ 50 — 19,38 (CI 95% 13,11–25,65) нмоль/л, Ж20–49 — 0,65 (CI 95% 0,20–1,16) нмоль/л, Ж ≥ 50 — 0,55 (CI 95% 0,04–1,07) нмоль/л. Після операції показники Т становили: Ч20–49 — 21,1 (CI 95% 20,00–22,23) нмоль/л, Ч ≥ 50 — 16,35 (CI 95% 8,21–24,49) нмоль/л, Ж20–49 — 0,62 (CI 95% 0,11–1,13) нмоль/л, Ж ≥ 50 — 0,71 (CI 95% 0,07–1,35) нмоль/л. У Г2, у кожній з підгруп, рівень Т після операції був значно нижчим від вихідних показників. До операції вихідний рівень Т становив: Ч20–49 — 26,94 (CI 95% 25,37–28,52) нмоль/л, Ч ≥ 50 — 17,67 (CI 95% 14,23–21,1) нмоль/л, Ж20–49 — 1,09 (CI 95% 0,85–1,32) нмоль/л, Ж ≥ 50 — 1,15 (CI 95% 0,82–1,48) нмоль/л. Після операції показники Т становили: Ч20–49 — 6,79 (CI 95% 5,28–8,29) нмоль/л, Ч ≥ 50 — 2,63 (CI 95% 0,88–4,39) нмоль/л, Ж20–49 — 0,11 (CI 95% 0,08–0,14) нмоль/л, Ж ≥ 50 — 0,1 (CI 95% 0,1–0,1) нмоль/л. У Г1 рівень К після операції статистично не відрізнявся від вихідного рівня та становив: до операції — 291,6 (CI 95% 265,74–317,46) нмоль/л, після операції — 296,4 (CI 95% 270,8–567,2) нмоль/л. У Г2 рівень К після операції був значно вищим від вихідних показників та становив: до операції — 322 (CI 95% 290,35–353,65) нмоль/л; після операції — 767,24 (CI 95% 720,02–814,46) нмоль/л. У Г1 рівень СРП після операції статистично не відрізнявся від вихідного рівня та становив: до операції — 1,95 (CI 95% 1,48–2,42) мг/мл; після операції — 2,34 (CI 95% 1,88–2,81) мг/мл. У Г2 рівень СРП після операції був значно вищим від вихідних показників та становив: до операції — 1,48 (CI 95% 0,89–2,06) мг/мл; після операції — 8,54 (CI 95% 8–9,1) мг/мл. У Г1 рівень Г після операції статистично не відрізнявся від вихідного рівня та становив: до операції — 5,09 (CI 95% 4,88–5,3) ммоль/л; після операції — 6,06 (CI 95% 5,83–6,3) ммоль/л. У Г2 рівень Г після операції був значно вищим від вихідних показників та становив: до операції — 5,2 (CI 95% 4,9–5,5) ммоль/л; після операції — 9,23 (CI 95% 8,63–9,83) ммоль/л. У Г1 кількість введеного фентанілу (Ф) під час операції була значно меншою — 1,68 (CI 95% 1,4–2) мкг/кг/год, ніж у Г2, де кількість введеного інтра–операційно Ф становила 4,7 (CI 95% 4–5,4) мкг/кг/год. У Г1 морфій (М) був введений 5 пацієнтам одноразово у дозі 10 мг. У Г2 М вводили 23 пацієнтам у дозі від 10 до 30 мг.

Висновки. Використання білатерального ESPB як компонента загальної анестезії при операціях на хребті зменшує кількість використаного наркотичного анальгетика під час операції та у післяопераційному періоді, знижує стресову відповідь організму на операційну травму, гіпералгезію та, можливо, хронізацію болю. Рівні тестостерону, кортизолу, С-реактивного протеїну та глюкози крові можуть бути використані як маркери гіпералгезії та хронізації болю.

Ключові слова: Erector spine plane block; тестостерон; кортизон; С-реактивний протеїн; глюкоза