Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 18, №8, 2022
Вернуться к номеру
Прогностичні маркери розвитку гострого пошкодження нирок при рабдоміолізі у пацієнтів з бойовою травмою
Авторы: Макарчук В.А. (1), Шевчук О.В. (2)
(1) — Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
(2) — Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Бойова травма, яка є вкрай поширеним явищем в умовах збройного протистояння з військами російської федерації, часто супроводжується розвитком гострого пошкодження нирок (ГПН). ГПН при бойовій травмі є наслідком впливу різноманітних факторів, як-от: геморагічний шок, масивна гемотрансфузія, сепсис та рабдоміоліз, що виникає внаслідок руйнування скелетних поперечносмугастих м’язів із викидом вмісту міоцитів у плазму. Частота рабдоміолізу у па–цієнтів з бойовою травмою може сягати 80–86 %, тому необхідно розробити чіткі критерії та діагностичні маркери для прогнозування розвитку ГПН.
Мета дослідження — визначити прогностичні маркери розвитку гострого пошкодження нирок при рабдоміолізі у поранених із бойовою травмою.
Матеріали та методи. Це дослідження проводилося на базі ВМКЦ Північного регіону та НВМКЦ «ГВКГ». Проведено проспективне дослідження й аналіз 57 історій хвороби пацієнтів із бойовою травмою та ознаками рабдоміолізу. Критеріями включення були підвищення рівня креатинкінази у 5 разів вище від верхньої межі норми і наявність пошкодження м’язової ткaнини. Для досягнення мети та виконання поставлених завдань пацієнтів було розподілено на три групи за рівнем креатин–фосфокінази (КФК):
1) перша група поранених (n = 23) — від 1649 до 5000 Од/л (середній рівень 3898 Од/л) у першу добу після отримання травми;
2) друга група (n = 18) — від 5000 до 10 000 Од/л (середній рівень 8034 Од/л);
3) третя група (n = 16) — від 10 000 до 175 040 Од/л (середній рівень 36 437 Од/л).
На oснові аналізу в динаміці пoказників КФК, сечoвини та креатиніну і підрахунку кількoсті хворих, які потребували проведення замісної ниркової терапії, oцінено взаємозв’язoк рівня КФК та ризик розвитку ГПН.
Результати. Діагностика та визначення ступеня гострого пошкодження нирок проводилися на основі лабораторних показників та темпу діурезу за критеріями KDIGO. Встановлено, що:
1) серед пацієнтів першої групи:
— у 4 пацієнтів (17,4 %) розвинулося ГПН І ст.;
— в 1 хворого (4,3 %) розвинулося ГПН ІІ ст.;
— в 1 пораненого (4,3 %) розвинулося ГПН ІІІ ст.;
2) серед пацієнтів другої групи:
— у 5 хворих (27,7 %) діагностовано ГПН І ст.;
— у 3 хворих (16,6 %) розвинулося ГПН ІІ ст.;
— в 1 хворого (5,6 %) діагностовано ГПН ІІІ ст.;
3) серед пацієнтів третьої групи:
— у 4 пацієнтів (25,0 %) діагностовано ГПН І ст.;
— у 5 осіб (31,3 %) діагностовано ГПН ІІ ст.;
— у 4 пацієнтів (25,0 %) діагностовано ГПН ІІІ ст.
На ґрунті отриманих даних виконано кореляційний аналіз зв’язку між рівнем КФК у першу добу після травми й ризиком розвитку ГПН та встановлено, що між ними наявний сильний лінійний позитивний зв’язок, r > 0,7; p < 0,05. Проведення замісної ниркової терапії потребували: 2 пацієнти (9 %) з І групи, чотири пацієнти (22 %) з ІІ групи та 9 хворих (56 %) з ІІІ групи. Між рівнем КФК та потребою у проведенні замісної ниркової терапії існує помірний лінійний позитивний зв’язок, r > 0,5; p < 0,05.
Висновки. Встановлено, що існує пряма залежність між ризиком розвитку ГПН та приростом рівня КФК починаючи з першого дня травми, p < 0,05. Зважаючи на отримані рeзультати, можна дійти висновку, що креатинкіназу доцільно використовувати як прогностичний маркер рoзвитку гострого пoшкодження нирок при рабдоміолізі у пацієнтів з бойовою травмою. Враховуючи мультифакторність ураження при бойовій травмі (наявність гострої крововтрати, геморагічного шоку, масивної гемотрансфузії на етапах медичної евакуації, розвиток сепсису), ГПН у поранених виникає при нижчих значеннях КФК, ніж у хворих з ізольованим рабдоміолізом.