Мобильная версия

Международный неврологический журнал Том 18, №8, 2022

Частота когнітивних порушень у пацієнтів інтегрованого інсультного блоку у різних періодах інсульту

Авторы: Фломін Ю.В.
Медичний центр «Універсальна клініка «Оберіг», м. Київ, Україна
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Рубрики: Неврология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. У багатьох пацієнтів після мозкового інсульту (МІ) спостерігаються постінсультні когнітивні порушення (ПІКП), що асоціюються з функціональною неспроможністю та новими захворюваннями. Мета дослідження: за допомогою оціночних шкал виявити ПІКП на початку лікування та перед випискою з інтегрованого інсультного блоку (ІІБ) у різних періодах МІ з урахуванням його типу та підтипу. Матеріали та методи. Проаналізовані вік, стать, тип і підтип, оцінки за Mini-Mental State Examination (MMSE) та Montreal Cognitive Assessment (MoCA) пацієнтів з МІ, які у 2010–2018 рр. у різних періодах захворювання були госпіталізовані в ІІБ. Усі МІ були поділені на внутрішньомозковий крововилив (ВМК) та ішемічний МІ (ІМІ), а останні додатково розподілені на 4 етіологічні підтипи. У разі оцінки за MMSE = 0–24 бали або за MoCA = 0–25 балів ПІКП вважали наявними, а при MMSE = 25–30 балів або MoCA = 26–30 балів — відсутніми. Кількісні змінні були відображені у вигляді медіани та міжквартильного інтервалу (МКІ). Статистичний аналіз проводився за допомогою пакета MedCalc®. Результати. У дослідження включені 399 пацієнтів: 60,7 % чоловіків, медіана віку 66,2 року (МКІ 58,5–76,3), у 331 (82,9 %) діагностовано ІМІ, у 68 (17,1 %) — ВМК. Більшість пацієнтів (64,2 %) були госпіталізовані протягом перших 30 днів. Початкова оцінка за MMSE варіювала від 0 до 30 балів (медіана 20 балів, МКІ 2–27), а ПІКП були наявні у 240 (60,2 %) осіб. Початкова оцінка за MoCA також була у межах від 0 до 30 балів (медіана 15 балів, МКІ 1–24), а ПІКП були виявлені у 356 (89,2 %) учасників дослідження. Перед випискою, згідно з оцінкою за MMSE, ПІКП були наявні у 192 (48,2 %) пацієнтів, а відповідно до MoCA — у 324 (81,2 %) пацієнтів. Тяжкість неврологічних, функціональних та когнітивних порушень була вищою у тих пацієнтів, які були госпіталізовані у найгострішому (0–24 години), гострому (1–7 днів) та ранньому підгострому (8–90 днів) періодах МІ; утім, перед випискою медіани оцінок як неврологічного дефіциту та функціональної спроможності, так і ПІКП значуще (p < 0,05) зменшились. В усіх періодах МІ оцінки як за MMSE, так і за MoCA були статистично значуще (p < 0,0001) нижчими при ВМК порівняно з ІМІ і при кардіоемболічному порівняно з лакунарним підтипом ІМІ. Згідно з оцінками як за MMSE, так і за MoCA, частота ПІКП після госпіталізації була статистично значуще (p < 0,001) вищою, ніж перед випискою з ІІБ. Висновки. Для пацієнтів ІІБ характерна висока частота ПІКП після госпіталізації у різних періодах захворювання. Значно нижча частота ПІКП перед випискою порівняно з початковою може вказувати на позитивний вплив лікування в ІІБ на відновлення когнітивних функцій після МІ.

Background. Many patients after cerebral stroke (CS) experience post-stroke cognitive impairment (PSCI) associated with disability and morbidity. The purpose of the study was to detect PSCI using rating scales in different stroke phases upon admission and at discharge from the comprehensive stroke unit (CSU) taking into account its type and subtype. Materials and methods. The age, sex, type and subtype, Mini-Mental State Examination (MMSE) and Montreal Cognitive Assessment (MoCA) scores of patients with CS who were admitted to the CSU in 2010–2018 at various disease phases were analyzed. All CS were classified as intracerebral hemorrhage (ICH) or ischemic CS (ICS), and the latter were divided into 4 etiologic subtypes. If a patient’s MMSE total score was 0–24 or MoCA was 0–25 points, PSCI were considered as present, and with MMSE score of 25–30 or MoCA of 26–30 as absent. Quantitative variables were shown as median and interquartile range (IQR). Statistical analysis was done with the MedCalc® software. Results. The study enrolled 399 patients: 60.7 % were men, median age was 66.2 years (IQR 58.5–76.3), 331 (82.9 %) had ICS, and 68 (17.1 %) had ICH. Most of them (64.2 %) were admitted within 30 days from stroke onset. The initial MMSE score varied from 0 to 30 points (median of 20, IQR 2–27), and PSCI were present in 240 (60.2 %) participants. The baseline MoCA score also ranged from 0 to 30 (median of 15, IQR 1–24), and PSCI were detected in 356 (89.2 %) of patients. At discharge, 192 (48.2 %) patients had PSCI according to the MMSE score, and 324 (81.2 %) subjects had PSCI according to the MoCA. The severity of neurologic, functional, and cognitive impairment was higher in patients who were admitted in the hyperacute (0–24 hours), acute (1–7 days), and early subacute (8–90 days) stroke phase; however, at discharge the median scores of neurological deficit, functional state, and PSCI significantly (p < 0.05) decreased. In all CS phases, both MMSE and MoCA scores were significantly (p < 0.0001) lower in ICH compared with ICS and in cardioembolic compared with lacunar ICS subtype. Both MMSE and the MoCA assessments showed that that the PSCI rate upon admission was significantly (p < 0.001) higher than at discharge from the CSU. Conclusions. CSU patients are characterized by a high rate of PSCI upon admission at all stroke phases. A significantly lower rate of PSCI at discharge compared with baseline may indicate a positive effect of CSU treatment on cognitive recovery after CS.

Ключевые слова

мозковий інсульт; постінсультні когнітивні порушення; Mini-Mental State Examination; Montreal Cognitive Assessment; період інсульту; інтегрований інсультний блок

cerebral stroke; post-stroke cognitive impairment; Mini-Mental State Examination; Montreal Cognitive Assessment; stroke phase; comprehensive stroke unit

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.18.8.2022.982

Вступ

Мозковий інсульт (МІ) залишається однією з головних причин смертності та набутої інвалідності в усьому світі [1, 2]. Впровадження ефективних методів лікування привело до поступового зменшення летальності при гострих МІ [3, 4]. Водночас у більшості пацієнтів з МІ, які вижили, спостерігаються постінсультні когнітивні порушення (ПІКП), що асоціюються з несприятливими результатами лікування [5–7]. В 1 з 10 пацієнтів після першого МІ та приблизно у третини пацієнтів після повторних МІ когнітивні порушення досягають ступеня деменції [8]. Виражені ПІКП та деменція є провісниками функціональної неспроможності, ускладнень та нових захворювань, зокрема повторних МІ [9]. Зважаючи на значний негативний вплив ПІКП на пацієнтів, їх родини, громади і системи охорони здоров’я, існує нагальна потреба в поліпшенні методів діагностики та профілактики прогресування ПІКП [10, 11]. Відсутність консенсусу щодо того, як і коли слід діагностувати ПІКП у різних періодах МІ, створює проблеми як для наукових досліджень, так і для формулювання рекомендацій для клінічної практики [11, 12]. З огляду на частоту та різноманітність факторів, які беруть участь у формуванні когнітивної дисфункції у людей похилого віку, подальше вивчення механізмів, що лежать в основі ПІКП, є надзвичайно важливим для розробки точних моделей їх прогнозування та ефективних методів їх лікування [13].

ПІКП спостерігаються як після ішемічного мозкового інсульту (ІМІ), так і після внутрішньомозкового крововиливу (ВМК) [14, 15]. Збільшується обсяг наукових свідчень про те, що тяжкість і еволюція ПІКП обумовлені взаємодією багатьох чинників, як-от: модифіковані та немодифіковані судинні фактори ризику, особливості МІ (тип, підтип, локалізація вогнища, тяжкість та профіль порушень), сукупна тяжкість ураження головного мозку, супутні захворювання й тактика лікувальних заходів [9, 11, 13]. Оптимальна діагностика ПІКП має ґрунтуватися на всебічній оцінці когнітивних функцій у пацієнтів після МІ, золотим стандартом якої залишається використання комплексного набору нейропсихологічних тестів. Водночас

проведення нейропсихологічного тестування у кожного пацієнта після МІ потребує великих ресурсів і може виявитись неможливим, тому у клінічній практиці оцінювання нерідко обмежується клінічним оглядом та використанням оціночних шкал, як-от мінішкала для дослідження психічного стану (Mini-Mental State Examination — MMSE) та Монреальський когнітивний тест (Montreal Cognitive Assessment — MoCA) [10, 16]. Результати досліджень свідчать, що при виявленні когнітивних порушень MoCA має вищу чутливість, але нижчу специфічність порівняно з MMSE [17]. Як MMSE, так і MoCA є надійними інструментами для виявлення ПІКП, проте їх не можна вважати взаємозамінними, а оптимальні терміни їх використання та точки відсікання при МІ потребують подальших досліджень [10, 18, 19].

Мета дослідження: за допомогою оціночних шкал виявити ПІКП на початку лікування та перед випискою з інтегрованого інсультного блоку (ІІБ) у різних періодах захворювання з урахуванням типу та підтипу МІ.

Матеріали та методи

Дизайн, умови та критерії відбору дослідження

Ретроспективне обсерваційне дослідження було проведене в інсультному центрі (ІЦ) — відділенні багатопрофільної університетської лікарні (Медичний центр «Універсальна клініка «Оберіг»). Структура та процеси в ІЦ відповідають чинним галузевим стандартам в охороні здоров’я і принципам ІІБ: госпіталізація у різних періодах МІ, мультидисциплінарна команда фахівців, що включає лікарів, медичних сестер, фізичних терапевтів, ерготерапевтів та логопедів; обов’язкове комплексне первинне обстеження та, за потреби, розширене обстеження з метою верифікації діагнозу, визначення патофізіологічного типу МІ та імовірного етіологічного підтипу ІМІ; ранній початок комплексної вторинної профілактики та лікування супутніх захворювань; високий обсяг реабілітаційної допомоги впродовж усього періоду перебування. Лікуючі лікарі та фахівці з реабілітації оцінювали пацієнтів за допомогою основних інсультних шкал після госпіталізації та перед випискою з ІЦ.

Критеріями включення у дослідження були клінічний діагноз МІ, підтверджений результатами нейровізуалізації, стаціонарне лікування в ІЦ тривалістю не менше ніж 3 доби у період між лютим 2010 року та вереснем 2018 року, наявність результатів додаткових досліджень, висновку терапевта або пульмонолога та оцінок за основними інсультними шкалами. Пацієнти, які мали субарахноїдальний крововилив унаслідок розриву аневризми або вкрай тяжкі супутні захворювання, що істотно впливали на результати лікування (пізня стадія злоякісного новоутворення, термінальна ниркова недостатність, гематологічні захворювання, незрощені переломи кісток, кахексія, сепсис тощо), а також пацієнти після реваскуляризаційного лікування (системна тромболітична терапія та/або механічна тромбектомія при ішемічному МІ), хірургічних втручань (включно з видаленням внутрішньомозкової гематоми) та пацієнти, які потребували штучної вентиляції легень, були виключені з дослідження.

Показники, що були проаналізовані

Визначений набір даних про кожного з пацієнтів був внесений до спеціальної бази даних. Показники включали вік, стать, тип та підтип МІ, оцінки тяжкості неврологічного дефіциту за шкалою інсульту Національних інститутів здоров’я (National Institutes of Health Stroke Scale — NIHSS), базової щоденної активності за індексом Бартел (ІБ) та тяжкості обмежень повсякденної життєдіяльності за модифікованою шкалою Ренкіна (мШР) після госпіталізації в ІЦ. За патогенетичним типом МІ усі пацієнти були поділені на дві групи: ІМІ та ВМК. Пацієнти з ІМІ, згідно з впровадженим алгоритмом, були поділені на чотири основні етіологічні підтипи: атеросклеротичний (АТ), кардіоемболічний (КЕ), лакунарний (ЛА) та інший (ІН) [20]. У всіх пацієнтів після госпіталізації та перед випискою проводився скринінг щодо ПІКП з використанням офіційного перекладу MMSE та MoCA, версія 7.1, українською чи російською мовою (відповідно до побажань пацієнта). Загальну оцінку за MMSE, що становила 0–24 бали, вважали ознакою наявності ПІКП (18–24 бали вважались ознакою ПІКП помірної тяжкості, а 0–17 балів — тяжких ПІКП), тоді як загальну оцінку 25–30 балів — свідченням відсутності ПІКП. При використанні MoCA, якщо сума становила від 0 до 25 балів, ПІКП вважались наявними, а при сумі 26–30 балів — відсутніми. За тяжкістю МІ відповідно до загальної оцінки за NIHSS усі МІ були поділені на легкі (0–5 балів), помірної тяжкості (6–13 балів), тяжкі (14–20 балів) та дуже тяжкі (більше ніж 20 балів) [21]. Періоди МІ залежно від часу, що минув від розрахункового часу появи перших проявів МІ до госпіталізації в ІЦ, поділяли на найгостріший (0–24 години), гострий (1–7 діб), ранній підгострий (з 8-го по 90-й день), пізній підгострий (з 91-го по 180-й день) та віддалений (пізніше 180-го дня) [22]. Для можливості більш детального аналізу ранній підгострий період МІ був додатково поділений на частину А (з 8-ї до 30-ї доби) та Б (з 31-ї до 90-ї доби).

Статистичний аналіз

Якісні змінні були виражені через частоту та відсотки. Кількісні змінні були відображені у вигляді медіани та міжквартильного інтервалу (МКІ). Для порівняння якісних ознак використовувався критерій хі-квадрат (chi-square). Поріг статистичної значущості був встановлений на рівні p = 0,05. Статистичний аналіз результатів дослідження проводився з використанням пакета MedCalc® Statistical Software version 19.6.4 (MedCalc Software Ltd, Ostend, Belgium, 2021).

Результати

У вибірку дослідження були включені 399 пацієнтів, 242 (60,7 %) чоловіки та 157 (39,3 %) жінок. Медіана віку — 66,2 року (МКІ 58,5–76,3 року). За типом МІ у 331 (82,9 %) учасника дослідження був діагностований ІМІ, у 68 (17,1 %) — ВМК. Серед пацієнтів з ІМІ за підтипом 137 (41,4 %) були віднесені до АТ, 152 (46,0 %) — до КЕ, 21 (6,3 %) — до ЛА та 21 (6,3 %) — до ІН. Серед 265 пацієнтів з ІМІ у каротидному басейні за стороною ураження 120 (45,3 %) мали вогнище у басейні лівої, а 145 (54,7 %) — у басейні правої внутрішньої сонної артерії. Решта 66 (19,9 %) пацієнтів з ІМІ мали вогнища у вертебробазилярному басейні чи ураження кількох судинних басейнів. Загальна оцінка тяжкості МІ за NIHSS після госпіталізації в ІЦ варіювала від 1 до 39 балів (медіана 11 балів, МКІ 6–18 балів). Загальна оцінка за мШР після госпіталізації варіювала від 0–1 до 5 балів (медіана 4 бали, МКІ 3–5 балів), а за ІБ — від 0 до 100 балів (медіана 40 балів, МКІ 10–75 балів). У найгострішому періоді МІ були госпіталізовані 17 (18,3 %), у гострому — 87 (21,8 %), у ранньому підгострому — 154 (38,6 %), у пізньому підгострому — 26 (6,5 %) й у віддаленому — 59 (14,8 %) пацієнтів, отже, 256 (64,2 %) учасників дослідження були госпіталізовані в ІЦ протягом перших 30 днів від початку захворювання.

Оцінка за MMSE після госпіталізації у вибірці дослідження варіювала від 0 до 30 балів (медіана 20 балів, МКІ 2–27 балів). У 179 (44,9 %) пацієнтів, згідно з початковою оцінкою за MMSE = 0–17 балів, були виявлені тяжкі ПІКП, у 61 (15,3 %) пацієнта — ПІКП помірної тяжкості (MMSE = 18–24 бали), і лише у 159 (39,8 %) пацієнтів, відповідно до результатів вихідного оцінювання, ПІКП були відсутні (MMSE = 25–30 балів). Загальна оцінка за MoCA після госпіталізації в ІЦ також була у межах від 0 до 30 балів (медіана 15 балів, МКІ 1–24 бали). При цьому ПІКП були виявлені у 356 (89,2 %) учасників дослідження (MoCA = = 0–25 балів), і лише у 43 (10,8 %) пацієнтів скринінг щодо ПІКП після госпіталізації виявився негативним (MoCA = 26–30 балів).

У свою чергу, результати оцінювання перед випискою продемонстрували, що, згідно з оцінкою за MMSE, тяжкі ПІКП були наявні у 125 (31,4 %) пацієнтів, ПІКП помірної тяжкості — у 67 (16,8 %) учасників дослідження, тоді як у 207 (51,8 %) осіб загальна оцінка була у нормальних межах. Результати відповідного оцінювання з використанням MoCA свідчили, що у 324 (81,2 %) пацієнтів були ПІКП, а в 75 (18,8 %) випадках ПІКП були відсутні. Згідно з оцінками як за MMSE, так і за MoCA, частота ПІКП після госпіталізації була статистично значуще вищою, ніж перед випискою з ІЦ (p < 0,001).

Показники тяжкості МІ, згідно із загальною оцінкою за NIHSS, порушень базової щоденної активності за ІБ та обмежень повсякденної життєдіяльності за мШР, а також оцінки тяжкості ПІКП за MMSE та MoCA залежно від періоду МІ наведені у табл. 1.

Медіани оцінок за основними інсультними шкалами, що наведені у табл. 1, свідчать про те, що початкова тяжкість неврологічного дефіциту, функціональних та когнітивних порушень була вищою у найгострішому, гострому та ранньому підгострому періодах МІ. Водночас перед випискою з ІЦ медіани оцінок тяжкості як неврологічного дефіциту та функціональної спроможності, так і ПІКП значуще зменшились (p < 0,05). Крім того, у пацієнтів з КЕ-підтипом ІМІ та пацієнтів з ВМК документовані більш тяжкі МІ, більш виражені порушення базової щоденної активності та повсякденної життєдіяльності, а також більш значні ПІКП після госпіталізації в ІЦ. В усіх періодах МІ оцінки як за MMSE, так і за MoCA при ВМК були статистично значуще (p < 0,0001) нижчими, ніж при ІМІ. Серед пацієнтів з ІМІ найнижчі оцінки за MMSE та MoCA після госпіталізації асоціювались з КЕ-, а найвищі — з ЛА-підтипом. Аналіз результатів скринінгу щодо ПІКП перед випискою з ІЦ продемонстрував, що збереглася тенденція до залежності від типу та підтипу МІ: з ВМК та КЕ-підтипом ІМІ асоціювались нижчі оцінки, тоді як з ЛА-підтипом ІМІ — вищі оцінки за обома шкалами. Водночас динаміка оцінок за обома шкалами при ВМК була значно (p < 0,001) більшою, ніж при ІМІ.

Обговорення

Отже, у цьому ретроспективному обсерваційному дослідженні когорти пацієнтів з МІ, які перебували на стаціонарному лікуванні у різних періодах захворювання (від найгострішого до віддаленого), результати оцінювання когнітивних функцій за допомогою двох перевірених шкал свідчили про високу частоту ПІКП як після госпіталізації, так і перед випискою: частота ПІКП помірної тяжкості або тяжких ПІКП, згідно із загальною оцінкою за MMSE, становила 60,2 та 48,1 % відповідно, а згідно із загальною оцінкою за MoCA — 89,2 та 81,2 % відповідно. Лише в 1 з 10 пацієнтів з МІ, які перебували на лікуванні в ІЦ, скринінг з метою виявлення ПІКП з використанням як MMSE, так і MoCA був негативним. Ці дані відповідають знахідкам в інших дослідженнях [6, 7]. Так, згідно з висновками систематичного огляду J.P. Saa та співавт., сукупна поширеність ПІКП становить 60–80 % [23]. Водночас у різних дослідженнях частота ПІКП варіювала від 20 до 75 %, що пов’язано з відмінностями у характеристиках учасників, умовах проведення досліджень, термінах та способах оцінки когнітивних функцій [11, 14]. Крім того, слід зважати на те, що чутливість і специфічність оцінок як за MMSE, так і за MoCA є значно нижчими за 100 %, що вказує на ймовірність, з одного боку, недостатньої діагностики ПІКП, а з іншого боку, отримання позитивного результату скринінгу щодо ПІКП у тих пацієнтів, у кого результати комплексного нейропсихологічного тестування виявилися нормальними [18, 24]. При інтерпретації оцінок когнітивних функцій за допомогою таких шкал, як MMSE і MoCA, необхідно брати до уваги клінічний контекст, зокрема самопочуття пацієнта, його рідну мову, рівень освіти та неврологічний дефіцит, без чого позитивні результати скринінгу можуть виявитись хибними [10, 16].

Наші дані свідчать про те, що результати оцінювання ПІКП були кращими у пацієнтів з ЛА-підтипом ІМІ порівняно з пацієнтами з ВМК та КЕ-підтипом ІМІ. Це, ймовірно, обумовлено менш тяжким ураженням мозку (меншим розміром інфаркту мозку) при ЛА- порівняно з КЕ-підтипом ІМІ. Крім того, для пацієнтів з фібриляцією передсердь (найчастіша причина КЕ-підтипу ІМІ) та/або церебральною мікроангіопатією на тлі погано контрольованої артеріальної гіпертензії (головна причина ВМК) властиві багатовогнищеві та/або дифузні ураження білої речовини головного мозку, які асоціюються з когнітивною дисфункцією [10, 11]. Подібних міркувань дотримуються й інші дослідники. Згідно з висновками недавнього систематичного огляду, тяжкі ПІКП та деменція вражають до 44 % пацієнтів після ВМК [14]. У свою чергу, КЕ-підтип ІМІ на тлі фібриляції передсердь також асоціюється з високим ризиком тяжких ПІКА [25].

В учасників нашого дослідження більша тяжкість неврологічних, функціональних та когнітивних порушень спостерігалась у найгострішому, гострому та ранньому підгострому періодах МІ. Це, ймовірно, обумовлено мозковою дисфункцію на тлі гострого або підгострого судинного ураження мозку, яка супроводжується неврологічними, функціональними та когнітивними розладами. Водночас перед випискою з ІЦ медіани оцінок тяжкості як неврологічного дефіциту та функціональної спроможності, так і ПІКП значуще (p < 0,001) зменшились, що вказує на позитивний вплив впровадженої в ІІБ тактики лікувальних заходів на неврологічне, функціональне та когнітивне відновлення пацієнтів з МІ. Найбільша позитивна динаміка показників спостерігалась у пацієнтів з ВМК, які були госпіталізовані у найгострішому та гострому періодах МІ. Це обнадійливі знахідки, оскільки у багатьох людей ПІКП зберігаються або прогресують [13]. У подальших дослідженнях варто сконцентрувати увагу на еволюції ПІКП та впливі різних медикаментозних і реабілітаційних втручань на когнітивне відновлення у різних періодах МІ, оскільки ці важливі аспекти поки вивчені недостатньо [26].

Висновки

1. Для пацієнтів ІІБ характерна висока частота ПІКП після госпіталізації у різних періодах захворювання (70,2 % згідно з оцінкою за MMSE та 89,2 % відповідно до оцінки за MoCA), що необхідно брати до уваги при виборі тактики лікувальних заходів, визначенні потреби у догляді та стратегіях комунікації.

2. Результати оцінювання ПІКП у пацієнтів з КЕ-підтипом ІМІ та ВМК є гіршими, ніж у пацієнтів з ЛА-підтипом ІМІ, що може бути свідченням більш тяжкого ураження паренхіми головного мозку внаслідок впливу судинних факторів ризику та/або патологічних процесів, спричинених МІ.

3. Більша тяжкість неврологічних, функціональних та когнітивних порушень, що документована у пацієнтів, які були госпіталізовані в ІІБ у найгострішому, гострому та ранньому підгострому періодах МІ, обумовлена мозковою дисфункцією після гострого судинного ураження мозку, яка супроводжується неврологічними, функціональними та когнітивними розладами.

4. Повторне оцінювання перед випискою свідчить про статистично значуще (p < 0,001) зниження частоти ПІКП (48,2 % згідно з оцінками за MMSE та 81,2 % відповідно до оцінок за MoCA), що може бути пов’язано з позитивним впливом лікування в ІІБ на відновлення когнітивних функцій після МІ.

Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Джерела фінансування. Автор не отримував фінансування на це дослідження.

Подяки. Автор дякує канд. фіз.-мат. наук, доценту В.Г. Гур’янову за допомогу в обробці даних.

Отримано/Received 15.11.2022

Рецензовано/Revised 01.12.2022

Прийнято до друку/Accepted 10.12.2022

Список литературы

1. GBD 2019 Stroke Collaborators. Global, regional, and national burden of stroke and its risk factors, 1990–2019: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2019. Lancet Neurol. 2021. 20. 795-820. DOI: 10.1016/S1474-4422(21)00252-0.

2. Feigin V.L., Brainin M., Norrving B., et al. World Stroke Organization (WSO): Global Stroke Fact Sheet 2022. Int. J. Stroke. 2022 Jan. 17(1). 18-29. doi: 10.1177/17474930211065917.

3. Skajaa N., Adelborg K., Horváth-Puhó E., et al. Nationwide Trends in Incidence and Mortality of Stroke Among Younger and Older Adults in Denmark. Neurology. 2021 Mar 30. 96(13). e1711-e1723. doi: 10.1212/WNL.0000000000011636.

4. Toyoda K., Yoshimura S., Nakai M., et al.; Japan Stroke Data Bank Investigators. Twenty-Year Change in Severity and Outcome of Ischemic and Hemorrhagic Strokes. JAMA Neurol. 2022 Jan 1. 79(1). 61-69. doi: 10.1001/jamaneurol.2021.4346.

5. Sexton E., McLoughlin A., Williams D.J., et al. Systematic review and meta-analysis of the prevalence of cognitive impairment no dementia in the first year post-stroke. Eur. Stroke J. 2019 Jun. 4(2). 160-171. doi: 10.1177/2396987318825484.

6. Lo J.W., Crawford J.D., Desmond D.W., et al.; Stroke and Cognition (STROKOG) Collaboration. Profile of and risk factors for poststroke cognitive impairment in diverse ethnoregional groups. Neurology. 2019 Dec 10. 93(24). e2257-e2271. doi: 10.1212/WNL.0000000000008612.

7. Koton S., Pike J.R., Johansen M., et al. Association of Ischemic Stroke Incidence, Severity, and Recurrence with Dementia in the Athe-rosclerosis Risk in Communities Cohort Study. JAMA Neurol. 2022 Mar 1. 79(3). 271-280. doi: 10.1001/jamaneurol.2021.5080.

8. Pendlebury S.T., Rothwell P.M.; Oxford Vascular Study. Incidence and prevalence of dementia associated with transient ischaemic attack and stroke: analysis of the population-based Oxford Vascular Study. Lancet Neurol. 2019 Mar. 18(3). 248-258. doi: 10.1016/S1474-4422(18)30442-3.

9. DʼSouza C.E., Greenway M.R.F., Graff-Radford J., Meschia J.F. Cognitive Impairment in Patients with Stroke. Semin Neurol. 2021 Feb. 41(1). 75-84. doi: 10.1055/s-0040-1722217.

10. Verdelho A., Wardlaw J., Pavlovic A., et al. Cognitive impairment in patients with cerebrovascular disease: A white paper from the links between stroke ESO Dementia Committee. Eur. Stroke J. 2021 Mar. 6(1). 5-17. doi: 10.1177/23969873211000258.

11. Quinn T.J., Richard E., Teuschl Y., et al. European Stroke Organisation and European Academy of Neurology joint guidelines on post-stroke cognitive impairment. Eur. J. Neurol. 2021 Dec. 28(12). 3883-3920. doi: 10.1111/ene.15068.

12. Aam S., Einstad M.S., Munthe-Kaas R., et al. Post-stroke Cognitive Impairment-Impact of Follow-Up Time and Stroke Subtype on Severity and Cognitive Profile: The Nor-COAST Study. Front. Neurol. 2020 Jul 17. 11. 699. doi: 10.3389/fneur.2020.00699.

13. Rost N.S., Brodtmann A., Pase M.P., et al. Post-stroke cognitive impairment and dementia. Circ. Res. 2022. 130. 1252-1271. doi: 10.1161/circresaha.122.319951.

14. Donnellan C., Werring D. Cognitive impairment before and after intracerebral haemorrhage: a systematic review. Neurol. Sci. 2020 Mar. 41(3). 509-527. doi: 10.1007/s10072-019-04150-5.

15. Scopelliti G., Casolla B., Boulouis G., et al. Long-term neuropsychiatric symptoms in spontaneous intracerebral haemorrhage survivors. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. 2022 Mar. 93(3). 232-237. doi: 10.1136/jnnp-2021-327557.

16. Lanctôt K.L., Lindsay M.P., Smith E.E., et al.; Management of Mood, Cognition and Fatigue Following Stroke Best Practice Writing Group, the Heart & Stroke Canadian Stroke Best Practices and Quality Advisory Committee; in collaboration with the Canadian Stroke Consortium. Canadian Stroke Best Practice Recommendations: Mood, Cognition and Fatigue following Stroke, 6th edition, update 2019. Int. J. Stroke. 2020 Aug. 15(6). 668-688. doi: 10.1177/1747493019847334.

17. Ghafar M.Z.A.A., Miptah H.N., OʼCaoimh R. Cognitive screening instruments to identify vascular cognitive impairment: A systematic review. Int. J. Geriatr. Psychiatry. 2019 Aug. 34(8). 1114-1127. doi: 10.1002/gps.5136.

18. Rodrigues J.C., Becker N., Beckenkamp C.L., Miná C.S., de Salles J.F., Bandeira D.R. Psychometric properties of cognitive screening for patients with cerebrovascular diseases. A systematic review. Dement Neuropsychol. 2019 Jan-Mar. 13(1). 31-43. doi: 10.1590/1980-57642018dn13-010004.

19. Kosgallana A., Cordato D., Chan D.K.Y., Yong J. Use of cognitive screening tools to detect cognitive impairment after an ischaemic stroke: a systematic review. SN Compr. Clin. Med. 2019. 1(4). 255-262. DOI: 10.1007/s42399-018-0035-2.

20. Flomin Yu.V., Hetman T.V., Guliaieva M.V., Havryliv I.R., Tsurkalenko O.S. Determining the etiology of cerebral stroke: from the most prevalent to rare causes. Ukrainian Interventional Neuroradio-logy and Surgery. 2022. 40(2). 14-40. doi: 10.26683/2786-4855-2022-2(40)-14-40 (In Ukrainian).

21. Zhuo Y., Qu Y., Wu J., et al. Estimation of stroke severity with National Institutes of Health Stroke Scale grading and retinal features: A cross-sectional study. Medicine (Baltimore). 2021 Aug 6. 100(31). e26846. doi: 10.1097/MD.0000000000026846.

22. Bernhardt J., Hayward K.S., Kwakkel G., et al. Agreed definitions and a shared vision for new standards in stroke reco-very research: The Stroke Recovery and Rehabilitation Roundtable taskforce. Int. J. Stroke. 2017 Jul. 12(5). 444-450. doi: 10.1177/1747493017711816.

23. Saa J.P., Tse T., Baum C., Cumming T., Josman N., Rose M., Carey L. Longitudinal evaluation of cognition after stroke — A systematic scoping review. PLoS One. 2019 Aug 29. 14(8). e0221735. doi: 10.1371/journal.pone.0221735.

24. Godefroy O., Yaïche H., Taillia H., et al.; GRECogVASC Study Group. Who should undergo a comprehensive cognitive assessment after a stroke? A cognitive risk score. Neurology. 2018 Nov 20. 91(21). e1979-e1987. doi: 10.1212/WNL.0000000000006544.

25. Banerjee G., Chan E., Ambler G., et al.; CROMIS-2 Collaborators; CROMIS-2 Collaborators. Cognitive Impairment Before Atrial Fibrillation-Related Ischemic Events: Neuroimaging and Prognostic Associations. J. Am. Heart Assoc. 2020 Jan 7. 9(1). e014537. doi: 10.1161/JAHA.119.014537.

26. Saa J.P., Tse T., Baum C.M., et al. Cognitive Recovery After Stroke: A Meta-analysis and Metaregression of Intervention and Cohort Studies. Neurorehabil. Neural. Repair. 2021 Jul. 35(7). 585-600. doi: 10.1177/15459683211017501.