Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 19, №1, 2023

Вернуться к номеру

Участь гена рецептора вітаміну D у розвитку ідіопатичної низькорослості

Участь гена рецептора вітаміну D у розвитку ідіопатичної низькорослості

Авторы: Большова О.В. (1), Ризничук М.О. (2), Кваченюк Д.А. (1)
(1) — ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Ген рецептора вітаміну D (VDR) локалізований у 12-й хромосомі (регіон 12q13). Найбільш перспективні в клініко-діагностичному аспекті його поліморфні варіанти BsmI і FokI. У процесі нормального онтогенезу ген VDR впливає на загальний вміст кісткової тканини в організмі й зумовлену розвитком скелета довжину тіла. Мета дослідження — вивчення генотипових особливостей дітей з ідіопатичною низькорослістю. Матеріали та методи. Визначення BsmI поліморфізму гена VDR (rs1544410) проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним аналізом довжини рестрикційних фрагментів при виявленні їх шляхом електрофорезу в агарозному гелі у 18 дітей препубертатного віку з ідіопатичною низькорослістю. Результати. У групі дітей з ідіопатичною низькорослістю частка генотипу GG у чотири рази вища, ніж у групі контролю. У дітей гетерозигот G/А ризик ідіопатичної низькорослості вірогідно високий (співвідношення шансів (OR) = 6,00; 95% довірчий інтервал (СІ) 2,06–17,48; р < 0,01); при варіанті G/G ризик ідіопатичної низькорослості високий, але не вірогідний (OR = 4,54; 95% СІ 0,70–29,31; р = 0,11). Пацієнтів з генотипом АА утричі менше, ніж у контрольній групі, що вказує на те, що в гомозигот АА знижується ймовірність ідіопатичної низькорослості утричі порівняно з емпіричним ризиком. Частота алелі G у пацієн­тів з ідіопатичною низькорослістю (qG = 0,444) майже втричі вища, ніж у групі здорових (qG = 0,152), це вказує на те, що носійство алелі G поліморфного локусу rs1544410 BsmI гена VDR вірогідно асоціюється з ризиком розвитку ідіопатичної низькорослості (OR = 4,46; 95% СІ 3,60–5,51; р < 0,001). Висновки. У дітей за наявності генотипу G/А і G/G ризик ідіопатичної низькорослості зростає, а генотип А/А є протекторним поліморфізмом щодо ідіопатичної низькорослості. Носійство алелі G поліморфного локусу rs1544410 BsmI гена VDR асоціюється з ризиком розвитку ідіопатичної низькорослості, незважаючи на майже ідеальний розподіл генотипів.

Background. The vitamin D receptor (VDR) gene is loca­lized in the chromosome 12 (region 12q13). Its polymorphic variants BsmI and FokI are the most promising in clinical and diagnostic terms. During normal ontogenesis, the VDR gene affects the total bone content in the body and its resulting length determined by the development of the skeleton. The aim of the study was to assess genotypic features in children with idiopathic short stature. Materials and methods. Determination of the BsmI polymorphism in the VDR gene (rs1544410) was performed by polymerase chain reaction followed by analysis of the length of restriction fragments when detected by agarose gel electrophoresis in 18 prepubertal children with idiopathic short stature. Results. In the group of children with idiopathic short stature, the proportion of the GG genotype is four times higher than in the control group. In children of the G/A heterozygotes, the risk of idiopathic short stature is significantly high (odds ratio (OR) = 6.00; 95% confidence interval (CI) 2.06–17.48; p < 0.01); in the G/G variant, it is high but not significant (OR = 4.54; 95% CI 0.70–29.31; p = 0.11). Patients with the AA genotype were three times less than in the control group, indicating that the AA homozygotes have a threefold reduction in the risk of idio­pathic short stature compared to an empirical risk. The frequency of the G allele in patients (qG = 0.444) is almost three times higher than in the group of healthy individuals (qG = 0.152), indicating that the carriage of the G allele of the rs1544410 BsmI polymorphic locus of the VDR gene is significantly associated with the risk of developing idiopathic short stature (OR = 4.46; 95% CI 3.60–5.51; p < 0.001). Conclusions. In children with the G/A and G/G genotypes, the risk of idiopathic short stature increases, and the presence of the A/A genotype is a protective polymorphism against idiopathic short stature. Carriage of the G allele of the rs1544410 BsmI polymorphic locus of the VDR gene is associated with the risk of idiopathic short stature, despite the almost perfect distribution of genotypes.


Ключевые слова

ідіопатична низькорослість; діти; BsmI поліморфізм гена рецептора вітаміну D; розподіл генотипів

idiopathic short stature; children; BsmI polymorphism in the vitamin D receptor gene; genotype distribution

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.19.1.2023.1236

Вступ

Активна форма вітаміну D3 (кальцитріол) — 1,25-дигідроксивітамін D3 (1,25(OH)2D3) — належить до групи стероїдних гормонів. 1,25(OH)2D3 регулює, безпосередньо чи опосередковано, понад двохсот генів (0,5–5 % від усього геному) і залучений до різноманітних клітинних процесів, таких як ріст, ДНК-репарація, диференціація, апоптоз, мембранний транспорт, клітинна адгезія, оксидативний стрес [1], метаболізм глюкози [2]. У клітинах різних органів і тканин виявлено специфічні рецептори вітаміну D (Vitamin D Receptors (VDR)). Це дозволяє класифікувати вітамін D як D-гормон. Його функція полягає в здатності генерувати й модулювати біологічні реакції в тканинах-мішенях за рахунок регуляції транскрипції генів [2]. Рецептор вітаміну D належить до сімейства ядерних рецепторів, необхідних для реалізації дії стероїдних гормонів (тестостерон, естрадіол, кортизол, альдостерон) [1, 2].
Рецептор вітаміну D функціонує як класичний рецептор ендокринної системи. Гормональна система вітаміну D, основними компонентами якої є кальцитріол (1α,25(OH)2D3) і VDR, відіграє важливу роль не тільки в регуляції функціональних і метаболічних процесів в організмі, але й у розвитку багатьох патологічних станів, серед яких є і порушення росту [2, 3]. Рецептори вітаміну D значно поширені в організмі, вони виявлені в більшості органів і тканин, причому не тільки в таких класичних органах-мішенях вітаміну D, як кишечник, нирки й кістковий апарат, але й у мозку, серці, підшлунковій і прищитоподібних залозах, шкірі, статевій системі, легенях, жировій тканині, міокарді та інших органах і тканинах [4–7].
Ген VDR локалізований у 12-й хромосомі (регіон 12q13). Його алельні варіанти виділяють за відповідними сайтами розпізнавання ендонуклеаз (рестриктаз). Інтерес дослідників викликають локалізований в екзоні 2 FokI (rs10735810) і розташований між восьмим і дев’ятим екзонами BsmI (rs1544410), що є найбільш перспективними в клініко-діагностичному аспекті [8]. Під час нормального онтогенезу ген VDR впливає на загальний вміст кісткової тканини в організмі й зумовлену розвитком скелета довжину тіла [9–12].
Метою дослідження було вивчення генотипових особливостей у дітей з ідіопатичною низькорослістю.

Матеріали та методи

Проведено генетичне дослідження 18 дітей з ідіопатичною низькорослістю, які перебували на лікуванні в ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України». В усіх дітей виключено соматотропну й тиреотропну недостатність, генетичні форми нанізму й соматичні захворювання, які могли б викликати дану патологію. У пацієнтів визначали поліморфізм гена VDR, а саме BsmI (rs1544410).
Визначення BsmI поліморфізму гена VDR (rs1544410) проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з подальшим аналізом довжини рестрикційних фрагментів при виявленні їх шляхом електрофорезу в агарозному гелі. Для генотипування венозну кров набирали в стерильних умовах у моновети об’ємом 2,7 мл з калієвою сіллю етилендіамінтетраоцтової кислоти (Sarstedt, Німеччина), що слугувала антикоагулянтом. Спочатку ДНК елімінували з периферичної крові за допомогою комерційного набору Quick-DNA Miniprep Plus Kit (ZymoResearch, США). Досліджувані гени ампліфікували за допомогою специфічних праймерів (Metabion, Німеччина) і комерційного DreamTaqGreen PCR MasterMix (ThermoScientific, США). Пробірки з кінцевою ампліфікаційною сумішшю переносили на підсилювач FlexCycler BU (AnalyticJena, Німеччина) для забезпечення відповідного температурного режиму. Продукти ампліфікації фрагментів ДНК (амплікони) гена VDR піддавали гідролітичному розщепленню рестрикційною ендонуклеазою BsmI (ThermoScientific, США). Для рестрикційного аналізу готували окремі суміші й переносили в попередньо мічені пробірки, а потім додавали амплікони. Реакцію обмеження фрагментів для BsmI G/A (rs1544410) гена VDR проводили згідно з рекомендаціями виробника в твердотільному мікротермостаті при температурі 37 °С упродовж 16 год. Процес було зупинено підвищенням температури до 65 °С упродовж 20 хв. Стан рестрикційних фрагментів гена VDR аналізували на 3% агарозному гелі (агароза фірми CleaverScientific, Велика Британія) з додаванням бромистого етидію, маркера молекулярної маси GeneRuler 50 bp DNA Ladder (ThermoScientific, США) і подальшою візуалізацією за допомогою комп’ютерної програми Vitran у трансілюмінаторі, забарвленому бромідом етидію. Підсилювачі гена VDR BsmI G/A (rs1544410) піддавали гідролітичному розщепленню за наявності сайта рестрикції 5’-GAATGCN↓-3’, у результаті чого утворювалися рестрикти молекулярною масою 644 і 179 bp — генотип GG. Сайт рестрикції зникав при нуклеотидній заміні G на A. Якщо розмір ампліфікованих фрагментів ДНК після взаємодії з нуклеазою рестрикції залишався незмінним (823 bp), тоді був зафіксований генотип АА. Відповідно в гетерозиготному генотипі (GA) спостерігали одночасно всі три типи фрагментів: 823, 644 і 179 п.п.
Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою статистичних програм Microsoft Excel. 
Розподіл генотипів у групах хворих і здорових порівнювали за законом Харді — Вайнберга (χ2):
р2 + 2pq + q2 = 100 %,
де р2 — частота, з якою трапляються носії генотипу GG, 2pq — частота генотипу GА, а q2 — частота генотипу АА. 
Частоти алелей pG і qА розраховували як:
де n — кількість осіб з певним генотипом. 
Розраховували відношення шансів (OR): 
де a — наявність ідіопатичної низькорослості та ознаки, що вивчається; b — наявність ідіопатичної низькорослості та відсутність ознаки, що вивчається; c — здорові та відсутність ознаки, що вивчається; d — здорові та наявність ознаки, що вивчається.
Довірчий інтервал (CІ) був розрахований для OR на рівні значущості 95 %. Якщо співвідношення шансів було менше за 1, то ризик зменшувався, якщо = 1, то ризику не було, якщо більше від 1, то ризик був (Fletcher et al., 1998). Усі дані аналізували непараметричними методами варіаційної статистики з використанням комп’ютерної програми MedCalс (2006).
Дослідження проводилося відповідно до основних принципів біоетики Конвенції Ради Європи про права людини й біомедицину (4 квітня 1997 р.), Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації про етичні принципи проведення медичних досліджень за участю людей (1964–2013). Комісія з біомедичної етики ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України» (протокол № 2 від 09.02.2021) порушень моральних і правових норм під час дослідження не виявила. Була отримана інформована згода учасників і їхніх батьків.
Дослідницька робота ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» виконана з фінансуванням МОЗ України НДР «Вивчити стан системи гормон росту/ростові фактори у дітей та підлітків з ендокринною патологією залежно від забезпеченості вітаміном D і варіантів поліморфізму гена його рецептора».

Результати

За контрольну групу дітей взято 112 підлітків, які не мали кровної спорідненості.
У групі хворих частка генотипу GG у чотири рази вища, ніж у групі здорових. Пацієнтів із генотипом GA було у 2,7 раза більше, ніж у контрольній групі, з генотипом АА — утричі менше, ніж у контрольній групі. Тому наявність алелі G у генотипі розглядається як показник підвищеного ризику ідіопатичної низькорослості серед населення України (табл. 1).
При аналізі алелей у пацієнтів з ідіопатичною низькорослістю отримані наступні дані: носійство алелі G поліморфного локусу rs1544410 BsmI гена VDR вірогідно асоціюється з ризиком розвитку ідіопатичної низькорослості — OR = 4,46 (95% СІ 3,60–5,51; р < 0,001).
У пацієнтів з ідіопатичною низькорослістю і за наявності генотипу G/А ризик вірогідно високий — OR = 6,00 (95% СІ 2,06–17,48; р < 0,01); при варіанті G/G ризик ідіопатичної низькорослості теж високий, але не вірогідно — OR = 4,54 (95% СІ 0,70–29,31; р = 0,11); при варіанті генотипу А/А ризик ідіопатичної низькорослості вірогідно низький — OR = 0,11 (95% СІ 0,03–0,36; р < 0,01). Тобто за наявності генотипу G/А ризик ідіопатичної низькорослості вірогідно зростає, як і за наявності генотипу G/G, але не вірогідно, і за наявності генотипу А/А — знижується.
Головною алеллю в групі контролю є А (pА = 0,848). Частота мінорної алелі G у пацієнтів з ідіопатичною низькорослістю (qG = 0,444) майже втричі вища, ніж у групі здорових (qG = 0,152; табл. 2). 
Співвідношення частот алелей (pG = 0,444; qA = 0,556) практично не відрізняється від 1 : 1, що свідчить про збереження частоти алелей в українській популяції. 
Частоти алелей у пацієнтів з ідіопатичною низькорослістю істотно відрізнялися від аналогічних показників у контрольній групі, але розподіл генотипів відповідав рівновазі Харді — Вайнберга (табл. 3). 
У когорті українських дітей з ідіопатичною низькорослістю переважали гетерозиготні носії G/A, а в контрольній когорті — гомозиготи A/A.

Обговорення

Важливою частиною ланцюга шляху надходження вітаміну D є високоафінний ядерний рецептор вітаміну D, що кодується геном VDR. Вітамін D виявляє свою біологічну роль, коли його активний метаболіт 1α,25-дигідроксивітамін D3 зв’язується з VDR, викликаючи трансактиваційну функцію VDR [11]. Отриманий комплекс 1,25D-VDR-RXR потім зв’язується з елементами відповіді вітаміну D у ДНК [13]. Отже, VDR бере участь у регуляції багатьох клітинних функцій, таких як метаболізм фосфоліпідів, апоптоз, диференціювання клітин і окиснювальний стрес. Він також впливає на експресію генів, пов’язаних з метаболізмом вітаміну D, CYP27B1 і CYP24A1 [14]. Декілька досліджень були спрямовані на докази зв’язку між поліморфізмом гена VDR і статусом вітаміну D. Три поліморфізми, розташовані в 3’-нетрансльованій ділянці гена VDR rs1544410 (BsmІ), rs731236 (Taq1) і rs7975232 (Apa1), вважаються пов’язаними зі зростом людини [16]. Але вплив цих генетичних варіантів на рівні вітаміну D дуже малоймовірний, оскільки зв’язок між ними і рівнем вітаміну D знайдено лише в 17 % досліджень [17]. Ці поліморфізми можуть впливати на стабільність мРНК унаслідок свого сусідства з полі-А хвостом [18].
Але, незважаючи на вищесказане, останніми роками вивчався зв’язок гена рецептора вітаміну D зі зростом людини [19].
Глобальне сканування генома, проведене для генетичного визначення локусів, пов’язаних із зростом, виявило пік зв’язку в локусі хромосомного маркера D12S398 на хромосомі 12. Цікаво, що ген VDR розташований у локусі хромосоми 12p11.2-q14 близько до цього піку [20]. Отже, ген VDR може бути асоційований зі зростом дорослої людини. 
Також повідомляється про асоціацію поліморфізму VDR із висотою кінцевого зросту [21].
Поліморфізми BsmI, ApaI і TaqI у 3’-нетрансльованій ділянці гена VDR пов’язані з регуляцією стабільності й періоду напівжиття РНК і призводять до кращої відповіді на вітамін D у тканині-мішені [22]. Також відомо, що поліморфізм BsmI регулює рівень остеокальцину в крові, що впливає на рівень вітаміну D у крові, а отже, і на ріст людини [23]. У кількох дослідженнях вивчався прямий зв’язок між вищезгаданим поліморфізмом гена VDR і кінцевим зростом [24]. Інші автори також вивчали зв’язок між поліморфізмом BsmI гена VDR і зростом у доношених немовлят чоловічої статі європеоїдної раси [25].
Метааналіз показав, що діти з алеллю G поліморфізму BsmI з більшою імовірністю будуть мати більш низькі рівні мінеральної щільності кісток порівняно з дітьми з генотипом АА, що узгоджується з дослідженнями, які свідчать про позитивні результати [26].
Функціональні дослідження кожного поліморфізму в гені VDR тривають, і зв’язок мiж поліморфізмами VDR і зростом було знайдено в кількох інших дослідженнях [21, 26], що потребує подальшого вивчення.

Висновки

У групі дітей з ідіопатичною низькорослістю частка генотипу GG у чотири рази вища, ніж у групі контролю. Пацієнтів із генотипом АА утричі менше, ніж у контрольній групі, що вказує на те, що в гомозигот АА знижується ймовірність ідіопатичної низькорослості утричі.
У гетерозигот G/А ризик ідіопатичної низькорослості вірогідно високий — OR = 6,00 (95% СІ 2,06–17,48; р < 0,01), як і при варіанті G/G, але не вірогідно — OR = 4,54 (95% СІ 0,70–29,31; р = 0,11).
Частота алелі G у пацієнтів з ідіопатичною низькорослістю (qG = 0,444) майже втричі вища, ніж у групі здорових (qG = 0,152), це вказує на те, що носійство алелі G поліморфного локуса rs1544410 BsmI гена VDR вірогідно асоціюється з ризиком розвитку ідіопатичної низькорослості — OR = 4,46 (95% СІ 3,60–5,51; р < 0,001).
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Дослідницька робота ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ, Україна, з фінансуванням МОЗ «Вивчити стан системи гормон росту/ростові фактори у дітей та підлітків з ендокринною патологією в залежності від забезпеченості вітаміном D і варіантів поліморфізму гена його рецептора».
Внесок авторів. Большова О.В. — концепція і дизайн дослідження, Ризничук М.О. — аналіз отриманих даних, написання тексту; Кваченюк Д.А. — збір та обробка матеріалів.
 
Отримано/Received 05.12.2022
Рецензовано/Revised 16.01.2023
Прийнято до друку/Accepted 25.01.2023

Список литературы

  1. Mendes M.M., Botelho P.B., Ribeiro H. Vitamin D and musculoskeletal health: outstanding aspects to be considered in the light of current evidence. Endocr. Connect. 2022. 11(10). e210596. doi: 10.1530/EC-21-0596
  2. Usategui-Martín R., De Luis-Román D.A., Fernández-Gómez J.M., Ruiz-Mambrilla M., Pérez-Castrillón J.L. Vitamin D Receptor (VDR) Gene Polymorphisms Modify the Response to Vitamin D Supplementation: A Systematic Review and Meta-Analysis. Nut–rients. 2022 Jan 15. 14(2). 360. doi: 10.3390/nu14020360. PMID: 35057541; PMCID: PMC8780067.
  3. Pankiv I. Vitamin D: new aspects of application, effective doses. The current state of the problem. International Journal of Endocrino–logy (Ukraine). 2021. 17(1). 38-42. https://doi.org/10.22141/2224-0721.17.1.2021.226430.
  4. Saponaro F., Saba A., Zucchi R. An Update on Vitamin D Metabolism. Int. J. Mol. Sci. 2020 Sep 8. 21(18). 6573. doi: 10.3390/ijms21186573. PMID: 32911795; PMCID: PMC7554947.
  5. Zhang S., Miller D.D., Li W. Non-Musculoskeletal Benefits of Vitamin D beyond the Musculoskeletal System. Int. J. Mol. Sci. 2021. 22(4). 2128. doi: 10.3390/ijms22042128.
  6. Henn M., Martin-Gorgojo V., Martin-Moreno J.M. Vitamin D in Cancer Prevention: Gaps in Current Knowledge and Room for Hope. Nutrients. 2022. 14(21). 4512. doi: 10.3390/nu14214512.
  7. González Rojo P., Pérez Ramírez C., Gálvez Navas J.M., Pineda Lancheros L.E., Rojo Tolosa S., Ramírez Tortosa M.D.C., Jiménez Morales A. Vitamin D-Related Single Nucleotide Polymorphisms as Risk Biomarker of Cardiovascular Disease. Int. J. Mol. Sci. 2022 Aug 4. 23(15). 8686. doi: 10.3390/ijms23158686. PMID: 35955825; PMCID: PMC9368814.
  8. Sadeghi M., Golshah A., Godiny M., Sharifi R., Khavid A., Nikkerdar N., Tadakamadla S.K. The Most Common Vitamin D Receptor Polymorphisms (ApaI, FokI, TaqI, BsmI, and BglI) in Children with Dental Caries: A Systematic Review and Meta-Analysis. Children (Basel). 2021 Apr 15. 8(4). 302. doi: 10.3390/children8040302. PMID: 33920959; PMCID: PMC8071280.
  9. Chen Y.M., Xu P., Wang Z.T., Zhu Y.M., Gong C.M., Huang C.H. et al. Polymorphisms of the Vitamin D Receptor Gene and Sex-Differential Associations with Lipid Profiles in Chinese Han Adults. Biomed Environ Sci. 2022 Feb 20. 35(2). 115-125. doi: 10.3967/bes2022.016. PMID: 35197176.
  10. Wang Y., Cui Z.Q., Luo T.B., Liu L. Correlations of VDR and VDBP genetic polymorphisms with susceptibility to adolescent idiopathic scoliosis and efficacy of brace treatment. Genomics. 2016. 108(5-6). 194-200. doi: 10.1016/j.ygeno.2016.11.004.
  11. Krasniqi E., Boshnjaku A., Wagner K.H., Wessner B. Associa–tion between Polymorphisms in Vitamin D Pathway-Related Genes, Vitamin D Status, Muscle Mass and Function: A Systematic Review. Nutrients. 2021. 13(9). 3109. doi: 10.3390/nu13093109.
  12. Wysoczańska-Klaczyńska A., Ślęzak A., Hetman M., Barg E. The impact of VDR gene polymorphisms on obesity, metabolic changes, bone mass disorders and neoplastic processes. Pediatr. Endocrinol. Diabetes Metab. 2018. 24(2). 96-105. (in Polish). doi: 10.18544/PEDM-24.02.0108. PMID: 30300431.
  13. Batai K., Murphy A.B., Shah E., Ruden M., Newsome J., Agate S. et al. Common vitamin D pathway gene variants reveal contrasting effects on serum vitamin D levels in African Americans and European Americans. Hum. Genet. 2014 Nov. 133(11). 1395-405. doi: 10.1007/s00439-014-1472-y. Epub 2014 Aug 2. PMID: 25085266; PMCID: PMC4185105.
  14. Laplana M., Royo J.L., Fibla J. Vitamin D Receptor polymorphisms and risk of enveloped virus infection: A meta-analysis. Gene. 2018 Dec 15. 678. 384-394. doi: 10.1016/j.gene.2018.08.017. Epub 2018 Aug 6. PMID: 30092343.
  15. Gašparović Krpina M., Barišić A., Peterlin A., Tul N., Ostojić S., Peterlin B., Pereza N. Vitamin D receptor polymorphisms in spontaneous preterm birth: a case-control study. Croat Med. J. 2020 Aug 31. 61(4). 338-345. doi: 10.3325/cmj.2020.61.338. PMID: 32881432; PMCID: PMC7480758.
  16. Shaat N., Katsarou A., Shahida B., Prasad R.B., Kristensen K., Planck T. Association between the rs1544410 polymorphism in the vitamin D receptor (VDR) gene and insulin secretion after gestational diabetes mellitus. PLoS One. 2020 May 14. 15(5). e0232297. doi: 10.1371/journal.pone.0232297. PMID: 32407388; PMCID: PMC7224565.
  17. Kempinska-Podhorodecka A., Adamowicz M., Chmielarz M., Janik M.K., Milkiewicz P., Milkiewicz M. Vitamin-D Receptor-Gene Polymorphisms Affect Quality of Life in Patients with Autoimmune Liver Diseases. Nutrients. 2020 Jul 27. 12(8). 2244. doi: 10.3390/nu12082244. PMID: 32727130; PMCID: PMC7469002.
  18. Gnagnarella P., Raimondi S., Aristarco V., Johansson H.A., Bellerba F., Corso F., Gandini S. Vitamin D Receptor Polymorphisms and Cancer. Adv. Exp. Med. Biol. 2020. 1268. 53-114. doi: 10.1007/–978-3-030-46227-7_4. PMID: 32918214.
  19. Wang W., Luo X.P., Cai L.X., Cui Z.R., Luo X.Y., Luo R.K. Relationship between vitamin D receptor (VDR) polymorphisms and the efficacy of recombinant human growth hormone (rhGH) treatment in children with idiopathic short stature. Genet. Mol. Res. 2015 Sep 8. 14(3). 10507-14. doi: 10.4238/2015.September.8.12. PMID: 26400282.
  20. Jafarpoor A., Jazayeri S.M., Bokharaei-Salim F., Ataei-Pirkooh A., Ghaziasadi A., Soltani S., Sadeghi A. et al. VDR gene polymorphisms are associated with the increased susceptibility to COVID-19 among iranian population: A case-control study. Int. J. Immunogenet. 2022 Aug. 49(4). 243-253. doi: 10.1111/iji.12585. Epub 2022 Jul 21. PMID: 35861117; PMCID: PMC9350092.
  21. Dempfle A., Wudy S.A., Saar K., Hagemann S., Friedel S., Scherag A. et al. Evidence for involvement of the vitamin D receptor gene in idiopathic short stature via a genome-wide linkage study and subsequent association studies. Hum. Mol. Genet. 2006 Sep 15. 15(18). 2772-83. doi: 10.1093/hmg/ddl218. Epub 2006 Aug 11. PMID: 16905557.
  22. Infantino C., Francavilla R., Vella A., Cenni S., Principi N., Strisciuglio C., Esposito S. Role of Vitamin D in Celiac Disease and Inflammatory Bowel Diseases. Nutrients. 2022 Dec 3. 14(23). 5154. doi: 10.3390/nu14235154. PMID: 36501183; PMCID: PMC9735899.
  23. Yang D., Anderson P.H., Wijenayaka A.R., Barratt K.R., Triliana R., Stapledon C.J.M. et al. Both ligand and VDR expression levels critically determine the effect of 1α,25-dihydroxyvitamin-D3 on osteoblast differentiation. J. Steroid Biochem. Mol. Biol. 2018 Mar. 177. 83-90. doi: 10.1016/j.jsbmb.2017.09.005. Epub 2017 Sep 6. PMID: 28887147.
  24. Punceviciene E., Gaizevska J., Sabaliauskaite R., Vencevi–ciene L., Puriene A., Vitkus D. et al. Vitamin D and VDR Gene Polymorphisms’ Association with Rheumatoid Arthritis in Lithuanian Popu–lation. Medicina (Kaunas). 2021 Apr 3. 57(4). 346. doi: 10.3390/medicina57040346. PMID: 33916688; PMCID: PMC8065838.
  25. Ali R., Fawzy I., Mohsen I., Settin A. Evaluation of vitamin D receptor gene polymorphisms (Fok-I and Bsm-I) in T1DM Saudi children. J. Clin. Lab. Anal. 2018 Jun. 32(5). e22397. doi: 10.1002/jcla.22397. Epub 2018 Feb 8. PMID: 29417618; PMCID: PMC6817155.
  26. Bao L., Chen M., Lei Y., Zhou Z., Shen H., Le F. Association between vitamin D receptor BsmI polymorphism and bone mineral density in pediatric patients: A meta-analysis and systematic review of observational studies. Medicine (Baltimore). 2017. 96(17). e6718. doi: 10.1097/MD.0000000000006718.

Вернуться к номеру