Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 19, №2, 2023

Вернуться к номеру

Кардіотрофін-1 — прогностичний біомаркер артеріальної гіпертензії та ключовий регулятор серцевого метаболізму глюкози

Авторы: Дунаєва І.П.
Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Артеріальна гіпертензія (АГ), цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) і ожиріння є одними з найпоширеніших хвороб у світі, причому темпи їх зростання мають пандемічний характер. Оскільки серцево-судинні захворювання на сьогодні посідають провідне місце у структурі смертності, триває вивчення біомаркерів, що зможуть стати ключовими в діагностиці ранніх ознак розвитку серцево-судинної патології. Однією з таких перспективних молекул є кардіотрофін-1 (CTF-1). CTF-1 — протеїн з молекулярною масою 21,5 кДа, який належить до родини інтерлейкіну-6. Мета дослідження: визначення циркуляторного рівня CTF-1 у коморбідних хворих з АГ і проведення порівняльного аналізу його сироваткової концентрації за наявності різної коморбідності. Матеріали та методи. Обстежено 111 хворих на АГ (чоловіків/жінок — 50/61) віком 54,37 ± 1,18 року і 20 осіб контрольної групи. У процесі обстеження вони були розподілені на 4 групи залежно від наявності в них коморбідної патології: хворі на АГ — перша група (n = 22); хворі на АГ в поєднанні з ожирінням — друга група (n = 30); АГ у поєднанні із ЦД2 — третя група (n = 31); пацієнти з АГ, ЦД2 і ожирінням — четверта група (n = 28). У всіх пацієнтів вимірювали масу тіла, зріст, розраховували індекс маси тіла (ІМТ), визначали рівні глікованого гемоглобіну (HbA1c), показники ліпідного обміну; вимірювали рівень систолічного (САТ) і діастолічного (ДАТ) артеріального тиску. Визначення вмісту CTF-1 у сироватці крові проводили імуноферментним методом. Результати. Встановлено прямий кореляційний зв’язок рівня CTF-1 з масою тіла, ІМТ, рівнем HbA1c, САТ і ДАТ (р < 0,001). Отримані нами дані засвідчують, що CTF-1 може бути пусковим фактором виникнення серцево-судинних ускладнень, оскільки його рівень прогресивно збільшується зі збільшенням тяжкості коморбідної патології, а найвища його сироваткова концентрація встановлена у хворих на АГ із супутнім ЦД2 і ожирінням. Виявлені зміни демонструють роль гормону жирової тканини CTF-1 у розвитку коморбідної патології і дають підстави стверджувати, що CTF-1 є потенційним біомаркером розвитку серцево-судинних ускладнень. Висновки. Рівень CTF-1 був значуще вищим в па­цієнтів з АГ, ЦД2, ожирінням порівняно з хворими на АГ і пацієнтами з АГ та ожирінням, а також з особами контрольної групи. Концентрація CTF-1 у сироватці крові має позитивний кореляційний зв’язок з рівнями САТ і ДАТ, масою тіла, ІМТ, рівнем загального холестерину, HbA1c. Вивчення взаємозв’язків сироваткового рівня CTF-1 з метаболічними й гормональними показниками в коморбідних пацієнтів є перспективним напрямком подальших досліджень.

Background. Hypertension, type 2 diabetes mellitus (T2DM), and obesity are among the most common diseases in the world, and their growth rates are of a pandemic nature. Since cardiovascular diseases still occupy a leading place in the structure of mortality, the study of biomarkers continues that can be key in the diagnosis of early signs of cardiovascular pathology. Such promising molecule is cardiotrophin-1 (CTF-1). CTF-1 is a protein with a molecular weight of 21.5 kDa, which belongs to the interleukin-6 (IL-6) family. The purpose of this study is to evaluate the circulating level of CTF-1 in comorbid patients with hypertension, and to conduct a comparative analysis of its serum concentration in the presence of various comorbidities. Materials and methods. One hundred and eleven patients with hypertension (men/women — 50/61) aged (54.37 ± 1.18) years and 20 persons of the control group were examined. In the process of examination, they were divided into 4 groups depending on the presence of comorbid pathology: hypertension — group 1 (n = 22); hypertension combined with obesity — group 2 (n = 30); hypertension and T2DM — group 3 (n = 31); hypertension, T2DM and obesity — group 4 (n = 28). In all patients, body weight and height were measured, body mass index (BMI) was calculated, glycated hemoglobin (HbA1c) levels, lipid metabolism indicators were determined, systolic and diastolic blood pressure levels were measured. CTF-1 content in blood serum was determined by enzyme-linked immunosorbent assay. Results. A direct correlation of CTF-1 level with weight, BMI, HbA1c level, systolic and diastolic blood pressure was found (p < 0.001). The data obtained prove that CTF-1 can be a trigger for the occurrence of cardiovascular complications, since its level progressively increases with increasing severity of comorbid pathology, and its highest serum concentration is found in patients with hypertension, concomitant T2DM and obesity. The detected changes demonstrate the role of CTF-1, the adipose tissue hormone, in the development of comorbid pathology and make it possible to assert that CTF-1 is a potential biomarker of cardiovascular complications. Conclusions. The level of CTF-1 was significantly higher in patients with hypertension, T2DM, obesity compared to those with hypertension, hypertension and obesity, as well as compared to this indicator in the control group. The concentration of CTF-1 in blood serum positively correlates with the levels of systolic and diastolic blood pressure, body weight, BMI, total cholesterol and HbA1c level. The study of the relationship between the serum level of CTF-1 and metabolic and hormonal indicators in comorbid patients is a promising direction for further research.


Ключевые слова

цукровий діабет 2-го типу; артеріальна гіпертензія; ожиріння; кардіотрофін-1

type 2 diabetes mellitus; hypertension; obesity; cardiotrophin-1

Вступ

На сьогодні коморбідна патологія є однією з найголовніших проблем сучасної клінічної медицини. Так, наявність у пацієнта двох і більше патогенетично пов’язаних захворювань потребує розробки найсучасніших діагностичних підходів і ефективних лікувальних засобів [1].
Артеріальна гіпертензія (АГ), цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) та ожиріння є одними з найпоширеніших хвороб у світі, причому темпи їх зростання мають пандемічний характер [2]. Поєднання вищезазначених патологічних станів є прогностично несприятливим фактором, що визначає високий серцево-судинний ризик і призводить до розвитку ішемічної хвороби серця, дисфункції міокарда, серцевої недостатності тощо. Зазначене поєднання захворювань є основним чинником підвищення ризику інвалідизації, кардіоваскулярної смерті, а також провідною причиною значних медичних, соціальних і економічних проблем у всьому світі [3].
Взаємозв’язок АГ і/або ЦД2 з іншими факторами ризику серцево-судинних захворювань, такими як ожиріння, дисліпідемія, прискорює розвиток гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, що найчастіше виникає внаслідок дії компенсаторних механізмів підвищеного артеріального тиску, збільшує серцево-судинний ризик і смертність у 5–10 разів. Отже, оцінка серцево-судинного ризику у хворих з АГ і/або ЦД2 потребує сучасного вибору функціональних визначень уражень серця, судин, нирок [4, 5]. 
Оскільки серцево-судинні захворювання на сьогодні посідають провідне місце в структурі смертності, триває вивчення біомаркерів, що можуть стати ключовими в діагностиці ранніх ознак розвитку серцево-судинної патології [6, 7].
Однією з таких перспективних молекул є кардіотрофін-1 (CTF-1). CTF-1 — протеїн з молекулярною масою 21,5 кДа, що належить до родини інтерлейкіну-6 (IL-6). У свою чергу, IL-6 є одним з основних прозапальних цитокінів, який виділяється ендотеліальними клітинами [8]. Зв’язування IL-6 з рецепторами IL-6 (s/IL-6R), що розташовані на ендотеліальних клітинах, призводить до підвищеної проникності судин, виділення інших цитокінів. Доведено, що CTF-1 має виражені промітотичні й проліферативні властивості, здатність індукувати гіпертрофію кардіоміоцитів у відповідь на розтягнення камер серця, гіпоксію, стресові ситуації [9]. Вищенаведене засвідчує, що CTF-1 може бути інформативнішим при поєднанні АГ із ЦД.
Біологічна роль CTF-1 реалізується внаслідок його зв’язування зі специфічним гетеродимерним рецептором глікопротеїну 130/рецептором фактора інгібування лейкозу, матрична рибонуклеїнова кислота якого значно поширена й експресована в різних тканинах: серці, нирках, скелетних м’язах, печінці [10, 11].
На сьогодні на перше місце серед властивостей CTF-1 в організмі виходить його роль у регуляції ремоделювання серця у хворих з АГ, серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця і поєднанням ЦД2 з АГ. Дуже важливою є можливість його використання як прогностичного біомаркера дисфункції міокарда різної етіології в коморбідних хворих [12]. 
Вченими доведено, що CTF-1 вивільняється з кардіоміцитів за рахунок розвитку оксидантного, механічного стресу, стимуляції ренін-ангіотензинової системи [13]. CTF-1 може модулювати серцеву гіпертрофію, скоротливість, фіброз та ішемію міокарда внаслідок зменшення проліферації клітин, апоптозу, ОС і запалення шляхом активації шляхів JAK (протеїнкіназа родини Janus kinase)/STAT (сигнальний трансдуктор і активатор транскрипції) і МАРК (мітоген-активована протеїнкіназа) [14]. CTF-1 також є ключовим регулятором серцевого метаболізму глюкози через посилення інсулін-стимульованого поглинання глюкози. Показано, що більш високі рівні CTF-1 у плазмі крові хворих на ЦД2 позитивно корелюють з базальною глікемією і гіпертрофією лівого шлуночка [15]. Повідомляється, що підвищений рівень CTF-1 у плазмі крові спостерігається також у пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози або нещодавно діагностованим ЦД, а низькі концентрації біомаркера верифіковано в пацієнтів з ожирінням [16]. Однак експресія CTF-1 не є винятковою для міокарда, і високий рівень CTF-1 виявлено також при різних кардіоміопатіях, включно з ішемією. 
Важливими є дані, що засвідчують тісний прямий кореляційний зв’язок між вираженістю гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і концентрацією CTF-1. Разом з тим в осіб без серцевої недостатності підвищений рівень CTF-1 не впливає на зміни його проапоптичного потенціалу [17]. Слід підкреслити, що рівень CTF-1 відображає експресію і РНК інтерлейкіну-6, роль якої в індукції системної прозапальної активності у хворих на хронічну серцеву недостатність чітко доведена [18]. Встановлено також, що позитивний вплив CTF-1 щодо росту грануляційної тканини реалізується шляхом безпосередньої стимуляції фібробластів і синергічною дією щодо активації ендотеліну-1 рецепторів [19]. Окрім цього, CTF-1 здійснює стимуляцію експресії іРНК-рецепторів, що активуються проліфератором пероксисом (peroxisome proliferator-activated receptor-γ — PPAR-γ), на поверхні мембран адипоцитів вісцеральної жирової тканини незалежно від активації МАРК, у результаті чого знижується синтез вільних жирних кислот і низки адипокінів, редукція експресії рецепторів до інсуліну і формування інсулінорезистентності [20]. 
Вищенаведені дані засвідчують важливість визначення CTF-1 — цитокіну, асоційованого з патологією серцево-судинної системи, який бере участь у процесах енергетичного, ліпідного, вуглеводного обмінів і є одним з важливих універсальних індукторів внутрішньоклітинних сигнальних систем. 
Отже, за отриманими на даний час результатами досліджень можна дійти висновку, що CTF-1 посідає центральне місце в складній системі регулювання адекватності морфологічної відповіді на різноманітні функціональні потреби серцево-судинної системи, що дозволяє розглядати його як маркер ризику виникнення й вираженості надлишкового кардіоваскулярного ремоделювання.
Мета дослідження: визначення циркуляторного рівня CTF-1 у коморбідних хворих з АГ і проведення порівняльного аналізу його сироваткової концентрації за наявності різної коморбідності.

Матеріали та методи

Комплекс досліджень був проведений відповідно до етичних і морально-правових вимог статуту Української асоціації з біоетики та норм GCP (1992), GLP (2002), принципів Гельсінської декларації прав людини, конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину та ухвалений комісією з питань етики та біоетики Харківського національного медичного університету (протокол № 8 від 14.09.2022).
Обстежено 111 хворих на АГ (чоловіків/жінок — 50/61) і 20 осіб контрольної групи. Усі хворі на АГ віком 54,37 ± 1,18 року перебували на лікуванні в клініці ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України». У процесі ретельного обстеження й спостереження за пацієнтами вони були розподілені на 4 групи залежно від наявності в них коморбідної патології: хворі на АГ — перша група (n = 22); хворі на АГ в поєднанні з ожирінням — друга група (n = 30); АГ у поєднанні із ЦД2 — третя група (n = 31); пацієнти з АГ, ЦД2 та ожирінням — четверта група (n = 28).
У всіх пацієнтів вимірювали масу тіла, зріст, розраховували індекс маси тіла (ІМТ). Визначали рівні глікованого гемоглобіну (HbA1c), показники ліпідного обміну (концентрації в сироватці крові загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ)), вимірювали рівень систолічного (САТ) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ).
Визначення вмісту CTF-1 у сироватці крові проводили імуноферментним методом на аналізаторі Labline-90 (Австрія) з використанням комерційної тест-системи виробництва фірми Fine Test (ELISA, Китай) відповідно до інструкції, що входила до складу набору.
Критеріями виключення з дослідження були: цукровий діабет 1-го типу, уроджені вади серця й сечовивідних шляхів, наявність штучного водія ритму, наявність штучних клапанів серця, серцева недостатність ІІБ і ІІІ стадій, гострий інфаркт міокарда, інфекційні й тяжкі запальні процеси, гематологічні захворювання. 
Статистичний аналіз даних виконано за допомогою пакета статистичних програм Statistica 12 (StatSoft Inc., США), Microsoft Office Excel 2013. Дані наведені у вигляді середнього значення (М) і стандартного відхилення (δ). Відмінності між групами середніх величин оцінювали за допомогою критерію Стьюдента. Вірогідною вважалася похибка менше за 5 % (р < 0,05). 

Результати

Сформовані нами групи пацієнтів були репрезентативними за віком, показниками систолічного й діастолічного артеріального тиску. При порівнянні обстежуваних груп пацієнтів не було встановлено значущої відмінності в показниках сечовини, креатиніну, складових ліпідного обміну. У пацієнтів із ЦД2 показники вуглеводного обміну (HbA1c, інсулін) мали значущу відмінність (р < 0,05) від таких в інших групах. Пацієнти з ожирінням значуще відрізнялись від інших груп за ІМТ і масою тіла (табл. 1).
При аналізі рівня CTF-1 в обстежених груп хворих визначено вірогідне його підвищення в усіх пацієнтів порівняно з групою контролю, а також при порівнянні груп між собою (p < 0,001) (рис. 1).
Установлено прямий кореляційний зв’язок рівня CTF-1 з масою тіла, ІМТ, рівнем HbA1c, САТ і ДАТ (р < 0,001).

Обговорення

Отримані нами дані засвідчують, що CTF-1 може бути пусковим фактором виникнення серцево-судинних ускладнень, оскільки його рівень прогресивно збільшується з підвищенням тяжкості коморбідної патології, а найбільш висока його сироваткова концентрація встановлена у хворих на АГ із супутнім ЦД2 та ожирінням.
Виявлені зміни демонструють роль гормону жирової тканини CTF-1 у розвитку коморбідної патології і дають підстави стверджувати, що CTF-1 є потенційним біомаркером розвитку серцево-судинних ускладнень.
Результати даного дослідження щодо ролі CTF-1 у розвитку серцево-судинних ускладнень як прогностичного маркера підтверджуються і результатами інших дослідників [19, 20].
Дані щодо підвищеної концентрації CTF-1 у сироватці крові у хворих з фібриляцією передсердь отримані в результаті інших досліджень [21]. Авторами доведено, що в пацієнтів з ожирінням рівень CTF-1 вище, ніж у пацієнтів з нормальною масою тіла [22]. Встановлено, що концентрація CTF-1 значуще вища в пацієнтів з метаболічним синдромом порівняно зі здоровими особами [23].
Відповідно до результатів досліджень визначено, що експресія гена CTF-1 у жировій тканині була значуще вищою в осіб з ожирінням та інсулінорезистентністю порівняно з особами з нормальною масою тіла.
Отже, проведене нами дослідження довело, що концентрація CTF-1 вірогідно вища в пацієнтів з АГ, ніж у здорових осіб, а також значуще вища в осіб з різною коморбідною патологією порівняно з хворими з монопатологією.
Отримані результати, скоріше за все, пов’язані з впливом даного біомаркера безпосередньо на розвиток більш тяжкої коморбідності. 

Висновки

1. Рівень CTF-1 був значуще вищим в пацієнтів з АГ, ЦД2, ожирінням порівняно з хворими з АГ, пацієнтами з АГ та ожирінням, а також з особами контрольної групи.
2. Концентрація CTF-1 у сироватці крові має позитивний кореляційний зв’язок з рівнями систолічного й діастолічного артеріального тиску, вагою, індексом маси тіла, рівнями загального холестерину й глікованого гемоглобіну.
3. Вивчення взаємозв’язків сироваткового рівня CTF-1 з метаболічними й гормональними показниками в коморбідних пацієнтів є перспективним напрямком подальших досліджень.
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 23.01.2023
Рецензовано/Revised 02.03.2023
Прийнято до друку/Accepted 14.03.2023

Список литературы

  1. Nowakowska M., Zghebi S.S., Ashcroft D.M., Buchan I., Chew-Graham C., Holt T. et al. The comorbidity burden of type 2 diabetes mellitus: patterns, clusters and predictions from a large English primary care cohort. BMC Med. 2019 Jul 25. 17(1). 145. doi: 10.1186/s12916-019-1373-y. Erratum in: BMC Med. 2020 Jan 25. 18(1). 22. PMID: 31345214; PMCID: PMC6659216.
  2. Cimini C.C.R., Maia J.X., Pires M.C., Ribeiro L.B., Pinto V.S.O.E.A., Batchelor J. et al. Pandemic-Related Impairment in the Monitoring of Patients With Hypertension and Diabetes and the Development of a Digital Solution for the Community Health Worker: Quasiexperimental and Implementation Study. JMIR Med. Inform. 2022 Mar 29. 10(3). e35216. doi: 10.2196/35216. PMID: 35191842; PMCID: PMC8966891.
  3. Williams B., Mancia G., Spiering W., Agabiti Rosei E., Azizi M., Burnier M. et al.; ESC Scientific Document Group. 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension. Eur. Heart J. 2018 Sep 1. 39(33). 3021-3104. doi: 10.1093/eurheartj/ehy339. Erratum in: Eur. Heart J. 2019 Feb 1. 40(5). 475. PMID: 30165516.
  4. Andreeva-Gateva P.A., Mihaleva I.D., Dimova I.I. Type 2 diabetes mellitus and cardiovascular risk; what the pharmacotherapy can change through the epigenetics. Postgrad. Med. 2020 Mar. 132(2). 109-125. doi: 10.1080/00325481.2019.1681215. 
  5. Koval S.M., Yushko K.O., Snihurska I.O., Starchenko T.G., Pankiv V.I., Lytvynova O.M., Mysnychenko O.V. Relations of angiotensin-(1-7) with hemodynamic and cardiac structural and functional parameters in patients with hypertension and type 2 diabetes. Arterial Hypertension. 2019. 23(3). 183-189. DOI: 10.5603/AH.a2019.0012.
  6. Chernatska O., Demikhova N. Improvement of treatment in persons with arterial hypertension and type 2 diabetes mellitus. Georgian Med. News. 2018 Nov. (284). 47-51. PMID: 30618388.
  7. Cosentino F., Grant P.J., Aboyans V., Bailey C.J., Ceriello A., Delgado V. et al.; ESC Scientific Document Group. 2019 ESC Guidelines on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases developed in collaboration with the EASD. Eur. Heart J. 2020 Jan 7. 41(2). 255-323. doi: 10.1093/eurheartj/ehz486. Erratum in: Eur. Heart J. 2020 Dec 1. 41(45). 4317. PMID: 31497854.
  8. Robador P.A., Moreno M.U., Beloqui O., Varo N., Redón J., Fortuño A. et al. Protective effect of the 1742(C/G) polymorphism of human cardiotrophin-1 against left ventricular hypertrophy in essential hypertension. J. Hypertens. 2010 Nov. 28(11). 2219-26. doi: 10.1097/HJH.0b013e32833da326. PMID: 20683337. 
  9. Ruixing Y., Jinzhen W., Dezhai Y., Jiaquan L. Cardioprotective role of cardiotrophin-1 gene transfer in a murine model of myocardial infarction. Growth Factors. 2007 Aug. 25(4). 286-94. doi: 10.1080/08977190701781289. PMID: 18092236. 
  10. Limongelli G., Calabro P., Maddaloni V., Russo A., Masarone D., D’Aponte A. et al. Cardiotrophin-1 and TNF-alpha circulating levels at rest and during cardiopulmonary exercise test in athletes and healthy individuals. Cytokine. 2010 Jun. 50(3). 245-7. doi: 10.1016/j.cyto.2009.12.007. Epub 2010, Jan 6. PMID: 20053569. 
  11. Lopez-Andres N., Martin-Fernandez B., Rossignol P., Zannad F., Lahera V., Fortuno M.A. et al. A role for cardiotrophin-1 in myocardial remodeling induced by an aldosterone. Am. J. Physiol. Heart Circ. Physiol. 2011 Dec. 301(6). H2372-82. doi: 10.1152/ajpheart.00283.2011. Epub 2011, Sep 16. PMID: 21926338. 
  12. Monserrat L., López B., González A., Hermida M., Fernandez X., Ortiz M. et al. Cardiotrophin-1 plasma levels are associated with the severity of hypertrophy in the hypertrophic cardiomyopathy. Eur. Heart J. 2011 Jan. 32(2). 177-83. doi: 10.1093/eurheartj/ehq400. 
  13. Moreno-Aliaga M.J., Pérez-Echarri N., Marcos-Gómez B., Larequi E., Gil-Bea F.J., Viollet B. et al. Cardiotrophin-1 is a key regulator of glucose and lipid metabolism. Cell. Metab. 2011 Aug 3. 14(2). 242-53. doi: 10.1016/j.cmet.2011.05.013. PMID: 21803294.
  14. Gamella-Pozuelo L., Fuentes-Calvo I., Gómez-Marcos M.A., Recio-Rodriguez J.I., Agudo-Conde C., Fernández-Martín J.L. et al. Plasma Cardiotrophin-1 as a Marker of Hypertension and Diabetes-Induced Target Organ Damage and Cardiovascular Risk. Medicine (Baltimore). 2015 Jul. 94(30). e1218. doi: 10.1097/MD.0000000000001218. PMID: 26222851; PMCID: PMC4554114. 
  15. López-Yoldi M., Stanhope K.L., Garaulet M., Chen X.G., Marcos-Gómez B., Carrasco-Benso M.P. et al. Role of cardiotrophin-1 in the regulation of metabolic circadian rhythms and adipose core clock genes in mice and characterization of 24-h circulating CT-1 profiles in normal-weight and overweight/obese subjects. FASEB J. 2017 Apr. 31(4). 1639-1649. doi: 10.1096/fj.201600396RR. Epub 2017 Jan 17. PMID: 28096235; PMCID: PMC5349803. 
  16. Sharif S., Saleem A., Naz S., Rashid F., Iqtedar M., Kaleem A., Latif A. Increased Expression of Cardiotrophin-1 in Cardiomyopathy Patients. Balkan J. Med. Genet. 2021 Jul 27. 24(1). 21-26. doi: 10.2478/bjmg-2021-0008. PMID: 34447655; PMCID: PMC8366478.
  17. Jougasaki M. Cardiotrophin-1 in cardiovascular regulation. Adv. Clin. Chem. 2010. 52. 41-76. doi: 10.1016/s0065-2423(10)52002-x. PMID: 21275339. 
  18. Rose-John S. Interleukin-6 Family Cytokines. Cold Spring Harb. Perspect. Biol. 2018 Feb 1. 10(2). a028415. doi: 10.1101/cshperspect.a028415. PMID: 28620096; PMCID: PMC5793756. 
  19. Altun I., Pamukcu B., Yildiz C.E., Arkaya S.C., Guz G., Yilmaz A. et al. Cardiotrophin-1: A new predictor of atrial fibrillation relapses after the successful cardioversion. Bosn. J. Basic Med. Sci. 2015 Jul 23. 15(3). 68-73. doi: 10.17305/bjbms.2015.503. PMID: 26295297; PMCID: PMC4593931.
  20.  Hung H.C., Lu F.H., Wu H.T., Ou H.Y., Yang Y.C., Wu J.S., Chang C.J. Cardiotrophin-1 is inversely associated with obesity in non-diabetic individuals. Sci Rep. 2015 Dec 1. 5. 17438. doi: 10.1038/srep17438. PMID: 26621340; PMCID: PMC4664929.
  21. Stephens J., Ravussin E., White U. The Expression of Adipose Tissue-Derived Cardiotrophin-1 in Humans with Obesity. Biology (Basel). 2019 Apr 13. 8(2). 24. doi: 10.3390/biology8020024. PMID: 31013924; PMCID: PMC6627495. 
  22. Kobrynska O., Didushko O. Current possibilities of influen–cing the main cardiovascular risk factors in patients with type 2 diabetes mellitus. International Journal of Endocrinology (Ukraine). 2022. 18(8). 426-431. https://doi.org/10.22141/2224-0721.18.8.2022.– 1220.
  23. Martínez-Martínez E., Brugnolaro C., Ibarrola J., Ravassa S., Buonafine M., López B. et al. CT-1 (Cardiotrophin-1)-Gal-3 (Galectin-3) Axis in Cardiac Fibrosis and Inflammation. Hypertension. 2019 Mar. 73(3). 602-611. doi: 10.1161/HYPERTENSIONAHA.118.11874. PMID: 30612490.

Вернуться к номеру