Мобильная версия

Журнал «Травма» Том 24, №1, 2023

Програма локальної низькочастотної вібраційної розробки суглобів після іммобілізації

Авторы: Карпінська О.Д. (1), Хасавнех А.А.М. (2)
(1) — ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна
(2) — Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, м. Вінниця, Україна

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Справочник специалиста

Актуальність. Контрактура суглобів є найбільш поширеною клінічною проблемою, яка негативно впливає на щоденне життя пацієнтів, знижуючи його якість. Одним з маловивчених реабілітаційних методів відновлення рухливості суглобів з іммобілізаційними контрактурами є низькочастотна малоамплітудна вібрація. Мета роботи: розробити алгоритм проведення реабілітаційної програми низькочастотної вібраційної терапії пацієнтів з іммобілізаційними контрактурами суглобів верхніх та нижніх кінцівок. Матеріали та методи. В основу програми покладені результати лікування пацієнтів з контрактурами суглобів кінцівок та результати експериментальних досліджень формування іммобілізаційних контрактур та подальшого відновлення обсягу рухливості колінного суглоба у лабораторних щурів. Результати. Вібротерапію починають проводити за відсутності гострих больових відчуттів, виражених пошкоджень шкіри, конструктивних елементів фіксації відламків, які можуть бути пошкоджені при вібрації. Курс становить 14–15 сеансів. За рекомендаціями лікаря курс може бути продовжений. На всіх етапах вібраційної розробки контрактури суглобів проводиться контроль стану пацієнта. За результатами проведених експериментальних досліджень на лабораторних тваринах було доведено, що низькочастотний вібраційний вплив на тварин у процесі іммобілізації не дає сформуватися стійкій контрактурі, а відновлення повного обсягу рухів у колінному суглобі відбулося на 2 тижні раніше, ніж у інших щурів. З огляду на це можна пропонувати проведення локальної низькочастотної розробки пацієнтам з неускладненими переломами довгих кісток кінцівок та необширними оперативними втручаннями після первинного натяжіння рани (на 3-тю — 5-ту добу). При вібраційному впливі на пошкоджену кінцівку, коли ще не сформувалися контрактури, головне — не дати зупинитися процесам живлення тканин суглоба, скорочення м’язів і, відповідно, кровозабезпечення. Зважаючи на те, що вібрація діє як знеболювальна процедура, слід передбачити, що пацієнт зможе через короткий проміжок часу після зникнення болю відновити рухливість суглоба в повному обсязі. Висновки. Низькочастотна локальна вібраційна розробка рухів у суглобах та вправи на розтягування з елементами постізометричної релаксації є ефективним методом розробки іммобілізаційних контрактур, у тому числі застарілих. Ці процедури у пацієнтів з термінами іммобілізації до 2 місяців приводять до відновлення розгинання у суглобах. У пацієнтів з більш тривалою іммобілізацію обсяг рухів повністю не відновлюється за стандартний курс у 14 процедур, тому такі хворі потребують додаткових реабілітаційних заходів. Низькочастотна вібрація є тим механізмом, який запускає процеси відновлення та сприяє початку функціонального відновлення колінного суглоба. Можливість проведення вібраційних процедур пацієнтам у процесі іммобілізації потребує подальшого вивчення для розробки умов та алгоритму її проведення.

Background. Joint contracture is the most widespread clinical problem, which negatively affects the daily life of patients, reducing its quality. One of the little-studied rehabilitation methods for restoring the mobility of joints with post-immobilization contractures is low-frequency, low-amplitude vibration. The objective: to develop an algorithm for rehabilitation program of low-frequency vibration therapy in patients with immobilization contractures of the joints of the upper and lower extremities. Materials and methods. The program was based on the outcomes of treatment in patients with limb joint contractures and the results of experimental studies on the formation of immobilization contractures and subsequent restoration of the range of motion in the knee joint of laboratory rats. Results. Vibrotherapy is started in the absence of acute pain, severe skin damage, structural elements to fix fragments that can be damaged by vibration. The course lasts for 14–15 sessions. According to the doctor’s recommendations, it can be extended. At all stages of vibrotherapy for joint contracture, the patient’s condition is monitored. Тhe results of experimental studies on laboratory animals proved that the low-frequency vibration effect during immobilization does not allow the formation of a stable contracture and the restoration of the full range of motion in the knee joint occurred 2 weeks earlier than in other rats. Based on this, it is possible to offer local low-frequency treatment for patients after uncomplicated fractures of the long bones of the limbs and non-extensive surgeries after the initial wound healing (on days 3–5). With the vibration effect on the damaged limb, when the contractures have not yet formed, the main thing is not to stop the processes of nutrition of the joint tissues, muscle contraction, and, accordingly, blood supply. Given that vibration acts as an analgesic procedure, it should be expected that a patient will be able to restore full joint mobility within a short period of time after disappearance of pain. Conclusions. Low-frequency local vibration for joint remobilization and stretching exercises with elements of post-isometric relaxation is an effective method to eliminate immobilization contractures, including old ones. These procedures in patients who were immobilized for up to 2 months lead to restoration of joint extension. In patients with longer immobilization, the range of motion is not completely restored after a standard course of 14 procedures, so they need additional rehabilitation measures. Low-frequency vibration is the mechanism that initiates the recovery process and promotes the beginning of the functional restoration of the knee joint. The possibility of conducting vibration procedures during immobilization of patients requires further study to develop the conditions and algorithm for its implementation.

Ключевые слова

вібрація; суглоб; контрактура; іммобілізація; травма; реабілітація

vibration; joint; contracture; immobilization; injury; rehabilitation

doi: http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.24.2023.933

Вступ

Контрактура суглобів на сьогодні є найбільш поширеною клінічною проблемою, яка негативно впливає на щоденне життя пацієнтів, знижуючи його якість [10]. Порушення рухливості суглобів є частим наслідком лікування різних травм або ортопедичних захворювань, коли у процесі лікування застосовується метод іммобілізації. Пацієнти з іммобілізацією кінцівок, особливо якщо іммобілізація довготривала, мають великий ризик розвитку контрактур суглобів, які впливають на кінцеві результати лікування травм та ортопедичних захворювань [5].

Одним з маловивчених реабілітаційних методів відновлення рухливості суглобів з іммобілізаційними контрактурами є низькочастотна малоамплітудна вібрація.

Вібротерапія (лат. vibrare — тремтіти, коливатися + грец. therapeia — лікування) — метод лікувального впливу механічними хвилями низької частоти, який здійснюється при безпосередньому контакті з тканинами або тілом хворого. Дія вібротерпії визначається впливом на тканини механічних хвиль низької частоти та вибірковим збудженням вібрацією різних механорецепторів, що приводить до низки фізіологічних змін та саногенетичних ефектів. В основі фізіологічного впливу вібрації на організм лежать механічні, фізико-хімічні та теплові (які проявляються меншою мірою) ефекти. Вираженість відповідних фізіологічних механізмів залежить від інтенсивності і параметрів (частоти, амплітуди) впливу, умов проведення та локалізації [6–9].

Вібрація діє по всьому об’єму м’язів, відбувається значне збільшення скорочувальної здатності м’язів, посилюється обмін речовин без накопичення молочної кислоти, що дозволяє швидко відновлювати м’язи після фізичного навантаження, прискорюються процеси репарації після травм м’язів. Вібрація сприяє м’язовій релаксації, посиленню м’язового розтягування, підвищує еластичність зв’язок і сухожилків, збільшує рухливість у суглобово-зв’язковому апараті, нормалізує трофічні процеси, сприяючи повноцінному виробленню синовіальної рідини [4, 5]. Контрактури, які формуються при іммобілізації, відповідають на низькочастотну вібрацію, яка прикладена безпосередньо до ураженого суглоба. Позитивний вплив низькочастотних коливань на збільшення амплітуди рухів у суглобах відмічене багатьма дослідниками, але комплексного дослідження проведено не було.

У наших попередніх публікаціях [1, 2] було показано результати лікування контрактур ліктьового та колінного суглобів методом локальної низькочастотної вібрації та доведена його висока ефективність, особливо при розробці контрактур після нетривалої, до 2 місяців, іммобілізації кінцівки.

Мета роботи: розробити алгоритм проведення реабілітаційної програми низькочастотної вібраційної терапії пацієнтів з іммобілізаційними контрактурами суглобів верхніх та нижніх кінцівок.

Матеріали та методи

В основу програми покладені результати лікування пацієнтів з контрактурами суглобів кінцівок [1, 2].

Рекомендації щодо запобігання розвитку стійких контрактур у пацієнтів із позасуглобовими пошкодженнями кінцівок та після неускладнених операційних втручань базуються на розробленій нами концептуальній моделі формування контрактур суглобів [3].

Результати

При проведенні вібраційної розробки суглобів у пацієнтів з контрактурами було вироблено алгоритм, який базується як на накопиченому досвіді ведення хворих з контрактурами, так і на дослідженнях з фізики впливу механічних коливань на суглоб та оточуючі тканини.

За даними розробленої концептуальної моделі формування контрактур суглобів [3], залежно від тривалості іммобілізації чи знерухомлення кінцівки відбуваються зміни в тканинах суглоба, м’язах та кровоносних судинах, які живлять тканини пошкодженої кінцівки. Чим триваліше обмеження рухливості, тим сильніше проявляються зміни і тим складніший перебіг періоду відновлення.

З урахуванням ступеня контрактури та терміну вимушеного обмеження рухливості було розроблено алгоритм відновлення рухливості суглоба за допомогою локальної низькочастотної вібрації.

Відмітимо, що на вібротерапію дає направлення лікар, який попередньо оцінює стан пацієнта та готовність його до цих процедур.

Вібраційна розробка починається з огляду пацієнта.

1. Визначається обсяг рухів суглоба, який підлягає розробці.

2. Визначається час після травми та оперативного втручання (якщо таке було проведене), наявність конструкцій остеосинтезу, термін іммобілізації.

3. Оцінюється стан суглоба: болючість при рухах, набряк тканин, підшкірні крововиливи, подразнення шкіри, які викликають болючість при торканні. За наявності таких ознак вібраційну розробку не проводять.

4. Фіксується перелік фізіотерапевтичних процедур, які призначені пацієнту, окрім вібраційної терапії.

На основі проведених експериментальних та клінічних досліджень була розроблена програма проведення локальної низькочастотної вібраційної терапії для лікування іммобілізаційних контрактур суглобів. Алгоритм проведення вібраційної терапії наведено на рис. 1.

Вібротерапію починають проводити за відсутності гострих больових відчуттів, виражених пошкоджень шкіри, конструктивних елементів фіксації відламків, які можуть бути пошкоджені при вібрації.

Перед початком проведення курсу вібротерапії проводять навчання щодо виконання необхідних вправ, обирають зручну позу, висоту посадки та установку кінцівки на вібростенді. Сеанс триває 10 хв. Перед початком та по закінченні кожної процедури проводять вимірювання обсягу рухів.

За відсутності скарг на неприємні відчуття продовжують активні рухи згинання/розгинання суглоба.

При появі неприємного відчуття або болю сеанс може бути скорочений. Іноді, для запобігання жорсткому впливу вібрації при розробці ліктьового суглоба, між вібростендом і ліктем розміщують м’яку прокладку, товщиною 2–2,5 см. За нашими спостереженнями, на больові або неприємні відчуття пацієнти скаржаться у перші 2–3 сеанси. У разі продовження скарг на біль пропонується використання елементів постізометричної релаксації (ПІР).

Ці вправи полягають у наступному: пацієнт за допомогою вільної руки має зафіксувати розгинання на 10 с, потім на 10 с розслабити кінцівку і повторити вправи зі згинанням. Цикл складається з 10–15 повторювань. Між циклами вільне розташування на віброплатформі (відпочинок). Таких циклів у процедурі 10–12.

У разі продовження болю під час процедури та після неї курс вібраційної розробки припиняють та пропонують або додаткове обстеження, або проведення інших фізіотерапевтичних процедур більш м’якої дії.

За відсутності скарг поступово збільшують активність розробки суглоба до його відновлення.

Зазвичай на 5–7-й процедурі у пацієнтів відмічають зниження приросту обсягу рухів. Пацієнтам пропонують за можливості збільшити кількість процедур на день до двох або проводити розробку з обтяженням. При розробці ліктьового суглоба пацієнт проводить вправи з невеликими вагами — від 0,3 до 1 кг, залежно від фізичних даних пацієнта. Одночасно пропонуються елементи ПІР. При розробці колінного суглоба пропонують виконувати вправи з одночасним напруженням та розслабленням м’язів нижньої кінцівки, також з елементами ПІР.

Через 2–3 доби проводиться контроль приросту обсягу рухів. За наявності прогресу процедури продовжуються до відновлення рухливості суглоба. За відсутності явного поліпшення пропонується консультація лікаря для з’ясування причин стійкості контрактури та розробки нової тактики лікування.

Курс вібраційної розробки триває 14–15 сеансів. За рекомендаціями лікаря курс може бути продовжений.

На всіх етапах вібраційної розробки контрактури суглобів проводиться контроль стану пацієнта. З огляду на те, що вібраційна розробка входить у комплекс фізіотерапевтичних заходів лікування хворих після травм, простежити окремо вплив вібрації складно. У пацієнтів, яким перед вібраційною розробкою виконали масаж, мають знижену силу м’язів, тому бажано робити перерву між процедурами у декілька годин, що не завжди можливо. Проведення масажу після вібраційної розробки значно сприяє поліпшенню стану м’язів. Також значно поліпшує процес розробки суглоба призначення процедур фізичної його розробки на тренажерах для розгинання верхніх та нижніх кінцівок (велотренажери, вагоблокові тренажери тощо).

Локальна низькочастотна розробка у пацієнтів після неускладнених переломів довгих кісток кінцівок та необширних оперативних втручань починається після первинного натяжіння рани (на 3-тю — 5-ту добу).

Звичайно, вібраційні процедури повинні проводитися в полегшеному режимі, зі зменшеною тривалістю. Вібрація повинна бути частково приглушена м’якою прокладкою. При появі болю чи неприємного відчуття процедура припиняється. Активність рухів згинання/розгинання не повинна бути значною. Зважаючи на те, що у деяких пацієнтів контрактура відсутня і обмеження рухів пов’язане виключно з болем пошкодженої кінцівки, процедури можуть проводитися тільки для запобігання зупинці живлення тканин.

При вібраційному впливі на пошкоджену кінцівку, коли ще не сформувалися контрактури, головне — не дати зупинитися процесам живлення тканин суглоба, скорочення м’язів і, відповідно, кровозабезпечення.

З огляду на те, що вібрація діє як знеболювальна процедура, слід передбачити, що пацієнт зможе через короткий проміжок часу після зникнення болю відновити рухливість суглоба в повному обсязі.

Висновки

Низькочастотна локальна вібраційна розробка рухів у суглобах та вправи на розтягування з елементами постізометричної релаксації є ефективним методом розробки іммобілізаційних контрактур, у тому числі застарілих. Ці процедури у пацієнтів з термінами іммобілізації до 2 місяців приводять до відновлення розгинання у суглобах. У пацієнтів з більш тривалою іммобілізацію обсяг рухів повністю не відновлюється за стандартний курс у 14 процедур, тому такі хворі потребують додаткових реабілітаційних заходів. Низькочастотна вібрація є тим механізмом, який запускає процеси відновлення та сприяє початку функціонального відновлення колінного суглоба.

Можливість проведення вібраційних процедур пацієнтам у процесі іммобілізації потребує подальшого вивчення для розробки умов і алгоритму її проведення.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 12.01.2023

Рецензовано/Revised 19.01.2023

Прийнято до друку/Accepted 26.01.2023

Список литературы

1. Тяжелов О.А., Фіщенко В.О., Карпінська О.Д., Карпінський М.Ю., Хасавнех А.А.М. Аналіз результатів вібраційної терапії після іммобілізаційних контрактур колінного суглоба у пацієнтів із позасуглобовими переломами нижніх кінцівок. Травма. 2022. Т. 23(5). С. 4-11. DOI: https://doi.org/10.22141/1608-1706.5.23.2022.910.

2. Тяжелов О.А., Фіщенко В.О., Карпінська О.Д., Карпінський М.Ю., Хасавнех А.А.М. Аналіз результатів вібраційної терапії іммобілізаційних контрактур у пацієнтів після позасуглобових переломів верхньої кінцівки. Травма. 2022. Т. 23(3). С. 50-57. https://doi.org/10.22141/1608-1706.3.23.2022.900.

3. Тяжелов О.А., Хасавнех Айхам А.М., Карпінська О.Д., Карпінський М.Ю., Біцадзе М.З. Концептуальна модель процесу формування іммобілізаційних контрактур. Ортопедия, травматология и протезирование. 2022. Т. 3–4. С. 106-115. DOI: http://dx.doi.org/10.15674/0030-598720223-4.

4. Bidonde J., Busch A.J., Spuy I., Tupper S., Kim S.Y., Boden C. Whole body vibration exercise training for fibromyalgia. Cochrane Database Syst. Rev. 2017. doi: 10.1002/14651858.CD011755.pub2.

5. Games K.E., Sefton J.E.M., Wilson A.E. Whole-Body Vibration and Blood Flow and Muscle Oxygenation: A Meta-Analysis. J. Athl. Train. 2015. Vol. 50(5). Р. 542-549. doi: 10.4085/1062-6050-50.2.09.

6. Nagai T., Bates N.A., Hewett T.E., Schilaty N.D. Effects of Localized Vibration on Knee Joint Position Sense in Individuals with Anterior Cruciate Ligament Reconstruction. Clin. Biomech. (Bristol, Avon). 2018. Vol. 55. Р. 40-44. doi: 10.1016/j.clinbiomech.2018.04.011.

7. Novotny S.A., Eckhoff M.D., Eby B.C., Call J.A., Nuckley D., Lowe D.A. Musculoskeletal response of dystrophic mice to short term, low intensity, high frequency vibration. J. Musculoskelet. Neuronal Interact. 2013. Vol. 13(4). Р. 418-29. PMID: 24292612; PMCID: PMC7071346.

8. Peelukhana S.V., Goenka S., Kim B., Kim J., Bhattacharya A., Stringer K.F., Banerjee R.K. Effect of higher frequency components and duration of vibration on bone tissue altera-tions in the rat-tail model. Ind. Health. 2015. Vol. 53(3). Р. 245-259. doi: 10.2486/indhealth.ih-2014-0117.

9. Tseng S.-C., Shields R.K. Limb segment load inhi–bits the recovery of soleus h-reflex after segmental vibration in humans. J. Mot. Behav. 2018. Vol. 50(6). Р. 631-642. doi: 10.1080/00222895.2017.1394259.

10. Wang L., Jia Z.S., Zhang L.N. [Research advances in pathomechanism and treatment of joint contracture]. Zhongguo Gu Shang. 2020. Vol. 33(8). Р. 788-792. Chinese. doi: 10.12200/j.issn.1003-0034.2020.08.020.