Мобильная версия

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 19, №2, 2023

Екстрені стани в наркології (загальні питання)

Авторы: Скоропліт С.М., Загуровський В.М., Курсов С.В.
Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Справочник специалиста

У статті розглядаються речовини, що використовують наркозалежні особи, і загальні питання щодо надання екстреної медичної допомоги пацієнтам, які знаходяться в наркотичному стані. Наведено огляд токсикологічної ситуації в Україні та світі. Подано загальні принципи надання екстреної медичної допомоги при розвитку невідкладних станів у наркозалежних пацієнтів, що викликані передозуванням наркотичних засобів і абстиненцією.

The article examines the substances used by drug addicts and modern general issues regarding the provision of emergency medical care to patients who are in a drug-induced state. An overview of the toxicological situation in Ukraine and in the world has been given. The general principles of providing emergency medical aid during the development of emergencies in drug-addicted patients caused by drug overdose and abstinence have been presented.

Ключевые слова

наркологічна допомога; наркотичні засоби; психоактивні речовини; екстрена допомога

help for drug addiction; narcotics; psychoactive substances; emergency assistance

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.19.2.2023.1560

Вступ

Токсикологічна ситуація, що склалася в багатьох країнах світу і в нашій країні також, характеризується зростанням вживання різних наркотичних і одурманюючих засобів. Відповідно спостерігається зростання кількості гострих отруєнь цими речовинами. Ця обставина й обумовлює актуальність написання цієї роботи.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на облік стає в середньому кожен 50-й наркоман. Смертність, пов’язана з розладами, що викликані вживанням наркотиків (передозування), щороку становить близько 500 тис. людей у всьому світі. Понад 70 % цих смертей пов’язані з опіоїдами, причому понад 30 % з них викликані передозуванням. За оцінками ВООЗ, у світі 35 млн людей страждають від розладів вживання наркотиків.

Останнім часом збільшується частка вживання психоактивних речовин. Частота вживання алкоголю становить 92 %, канабісу — 84 %, тютюну — 66 %, галюциногенів — 37 %, опіоїдів — 34 %, метилендіоксиметамфетаміну (MDMA) — 29 %, бензодіазепінів — 23 %, шавлії віщунів — 17 %, героїну — 7 %. Способи вживання рослинних сумішей — інгаляція за допомогою люльки, кальяну, цигаркового паперу; чистого продукту — інгаляція, проковтування, ректальне введення [1].

З огляду на викладене вище надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі стикається з низкою закономірних складнощів. Перед медичним працівником постає проблема: як діагностувати цю специфічну патологію, що робити в медичному й соціальному аспектах з такими пацієнтами, як спілкуватися з родичами, знайомими і правоохоронними органами. Адже досить часто місце надання допомоги одночасно є і місцем злочину.

Для медиків першого контакту найбільш важливим є виявлення і оцінка загрозливих для життя клінічних синдромів у конкретного хворого з наркологічною патологією, підтримка життєдіяльності організму хворого протягом усього часу, необхідного для транспортування пацієнта до стаціонару, визначення ступеня небезпеки з боку пацієнта для медичного персоналу й оточуючих. У зв’язку з цим необхідно визначити, як терміново і в якому обсязі слід надавати йому невідкладну медичну допомогу.

Загальні положення

За даними ВООЗ, інтоксикація — це стан, який виникає після введення психоактивної речовини і приводить до порушення свідомості, когнітивної діяльності, сприйняття, судження, емоціонального стану, поведінки або інших психофізіологічних функцій і реакцій. Ці порушення обумовлені гострими фармакологічними ефектами речовини й умовними рефлексами на неї, із часом вони зникають до повної нормалізації стану, за винятком випадків пошкодження тканин або інших ускладнень. Термін частіше за все використовується стосовно вживання алкоголю — його еквівалентом у повсякденній мові є «сп’яніння». Алкогольна інтоксикація виражається в таких симптомах, як почервоніння обличчя, змазаність мовлення, нестійка хода, ейфорія, підвищена активність, балакучість, порушення поведінки, уповільнення реакції, порушення суджень і координації рухів, ареактивність або заціпеніння [2, 5, 11–13].

Інтоксикація значною мірою залежить від типу й дози психоактивного засобу, обумовлена індивідуальним рівнем толерантності та іншими факторами. Часто психоактивний засіб приймають для досягнення бажаного ступеня ейфорії. На поведінкові прояви інтоксикації того чи іншого рівня помітно впливають культурні й особисті очікування щодо впливу психоактивного засобу.

«Гостра інтоксикація» є терміном Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям, що вживається для визначення інтоксикації в клінічному сенсі. Ускладнення можуть включати травму, потрапляння до дихальних шляхів блювоти, делірій, кому і судоми залежно від конкретної речовини і способу вживання.

Психоактивні речовини визначені як речовини, що викликають зміну психічного стану. Цим терміном позначають будь-яку речовину, яка здатна при прийомі викликати змінений стан свідомості з ейфорією або іншими бажаними для споживача психотропними ефектами, а при систематичному прийомі — психічну й фізичну залежність.

Психоактивні речовини поділяються на наркотичні засоби і психотропні засоби, їх аналоги і прекурсори.

Наркотичні засоби виділені окремо у зв’язку з великою соціальною небезпекою, значним їх поширенням і немедичним застосуванням, а також у зв’язку з особливим колом пов’язаних з цим правових норм. Включені в цю групу речовини офіційно внесені в «Перелік наркотичних засобів».

Залежність, що формується внаслідок зловживання психоактивними речовинами, які віднесені до наркотичних засобів, оцінюється як наркоманія.

Психотропні речовини включають алкоголь і тютюн (і мікси), а також токсикоманічні речовини. Алкоголь і тютюн належать до психотропних речовин у зв’язку з поширеністю і збільшенням захворювань, що розвиваються при зловживанні ними, — алкогольна залежність і нікотинізм [3–9, 36, 37].

Токсикоманічні речовини — це речовини, офіційно не включені до «Переліку наркотичних засобів». До них віднесені: седативні або снодійні засоби, стимулятори, галюциногени, леткі розчинники. Зловживання цими речовинами також є залежністю, що віднесена до токсикоманії.

Спільною для всіх груп речовин, перерахованих у табл. 1, є їх здатність призводити до звикання, а потім і до хворобливої пристрасті — залежності.

За результатами американського медичного і соціологічного дослідження великої групи наркоманів і токсикоманів [5, 7, 32] створено рейтинг найбільш поширених психотропних речовин, який подано в табл. 2.

За існуючою класифікацією виділяють такі групи наркотичних і психоактивних речовин [7, 11–14, 17, 18, 32, 36, 37].

Опіоїди — морфін, кодеїн, папаверин, героїн, синтетичні протагоністи (пантопон, промедол, фентаніл, трамадол).

Малі психоделіки-канабіноїди:

— рослинні (містять канабінол) — марихуана, гашиш, гашишне масло (сленгові назви: анаша, план, чарсу, насвай);

— синтетичні (ТГК-Δ9 -тетрагідроканабінол) — JWH-018 (розроблений John W. Huffman), HU-210, CP-55940 (містяться в сумішах для куріння, не реєструються тестами на марихуану);

— мускатний горіх (елемінін) тощо.

Великі психоделіки (галюциногени): ЛСД, мескалін, псилоцибін, ібогаїн, фенциклидин, кетамін, похідні амфетаміну тощо.

Подібні до γ-аміномасляної кислоти (ГАМК):

— баклофен — лікарський засіб, міорелаксант центральної дії, похідне γ-аміномасляної кислоти (ГАМКb-стимулятор). За структурою баклофен подібний до похідних γ-аміномасляної кислоти: аміналону і фенібуту;

— бутират — натрію оксибутират є натрієвою сіллю γ-оксимасляної кислоти (ГОМК). У 2005–2007 роках препарат набув великої популярності серед молоді як рекреаційна психоактивна речовина. У підліткових колах його прозвали «рідким екстазі» через деяку схожість ефектів при вживанні.

Психодепресанти — барбітурати, бензодіазепіни, метаквалон.

Розчинники — бензин, гас, ацетон, трихлоретилен, ефір, хлороформ, клеї, до складу яких входять леткі розчинники.

Другорядні психостимулятори — етиловий спирт, тютюн, теобромін, кат, кофеїн.

Препарати, що збуджують центральну нервову систему: ефедрин, амфетаміни, метедрин, кокаїн, його різновиди тощо. Первітин (сленгова назва: гвинт), МДМА (екстазі).

Представники дизайнерських наркотиків («сіль для ванн», «підгодівля для рослин»):

— катинон (ефедрон), синтетична наркотична речовина;

— мефедрон (диметилметкатинон, 4-метилметкатинон, 4-MMC, дрон, M-Cat, мяу-мяу, меф) — синтетичний лікарський препарат, який синтезується з екстракту листя рослини кат. Мефедрон є похідним кітанону й ефедрону, його аналоги — метедрон, 4-метилеткатінон (4-МЕС), фторметкатінони тощо;

— аналоги метілону — етилон (MDEC, bk-MDEA), бутилон (bk-MBDB), пентилон;

— аналоги піровалерону — MDPV (3,4-метилдіоксипіровалерон, МДПВ), MDPBP (3,4-метилдіоксипіролідинобутіофенон), О-2482 (нафірон, нафтилпіровалерон) тощо.

Факт одноразового або постійного вживання психоактивних речовин можна об’єктивно підтвердити при виявленні їх у біологічних рідинах людини (кров, сеча, слина).

Орієнтовна тривалість виявлення психоактивних речовин і їх метаболітів у сечі наведена в табл. 3 (на підставі прийнятих лабораторних граничних значень) [36, 37].

У наркології застосовується така термінологія:

— абстиненція (абстинентний стан, стан відбирання або відриву, стан відміни) — тяжкий фізичний і психічний стан, що виникає після припинення прийому психоактивної речовини;

— алкоголь — отрута наркотичної дії, яка може викликати в людини не тільки сп’яніння, але й гостре отруєння, нерідко небезпечне для життя;

— алкогольна залежність (алкоголізм) — хронічне психічне захворювання, викликане тривалим зловживанням спиртними напоями, що характеризується патологічним потягом до алкоголю і, як результат, різноманітними наслідками алкогольної інтоксикації зі збільшенням тяжкості. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба (часто сильна, іноді непереборна) прийняти психоактивну речовину;

— барбітурати — похідні барбітурової кислоти, снодійні й протисудомні засоби, що викликають тяжку барбітурову залежність (барбітуроманія);

— галюциногени — речовини, що викликають порушення в сприйнятті реального світу, а також спотворення в оцінці простору й часу («чути колір», «бачити звуки»);

— марихуана, гашиш, гашишне масло — речовини, які отримують з індійської коноплі, викликають гашишну залежність (гашишизм);

— наркоманія (залежність від наркотиків) — захворювання, викликане хронічним вживанням наркотичних засобів, характеризується розвитком психічної, а в низці випадків — фізичної залежності, зміною толерантності до вживаної речовини, психічними і соматичними розладами, зміною особистості;

— наркотики — психоактивні речовини, що викликають виражену залежність (занесені до спеціального реєстру наркотичних засобів);

— опіоїди — препарати групи опію, його синтетичні й напівсинтетичні похідні (опій-сирець, алкалоїди опію, омнопон, морфін, героїн, кодеїн, метадон, бупренорфін, налбуфин тощо), які викликають тяжку й дуже поширену наркоманію (опійна наркоманія);

— полінаркоманія — захворювання, пов’язане із залежністю від кількох наркотиків, причому система прийому психоактивних речовин хаотична й невизначена;

— психоактивні речовини — речовини або лікарські препарати, що викликають зміну психічного стану;

— ремісія — тривале утримання від прийому психоактивних речовин у людини зі сформованою залежністю;

— рецидив — повернення хворого до вживання психоактивних речовин після ремісії;

— токсикоманічна речовина — речовина, що викликає при тривалому вживанні стійку залежність (не внесена до реєстру наркотичних засобів);

— токсикоманія — захворювання, пов’язане з тривалим вживанням токсикоманічних речовин і формуванням синдрому залежності.

Причини отруєння психоактивними речовинами:

— алкоголізм, токсикоманія, наркоманія;

— матеріальні й побутові негаразди;

— постійний прийом заспокійливих засобів;

— психічні захворювання;

— самолікування;

— неправильне зберігання ліків і хімічних препаратів у домашніх умовах.

Існують індивідуальні біологічні фактори ризику, що значно підвищують імовірність формування залежності від психоактивних речовин:

— чоловіча стать — співвідношення чоловіків і жінок, які страждають від залежності від психоактивних речовин, становить у середньому 6 : 1;

— молодий вік, що супроводжується психоемоційної незрілістю особистості;

— проблеми вікового розвитку, пубертатні кризи;

— генетична обтяженість (алкоголізм або наркоманія серед родичів першого ступеня спорідненості);

— конституціональні особливості, до яких належать:

- органічне ураження центральної нервової системи;

- психічні розлади;

- психопатична структура особистості зі схильністю до агресії, антисоціальних вчинків;

- схильність до імпульсивних дій, невиправданого ризику, неможливість забезпечити задоволення своїх потреб;

- низький інтелект;

- слабкість мотивації до навчання, бідність інтересів;

- занижена самооцінка;

- девіантна поведінка;

- етнічні й расові відмінності.

Рекомендації щодо формуванняклінічного діагнозу

Дані рекомендації поширюються на всі захворювання і стани, що розвиваються внаслідок отруєння наркотичними засобами та психоактивними речовинами. Після діагностики отруєння і визначення його тяжкості до клінічного діагнозу додається основний синдром із зазначенням коду за МКХ, наприклад:

— Гостре тяжке отруєння опіатами. Гостра дихальна недостатність. Екзотоксичний шок [Т40.0];

— Гостре отруєння неуточненими психоактивними речовинами тяжкого ступеня. Гострий інтоксикаційний психоз [Т40.9].

Загальні принципи лікування отруєння наркотичними засобами та психоактивними речовинами

Антидотна терапія показана тільки при отруєнні опіоїдами. При отруєнні психоактивними речовинами провідними заходами є корекція психопатологічних розладів.

На етапі першої медичної допомоги (екстрена медична допомога, неспеціалізоване відділення інтенсивної терапії) терапія обмежується введенням антидоту за наявності чітких показань і підтримкою важливих для життя функцій при їх порушенні відповідно до чинних стандартів (протоколів), а також госпіталізацією до стаціонару.

Екстрену медичну допомогу при отруєнні опіоїдами завжди починають з оцінки ефективності функції зовнішнього дихання з контролем і забезпеченням прохідності дихальних шляхів і проведенням штучної вентиляції легень за показаннями. Адже час, що потрібний для внутрішньовенного (або інтраназального) введення налоксону з наступним очікуванням ефекту антидоту, може виявитися достатньо тривалим, щоб через гіпоксію стан функцій центральної нервової системи постраждалого помітно погіршився. Алгоритм дій простий: лікар вентилює хворого дихальним мішком, а помічник у цей час готується до введення налоксону і його виконує. Штучна вентиляція легень з постійним контролем стану хворого проводиться до відновлення в нього рефлексів, тонусу м’язів і ефективного самостійного дихання. Якщо є підозра на те, що постраждалий проковтнув велику кількість таблеток, з метою безпеки краще виконати інтубацію трахеї і провести тривалу штучну вентиляцію легень, ретельно промити шлунок за допомогою зонда. Адже тривалість дії налоксону може виявитися значно коротшою за тривалість дії наркотичної речовини, частка якої здатна ще достатньо довго всмоктуватися з кишечника і викликати депресію функції зовнішнього дихання [38].

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 09.02.2023

Рецензовано/Revised 18.02.2023

Прийнято до друку/Accepted 27.02.2023

Список литературы

European Monitoring Centre for Drugs and Drug Addiction. European Drug Report 2019: Trends and Developments. Publications Office of the European Union, Luxembourg. URL: https://www.emcdda.europa.eu/system/files/publications/11364/20191724_TDAT19001ENN_PDF.pdf.
World Health Organization. Alcohol. WHO. Accessed: May 9, 2022. URL: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/alcohol.
Бабенко В.Н. Проблемы борьбы с пьянством и наркома–нией в современной Украине; Игрицкий Ю.И. Повседневная жизнь в странах Восточной Европы. Сборник научных трудов. Москва: ИНИОН РАН, 2011. С. 135. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/problemy-borby-s-pyanstvom-i-narkomaniey-v-sovremennoy-–ukraine.
Козідубова В.М. Психіатрія. Харків: Оберіг, 2013. 1164 с.
Погорєлов І.І., Манаєнкова О.Д. Психіатрія і наркологія: підручник. 2-ге вид., випр. Київ: Медицина, 2018. 320 с.
Сыропятов О.Г., Напреенко А.К., Дзеружинская Н.А., Друзь О.В., Петрина Н.Ю. Неотложные состояния в наркологии: учебное пособие. Київ: Науковий світ, 2013. 150 с.
United Nations Office on Drugs & Crime. World Drug Report 2018. Sales No. E.18.XI.9. URL: https://www.unodc.org/wdr2018/prelaunch/WDR18_Booklet_1_EXSUM.pdf.
Зозуля І.С., Іващенко О.В., Недашківський С.М. Невідкладна допомога при отруєнні алкоголем. Острые и неотложные состояния в практике врача. 2006. № 2(2). C. 28-30. URL: https://urgent.com.ua/ua/archive/2006/2%282%29/article-22/nevidkladna-dopomoga-pri-otruienni-alkogolem.
Хоффман Р., Нельсон Л., Хауланд М.Э., Льюин Н., Фломенбаум Н., Гольдфранк Л. Экстренная помощь при отравлениях: Пер. с англ. Москва: Практика, 2010. 1440 с.
Thorpy M.J. Classification of sleep disorders. Neurotherapeutics. 2012. Vol. 9(4). P. 687-701. doi: 10.1007/s13311-012-0145-6.
Гавенко В.Л., Бітенський В.С., Абрамов В.А. та ін.; за ред. В.Л. Гавенка, В.С. Бітенського. Психіатрія і наркологія: підручник. 3-тє вид., стер. Київ: Медицина, 2020. 512 с.
Скрипніков А.М., Животовська Л.В., Бондар Л.А., Сон–ник Г.Т. Психіатрія та наркологія: навч.-метод. посіб. 2-ге вид., стер. Київ: Медицина, 2021. 224 с.
Кожина Г.М., Марута Н.О., Юр’єва Л.М. та ін. Психіа–трія та наркологія в загальній медичній практиці: навчальний посібник. Київ: Медицина, 2019. 344 с.
Малин Д.И., Медведев В.М. Клиническая наркология в схемах, таблицах и рисунках: справочное пособие. Москва, 2003. 104 с.
O’Neil M.J. et al. The Merck Index: an Encyclopedia of Chemicals, Drugs, and Biologicals. 15th ed. Cambridge, UK: Royal Society of Chemistry, 2013. URL: https://www.worldcat.org/title/merck-index-an-encyclopedia-of-chemicals-drugs-and-biologicals/oclc/824530529.
Недашківський С.М. Отруєння метанолом: діагностика, патофізіологія, клінічні прояви, інтенсивна терапія. Сучасні підходи. Медицина невідкладних станів. 2017. № 1(80). C. 10-16. URL: https://emergency.zaslavsky.com.ua/index.php/journal/article/view/762/810.
Murray L. Goldfrank’s Toxicologic Emergencies, 7th edition. Emerg. Med. Australas. 2004 Feb. Vol. 16(1). P. 87. doi: 10.1111/j.1742-6723.2004.00549.x.
Bingham E., Cohrssen B., Powell C.H. Patty’s Toxicology. Vol. 1–9. 5th ed. New York: John Wiley & Sons, 2001. 6374 p.
Wang S.P., Hu X.X., Meng Q.W. et al. The involvement of several enzymes in methanol detoxification in Drosophila melanogaster adults. Comp. Biochem. Physiol. B Biochem. Mol. Biol. 2013 Sep. Vol. 166(1). P. 7-14. doi: 10.1016/j.cbpb.2013.05.008.
WHO. Health and Safety Guide No. 105 for Methanol. 1997. URL: http://www.inchem.org/pages/hsg.html.
The National Institute for Occupational Safety & Health. Methanol: Systemic Agent. Centers of Diseases Control & Prevention. Page last reviewed: May 12, 2011. URL: https://www.cdc.gov/niosh/ershdb/emergencyresponsecard_29750029.html.
Fishbein L. World Health Organization & International Programme on Chemical Safety: Methanol. 1997. URL: https://apps.who.int/iris/handle/10665/41990.
de Alba Iriarte B., López N., Gaztelumendi E. et al. Methanol Intoxication: The Importance of Early Diagnosis Case Reports and Literature Review of Methanol Intoxication’s Diagnosis and Treatment. J. Drug Metab. Toxicol. 2020. Vol. 11. P. 248. doi: 10.35248/2157-7609.20.11.248.
Eskandrani R., Almulhim K., Altamimi A. et al. Methanol poisoning outbreak in Saudi Arabia: a case series. Journal of Medical Case Reports. 2022. Vol. 16. Article 357. URL: https://jmedicalcasereports.biomedcentral.com/articles/10.1186/s13256-022-03600-7.
Недашківський С.М., Галушко О.А. Фальсифікований алкоголь: небезпеки отруєння та інтенсивна терапія. Гострі та невідкладні стани в практиці лікаря. 2017. Vol. 1(64). P. 45-51. URL: https://urgent.com.ua/ua/archive/2017/1%2864%29/pages-45-51/falsifikovaniy-alkogol-nebezpeki-otruiennya-ta-intensivna-terapiya.
Ashurst J.V., Nappe T.M. Methanol Toxicity. StatPearls. 2022 Jun 21. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK482121.
The National Institute for Occupational Safety & Health. Ethy–lene Glycol: Systemic Agent. Centers of Diseases Control & Prevention. Accessed: October 20, 2021. URL: https://www.cdc.gov/niosh/ershdb/emergencyresponsecard_29750031.html.
Iqbal A., Glagola J.J., Nappe T.M. Ethylene Glycol Toxicity. StatPearls. 2020 Aug 14. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK537009.
Каштанова И.С., Лось Д.П., Федотова И.Н. Острое отравление дихлорэтаном (клинические наблюдения). Трудный пациент. 2014. № 6. C. 48-52. URL: https://t-pacient.ru/tag/dichloroethane.
Могильник А.І. Гострі отруєння хлорованими вуглеводнями. Гострі отруєння фосфорорганічними інсектицидами. Методична розробка лекції для лікарів-інтернів за спеціальністю «Медицина невідкладних станів». Полтава: УМСА, 2018.
Hoffman R., Howland M.A., Lewin N., Nelson L., Goldfrank L. Goldfrank’s Toxicological Emergencies. 10th ed. New York: McGraw & Hill, 2015. 1904 p.
American Heart Association. Web-based Integrated 2010–2015 American Heart Association Guidelines for Cardiopulmonary Resuscitation and Emergency Cardiovascular Care. Part 10: Special Circumstances of Resuscitation. Accessed: June 29, 2018. URL: https://eccguidelines.heart.org/index.php/circulation/cpr-ecc-guidelines-2/part-10-special-circumstances-of-resuscitation.
Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги. Екстрена медична допомога: догоспітальний етап. Новий клінічний протокол: Наказ МОЗ України від 05.06.2019 № 1269. URL: https://www.medconsulting.com.ua/ua/nakazy-moz/nakaz-moz-ukrajini-vid-05062019-no-1269-pro-zatverdzhennya-ta-vprovadzhennya-mediko-tehnologichnih-dokumentiv.
Курдиль Н.В., Зозуля И.С., Иващенко О.В. Экстренная медицинская помощь при острых отравлениях у взрослых: практические рекомендации для догоспитального этапа. Український медичний часопис. 2014. № 1(99). I/II. C. 128-131. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2014_1_26.
Сонник Г.Т., Напрєєнко О.К., Скрипніков А.М. та ін.; за ред. Напрєєнка О.К. Психіатрія і наркологія: підручник. 3-тє вид., випр. Київ: Медицина, 2017. 424 с.
Чабан О.С., Хаустова Е.А., Омелянович В.Ю. Невідкладна допомога в психіатрії та наркології. Київ: Медкнига, 2019. 172 с.
Курсов С.В., Скороплет С.Н. Острое отравление опиоидами. Медицина невідкладних станів. 2016. T. 16(2). С. 48-51. URL: http://www.mif-ua.com/archive/article/42512.