Мобильная версия

Журнал «» Том 16, №1-2, 2023

Каротидний атеросклероз і Н-тип артеріальної гіпертензії

Авторы: Рековець О.Л., Сіренко Ю.М., Торбас О.О., Кушнір С.М., Примак Г.Ф.
ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Кардиология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Атеросклеротичне ураження сонних артерій є важливим фактором ризику серцево-судинних захворювань. Останнім часом все більше доказів того, що артеріальна гіпертензія (АГ) зустрічається в поєднанні з гіпергомоцистеїнемією (ГГЦ) і може бути виявлена одночасно з бляшками в сонних артеріях, що впливає на прогноз подальших серцево-судинних подій. Мета: визначення зв’язку атеросклеротичного ураження каротидних артерій з наявністю артеріальної гіпертензії та гіпергомоцистеїнемії. Матеріали та методи. Наше дослідження було виконано в рамках дослідження ХІПСТЕР в Україні. У дослідження було включено 40 пацієнтів з I і II ступенем АГ (середній рівень офісного систолічного (САТ) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ) — 155,88 ± 1,63 мм рт.ст. і 92,60 ± 1,43 мм рт.ст. відповідно). Середній вік хворих становив 55,85 ± 2,09 (26–74) року. Пацієнтів з рівнем гомоцистеїну ≥ 10 мкмоль/л визначали як пацієнтів із ГГЦ (Н-тип АГ). Жорсткість судин визначали за швидкістю поширення пульсової хвилі (ШППХ). Пацієнтам проводили дослідження на початку і через 6 місяців лікування. Визначення наявності атеросклерозу каротидних артерій проводили на початку і через 12 місяців спостереження. Результати. Нами виявлено, що oфісний САТ у пацієнтів з Н-типом АГ на початку і через 6 місяців лікування був вищим порівняно з пацієнтами без ГГЦ (156,45 ± 1,04 мм рт.ст. проти 152,55 ± 1,41 мм рт.ст. на початку (р < 0,05) і 130,65 ± 0,96 мм рт.ст. проти 126,97 ± 1,08 мм рт.ст. через 6 місяців (р < 0,05)). Пацієнти з Н-типом АГ порівняно з пацієнтами без ГГЦ мали більш виражений ступінь інсулінорезистентності (індекс НОМА 4,27 ± 0,18 ум.од. проти 3,20 ± 0,24 ум.од., р < 0,05). Атеросклеротичні бляшки в сонних артеріях було виявлено в 56,7 % (n = 17) пацієнтів із Н-типом АГ і 40,0 % (n = 4) пацієнтів з АГ без ГГЦ (p < 0,05 між групами). Пацієнти з Н-типом АГ мали більшу поширеність каротидного атеросклерозу — площа атеросклеротичної бляшки, виміряна за NASCET, становила 43,4 % проти 26,7 % (p < 0,05) і була більшою, ніж у пацієнтів з АГ без ГГЦ. Нові атеросклеротичні бляшки через 12 місяців було виявлено в 3 пацієнтів (10,0 %) із Н-типом АГ і не було виявлено в жодного пацієнта з групи АГ без ГГЦ. При проведенні регресійного аналізу рівень гомоцистеїну в сироватці крові асоціювався з ШППХ незалежно від зниження артеріального тиску на фоні терапії, а також із рівнем холестерину ліпопротеїдів низької щільності й наявністю атеросклеротичних бляшок у сонних артеріях. Гомоцистеїн був пов’язаний із ШППХ артеріями еластичного типу після лікування (β = 0,307; Р = 0,001), холестерином ліпопротеїдів низької щільності до лікування (β = –1,501; Р = 0,017), наявністю атеросклеротичних бляшок після лікування (β = 5,236; Р = 0,031). Висновки. Атеросклеротичне ураження сонних артерій було пов’язане з Н-типом артеріальної гіпертензії.

Background. Atherosclerosis of the carotid arteries is an important risk factor for cardiovascular diseases. Recently, there is increasing evidence that hypertension occurs in combination with yperhomocysteinemia and can be detected simultaneously with plaques in the carotid arteries, which affects the prognosis of subsequent cardiovascular events. The purpose was to determine the relationship between hypertension and hyperhomocysteinemia and the presence of atherosclerotic plaques in the carotid arteries. Materials and methods. Our research was carried out within the framework of the HIPSTER trial in Ukraine. It included 40 patients with hypertension stage I and II (average office systolic/diastolic blood pressure of 155.88/92.60 ± 1.63/1.43 mmHg, respectively). The average age of the patients was 55.85 ± 2.09 (26–74) years. Patients with homocysteine level ≥ 10 μmol/L were defined as patients with hyperhomocysteinemia (H-type hypertension). Vascular stiffness was detected by the pulse wave velocity (PWV). Patients were examined at baseline and after 6 months of treatment. Atherosclerosis of the carotid arteries was detected at baseline and after 12 months. Results. We found that office blood pressure in patients with H-type hypertension at baseline and after 6 months of treatment was higher compared to those without hyperhomocysteinemia (156.45 ± 1.04 mmHg vs. 152.55 ± 1.41 mmHg at baseline (p < 0.05) and 130.65 ± 0.96 mmHg vs. 126.97 ± 1.08 mmHg after 6 months; p < 0.05). Patients with H-type hypertension compared to people without hyperhomocysteinemia had a more severe insulin resistance (HOMA of 4.27 ± 0.18 vs. 3.20 ± 0.24 units, p < 0.05). Atherosclerotic plaques in carotid arteries were found in 17 (56.7 %) patients with H-type hypertension and in 4 (40.0 %) people with hypertension without hyperhomocysteinemia (p < 0.05 between groups). Patients with H-type hypertension had a higher prevalence of carotid atherosclerosis: atherosclerotic plaque area according to the NASCET criteria was 43.4 vs. 26.7 % (p < 0.05) and was greater than in patients with hypertension without hyperhomocysteinemia. Three (10.0 %) patients with H-type hypertension developed new atherosclerotic plaques after 12 months, and no hypertensive patients without hyperhomocysteinemia had them. After regression analysis, serum homocysteine level was associated with PWV regardless of the reduction of blood pressure on the background of therapy, as well as with the level of low-density lipoprotein cholesterol and the presence of atherosclerotic plaques in the carotid arteries. Homocysteine was associated with PWV in elastic arteries after treatment (β = 0.307; P = 0.001), low-density lipoprotein cholesterol before treatment (β = — 1.501; P = 0.017), and the presence of atherosclerotic of plaques in carotid arteries after treatment (β = 5.236; P = 0.031). Conclusions. Atherosclerosis of the carotid arteries was associated with H-type hypertension.

Ключевые слова

Н-тип артеріальної гіпертензії; гіпергомоцистеїнемія; жорсткість судинної стінки; атеросклероз сонних артерій

H-type hypertension; hyperhomocysteinemia; vascular stiffness; atherosclerosis of carotid arteries

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.16.1-2.2023.347

Вступ

Серцево-судинні захворювання є основними причинами смерті в усьому світі, а атеросклеротичне ураження сонних артерій є важливим фактором ризику серцево-судинних захворювань [1]. Стеноз екстракраніальних артерій є одним з найпоширеніших факторів ішемічного інсульту [2]. Деякі дослідження виявили, що артеріальна гіпертензія та гіпергомоцистеїнемія (ГГЦ) є факторами ризику серцево-судинних захворювань і можуть підсилювати дію одна одної [3–5]. Отже, артеріальній гіпертензії Н-типу, що визначається як гіпертензія з підвищеним рівнем гомоцистеїну в плазмі крові (≥ 10 мкмоль/л) [6, 7], останніми роками приділяється все більше уваги. Проте лише кілька досліджень оцінювали зв’язок між Н-типом АГ і ризиком розвитку атеросклерозу сонних артерій. За даними китайських дослідників, майже 75 % китайських пацієнтів з АГ мали гіпергомоцистеїнемію [8]. З’являється все більше доказів того, що АГ і ГГЦ зустрічаються одночасно з атеросклеротичними бляшками в сонних артеріях і можуть впливати на прогноз подальших серцево-судинних подій [9]. Ми припустили, що АГ у поєднанні з гіпергомоцистеїнемією (Н-тип АГ) може мати зв’язок з атеросклеротичними бляшками в сонних артеріях і в українській популяції хворих на АГ. Подібних досліджень в Україні не проводили. Ми досліджували взаємозв’язок H-типу АГ та атеросклерозу сонних артерій. Це дослідження спрямоване на скринінг факторів ризику і допомагає запобігти серцево-судинним захворюванням на ранній стадії. Однак додаткове значення поєднання АГ і ГГЦ та атеросклеротичних бляшок в сонних артеріях для виникнення судинних подій залишається невідомим.

Отже, метою нашого дослідження було визначення зв’язку артеріальної гіпертензії та гіпергомоцистеїнемії з наявністю атеросклеротичних бляшок каротидних артерій.

Матеріали та методи

Наше дослідження було виконане в рамках багатоцентрового дослідження ХІПСТЕР в Україні (відкрите клінічне дослідження антигіпертензивної ефективності генеричного препарату телмісартан або комбінації з амлодипіном чи гідрохлортіазидом у терапії пацієнтів із м’якою і помірною артеріальною гіпертензією) [10, 11].

У дослідження було включено 40 пацієнтів з АГ I і II ступеня (середній рівень офісного систолічного (САТ) і діастолічного артеріального тиску (ДАТ) — 155,88 ± 1,63 мм рт.ст. і 92,60 ± 1,43 мм рт.ст. відповідно), частота серцевих скорочень (ЧСС) — 71,40 ± 1,29 уд/хв. Середній вік хворих становив 55,85 ± 2,09 року (26–74).

Критерії включення в дослідження: чоловіки і жінки віком від 18 до 75 років; I і II ступінь АГ згідно з класифікацією ESH/ESC 2018 року за умови, що в кінці семиденного періоду відміни всіх антигіпертензивних препаратів середні значення артеріального тиску (АТ), виміряного в першій половині дня в положенні сидячи, становили: офісний САТ ≥ 140 мм рт.ст., але < 180 мм рт.ст., ДАТ ≥ 90 мм рт.ст., але < 110 мм рт.ст.;

— відсутність критеріїв виключення.

Критерії виключення: ангіоневротичний набряк в анамнезі, гіперкаліємія (> 5,5 ммоль/л) або гіпокаліємія (< 3,5 ммоль/л), гостра серцева недостатність, порушення серцевого ритму (хронічна фібриляція передсердь, часта екстрасистолічна аритмія, пароксизмальні шлуночкові або надшлуночкові тахікардії, персистуюча синусова тахікардія (ЧСС понад 100 уд/хв), атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня, синусова брадикардія або синдром слабкості синусового вузла, наявність вад серця, вагітність або лактація, злоякісний перебіг артеріальної гіпертензії, вторинна АГ, виражена артеріальна гіпотензія (САТ < 90 мм рт.ст.), бронхіальна астма, декомпенсовані захворювання печінки (рівень АСТ або АЛТ вище від верхньої межі норми в 3 рази), гостра або хронічна ниркова недостатність (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою CKD-EPI < 30 мл/хв/1,72 м2), серцева недостатність II і вище функціонального класу (згідно з Нью-Йоркською класифікацією), цукровий діабет, інфаркт міокарда в анамнезі строком менше ніж 6 місяців до моменту включення в дослідження, гостре порушення мозкового кровообігу в анамнезі, наявність стенокардії напруження ІІІ–IV функціонального класу (згідно з Канадською класифікацією) або вазоспастичної стенокардії, інфекційні й онкологічні захворювання, морбідне ожиріння (індекс маси тіла (ІМТ) > 40 кг/м2), виражені захворювання периферичних судин, синдром Рейно, стан після хірургічного втручання (менше за один місяць), прийом стероїдних і нестероїдних протизапальних засобів, контрацептивів, значні психічні розлади, неможливість відмінити попередню антигіпертензивну терапію, участь в іншому дослідженні.

Після семиденного періоду відміни всіх медикаментозних засобів пацієнти проходили початкове обстеження і розподіл методом сліпих конвертів на групи призначення антигіпертензивної терапії. У кінці періоду відміни оцінювали повторно критерії включення в дослідження. Якщо пацієнт відповідав критеріям включення і не мав критеріїв виключення, то пацієнта включали в дослідження.

Усім пацієнтам на початку дослідження і через 6 місяців у кінці періоду лікування проводили наведені нижче клінічні, лабораторні й функціонально-діагностичні обстеження: фізикальне обстеження, вимірювання маси тіла та зросту, розрахунок ІМТ. ІМТ визначали за формулою: ІМТ = маса тіла/(зріст)2, кг/м2.

Вимірювання офісного САТ і ДАТ проводили на початку дослідження й у кінці лікування. Вимірювання АТ проводили в кабінеті лікаря в положенні сидячи тричі з інтервалом 1–2 хв за допомогою апарата Omron HEM 705IT (OmronHealth Care). ЧСС визначали після другого вимірювання. Застосована методика добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ). ДМАТ проводили за допомогою апаратів АВРМ-04М (фірма «Медітек», Угорщина) або BP-Lab (BPLab GmbH, Німеччина). При цьому вивчали такі показники: середньодобовий, денний, нічний систолічний АТ, середньодобовий, денний, нічний діастолічний АТ, ЧСС. Моніторування проводили в наступному режимі: у денний час — кожні 15 хв, вночі (з 22:00 до 06:00) — кожні 30 хв. Хворі вели звичний спосіб життя, виконуючи побутові фізичні й психоемоційні навантаження, і заповнювали щоденник.

Біохімічні аналізи виконувалися в сертифікованій в Україні лабораторії «Сінево». Забір венозної крові відбувався натще в пацієнтів після 8–10 год голоду. Визначали рівень гомоцистеїну, креатиніну, калію, глюкози, загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) у сироватці крові. Кліренс креатиніну, що відображає ШКФ, визначали розрахунково за формулою CKD-EPI, затвердженою рекомендаціями Kidney Disease Improving Global Outcomes (KDIGO) 2020 [12].

Рівень гомоцистеїну в сироватці крові визначали за допомогою високоефективної рідинної хроматографії. Пацієнтів зі збільшенням рівня гомоцистеїну (≥ 10 мкмоль/л) визначали як пацієнтів із гіпергомоцистеїнемією (Н-тип АГ). Це обмеження було обрано на рівні 10 мкмоль/л відповідно до попередніх досліджень [4, 6]. Осіб, які не мали високого артеріального тиску і високого рівня гомоцистеїну, визначали як групу контролю. Рівень С-реактивного протеїну в сироватці крові визначали за допомогою імуноферментного аналізу високої чутливості для кількісного визначення в сироватці крові.

Ехокардіографію виконували за допомогою ультразвукового діагностичного апарата Imagic Agile (Kontron Medical, Франція) у М- і В-режимі за стандартним протоколом. Визначали: розмір аорти, лівого передсердя, кінцево-діастолічний і кінцево-систолічний розмір лівого шлуночка (ЛШ), кінцево-систолічний і кінцево-діастолічний об’єми ЛШ і фракцію викиду ЛШ. Маса міокарда лівого шлуночка розраховувалась за формулою Американського товариства ехокардіографії (American Society of Echocardiography), використання якої рекомендовано Європейським товариством гіпертензії (European Society of Hypertension) і Європейським товариством кардіологів (European Society of Cardiology).

Швидкість поширення пульсової хвилі (ШППХ) і центральний АТ визначалися на апараті Sphygmocor-PVx (AtCor Medical Pty Ltd, Австралія), з’єднаному з персональним комп’ютером, що дозволяє проводити аналіз форми пульсової хвилі та визначати ШППХ артеріями еластичного (ШППХел) і м’язового типу (ШППХм). ШППХ є вищою при більшій жорсткості стінки артерій, більшій їх товщині, менших густині крові й радіусі артерій. Для визначення ШППХ пульсова хвиля реєструється на проксимальній (спільна сонна) і дистальній (стегнова і променева) артеріях.

Виявлення наявності атеросклеротичних бляшок у сонних артеріях проводили за стандартною методикою за допомогою ультразвукового діагностичного апарата Imagic Agile (Kontron Medical, Франція) з визначенням товщини інтима-медіа сонних артерій. Усім пацієнтам проводили каротидну ультрасонографію загальної сонної артерії, внутрішньої та зовнішньої сонної артерії як справа, так і зліва, хребтової артерії, підключичної артерії на початку дослідження і через 12 місяців спостереження.

Тяжкість артеріального стенозу була класифікована на п’ять ступенів відповідно до діаметра артерії, а саме: стеноз < 50 %, стеноз 50–69 %, стеноз ≥ 70 % до майже оклюзії, майже оклюзія і повна оклюзія. Ці значення були засновані на рекомендаціях Товариства радіологів на конференції ультразвукового дослідження [13]. У нашому дослідженні ми встано-вили діагноз атеросклеротичного стенозу сонних артерій, коли за допомогою допплерографії було виявлено стенотичне ураження будь-якого ступеня однієї або кількох артерій, включно з екстракраніальною загальною сонною артерією, внутрішньою, зовнішньою сонною артерією, підключичною і хребцевою артерією.

Статистичну обробку результатів проводили після створення баз даних у системах Microsoft Excel. На основі отриманих показників було створено базу даних у системі програми IBM SPSS Statistics 21. Оскільки вибірка підлягала нормальному розподілу, для аналізу даних використовувались стандартні методи описової статистики з розрахунком таких показників: М — середня арифметична величина, m — похибка стандартного відхилення від середньої арифметичної величини, мода, медіана, розмах вибірки, максимальне й мінімальне значення величини, р — коефіцієнт достовірності. Достовірною вважали відмінність р < 0,05. Достовірність результатів визначали за допомогою парного двовибіркового тесту з використанням t-критерію Стьюдента для середніх величин, виконували кореляційний аналіз для незалежних варіантів, парний факторний кореляційний аналіз з розрахунком r — коефіцієнта кореляції за Спірменом і багатофакторний регресійний аналіз, критерій χ2 (хі-квадрат). Достовірною вважали кореляцію між двома варіантами при значенні р < 0,05.

Результати

Середній вік включених у дослідження хворих становив 55,85 ± 2,09 року. Середня маса тіла — 87,30 ± 2,77 кг. Середній ІМТ — 29,41 ± 0,63 кг/м2.

Середні цифри офісного САТ і ДАТ на початку дослідження становили 155,88 ± 1,63 мм рт.ст. і 92,60 ± 1,43 мм рт.ст. відповідно. Середня офісна ЧСС — 71,40 ± 1,29 уд/хв. При амбулаторному моніторуванні рівень САТ — 139,37 ± 1,49 мм рт.ст., ДАТ — 82,47 ± 1,84 мм рт.ст., добова ЧСС — 71,38 ± 1,32 уд/хв. При аналізі структури призначення терапії на початку 95 % приймали монотерапію у вигляді телмісартану 40 або 80 мг один раз на добу згідно з дизайном дослідження. Через 24 тижні тільки 35 % пацієнтів залишилися на монотерапії. Інші 65 % хворих приймали подвійну комбіновану терапію телмісартаном 40–80 мг з амлодипіном 2,5–5 мг або потрійну комбіновану терапію з додаванням гідрохлортіазиду 12,5 мг один раз на добу (необхідність у подвійній або потрійній комбінації залежно від ступеня підвищення АТ для досягнення цільового рівня АТ визначав лікар). Основні результати дослідження ХІПСТЕР були нами опубліковані раніше [10, 11].

Як видно з табл. 1, пацієнти з Н-типом АГ і АГ без гіпергомоцистеїнемії не відрізнялися за віком, тривалістю АГ. При цьому пацієнти з Н-типом АГ мали достовірно вищі показники САТ при офісному вимірюванні на початку дослідження, більшу масу тіла, ІМТ. Так, офісний САТ у пацієнтів із Н-типом АГ на початку дослідження був 156,45 ± 1,04 мм рт.ст. проти 152,55 ± 1,41 мм рт.ст. у пацієнтів без ГГЦ (р < 0,05). У кінці дослідження через 6 місяців лікування офісний САТ також був достовірно вищий у пацієнтів із ГГЦ і становив 130,65 ± 0,96 мм рт.ст. проти 126,97 ± 1,08 мм рт.ст. порівняно з пацієнтами без ГГЦ (р < 0,05). ІМТ — 30,72 ± 0,39 кг/м2 проти 28,34 ± 0,69 кг/м2 відповідно. Отже, можна сказати, що пацієнти з Н-типом АГ рідше досягали цільових рівнів АТ на фоні лікування і в них початково були вищі показники АТ. За оцінкою серцево-судинного ризику за шкалою SCORE пацієнти з Н-типом АГ також мали вищі показники як на початку дослідження, так і в кінці дослідження, навіть при достовірному зниженні АТ і досягненні цільових рівнів АТ у більшості пацієнтів. Пацієнти з Н-типом АГ порівняно з пацієнтами без гіпергомоцистеїнемії мали більш виражений ступінь інсулінорезистентності (за індексом НОМА) як на початку, так і в кінці лікування. Рівень креатиніну також був вищим у пацієнтів з Н-типом АГ як на початку дослідження, так і після 6 місяців лікування, і, відповідно, меншим був рівень розрахункової ШКФ, хоча її величини в обох групах знаходилися в межах нормальних значень. Рівень гомоцистеїну як до, так і після лікування був вищим у чоловіків, курців, у пацієнтів з вищим ІМТ і вищим рівнем офісного АТ. Рівень гомоцистеїну через 6 місяців лікування вірогідно не змінився в групах лікування.

Атеросклеротичні бляшки в сонних артеріях було виявлено в 56,7 % (n = 17) пацієнтів із Н-типом АГ і 40,0 % (n = 4) пацієнтів з АГ без ГГЦ (p < 0,05 між групами). Пацієнти з наявністю атеросклеротичних бляшок були старші за віком, частіше це чоловіки, які палять, і мали вищий рівень ЗХС і ХС ЛПНЩ. Пацієнти з Н-типом АГ мали більшу поширеність каротидного атеросклерозу — площа атеросклеротичної бляшки, виміряна за NASCET, становила 43,4 % проти 26,7 %, p < 0,05, і була більшою, ніж у пацієнтів із АГ без ГГЦ. Не було суттєвих відмінностей у структурі бляшки між групами. Крім того, виявлено, що пацієнти в групі Н-типу АГ мали більшу максимальну товщину стінки сонної артерії (3,6 ± 0,4 мм проти 2,8 ± 0,6 мм, p < 0,05) порівняно з пацієнтами з АГ без ГГЦ.

Нові атеросклеротичні бляшки через 12 місяців було виявлено в 3 пацієнтів (10,0 %) із Н-типом АГ і не було виявлено в жодного пацієнта з групи АГ без ГГЦ. Коли провели більш детальний аналіз, було виявлено підвищення рівня гомоцистеїну в таких пацієнтів через 12 місяців, це були чоловіки, які палили, і в них був вищий рівень ХС ЛПНЩ порівняно з пацієнтами цієї ж групи, у яких не розвинулись нові бляшки в сонних артеріях.

При проведенні регресійного аналізу рівень гомоцистеїну в сироватці крові асоціювався із ШППХ незалежно від зниження АТ на фоні терапії, а також із рівнем ХС ЛПНЩ і наявністю атеросклеротичних бляшок у сонних артеріях. Отже, можна сказати, що рівень гомоцистеїну в нашому дослідженні виявився фактором, пов’язаним із жорсткістю судин і атеросклеротичним ураженням судин, незалежно від рівня зниження АТ на фоні лікування. Ми спостерігали чіткий зв’язок між H-типом АГ і появою атеросклеротичних бляшок (P < 0,05). Гомоцистеїн був пов’язаний із ШППХел після лікування (β = 0,307; Р = 0,001), ХС ЛПНЩ до лікування (β = –1,501; Р = 0,017), наявністю атеросклеротичних бляшок після лікування (β = 5,236; Р = 0,031).

Обговорення

У нашому дослідженні ми виявили, що серед хворих із АГ, що мають гіпергомоцистеїнемію, так званий Н-тип АГ, виявлено вищі рівні артеріального тиску як до лікування, так і після лікування через 6 місяців.

Попередні дослідження показали, що АГ і гіпергомоцистеїнемія є двома найважливішими факторами ризику інсульту [14–16] і пов’язані із розвитком повторних ішемічних інсультів [17, 18]. А оскільки в Україні серед серцево-судинної смертності й захворюваності гостре порушення мозкового кровообігу посідає провідні позиції, то виявлення і шляхи впливу на гіпергомоцистеїнемію мають пріоритетне значення.

Jia Zhang зі співавт. [19] досліджували зв’язок між АГ H-типу і поширеністю безсимптомного стенозу екстракраніальних артерій. На початку дослідження 26,1 % пацієнтів мали Н-тип АГ. Протягом двох років спостереження в 10,73 % пацієнтів виявився безсимптомний стеноз екстракраніальних судин. Автори виявили, що H-тип АГ є незалежним фактором ризику безсимптомного стенозу екстракраніальних артерій. У нашому дослідженні через 12 місяців спостереження в 3 пацієнтів (10,0 %) з Н-типом АГ було виявлено нові атеросклеротичні бляшки, і їх не було виявлено в жодного пацієнта з групи АГ без ГГЦ. На початку нашого дослідження атеросклеротичні бляшки в сонних артеріях було виявлено в 56,7 % пацієнтів із Н-типом АГ і в 40,0 % (n = 4) пацієнтів з АГ без ГГЦ (p < 0,05 між групами). Ми виявили, що пацієнти з Н-типом АГ мали більшу поширеність каротидного атеросклерозу — площа атеросклеротичної бляшки, виміряна за NASCET, становила 43,4 % проти 26,7 %, p < 0,05, і була більшою, ніж у пацієнтів з АГ без ГГЦ.

Отже, ми бачимо, що наші дані збігаються з даними інших дослідників щодо частоти розвитку нових випадків атеросклерозу каротидних артерій. Однак у нашому дослідженні в 75 % (у 30 пацієнтів із 40) був виявлений Н-тип АГ, а в роботі китайських вчених Jia Zhang зі співавт. — у 26,1 %. Але в іншому дослідженні китайських вчених у 75 % пацієнтів із АГ також був виявлений Н-тип АГ [8].

Geng Qian зі співавт. [20] вивчали зв’язок між рівнем гомоцистеїну, артеріального тиску і швидкістю поширення пульсової хвилі. ШППХ достовірно й незалежно корелювала з гіпергомоцистеїнемією. Також чим більшою була ШППХ, чим вищим був рівень гомоцистеїну в плазмі крові в пацієнтів з АГ. Автори дійшли висновку, що високий АТ може сприяти підсиленню жорсткості артерій у пацієнтів із ГГЦ.

У нашому дослідженні ми виявили збільшення рівня ШППХел у групі пацієнтів із Н-типом АГ порівняно з пацієнтами з АГ без ГГЦ: ШППХел становила 10,64 ± 0,09 м/с проти 10,20 ± 0,11 м/с до лікування і 10,30 ± 0,12 м/с проти 9,51 ± 0,14 м/с (р < 0,05) після лікування через 6 місяців.

Lulu Chen зі співавт. [21] вивчали взаємозв’язок гомоцистеїнемії із ШППХ і показали, що концентрація гомоцистеїну в сироватці крові позитивно асоціювалася із ШППХ і підвищеною жорсткістю артерій. Song Zhang зі співавт. [22] вивчали зв’язок гомоцистеїну з артеріальною жорсткістю в людей похилого віку. Автори виявили, що в людей похилого віку рівень гомоцистеїну в сироватці крові асоціювався із змінами жорсткості аорти. В іншому китайському дослідженні оцінювали зв’язок між рівнем ГЦ і ШППХ у мешканців села. Рівень гомоцистеїну був незалежно пов’язаний зі ШППХ в осіб із м’якою АГ [23].

У нашому дослідженні ми вперше в Україні вивчили рівень гомоцистеїну в пацієнтів із АГ і його динаміку на фоні лікування, зв’язок із атеросклеротичним ураженням сонних артерій. Виявили, що підвищений рівень гомоцистеїну спостерігається в 75 % пацієнтів з АГ. Пацієнти з гіпергомоцистеїнемією мали достовірно вищий рівень НОМА, показник інсулінорезистентності (індекс НОМА 4,27 ± 0,18 ум.од. проти 3,20 ± 0,24 ум.од., р < 0,05) порівняно з пацієнтами з АГ без ГГЦ. Можливо, такий зв’язок обумовлений тим, що пацієнти з Н-типом АГ мали вищий ІМТ. Уперше в Україні виявили тісний зв’язок гомоцистеїну з жорсткістю судинної стінки на фоні лікування в динаміці, причому асоціація була незалежною від зниження АТ на фоні терапії, а також вперше виявили зв’язок Н-типу АГ з каротидним атеросклерозом. Гомоцистеїн був пов’язаний із ШППХел після лікування (β = 0,307; Р = 0,001), ХС ЛПНЩ до лікування (β = –1,501; Р = 0,017), наявністю атеросклеротичних бляшок після лікування (β = 5,236; Р = 0,031). Такий зв’язок може пояснити патогенетичний механізм — чому гомоцистеїн розглядається як незалежний фактор ризику розвитку серцево-судинних подій у пацієнтів із АГ: його вплив асоційований зі збільшенням жорсткості артерій і каротидним атеросклерозом.

Синергічні ефекти АГ і гіпергомоцистеїнемії можна пояснити тим фактом, що гіпергомоцистеїнемія активує ангіотензинперетворювальний фермент шляхом пригнічення вироблення ендогенного сірководню, що посилює артеріальну гіпертензію [24–27]. Отже, коли АГ і гіпергомоцистеїнемія поєднуються, вплив на атеросклероз може посилитися, що й було продемонстровано в нашому дослідженні — більше атеросклеротичне ураження сонних артерій у пацієнтів із Н-типом АГ.

Обмеження дослідження: невелика кількість пацієнтів, дослідження одноцентрове, не робився аналіз структури бляшки за допомогою МРТ-дослідження.

Висновки

1. Атеросклеротичне ураження сонних артерій асоціювалося з Н-типом артеріальної гіпертензії.

2. Рівень гомоцистеїну в сироватці крові асоціювався із жорсткістю судин незалежно від рівня зниження артеріального тиску.

3. Пацієнти з Н-типом АГ мали більшу поширеність каротидного атеросклерозу порівняно з пацієнтами з АГ без гіпергомоцистеїнемії.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 10.01.2023

Рецензовано/Revised 23.01.2023

Прийнято до друку/Accepted 02.02.2023

Список литературы

1. Franklin S.S., Larson M.G., Khan S.A., Wong N.D., Leip E.P., Kannel W.B., Levy D. Does the Relation of Blood Pressure to Coronary Heart Disease Risk Change With Aging? Circulation. 2001. 103(9). 1245-1249. https://doi.org/10.1161/01.cir.103.9.1245.

2. Gupta A., Baradaran H., Schweitzer A.D., Kamel H., Pandya A., Delgado D. et al. Carotid plaque MRI and stroke risk: a systematic review and meta-analysis. Stroke. 2013. 44. 3071-7. doi: 10.1161/STROKEAHA.113. 002551.

3. Liu C., Sun X., Lin H., Zheng R., Ruan L., Sun Z. et al. Association between hyperhomocysteinemia and metabolic syndrome with early carotid artery atherosclerosis: a cross-sectional study in middle-aged Chinese population. Nutrition. 2018. 53. 115-9. doi: 10.1016/j.nut.2018. 02.014.

4. Wang H., Fan D., Zhang H., Fu Y., Zhang J., Shen Y. Serum level of homocysteine is correlated to carotid artery atherosclerosis in Chinese with ischemic stroke. Neurol. Res. 2006. 28. 25-30. doi: 10.1179/016164106X 91834.

5. Wald D.S. Homocysteine and cardiovascular disease: evidence on causality from a meta-analysis. BMJ. 2002. 325(7374). 1202-1206. https://doi.org/10.1136/bmj.325.7374.1202.

6. de Bree A., Mennen L.I., Zureik M., Ducros V., Guilland J.-C., Nicolas J.-P. et al. Homocysteine is not associated with arterial thickness and stiffness in healthy middle-aged French volunteers. International Journal of Cardiology. 2006. 113(3). 332-340. https://doi.org/10.1016/j.ijcard.2005.11.045

7. Vyssoulis G., Karpanou E., Kyvelou S.-M., Adamopoulos D., Gialernios T., Gymnopoulou E. et al. Associations between plasma homocysteine levels, aortic stiffness and wave reflection in patients with arterial hypertension, isolated office hypertension and normotensive controls. Journal of Human Hypertension. 2009. 24(3). 183-189. https://doi.org/10.1038/jhh.2009.50.

8. Zhang Q., Qiu D.-X., Fu R.-L., Xu T.-F., Jing M.-J., Zhang H.-S. et al. H-Type Hypertension and C Reactive Protein in Recurrence of Ischemic Stroke. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2016. 13(5). 477. https://doi.org/10.3390/ijerph13050477.

9. Zho F., Hou D., Wang Y., Yu D. Evaluation of H-type hypertension prevalence and its influence on the risk of increased carotid intima-media thickness among a high-risk stroke population in Hainan Province, China. Medicine. 2020. 99(35). e21953. https://doi.org/10.1097/md.0000000000021953.

10. Sirenko Yu.M., Rekovets O.L., Svischenko E.P., Ena L.M., Torbas E.A., Kushnir S.M. et al. Open clinical study of antihypertensive efficacy of generic drug telmisartan (HYPotel) or a combination with S-amlodipine (Semlopin) or hydrochlorothiazide in the ThERapy of patients with mild to moderate arterial hypertension (AH) (results of the HIPSTER). Hypertension. 2017. 1(51). 11-23. https://doi.org/10.22141/2224-1485.1.51.2017.96247.

11. Sirenko Yu.M., Rekovets O.L., Svischenko E.P., Ena L.M., Torbas E.A., Kushnir S.M. et al. Metabolic effects of the generic drug telmisartan (HYPotel) or its combination with S-amlodipine (Samlopin) or hydrochlorothiazide in the ThERapy of patients with mild to moderate arterial hypertension (results of the HYPSTER-AH study). Hypertension. 2017. 2(52). 69-83. https://doi.org/10.22141/2224-1485.2.52.2017.101296.

12. de Boer I.H., Heerspink H.J.L., Hurst C., Khunti K., Liew A., Michos E.D. et al. Executive summary of the 2020 –KDIGO Diabetes Management in CKD Guideline: evidence-based advances in monitoring and treatment. Kidney Int. 2020 Oct. 98(4). 839-848. doi: 10.1016/j.kint.2020.06.024.

13. Grant E.G., Benson C.B., Moneta G.L., Alexandrov A.V., Baker J.D., Bluth E.I. et al. Carotid artery stenosis: gray-scale and Doppler US diagnosis — Society of Radiologists in Ultrasound Consensus Conference. Radiology. 2003 Nov. 229(2). 340-6. doi: 10.1148/radiol.2292030516.

14. Zhang W., Sun K., Chen J., Liao Y., Qin Q., Ma A. et al. High plasma homocysteine levels contribute to the risk of stroke recurrence and all-cause mortality in a large prospective stroke population. Clinical Science. 2009. 118(3). 187-194. https://doi.org/10.1042/cs20090142.

15. Xu G., Liu X., Wu W., Zhang R., Yin Q. Recurrence after Ischemic Stroke in Chinese Patients: Impact of Uncontrolled Modifiable Risk Factors. Cerebrovascular Diseases. 2006. 23(2–3). 117-120. https://doi.org/10.1159/000097047.

16. Aiyagari V., Badruddin A. Management of hypertension in acute stroke. Expert Review of Cardiovascular Therapy. 2009. 7(6). 637-646. https://doi.org/10.1586/erc.09.45.

17. Saposnik G., Ray J.G., Sheridan P., McQueen M., Lonn E. Homocysteine-Lowering Therapy and Stroke Risk, Severity, and Disability. Stroke. 2009. 40(4). 1365-1372. https://doi.org/10.1161/strokeaha.108.529503.

18. Leoo T., Lindgren A., Petersson J., von Arbin M. Risk Factors and Treatment at Recurrent Stroke Onset: Results from the Recurrent Stroke Quality and Epidemiology (RESQUE) Study. Cerebrovascular Diseases. 2008. 25(3). 254-260. https://doi.org/10.1159/000113864

19. Zhang J., Liu Y., Wang A., Wang D., Jiang R., Jia J. et al. Association between H-type Hypertension and Asymptomatic Extracranial Artery Stenosis. Scientific Reports. 2018. 8(1). https://doi.org/10.1038/s41598-018-19740-0.

20. Qian G., Zeng L.-H., Liu Y.-Q., Cao F., Chen Y.-D., Zheng M.-L. et al. Associations between plasma total homocy-steine, blood pressure stages and pulse wave velocity in Chinese rural community population. Blood Pressure. 2015. 24(6). 340-346. https://doi.org/10.3109/08037051.2014.997089.

21. Chen L., Wang B., Wang J., Ban Q., Wu H., Song Y. et al. Association between serum total homocysteine and arterial stiffness in adults: a community-based study. The Journal of Clinical Hypertension. 2018. 20(4). 686-693. https://doi.org/10.1111/jch.13246.

22. Zhang S., Bai Y.-Y., Luo L.-M., Xiao W.-K., Wu H.-M., Ye P. Association between serum homocysteine and arterial stiffness in elderly: a community-based study. J. Geriatr. Cardiol. 2014 Mar. 11(1). 32-8. https://doi.org/10.3969/j.issn.1671-5411.2014.01.007.

23. Qin X., Huo Y. H-Type hypertension, stroke and diabetes in China: Opportunities for primary prevention. Journal of Diabetes. 2015. 8(1). 38-40. https://doi.org/10.1111/1753-0407.12333.

24. Wang K., Wang Y., Chu C., Hu J., Zheng W., Yan Y. et al. Joint Association of Serum Homocysteine and High-Sensiti-vity C-Reactive Protein with Arterial Stiffness in Chinese Population: A 12-Year Longitudinal Study. Cardiology. 2019. 144(1–2). 27-35. https://doi.org/10.1159/000501742.

25. Antoniades C., Antonopoulos A.S., Tousoulis D., Marinou K., Stefanadis C. Homocysteine and coronary atherosclerosis: from folate fortication to the recent clinical trials. European heart journal. 2009. 30. 6-15. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehn515.

26. Okura T., Miyoshi K., Irita J., Enomoto D., Nagao T. et al. Hyperhomocysteinemia is one of the risk factors associated with cerebrovascular stiffness in hypertensive patients, especially elderly males. Sci Rep. 2014 Jul 11. 4. 5663. https://doi.org/10.1038/srep05663.

27. Spence J.D. Homocysteine-lowering therapy: a role in stroke prevention? Lancet Neurology. 2007. 6. 830-838. https://doi.org/10.1016/s1474-4422(07)70219-3.