Мобильная версия

Oral and General Health Том 4, №1, 2023

World Federation for Medical Education Глобальні стандарти для покращання якості безперервного розвитку лікарів (редакція 2015 року)

Рубрики: Стоматология

Разделы: Справочник специалиста

Пояснювальна записка

Ці стандарти засновані на теперішньому розумінні фундаментальних принципів досвіду розробки, підтримки й покращання програм медичної освіти. Стандарти призначені для керівництва з розробки й оцінки програм медичної освіти, для полегшення діагностики сильних і слабких сторін програм медичної освіти та покращання їх якості. Кожен заклад чи регулюючий орган має передивитись відповідні стандарти і розробити їх версію відповідно до вихідних стандартів.

Вступ

З 1998 року Всесвітня федерація медичної освіти (WFME) розробила трилогію глобальних стандартів підвищення якості медичної освіти, що охоплює три етапи:

— базова медична освіта (за програмою бакалаврату) (БМО);

— післядипломна медична освіта (ПМО);

— безперервний професійний розвиток лікаря (БПР).

Глобальні стандарти медичної освіти були впроваджені та широко використовуються в усьому світі. Вони пропонують програми медичної освіти на різних стадіях розвитку, з різними освітніми, соціально-економічними й культурними умовами та різними моделями захворювань, що є прикладом для визначення інституційних, національних і регіональних стандартів, а також є важелем для програмних реформ.

У результаті було отримано цінний досвід, зібрано плідні поради й рекомендації щодо використання стандартів в інституційних і національних реформах медичної освіти, процедурах оцінки й акредитації.

Із самого початку було вирішено, що глобальні стандарти не повинні змінюватися занадто часто, щоб уникнути ризику створення непотрібних незручностей серед установ-користувачів. Проте через десять років після публікації глобальних стандартів медичної освіти Виконавча рада WFME усвідомила необхідність перегляду з урахуванням коментарів, отриманих від медичних освітян, установ і організацій, а також накопиченої відповідної літератури в цій галузі. Тому у 2012 році Федерація ініціювала доопрацювання трилогії.

Під час процесу перегляду, який залучав невелику робочу групу і широку міжнародну групу експертів, було отримано численні коментарі й пропозиції, що свідчить про необхідність ретельного перегляду стандартів. Однак слід підкреслити, що ця переглянута версія стандартів WFME для безперервного професійного розвитку лікарів поважає початкові загальні принципи та структуру. У переглянутій версії подано майже ті самі стандарти на двох рівнях, базовому і розвиваючому, як і в оригінальному стандартному документі 2003 року.

WFME глибоко вдячна всім, хто зробив внесок у процес перегляду глобальних стандартів. Ентузіазм і готовність допомогти, які спостерігаються в усіх регіонах, були приголомшливими, сигналізуючи тим самим про те, що стандарти є бажаними і здійсненними.

Виконавча рада WFME вірить, що переглянутий документ стандартів буде корисним для всіх, хто бере участь у безперервному професійному розвитку лікарів. Документ буде цікавий для органів охорони здоров’я, медичних асоціацій, медичних шкіл і національних і міжнародних установ/організацій, які займаються безперервним професійним розвитком лікарів у всіх країнах. WFME рекомендує створити в кожній країні надійні органи для нагляду за застосуванням глобальних стандартів БПР.

Історія

Головною метою медичної освіти є зміцнення здоров’я всіх людей. Це також загальна місія Всесвітньої федерації медичної освіти, міжнародного органу, який представляє всі медичні навчальні заклади, викладачів, студентів і лікарів у всіх аспектах їхньої освіти. Відповідно до свого статуту WFME зобов’язується просувати найвищі наукові та етичні стандарти в медичній освіті, а також заохочувати розвиток методів навчання, нових навчальних інструментів та інноваційного менеджменту медичної освіти.

З 1984 року WFME проводить Міжнародну спільну програму для переорієнтації медичної освіти. Основним фактором цього процесу стала Единбурзька декларація 1988 р., яка була прийнята Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я, Резолюція 42.38 1989 р. і Рекомендації Всесвітнього саміту з медичної освіти 1993 р., відображені в Резолюції 48.8 Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я «Переорієнтація медичної освіти та Медична практика здоров’я для всіх» 1995 р.

Згідно зі своїм мандатом WFME започаткувала програму глобальних стандартів медичної освіти в документі 1998 року. Мета полягала в тому, щоб забезпечити інструмент для покращання якості медичної освіти в глобальному контексті, який застосовували б установи, що відповідальні за медичну освіту, і в програмах протягом усього періоду медичної освіти.

Програма WFME щодо глобальних стандартів медичної освіти, схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я (WHO) і Всесвітньою медичною асоціацією (WMA), із самого початку мала три основні мети:

— спонукати органи влади, організації та установи, відповідальні за медичну освіту, до формування власних планів змін і покращання якості відповідно до міжнародних рекомендацій;

— створити систему національного і/або міжнародного оцінювання, акредитації та визнання медичних навчальних закладів і програм для забезпечення мінімальних стандартів якості для програм;

— захистити медичну практику і використання медичних кадрів у контексті зростаючої інтернаціоналізації за чітко визначеними міжнародними стандартами медичної освіти.

Глобальні стандарти WFME охоплюють усі етапи медичної освіти, тобто базову (додипломну) медичну освіту, післядипломну медичну освіту і безперервний професійний розвиток лікарів. Трилогія глобальних стандартів має на меті полегшити зв’язок між етапами медичної освіти.

При розробці трилогії WFME було призначено три міжнародні цільові групи, кожна з яких складається з робочої групи, що збирається на виїзній основі, і ширшої групи експертів, які спілкуються переважно електронним способом. Члени робочих груп були обрані на основі їх досвіду і географічного охоплення. Проєкти стандартних документів часто обговорювалися в багатьох місцях по всьому світу. Було зібрано і враховано багато отриманих коментарів.

Реалізація програми стандартів у всьому світі почалася відразу після першої презентації в 2000 році та проведення пілотних досліджень у 6 регіонах WFME. Процес упровадження було прискорено після широкого міжнародного схвалення стандартів на Всесвітній конференції WFME «Глобальні стандарти медичної освіти для кращого медичного обслуговування» 2003 року в Копенгагені.

Глобальні стандарти, перекладені кількома мовами, були використані та вплинули на національне планування медичної освіти в багатьох країнах.

На ранніх етапах розробки глобальних стандартів медичної освіти стало зрозуміло, що визначення глобальних стандартів у будь-якому вузькому сенсі матиме недостатній вплив і потенційно може знизити якість медичної освіти. Критика, виправдана чи ні, стала звичним явищем щодо того, що медична освіта повільно й неадекватно пристосовувалася до мінливих умов у системах надання медичної допомоги, а також до потреб і очікувань суспільства. Отже, у стандарти закладено важіль для змін і проведення реформ. Це привело до того, що стандарти WFME були сформульовані таким чином, щоб визначити досягнення на двох різних рівнях: (a) основні стандарти або мінімальні вимоги; та (b) стандарти розвитку якості.

З самого початку вважалося, що стандарти WFME матимуть статус інструменту акредитації. Після обговорення WFME зайняла позицію, згідно з якою лише національні агенції можуть бути безпосередньо відповідальними за процедури акредитації. Однак WFME може відіграти певну роль у допомозі в процесах акредитації, а глобально прийняті стандарти можуть функціонувати як шаблон для агенцій, призначених для здійснення оцінки й акредитації. WFME у співпраці з ВООЗ розробила керівні принципи й процедури акредитації в рамках діяльності Партнерства ВООЗ/WFME у 2004 році для покращання медичної освіти.

Медичний персонал мобільний у всьому світі, і стандарти WFME відіграють важливу роль у забезпеченні належної освіти лікарів-мігрантів. Однак стимули для утримання місцевих лікарів у їхніх власних країнах і регіонах є не менш важливими. Стандарти WFME не слід розглядати як такі, що сприяють зростанню медичної мобільності та сприяють еміграції лікарів із країн, що розвиваються, для отримання більш вигідних умов. Світ характеризується зростаючою інтернаціоналізацією, від якої не застраховані медичні працівники, і дотримання стандартів повинно служити необхідною гарантією якості для лікарів, де б вони не перебували.

Для того, щоб компетенції лікарів були глобально застосовними і переданими, важливою є легкодоступна і прозора документація про рівні якості навчальних закладів і їхніх програм. Довідник медичних шкіл Авіценни, розроблений WFME з 2007 року на заміну Всесвітнього довідника медичних шкіл ВООЗ, мав на меті скласти перелік медичних навчальних закладів із зазначенням того, чи досягли включені заклади загальноприйнятих стандартів для програм медичної освіти. Довідник медичних шкіл Нового світу, створений у 2012 році в результаті поєднання Довідника Авіценни та Довідника міжнародної медичної освіти (IMED) Фонду розвитку міжнародної медичної освіти та досліджень (FAIMER), продовжив цей напрямок. Однак подібна модель для створення реєстру програм БПР є нереальною з огляду на широкий спектр формальних та індивідуальних видів діяльності БПР, організаційних моделей і нормативного контексту. Натомість міжнародне співтовариство має покладатися на адекватну національну інформацію про системи і діяльність БПР.

Основи безперервного професійного розвитку

Поняття БПР

Безперервний професійний розвиток означає період навчання лікарів, який починається після завершення базової та післядипломної медичної освіти, а потім триває протягом усього професійного життя кожного лікаря. Проте БПР також можна розглядати як процес, що триває все життя, починаючи з моменту вступу студента до медичного навчального закладу і продовжуючись доти, доки лікар займається професійною діяльністю.

БПР виступає як професійне першочергове завдання кожного лікаря, а також передумова підвищення якості медичної допомоги. БПР принципово відрізняється від двох попередніх формальних етапів медичної освіти: базової медичної освіти і післядипломної медичної освіти. У той час як останні два проводяться відповідно до певних правил і положень, БПР переважно передбачає самостійне й практичне навчання і рідко передбачає навчання під наглядом протягом тривалого періоду часу. Окрім сприяння особистому професійному розвитку, БПР має на меті підтримувати й розвивати відповідні знання, клінічні й комунікативні навички та ставлення окремого лікаря, життєво важливі для задоволення мінливих потреб пацієнтів і системи надання медичної допомоги, відповідаючи на нові виклики, що виникають із наукового розвитку в медицині та відповідності змінним вимогам органів ліцензування й суспільства. Це означає, що в майбутньому необхідно буде використовувати зворотний зв’язок і консультування (кураторство) для підвищення ефективності діяльності БПР.

Лікарі повинні бути автономними й незалежними, тобто вони повинні мати можливість діяти в інтересах пацієнта без надмірного зовнішнього впливу. Однак більшість лікарів працюють у певній формі регульованої системи. Залучення до БПР є професійним обов’язком, але також необхідною умовою для підвищення якості медичної допомоги. Найсильнішим мотиваційним фактором для безперервного професійного навчання є воля і бажання підтримувати професійну якість.

Термін «безперервна медична освіта», що стосується знань і навичок медичної практики, якому досі віддають перевагу в деяких країнах, у цьому документі було замінено на «безперервний професійний розвиток». Цей термін відображає як ширший контекст, у якому відбувається цей етап медичної освіти, так і означає, що відповідальність за проведення БПР покладається на професію та окремого лікаря. Закон і офіційні правила рідко регулюють БПР, хоча в деяких країнах участь у БПР є обов’язковою. Там, де існують правила, вони не є жорсткими, навіть у країнах, де на практиці вимагають переліцензування чи перереєстрації лікарів.

Навчальне обґрунтування

Щоб належним чином займатися практикою протягом усього свого професійного життя, лікарі повин-ні йти в ногу з часом, що передбачає участь у певній формі безперервного навчання та освіти. Роль БПР у забезпеченні якості та розвитку систем надання медичної допомоги стає все більш важливою.

Мотивація для БПР, з точки зору окремого лікаря, походить в основному з наступних основних джерел:

— професійне прагнення забезпечити оптимальний догляд для кожного окремого пацієнта;

— зобов’язання виконувати вимоги роботодавців, колег, професійних організацій і суспільства;

— необхідність збереження задоволеності роботою і запобігання вигоранню;

— у принципі мотивація до навчання впродовж життя повинна виховуватися на всіх етапах медичної освіти та в умовах роботи клінічної практики.

Найкращі наявні докази свідчать про те, що ефективний БПР характеризується наявністю (а) чіткої потреби або причини для виконання певних заходів БПР; (b) навчання на основі такої визначеної потреби чи причини; та (c) подальших заходів БПР для закріплення отриманого навчання. Отже, оцінка потреб на основі діалогу з пацієнтами і колегами та інформації про пріоритети системи охорони здоров’я в більшості випадків є невід’ємною складовою успішного БПР.

Зазвичай лікарі розвиваються і змінюють свою практику шляхом професійного спілкування і діалогу з колегами, а не в результаті формальних освітніх процесів. Отже, процес навчання, необхідний для ефективної клінічної практики, є процесом безперервного розвитку, а не цілеспрямованого, періодичного введення. Лікарі повинні вчитися покращувати свою практику шляхом роздумів і обдумування власної та чужої практики. Крім того, саме через такий безперервний процес вони визначають і уточнюють свої навчальні потреби.

Значна частина цього постійного розвитку є неформальною і часто навіть свідомо не ідентифікується як БПР. Отже, БПР є певною мірою невід’ємною частиною практики лікарів у всьому світі, навіть у найвіддаленіших місцях без доступу до інформаційних технологій або запланованих заходів БПР.

Підкреслюючи важливість неформального БПР, жодним чином не ігнорують те, наскільки систематичні формалізовані елементи, такі як курси, конференції тощо, є важливими для ефективного БПР. Багатогранна система БПР найкраще задовольняє всі потреби лікарів з огляду на відмінності в професійних ролях, вимогах і пріоритетах навчання.

Організація та методи

Організація БПР значно відрізняється в різних країнах. Основне припущення полягає в тому, що професія несе основну відповідальність за БПР, а медичні асоціації, медичні товариства та інші професійні організації функціонують як головні ініціатори, промоутери та постачальники БПР у багатьох країнах.

Постачальниками БПР виступають насамперед професійні асоціації та організації, національні, регіональні й глобальні медичні наукові товариства, медичні школи/університети, інститути післядипломної освіти, роботодавці в системі охорони здоров’я та інші особи, такі як органи охорони здоров’я, фармацевтична індустрія та промисловість медичного обладнання, компанії інформаційних технологій та асоціації споживачів. Зростає усвідомлення того, що залучення фармацевтичної та медичної промисловості до надання БПР має бути прозорим і повинно уникати конфлікту інтересів.

У деяких країнах існують основні інститути БПР. Деякі з них розміщуються в приватному секторі на комерційній основі, що свідчить про зростаючу тенденцію до того, що освіта продається як товар, який можна придбати. Інші інститути є державними і, крім того, часто забезпечують систематичну спеціалізовану (післядипломну) підготовку на додаток до курсів БПР. Національні медичні ради чи академії є ще однією моделлю надання та розвитку БПР. У деяких країнах елементи законодавства про ринок праці використовуються для забезпечення доступу до БПР для великої кількості лікарів.

Формалізована інституційна участь медичних шкіл дуже різниться. У деяких країнах медичні школи є основним регулюючим органом і провайдером (постачальником послуг), в інших вони періодично роблять внесок, надаючи певний медичний науковий потенціал. WFME вважає, що медичні школи відіграють важливу роль на всіх етапах медичної освіти, включно з БПР. На це є багато причин:

— медичні школи мають досвід у сфері освіти, досліджень і клінічної діяльності:

- експертиза в медичній освіті може бути використана при розробці, методології та оцінці БПР;

- досвід у дослідженні може бути використаний у БПР для навчання методології дослідження і критичної оцінки медичної літератури;

- медичні школи й університетські лікарні є лідерами в нових та інноваційних діагностичних і терапевтичних методах, які повинні бути впроваджені в професійне життя лікарів;

— медичні школи відіграють ключову роль у взаємодії між трьома етапами медичної освіти:

- залучення медичних шкіл до БПР могло б забезпечити зворотній зв’язок з комітетами навчальних програм базової медичної освіти щодо компетенцій випускників;

- колишні випускники й постачальники БПР могли б сприяти розробці та перегляду навчальних програм базової медичної освіти;

- постачальники БПР могли б допомогти комітетам з навчальних програм у забезпеченні клінічних навчальних закладів у реальних життєвих ситуаціях, які краще готують студентів до вирішення сімейних і громадських проблем.

Можливості регулярно отримувати користь від БПР значною мірою залежать від умов праці й середовища. Неформальне навчання є звичним явищем і важливою складовою професійного розвитку, настільки ж ефективним, як і більш формальні версії. Присутні також і надзвичайні контрасти. Робота в процвітаючому сере-довищі клінічних досліджень, що забезпечує стимулюючі контакти з колегами, з достатніми ресурсами для участі в міжнародних семінарах, конференціях тощо значно відрізняється від роботи в сільській місцевості, в одноосібній або невеликій практиці в громаді. Хоча використання інформаційних технологій може усунути деякі недоліки ізоляції, все ж стимул від тісних особистих стосунків і спілкування з колегами може ефективно підвищити залученість до БПР.

Інформаційні технології та концепції дистанційного навчання все більше впливають на надання БПР за допомогою електронного навчання, змішаного навчання тощо, відповідно до певних ІТ-інновацій.

Організаційні відмінності в усьому світі також відображаються у величезних відмінностях у методах фінансування БПР. Однак фінансові ресурси, необхідні для БПР, слід сприймати як частину операційних витрат сектора охорони здоров’я.

Загалом системи БПР на сьогодні не є ні добре структурованими, ні прозорими. Тому існує велика потреба в дослідженнях у цій галузі, особливо щодо результатів БПР, у зв’язку з якістю клінічної практики.

Оцінка та документація

Освітні результати БПР рідко бувають відчутними, не кажучи вже про вимірні. БПР не завжди безпосередньо стосується поточної практики, але при цьому також розширює здатність лікарів приймати більш мудрі рішення в ситуаціях невизначеності, з якими вони, безумовно, зіткнуться. Не можна обґрунтовано очікувати, що лише подія чи діяльність БПР покаже суттєве покращання лікування пацієнта, — існує занадто багато факторів, що впливають на нього. Проте БПР є однією з необхідних умов покращання догляду за хворими.

Було розроблено диференційовані системи, які визначають прийнятний рівень участі в БПР, за якого окремі лікарі отримують бали або кредити в БПР. Завжди існує небезпека того, що накопичення балів, особливо якщо їх вимірюють у годинах, стане основною метою діяльності й діятиме як спотворений стимул, який перешкоджає інтеграції БПР у практику і розвиток охорони здоров’я.

Зростаюче занепокоєння щодо того, що БПР лікарів має бути адекватним, привело до вимог систематичної повторної сертифікації в деяких країнах, що тягне за собою розробку систем іспитів або інших типів повторної оцінки.

Нещодавня розробка БПР зосереджена на моніторингу індивідуальної щоденної навчальної діяльності. Використання особистих портфоліо або журналів для реєстрації діяльності БПР, а також порівняння з аналогічними результатами колег усе більше надає інструмент для планування індивідуального самостійного навчання або управління індивідуальним розвитком. Отже, лікарі, підзвітні суспільству, повинні знайти засоби, такі як реалістичний моніторинг і документування діяльності БПР, щоб продемонструвати, що вони здатні продовжувати ефективну практику.

Значення світових стандартів

Центральною частиною стратегії WFME є розробка глобальних стандартів і рекомендацій для медичної освіти, які підтримують відповідні установи, їхні освітні програми, медичну професію, а також окремого студента та лікаря. Глобальні стандарти становлять основу, яка служить мірилом, за яким особи, відповідальні за БПР, можуть оцінювати свою власну діяльність та організацію. Крім того, загальноприйняті стандарти можуть бути використані як основа для національного й регіонального затвердження та акредитації освітніх програм. На індивідуальному рівні схвалені глобальні стандарти можуть спрямовувати лікарів і допомагати їм у плануванні власних навчальних програм БПР.

Не менш актуальним для світових стандартів є процес медичної освіти. Бажані практики навчання основного лікаря, що включають добре визнані й прийняті принципи навчання, разом з інституційними умовами для освітньої діяльності, що повинні стати основою для глобальних стандартів.

Крім того, забезпечення якості медичної освіти має підкреслювати необхідність удосконалення і давати вказівки для його досягнення. Це дозволить уникнути тлумачення стандартів як нівелювання на нижчому рівні якості між установами.

Стандарти — це не питання «або/або», а питання конкретної поведінки і спрямованого планування. Крім того, деякі лікарі можуть розвинути настільки унікальну якість, що виходить за рамки стандартів, досягнутих більшістю колег. Такі якості можуть у довгостроковій перспективі слугувати прикладом для встановлення нових цілей. Стандарти мають бути чітко визначеними, значущими, відповідними, релевантними, вимірними, досяжними і прийнятними для користувачів. Вони повинні мати наслідки для практики, визнавати різноманітність і сприяти належному розвитку.

Оцінювання, засноване на загальноприйнятих стандартах, є важливим стимулом для вдосконалення і підвищення якості медичної освіти як при переорієнтації та реформуванні, так і при постійному розвитку.

WFME вважає, що застосування стандартів може сприяти обговоренню і стимулювати розвиток консенсусу щодо цілей, а також допоможе сформулювати основи освітніх програм і визначити основи медичної освіти. Стандарти розширять можливості для освітніх досліджень і розробок і сприятимуть обговоренню і співпраці між предметними галузями та іншими кордонами.

Існування стандартів розширить можливості провайдерів у їхніх зусиллях запровадити зміни і слугуватиме орієнтиром для лікарів у їхньому виборі.

Для планувальників БПР прийняття стандартів заощадить час і ресурси. Прийняття стандартів оцінки надасть цінну інформацію для джерел спонсорування, політиків і суспільства.

Організація медичної освіти на основі спільних глобальних стандартів сприятиме обміну студентами-медиками і полегшить прийняття лікарів-медиків в інших країнах, ніж ті, у яких вони навчалися. Як наслідок, це зменшить тягар оцінювання компетенцій лікарів, які отримали освіту в медичних школах різних країн.

Нарешті, низька якість БПР може бути покращена шляхом використання системи оцінювання та акредитації на основі прийнятих міжнародних стандартів. Імовірно, це покращить якість медичної допомоги як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Передумови стандартів безперервного професійного розвитку

Виконавча рада WFME, очевидно, вважає, що можна визначити глобальні стандарти медичної освіти, які мають загальне застосування. Ці визначення враховують відмінності в змісті, структурі, процесі й результатах медичної освіти в різних країнах через відмінності в традиціях навчання, культурі, соціально-економічних умовах, здоров’ї і спектрі захворювань, а також різні форми надання медичної допомоги. Подібні відмінності можуть виникати й усередині окремих країн. Однак наукова основа медицини і необхідність базувати клінічну практику на доказах є універсальними; завданням медичної освіти всюди, на всіх її етапах, є забезпечення високоякісної медичної допомоги. Незважаючи на велике розмаїття, у всьому світі спостерігається зростаючий ступінь конвергенції структури, процесу й продукту медичної освіти.

Глобальні стандарти БПР, як і для інших етапів медичної освіти, повинні бути конкретизовані, змінені або доповнені відповідно до регіональних, національних та інституційних потреб і пріоритетів. WFME наголошує, що не може бути жодної користі від сприяння уніфікованості освітніх програм і навчальної діяльності, що ставить під загрозу соціальну відповідальність. Крім того, гарантія якості програм медичного навчання має наголошувати на вдосконаленні та надавати вказівки для просування, а не просто відстоювати «дотримання стандартів» як кінцеву мету. Це прерогатива будь-якого національного органу з акредитації — визначати рівень, який перевірятиметься для оцінки/акредитації. У розробці стандартів БПР WFME застосовувала принципи, які використовувалися при розробці глобальних стандартів базової медичної освіти й післядипломної медичної освіти. Приділено увагу застосуванню загальних рекомендацій у розвитку якості медичної освіти. Отже, щоб глобальні стандарти БПР були загальновизнаними, були прийняті наступні передумови:

— слід включити лише загальні аспекти БПР;

— стандарти повинні стосуватися широких категорій процесу, структури, змісту, результатів/компетенції, оцінювання і навчального середовища;

— стандарти повинні функціонувати як важіль для змін і реформ;

— стандарти мають на меті не лише встановити мінімальні глобальні вимоги, але й заохотити розвиток якості понад визначені рівні;

— стандарти мають бути сформульовані таким чином, щоб визнавати регіональні й національні відмінності в освітніх програмах і допускати різні місцеві, національні й регіональні профілі та розробки;

— відповідність стандартам має бути справою кожної громади, країни чи регіону;

— використання загального набору глобальних стандартів не передбачає і не вимагає еквівалентності програм, змісту і результатів БПР, але відхилення повинні бути чітко описані та мотивовані;

— стандарти повинні визнавати динамічний характер розробки програми;

— стандарти мають бути сформульовані як інструмент, який окремий лікар, медична професія та органи влади, організації та установи, відповідальні за БПР, можуть використовувати як модель для розробки власних програм;

— стандарти не повинні використовуватися для оцінки заходів або програм БПР;

— стандарти слід розвивати надалі шляхом широкої міжнародної дискусії та консенсусу;

— цінність стандартів має бути перевірена під час оціночних досліджень у кожному регіоні;

— стандарти мають бути чітко визначеними, значущими, відповідними, доречними, вимірними, досяжними та прийнятними для користувачів. Вони повинні мати наслідки для практики, визнавати різноманітність і сприяти адекватному розвитку;

— стандарти повинні бути сформульовані у спів-праці із зацікавленими сторонами.

Використання стандартів

Слід підкреслити, що в роботі зі стандартами для планування або оцінювання БПР принципи, які лежать в основі кожного стандарту, є основними моментами. Надмірна увага до деталей не повинна приховувати необхідність застосування основних стандартів і бажаність працювати над стандартами для розвитку якості. WFME хоче підкреслити, що всі деталі в стандартному документі не обов’язково повинні бути виконані при організації індивідуальної діяльності БПР.

WFME вважає, що набір стандартів, який пропонує перспективу розвитку від досягнення базового до якісного рівня розвитку, може бути використаний у всьому світі як інструмент для забезпечення якості та розвитку БПР такими способами:

— Учасники БПР

Стандарти забезпечують основу, за якою окремі лікарі та медична професія можуть оцінювати себе в процесі добровільної самооцінки та самовдосконалення. Це має бути доповнено відгуками колег та оцінкою результатів, коли це доречно.

— Провайдери БПР

Стандарти повинні стати основою для провайдерів БПР у розробці заходів БПР.

— Монітори БПР

Залежно від місцевих потреб і традицій стандарти також повинні використовуватися національними або регіональними агентствами, які займаються наглядом, моніторингом, затвердженням та акредитацією БПР.

Процес і принципи перегляду

Було вирішено, що стандарти WFME мають залишатися сформульованими як поєднання процесу, структури, змісту, результатів/компетенцій, оцінювання і стандартів навчального середовища.

План, використаний для перегляду документа Стандартів БПР у 2015 році, містив:

Етап I

Виготовлення проєкту невеликою робочою групою осіб, пов’язаних з офісом WFME.

Етап II

Збір коментарів і пропозицій щодо змін і доповнень від широкої міжнародної групи експертів, що представляють усі шість регіонів WFME.

Етап III

Презентація зміненого документа для подальших коментарів від основних партнерів WFME, включно з членами Виконавчої ради WFME.

У цій роботі було дотримано початкових передумов для встановлення стандартів для БПР, але було зрозуміло, що слід запровадити систему, яка б дозволила більш чітке представлення стандартів. Анотації повинні надавати роз’яснення і приклади на основі накопиченого досвіду використання стандартів. Формулювання повинні бути гармонізовані між трьома наборами глобальних стандартів WFME.

Загальні принципи, що лежать в основі стандартів, не були змінені під час перегляду, наприклад: використання двох рівнів досягнення, тобто базових стандартів і стандартів розвитку якості, а не лише мінімальних вимог. Лінія розмежування між базовими стандартами і стандартами розвитку якості була розглянута і в деяких випадках змінена відповідно до міжнародних розробок вимог до медичної освіти. Кількість галузей і підзон в основному однакова, але зведені стандарти були розділені, щоб збільшити огляд вмісту стандартів. Послідовність стандартів у деяких випадках змінюється. Було запроваджено систему нумерації, що полегшило посилання на стандарти та обмін інформацією про них.

Як і у випадку зі стандартами базової медичної освіти і післядипломної медичної освіти, було визнано бажаним чітко розмістити й визначити відповідальність за виконання стандартів. Оскільки відповідальність за БПР може бути розподілена між різними агентами, ми обрали медичну професію як загальну відповідальну діючу особу. Чітка відповідальність за дії для досягнення всіх стандартів тепер покладена на професію через її авторитетні органи, а також на окремого лікаря.

Класифікація стандартів була збережена близькою до оригіналу, але для уточнення змісту знадобилося незначне переформулювання деяких сфер і стандартів. Повторення і накладання зменшено. Кілька стандартів вказують на те, що потрібна реалізація, а не просто формулювання політики.

Переглянутий набір стандартів WFME виглядає дещо детальнішим, ніж попередня версія. Однак це більше результат редакційної перевірки.

Для кращого розуміння кількість анотацій було розширено. Намір полягає в тому, щоб уточнити значення стандартів, насамперед шляхом пояснення і наведення прикладів діяльності та умов, беручи до уваги соціальні й культурні відмінності. Це також має полегшити планування збору даних для самооцінювання і зовнішнього оцінювання та забезпечити більш безпечну основу для перекладів.

Глобальні стандарти WFME щодо покращання якості БПР

Визначення

Безперервний професійний розвиток, поняття ширше, ніж безперервна медична освіта, стосується постійного розвитку багатогранного характеру медичної практики, охоплюючи, крім знань і навичок медичної практики, ширші сфери професіоналізму (наприклад, медичні, управлінські, соціальні й особисті предмети), необхідні для якісного професійного виконання. Він включає всі види діяльності, які лікарі здійснюють офіційно й неофіційно, щоб підтримувати, оновлювати, розвивати й покращувати свої знання, навички і ставлення у відповідь на потреби своїх пацієнтів.

У стандартному документі йдеться про термін «медична професія»:

— професія як група, яка зазвичай діє через свої професійні асоціації, медичні наукові товариства, медичні коледжі, медичні школи/університети, медичні академії та національні регулятивні органи, які здійснюють нагляд за системою БПР;

— окремі представники професії, окремі лікарі, які піклуються про власне БПР, наприклад, читаючи медичні журнали, вивчаючи Інтернет або беручи участь у курсах БПР.

WFME рекомендує наступний набір глобальних стандартів БПР. Набір стандартів поділено на 9 сфер і 32 підсфери з урахуванням складної взаємодії та зв’язків між ними.

СФЕРИ визначаються як широкі компоненти процесу, структури, змісту, результатів/компетенцій, оцінювання і навчального середовища БПР, ними охоплені:

1. Місія та результати.

2. Освітня програма.

3. Оцінка та документація.

4. Індивідуальний лікар.

5. Забезпечення БПР.

6. Освітні ресурси.

7. Оцінка діяльності БПР.

8. Організація.

9. Постійне оновлення.

ПІДСФЕРИ визначаються як конкретні аспекти сфери, що відповідають показникам ефективності.

СТАНДАРТИ визначені для кожної підсфери з використанням двох рівнів досягнення:

Базовий стандарт

Це означає, що стандарт має бути дотриманий і виконання продемонстровано під час оцінювання БПР.

Основні стандарти виражаються словом «обов’яз-ково».

Стандарт розвитку якості

Мається на увазі, що стандарт відповідає міжнародному консенсусу щодо найкращої практики БПР. Виконання або ініціативи щодо виконання деяких або всіх таких стандартів повинні бути задокументовані. Виконання цих стандартів змінюватиметься залежно від стадії та розвитку діяльності БПР, наявних ресурсів, освітньої політики та інших місцевих умов, що впливають на пріоритети й можливості навчання. Навіть найдосконаліші програми можуть не відповідати всім стандартам.

Стандарти розвитку якості виражаються словом «треба».

АНОТАЦІЇ використовуються для уточнення, розширення або прикладів формулювань стандартів. Ніяких нових вимог в анотації не вводиться.

Перелік прикладів в анотаціях в одних випадках є вичерпним, в інших — ні. Слід також зазначити, що БПР рідко використовуватиме і матиме всі характеристики, згадані в прикладах.

Стандарти

Перегляд глобальних стандартів WFME для підвищення якості безперервного професійного розвитку лікарів 2015 року, що включає загалом 76 основних стандартів, 62 стандарти розвитку якості та 80 анотацій, подано в наступному розділі.

1. Місія та результати

1.1. Місія

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— визначити місію постачальників БПР і діяльність БПР (B.1.1.1);

— оприлюднити місію сектора охорони здоров’я, який вона обслуговує (B 1.1.2);

— будувати місію:

- на оцінці потреб (B 1.1.3);

- загальній потребі професіонала досліджувати, розвивати й розглядати нові сфери компетенції (B 1.1.4);

- обмірковуванні й обговоренні з колегами власної та чужої практики (B 1.1.5);

— збалансувати місію між загальною і конкретною діяльністю (B 1.1.6);

— включити в місію:

- вимоги, визначені ролями й очікуваними компетенціями щодо клінічних навичок, теоретичних знань, ставлення і комунікативних навичок щодо організації клінічної роботи, викладання, дослідження чи адміністрування (B 1.1.7);

- аспекти медичної етики/біоетики (B 1.1.8);

- продовження проведеного навчання (B 1.1.9);

- тренування вміння судити в складних і непередбачуваних ситуаціях (B 1.1.10);

- врахування потреб громади у сфері охорони здоров’я, потреб системи надання медичних послуг та інших аспектів соціальної відповідальності (B 1.1.11).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має забезпечити виконання місії:

— заохочує і підтримує лікарів у покращанні ефективності їхньої практики (Q 1.1.1);

— розглядає зобов’язання покращити умови для ефективного БПР (Q 1.1.2).

Анотації:

— Місія забезпечує всеосяжну структуру, з якою мають бути пов’язані всі інші аспекти програми. Заява про місію включатиме загальні та конкретні питання, що стосуються інституційних, національних, регіональних і, якщо доречно, глобальних потреб охорони здоров’я. Місія в цьому документі включає бачення БПР.

— Постачальники БПР можуть бути незалежними або частиною організації, наприклад Міністерство охорони здоров’я, професійна організація або медичний коледж.

— Діяльність БПР включатиме всі окремі або формалізовані елементи БПР. Індивідуальні елементи включатимуть читання, роздуми, дискусії з однолітками й відвідування таких установ, як медичні школи, лікарні й лабораторії. Якщо доречно, це також включатиме відвідування лабораторій навичок. Щодо формалізованих елементів — див. 6.5, анотації.

— Оцінка потреб може ґрунтуватися на офіційних оцінках незалежно від того, чи є частиною процедур повторного ліцензування, чи ні. Це передбачає виконання тестів на знання, навички та ставлення, експертну оцінку, систематичний огляд практики, такої як аудит або аналіз значущих подій. Неформальна оцінка була б більш поширеним і настільки ж ефективним способом, який є частиною повсякденної клінічної практики: обдумування практики, роздуми про помилки або отримання скарг і зворотного зв’язку і взаємодія з командою. Професійне навчання також допоможе лікарям справлятися з непередбачуваними майбутніми клінічними вимогами і, отже, спиратися на широку базу знань і досвіду, крім того, щоб компенсувати недоліки минулої практики.

— Обмірковування й обговорення можуть відбуватися з колегою або наставником, щоб визначити та прояснити освітні потреби.

— Організація клінічної роботи включатиме базові навички менеджменту, формування команди й лідерства.

— Подальший контроль за проведеним навчанням зміцнює навчання і пропонує можливості для поширення й обміну такими знаннями з іншими, що приводить до корисних змін у методах практики. Крім того, можна оцінити ефективність БПР, проведеного щодо початкової потреби або причини для цього.

— До складних і непередбачуваних ситуацій належать ситуації, у яких виникає високий рівень невизначеності та парадокс є поширеним явищем. Негласний контракт між лікарями й людьми, яких вони обслуговують, вимагає здатності знати, що є «найкращим» у будь-яких конкретних обставинах, а не те, що є «правильним» у якомусь абсолютному сенсі. Загальний нагляд, імпровізації та професійні судження є центральними для медичної практики.

— Соціальна підзвітність включатиме готовність і здатність реагувати на потреби суспільства, пацієнтів, секторів охорони здоров’я та пов’язаних зі здоров’ям секторів, а також робити внесок у національний і міжнародний розвиток медицини шляхом розвитку компетенцій у сфері охорони здоров’я, медичної освіти та медичних досліджень.

Соціальна підзвітність іноді використовується як синонім соціальної відповідальності та соціальної здатності реагувати. У питаннях, що не залежать від професії, він все одно демонструватиме соціальну відповідальність через адвокацію та пояснення стосунків і привернення уваги до наслідків політики.

— Практична ефективність стосуватиметься функції лікаря в будь-якій з його/її ролей, див. 1.3, результати, анотації.

1.2. Професіоналізм та професійна автономія

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— забезпечити, щоб діяльність БПР служила меті підвищення професійного та особистого розвитку лікарів (B 1.2.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має забезпечити:

— щоб процес БПР зміцнював потенціал лікарів діяти автономно в плануванні й виборі діяльності БПР у найкращих інтересах своїх пацієнтів і суспільства (Q 1.2.1);

— академічну свободу (Q 1.2.2).

Анотації:

— Професіоналізм описує знання, навички, ставлення, цінності й поведінку, які очікуються від людей під час їхньої практики, і включає в себе навички навчання протягом усього життя та підтримки компетентності, інформаційної грамотності, командної роботи та комунікативних навичок, етичної поведінки, чесності, альтруїзму, емпатії, служіння іншим, дотримання професійних кодексів, справедливість і повагу до інших, включно зі здатністю виступати як адвокат пацієнта і враховувати безпеку пацієнта. Сприйняття професіоналізму має відображати будь-які етичні вказівки національного медичного регулятора.

— Автономія у стосунках між пацієнтом і лікарем має гарантувати, що лікарі завжди приймають обґрунтовані рішення в інтересах своїх пацієнтів і суспільства на основі найкращих наявних доказів. Автономія, пов’язана з навчанням лікарів, означає, що вони мають значний вплив на рішення про те, що вивчати і як планувати й проводити навчальну діяльність. Це також передбачає доступ до знань і навичок, необхідних лікарям, щоб бути в курсі, щоб задовольнити потреби своїх пацієнтів і суспільства, а також те, що джерела знань є незалежними та неупередженими. Діючи автономно, слід враховувати можливі вказівки.

— Особистісний розвиток лікарів у цьому контексті обмежується тим, що має відношення до забезпечення більш безпечної основи для медичної практики та професії.

— Академічна свобода включатиме належну свободу вираження поглядів, свободу дослідження та публікації.

1.3. Результати БПР

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— визначити очікувані результати БПР, які:

- є достатніми для підтримки та розвитку компетентностей, необхідних для задоволення потреб окремого лікаря, медичної професії, пацієнтів і суспільства (B 1.3.1);

- забезпечують належне ставлення лікарів до колег та іншого медичного персоналу, пацієнтів та їх родичів (B 1.3.2);

- висвітлюють вимоги до самостійного навчання впродовж життя (B 1.3.3);

- базуються на клінічних даних (B 1.3.4);

— оприлюднити очікувані результати (B 1.3.5).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має за консультації з професійними організаціями:

— переконатися, що знання, отримані в результаті БПР, передаються колегам (Q 1.3.1).

Анотації:

— Результати/компетенції стосуються тверджень про знання, навички та ставлення, які лікарі демонструють у результаті діяльності БПР. Результати можуть бути запланованими або отриманими. Передбачувані результати часто використовуються для формулювання освітніх/навчальних цілей.

Знання включатимуть концептуальні та процедурні знання; практична мудрість випливає з поєднання цього. Зв’язок між знаннями лікарів і їх практикою не є прямим. Нові знання не завжди спрямовані на практику.

Характеристики та досягнення, які лікар демонструватиме після завершення діяльності БПР, можна класифікувати за ролями лікаря, включно з такими: (а) практикуючий лікар або медичний експерт, (b) комунікатор, (c) співробітник/працівник групи, (d) лідер/менеджер або адміністратор, (e) захисник здоров’я, (f) педагог із питань охорони здоров’я, (g) науковець, (h) викладач, супервізор і інструктор для колег, медичних та інших медичних професій і (i) професіонал. Подібні рамки можна визначити.

Результати/компетенції, які мають стосунок до БПР, залежно від місцевих потреб, інтересів і традицій і на рівні, визначеному обраною сферою медицини, охоплюватимуть наступне:

- належний, ефективний і милосердний догляд за пацієнтами для вирішення проблем зі здоров’ям і зміцнення здоров’я, включаючи безпеку пацієнтів;

- медичні знання та розуміння (а) базових біомедичних наук, (b) поведінкових і соціальних наук, (c) медичної етики, прав людини та медичної юриспруденції, що мають стосунок до медичної практики, і (d) клінічних наук, включно з клінічними навичками щодо діагностичних процедур, практичних процедур, навичок спілкування, лікування (включаючи паліативну допомогу) і профілактики захворювань, зміцнення здоров’я та реабілітації. Це також включає в себе клінічне міркування і вирішення проблем, а також навички в стосунках між лікарем і пацієнтом з акцентом на співчутливому ставленні та людяності;

- оцінку й використання нових наукових знань для постійного оновлення та вдосконалення клінічної практики;

- міжособистісні й комунікативні навички;

- виконувати функції супервізора, тренера та викладача щодо колег, студентів-медиків та інших медичних працівників;

- науковий потенціал для сприяння розвитку й дослідженням у вибраній галузі медицини;

- професіоналізм, включно із зацікавленістю і здатністю виступати як адвокат пацієнта та уникненням комерційної експлуатації медичних послуг;

- знання питань громадського здоров’я і політики охорони здоров’я.

— Розвиток компетенцій включатиме розширення та поглиблення наявних знань і навичок, окрім діяльності, яка виконується для задоволення ширших потреб або цілей навчання.

— Належна поведінка передбачає письмовий кодекс професійної та особистої поведінки.

— Навчання протягом усього життя — це професійний обов’язок підтримувати сучасні знання та навички за допомогою оцінювання, аудиту, обмірковування або заходів БПР.

— Клінічні дані включатимуть результати діагностичних процедур і лікування, включно з результатами операцій і частотою побічних ефектів.

1.4. Участь у формулюванні місії та результатів

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— визначити місію та очікувані результати діяльності БПР у співпраці з основними зацікавленими сторонами (B 1.4.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— базувати формулювання місії та передбачуваних результатів діяльності БПР на внеску інших зацікавлених сторін (Q 1.4.1).

Анотації:

— Основні зацікавлені сторони включатимуть окремих лікарів, професійні асоціації чи організації, медичні наукові товариства, медичні школи/університети, організації та установи післядипломної освіти, роботодавців, відповідних постачальників БПР, постачальників медичних послуг та урядові органи.

— Інші зацікавлені сторони включатимуть представників інших медичних професій, пацієнтів, громаду і громадськість (наприклад, користувачів систем надання медичної допомоги, включно з організаціями пацієнтів). Інші зацікавлені сторони також включатимуть інших представників академічного й адміністративного персоналу, медичних шкіл, органів освіти й охорони здоров’я, професійних організацій і медичних наукових товариств.

2. Освітня програма

2.1. Рамки діяльності БПР

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— пристосовувати діяльність БПР до потреб і побажань окремих лікарів, визнаючи потреби системи охорони здоров’я (B 2.1.1);

— забезпечувати й підтримувати діяльність БПР (B 2.1.2);

— охоплювати інтегрований практичний і теоретичний компоненти (B 2.1.3);

— гарантувати, що діяльність БПР здійснюється відповідно до політики представницьких професійних організацій, включаючи визнання діяльності (B 2.1.4);

— включати дотримання етичних міркувань (B 2.1.5).

Стандарти розвитку якості:

Медична професія має:

— скористатися перевагами різноманітних методів викладання і навчання для БПР (Q 2.1.1);

— стимулювати взаємодію з колегами в навчальних мережах, де це доречно, для обміну досвідом і отримання користі від спільного навчання (Q 2.1.2);

— заохочувати співпрацю та взаємне визнання через відповідні рамки як на національному, регіональному, так і на глобальному рівнях (Q 2.1.3).

Анотації:

— Рамки діяльності БПР у цьому документі посилаються на специфікацію освітньої програми, включно із заявою про заплановані освітні результати (див. 1.3), зміст/навчальний план, навчальний досвід і процеси програми (див. 2.2, 2.3). Крім того, структура включатиме опис запланованих методів викладання та навчання (див. 4.2), методів оцінювання (див. 3.1) і керівництво для учнів (див. 5.2).

— Інтеграція практичних і теоретичних компонентів може мати місце в дидактичних навчальних сесіях і досвіді догляду за пацієнтами під наглядом, а також шляхом самостійного й активного навчання.

— Навчальні методи включатимуть курси, лекції, семінари, діяльність на основі проблем і випадків, практичне навчання, навчання нових діагностичних методів або інтервенційних процедур, участь у конференціях, використання комп’ютерних систем моделювання та індивідуальне читання (включно з використанням Інтернету), самооцінку бази знань і виконання практики, дослідницькі проєкти, а також навчальні візити й клінічний досвід.

— Мережі включатимуть зустрічі з колегами та обмін інформацією в мережі, обговорення і консультування. Вони також можуть включати інших медичних працівників та інших відповідних осіб.

2.1. Науковий метод

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— твердо базувати зміст діяльності БПР на науці, доказовій медицині та досвіді, коли це можливо (B 2.2.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— організовувати й використовувати заходи БПР для того, щоб:

- полегшити доступ до оновлених доказів, наукових результатів і практичного досвіду (Q 2.2.1);

- покращити організацію та практику системи надання медичної допомоги, спираючись на нові докази (Q 2.2.2);

- використовувати знання відповідних наукових методів для вдосконалення навичок критичної оцінки лікарів (Q 2.2.3).

Анотації:

— Доказова медицина означає медицину, засновану на документації, випробуваннях і прийнятих наукових результатах.

2.2. Зміст діяльності з БПР

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— забезпечити різноманітний та індивідуально відповідний зміст діяльності БПР, щоб дозволити лікарям розвивати свою практику (B 2.3.1);

— організовувати заходи БПР, приділяючи належну увагу безпеці й автономії пацієнтів (B 2.3.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— обирати зміст діяльності БПР на основі самостійних планів навчання окремих лікарів відповідно до їхніх різноманітних професійних ролей (Q 2.3.1);

— організовувати діяльність БПР з урахуванням результатів діалогу з роботодавцями (Q 2.3.2).

Анотації:

— Уміст охоплюватиме такі аспекти:

- фундаментальні біомедичні науки (включають — залежно від місцевих та індивідуальних потреб — анатомію, біохімію, біофізику, клітинну біологію, генетику, імунологію, мікробіологію (бактеріологію, паразитологію та вірусологію), молекулярну біологію, патологію, фармакологію, фізіологію);

- клінічні науки (включно з вибраними клінічними або лабораторними дисциплінами та іншими відповідними клінічними/лабораторними дисциплінами);

- поведінкові й соціальні науки (включають — залежно від місцевих та індивідуальних потреб — біостатистику, громадську медицину, епідеміологію, глобальну охорону здоров’я, гігієну, медичну антропологію, медичну психологію, медичну соціологію, громадську охорону здоров’я та соціальну медицину і нададуть знання, концепції, методи, навички та ставлення, необхідні для розуміння соціально-економічних, демографічних і соціально-культурних детермінант причин, поширення і наслідків проблем зі здоров’ям);

- істотна інтеграція фундаментальних біомедичних наук, поведінкових і соціальних наук, а також клінічних наук у діяльності БПР.

— Різноманітний та індивідуально прийнятний зміст діяльності БПР стосується ширших або вужчих потреб лікарів залежно від характеру їх практики, дозволяє особисті інтереси і розвиток, а також стосується розгляду національних і регіональних пріоритетів.

— Різні професійні ролі лікарів, див. 1.3, анотації.

2.3. Зв’язок між БПР і сферою діяльності

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— пристосовувати заходи БПР для заповнення прогалин у знаннях, навичках, ставленнях і здібностях до управління, виявлених під час оцінювання послуги або шляхом індивідуальних роздумів, або перегляду практики й особистого плану навчання (B 2.4.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— забезпечити, щоб діяльність БПР розглядалася як невід’ємна частина медичної практики, відображена в бюджетах, розподілі ресурсів, умовах праці та плануванні часу, а також беручи до уваги, що діяльність БПР може обмежувати надання послуг (Q 2.4.1).

Анотації:

— Щоб переконатися, що прогалини в знаннях, навичках, ставленнях і здібностях до управління виявлені та вжито відповідних заходів, рекомендується оцінка потреб колегами і/або самооцінка.

3. Оцінка та документація

3.1. Методи оцінювання

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— сформулювати та реалізувати політику оцінки діяльності БПР (B 3.1.1);

— розробити та визначити відповідні методи оцінювання (B 3.1.2).

Стандарти розвитку якості:

Медична професія має:

— сприяти належному розвитку оцінювання діяльності БПР (Q 3.1.1).

Анотації:

— Відповідні методи оцінювання, окрім традиційних форм іспиту з використанням нормативних і критеріальних суджень, включатимуть розгляд різноманітних інструментів для самооцінювання, використання особистих навчальних портфоліо або журналів і спеціальні типи оцінювання, наприклад відвідування сайтів колегами, узгоджений протокол і порівняння з аналогічними результатами колег. Вони також включатимуть системи для виявлення плагіату і запобігання йому.

3.2. Документування діяльності БПР

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— створити системи для систематичного і прозорого моніторингу та документування участі в БПР (B 3.2.1);

— створювати, якщо це доцільно, персональні навчальні портфоліо, якими можна ділитися з однолітками (B 3.2.2);

— використовувати систематичне документування діяльності БПР як формувальний інструмент навчання (B 3.2.3);

— використовувати зворотній зв’язок щодо актуальності та якості заходів БПР для планування БПР (B 3.2.4).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— гарантувати, що документування діяльності БПР визнає фактичне навчання й базується на підвищенні компетенцій, а не просто на участі в діяльності БПР (Q 3.2.1).

Анотації:

— У деяких країнах системи моніторингу включатимуть механізми контролю, часто юридично обґрунтовані, розроблені медичними професійними організаціями або органами ліцензування. У деяких країнах це також включатиме вимоги щодо систематичної повторної сертифікації, що передбачає розробку систем іспитів або інших типів повторної оцінки, наприклад кількість кредитів, необхідних для повторної сертифікації. Такі системи включатимуть специфікацію необхідних видів БПР.

— Інструмент формуючого навчання включатиме різні типи самооцінювання.

— Система документації включала б використання різних типів сертифікатів і дипломів.

4. Індивідуальний лікар

4.1. Мотивація

Основні стандарти:

Медична професія повинна:

— забезпечити, щоб надання високоякісної медичної допомоги було рушійною силою для участі лікарів у діяльності БПР (B 4.1.1);

— усвідомлювати у своєму плануванні, що окремі лікарі несуть основну відповідальність за свою участь у діяльності БПР (B 4.1.2);

— стимулювати окремого лікаря до участі в діяльності БПР (B 4.1.3);

— пропонувати академічні консультації, коли це необхідно (B 4.1.4);

— стимулювати лікарів до оцінки індивідуальної освітньої цінності наявних видів БПР (B 4.1.5);

— вибрати відповідну діяльність, яка відповідає навчальним вимогам окремого лікаря, наприклад, на основі клінічних даних (B 4.1.6).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має забезпечити, щоб:

— система БПР підвищувала мотивацію до навчання (Q 4.1.1);

— діяльність БПР визнавалася професійною діяльністю, що є гідною поваги (Q 4.1.2).

Анотації:

— Високоякісна медична допомога означає надання медичної допомоги відповідно до загальноприйнятих принципів, викладених, наприклад, медичними науковими товариствами або національними, регіональними та глобальними радами охорони здоров’я. Це також включало б співчутливе піклування, тобто усвідомлення аспектів пацієнта та сім’ї.

— Стимулювання окремого лікаря передбачає рівний доступ до діяльності БПР.

— Академічне консультування включатиме запитання, пов’язані з вибором діяльності БПР.

— Мотивація до навчання та навички для навчання протягом усього життя можуть стимулюватися під час базової медичної освіти і посилюватися в рамках післядипломної медичної освіти.

— Визнана заслугою професійна діяльність включатиме підвищення особистого задоволення, винагороди, підвищення і/або винагороди.

— Клінічні дані, див. 1.3, анотації.

4.2. Стратегії навчання

Основні стандарти:

Медична професія повинна розвивати:

— здатність окремого лікаря систематично планувати, виконувати й документувати практичне навчання у відповідь на визначені навчальні потреби (B 4.2.1);

— способи допомоги лікарям у визначенні потреб у БПР (B 4.2.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— вимагати, щоб діяльність лікарів щодо БПР ґрунтувалася на стратегіях навчання, які адаптовані до особистості (Q 4.2.1);

— заохочувати використання дистанційного навчання (Q 4.2.2).

Анотації:

— Навчання, засноване на практиці, передбачає обмірковування власної практики для стимулювання навчання та вдосконалення. Це може статися шляхом систематичного аналізу даних пацієнтів і популяції або шляхом не-офіційного обмірковування індивідуальної практики.

4.3. Вплив окремих лікарів на БПР

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— надати лікарям, коли це доцільно, можливість обговорити свої навчальні потреби з постачальниками БПР (B 4.3.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— залучати лікарів до планування і реалізації заходів БПР (Q 4.3.1).

Анотації:

— Постачальники БПР включатимуть насамперед професійні асоціації та організації, національні, регіональні та глобальні медичні наукові товариства, медичні школи/університети, інститути післядипломної освіти, роботодавців у системі охорони здоров’я та інших осіб, таких як органи охорони здоров’я, фармацевтична промисловість і промисловість медичного обладнання, компанії в інформаційних технологіях, товариства споживачів.

— Участь у плануванні та реалізації включатиме участь у групах або комітетах, відповідальних за планування програм на місцевому чи національному рівнях. Включатиме запитання, пов’язані з місією, результатами, структурою, оцінкою та управлінням.

4.4. Умови праці

Основні стандарти

Медична професія повинна забезпечити:

— умови роботи та працевлаштування лікарів на практиці, які забезпечують захищений час та інші ресурси для діяльності БПР (B 4.4.1);

— можливість для лікаря обміркувати практику (B 4.4.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— створити системи визнання лікарів або інші види стимулів, які дозволять їм брати участь у широкому спектрі заходів БПР, що відповідають їхнім потребам (Q 4.4.1).

Анотації:

— Інші види заохочення включають системи оплати праці лікарів.

5. Забезпечення БПР

5.1. Політика визнання

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— забезпечити систему оцінки та визнання надання БПР і/або окремих заходів БПР (B 5.1.1);

— створити механізм для авторизації формалізованої структури надання БПР за погодженням з відповідними органами влади на основі погоджених критеріїв (B 5.1.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— вимагати, щоб постачальники БПР мали змогу описати освітню основу своєї діяльності, включно з доступом до освітньої експертизи (Q 5.1.1).

Анотації:

— Забезпечення БПР включатиме всі види БПР, а не лише формалізовану діяльність БПР.

— Визнання надання БПР включатиме створення національних установ з акредитації.

— Освітня експертиза, див. 6.7, анотації.

5.2. Обов’язки провайдера та розвиток провайдера

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— гарантувати, що діяльність із БПР відповідає загальноприйнятим вимогам якості освіти (B 5.2.1);

— гарантувати, що будь-які конфліктні інтереси щодо надання БПР чітко визначені, оголошені та належним чином оброблені (B 5.2.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— встановити допустимі норми забезпечення діяльності БПР (Q 5.2.1);

— забезпечити дотримання норм постачальниками БПР (Q 5.2.2);

— вимагати, щоб провайдери під час планування та проведення своєї діяльності демонстрували використання ефективних і дієвих методів і технологій навчання (Q 5.2.3).

Анотації:

— Конфлікт інтересів означає неналежний вплив на надання БПР, у тому числі неналежну рекламну діяльність.

— Прийнятні норми стосуватимуться таких сфер, як зміст, методи й оцінювання.

5.3. Роль медичних шкіл

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— сприяти залученню медичних вишів до підвищення якості діяльності БПР (B 5.3.1);

— забезпечити, щоб медичні школи через навчальну програму базової медичної освіти готували студентів до навчання впродовж життя, тим самим стимулюючи мотивацію та здатність брати участь у діяльності БПР (B 5.3.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— заохочувати медичні навчальні заклади здійснювати діяльність з БПР, коли це доречно (Q 5.3.1);

— стимулювати медичні навчальні заклади до проведення досліджень діяльності БПР (Q 5.3.2).

Анотації:

— Медичні школи — це освітні організації, які надають базову (бакалаврську) програму з медицини та є синонімом медичного факультету, медичного коледжу, медичної академії чи медичного університету. Медичний навчальний заклад може бути частиною або філією університету або може бути незалежною установою такого рівня. Медичні школи включатимуть академічні навчальні лікарні.

6. Освітні ресурси

6.1. Фізичні засоби

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— забезпечити доступ до відповідної фахової літератури (B 6.1.1);

— забезпечити доступ до обладнання для навчання навичок (B 6.1.2);

— пропонувати безпечне середовище навчання (B 6.1.3).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— забезпечити оцінку та регулярне оновлення фізичної бази й обладнання для навчання навичок для забезпечення належних умов для діяльності БПР (Q 6.1.1).

Анотації:

— Фізична база місця навчання включатиме лекційні аудиторії, навчальні кімнати, лабораторії, бібліотеки, обладнання інформаційних технологій, лабораторії навичок і місця для відпочинку, де це доречно.

6.2. Настройки навчання

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— переконатися, що заходи БПР проводяться в умовах навчання та обставинах, які сприяють ефективному навчанню (B 6.2.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— підтримувати формальну й неформальну спів-працю із зацікавленими сторонами з метою отримання широкого спектра навчальних установок (Q 6.2.1).

Анотації:

— Навчальні заклади включатимуть лікарні з відповідним поєднанням первинних, вторинних і третинних послуг і достатньою кількістю палат для пацієнтів і діагностичних відділень, лабораторій, амбулаторних служб (включаючи первинну медичну допомогу), клінік, закладів первинної медичної допомоги, медичних центрів, хоспісів та інших закладів громадського здоров’я. Клінічне навчання також включатиме використання лабораторій навичок.

— Зацікавлені сторони включатимуть директора, а також інші зацікавлені сторони, див. 1.4, анотації.

6.3. Інформаційні технології

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— забезпечити доступ до веб- або інших електрон-них засобів масової інформації (B 6.3.1);

— використовувати інформаційно-комунікаційні технології ефективним і етичним способом як інтегровані частини діяльності БПР (B 6.3.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— стимулювати лікарів до компетентності у використанні інформаційно-комунікаційних технологій:

- для самостійного навчання (Q 6.3.1);

- спілкування з колегами (Q 6.3.2);

- доступ до відповідних даних пацієнтів та інформаційних систем охорони здоров’я (Q 6.3.3);

- управління пацієнтом/практикою (Q 6.3.4).

Анотації:

— Ефективне використання інформаційно-комунікаційних технологій включатиме використання комп’ютерів, стільникових/мобільних телефонів, внутрішніх і зовнішніх мереж та інших засобів, а також координацію з бібліотечними службами.

— Етичне використання стосується проблем, пов’язаних з конфіденційністю як для лікаря, так і для пацієнта, внаслідок розвитку технологій у медичній освіті та охороні здоров’я. Відповідні запобіжні заходи будуть включені до відповідної політики для сприяння безпеці лікарів і пацієнтів, одночасно надаючи їм можливість використовувати нові інструменти.

6.4. Взаємодія з колегами

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— заохочувати співпрацю з колегами та іншими медичними працівниками в діяльності БПР (B 6.4.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— залучати лікарів до розвитку компетенцій колег, у тому числі лікарів, які навчаються, студентів і суміжного медичного персоналу (Q 6.4.1).

Анотації:

— Співпраця з іншими медичними працівниками сприяла б міждисциплінарному навчанню.

6.5. Формалізована діяльність БПР

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— у співпраці із зацікавленими сторонами розробити системи, які заохочують і визнають участь у місцевих, національних і міжнародних заходах БПР, наукових зустрічах та інших формалізованих заходах (B 6.5.1);

— забезпечити можливість лікарям відвідувати офіційні заходи БПР (B 6.5.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— забезпечити можливість лікарям планувати та виконувати спеціальні заходи БПР, наприклад поглиблене навчання для підвищення рівня своїх компетенцій (Q 6.5.1).

Анотації:

— Формалізована діяльність БПР включатиме відвідування курсів або лекцій, електронне навчання, інституційне, національні та міжнародні конференції, участь у науковій та організаційній діяльності.

— Зацікавлені сторони включатимуть директора, а також інші зацікавлені сторони, див. 1.4, анотації.

6.6. Медичні дослідження та наука

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— забезпечити можливості для участі в заходах з розвитку якості в рамках БПР (B 6.6.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— дозволити участь у дослідницьких проєктах у рамках БПР, якщо це доречно (Q 6.6.1).

Анотації:

— Медичні дослідження та стипендії охоплюють наукові дослідження в фундаментальних біомедичних, клінічних, поведінкових і соціальних науках. Медична стипендія означає академічне досягнення передових медичних знань і досліджень. Медична дослідницька основна програма БПР буде забезпечена дослідницькою діяльністю в навчальних закладах або дочірніх установах і/або стипендією та науковою компетентністю викладачів. Вплив медичних досліджень на поточну діяльність БПР полегшить вивчення наукових методів і доказової медицини.

6.7. Освітня експертиза

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— сформувати й упровадити політику щодо використання освітньої експертизи, що передбачає планування, реалізацію та оцінку діяльності БПР (B 6.7.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— забезпечити, щоб окремі лікарі мали доступ до освітнього досвіду та використовували його в діяльності БПР (Q 6.7.1).

Анотації:

— Формування та реалізація політики має включати консультації з директором та іншими зацікавленими сторонами, див. 1.4, анотації.

— Освітня експертиза має займатися проблемами, процесами і практикою медичної освіти і включатиме лікарів, педагогів, психологів та соціологів з досвідом роботи в медичній освіті. Можна надати навчальний підрозділ у навчальному закладі або отримати в іншому національному чи міжнародному закладі.

6.8. Навчання в альтернативних установах

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— сприяти свободі пересування лікарів, щоб сприяти їх здатності отримати досвід, відвідуючи інші заклади чи заклади в межах або за межами країни (B 6.8.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— сприяти — у співпраці із зацікавленими сторонами — національним і міжнародним навчальним візитам для лікарів (Q 6.8.1);

— переконатися, що відповідні органи влади встановлюють відносини з відповідними національними, регіональними та глобальними органами для сприяння наданню і взаємному визнанню діяльності БПР (Q 6.8.2).

Анотації:

— Свобода пересування вказує на необов’язковий характер навчання в альтернативних умовах, наприклад навчання лікарів за межами власної країни.

— Відвідування інших установ передбачає співпрацю, обмін досвідом.

— Зацікавлені сторони включатимуть директора, а також інші зацікавлені сторони, див. 1.4, анотації.

— Для сприяння наданню та взаємному визнанню БПР діяльність включає створення транскордонної БПР.

7. Оцінка діяльності БПР

7.1. Механізми моніторингу й оцінки програм

Основні стандарти

Медична професія повинна створити й застосувати механізми:

— для контролювання діяльності БПР (B 7.1.1);

— оцінювання процесів і результатів діяльності БПР (B 7.1.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має під час моніторингу й оцінки:

— розповісти про місію, очікувані результати, освітню програму, оцінку, якщо така є, документацію, участь окремих лікарів у БПР, забезпечення БПР та освітні ресурси (Q 7.1.1);

— використовувати дані для моніторингу й оцінки отриманих результатів, включно зі здатністю надавати високоякісну допомогу пацієнтам (Q 7.1.2);

— розглянути можливість залучення експертів до надання медичної допомоги та медичної освіти для оцінки БПР (Q 7.1.3).

Анотації:

— Моніторинг програми означатиме регулярний збір даних про ключові аспекти програми з метою забезпечення того, що освіта йде за планом, і для визначення будь-яких сфер, які потребують втручання. Збір даних нерідко є частиною адміністративних процедур у зв’язку з прийомом лікарів, оцінкою та завершенням програми.

— Оцінка програми — це процес систематичного збору інформації для оцінки ефективності та адекватності освітньої програми. Це передбачало б використання надійних і дійсних методів збору та аналізу даних з метою демонстрації якості програми щодо місії та запланованих і отриманих результатів. Залучення зовнішніх рецензентів, а також експертів з медичної освіти й оцінювання і регуляторних органів ще більше підвищить якість БПР.

— Розгляньте можливість залучення експертів для подальшого розширення бази доказів якості. Це полегшило б моніторинг наявних ресурсів, освітніх результатів і переваг, отриманих окремим лікарем.

7.2. Відгуки з провайдерами

Основні стандарти

Медична професія повинна забезпечити:

— постачальники БПР на постійній основі шукають інформацію від цільових лікарів щодо їхньої професійної діяльності та потреб у навчанні (B 7.2.1);

— систематично шукають, аналізують і вживають конструктивні відгуки від учасників діяльності БПР (B 7.2.2);

— інформація про результати зворотного зв’язку надається зацікавленим сторонам (B 7.2.3).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— забезпечити розвиток систем систематичного зворотного зв’язку від учасників БПР до виконавців БПР та органів, відповідальних за діяльність БПР (Q 7.2.1);

— проаналізувати переваги участі лікарів у БПР у зв’язку з їхніми навчальними потребами (Q 7.2.2);

— переконатися, що учасники БПР беруть активну участь в оцінюванні діяльності БПР і використанні результатів у плануванні БПР (Q 7.2.3).

Анотації:

— Зворотний зв’язок включатиме заплановану комунікацію між окремими лікарями та керівниками, щоб забезпечити засоби правового захисту, необхідні для покращання розвитку компетенцій.

— Системами для систематичного зворотного зв’язку можуть бути дані про планування, виконання і результати БПР для певного кола лікарів.

7.3. Залучення зацікавлених сторін

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— залучити основні зацікавлені сторони до своєї програми моніторингу й оцінки (B 7.3.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— для інших зацікавлених сторін:

- дозволити доступ до результатів оцінки курсу й програми (Q 7.3.1);

- отримати їхні відгуки про роботу лікарів (Q 7.3.2);

- отримати їхні відгуки про програму (Q 7.3.3).

Анотації:

— Основними зацікавленими сторонами будуть окремі лікарі й постачальники БПР.

— Інші зацікавлені сторони, див. 1.4, анотації.

8. Організація

8.1. Документація та потреби для планування БПР

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— планувати діяльність БПР на основі формулювання місії та визначення результатів (B 8.1.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— розробити системи, які забезпечують документацію щодо якості практики, відстеження результатів і порівняння груп однолітків для сповіщення лікарів і основних зацікавлених сторін (Q 8.1.1).

Анотації:

— Заява місії, див. 1.1.

— Визначення результатів, див. 1.3.

— Основні зацікавлені сторони, див. 1.4, анотації.

8.2. Академічне лідерство

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— нести відповідальність за керівництво й організацію діяльності БПР (B 8.2.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— забезпечити регулярну оцінку професійного лідерства щодо досягнення місій і результатів діяльності БПР (Q 8.2.1).

Анотації:

— Керівництво та організація включатиме медичні асоціації, медичні товариства та інші професійні організації. Численні інші установи забезпечуватимуть діяльність з БПР, не підпорядковану безпосередньо медичній професії, включаючи комерційні медичні компанії, фармацевтичну/медико-технічну промисловість, споживачів і споживчі організації та комерційних постачальників БПР. Формалізовані заходи БПР, які традиційно проводяться вчителями, забезпечуватимуть і підтримуватимуть такі заклади, як медичні школи/університети чи інститути післядипломної освіти, професійні організації, національні та міжнародні наукові організації, місцеві чи національні органи охорони здоров’я, а також фармацевтичні/медичні установи з технічною промисловістю.

8.3. Освітній бюджет і розподіл ресурсів

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— створити бюджетні системи для фінансування та підтримки діяльності БПР у відповідь на потреби, визначені професією та постачальниками БПР (B 8.3.1);

— забезпечити, щоб фінансування діяльності БПР у принципі входило до складу витрат системи охорони здоров’я (B 8.3.2).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— організувати системи фінансування діяльності з БПР, забезпечуючи незалежність вибору лікарем діяльності з БПР (Q 8.3.1).

Анотації:

— Бюджетні системи залежатимуть від бюджетної практики в країні.

8.4. Адміністрація

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— забезпечити адекватне управління діяльністю БПР (B 8.4.1).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— забезпечити, щоб адміністративні структури для формалізованої діяльності БПР сприяли забезпеченню якості і вдосконалення (Q 8.4.1)

Анотації:

— Адекватне управління означатиме достатній опис, оцінку й документування діяльності БПР і їх організації та залежатиме від ефективної взаємодії між окремим лікарем і постачальником БПР.

9. Постійне оновлення

Основні стандарти

Медична професія повинна:

— ініціювати процедури регулярного перегляду та оновлення процесу, структури, змісту, результатів/компетенцій, оцінювання і навчального середовища програми (B 9.0.1);

— усувати задокументовані недоліки в діяльності БПР (B 9.0.2);

— виділяти ресурси для постійного оновлення діяльності БПР (B 9.0.3).

Стандарти розвитку якості

Медична професія має:

— базувати процес оновлення на проспективних дослідженнях і аналізах, а також на результатах місцевої оцінки та літературі з медичної освіти (Q 9.0.1);

— забезпечити, щоб процес оновлення та реструктуризації призвів до перегляду політики та практики діяльності БПР відповідно до минулого досвіду, поточної діяльності та майбутніх перспектив (Q 9.0.2);

— вирішити наступні питання в процесі відновлення діяльності БПР:

- адаптація місії та результатів до наукової, соціально-економічної та культурної сфери розвитку суспільства (Q 9.0.3);

- перегляд і визначення компетенцій, необхідних для включення наукового прогресу медицини та мінливих потреб суспільства (Q 9.0.4);

- перегляд системи навчання і навчальних методів, щоб переконатися, що вони відповідні й актуальні (Q 9.0.5);

- розробка методів самооцінки та навчання на основі практики для сприяння навчанню лікарів протягом усього життя (Q 9.0.6);

- розвиток організаційних та управлінських структур, щоб допомогти лікарям надавати високоякісну допомогу і задовольняти нові потреби своїх пацієнтів (Q 9.0.7);

- обмірковування та постійне вдосконалення змісту і методів (Q 9.0.8).

Анотації:

— Проспективні дослідження включатимуть дослідження і навчання для збору й отримання даних і доказів щодо досвіду конкретної країни з найкращою практикою.

Список літератури

Список літератури охоплює публікації та документи, які надають передумови й розвиток стандартів WFME, а також посилання на поточні сторінки, що ілюструють, але не повністю, поточний (станом на вересень 2015 року) розвиток галузі стандартів медичної освіти.

Попередні й сучасні стандарти WFME

World Federation of Medical Education (WFME). Basic Medical Education. WFME Global Standards for Qua-lity Improvement [Internet]. 2003. Available from: http://wfme.org/standards/bme/3-quality-improvement-in-basic-medical-education-english/file.

World Federation of Medical Education (WFME). Basic Medical Education. WFME Global Standards for Qua-lity Improvement. New edition [Internet]. 2012. Available from: http://wfme.org/standards/bme/78-new-version-2012-quality-improvement-in-basic-medical-education-english/file.

World Federation of Medical Education (WFME). Basic Medical Education. WFME Global Standards for Qua-lity Improvement. New edition 2012, revised. 2015.

World Federation for Medical Education (WFME). Postgraduate Medical Education. WFME Global Standards for Quality Improvement [Internet]. 2003. Available from: http://wfme.org/standards/pgme/17-quality-improvement-in-postgraduate-medical-education-english/file.

World Federation for Medical Education (WFME). Postgraduate Medical Education. WFME Global Standards for Quality Improvement. New edition. 2015.

World Federation for Medical Education (WFME). Continuing Professional Development of Medical Doctors. WFME Global Standards for Quality Improvement [Internet]. 2003. Available from: http://wfme.org/standards/cpd/16-continuing-professional-development-cpd-of-medical-doctors-english/file.

World Federation for Medical Education (WFME). Continuing Professional Development of Medical Doctors. WFME Global Standards for Quality Improvement. New edition. 2015.

World Federation for Medical Education (WFME) and The Association of Medical Schools in Europe (AMSE). WFME Global Standards for Quality Improvement in Medical Education. European Specifications [Internet]. 2007. Available from: http://wfme.org/standards/european-specifications/21-european-specifications-english/file.

Загальні

Boelen C., Bandaranayake R., Bouhuijs P.A.J., Page G.G., Rothman A.I. Towards the Assessment of Qua-lity in Medical Education [Internet]. WHO/HRH/92.7. 1992. Available from: http://whqlibdoc.who.int/hq/1992/WHO_HRH_92.7.pdf.

Christensen L., Karle H., Nystrup J. Process-outcome interrerelationship and standard setting in medical education: the need for a comprehensive approach. Med. Teach. 2007. 29. 672-7.

Cohen J. Defining international standards in basic me-dical education: the World Federation for Medical Education has initiated a timely discussion. Commentary. Med. Educ. 2000. 34. 600-1.

Cohen J. Academic medicine’s latest imperative: achieving better health care through global medical education standards. Med. Educ. 2003. 37. 950-1.

European Commission. Directive 2013/55/EU of the European Parliament and of the Council [Internet]. 2013. Available from: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32013L0055.

Gastel B.A. Toward a global consensus on the quality of medical education: serving the needs of populations and individuals. Acad. Med. 1995. 70 (Suppl. 7). S73-5.

General Medical Council (GMC). Good medical practice [Internet]. 2013 with update 2014. Available from: www.gmc-uk.org/guidance/good_medical_practice.asp.

Gordon D., Christensen L., Dayrit M., Dela F., Karle H., Mercer H. Educating health professionals: the Avicenna project. Lancet. 2008. 371. 966-7.

Gordon D., Christensen L., Karle H., Walters T. The Avicenna Directories — A new tool in quality assurance of medical education. World Medical Journal. 2009. 55. 9-11.

Hays R. International accreditation of medical schools. Letter to the Editor. Med. Educ. 2003. 37. 662.

Hays R., Baravilala M. Applying global standards across national boundaries: lessons learned from an Asia-Pacific example. Commentary. Med. Educ. 2004. 38. 582-4.

Karle H. Global standards in medical education for better health care. Commentary. Med. Educ. 2002. 36. 1116.

Karle H. Global Standards and Accreditation in Medical Education: A view from the WFME. Acad. Med. 2006. 81 (Suppl. 12). S43-8.

Karle H. and on the behalf of the Executive Council World Federation for Medical Education. International re-

cognition of basic medical education programmes: A WFME Position Paper. Med. Educ. 2008. 42. 12-7.

Karle H., Walton H., Lindgren S. The World Federation for Medical Education (WFME). History of the First Forty Years 1972–2012 [Internet]. 2012. Available from: http://wfme.org/documents/about-wfme/79-wfme-history-of-the-first-forty-years-1972-2012/file.

Lilley P.M., Harden R.M. Standards and medical education. Editorial. Med. Teach. 2003. 25. 349-51.

Lindgren S., Karle H. Social accountability of medical education: Aspects on global accreditation. Med. Teach. 2011. 33. 667-72.

van Niekerk J.P. WFME Global Standards receive ringing endorcement. Commentary. Med. Educ. 2003. 37. 585-6.

van Niekerk J.P., Christensen L., Karle H., Lindgren S., Nystrup J. WFME Global Standards in Medical Education: status and perspectives following the 2003 WFME World Conference. Conference Report. Med. Educ. 2003. 37. 1050-4.

Organisation for PhD Education in Biomedicine and Health Sciences in the European System (ORPHEUS), Association of Medical Schools in Europe (AMSE) and World Federation of Medical Education (WFME). Standards for PhD Education in Biomedicine and Health Sciences in Europe. A proposal [Internet]. 2012. Available from: http://wfme.org/standards/phd/57-standards-for-phd-education-in-biomedicine-and-health- sciences-in-europe/file.

Prideaux D. Globalisation and Health Professional Education. Editorial. The ANZAME Journal “Focus on Health Professional Education: A Multi-Disciplinary Journal”. 2003. 5. V.

Royal College of Physicians and Surgeons of Canada. CanMEDS 2005 Framework [Internet]. 2005. Available from: http://www.royalcollege.ca/portal/page/portal/rc/common/documents/canmeds/framework/the_7_ca nmeds_roles_e.pdf.

Royal College of Physicians and Surgeons of Canada. The Draft CanMEDS 2015 Physicians Competency Framework [Internet]. Frank J.R., Snell L.S., Sherbino J., editors. 2015. Available from: http://www.royalcollege.ca/portal/page/portal/rc/common/documents/canmeds/framework/canmeds 2015_framework_series_III_e.pdf.

Segouin C., Nystrup J., Christensen L., Karle H. Faut-il prescrire des standards internationaux en éducation médicale? Compte-rendu de la conference mondiale organisée par la World Federation for Medical Education (WFME) à Copenhague (15–19 Mars 2003) “Global standards in me-dical education for better health care”. Pédagogie Médicale. 2004. 5. 1-3.

The Edinburgh Declaration. Notes and Views. The Lancet. 1988. 8068. 464.

World Federation for Medical Education (WFME). Proceedings of the World Summit on Medical Education. Med. Educ. 1994. 28 (Suppl. s1). 1-171.

World Federation for Medical Education (WFME). The Executive Council. International standards in medical education: assessment and accreditation of medical schools’ educational programmes. Med. Educ.1998. 32. 549-58.

WFME World Conference “Global Standards for Medical Education — For Better Health Care”. Copenhagen 15–19 March 2003.

World Federation for Medical Education (WFME) and Federation for Advancement of International Medical Eduction and Research (FAIMER). New World Directory of Medical Schools. In collaboration with WHO and the University of Copenhagen [Internet]. 2014. Available from: http://www.wdoms.org.

World Health Organization (WHO). World Health Assembly (WHA). WHA Resolution 42.38. 1989.

World Health Organization (WHO). World Health Assembly (WHA). Reorientation of medical education and medical practice for health for all [Internet]. WHA Resolution 48.8. 1995. Available from: http://www.who.int/hrh/resources/WHA48-8_EN.pdf?ua=1.

World Health Organization (WHO). Division of Development of Human Ressources. Changing Medical Education. An Agenda for Action [Internet]. WHOEDUC/91.200. 1991. Available from: http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/60494/1/WHO_EDUC_91.200.pdf?ua=1.

World Health Organization (WHO). Division of Development of Human Ressources. Priorities at the interface of health care, medical practice and medical education: Abbreviated report of the global conference on international collaboration on medical education and practice [Internet]. WHO/HRH/95.3. 1994. Available from: http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/59554/1/WHO_HRH_95.3.pdf.

World Health Organization (WHO). Doctors for health. A WHO global strategy for changing medical education and medical practice for health for all [Internet]. WHO/HRH/96.1. 1996. Available from: http://whqlibdoc.who.int/hq/1996/WHO_HRH_96.1.pdf.

World Health Organization (WHO). World Directory of Medical Schools, 7th ed. Geneva, 2000.

World Health Organization (WHO). Department of Human Resources for Health. Global standards for the initial education of professional nurses and midwives [Internet]. 2009. Available from: http://www.who.int/hrh/nursing_midwifery/hrh_global_standards_education.pdf.

World Health Organization (WHO) and World Federation for Medical Education (WFME). WHO/WFME strategic partnership to improve medical education [Internet]. 2004. Available from: http://who.int/hrh/links/partnership/en.

Пов’язані з БПР

Accreditation Council for Continuing Medical Education (ACCME). Standards for commercial support 2004 and accreditation criteria 2006 [Internet]. Available from: http://www.accme.org.

American Medical Association (AMA). The Continuing Professional Development of Physicians. From Research to Practice. Davis D., Barnes B.E., Fox R., editors. 2003.

Cambell C., Silver I., Sherbino J., Ten Cate O., Holmboe E.S. For the international CBME Collaborators. Competency based continuing professional development. Med. Teach. 2010. 32. 657-62.

European Commision. Advisory Committee on Medical Training of the European Commission. Report and Re-commendations on Continuing Medical Education. ACMT Doc. XV/E/8414/94. 1994.

European Union of Medical Specialists (UEMS). European Standards in Medical Training. Charter on Training of Medical Specialists in the European Community [Internet]. 1994. Available from: http://www.uems.eu/areas-of-expertise/postgraduate-training.

European Union of Medical Specialists (UEMS). Basel Declaration. UEMS Policy on Continuing Professional Development [Internet]. 2001. Available from: http://www.uems.eu/__data/assets/pdf_file/0013/1246/35.pdf.

European Union of Medical Specialists (UEMS). The accreditation of Live Educational Events by the EACCME [Internet]. 2012. Available from: http://www.uems.eu/__data/assets/pdf_file/0017/1556/UEMS_2012.30_-Accreditation_of_Live_Educational_Events_by_EACCME_-_ADOPTED_01.pdf.

General Medical Council (GMC). Continuing Professional Development. The international perspective [Internet]. 2011. Available from: http://www.gmc-uk.org/static/documents/content/CPD___The_International_Perspective_Jul_11.pdf_44810902.pdf.

General Medical Council (GMC). Guidance on CPD [Internet]. Available from: www.gmc-uk.org/education/continuing_professional_development/cpd_guidance.asp.

Grant J. The Good CPD Guide, 2nd ed. Oxford: Radcliffe Publishing, 2012.

Merkur S., Mladovsky P., Mossialos E., McKee M. Do lifelong learning and revalidation ensure that physicians are fit to practise? Policy Brief. European Observatory on Health Systems and Policies [Internet]. 2008. Available from: http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0005/75434/E93412.pdf.

Permanent Working Group of European Junior Doctors (EJD-PWG). Policy Statement on Continuing Medical Education/Continuous Professional Development [Internet]. PWG 99/083. 1999. Available from: http://juniordoctors.eu/sites/default/files/uploaded_files/PWG-1999-083%20PWG%20Policy%20statement%20on%20CME-CPD%20PRINT.pdf.

Shahabudin S.H. Life-Long Learning and Continuing Education. Assessing Their Contribution to Individual and Organisational Performance. In: Towards a Global Health Workforce Strategy. Ferrinho P. and Dal Poz M. editors [Internet]. ITGPress, Antwerp, Belgium, 2003. Available from: http://www.itg.be/itg/generalsite/infservices/downloads/shsop21.pdf.

Standing Committee of European Doctors. Policy Statement on Continuing Medical Education (CME) and Continuing Professional Development (CPD) [Internet]. CP 2001/083. 2001. Available from: http://doc.cpme.eu:591/adopted/CP%202001-082%20Final%20EN.pdf.

Standing Committee of European Doctors. Continuing Professional Development. Improving healthcare quality, ensuring patient safety. Consensus Statement [Internet]. 2006. Available from: http://doc.cpme.eu:591/Adopted/2006/CPDdeclaration.pdf.

The Association of Faculties of Medicine of Canada. Accreditation standards [Internet]. Available from: https://www.afmc.ca/accreditation/committee-accreditation-continuing-medical-education-cacme/accreditation-standards.

Wentz D.K., editor. Continuing Medical Education: Looking Back, Planning Ahead. Dartmouth College Press. University Press of New England, USA, 2012.

World Medical Association. (WMA). WMA Statement concerning the Relationship between Physicians and Commercial Enterprises [Internet]. 2004, amended 2009. Available from: http://www.wma.net/en/30publications/10policies/r2/index.html.

World Medical Association (WMA). WMA Statement on Conflict of Interests [Internet]. 2009. Available from: http://www.wma.net/en/30publications/10policies/i3/index.html.

Додаток. Члени робочої групи

Робоча група

Professor Leif Christensen

Senior Advisor

World Federation for Medical Education University of Copenhagen Copenhagen, Denmark

Professor Janet Grant

Education in Medicine, the Open University Director, Centre for Medical Education in Context Special Advisor

World Federation for Medical Education

London, UK

Dr. Hans Karle (Chairman)

President Emeritus

World Federation for Medical Education University of Copenhagen Copenhagen, Denmark

Professor Stefan Lindgren

Past President World Federation for Medical Education Lund University

Malmö, Sweden

Dr. Jørgen Nystrup

Senior Advisor World Federation for Medical Education University of Copenhagen Copenhagen, Denmark

Professor Hans Sjöström

Senior Advisor

World Federation for Medical Education University of Copenhagen Copenhagen, Denmark.

Міжнародна група експертів (список містить учасників документа 2003 року, а також даного переглянутого документа)

Dr. Walid A. Abubaker

WHO Regional Office for Eastern Mediterranea Cairo, Egypt

Professor Ibrahim Alawan

Regional Association for Medical Education Saudi Arabia

Dr. Alejandro Aparicio

American Medical Association Chicago, USA

Dr. Nadia Badrawi

National Authority for Quality Assurance and Accreditation in Education Cairo, Egypt

Dr. Nobutaro Ban

Nagoya University Graduate School of Medicine

Dr. Sekelani S. Banda

Cavendish University Lusaka, Zambia

Professor Raja Bandaranayake

Rose Bay, NSW, Australia 2029

Professor Ibrahim H. Bani-Hani

Jordan University of Science and Technology Irbid, Jordan

Dr. Barbara Barzansky

American Medical Association

Professor Cheng Boji

Beijing University Health Science Centre Beijing, China

Professor Maria Rosa Fenoll Brunet

Universidad Rovira I Virgili Reus, Spain

Dr. Francisco Campos

Ministry of Health Sao Paulo, Brazil

Professor Thomas V. Chacko

PSG Institute of Medical Sciences & Research Coimbatore, India

Dr. Dale Dauphinee

McGill University Montreal, Canada

Professor Jean-Francois Denef

Université Catholique de Louvain Louvain-la-Neuve, Belgique

Professor Peter Dieter

Faculty of Medicine Dresden, Germany

Professor Michael Field

University of Sydney Sydney, Australia

Professor Laurie Geffen

Unversity of Queensland Brisbane, Australia

Professor Hossam Hamdy

University of Sharjah

Sharjah, United Arabic Emirates

Dr. Hannu Halila

UEMS

Helsinki, Finland

Professor Richard Hays

Bond University Bond, Australia

Dr. Dan Hunt

Association of American Medical Colleges Washington, USA

Dr. Miguel R. Jorge

Brazilian Medical Association São Paulo, Brazil

Professor Zein Alabdin A/Rahim Karrar

Sudan Medical Council Khartoum, Sudan

Dr. Anne M. Keane

Medical Council Dublin, Ireland

Dr. Otmar Kloiber

World Medical Association Ferney-Voltaire, France

Dr. Murray Kopelow

ACCME USA

Dr. Jana Krejcikova

Institute for Postgraduate Medical Education Prague, Czech Republic

Professor Chi-Wan Lai

Sun Yat-Sen Cancer Center

Chairman, Taiwan Medical Accreditation Council Taiwan.

Professor Juan Victor Lara

Universidad de Guadalajara Guadalajara, Jalisco, Mexico

Professor Sam Leinster

University of East Anglia Norwich, United Kingdom

Professor Petr F. Livitckiy

I.M. Sechenov Moscow Medical Academy Moscow, Russia

Professor Oleg Medvedev

Lomonosov Moscow State University Moscow, Russia

Professor Jadwiga Mirecka

Jagiellonian University Krakow, Poland

Dr. Geneviève Moineau

CACMS/CACME Canada

Professor Mariela Montilva

Universidad Centroccidental Lisandro Alvarado, UCLA Barquisimeto, Estado Lara, Venezuela

Professor Nobuo Nara

Tokyo Medical and Dental University

Director, Center for Education Research in Medicine and Dentistry Tokyo, Japan

Dr. Tewfik Nawar

Conférence Internationale des Doyens et des Facultés de Médecine d’Expression Française (CIDMEF)

Université de Sherbrooke

Sherbrooke, Québec, Canada

Professor J.P. van Niekerk

South African Medical Association Cape Town, South Africa

Dr. John J. Norcini

FAIMER Philadelphia, USA

Dr. Farida Nurmanbetova

National Accreditation Centre Astana, Kazakhstan

Mrs. Lorna Parkins

CAAM

Kingston, Jamaica

Dr. Elabeh Malakan Rad

Tehran University of Medical Sciences Tehran, Iran

Professor Trudie Roberts

University of Leeds Leeds, United Kingdom

Professor Herman van Rossum

Free University of Amsterdam Amsterdam, the Netherlands

Mrs Lene Rybner

Danish Medical Association Copenhagen, Denmark

Professor Iskender Sayek

Association for Evaluation and Accreditation of Medical Education Programmes in Turkey Ankara, Turkey

Dr. Christophe Segouin

Université de Paris Paris, France

Dr. Nantana Sisirup

Chulalongkorn University Bangkok, Thailand

Mrs. Theanne Walters

Australian Medical Council Canberra, Australia

Dr. Dennis K. Wentz

Wentz Miller Global Services, LLC Denver, USA mailto:dkwentz@aol.com

Professor Luann Wilkerson

David Geffen School of Medicine, UCLA Los Angeles, USA

Professor Robert F. Woollard

University of British Columbia Vancouver, Canada

Professor Toshimasa Yoshioka

Tokyo Women ́s Medical University Tokyo, Japan

Ph. D. Martha Van Zanten

Foundation for the Advancement of International Medical Education and Research (FAIMER) Philadelphia, USA

Виконавча рада WFME

Голова:

Professor David Gordon

President

World Federation for Medical Education (WFME) Ferney-Voltaire, France

Учасники:

Professor Ibrahim Al Alwan

President

Association for Medical Educationin the Eastern Mediterranean Region (AMEEMR) Riyadh, Saudi

Arabia

Dr. Emmanuel G. Cassimatis

President & CEO

Educational Commission for Foreign Medical Graduates (ECFMG) Philadelphia, USA

Stijntje Dijk

Medical student

Liaison Officer for Medical Education Issues

International Federation of Medical Students’ Associations (IFMSA) Ferney-Voltaire, France

Professor Michael Field

President

Association for Medical Education in the Western Pacific Region (AMEWPR) Sidney, Australia

Dr. Otmar Kloiber

Secretary General

World Medical Association (WMA) Ferney-Voltaire, France

Professor Stefan Lindgren

Past President

World Federation for Medical Education Malmoe,

Sweden

Dr. Pablo Pulido

President

Panamerican Federation of Associations of Medical Schools (PAFAMS) Caracas, Venezuela

Professor Trudie Roberts

President

Association for Medical Education in Europe (AMEE) Leeds, United Kingdom

Professor Nelson Sewankambo

President

Association of Medical Schools in Africa (AMSA) Kampala, Uganda

Professor Rita Sood

President

South East Asian Regional Association for Medical

Education (SEARAME) New Delhi, India

Dr. Erica Wheeler

Technical Officer

Human Resources for Health

Department of Health Systems Policies and Workforce (HPW) World Health Organization (WHO)

Geneva, Switzerland

WFME 18.IX.2015

Адаптований переклад підготувала Ю.О. Венцурік,

Національний медичний університет

імені О.О. Богомольця

Oral and General Health Том 4, №1, 2023

Вернуться к номеру

World Federation for Medical Education Глобальні стандарти для покращання якості безперервного розвитку лікарів (редакція 2015 року)

Рубрики: Стоматология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати

Пояснювальна записка

Вступ

Історія

Основи безперервного професійного розвитку

Значення світових стандартів

Передумови стандартів безперервного професійного розвитку

Використання стандартів

Глобальні стандарти WFME щодо покращання якості БПР

Стандарти

Список літератури

Додаток. Члени робочої групи

Вернуться к номеру

Oral and General Health Том 4, №1, 2023

Вернуться к номеру

World Federation for Medical Education Глобальні стандарти для покращання якості безперервного розвитку лікарів (редакція 2015 року)

Рубрики: Стоматология Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати

Пояснювальна записка

Вступ

Історія

Основи безперервного професійного розвитку

Значення світових стандартів

Передумови стандартів безперервного професійного розвитку

Використання стандартів

Глобальні стандарти WFME щодо покращання якості БПР

Стандарти

Список літератури

Додаток. Члени робочої групи

Вернуться к номеру

Рубрики: Стоматология

Разделы: Справочник специалиста