Мобильная версия

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023

Оцінка морфологічних змін гастродуоденальної зони пацієнтів із хронічним панкреатитом у коморбідності із хронічним вірусним гепатитом С

Авторы: Хомин Г.О., Бабінець Л.С., Галабіцька І.М.
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Вірусний гепатит С (ВГС) позиціонується не тільки як хвороба печінки, але й як системна (генералізована) інфекція, яка впливає на інші органи, зокрема підшлункову залозу (ПЗ) і органи гастродуоденальної зони (ГДЗ). Стан слизової оболонки (СО) органів ГДЗ при поєднаному перебігу хронічного панкреатиту (ХП) і хронічного ВГС (ХВГС) є мало вивченим, однак надзвичайно актуальним, оскільки важливий для клінічного перебігу, якості життя пацієнтів, а також для оцінки безпечності проведеного (етіотропного та ін.) і планованого відновного комплексного лікування таких пацієнтів. Мета: оцінити морфологічні зміни слизової оболонки гастродуоденальної зони пацієнтів із хронічним панкреатитом у коморбідності із хронічним вірусним гепатитом С, пролікованим етіотропно. Матеріали та методи. Було обстежено 30 пацієнтів із ХП і 65 — із ХП у коморбідності із ХВГС після проведеного етіотропного лікування ВГС. Пацієнти незалежно від встановленого генотипу ВГС отримали курс лікування софосбувіром у дозі 400 мг і велпатасвіром 100 мг вранці після їжі протягом 3 місяців (деякі пацієнти отримували замість велпатасвіру даклатасвір у дозі 60 мг також вранці після їжі курсом 3 місяці). Період після констатованого і пролікованого ВГС до проведення обстеження становив у середньому (2,35 ± 0,61) року. Усім пацієнтам було проведено морфологічне дослідження біоптатів СО шлунка і дванадцятипалої кишки, взятих під час езофагогастроскопії. Оцінку підготовлених препаратів проводили за міжнародними системами OLGA та OLGIM, оцінювалися 5 гастробіоптатів (1 — з кута шлунка, 2 — з тіла і 2 — з антрума) з описом основних патоморфологічних змін за візуально-аналоговою шкалою. Для виявлення Н. pylori використовували забарвлення альціановим жовтим та толуїдиновим синім. Було також запропоновано власну систему оцінки морфологічного стану СО ГДЗ. Результати. Виявлені структурні зміни свідчать про наявність хронічного атрофічного гастриту із помірною дисплазією залозистого епітелію. Стадія хронічного гастриту за системою OLGA ІІІ. Стадія хронічного гастриту за системою OLGIM ІІІ. Таким чином, практично безсимптомний перебіг доволі значимих гастродуоденальних змін на тлі ХП у поєднанні із ХВГС потребує додаткового лікувального впливу, а також проведення оцінки комплексного лікування за впливом на СО ГДЗ. При змінах СО ГДЗ при ХП на тлі ХВГС на відміну від таких при ізольованому ХП визначається вірогідно вищий рівень щільності запального інфільтрату (помірний (2+) проти легкого (1+)), що супроводжується помірною нейтрофільною інфільтрацією (2+) проти легкої (1+) і легкою лімфогістіоцитарною інфільтрацією (1+) проти відсутності такої (0), появою кишечної метаплазії (2+) та помірної неметапластичної атрофії залоз (2+) проти відсутності метаплазії (0) і легкої неметапластичної атрофії залоз (1+), а також зонами метапластичної атрофії (1+), яка проявлялась появою клітин Панета та бокалоподібних клітин. При ХП із ХВГС СО має зміни за атрофічним типом. Метаплазія проявляється зміною клітинного фенотипу: повна кишечна метаплазія І–ІІ типу проявляється появою клітин Панета та бокалоподібних клітин; неповна — наявністю призматичного епітелію та бокалоподібних клітин; товстокишечна метаплазія — розширенням залоз і відсутністю клітин Панета. Висновки. Було доведено, що стан слизової шлунка і дванадцятипалої кишки у групі пацієнтів із ХП+ХВГС був вірогідно тяжчим від такого при ізольованому ХП: виявлено у 2,68 раза частіше наявність лімфогістіоцитарної інфільтрації СО, у 12,65 раза частіше — неметапластичної атрофії залоз (у групі ізольованого ХП атрофії залоз практично не було), у 10,64 раза — метапластичної атрофії (у групі ХП її не було), у 2,31 раза — гострої лейкоцитарної інфільтрації, у 7,30 раза — дисплазії епітелію СО (при ізольованому ХП дисплазію виявляли мінімальну), у 3,07 раза — ерозій епітелію СО, у 3,88 раза — вогнищевої гіперплазії залоз, у 12,89 раза — кишечної метаплазії, якої при ХП практично не було. У цілому було встановлено, що загальна кількість наявних патологічних ознак слизової оболонки у групі ХП із коморбідним ХВГС у 2,76 раза більша, ніж таких при ізольованому ХП.

Background. Viral hepatitis C (HCV) is not only as a liver disease but also as a systemic (generalized) infection that affects other organs, in particular, the pancreas and gastroduodenal zone. The state of the gastrointestinal mucosa in combined course of chronic pancreatitis (CP) and chronic HCV is little studied, but extremely relevant, as it is important for the clinical course, the quality of life of patients, as well as for assessing the safety of the performed (etiotropic, etc.) and planned restorative comprehensive treatment of such patients. The purpose is to evaluate the morphological changes of the gastroduodenal mucosa of patients with chronic pancreatitis associated with chronic viral hepatitis C who were treated etiotropically. Materials and methods. Thirty patients with CP and 65 patients with CP in comorbidity with chronic HCV after etiotropic treatment of HCV were examined. Regardless of the HCV genotype, they received a course of treatment with sofosbuvir at a dose of 400 mg and velpatasvir 100 mg in the morning after meals for 3 months (some patients took daclatasvir at a dose of 60 mg also in the morning after meals for 3 months instead of velpatasvir). The period after diagnosed and treated HCV before the examination was on average (2.35 ± 0.61) years. All patients underwent a morphological study of gastric and duodenal biopsy samples obtained by esophagogastroscopy. The prepared samples were evaluated according to the international OLGA and OLGIM systems based on the evaluation of 5 gastric biopsies (1 from the corner of the stomach, 2 from the body, and 2 from the antrum) with a description of the main pathomorphological changes evaluated on a visual analog scale. Alcian yellow and toluidine blue were used to detect H.pylori. An own system for assessing the morphological state of the gastroduodenal mucosa was also proposed. Results. The detected structural changes indicate the presence of chronic atrophic gastritis with moderate dysplasia of the glandular epithelium. Stage of chronic gastritis according to the OLGA system was III. Stage of chronic gastritis according to the OLGIM system was III. Thus, the practically asymptomatic course of quite significant gastroduodenal changes in CP combined with chronic HCV requires additional therapeutic influence, as well as an assessment of comprehensive treatment based on the effect on the gastroduodenal mucosa. In case of changes in gastroduodenal mucosa in CP on the background of chronic HCV, in contrast to those with isolated CP, a significantly higher level of inflammatory infiltrate density (moderate (2+) vs. mild (1+)) is determined, which is accompanied by moderate neutrophilic infiltration (2+) vs. mild (1+) and mild lymphohistiocytic infiltration (1+) versus no such infiltration (0), the appearance of intestinal metaplasia (2+) and moderate non-metaplastic glandular atrophy (2+) versus the absence of metaplasia (0) and mild non-metaplastic glandular atrophy (1+), as well as zones of metaplastic atrophy (1+), which was manifested by the appearance of Paneth cells and goblet cells. In CP with chronic HCV, mucosa has atrophic changes. Metaplasia is manifested by a change in cellular phenotype: complete intestinal metaplasia type I–II is manifested by the appearance of Paneth cells and goblet cells; incomplete — by the presence of columnar epithelium and goblet cells; colonic metaplasia — by enlargement of the glands and the absence of Paneth cells. Conclusions. It was proved that the state of the gastric and duodenal mucosa in the group of patients with CP and chronic HCV was significantly severe than that in isolated CP: lymphohistiocytic infiltration of the mucous membrane was detected 2.68 times more often, non-metaplastic infiltration glandular atrophy (there was practically no glandular atrophy in the group of isolated CP) — 12.65 times more often, metaplastic atrophy (it was not detected in the group of CP) — 10.64 times more often, acute leukocyte infiltration — 2.31 times more often, dysplasia of the mucosal epithelium (with isolated CP, mild dysplasia was detected) — 7.30 times more often, erosion of the mucosal epithelium — 3.07 times more often, focal hyperplasia of the glands — 3.88 times more often, intestinal metaplasia — 12.89 times more often, which was practically absent in CP. In general, the total number of pathological signs of the mucous membrane in the group of CP with comorbid chronic HCV was found to be 2.76 times higher than that in isolated CP.

Ключевые слова

хронічний панкреатит; хронічний вірусний гепатит С; морфологічні зміни слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки; лімфогістіоцитарна інфільтрація; кишечна метаплазія

chronic pancreatitis; chronic viral hepatitis C; morphological changes in the gastric and duodenal mucosa; lymphohistiocytic infiltration; intestinal metaplasia

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.57.2.2023.534

Вступ

Поєднаний перебіг хронічного панкреатиту (ХП) і хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС) є частим і доволі проблемним, оскільки призводить до формування ускладнень навіть після проведення етіотропного лікування вірусного гепатиту С. За даними Л.С. Бабінець та співавт., 2007 р., 2021 р., при аналізі впливу значимих етіологічних факторів на формування захворювання констатовано таку їх частоту: алкогольний — 8,26 %, гепатобіліарний — 44,50 %, гастродуоденогенний — 51,37 %, інфекційний — 56,88 %, ішемічний — 20,18 %, алергічний — 8,33 %, посттравматичний — 16,67 %, після гострого панкреатиту — 7,80 % [1–4]. Більшість хворих мали змішаний генез ХП, тому фактори часто нашаровувались [5–7]. Такий стан речей привернув увагу до сумісного впливу інфекційного, гепатобіліарного і гастродуоденогенного факторів [8–11].

Важливим фактором впливу серед інфекційних при ХП є вірусний гепатит С (ВГС), щодо якого доказово доведено здатність до хронізації інфекції. Для вірусу ВГС характерний шлях поширення через кров та її продукти і тривала персистенція в організмі [12–14]. Одним з найважливіших відкриттів останніх років є встановлення факту реплікації вірусу гепатиту С у тканинах лімфатичного і нелімфатичного походження, що призвело до з’ясування патогенезу багатосистемності ураження, який спостерігається при цих інфекціях [16, 17]. Такий підхід дозволяє розглядати ВГ не тільки як хворобу печінки, але й як системну (генералізовану) інфекцію, яка впливає на інші органи, зокрема підшлункову залозу (ПЗ) і органи гастродуоденальної зони (ГДЗ) [18, 19]. Стан слизової оболонки (СО) органів ГДЗ при поєднаному перебігу ХП і хронічного ВГС є мало вивченим, однак надзвичайно актуальним, оскільки важливий для клінічного перебігу, якості життя пацієнтів, а також для оцінки безпечності проведеного (етіотропного та ін.) і планованого відновного комплексного лікування таких пацієнтів.

Мета: оцінити морфологічні зміни слизової оболонки гастродуоденальної зони у пацієнтів із хронічним панкреатитом у коморбідності із хронічним вірусним гепатитом С, пролікованим етіотропно.

Матеріали та методи

Були проаналізовані дані ф. 025/о «Медична карта амбулаторного хворого» та ф. 003/о «Медична карта стаціонарного хворого» 30 пацієнтів із ХП і 65 — із ХП у коморбідності із ХВГС після проведеного етіотропного лікування ВГС. Усі хворі були обстежені за загальноприйнятими алгоритмами і отримували загальноприйнятий комплекс лікування за протоколом ХП згідно із наказом МОЗ України № 638 від 2014 р. та ХВГС — за клінічною настановою МОЗ України, заснованою на доказах, «Вірусний гепатит С» від 2020 р. Групу конт–ролю становили 25 практично здорових людей, порівнянних за віком і статтю.

У досліджувану групу пацієнтів із ХП у поєднанні із ХВГС були включені хворі на ХП, яким було встановлено діагноз ВГС у зв’язку із загостренням або як випадкова знахідка. Усі проліковані етіотропно стандартним методом згідно із рекомендацією клінічної настанови, заснованої на доказах, «Вірусний гепатит С», створеної робочою групою за наказом МОЗ України від 18.08.2020 № 1908 на основі рекомендацій ВООЗ «Guidelines for the care and treatment of persons diagnosed with chronic hepatitis C virus infection» (2018) і «EASL Recommendations on Treatment of Hepatitis C» (2020). Пацієнти незалежно від встановленого генотипу ВГС отримали курс лікування софосбувіром у дозі 400 мг і велпатасвіром 100 мг вранці після їжі протягом 3 місяців (деякі пацієнти отримували замість велпатасвіру даклатасвір у дозі 60 мг також вранці після їжі курсом 3 місяці). Період після констатованого і пролікованого ВГС до проведення обстеження становив у середньому (2,35 ± 0,61) року.

Критерії виключення: ЦД, гепатити і цирози у фазі загострення, у тому числі вірусної етіології, жовчнокам’яна хвороба із наявним калькульозом, гострі і хронічні захворювання життєво важливих органів і систем, онкологічні захворювання, відмова пацієнта від участі у дослідженні.

Серед аналізованих хворих було 55 % жінок і 45 % чоловіків. Вік пацієнтів коливався в діапазоні від 29 до 69 років. Середній вік становив (49,57 ± 10,89) року.

Усім пацієнтам було проведено морфологічне дослідження біоптатів СО шлунка і дванадцятипалої кишки, взятих шляхом ЕФГДС. Матеріал фіксували в 10% нейтральному забуференому формаліні, процесінг тканини здійснювався в гістопроцесорі закритого вакуумного типу Logos ONE. Гістологічні зрізи готували на роторному мікротомі Amos AMR-400 товщиною 4–5 мкм (не менше двох зрізів на кожне гістологічне скло), забарвлювали гематоксиліном та еозином. Проводили дослідження та фотореєстрацію препаратів за допомогою мікроскопа Eclipse Ci-E (Японія) з цифровою фотокамерою Sigeta M3CMOS 14000 при різних збільшеннях: ×100, ×200, ×400. Оцінку підготовлених препаратів проводили за міжнародними системами OLGA та OLGIM, оцінювалися 5 гастробіоптатів (1 — з кута шлунка, 2 — з тіла і 2 — з антрума) з описом основних патоморфологічних змін за візуально-аналоговою шкалою. Для виявлення Н. pylori використовували забарвлення альціановим жовтим та толуїдиновим синім.

Було також запропоновано власну систему оцінки морфологічного стану СО ГДЗ. Її проводили за такими найбільш значимими ознаками Н. рylori-асоційованого хронічного гастриту і хронічного дуоденіту, які було встановлено у біоптатах СО ГДЗ хворих дослідженого контингенту, оцінених якісно і кількісно запропонованим нами способом: 1) лімфогістіоцитарна інфільтрація строми слизової оболонки (0 — відсутні ознаки; 1 — дрібновогнищева; 2 — дифузна; 3 — дифузна з формуванням фолікулоподібних структур); 2) атрофія залоз слизової оболонки неметапластична і/або метапластична (0 — немає морфологічних ознак атрофії; 1 — легкий ступінь, до 30 % змінених залоз; 2 — 30–60 % змінених залоз; 3 — понад 60 % змінених залоз); 3) гостра лейкоцитарна інфільтрація (ознака агресивного гострого гастриту); 4) наявність дисплазії епітелію (0 — немає; 1 — невелика кількість змінених залоз; 2 — дрібновогнищева; 3 — значна); 5) вогнищева гіперплазія залоз (0 — немає; 1 — невелика кількість змінених залоз; 2 — середня кількість; 3 — значна); 6) наявність ерозій епітелію СО (0 — немає; 1 — невелика кількість змінених ділянок; 2 — середня кількість; 3 — значна); 7) наявність кишечної дисплазії (у випадку наших пацієнтів) [20–22].

Обчислювали середні арифметичні величини (M) із стандартною похибкою середнього (m). Перевірка гіпотез про вірогідність різниці двох середніх (р) виконувалася за допомогою t-критерію Стьюдента для показників з нормальним розподілом даних. Непараметричні тести застосовувались для сукупностей, розподіл яких відрізнявся від нормального: U-критерій Манна — Уїтні — для порівняння двох незалежних вибірок, W-критерій Вілкоксона — для оцінки динамічних змін всередині груп. Результати вважали вірогідними при рівні їх статистичної значимості р < 0,05.

Результати

Для об’єктивізації оцінки стану СО органів гастродуоденальної зони було виконано й оцінено результати морфологічного дослідження пацієнтів із коморбідним перебігом ХП і ХВГС у порівнянні з хворими із ізольованим ХП. На рис. 1 подано опис структури СО шлунка пацієнтів.

Було виявлено прояви хронічного неатрофічного гастриту: СО шлунка незначно потовщена через помірний набряк строми навколо залоз, вогнищеву інфільтрацію власної пластинки нейтрофільними лейкоцитами, поодинокими лімфоцитами, макрофагами, плазматичними клітинами, дрібновогнищевими лімфоїдними інфільтратами та часткове пошкодження поверхневого епітелію різного ступеня інтенсивності. Залози в переважній більшості полів зору округлої форми, однотипні, щільно прилягають одна до одної. Епітелій структурований, без проявів інтраепітеліальної неоплазії. Базальні мембрани залоз збережені, не потовщені. Судини дрібного калібру помірно розширені, повнокровні, із вогнищевими еритродіапедезами. Таким чином, зміни СО пацієнтів із ізольованим ХП практично відповідають явищам хронічного неатрофічного гастриту.

Візуалізувалась також незначна лімфогістіоцитарна інфільтрація власної пластинки нейтрофільними лейкоцитами, лімфоцитами, поодинокими макрофагами, плазматичними клітинами. Результати проведеного дослідження встановили низку морфологічних змін, які не входять до системи OLGA, але мають важливе клініко-прогностичне значення. Наявність у хворих нейтрофільної інфільтрації, з одного боку, підвищує ризик ерозивно-виразкових уражень, а з іншого — створює умови для розвитку і прогресування перебудови СО шлунка. Гістохімічне дослідження виявило у таких пацієнтів навіть поодинокі Н. pylori в поверхневому шарі СО.

Провели також дослідження стану СО органів ГДЗ пацієнтів із ХП на тлі ХВГС, пролікованого етіотропно. Гістологічне дослідження СО оболонки при ХВГС із ХП встановило такі структурні прояви. У СО антрального відділу візуалізується помірна запальна інфільтрація строми навколо залоз, представлена переважно лімфо- та гістіоцитами. Щільність запального інфільтрату розцінюється як помірна (2+). Спостерігається достатня кількість нейтрофільних лейкоцитів (2+). Неповна метаплазія за тонкокишковим типом проявляється наявністю призматичного епітелію та бокалоподібних клітин (рис. 2), поширюється переважно до кута шлунка.

Поряд із цим має місце атрофія, яка проявляється відсутністю значної кількості залоз, формуванням навколозалозистої строми із вираженою запальною інфільтрацією (рис. 3). Збережені залози розширені, їхні просвіти вільні від вмісту. Спостерігається порушене співвідношення між стромою та залозистим компонентом.

Стратифікація епітелію в залозах відносно базальної мембрани порушена, візуалізуються прояви інтраепітеліальної неоплазії низького ступеня, що свідчить про наявність слабкої дисплазії (1+). Наявність поодиноких H. pylori підтверджується гістохімічним методом (рис. 4, 5). Вони наявні на поверхні епітеліального пласта та в ямках. Поряд із вказаними проявами у поверхневих ділянках епітеліального шару візуалізуються розширені повнокровні судини із вогнищевими еритродіапедезами, що свідчить про формування ерозій.

У СО фундального типу виявлено помірну запальну інфільтрацію, яка проявляється незначною лейкоцитарною інфільтрацією (1+). Має місце метаплазія поверхневого епітелію, про що свідчить наявність клітин Панета та збільшення кількості бокалоподібних клітин. Метаплазія оцінюється як помірна (2+). Унаслідок тривалої та значної запальної інфільтрації розвивається помірна атрофія залоз (2+) (рис. 6). Збережені залози помірно розширені, проте прояви дисплазії не візуалізуються (0). Наявність H. pylori (1+) спостерігається не у всіх полях зору.

Такі структурні зміни свідчать про наявність хронічного атрофічного гастриту із помірною дисплазією залозистого епітелію. Стадія хронічного гастриту за системою OLGA ІІІ. Стадія хронічного гастриту за системою OLGIM ІІІ. Таким чином, практично безсимптомний перебіг доволі значимих гастродуоденальних змін на тлі ХП у поєднанні із ХВГС потребує додаткового лікувального впливу, а також проведення оцінки комплексного лікування за впливом на СО ГДЗ.

Середній показник за системами OLGA та OLGIM у групі пацієнтів з ХП відповідає (1,89 ± 0,21) ступеня, а у групі пацєнтів з ХП+ХВГС — (2,75 ± 0,12) ступеня, що статистично вірогідно вище порівняно з групою 1 (р < 0,05). Таким чином, при змінах СО ГДЗ при ХП на тлі ХВГС на відміну від таких у хворих із ізольованим ХП визначається вірогідно вищий рівень щільності запального інфільтрату (помірний (2+) проти легкого (1+)), що супроводжується помірною нейтрофільною інфільтрацією (2+) проти легкої (1+) і легкою лімфогістіоцитарною інфільтрацією (1+) проти відсутності такої (0), появою кишечної метаплазії (2+) та помірної неметапластичної атрофії залоз (2+) проти відсутності метаплазії (0) і легкої неметапластичної атрофії залоз (1+), а також зонами метапластичної атрофії (1+), яка проявлялась появою клітин Панета та бокалоподібних клітин. Отже, при ХП із ХВГС СО має зміни за атрофічним типом. Метаплазія проявляється зміною клітинного фенотипу: повна кишечна метаплазія І–ІІ типу проявляється появою клітин Панета та бокалоподібних клітин; неповна — наявністю призматичного епітелію та бокалоподібних клітин; товстокишкова метаплазія — розширенням залоз і відсутністю клітин Панета.

Наводимо порівняльний статистичний аналіз виявлених морфологічних змін у групах пацієнтів із ізольованим ХП і ХП у поєднанні з ХВГС (табл. 1).

Було встановлено, що стан СО шлунка і дванадцятипалої кишки у групі пацієнтів із ХП+ХВГС був вірогідно більш ускладненим: виявлено у 2,68 раза частіше наявність лімфогістіоцитарної інфільтрації СО, у 12,65 раза частіше — неметапластичної атрофії залоз (у групі ізольованого ХП атрофії залоз практично не було), у 10,64 раза — метапластичної атрофії (у групі ХП її не було), у 2,31 раза — гострої лейкоцитарної інфільтрації, у 7,30 раза — дисплазії епітелію СО (при ізольованому ХП дисплазію виявляли мінімальну), у 3,07 раза — ерозій епітелію СО, у 3,88 раза — вогнищевої гіперплазії залоз, у 12,89 раза — кишечної метаплазії, якої при ХП практично не було. У цілому було встановлено загальну кількість наявних патологічних ознак СО у групі ХП із коморбідним ХВГС у 2,76 раза більше, ніж таких при ізольованому ХП. Однак при ізольованому ХП без офіційно клінічно встановлених змін СО ГДЗ все-таки були наявні патологічні ознаки СО (2,31 ± 0,06), що свідчить про доцільність урахування цих змін СО органів ГДЗ при плануванні комплексного лікування навіть без чіткої верифікації захворювань верхнього відділу ШКТ при ХП на тлі ХВГС, оскільки диференціювати зміни слизової оболонки, що обумовлені дією H. pylori, від дії вірусу гепатиту С або впливу етіотропного лікування вірусного гепатиту, надзвичайно складно, що є актуальною проблемою сучасної медицини.

Обговорення

Приблизно у 40 % пацієнтів з ВГС-інфекцією під час хвороби спостерігатимуться позапечінкові симптоми [23]. Більшість позапечінкових проявів ХВГС є імунологічними; однак вірус може мати пряму цитопатичну дію, оскільки він може інфікувати багато тканин, крім печінки [24, 25]. Дослідження останніх років доводять наявність інфекції ХВГС у β-клітинах підшлункової залози людей і надали докази того, що це було пов’язано з морфологічними змінами клітин і зміненою функцією острівцевих клітин. Імуногістохімічний метод, який ми використовували для демонстрації присутності інфекції в острівцевих клітинах, був підтверджений раніше [26–28], а морфологічні зміни β-клітин, отримані за допомогою електронної мікроскопії, подібні до тих, про які повідомлялося щодо інших типів клітин під час інфекції ВГС [29–31]. Дані дослідження вказують на можливість впливу хронічного вірусного гепатиту С на прогресування симптомів хронічного панкреатиту.

Позитивний зв’язок між ХВГС та ризиком гастродуоденіту має багато загальних патогенетичних факторів ризику, включно з хронічним запаленням, імунною дисфункцією, цирозом печінки та зміненою експресією відповідних онкогенів. Повідомлялося, що ХВГС діє як непрямий канцероген при гастродуоденіті, підтримуючи стан хронічного запалення в інфікованих місцях [32]. Хронічне запалення, викликане інфекцією ХВГС, може призвести до прогресуючої перебудови структури тканини шлунка і таким чином сприяти раковій трансформації. Valli De Re та ін. [33] виявили, що інфекція ХВГС може індукувати аберантну експресію пептидів MHC-I, сприяючи опосередкованому NK лізису клітин і продукуючи цитокіни та хемокіни, що призводить до запалення в шлунку. ХВГС також може бути пов’язаний із прогресуючим розвитком тканинного некрозапального процесу в шлунку, який може розвиватися в бік злоякісної трансформації [34]. Імунна та/або ендокринна дисрегуляція після інфекції ХВГС може частково бути причиною підвищеного ризику гастродуоденіту [35]. Кілька білків, які беруть участь у реакціях на окиснювальний стрес, були надмірно експресовані у ВГС-позитивній тканині шлунка. Зв’язок між окиснювальним стресом і раком широко вивчений [36], тому можемо припустити, що ХВГС може індукувати розвиток гастродуоденіту і що окиснювальний стрес відіграє у цьому значну роль. Подібно до одного з патологічних механізмів, закладених у ХВГС і гастродуоденіт, проаналізувавши дані дослідження, можна припустити, що навність коморбідності хронічного вірусного гепатиту С та хронічного панкреатиту сприяє прогресуванню патологічних змін слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Наукових робіт, які би вивчали вплив комобідності хронічного панкреатиту та хронічного вірусного гепатиту С на стан слизової оболонки гастродуоденальної зони, не було знайдено, проте результати наших досліджень свідчать про актуальність цієї проблеми, що потребує подальшого дослідження.

Висновки

Було доведено, що стан слизової шлунка і дванадцятипалої кишки у групі пацієнтів із ХП+ХВГС був вірогідно тяжчим від такого при ізольованому ХП: виявлено у 2,68 раза частіше наявність лімфогістіоцитарної інфільтрації СО, у 12,65 раза частіше — неметапластичної атрофії залоз (у групі ізольованого ХП атрофії залоз практично не було), у 10,64 раза — метапластичної атрофії (у групі ХП її не було), у 2,31 раза — гострої лейкоцитарної інфільтрації, у 7,30 раза — дисплазії епітелію СО (при ізольованому ХП дисплазію виявляли мінімальну), у 3,07 раза — ерозій епітелію СО, у 3,88 раза — вогнищевої гіперплазії залоз, у 12,89 раза — кишечної метаплазії, якої при ХП практично не було. У цілому було встановлено загальну кількість наявних патологічних ознак слизової оболонки у групі ХП із коморбідним ХВГС у 2,76 раза більше, ніж таких при ізольованому ХП.

У перспективі подальших досліджень — дослідження дієвості запропонованих комплексних програм лікування пацієнтів із хронічним панкреатитом у поєднанні із хронічним вірусним гепатитом С за впливом на морфологічний стан слизової оболонки органів ГДЗ.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Інформація про фінансування. Дослідження не мало фінансової підтримки.

Внесок авторів. Хомин Г.О. — збирання й обробка матеріалів; Бабінець Л.С. — концепція і дизайн дослідження, написання тексту; Галабіцька І.М. — аналіз отриманих даних.

Отримано/Received 13.04.2023

Рецензовано/Revised 04.05.2023

Прийнято до друку/Accepted 12.05.2023

Список литературы

Abdel A.S. Improvement of glycemic state among responders to sofosbuvir-based treatment regimens: single center experience / A.S. Abdel, A. Elsharkawy, R. Fouad, et al. J Med Virol. 2017. Vol. 89. P. 2181-2187. DOI: 10.1002/jmv.24897.
Babinets L.S. Possibilities of complex rehabilitation of patients with type 2 diabetes and concomitant chronic pancreatitis in ambulatory practice / L.S. Babinets, H.M. Sasyk, I.M. Halabitska, V.R. Mykuliak. Balneologia. 2021. Vol. (1). P. 12-15.
Babinets L.S. Specific aspects of clinical course in case of combination of chronic pancreatitis and concomitant viral hepatitis C / L.S. Babinets, O.R. Shaihen, H.O. Homyn, I.M. Halabitska. Wiadomosci lekarskie (Warsaw, Poland: 1960). 2019. Vol. 72(4). P. 95-599.
Bitton S. Exocrine pancreatic insufficiency / S. Bitton, M.J. Pettei. Pediatr Rev. 2016 Feb. Vol. 37(2). P. 85-7. doi: 10.1542/pir.2015-0084.
Chevaliez S. Clinical utility of hepatitis C virus core antigen quantification in patients with chronic hepatitis C / S. Chevaliez, A. Soulier, L. Poiteau, M. Bouvier-Alias, J.M. Pawlotsky. J Clin Virol. 2014. Vol. 61. P. 145-148. DOI: 10.1016/j.jcv.2014.05.014.
Dominguez-Munoz J.E. A Spanish multicenter study to estimate the prevalence and incidence of chronic pancreatitis and its complications / J.E. Dominguez-Munoz, A. Lucendo, L.F. Carballo, et al. Rev Esp Enferm Dig. 2014 Apr. Vol. 106(4). P. 239-45.
Glucose metabolism changes in patients with chronic hepatitis C treated with direct acting antivirals / S. Drazilova, M. Janicko, L. Skladany et al. Can J Gastroenterol Hepatol. 2018. P. 6095097. doi: 10.1155/2018/6095097.
European Association for Study of the Liver. EASL Recommendations on Treatment of Hepatitis C 2015. J Hepatol. 2015. Vol. 63. P. 199-236. DOI: 10.1016/j.jhep.2020.08.018.
European Union HCV Collaborators. Hepatitis C virus prevalence and level of intervention required to achieve the WHO targets for elimination in the European Union by 2030: a modelling study. Lancet Gastroenterol Hepatol. 2017. Vol. 2. P. 325-336.
Glecaprevir/pibrentasvir in patients with chronic HCV and recent drug use: an integrated analysis of 7 phase III studies / G.R. Foster, G.J. Dore, S. Wang et al. Drug Alcohol Depend. 2019. Vol. 194. P. 487-494. DOI: 10.1016/j.drugalcdep.2018.11.007.
Global epidemiology and genotype distribution of the hepatitis C virus infection / E. Gower, C. Estes, S. Blach, K. Razavi-Shearer, H. Razavi. J Hepatol. 2014. Vol. 61. P. S45-S57. DOI: 10.1016/j.jhep.2014.07.027.
Hagstrom H. Alcohol consumption in concomitant liver di–sease: how much is too much? Curr Hepatol Rep. 2017. Vol. 16. P. 152-157. DOI: 10.1007/s11901-017-0343-0.
Hepatitis C virus infection in children and adolescents / G. Indolfi, P. Easterbrook, G. Dusheiko et al. Lancet Gastroenterol Hepatol. 2019. Vol. 4. P. 477-487. DOI: 10.1016/S2468-1253(19)30046-9.
Epidemiology of chronic pancreatitis: burden of the disease and consequences / P. Levy, E. Dominguez-Munoz, C. Imrie et al. United European Gastroenterol J. 2014 Oct. Vol. 2(5). P. 345-54. DOI: 10.1177/2050640614548208.
Lew D. Chronic pancreatitis: current status and challenges for prevention and treatment / D. Lew, E. Afghani, S. Pandol. Dig Dis Sci. 2017 Jul. Vol. 62(7). P. 1702-1712. doi: 10.1007/sl0620-017-4602-2. doi: 10.1007/s10620-017-4602-2.
Lohr J.M. Synopsis of recent guidelines on pancreatic exocrine insufficiency / J.M. Lohr, M.R. Oliver, L. Frulloni. Uni–ted European Gastroenterol J. 2013 Apr. Vol. l(2). P. 79-83. doi: 10.1177/2050640613476500.
Eradication of hepatitis C virus infection in patients with cirrhosis reduces risk of liver and non-liver complications / P. Nahon, V. Bourcier, R. Layese et al. Gastroenterology. 2017. Vol. 152. P. 142-156, e2. DOI: 10.1053/j.gastro.2016.09.009.
Dried blood spots: a tool to ensure broad access to hepatitis C screening, diagnosis, and treatment monitoring / A. Soulier, L. Poiteau, I .Rosa et al. J Infect Dis. 2016. Vol. 213. P. 1087-1095. DOI: 10.1093/infdis/jiv423.
Moderate, excessive or heavy alcohol consumption: each is significantly associated with increased mortality in patients with chronic hepatitis C / Z.M. Younossi, L. Zheng, M. Stepanova et al. Aliment Pharmacol Ther. 2013. Vol. 37. P. 703-709. 123. DOI: 10.1111/apt.12265.
Dixon M.F. Classification and grading of gastritis. The updated Sydney system. International Workshop on the Histopathology of gastritis, Houston 1994 / M.F. Dixon, R.M. Genta, J.H. Yardley. Am J Surg Pathol. 1996. Vol. 20. P. 1161-1181. DOI: 10.1097/00000478-199610000-00001.
McGraw Hill M. Theory and practice of Histological Techniques / Hill McGraw, D.C. Washington, J.D. Bancroft, M. Gamble. Churchill Livingstone, New York, 2002. 672 р.
Kiernan J.A. Histological and Histochemical Methods, Theo–ry and Practice, 5th ed. Bunbury, Oxford, UK, 2015. 528 р.
High prevalence of glucose abnormalities in patients with hepatitis C virus infection: a multivariate analysis considering the liver injury / C. Hernandez, J. Genesca, J.I. Esteban et al. Diabetes Care. 2004. Vol. 27. P. 1171-1175.
Bruchfeld A. Hepatitis C infection, time in renal-replacement therapy, and outcome after kidney transplantation / A. Bruchfeld, H. Wilczek, C.G. Elinder. Transplantation. 2004. Vol. 78. P. 745-750.
Mayo M.J. Extrahepatic manifestations of hepatitis C infection. Am J Med Sci. 2003. Vol. 325. P. 135-148.
Hepatic immunohistochemical staining with a monoclonal antibody against HCV-E2 to evaluate antiviral therapy and reinfection of liver grafts in hepatitis C viral infection / C. Verslype, F. Nevens, N. Sinelli et al. J Hepatol. 2003. Vol. 38. P. 208-214.
Pancreatic islets from type 2 diabetic patients have functional defects and increased apoptosis that are ameliorated by metformin / P. Marchetti, S. Del Guerra, L. Marselli et al. J Clin Endocrinol Metab. 2004. Vol. 89. P. 5535-5541.
Insulin secretory function is impaired in isolated human islets carrying the Gly(972)→Arg IRS-1 polymorphism / P. Marchetti, R. Lupi, M. Federici et al. Diabetes. 2002. Vol. 51. P. 1419-1424.
Ultrastructural evidences of HCV infection in hepatocytes of chronically HCV-infected patients / V. Falcon, N. Acost-Rivero, G. Chinea et al. Biochem Biophys Res Commun. 2003. Vol. 305. P. 1085-1090.
Association of diabetes and hepatitis C infection: epidemiologic evi–dence and pathophysiologic insights / G. Bahtiyar, J.J. Shin, A. Aytaman, J.R. Sowers, S.I. McFarlane. Curr Diab Rep. 2004. Vol. 4. P. 194-198.
Epidemiology of Virus Infection and Human Cancer / C.J. Chen, W.L. Hsu, H.I. Yang et al. Recent Results Cancer Res. 2014. Vol. 193. P. 11-32. doi: 10.1007/978-3-642-38965-8_2.
Possible Association Between Hepatitis C Virus and Malignancies Different From Hepatocellular Carcinoma: A Systematic Review / S. Fiorino, L. Bacchi-Reggiani, D. de Biase et al. World J Gastroente–rol. 2015. Vol. 21(45). P. 12896-953. doi: 10.3748/wjg.v21.i45.12896.
HCV Inhibits Antigen Processing and Presentation and Induces Oxidative Stress Response in Gastric Mucosa / V. De Re, M.P. Simula, R. Cannizzaro et al. Proteomics Clin Appl. 2008. Vol. 2(9). P. 1290-9. doi: 10.1002/prca.200800059.
Extrahepatic Morbidity and Mortality of Chronic Hepatitis C / F. Negro, D. Forton, A. Craxi et al. Gastroenterology. 2015. Vol. 149(6). P. 1345-60. doi: 10.1053/j.gastro.2015.08.035.
Hayes J.D. Oxidative Stress in Cancer / J.D. Hayes, A.T. Dinkova-Kostova, K.D. Tew. Cancer Cell. 2020. Vol. 38(2). P. 167-97. doi: 10.1016/j.ccell.2020.06.001.
Pol S. Extrahepatic Cancers and Chronic HCV Infection / S. Pol, A. Vallet-Pichard, O. Hermine. Nat Rev Gastroenterol Hepatol. 2018. Vol. 15(5). P. 283-90. doi: 10.1038/nrgastro.2017.172.