Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023

Вернуться к номеру

Вплив гормонального статусу на гепатотропну дію езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу при хронічному ураженні печінки і введенні кріоекстракту плаценти

Вплив гормонального статусу на гепатотропну дію езомепразолу, кларитроміцину та метронідазолу при хронічному ураженні печінки і введенні кріоекстракту плаценти

Авторы: Кошурба І.В. (1, 2), Гладких Ф.В. (1, 3), Чиж М.О. (1)
(1) — Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України, м. Харків, Україна
(2) — Комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний перинатальний центр», м. Чернівці, Україна
(3) — Державна установа «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України», м. Харків, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Хвороби печінки посідають важливе місце в структурі гастроентерологічної патології та залишаються важливою медико-соціальною проблемою в усьому світі. Майже половина пацієнтів із захворюваннями гепатобіліарної системи мають поліморбідний статус або високий ризик розвитку супутньої патології. Одним з варіантів поєднаної патології в клініці гастроентерології є виразкова хвороба на тлі печінкових порушень. Як потенційно противиразковий біотехнологічний засіб з гепатопротекторною дією створено вітчизняний препарат кріоцел — кріоекстракт плаценти. Мета: визначити гендерні аспекти гепатотропної дії кріоекстракту плаценти при тетрахлорметановому гепатиті з фоновим етанол-індукованим цирозом та ураженні печінки противиразковими засобами. Матеріали та методи. Гепатотропні ефекти вивчали за умови різного вмісту статевих гормонів на 112 самцях і самицях щурів масою 200–220 г, поділених на 4 групи по 28 тварин кожна. Тетрахлорметановий гепатит з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки відтворювали шляхом введення олійного розчину тетрахлорметану в комбінації з 5,0% розчином етанолу впродовж 45 днів. Модуляції вмісту статевих гормонів досягали хірургічною оварі- або тестектомією. Активність γ-глутамілтранспептидази визначали спектрофотометричним методом за G. Szasz. Результати. Уведення езомепразолу, кларитроміцину й метронідазолу при хронічному ураженні печінки у тварин супроводжувалось посиленням цитолітичного синдрому, активність якого найбільше відзначалась у самиць щурів без зміни гормонального статусу, рівень γ-глутамілтранспептидази у яких становив (13,90 ± 1,34) од/л. Застосування кріоекстракту плаценти чинило виражену антицитолітичну дію в самиць щурів зі змодельованим ураженням печінки і введенням противиразкових препаратів без зміни гормонального статусу, на що вказувала статистично вірогідно (р < 0,01) нижча на 34,5 % активність γ-глутамілтранспептидази в гомогенатах печінки. Уведення кріоекстракту плаценти самицям щурів зі змодельованим ураженням печінки і введенням противиразкових препаратів після оваріектомії викликало статистично вірогідне (р < 0,01) зниження рівня γ-глутамілтранспептидази в гомогенатах печінки на 45,8 % відносно показників самиць, яким не вводили досліджуваний кріоекстракт. Висновки. Уведення кріоекстракту плаценти викликає ослаблення цитолітичних процесів у тварин зі змодельованим тетрахлорметан-індукованим гепатитом і фоновим етанол-індукованим цирозом печінки, яким вводили езомепразол, кларитроміцин і метронідазол як засоби потрійної противиразкової терапії.

Background. Liver diseases occupy an important place in the structure of gastrointestinal pathology and remain an important medical and social problem throughout the world. Almost half of patients with manifest disorders of the hepatobiliary system have a polymorbid status or a high risk of developing concomitant pathology. One of the variants of the combined pathology in the clinic of gastroenterology is peptic ulcer on the background of liver disorders. As a potential anti-ulcer biotechnological agent with a hepatoprotective effect, cryocell — placenta cryoextract, a domestic drug, attracted attention. The purpose was to determine the gender aspects of the hepatotropic effect of placenta cryoextract in tetrachloromethane hepatitis with background ethanol-induced liver cirrhosis and liver damage by antiulcer agents. Materials and methods. Hepatotropic effects were studied at different levels of sex hormones in 112 male and female rats weighing 200–220 g, divided into 4 groups of 28 animals each. Tetrachloromethane hepatitis with background ethanol-induced liver cirrhosis was simulated by administration of an oily solution of tetrachloromethane in combination with a 5.0% ethanol solution for 45 days. Modulation of the content of sex hormones was achieved by surgical ovariectomy or orchiectomy. The activity of γ-glutamyl-transpeptidase was determined by the spectrophotometric method according to G. Szasz. Results. The administration of esomeprazole, clarithromycin and metronidazole in chronic liver damage in animals was accompanied by an increase in the cytolytic syndrome, the activity of which was most significant in female rats without a change in hormonal status whose level of γ-glutamyl-transpeptidase was (13.90 ± 1.34) units/l. The use of placenta cryoextract has a pronounced anticytolytic effect in female rats with simulated liver damage and administration of antiulcer drugs without changing the hormonal status, which was indicated by a statistically significant (p < 0.01) 34.5 % lower activity of γ-glutamyl transpeptidase in liver homogenates. Administration of placenta cryoextract to female rats with simulated liver damage and administration of antiulcer drugs after ovariectomy caused a statistically significant (p < 0.01) decrease in the level of γ-glutamyl transpeptidase in liver homogenates, by 45.8 % compared to the indicators in females who were not administered the studied cryoextract. Conclusions. Administration of placenta cryoextract induces attenuation of cytolytic processes in animals with simulated tetrachloromethane-induced hepatitis on the background of ethanol-induced liver cirrhosis who were administered esomeprazole, clarithromycin, and metronidazole as triple antiulcer therapy.


Ключевые слова

кріоконсервований екстракт плаценти; противиразкові засоби; медикаментозне ураження печінки; тетрахлорметановий гепатит; цитоліз

cryopreserved placenta extract; antiulcer drugs; drug-induced liver damage; tetrachloromethane hepatitis; cytolysis

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.57.2.2023.535

Вступ

Хвороби печінки посідають важливе місце в структурі гастроентерологічної патології та залишаються важливою медико-соціальною проблемою в усьому світі. Так, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у світі налічується понад 2 млрд пацієнтів з діагностованими захворюваннями печінки, що в 100 разів перевищує поширеність вірусу імунодефіциту людини. За оцінкою ВООЗ, тільки на вірусний гепатит В або С у хронічній формі хворіють 325 млн осіб у світі, а загальна смертність пацієнтів з такими захворюваннями за останні 20 років зросла майже вдвічі [1–3]. За даними літератури, майже половина пацієнтів з маніфестуючими порушеннями гепатобіліарної системи мають поліморбідний статус або високий ризик розвитку супутньої патології. Одним з варіантів поєднаної патології у клініці гастроентерології є виразкова хвороба (ВХ) на тлі печінкових порушень [4–6].
Сучасні стратегії фармакотерапії ВХ урегульовані положеннями шостого Маастрихтського консенсусу (2022 р.) і передбачають застосування препаратів вісмуту, інгібіторів протонної помпи та комбінації 2–3 антибактеріальних препаратів (амоксицилін, кларитроміцин, метронідазол, тетрациклін, левофлоксацин, рифабутин або фуразолідон) [7, 8]. Особливу загрозу становить проведення комбінованої противиразкової терапії у хворих на тлі супутнього гепатиту або цирозу печінки, адже майже всі лікарські засоби підлягають біотрансформації в печінці, а особливу небезпеку становлять препарати з власне гепатотоксичною дією [9, 10, 12]. Токсичну дію метаболітів лікарських засобів можна викласти в наступній послідовності: І фаза — метаболізм препарату, ІІ фаза — біотрансформація його метаболітів і ІІІ фаза — екскреція продуктів біотрансформації із жовчю і сечею [7, 13, 14]. За даними дослідників [11], на сьогодні ідентифіковані гени, індуцибельні щодо дії статевих гормонів, які кодують ферменти із сімейства цитохромів (CYP), що є підґрунтям гендерної детермінації гепатотоксичної дії лікарських засобів та інших ксенобіотиків.
Стать пацієнта є важливим фактором багатьох хронічних захворювань, включно з хворобами печінки, оскільки вона є органом-мішенню для статевих гормонів, адже її клітини експресують рецептори естрогену (ERα, ERβ, G-білковий ER, андрогенний рецептор тощо). Відмінності в рівнях статевих гормонів та експресії генів їх рецепторів є однією з основних причин виникнення захворювань печінки [15–17]. Так, гепатоцелюлярна карцинома частіше зустрічається в чоловіків, у той час як жінки мають підвищений ризик автоімунного захворювання печінки та більш гострі симптоми печінкової недостатності при алкогольній хворобі печінки. При неалкогольній жировій хворобі печінки ця різниця менш виражена, але припускають підвищення частоти серед чоловіків і жінок у постменопаузі, імовірно, через підвищену тенденцію до накопичення вісцерального жиру [16, 18–20]. За даними багатофакторного аналізу в когорті з понад 20 тис. пацієнтів показано, що жіноча стать при цирозі фактично пов’язана з нижчим ризиком смерті від усіх причин і не пов’язана зі смертю у зв’язку з печінкою. 
Варто зазначити, що андрогени мають великий вплив на ліпідний обмін у печінці жінок. Так, за даними дослідження [17], чоловіки й жінки в постменопаузі мають більш високу концентрацію ліпопротеїдів низької щільності та нижчу концентрацію ліпопротеїдів високої щільності в крові порівняно з жінками в пременопаузі, тому естрогени можуть відігравати важливу роль у зменшенні накопичення жиру в печінці, що узгоджується з даними рандомізованих досліджень щодо вищої поширеності неалкогольної хвороби печінки в чоловіків [15, 19, 20].
Актуальним питанням на сьогодні залишається пошук шляхів оптимізації сучасних схем лікування ВХ у коморбідних пацієнтів з урахуванням їх гендерної приналежності, адже відомо, що як андро-, так і естрогени, окрім статевого диференціювання, здатні чинити регулюючий вплив на метаболізм організму в цілому, зокре–ма впливати на фармакокінетику, фармакодинаміку й потенціюючу дію поєднаного застосування лікарських засобів [7, 14].
На сьогодні, за даними Державного реєстру лікарських засобів України, на фармацевтичному ринку зареєстровано понад 100 препаратів з гепатопротекторною активністю, проте жоден з них не може задовольнити потреби клініцистів повною мірою. Нашу увагу як потенційний противиразковий біотехнологічний засіб з гепатозахисною дією привернув вітчизняний препарат кріоцел — кріоекстракт плаценти (КЕП). Кріоекстракт плаценти отримано науковцями Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України (далі — ІПКіК НАН України) [21–23]. У попередніх дослідженнях нами було встановлено, що лікувально-профілактичне введення КЕП нормалізувало метаболічні процеси в печінці й відновлювало її функціональний стан за рахунок антиоксидантного й мембраностабілізучого ефектів, які ослаблювали обумовлений введенням Д-галактозаміну цитолітичний синдром і відновлювали білковосинтезуючу функцію печінки [24, 25]. Крім того, показано, що КЕП чинить енергостабілізуючу дію на гепатоцити щурів зі змодельованим тетрахлорметановим (CCl4) ураженням печінки [26, 27]. 
Мета дослідження: визначити гендерні аспекти гепатотропної дії кріоекстракту плаценти при тетрахлорметановому гепатиті з фоновим етанол-індукованим цирозом та ураженням печінки противиразковими засобами.

Матеріали та методи

Дослідження проведено на нелінійних лабораторних щурах на базі відділу експериментальної кріомедицини ІПКіК НАН України та навчально-наукового інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України. Тварин утримували в умовах віварію. До початку експерименту щури впродовж 14 діб перебували в умовах карантину (Наказ МОЗ УРСР № 755 від 12.08.1977 «Структура та утримання експериментальних біологічних клінік»; СТ-Н МОЗ України 42-6.0:2008 «Лікарські засоби. Належна лабораторна практика»), після чого проводилась рандомізація на групи по 7 особин у кожній з подальшим утриманням в умовах стандартного водно-харчового раціону (Наказ МОЗ СРСР № 163 від 10.03.1966 «Про добові норми годування лабораторних тварин та продуцентів» та доповнення від 04.12.1978) з вільним доступом (ad libitum) до води та їжі. У всіх серіях дослідження тваринам у групах наносили індивідуальні мітки. Упродовж всього експерименту контролювали масу тіла, оцінювали зовнішній вигляд і загальний стан тварин (поведінкові реакції, рефлекси, зокрема харчовий). 
Для уникнення впливу на експеримент добового ритму біологічної активності досліди виконували завжди в першій половині дня з 08:00 до 11:00. У разі загибелі тварин піддавали розтину і проводили макроскопічний аналіз органів черевної порожнини з метою встановлення того, що летальний кінець тварини не був обумовлений маніпуляційними помилками, а також для визначення вірогідної причини загибелі.
Гепатотропні ефекти КЕП і трикомпонентної противиразкової терапії вивчали за умови різного вмісту статевих гормонів на 112 самцях і самицях щурів масою 200–220 г, розбитих на 4 групи по 28 тварин кожна: група І (самці) та група ІІІ (самиці) — щури зі змодельованим CCl4-індукованим гепатитом з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки, яким щоденно нарізно впродовж 7 днів внутрішньошлунково (в/ш) вводили езомепразол (50 мг/кг), кларитроміцин (91 мг/кг) і метронідазол (91 мг/кг) (далі — Е/К/М) [28, 29]; група ІІ (самці) та група ІV (самиці) — щури зі змодельованим CCl4-індукованим гепатитом з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки, яким щоденно нарізно впродовж 7 днів в/ш вводили Е/К/М за аналогічною схемою і з 3 по 7 день введення (рис. 1) противиразкових засобів (5 введень) вводили КЕП (0,16 мг/кг внутрішньо–м’язово (в/м)).
Кожна група мала 4 підгрупи з різним гормональним статусом по 7 тварин кожна: підгрупа А — хибнооперовані щури обох статей, яким проводили замісну гормонотерапію (надлишкову); підгрупа Б — хибно–оперовані щури обох статей без зміни гормонального статусу (група порівняння); підгрупа В — щури обох статей, яким виконано тестектомію або оваріектомію; підгрупа Г — щури обох статей, яким після гонадектомії проведено замісну гормонотерапію. Тварин виводили з експерименту через 24 год після останнього введення КЕП шляхом цервікальної дислокації під інгаляційним наркозом.
Моделювання експериментальної патології. Хронічний CCl4-індукований гепатит з фоновим етанол-індукованим цирозом печінки (далі — ЕТХМ) відтворювали шляхом в/ш введення 50,0% олійного розчину CCl4 у дозі 8 мл/кг маси тіла тварини двічі на тиждень у комбінації з 5,0% розчином етанолу для пиття впродовж 45 днів (рис. 1) [30].
Модуляції вмісту статевих гормонів досягали хірургічною оварі- або тестектомією в самиць і самців щурів відповідно до загальноприйнятих методик [31, 32]. Дослідження проводились через 21 день після гонадектомії [33, 34]. Некастрованим тваринам груп порівняння виконували розтин передньої черевної стінки й ушивання рани (хибнооперовані тварини). Замісну й надлишкову гормонотерапію проводили впродовж 14 днів у самців підшкірним (п/ш) введенням тестостерону пропіонату в дозі 1 мг/кг 1 р/д, а в самиць — в/ш введенням естрадіолу гемігідрату в дозі 150 мг/кг [33, 34]. КЕП отримано у ДП «Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН України, Національної академії медичних наук та МОЗ України» у вигляді ампулованого препарату кріоцел — кріоекстракт плаценти. 
Біохімічні методики дослідження. Для отримання гомогенату печінку перфузували ізотонічним розчином і гомогенізували при 3000 об/хв (тефлон-скло) у середовищі буферного розчину при співвідношенні 1 : 10 (маса/об’єм: наважка 250 мг + 2,25 мл 1,15% розчину), отримуючи 10,0% гомогенат. Активність γ-глутаміл–транспептидази (ГГТП) визначали спектрофотометричним методом, який ґрунтується на тому, що під дією ГГТП глутаміновий залишок з γ-L-(+)-глутаміл-4-нітроаніліду переходить на дипептидний акцептор — гліцилгліцин. При цьому вилучається хромоген-п-нітроанілін. Оптичну щільність реакційного розчину вимірюють при довжині хвилі λ = 405 (400–430) нм після гальмування ензиматичної реакції ацетатною кислотою [35–37]. 
Біоетичні аспекти дослідження. Усі експериментальні дослідження над лабораторними тваринами виконано з урахуванням вимог Good Laboratory Practice, відображених у настанові «Лікарські засоби. Належна лабораторна практика», затвердженій Наказом МОЗ України № 95 від 16 лютого 2009 р. і з дотриманням основних положень Конвенції Ради Європи про охорону хребетних тварин, що використовуються в експериментах та в інших наукових цілях, від 18 березня 1986 р., Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2010/63/ЄС від 22 вересня 2010 р. про захист тварин, які використовуються для наукових цілей, Наказу МОЗ України від 14 грудня 2009 р. № 944 «Про затвердження Порядку проведення доклінічного вивчення лікарських засобів та експертизи матеріалів доклінічного вивчення лікарських засобів», Закону України від 21 лютого 2006 р. № 3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження». Комплексну програму досліджень розглянуто й погоджено Комітетом з біоетики при ІПКіК НАН України (витяг з протоколу № 2 від 3 січня 2022 р.; витяг з протоколу № 5 від 22 листопада 2022 р.).
Статистична обробка результатів. Оцінку характеру розподілу величин у кожній групі вибіркової сукупності проводили з використанням тесту Shapiro-Wilk. Однорідність дисперсій визначали за тестом Levene’s. При нормальному розподілі незалежних величин відмінності між групами визначали попарно за t-критерієм Стьюдента і шляхом дисперсійного аналізу (ANOVA) з використанням параметричного F-критерію Фішера:
 
При ненормальному розподілі принаймні однієї з груп незалежних величин відмінності між ними визначали попарно за непараметричним ранговим критерієм Mann-Whitney і шляхом рангового дисперсійного аналізу за Kruskal-Wallis.
Цифрові дані в разі нормального розподілу величин наведені у вигляді M ± m (M ± SE), де M — середнє арифметичне значення, m (SE) — стандартна похибка середнього арифметичного, і 95% довірчого інтервалу (95% ДІ): 5–95 %. При ненормальному розподілі отриманих величин дані наведено у вигляді Ме [LQ; UQ], де Ме — медіана, [LQ; UQ] — верхня межа нижнього квартиля і нижня межа верхнього квартиля [38].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках відомчої науково-дослідної роботи відділу експериментальної кріомедицини ІПКіК НАН України «Особливості перебігу деструктивно-запальних та репаративних процесів під впливом низьких температур та кріоекстрактів органів ссавців» (термін виконання: 2022–2026 рр., керівник — в.о. завідувача відділу експериментальної кріомедицини ІПКіК НАН України, к.м.н., старший дослідник М.О. Чиж).

Результати та обговорення

Дослідження активності ГГТП у гомогенатах печінки щурів показало, що розвиток ЕТХМ і введення К/Е/М супроводжувались формуванням цитолітичного синдрому, на що вказувало зростання рівня зазначеного ензиму від (7,10 ± 0,51) од/л у самців до (13,90 ± 1,34) од/л у самиць, що узгоджувалось із даними літератури про більшу вразливість гепатобіліарної системи щодо гепатотоксичної дії ксенобіотиків саме у хворих жіночої статі [1, 3]. Як відомо, ГГТП — переважно мебранозв’язаний глікопротеїн, який каталізує перенесення амінокислот через мембрану, регулює розпад і кон’югацію глутатіону. Цей фермент зустрічається в більшості тканин ссавців, проте є специфічним саме для печінкової тканини. За даними літератури, активність ГГТП підвищується при гострому й токсичному гепатитах і виступає високочутливим індикатором руйнування клітин печінки [35].
У щурів-самців надлишкова гормонотерапія тестостерону пропіонатом, як і кастрація з подальшою замісною гормонотерапією, не викликала суттєвих змін в інтенсивності процесів цитолізу в тканинах печінки (табл. 1). У той же час проведення тестектомії в щурів-самців без замісної гормонотерапії приводило до зниження активності ГГТП у гомогенатах печінки (р = 0,1) на 23,3 % відносно показників тварин без зміни гормонального статусу, що становила відповідно (7,90 ± 1,01) (95% ДІ 5,9–9,8) од/л. 
Аналіз активності цитолітичних процесів у щурів-самців з ЕТХМ і введенням Е/К/М на тлі застосування КЕП показав, що доповнення лікування вказаним кріо–екстрактом привело до зниження (р = 0,09) на 20,0 % активності ГГТП у гомогенетах печінки і групі тварин, яким надлишково вводили тестостерону пропіонат (група ІІ). У кастрованих же самців введення КЕП супроводжувалось зниженням активності досліджуваного маркера цитолізу на 9,9 % (р = 0,3).
Оцінка інтенсивності цитолізу гепатоцитів у самиць показала, що у тварин, яким вводили КЕП, рівень ГГТП у гомогенатах печінки статистично вірогідно (р < 0,01) був нижчим на 34,5 % відносно показників тварин з ЕТХМ, яким вводили тільки Е/К/М, і становив відповідно (9,10 ± 0,55) (95% ДІ 8,1–10,2) од/л (табл. 1). Надлишкове введення самицям естрадіолу гемігідрату чинило виражену антицитолітичну дію на гепатоцити, на що вказувало статистично вірогідне (р = 0,02) зниження активності ГГТП на 42,4 % відносно показників самиць без зміни гормонального статусу, відповідно вона становила 8,0 [8,0; 11,0] од/л (табл. 1). Наявність антицитолітичного впливу в естрадіолу гемігідрату підтверджувалась підвищенням рівня ГГТП у гомогенатах печінки самиць з ЕТХМ після оваріектомії на тлі введення Е/К/М у 2,2 раза відносно показників самиць при надлишковому введенні естрадіолу гемігідрату — 17,8 і 8,0 од/л відповідно (табл. 1). 
Введення КЕП самицям щурів з ЕТХМ після оваріектомії на тлі введення Е/К/М викликало статистично вірогідне (р < 0,01) зниження інтенсивності цитолітичних процесів, на що вказувало зниження рівня ГГТП у гомогенатах печінки на 45,8 % відносно показників самиць, яким не вводили досліджуваний кріоекстракт. Наявність антицитолітичної активності у КЕП узгоджується з аналогічною активністю у естра–діолу гемігідрату, оскільки фрагменти вказаного гормону входять до складу досліджуваного кріо–екстракту і є одними з його фізіологічно активних складових. Крім того, встановлені зміни можна пов’язати зі здатністю КЕП нормалізувати гормональний статус у самиць щурів.

Висновки

1. Введення езомепразолу, кларитроміцину і метронідазолу при хронічному ураженні печінки у тварин супроводжувалось посиленням цитолітичного синдрому, активність якого найбільше відзначалась у самиць щурів без зміни гормонального статусу, рівень ГГТП у яких становив (13,90 ± 1,34) од/л.
2. Застосування кріоекстракту плаценти чинить виражену антицитолітичну дію в самиць щурів зі змодельованим ураженням печінки і введенням противиразкових препаратів без зміни гормонального статусу, на що вказувала статистично вірогідно (р < 0,01) нижча на 34,5 % активність ГГТП у гомогенатах печінки.
3. Введення КЕП самицям щурів зі змодельованим ураженням печінки і введенням противиразкових препаратів після оваріектомії викликало статистично вірогідне (р < 0,01) зниження рівня ГГТП у гомогенатах печінки на 45,8 % відносно показників самиць, яким не вводили досліджуваний кріоекстракт.
Перспективи подальших досліджень. Отримані дані про антицитолітичну активність кріоекстракту плаценти є підґрунтям для проведення поглиблених досліджень інших механізмів гепатопротекторної активності зазначеного кріоекстракту.
Конфлікт інтересів. Автори рукопису свідомо засвідчують відсутність фактичного або потенційного конфлікту інтересів щодо результатів цієї роботи з фармацевтичними компаніями, виробниками біомедичних пристроїв, іншими організаціями, чиї продукти, послуги, фінансова підтримка можуть бути пов’язані з предметом наданих матеріалів або які спонсорували проведені дослідження.
Інформація про фінансування. Фінансування видатками Державного бюджету України. Роботу виконано в рамках відомчої науково-дослідної роботи відділу експериментальної кріомедицини ІПКіК НАН України «Особливості перебігу деструктивно-запальних та репаративних процесів під впливом низьких температур та кріоекстрактів органів ссавців» (термін виконання: 2022–2026 рр., керівник — в.о. завідувача відділу експериментальної кріомедицини ІПКіК НАН України, к.м.н., старший дослідник М.О. Чиж).
Внесок авторів. Кошурба І.В. — ідея роботи, розробка концепції дослідження, проведення експериментальних досліджень, статистична обробка отриманих результатів, аналіз та узагальнення даних, написання тексту рукопису; Гладких Ф.В. — участь у розробці дизайну дослідження та аналізі отриманих результатів, редагування тексту рукопису; Чиж М.О. — загальне керівництво роботою, формулювання мети роботи, редагування тексту рукопису.
 
Отримано/Received 02.04.2023
Рецензовано/Revised 12.04.2023
Прийнято до друку/Accepted 20.04.2023

Список литературы

  1. Moon A.M., Singal A.G., Tapper E.B. Contemporary Epidemio–logy of chronic liver disease and cirrhosis. Clin Gastroenterol Hepatol. 2020. № 18(12). Р. 2650-2666. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cgh.2019.07.060.
  2. Hirode G., Saab S., Wong R.J. Trends in the burden of chro–nic liver disease among hospitalized US adults. JAMA Netw Open. 2020. № 3(4). e201997. DOI: https://doi.org/10.1001/jamanetworkopen.2020.1997. 
  3. Burden and cost of gastrointestinal, liver, and pancreatic disea–ses in the United States: update 2018 / A.F. Peery et al. Gastroentero–logy. 2019. № 156(1). Р. 254-272. DOI: https://doi.org/10.1053/j.gastro.2018.08.063. 
  4. Fadieienko H.D., Nikiforova Ya.V. Prevention of progression of non-alcoholic fatty liver disease. Zdorovia Ukrainy. 2016. № 2. Р. 51-53. 
  5. Osyodlo H., Boichak M., Fedorova O. Rational choice of hepatoprotectors for drug-induced liver injury. Gastroenterology. 2022. № 56(3). Р. 179-89. DOI: https://doi.org/10.22141/2308-2097.56.3.2022.507.
  6. Farooq M.O., Bataller R. Pathogenesis and management of alcoholic liver disease. Dig Dis. 2016. № 34(4). Р. 347-55. DOI: https://doi.org/10.1159/000444545.
  7. Bereda G. Peptic Ulcer Disease: Definition, Pathophysiology, and Treatment. Journal of Biomedical and Biological Sciences. 2022. № 1(2). Р. 1-10. 
  8. Management of Helicobacter pylori infection: the Maastricht VI/Florence consensus report / P. Malfertheiner et al. Gut. 2022. gutjnl-2022-327745. DOI: https://doi.org/10.1136/gutjnl-2022-327745. 
  9. Prysyazhnyuk V., Voloshyn O. Clinical-pathagenetic, age, gender, genetic aspects of non-alcoholic fatty liver disease and nonviral chronic hepatitis without, and also with comorbid hypothyroidism; improving of their treatmen. Lviv Clinical Bulletin. 2018. № 3(23). Р. 8-23. DOI: https://doi.org/10.25040/lkv2018.03.008 2018.
  10. Liu Y., Santillo M.F., Flynn T.J., Ferguson M.S. Sex hormone modulation of both induction and inhibition of CYP1A by genistein in HepG2/C3A cells. In Vitro Cell Dev Biol Anim. 2015. № 51(4). Р. 426-431. DOI: https://doi.org/10.1007/s11626-014-9848-9.
  11. Flynn T.J., Ferguson M.S. An in vitro system for studying potential biological mechanisms of human sex differences in susceptibility to acute liver injury. Toxicol Lett. 2010. № 198(2). Р. 232-236. DOI: https://doi.org/10.1016/j.toxlet.2010.07.003.
  12. Giannini E.G., Testa R., Savarino V. Liver enzyme alteration: a guide for clinicians. CMAJ. 2005. № 172(3). Р. 367-379. DOI: https://doi.org/10.1503/cmaj.1040752.
  13. Brown B.A., Wallace R.J., Griffith D.E. Clarithromycin-induced hepatotoxicity. Clinical Infectious Diseases. 1995. № 20. Р. 1073-1074.
  14. Almazroo O.A., Miah M.K., Venkataramanan R. Drug Metabolism in the Liver. Clinical Liver Disease. 2017. № 21. Р. 1-20. DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.cld.2016.08.001.
  15. Kur P., Kolasa-Wołosiuk A., Misiakiewicz-Has K., Wisz–niewska B. Sex Hormone-Dependent Physiology and Diseases of Liver. Int J Environ Res Public Health. 2020. 17(8). 2620. doi: https://doi.org/10.3390/ijerph17082620. 
  16. Liver-related mortality is similar among men and women with cirrhosis / N.R. Mazumder et al. J Hepatol. 2020. 73(5). 1072-1081. doi: https://doi.org/10.1016/j.jhep.2020.04.022. 
  17. Trapani L., Segatto M., Pallottini V. Regulation and deregulation of cholesterol homeostasis: The liver as a metabolic “power station”. World J Hepatol. 2012. 4(6). 184-190. doi: https://dx.doi.org/10.4254/wjh.v4.i6.184. 
  18. Martin-Grau M., Monleon D. Sex dimorphism and metabolic profiles in management of metabolic-associated fatty liver disease. World J Clin Cases. 2023 Feb 26. 11(6). 1236-1244. doi: https://doi.org/10.12998/wjcc.v11.i6.1236. 
  19. An Overview of Hepatocellular Carcinoma Surveillance Focusing on Non-Cirrhotic NAFLD Patients: A Challenge for Physicians / A. Cespiati et al. Biomedicines. 2023 Feb 16. 11(2). 586. doi: https://doi.org/10.3390/biomedicines11020586. 
  20. Song M.J., Choi J.Y. Androgen dysfunction in non-alcoholic fatty liver disease: Role of sex hormone binding globulin. Front. Endocrinol. (Lausanne). 2022 Nov 22. 13. 1053709. doi: https://doi.org/10.3389/fendo.2022.1053709. 
  21. Placental therapy: An insight to their biological and therapeutic properties / S.Y. Pan et al. Journal of Medicine and Therapeutics. 2017. № 1(3). Р. 1-6. DOI: http://doi.org/10.15761/JMT.1000118.
  22. Hladkykh F.V. Experimental study of the antiulcer effect of cryopreserved placenta extract on a model of acetylsalicylic acid-induced ulcerogenesis. Current Issues in Pharmacy and Medical Sciences. 2021. № 35(2). Р. 89-94. doi: https://doi.org/10.2478/cipms-2022-0017.
  23. Hladkykh F.V. Gastrocytoprotective properties of cryopreserved placenta extract in combined action of low temperatures and inhibition of cyclooxygenase. Acta Facultatis Medicae Naissensis. 2022. № 39(1). Р. 48-56. DOI: https://doi.org/10.5937/afmnai39-33036.
  24. Hladkykh F.V. Anti-inflammatory properties of diclofenac sodium on the background of combined use with cryopreserved placenta extract in the experiment. Problems of cryobiology and cryomedicine. 2021. № 31(4). Р. 364-367. DOI: https://doi.org/10.15407/cryo31.04.364.
  25. Koshurba I.V., Chyzh M.O., Hladkykh F.V., Belochkina I.V. Influence of placenta cryoextract on the liver metabolic and functional state in Case of D-galactosamine hepatitis. The Innovative Biosystems and Bioengineering. 2022. № 6(2). Р. 64-67. DOI: https://doi.org/10.20535/ibb.2022.6.2.264774.
  26. Hepatotropic effects of triple antiulcer therapy and placenta cryoextract: the role of sex factors in lipoperoxidation / I.V. Koshurba et al. Fiziologichnyi Zhurnal. 2022. № 68(5). Р. 25-32. DOI: https://doi.org/10.15407/fz68.05.025.
  27. Koshurba I.V. Study of the effect of cryopreserved placenta extract on the processes of cytolysis and lipid peroxidation in ССl4-induced liver damage. Modern Medical Technology. 2022. № 3(54). Р. 46-54. DOI: https://doi.org/10.34287/MMT.3(54).2022.9.
  28. Vogel H.G. ed. Drug Discovery and Evaluation: Pharmacological Assays Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg 2008. 2071 p.
  29. Podhirny V.V. Hepatotoxic manifestations of lansoprazole, metronidazole and clarithromycin in the experiment. Med Chem. 2007. № 9(2). Р. 74-77.
  30. Rykalo N.A. Experimental model of chronic tetrachloromethane hepatitis and liver cirrhosis in immature rats. Actual problems of modern medicine: Bulletin of the Ukrainian Medical Stomatological Academy. 2009. № 9(2). Р. 116-118.
  31. Aloisi A.M., Ceccarelli I., Fiorenzani P. Gonadectomy affects hormonal and behavioral responses to repetitive nociceptive stimulation in male rats. Annals of the New York Academy of Sciences. 2003. № 1007. Р. 232-237. DOI: https://doi.org/10.1196/annals.1286.022. 
  32. Joshi S.A., Shaikh S., Ranpura S., Khole V.V. Postnatal development and testosterone dependence of a rat epididymal protein identified by neonatal tolerization. Reproduction. 2003. № 125(4). Р. 3495-3507. DOI: https://doi.org/10.1530/rep.0.1250495. 
  33. Ali B.H., Ben Ismail T.H., Basir A.A. Sex difference in the suspectibility of rats to gentamicin nephrotoxicity: influence of gonadectomy and hormonal replacement therapy. Indian Journal of Pharmacology. 2001. № 33. Р. 369-373. 
  34. Yuzurihara M., Ikarashi Y., Noguchi M., Kase Y. Involvement of calcitonin gene-related peptide in elevation of skin temperature in castrated male rats. Urology. 2003. № 62(5). Р. 947-951. DOI: https://doi.org/10.1016/s0090-4295(03)00587-9. 
  35. Kamyshnikov V.S. Handbook of clinical and biochemical research and laboratory diagnostics. MEDpress-inform; 2009. 896 p. 
  36. Szasz G. A kinetic photometric method for serum γ-gluta–myltransferase. Clinical Chemistry. 1969. № 15(2). Р. 124-136.
  37. Szasz G. New substrates for measuring gamma-glutamyl transpeptidase activity. Zeitschrift für Klinische Chemie und Klinische Biochemie. 1974. № 12(5). Р. 228-233.
  38. Zar J. H. Biostatistical analysis (5 ed.). Prentice-Hall, Englewood, 2014. 960 р.

Вернуться к номеру