Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023
Вернуться к номеру
НПЗП-гастропатії: експертна думка в практичних рекомендаціях і коментарях
Авторы: Бондаренко О.О.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) щодня застосовують понад 70 млн людей у світі. Проте ефективне й доступне лікування болю й запалення дається ціною небажаних ефектів. Серед основних побічних наслідків — ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), такі як гастрит, виразки, перфорації та кровотечі, у тому числі небезпечні для життя. З огляду на масштаби проблеми НПЗП‑індукованої гастропатії виникла необхідність розробки відповідних клінічних настанов для лікарів терапевтичних спеціальностей.
У 2019 р. три авторитетні професійні організації — Європейське товариство з вивчення клінічних і економічних аспектів остеопорозу, остеоартрозу та захворювань опорно-рухового апарату (ESCEO), Міжнародне товариство з дослідження остеоартрозу (OARSI) та Американський коледж ревматології (ACR) — оновили рекомендації щодо ведення пацієнтів з остеоартрозом (ОА).
Які акценти та нюанси привертають увагу?
1. Робочі групи ESCEO та ACR надали використанню пероральних НПЗП категорію сильної рекомендації, а OARSI — умовної.
2. При виборі й застосуванні цих ліків слід враховувати наявні у хворого фактори ризику.
3. Відповідно до ESCEO та OARSI пацієнтам без коморбідної патології ШКТ варто призначати неселективні НПЗП у комбінації з інгібіторами протонної помпи (ІПП) або селективні НПЗП.
4. При підвищеному гастроінтестинальному ризику слід віддавати перевагу селективним інгібіторам ЦОГ‑2 (целекоксибу) з ІПП.
5. При підвищеному серцево-судинному ризику необхідно обмежити застосування будь-яких НПЗП (ESCEO пропонує за потреби використовувати целекоксиб тривалістю < 30 діб або неселективні НПЗП < 7 діб).
6. Уникати призначення НПЗП необхідно також при підвищеному нирковому ризику (ESCEO) і пацієн–там зі старечою дряхлістю (OARSI).
Стандартні методи діагностики НПЗП-гастропатії включають ретельний збір анамнезу на предмет захворювань ШКТ, особливо виразкової хвороби та шлунково-кишкових кровотеч, клінічне обстеження пацієнта, аналізи на гемоглобін і гематокрит.
Також бажано провести тестування на H.pylori за підозри на таку інфекцію.
Для підтвердження діагнозу гастропатії, якщо є обґрунтована підозра, необхідна ендоскопія верхніх відділів ШКТ.
Висновки систематичних оглядів і метааналізів вказують на переконливі переваги терапії ІПП порівняно з плацебо чи H2-блокаторами щодо зниження частоти НПЗП-гастропатій, особливо виразок і кровотеч з верхніх відділів ШКТ. За даними С. Scarpignato, R. Hunt (2010), у когорті пацієнтів з виразковими кровотечами в анамнезі, які приймали неселективні НПЗП, частота повторних кровотеч сягала 37,6 випадку на 100 пацієн–то-років. Якщо ж пацієнти з обтяженим анамнезом приймали НПЗП разом з ІПП, ризик кровотеч знижувався до 12,8 випадку на100 пацієнто-років.
Ми, як клініцисти, серед численних препаратів ІПП, які наявні на ринку, обираємо той ІПП, що має переконливу доказову базу та виправдав довіру в клінічній практиці.
Додаткове призначення ІПП є найкращою профілактикою розвитку НПЗП-гастропатії з переконливою доказовою базою. ІПП слід призначати на весь період, упродовж якого пацієнт приймає НПЗП.