Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023
Вернуться к номеру
Стратегічні питання розробки нових підходів до лікування синдрому подразненої кишки
Авторы: Бондаренко О.О.
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Синдром подразненої кишки (СПК) — поширене в усіх вікових групах хронічне захворювання та один з найчастіших діагнозів у практиці сімейного лікаря. Враховуючи не до кінця з’ясований етіопатогенез порушення, до факторів, які підвищують ризик виникнення СПК, відносять нервово-психічні порушення, зокрема дисфункцію вегетативної нервової системи, незбалансоване харчування й малорухливість, гостру кишкову інфекцію, спадковість.
На тлі зростання частоти звернень надання адекватної медичної допомоги при СПК ускладнене відмінностями клінічних характеристик пацієнтів, що нерідко призводить до поліпрагмазії.
Щоб визначити стратегічні питання розробки нових підходів до лікування в разі патології, дослідники з відділення патології шлунково-кишкової та гепатобіліарної системи клініки Майо (MayoClinic), США, провели аналіз наявних проблем і внесли доповнення в чинні рекомендації з використанням методології GRADE. Результати опубліковані в The American Journal of Gastroenterology («Американський журнал гастроентерології»).
Рекомендації з діагностики СПК:
1) серологічне дослідження крові рекомендоване пацієнтам із клінічними симптомами СПК і хронічною діареєю з метою виключення целіакії;
2) визначення показників кальпротектину й фекального лакторферину в пацієнтів із СПК рекомендоване з метою виключення запальних захворювань кишечника. З тією ж метою рекомендовано визначати рівень С-реактивного білка за відсутності достатнього ресурсу;
3) з огляду на значне переважання вірусної етіології гострого ентериту над бактеріальними чинниками рутинне дослідження фекалій на збудники кишкової інфекції не рекомендоване;
4) рутинне проведення колоноскопії пацієнтам із СПК не рекомендоване.
Рекомендації з лікування СПК:
1) визначення підтипу СПК відповідно до IV Римських критеріїв сприяє адекватному вибору лікувальної стратегії;
2) рутинне дослідження на харчову алергію не рекомендоване за умови відсутності прямого зв’язку виникнення клінічних симптомів із застосуванням харчових продуктів;
3) аноректальне дослідження в пацієнтів із клінічними симптомами СПК рекомендоване з метою диференціальної діагностики СПК із запорами і/або больовим синдромом і функціональними розладами органів малого таза і/або з рефрактерними до традиційного лікування запорами;
4) з метою зменшення вираженості клінічних симптомів і поліпшення якості життя пацієнтам із СПК з порушенням режиму дефекації рекомендований режим харчування з обмеженням ферментованих оліго-, ди-, моносахаридів і багатоатомних спиртів (етиленгліколь);
5) для поліпшення клінічної картини в пацієнтів із СПК рекомендоване застосування розчинних волокон клітковини;
6) застосування спазмолітиків із прокінетичною дією в пацієнтів із клінічними симптомами СПК не рекомендоване. Як знеболювальний засіб добре зарекомендувало себе застосування м’яти;
7) застосування пробіотиків, продуктів з поліетиленгліколем або трансплантація фекальної мікробіоти в лікувальній стратегії пацієнтів із СПК не виправдані;
8) з лікувальною метою при ознаках СПК із діареєю рекомендоване застосування блокаторів хлоридних каналів;
9) препарати — активатори аденілатциклази є ефективними в лікуванні пацієнтів із СПК усіх підтипів і рекомендовані для зменшення вираженості загальних симптомів;
10) з метою поліпшення клінічного стану жінкам віком < 65 років з ≤ 1 фактором ризику виникнення серцево-судинної коморбідності рекомендоване застосування агоністів 5НТ4-серотонінових рецепторів;
11) застосування рифаксиміну зумовлює задовільну клінічну відповідь і зменшує вираженість симптомів СПК;
12) алосетрон рекомендований як препарат вибору в жінок із СПК і запором, рефрактерним до конвенційного лікування;
13) препарати групи трициклічних антидепресантів рекомендовані для зменшення вираженості клінічних симптомів СПК;
14) психотерапевтичні методики можуть зумовити значний лікувальний ефект у пацієнтів із СПК.
З огляду на багатофакторність патофізіології СПК та особливості клінічних характеристик кожного пацієнта однією з оптимальних лікувальних стратегій може стати персоніфікований підхід на позиціях доказовості. Ферментаза Дуо® може з успіхом призначатися всім пацієнтам з СПК незалежно від його типу як джерело панкреатичних ферментів і альфа-галактозидази для нормалізації функціонування ШКТ. Препарат рекомендується як дієтична добавка до раціону харчування, що сприяє поліпшенню засвоєння їжі, зменшенню проявів здуття й газоутворення в кишечнику.