Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023
Вернуться к номеру
Співвідношення тонусу анатомічних звужень шлунка в пацієнтів із грижами стравохідного отвору діафрагми та ахалазією кардії
Авторы: Галінський О.О., Галінська А.М., Пролом Н.В.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета дослідження: оцінити тонус м’язового апарату езофагогастродуоденальної зони в пацієнтів із грижами стравохідного отвору діафрагми та ахалазією кардії за допомогою цифрової пневмобалонної манометрії.
Матеріали та методи. Дослідження проведено в 121 пацієнта з грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) — I група (n = 38) та ахалазію кардії (АК) — II група (n = 83), які перебували на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України». Для вимірювання тонусу застосовували пневмобалонну манометрію під ендоскопічним контролем. Показники тиску вимірювались як відносна величина піку тиску при проведенні балона через зону звуження з урахуванням фонового рівня в дистальній частині травного каналу. Використовували датчик Art-line AS-00013, який був підключений до блоку цифрової обробки сигналів МНХ-01. Різницю між показниками оцінювали методом парних порівнянь, вважаючи дані вірогідно відмінними при похибці < 0,05.
Результати. У пацієнтів І групи тиск на балон під час проходження зони нижнього стравохідного сфінктера (НСС) у середньому знаходився на рівні (8,48 ± 1,09) мм рт.ст., що було на 51 % (p < 0,01) нижче за референсне значення ((17,46 ± 1,89) мм рт.ст.). У той же час був зареєстрований значний спротив просуванню балона через пілородуоденальний сфінктер (ПДС) і відзначалось зростання тиску в балоні на (37,57 ± 2,59) мм рт.ст., що на 121 % вище (p < 0,01) за референтне значення ((16,98 ± 4,19) мм рт.ст). Референтні значення коефіцієнта співвідношення тонусу анатомічних звужень — 0,97 ± 0,05, а в пацієнтів з ГСОД він становив 31,57 ± 15,07, що свідчило про переважання тиску в ПДС у 31 раз порівняно з тиском у НСС. У пацієнтів ІІ групи тиск у балоні під час проходження НСС зростав на 223 % (p < 0,01) порівняно з референтним значенням ((56,47 ± 6,65) мм рт.ст.). Тиск у зоні ПДС був вищим на 52 % порівняно з референтним значенням ((16,98 ± 4,19) мм рт.ст.). Коефіцієнт відношення тонусу ПДС до НСС при АК становив (0,46 ± 0,77). Отже, зміни тонусу анатомічних звужень у пацієнтів з ГСОД і АК мають однонаправлений вектор.
Висновки. Встановлено, що ГСОД характеризувалась зниженням тонусу НСС і спазмом ПДС. Тоді як АК супроводжувалася зростанням тиску в зоні НСС у 3 рази і зростанням тиску в зоні ПДС в 1,5 раза. У подальших дослідженнях перспективним буде простежити взаємо–зв’язок встановлених змін з біохімічними маркерами систем регуляції гладенької мускулатури травного каналу.