Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023

Актуальність. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) — це захворювання, яке щороку стає все більш поширеним. Цьому сприяють як зовнішні фактори, зокрема неправильне харчування, знижена фізична активність, так і супутні стани й захворювання, що можуть призвести до появи НАЖХП і прискорити розвиток і появу ускладнень. Одним з таких факторів є підвищений рівень лептину в крові пацієнтів, що потребує детального вивчення.

Матеріали та методи. До дослідження увійшли 32 пацієнти — 21 жінка та 11 чоловіків віком від 35 до 60 років, які були поділені на 2 групи залежно від проведеного лікування. До першої групи увійшли пацієнти, яким згідно з настановами EASL були рекомендовані зміна дієти (середземноморська дієта зі зменшеною кількістю простих вуглеводів і насичених жирів на користь моно- і поліненасичених жирів), збільшення фізичного навантаження, а також прийом вітаміну Е 800 МО/добу і гепатопротекторна терапія — препарати урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) у дозі 1000 мг/добу. Пацієнти другої групи, окрім вищезазначеного лікування, приймали метформін 250 мг двічі на день. Усі пацієнти мали ознаки стеатозу при НАЖХП і підвищений рівень лептину. Критеріями включення в дослідження були: клінічні, інструментальні й лабораторні прояви стеатозу і НАЖХП (у тому числі результати валідизованих тестів для виявлення фіброзу при НАЖХП — Fib-4, NAFLD Fibrometer), підвищений лептин у крові, відсутність алкогольного анамнезу, а також цукрового діабету (показник глюкози натще в більшості пацієнтів був на верхній межі норми, але не перевищував рекомендовані норми). Обрахунок проводився через 3 місяці від початку терапії для контролю змін.

Результати. У результаті аналізу змін суб’єктивних скарг, результатів лабораторних та інструментальних досліджень можна стверджувати, що лікування в обох групах має позитивну динаміку. Варто відзначити, що показники в групі 2, яка приймала метформін, мають тенденцію до швидкого поліпшення. Особливо це стосується показників глюкози ((6,1 ± 0,9) ммоль/л — до лікування, (5,7 ± 0,5) ммоль/л — після лікування в пацієнтів першої групи і (6,4 ± 0,95) ммоль/л — до лікування і (5,1 ± 0,4) ммоль/л — після лікування в пацієнтів другої групи) і лептину в крові (показник лептину (38,5 ± 5,7) нг/мл — до лікування і (34,1 ± 4,9) нг/мл — після лікування в першій групи і (38,7 ± 5,7) нг/мл — до лікування і (32,2 ± 5,3) нг/мл — після лікування в пацієнтів другої групи). Також кореляційно значущими є зміни в самопочутті пацієнтів, скаргах, а саме проявах астеновегетативного синдрому, таких як відчуття слабкості (у пацієнтів першої групи до лікування — 18 (100 %), після — 13 (72,3 %), у пацієнтів другої групи до лікування — 14 (100 %), після — 9 (64,3 %)), швидка втомлюваність (у пацієнтів першої групи 18 (100 %) — до лікування, 12 (66,9 %) — після лікування, у пацієнтів другої групи 14 (100 %) — до лікування і 8 (57,2 %) — після лікування) і диспептичного синдрому — зниження апетиту (17 (94,5 %) — до лікування, 11 (61,2 %) — після лікування в першій групі; 13 (92,9 %) — до лікування і 8 (57,2 %) — після лікування в другій групі), нудота (15 (83,4 %) — до лікування і 11 (61,2 %) — після лікування в пацієнтів першої групи і 12 (85,8 %) — до лікування, 7 (49,9 %) — після лікування в пацієнтів другої групи). Були також відзначені зміни при контрольній перевірці УЗД та еластрографії, а саме: зменшення розмірів печінки (17 (94,5 %) — до лікування і 15 (83,4 %) — після лікування в першій групі і 13 (92,9 %) — до лікування і 11 (78,6) % — після лікування в другій групі) та ехогенності (15 (83,4 %) — до лікування і 13 (72,3 %) — після лікування в пацієнтів першої групи і 11 (78,6 %) — до лікування і 8 (57,14 %) — після лікування в пацієнтів другої групи). Варто відзначити і скарги на спрагу (9 (50 %) — до лікування і 6 (33,4 %) — після лікування в першій групі і 7 (50 %) — до лікування і 5 (35,8 %) — після лікування в другій групі), які за результатами лікування дали протилежні результати — дана скарга більшою мірою нівелювалась у пацієнтів, які не приймали метформін. Це можна пояснити фармакокінетикою і дією препарату протягом першого місяця лікування. 

Висновки. Імовірно, результати дослідження свідчать про позитивний лікувальний ефект субгіпоглікемізуючих доз метформіну в пацієнтів з гіперлептиновим фенотипом НАЖХП. Після 3 місяців прийому метформіну ми спостерігали поліпшення клінічного стану і даних лабораторних та інструментальних методів дослідження порівняно з групою, яка отримувала лише УДХК і вітамін Е. Отримані дані дозволяють зробити висновки, що проведене лікування ефективне і слід продовжувати спостереження і контроль результатів даної схеми лікування.