Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023
Вернуться к номеру
Нові горизонти в застосуванні інгібіторів протонної помпи в онкологічній практиці
Авторы: Кулініч Г.В., Гладких Ф.В.
ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України», м. Харків, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета роботи: охарактеризувати перспективність застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) в онкологічних пацієнтів як радіо- і хемосенсибілізуючих агентів за даними відкритих джерел інформації.
Матеріали та методи. Підбір літературних джерел проводили за ключовими словами: інгібітори протонної помпи, радіосенсибілізація, променева терапія, хіміотерапія, онкологічні захворювання. На другому етапі вивчались резюме статей і виключались публікації, які не відповідали критеріям дослідження. На третьому етапі вивчали повні тексти відібраних статей на релевантність досліджень.
Результати. Стійкість ракових клітин до радіаційного і хіміотерапевтичного лікування є основною клінічною проблемою, яка знижує ефективність вказаних методів лікування (Hebert K.A., 2021). F. Luciani та співавт. дослідили чутливість 28 стійких до хіміо–терапії ліній ракових клітин людини після попередньої їх обробки ІПП омепразолом та езомепразолом. Вони виявили, що попередня обробка ракових клітин ІПП призвела до вираженого зниження величини половини максимальної інгібуючої концентрації (IC50) хіміотерапевтичних засобів — цисплатину, вінбластину і 5-фторурацилу порівняно з контролем без попереднього лікування ІПП. У низці досліджень продемонстровано значне поліпшення чутливості пухлинних клітин раку нирки, шлунка, стравоходу, аденокарциноми, остеосаркоми і лімфом до протипухлинних препаратів після попереднього застосування ІПП (Spugnini E.P., 2011; Patel K.J.,2013; Huang S., 2013; Ferrari S., 2013; Pham N., 2019).
Наведені дані свідчать про потенційний вплив ІПП на ракові клітини — указані засоби здатні впливати на інвазію, міграцію та адгезію ракових клітин. Інгібування цих процесів може сприяти зниженню поширення циркулюючих пухлинних клітин і запобігати метастазуванню. Крім того, ІПП можуть мати вплив на кисле мікрооточення пухлини. Вони можуть буферизувати кисле середовище, що є характерним для ракових клітин. Це може сприяти зниженню проліферації та виживання ракових клітин. Одна з додаткових можливостей ІПП полягає у їх впливі на поглинання хіміотерапевтичних препаратів пухлинними клітинами. Крім того, ІПП можуть поліпшити доставку й концентрацію лікарських засобів у пухлинній тканині.
Висновки. ІПП виявляють потенціал у лікуванні раку шляхом впливу на пухлинні клітини, кисле мікрооточення пухлини і поглинання хіміотерапевтичних препаратів, що відкриває нові перспективи для їх застосування в онкологічній практиці.