Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023
Вернуться к номеру
Діагностика та лікування синдрому подразненого кишечника в умовах воєнного стану
Авторы: Осьодло Г.В.
Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Поширеність синдрому подразненого кишечника (СПК) у загальній популяції оцінюється в середньому в 11 %. У жінок СПК зустрічається приблизно в 2 рази частіше, ніж у чоловіків. Постінфекційний СПК (ПІ-СПК) розвивається у 8–31 % пацієнтів, які перенесли гострий інфекційний гастроентерит. На сьогодні є підстави для очікування зростання вперше виявленого СПК, ПІ-СПК, а також збільшення вираженості гастроінтестинальних симптомів у пацієнтів зі встановленими функціональними розладами.
У зоні військового конфлікту відбувається активація інфекційних захворювань, які притаманні для багатьох конфліктів, а також тих, які поширені серед місцевого населення і збудники яких існують в природі в даній місцевості в мирний час. Гострі кишкові інфекції посідають у структурі таких хвороб одне з перших місць. У Перській затоці гастроентерити зустрічались у понад 50 % особового складу (ОС); під час операції «Чистий канал» у Єгипті (1975 р.) 80 % ОС захворіли на діарейні інфекції (60 % — на дизентерію); під час операції «Яскрава зірка» в Єгипті (1980 р.) — 93 % ОС США перенесли гострі діарейні інфекції, у тому числі дизентерію. Основними тригерами ПІ-СПК є Campilobacter, Salmonella, E.coli, Shigella, ієрсинії, ентеро- і ротавіруси. При ПІ-СПК інфекційні агенти та гостре запалення призводять до підвищення проникності епітеліоцитів і посилення експресії антигенів у просвіт кишки. Унаслідок персистуючого запального процесу відбувається інфільтрація CО макрофагами й лімфоцитами, порушується сенсорно-моторна функція кишечника.
Рифаксимін рекомендований для лікування пацієнтів із СПК вітчизняними й міжнародними настановами: Українською гастроентерологічною асоціацією (2019), Римським консенсусом ІV (2016), Консенсусом Американського коледжу гастроентерології (2020), Європейською гастроентерологічною асоціацією (2020), Американською гастроентерологічною асоціацією (2022), Європейською гастроентерологічною асоціацією і Європейським союзом нейроімунології та порушення моторики (2022). Автори гайдлайну ACG (2020) рекомендують використовувати рифаксимін для лікування загальних симптомів СПК без запорів. Ефективність рифаксиміну підтверджена в метааналізі, який узагальнив 5 контрольованих досліджень із застосуванням рифаксиміну в пацієнтів із СПК з діареєю. Препарат продемонстрував значний позитивний ефект порівняно з плацебо (Ford A.C. et al., 2018).
Ефективність рифаксиміну 550 мг в усуненні симптомів СПК і досягненні ремісії до 9 міс. підтверджена в дослідженнях TARGET 1-3. UEG/ESNM (2022) рекомендує для використання рифаксимін у пацієнтів із СПК з діареєю. Рівень доказовості високий, рекомендація сильна.
Провідна роль у терапії пацієнтів із СПК, у яких основною скаргою є абдомінальний біль, і хворих із СПК змішаного типу належить спазмолітикам. Ефективність цього класу препаратів була продемонстрована в метааналізі, який включав 26 рандомізованих конт–рольованих досліджень. Cеред пацієнтів, які отримували спазмолітики, у меншої кількості осіб зберігалися загальні симптоми або біль у животі (ВР 0,65; 95% ДІ 0,56–0,76) (Ford A.C. et al., 2018).
При проведенні лікування абдомінального больового синдрому необхідно використовувати препарати з доведеною клінічною ефективністю. У дослідженні OBIS було продемонстровано перевагу отилонію броміду над плацебо відносно частоти припинення лікування внаслідок рецидиву симптомів, а ефект, досягнутий після закінчення лікування, зберігався при подальшому спостереженні, що підтверджує довгострокову ефективність отилонію броміду в пацієнтів із СПК. Особливостями отілонію броміду є подвійний механізм дії з усунення спазму і зниження вісцеральної гіперчутливості, що забезпечує ефективне зменшення частоти болю в животі та вираженості здуття живота, запобігання виникненню рецидивів у пацієнтів із СПК, які досягли позитивного ефекту. При виборі препарату для довготривалого лікування варто звернути увагу на протирецидивний ефект отилонію броміду.