Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023

Актуальність. На даний час у вивченні жирової хвороби печінки парадигма поступово зміщується від неалкогольної жирової хвороби печінки в бік визнан–ня більш розширеного контенту метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки (МАЖХП), запропонованої міжнародним консенсусом у 2020 році. МАЖХП асоційована із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2), ожирінням та іншими компонентами метаболічного синдрому (МС). Розширюється визнання кардіометаболічних факторів ризику, серед яких недостатньо з’ясовано вплив МАЖХП на розвиток фібриляції передсердь (ФП), що визначило мету нашого дослідження.

Матеріали та методи. Обстежено 36 пацієнтів (22 чоловіки і 14 жінок) з МАЖХП з коморбідною ФП віком від 41 до 85 років (середній вік 65,3 року). Групу порівняння становили 20 пацієнтів із ФП без ознак МАЖХП. У діагностиці МАЖХП використовували алгоритм і рекомендації міжнародного консенсусу (2020). Для визначення стеатозу печінки застосовували УЗД печінки, а фіброзу — неінвазивний тест Fib-4. У кожному випадку розраховували стан функції печінки за шкалою Чайлда — Пью. Враховували також ультразвукові ознаки застійної гепатопатії. Діагностику й лікування ФП проводили згідно з рекомендаціями ЄКТ (2020) і Всеукраїнської асоціації аритмологів (2021). За допомогою ЕхоДКГ визначали профіль структурно-функціональних змін лівих і правих відділів серця, а також фракцію викиду лівого шлуночка (ФВлш) за методом Сімпсона. Визначали тяжкість симптомів за шкалою EHRA. Для стратифікації ризику інсульту та геморагічних ускладнень використовували шкали CHADSVAsc i HAS-BLED. Діагностику хронічної серцевої недостатності (ХСН) проводили згідно з рекомендаціями ЄКТ (2021) і Всеукраїнської асоціації кардіологів (2021).

Результати. Стан функції печінки був компенсованим у більшості випадків (n = 27; 75 %), у решти пацієнтів знаходився в межах субкомпенсації. Рівень Fib-4 у 15 (41,7 %) пацієнтів був менше за 1,3, у 12 (33,3 %) — у межах 1,3–2,67, а в 9 (25,0 %) — понад 2,67, що свідчило про низький, проміжний і високий ризик фіброзу печінки з можливим розвитком цирозу і портальної гіпертензії відповідно. Найбільш частими коморбідними захворюваннями були АГ (n = 35; 97,2 %), стабільна ІХС (n = 32; 88,9 %) і ЦД 2-го типу (n = 9; 25,0 %). Середній рівень індексу маси тіла (ІМТ) становив 30,4 кг/м2 (min 19,3 кг/м2; max 42,5 кг/м2). Нормальна маса тіла встановлена в 9 (25,0 %), надлишкова маса тіла — у 10 (27,8 %) пацієнтів. У цілому ожиріння діаг–ностовано в 17 (47,2 %) пацієнтів, з них І ступеня — у 4 (23,5 %), ІІ ступеня — у 7 (41,2 %) і ІІІ ступеня — у 6 (35,3 %). Тобто в переважної більшості пацієнтів (75 %) мала місце надлишкова маса тіла і ожиріння. Найменша кількість пацієнтів мали хронічну хворобу нирок (n = 4; 11,1 %). У всіх випадках була неклапанна ФП, з них у 8 (22,2 %) встановлено пароксизмальну, в 17 (47,2 %) — персистуючу і в 11 (30,6 %) — постійну форму ФП. У 8 (22,2 %) пацієнтів діагностовано шлуночкову екстрасистолію. Тяжкість симптомів ФП за шкалою EHRA відповідала 2b класу (min 2а; max 3). Середній рівень ризику інсульту за шкалою CHA2DS2VASc cтановив 5 балів (min 3; max 7), а геморагічних ускладнень за шкалою HAS-BLED — 2 бали (min 1; max 3). ХСН І стадії (стадія В) виявлена в 19 (52,8 %) випадках. ХСН ІІА стадії (стадія С) діагностовано в 17 (47,2 %) пацієнтів. Середня ФВ дорівнювала 54,6 % (min 22 %; max 65 %). СНнФВ діагностована у 9 (25 %) пацієнтів, СНпзФВ — у 6 (16,7 %) і СНзбФВ — у 21 (58,3 %). Отже, у переважної кількості пацієнтів мала місце СНзбФВ. У пацієнтів з ФП без МАЖХП у цілому була тенденція до меншої кількості постійних форм ФП і тяжкості симптомів ФП, менший ризик тромбоемболічних і геморагічних ускладнень, відсутність ознак стеатозу печінки на тлі порушень вуглеводного обміну на предіабетичному рівні та неморбідного ожиріння.

Обмеження дослідження. Це було скринінгове дослідження, одноразове, без застосування транзієнтної еластографії печінки та інших неінвазивних тестів визначення фіброзу печінки, за винятком FIB-4.

Висновки. Отримані результати вказують на необхідність подальших досліджень для визначення ролі конкретних факторів ризику МАЖХП у розвитку й прогресуванні фібриляції передсердь.