Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023

Вернуться к номеру

Біомаркерна діагностика ураження кишечника у хворих на метаболічно-асоційовану жирову хворобу печінки при інфікуванні вірусом COVID-19

Авторы: Сірчак Є.С., Стегура А.В.
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Мета: визначити зміни рівня фекального кальпротектину (ФК) у калі й показника α1-антитрипсину (α1-АТ) у сироватці крові й калі, а також його кліренс у хворих на метаболічно-асоційовану жирову хворобу печінки (МАЖХП) та ураження кишечника, інфікованих вірусом СОVID-19. 
Матеріали та методи. Обстежено 54 хворих на МАЖХП та ураження кишечника, що мали підтверджений діагноз СОVID-19-пневмонії (позитивна полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР-тест) до РНК SARS-CoV-2). Контрольну групу становили 20 фактично здорових осіб. Ступінь ураження печінки розраховано з використанням сурогатних маркерів фіброзу (NAFLD fibrosis score, Fibrosis 4 calculator і фібротест), даних еластометрії печінки. У сироватці крові та калі методом імуноферментного аналізу (ІФА) проводили визначення рівня α1-АТ із розрахунком його кліренсу (Кα1-АТ) (тест-системи Immundiagnostic AG, Німеччина). Методом ІФА визначали активність ФК. Дослідження даних показників проводили на етапі стаціонарного лікування пацієнтів (при надходженні, а також перед випискою із стаціонару) і через 2 місяці після виписки з лікарні. 
Результати. Клінічно зміни з боку товстої кишки (ТК) на етапі стаціонарного лікування характеризувались у 44,4 % хворих проносами, у 33,3 % пацієнтів — запорами, а в 33,3 % обстежених з МАХЖП — чергуванням проносів і запорів. Встановлено незначне збільшення рівня ФК у хворих на МАЖХП, інфікованих СOVID-19, на стаціонарному етапі лікування ((34,2 ± 0,8) мкг/л при надходженні та (46,3 ± 0,5) мкг/л при виписці). Більш виражене відхилення від норми встановлено через 2 місяці після стаціонарного лікування — його збільшення до (125,6 ± 1,4) мкг/л при нормі (26,3 ± 1,2) мкг/л у конт–рольній групі — р < 0,01. Рівень α1-АТ у сироватці крові вже при надходженні до лікарні був збільшений у хворих на МАЖХП (до (174,0 ± 2,5) мг/дл при нормі (121,7 ± 2,2) мг/дл). Максимальне відхилення від норми в даних хворих також встановлено через 2 місяці після інфікування COVID-19 ((434,9 ± 3,1) мг/дл), а при виписці цей показник становив (226,8 ± 3,2) мг/дл. На порушення кишкового бар’єра і збільшення проникності кишкової стінки вказує збільшення Кα1-АТ в обстежених пацієнтів. Максимальне відхилення від норми діагностовано через 2 місяці після негативного повторного ПЛР-тесту на COVID-19 ((104,2 ± 0,7) мл/добу при нормі (17,3 ± 0,5) мл/добу в контрольній групі — р < 0,01). При надходженні в стаціонар Кα1-АТ у хворих на МАЖХП становив (17,8 ± 0,4) мг/добу, а при виписці виявлено його збільшення до (85,3 ± 0,6) мг/добу — р < 0,01.
Висновки. У хворих на МАЖХП, інфікованих вірусом COVID-19, встановлено збільшення рівня ФК і α1-АТ у сироватці крові й калі, а також Кα1-АТ, що вказує на зміни запального характеру у ТК у даних пацієнтів.


Вернуться к номеру