Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023
Вернуться к номеру
Ліпідний і вуглеводний обмін у пацієнтів з гастроентерологічними захворюваннями й ожирінням
Авторы: Татарчук О.М., Мосійчук Л.М., Кленіна І.А., Шевцова О.М., Петішко О.П.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Мета: оцінити стан показників ліпідного й вуглеводного обміну в пацієнтів з гастроентерологічними захворюваннями й ожирінням.
Матеріали та методи. Обстежено 40 пацієнтів з гастроентерологічними захворюваннями, які перебували на лікуванні в ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України». Серед обстежених хворих було 13 (32,5 %) жінок і 27 (67,5 %) чоловіків, середній вік становив (36,9 ± 1,7) року.
Усім обстеженим проведені антропометричні дослідження з визначенням індексу маси тіла (ІМТ). За результатами ІМТ всі хворі були поділені на три групи: І група — 20 хворих з високим ІМТ, ІІ група — 11 хворих з низьким ІМТ і ІІІ група — 9 хворих з нормальним показником ІМТ. Контрольну групу становили 10 практично здорових осіб.
Методом ІФА (ELISA) в сироватці крові оцінювали рівень інсуліну тест-системами фірми «Хема» (Україна). У сироватці крові визначали вміст загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерину ліпопротеїнів низької щільності, холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ), глюкози й інсуліну. Розраховували коефіцієнт атерогенності (КА) та індекс інсулінорезистентності (HOMA-IR).
Статистична обробка результатів досліджень здійснювалася методами варіаційної статистики, реалізованими стандартним пакетом прикладних програм Statistica for Windows 6.0.
Результати. У пацієнтів І групи встановлено розвиток дисліпідемії, на що вказувало вірогідне зниження сироваткового вмісту ХС ЛПВЩ в 1,7 раза (р = 0,003) і підвищення ТГ в 1,9 раза (р = 0,002), ХС ЛПДНЩ — в 1,4 раза (р = 0,05) і КА — у 2 рази (р = 0,03) порівняно з контролем. У пацієнтів ІІ і ІІІ груп значущих ознак розвитку дисліпідемії встановлено не було. Порушення вуглеводного обміну спостерігалося в 47,5 % гастроентерологічних хворих, причому значення HOMA-IR у хворих І групи було вищим у 2,9 раза (р < 0,05) порівняно з пацієнтами ІІ групи та у 2,5 раза (р < 0,05) — ІІІ групи.
Висновки. Для хворих на гастроентерологічні захворювання з підвищеним ІМТ характерний розвиток дисліпідемії та інсулінорезистентності, що обґрунтовує доцільність використання показників біоімпедансометрії в алгоритмі прогнозування метаболічних порушень у цієї категорії хворих.