Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 19, №3, 2023

Вернуться к номеру

Сучасний погляд на лікування пацієнтів з епіглотитом

Сучасний погляд на лікування пацієнтів з епіглотитом

Авторы: Кононов О.Є., Тріщинська М.А.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Первинна медико-санітарна допомога визначається як «первинний контакт, безперервна, всебічна та скоординована допомога, що надається населенню не диференційовано за статтю, захворюванням або системою органів». Універсальність, як частина навчальних програм медичного вишу, по суті, важлива для тих, хто робить кар’єру за спеціальностями зі значним компонентом первинної медико-санітарної допомоги, такими як сімейна медицина, медицина невідкладних станів, терапія та педіатрія. Отоларингологія — важлива спеціальність, що має стосунок до сімейної медицини, педіатрії та загальної практики. Отоларингологічні проблеми становлять значну частину звернень по первинну медико-санітарну допомогу. Приблизно від 20 до 40 % консультацій загальної практики дорослих пов’язані з отоларингологічними скаргами. Реформа охорони здоров’я, що відбувається в Україні, вносить суттєві корективи в підходи до діагностики й лікування більшості захворювань. Патологія може бути дуже різноманітною, а практичні навички можуть бути обмежені компетенцією лікарів. Для діагностики лікар загальної практики — сімейної медицини у своєму арсеналі може використовувати міжнародну класифікацію ISPS-2, що значно полегшує та уніфікує роботу лікаря. Абсцес надгортанника зазвичай є завершальною стадією запалення надгортанника (епіглотиту) і прилеглих надгортанних структур. Етіологія захворювання може бути інфекційною та неінфекційною. Клінічні ознаки епіглотиту різняться залежно від віку, тяжкості та етіології. Без лікування епіглотит може прогресувати до життенебезпечної обструкції дихальних шляхів, тому швидка діагностика і менеджмент епіглотиту в дітей є надзвичайно актуальними. Захворювання потрібно діагностувати на ранніх етапах розвитку патологічного процесу, з дотриманням маршруту пацієнта. Для цього потрібно мати глибокі знання етіопатогенезу хвороби, володіти методами дослідження і користуватися всім можливим арсеналом лікування для запобігання можливим ускладненням. Слід забезпечити злагоджену співпрацю медичних співробітників на усіх етапах надання медичної допомоги.

Primary health care is defined as “primary contact, continuous, comprehensive, and coordinated care provided to the population without differentiation by gender, disease, or organ system”. Versatility, as part of medical school curricula, is intrinsically important for those pursuing careers with a significant primary care component, such as family medicine, emergency medicine, therapy, and pediatrics. Otolaryngology is an important specialty related to family medicine, pediatrics, and general practice. Otolaryngological problems make up a significant part of appeals for primary health care. Approximately 20 to 40 % of adult general practice consultations are related to otolaryngological complaints. The Ukrainian health care reform makes significant adjustments in approaches to the diagnosis and treatment of most diseases. Pathology can be so varied and the scope of practical skills can be limited by doctor’s competence. For diagnosis, a family doctor can use the ISPS-2 international classification, which greatly facilitates and unifies the work of a general practitioner. An epiglottic abscess is usually the final stage of inflammation of the epiglottis (epiglottitis) and surrounding tissues. The etiology of the disease can be of infectious or non-infectious nature. Clinical signs of epiglottitis vary depending on age, severity, and etiology. Without treatment, epiglottitis can progress to life-threatening airway obstruction, so prompt diag­nosis and management of epiglottitis in children is extremely important. The disease must be diagnosed at the early stages of the pathological process, following the patient’s route. It requires deep knowledge of the disease etiopathogenesis, mastering research methods, and using all the possible arsenal of treatment to prevent complications. Coordinated cooperation of medical staff at all stages of providing medical care should be ensured.


Ключевые слова

епіглотит; патологія надгортанника; діагностика і диференціальна діагностика запальних захворювань гортаноглотки

epiglottitis; epiglottis pathology; diagnosis and diffe­rential diagnosis of larynx inflammatory diseases

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.19.3.2023.1570
Первинна медико-санітарна допомога визначається як «первинний контакт, безперервна, всебічна та скоординована допомога, що надається населенню не диференційовано за статтю, захворюванням або системою органів». За останні десятиліття покращання якості первинної медико-санітарної допомоги й охоплення нею забезпечило вагоме поліпшення здоров’я населення в усьому світі [8, 20, 22, 28, 40]. Універсальність, як частина навчальних програм медичного вишу, по суті, важлива для тих, хто робить кар’єру за спеціальностями зі значним компонентом первинної медико-санітарної допомоги, такими як сімейна медицина, медицина невідкладних станів, терапія і педіатрія [13].
Отоларингологія як спеціальність перебуває між трьома важливими галузями — терапія гострих, життєзагрозливих, невідкладних станів, велика онкологічна та реконструктивна хірургія і лікування великого обсягу безпечних захворювань, які, проте, впливають на якість життя дітей і дорослих [35]. Отоларингологія — важлива спеціальність, що має стосунок до сімейної медицини, педіатрії та загальної практики. Отоларингологічні проблеми становлять значну частину звернень щодо первинної медико-санітарної допомоги [16]. Від 20 до 40 % консультацій загальної практики дорослих пов’язані з отоларингологічними скаргами.
Реформа охорони здоров’я, що відбувається в Україні, вносить суттєві корективи в підходи до діагностики й лікування більшості захворювань. Враховується факт наявності на первинній ланці універсального фахівця — лікаря загальної практики — сімейної медицини, якому доводиться стикатися з різноманітною патологією і приймати рішення щодо подальшого маршруту пацієнта. Патологія може бути дуже різноманітною, а практичні навички можуть бути обмежені компетенцією такого фахівця. Для діагностики лікар загальної практики — сімейної медицини у своєму арсеналі може використовувати міжнародну класифікацію ISPS-2, що значно полегшує та уніфікує роботу лікаря. 
Абсцес надгортанника зазвичай є завершальною стадією запалення надгортанника (епіглотиту) і прилеглих надгортанних структур і без лікування може прогресувати до небезпечної для життя обструкції дихальних шляхів [19]. 
З появою вакцин проти Haemophilus influenzae типу b (Hib) епіглотит в основному став захворюванням, що спостерігається в дорослих, з передбачуваною річною захворюваністю від 0,6 до 1,9 випадку на 100 000 осіб, середній вік хворих — від 45 до 49 років [15, 30]. Цей процес пов’язаний з низкою супутніх захворювань, включно з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, термінальною стадією захворювання нирок, зловживанням психоактивними речовинами та імунодефіцитом [38, 39]. Крім цього, індекс маси тіла > 25, цукровий діабет, супутня пневмонія та наявність кісти надгортанника на час надходження є факторами, пов’язаними з більшою тяжкістю захворювання [34]. Щорічна захворюваність на епіглотит серед дітей різко знизилася з моменту введення Hib-вакцини, при цьому розрахункова річна захворюваність на Hib становить усього два випадки на 10 млн дітей у популяціях з високим рівнем імунізації [2, 7]. Оскільки Hib стала менш частою причиною епіглотиту в дітей, вона стала більш поширеною серед дітей шкільного віку та підлітків, ніж серед дітей дошкільного віку (молодше за 5 років).
Етіологія захворювання може бути інфекційною та неінфекційною. Інфекційні етіологічні чинники, а саме бактеріальні (Hib), залишаються значущими в першу чергу для невакцинованих або не повністю імунізованих дітей. Більше того, судячи з невеликих серій випадків, Hib все ще можна виділити в повністю імунізованих дітей і дорослих. Крім того, викликати розвиток даного захворювання може: Staphylococcus aureus (включно зі штамами, стійкими до метициліну [23, 33]), Streptococcus pneumoniae [18], Streptococcus pyogenes та інші стрептококи [9], Neisseria meningitidis [5, 41], Pasteurella multocida, а також Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Enterobacter spp. та анаеробна флора. Вірусні інфекції надзвичайно рідко викликають абсцес надгортанника. При цьому є відомості про вірус грипу типу A [25], вірус грипу типу B, вірус простого герпесу 1-го і 2-го типу, вірус парагрипу типу 3, вірус Епштейна — Барр [31], вірус імунодефіциту людини, SARS-CoV-2 [10–12, 26, 32]. Грибкові інфекції як причина абсцесу надгортанника зустрічаються не часто і виникають у пацієнтів із пригніченим імунітетом: різновиди Candida і Histoplasma capsulatum [1].
Серед неінфекційних причин фігурують такі стани:
— місцеві травми дихальних шляхів, такі як: термічна травма від прийому гарячих напоїв або їжі [17], використання електронних сигарет [6] або нагрітих предметів (наприклад, трубки) під час вживання заборонених наркотиків, таких як крек; пряма травма надгортанника; проковтування або вдихання їдких речовин;
— лімфопроліферативне захворювання або реакція «трансплантат проти хазяїна» після трансплантації кісткового мозку або паренхіматозних органів; 
— хронічні гранулематозні захворювання, зокрема поліангіїт, саркоїдоз, системний червоний вовчак, рецидивуючий поліхондрит, і захворювання, пов’язані з імуноглобуліном G4 (IgG4) [3].
Епіглотит виникає в результаті бактеріємії і/або прямої інвазії епітеліального шару патогенним організмом [14, 37]. Задня частина носоглотки є основним джерелом збудників епіглотиту. Сприяючим фактором може бути мікроскопічна травма поверхні епітелію (наприклад, ушкодження слизової оболонки при вірусній інфекції або потрапляння їжі при ковтанні). Рідше неінфекційні стани викликають місцеві опіки або екхімози надгортанника і прилеглих структур. Як при інфекційній, так і при неінфекційній етіології набряк надгортанника виникає в результаті скупчення запальних клітин у просторі між шаром плоского епітелію та надгортаним хрящем. Язикова поверхня надгортанника і навколонадгортанні тканини мають велику мережу лімфатичних і кровоносних судин, що сприяє поширенню інфекції та подальшої запальної реакції. Як тільки починається інфекція, набряк швидко прогресує, захоплюючи всю надгортанну частину гортані (включно з черпалонадгортанними складками й черпалоподібними хрящами) [14, 27]. Підзв’язкові ділянки зазвичай не вражаються; набряк зупиняється щільним епітелієм на рівні голосових зв’язок. Надгортанний набряк зменшує діаметр верхніх дихальних шляхів, викликаючи турбулентний потік повітря під час вдиху (стридор) [14]. Додаткові механізми обструкції дихальних шляхів можуть включати заднє і нижнє загинання надгортанника (який діє як кульовий клапан, перешкоджаючи потоку повітря під час вдиху, але дозволяючи видих) та аспірацію ротоглоткового секрету [14, 37]. Обструкція дихальних шляхів, що може призвести до серцево-легеневої зупинки, може швидко прогресувати. Ознаки тяжкої обструкції верхніх дихальних шляхів (наприклад, стридор/стертор, міжреберна й надгрудинна ретракція, тахіпное і ціаноз) можуть бути відсутніми до пізніх стадій захворювання, коли обструкція дихальних шляхів майже завершена. Є повідомлення про позалікарняну зупинку дихання через гостру обструкцію дихальних шляхів з кінцевою смертю в дітей і дорослих [24, 29].
Клінічні ознаки епіглотиту різняться залежно від віку, тяжкості та етіології.
У маленьких дітей (молодше за 5 років) з епіглотитом вірусу грипу типу B можуть спостерігатися респіраторний дистрес, тривога і характерна поза «триноги» або «принюхування», у якій вони приймають сидяче положення з нахилом тулуба вперед, надмірно витягнутою шиєю і висунутим вперед підборіддям, щоб максимізувати діаметр закупорених дихальних шляхів. Вони можуть неохоче лягати [37]. Зовнішній вигляд може бути субтильний. Часто присутня слинотеча. Кашлю зазвичай немає.
У дітей старшого віку, підлітків і дорослих з інфекційним або неінфекційним епіглотитом можуть спостерігатися сильний біль у горлі, дисфагія і слинотеча; відносно нормальні результати огляду ротоглотки і мінімальний респіраторний дистрес.
Гострий абсцес надгортанника (лихоманка і стридор). Раптовий початок і швидке прогресування (протягом кількох годин) обструкції верхніх дихальних шляхів є відмінними рисами бактеріального епіглотиту, спричиненого Hib. Цей класичний прояв Hib-епіглотиту зустрічається рідко, але все ж таки може бути в маленьких дітей (молодше за 5 років) у спільнотах з великою кількістю неімунізованих пацієнтів. Гострі прояви епіглотиту з різким порушенням прохідності дихальних шляхів можуть виникати: при зараженні іншими збудниками; термічному ушкодженні верхніх дихальних шляхів (наприклад, вдихання диму, прийом гарячих напоїв або застосування нагрітих предметів при вживанні заборонених наркотиків); проковтуванні їдких речовин або їх вдиханні.
Клінічні ознаки гострого епіглотиту включають [36]: зовнішній вигляд пацієнта з інтоксикацією та дистресом (збудження, занепокоєння, дратівливість), раптову появу високої температури (між 38,8 і 40,0 °C), стридор, слиновиділення, зміну голосу (приглушений, голос «гаряча картопля»), сильний біль у горлі та дисфагію.
Пацієнти з епіглотитом і обструкцією дихальних шляхів, що наближається до повної, також можуть прий–няти позу «триноги», сидяче положення з нахилом тулуба вперед, надмірно витягнутою шиєю і висунутим вперед підборіддям, щоб максимально збільшити діаметр закупорених дихальних шляхів. У дітей з епіглотитом зазвичай відсутні захриплість голосу або кашель, більш характерні для крупу.
Підгострий абсцес надгортанника (сильний біль у горлі). Серед імунізованого населення інфекційний епіглотит викликається іншими бактеріальними патогенами рото- та носоглотки, що включають S.pneumoniae, S.pyogenes та інші стрептококи, S.aureus (включно з метицилін-резистентними штамами) та нетиповані Н.influenzae; Hib-епіглотит зустрічається значно рідше. Крім того, описані рідкісні випадки вірусного і грибкового епіглотиту. У результаті переважає підгострий перебіг інфекційного епіглотиту, складовими якого є біль у горлі, що наростає, невисока лихоманка, приглушений («гаряча картопля») або хрипкий голос, труднощі з ковтанням, слинотеча. Стридор зустрічається в таких пацієнтів рідко. Раптова обструкція дихальних шляхів зустрічається набагато рідше, але все ж таки вона можлива [4, 15]. Отже, епіглотит є важливим приводом для занепокоєння в дітей старшого віку, підлітків і дорослих, які звертаються по допомогу з приводу гострого інфекційного фарингіту. Рідкісні неінфекційні причини підгострого епіглотиту, які переважно бувають у пацієнтів з ослабленим імунітетом, включають лімфопроліферативні стани, реакцію «трансплантат проти хазяїна», хронічну гранулематозну хворобу і некротизуючий епіглотит.
Ознаки загрози обструкції дихальних шляхів. Є рідкісні повідомлення про зупинку серцево-легеневої діяльності в дітей з гострими проявами епіглотиту при спробах візуалізації надгортанника. Ці зупинки були пов’язані з функціональною обструкцією дихальних шляхів (унаслідок підвищеного дихального зусилля, вторинного щодо підвищеної тривожності), посиленням обструкції дихальних шляхів, спричиненим положенням на спині, і/або ларингоспазмом. Імовірно, у пацієнтів із зупинкою дихання після візуалізації вже була майже повна непрохідність. Ці пацієнти, як правило, мають досить явні ознаки епіглотиту (наприклад, тяжка дихальна недостатність, занепокоєння, положення «принюхування»; ознаки ураження верхніх дихальних шляхів, особливо стридор, слинотеча або поза «триноги»; кашлю немає). У пацієнтів з болем у горлі й слинотечею, у яких можливий епіглотит, але також можливі інші діагнози, доцільне ретельне обстеження горла для призначення найкращого лікування. Ці пацієнти повинні мати: нормальний психічний стан, відсутній або мінімальний стридор, відсутність або мінімальне посилення симптомів при збудженні чи фізичному навантаженні, не має бути ціанозу. Пацієнту слід дозволити прийняти зручну позу у вертикальному положенні. Опікун може тримати дітей молодшого віку, щоб зменшити занепокоєння, яке може спровокувати посилення дихальної недостатності. Якщо в дитини посилюється дихальна недостатність під час спроби огляду горла, цю спробу слід припинити. Використання налобного освітлювача дозволяє краще візуалізувати структури ротоглотки і сприяє більш точному і м’якому розміщенню шпателя під час огляду. При огляді порожнини рота й ротоглотки у хворих на епіглотит можуть бути виявлені скупчення секрету [14]. Іноді може бути видно набряклий гіперемований надгортанник. Гортанно-трахеальний комплекс може бути болючим при пальпації шиї, особливо в ділянці під’язикової кістки. Однак у більшості пацієнтів з епіглотитом результати огляду ротоглотки можуть бути в межах норми. Коли огляд ротоглотки не дозволяє візуалізувати надгортанник, клініцисти можуть призначити або звичайну рентгенографію, або ларингоскопію. Назоларингоскопія, оглядова рентгенографія або візуалізація під час прямої ларингоскопії під загальною анестезією в операційній часто потрібні для підтвердження діагнозу. Епіглотит зазвичай проявляється одним із двох варіантів. Перший супроводжується прогресуючим, сильним болем у горлі протягом кількох днів. Епіглотит слід підозрювати в дітей старшого віку, підлітків і дорослих, у яких тяжкість болю в горлі не відповідає результатам огляду ротоглотки, особливо якщо є значна дисфагія та слинотеча. Ці пацієнти є підходящими кандидатами для підтвердження діагнозу прямою візуалізацією верхніх дихальних шляхів або рентгенограмою м’яких тканин бокових відділів шиї. Другий варіант проявляється раптовою появою лихоманки, стридору й дихальної недостатності протягом 24 годин. Гострий епіглотит з тяжкою обструкцією дихальних шляхів слід підозрювати в пацієнтів, особливо тих, хто не імунізований або недостатньо імунізований проти Hib, які мають характерні клінічні ознаки, що включають положення «триноги», занепокоєння, біль у горлі, стридор, слиновиділення, дисфагію, тяжку дихальну недостатність.

Диференціальна діагностика

Круп. Епіглотит відрізняється від крупу відсутністю «гавкаючого» кашлю і наявністю занепокоєння і слинотечі. Діти з крупом зазвичай почуваються комфортно в положенні лежачи на спині та мають нормальний вигляд надгортанника при візуальному огляді. Якщо отримати бічні рентгенограми шиї в пацієнтів з крупом, вони можуть показати здуття гортаноглотки під час вдиху, помутніння підзв’язкового простору і нормальний надгортанник.
Бактеріальний трахеїт. Бактеріальний трахеїт може бути ускладненням вірусного ларинготрахеїту (крупу) або первинної бактеріальної інфекції. Первинний бактеріальний трахеїт може проявлятися гострим початком обструкції верхніх дихальних шляхів, лихоманкою та інтоксикацією, як при епіглотиті. Однак рентгенограми можуть демонструвати внутрішньопросвітні мембрани і нерівності стінки трахеї, а також нормальний надгортанник і надгортанну ділянку. Для діагностики може знадобитися пряма трахеоскопія.
Перитонзилярний або заглотковий абсцес. У дітей з перитонзилярним або заглотковим целюлітом/абсцесом або іншими інфекціями ротоглотки можуть спостерігатися слинотеча і витягування шиї. Діти з цими інфекціями зазвичай не мають зовнішніх ознак інтоксикації або тривожності, як діти з гострим епіглотитом. Перитонзилярний целюліт чи абсцес легко виявляються під час огляду ротоглотки. У пацієнтів із заглотковим абсцесом бічна рентгенограма м’яких тканин шиї може бути корисною для підтвердження або виключення наявності епіглотиту.
Сторонні предмети. Сторонні предмети в гортані або трахеї можуть спричинити повну або часткову обструкцію дихальних шляхів, що потребує негайного лікування. Сторонні предмети, що застрягли у верхньому відділі стравоходу, можуть спричинити набряк тканин, що здавлює дихальні шляхи, викликаючи часткову обструкцію дихальних шляхів. Симптоми часто мають раптовий початок, лихоманка відсутня.
Ангіоневротичний набряк (анафілактичний чи спадковий). Алергічна реакція чи гострий ангіоневротичний набряк мають швидкий початок без попередніх симптомів застуди чи лихоманки. Первинними проявами є набряк губ і язика, уртикарний висип, дисфагія без захриплості, іноді — інспіраторний стридор. В анамнезі може бути алергія чи попередній напад.
Уроджені аномалії та папіломи гортані. Уроджені аномалії верхніх дихальних шляхів і папіломи гортані іноді викликають симптоми, подібні до симптомів епіглотиту. Однак ці стани мають хронічний перебіг і, як правило, не викликають лихоманки (за винятком випадків, коли симптоми пов’язані із загостренням звуження дихальних шляхів через супутню вірусну інфекцію).
Дифтерія. Клінічна картина дифтерії може бути подібною до епіглотиту. Початок симптомів зазвичай поступовий. Біль у горлі, нездужання і субфебрильна температура є найбільш поширеними симптомами. Може бути дифтерійна плівка (сіра, з чіткими межами). Дифтерія надзвичайно рідко зустрічається в країнах з високим рівнем імунізації проти дифтерії, правця і кашлюка.
Інші причини збільшення надгортанника. Інші причини збільшення надгортанника, такі як променева терапія шиї, травма або термічне пошкодження, як правило, можуть бути з’ясовані під час збору анамнезу. Ларингопіоцеле, інфекційне ускладнення ларингоцеле (аномальні повітряні мішечки в гортані) також може імітувати епіглотит як за клінічними проявами, так і на бічних рентгенограмах шиї [21].

Висновки

Епіглотит — запалення надгортанника й оточуючих тканин переважно інфекційного генезу. Без лікування епіглотит може прогресувати до життєнебезпечної обструкції дихальних шляхів, тому швидка діагностика і менеджмент епіглотиту в дітей є надзвичайно актуальними. Захворювання потрібно діагностувати на ранніх етапах розвитку патологічного процесу, з дотриманням маршруту пацієнта. Для цього потрібні глибокі знан–ня етіопатогенезу хвороби, слід володіти методами дослідження, користуватися всім арсеналом терапії для запобігання можливим ускладненням. Слід забезпечити злагоджену співпрацю медичних співробітників на всіх етапах надання медичної допомоги.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Конкуруючих інте–ресів немає; спонсорства немає; джерела фінансування немає.
Внесок авторів. Тріщинська М.А. — концепція роботи та дизайн, критичний огляд, остаточне затвердження статті; Кононов О.Є. — збір та аналіз даних, написання статті.
 
Отримано/Received 04.03.2023
Рецензовано/Revised 12.03.2023
Прийнято до друку/Accepted 21.03.2023

Список литературы

  1. Abou Zahr A., Saad Aldin E., Yunyongying P. Histoplasma epiglottitis in a patient with Crohn’s disease maintained on infliximab, prednisone, and azathioprine. Int. J. Infect. Dis. 2013. 17(8). e650-2. doi: 10.1016/j.ijid.2013.02.021. 
  2. Allen M., Meraj T.S., Oska S. et al. Acute epiglottitis: Analysis of U.S. mortality trends from 1979 to 2017. Am. J. Otolaryngol. 2021. 42(2). 102882. doi: 10.1016/j.amjoto.2020.102882. 
  3. Aono Y., Imokawa S., Uto T. et al. Granulomatosis with polyangiitis involving the epiglottis. Respirol. Case Rep. 2017. 5. e00226. doi: 10.1002/rcr2.226.
  4. Bellis M., Herath J., Pollanen M.S. Sudden Death Due to Acute Epiglottitis in Adults: A Retrospective Review of 11 Postmortem Cases. Am. J. Forensic Med. Pathol. 2016. 37(4). 275-278. doi: 10.1097/PAF.0000000000000268.
  5. Beltrami D., Guilcher P., Longchamp D., Crisinel P.A. Meningococcal serogroup W135 epiglottitis in an adolescent patient. BMJ Case Rep. 2018. 2018. bcr2017223038. doi: 10.1136/bcr-2017-223038.
  6. Bozzella M.J., Magyar M., DeBiasi R.L., Ferrer K. Epiglottitis Associated With Intermittent E-cigarette Use: The Vagaries of Vaping Toxicity. Pediatrics. 2020. 145. doi: 10.1542/peds.2019-2399. 
  7. Butler D.F., Myers A.L. Changing Epidemiology of Haemophilus influenzae in Children. Infect Dis. Clin. North Am. 2018. 32(1). 119-128. doi: 10.1016/j.idc.2017.10.005. 
  8. Caley M. Remember Barbara Starfield: primary care is the health system’s bedrock. BMJ. 2013. 347. f4627. doi: 10.1136/bmj.f4627. 
  9. Chroboczek T., Cour M., Hernu R. et al. Long-term outcome of critically ill adult patients with acute epiglottitis. PLoS One. 2015. 10. e0125736. doi: 10.1371/journal.pone.0125736. 
  10. Cordial P., Le T., Neuenschwander J. Acute epiglottitis in a COVID-19 positive patient. Am. J. Emerg. Med. 2022. 51. 427.e1. doi: 10.1016/j.ajem.2021.06.077. 
  11. Emberey J., Velala S.S., Marshall B. et al. Acute Epiglottitis Due to COVID-19 Infection. Eur. J. Case Rep. Intern. Med. 2021. 8. 002280. doi: 10.12890/2021_002280. 
  12. Fondaw A., Arshad M., Batool S. et al. COVID-19 infection presenting with acute epiglottitis. J. Surg. Case Rep. 2020. 2020. rjaa280. doi: 10.1093/jscr/rjaa280.
  13. Fung K. Otolaryngology-head and neck surgery in undergraduate medical education: advances and innovations. Laryngoscope. 2015. 125 Suppl. S1-14. doi: 10.1002/lary.24875. 
  14. Glomb N.W.S., Cruz A.T. Infectious disease emergencies. Fleisher and Ludwig’s Textbook of Pediatric Emergency Medicine. 7th ed. Shaw K.N., Bachur R.G. (Eds). Philadelphia: Wolters Kluwer, 2016.
  15. Hanna J., Brauer P.R., Berson E., Mehra S. Adult epiglottitis: Trends and predictors of mortality in over 30 thousand cases from 2007 to 2014. Laryngoscope. 2019. 129. 1107. doi: 10.1002/lary.27741.
  16. Hu A., Sardesai M.G., Meyer T.K. A need for ENT education among primary care providers. Med. Educ. Online. 2012. 17(1). DOI: 10.3402/meo.v17i0.17350. 
  17. Inaguma Y., Matsui S., Kusumoto M. et al. Thermal epiglottitis: Acute airway obstruction caused by ingestion of hot food. Pediatr. Int. 2019. 61. 927. doi: 10.1111/ped.13948.
  18. Isakson M., Hugosson S. Acute epiglottitis: epidemiology and Streptococcus pneumoniae serotype distribution in adults. J. Laryngol. Otol. 2011. 125(4). 390-3. doi: 10.1017/S0022215110002446. 
  19. Klein M.R. Infections of the Oropharynx. Emerg. Med. Clin. North Am. 2019. 37(1). 69-80. doi: 10.1016/j.emc.2018.09.002.
  20. Lember M., Cartier T., Bourgueil Y., Dedeu T. Structure and organization of primary care. In: Kringos D., Boerma W., Hutchinson A., Saltman R.B., eds. Building primary care in a changing Europe. (Observatory Studies Series 38). Eur. Obs. Heal. Syst. Policies. 2015. 172.
  21. Li S.F., Siegel B., Hidalgo I. et al. Laryngopyocoele: an unu–sual cause of a sore throat. Am. J. Emerg. Med. 2012. 30. 1655. e1.
  22. Allen L.N., Barkley S., De Maeseneer J., van Weel C., Kluge H., de Wit N., Greenhalgh T. Unfulfilled potential of primary care in Europe. BMJ. 2018. 363. doi: https://doi.org/10.1136/bmj.k4469.
  23. Mazenq J., Retornaz K., Vialet R., Dubus J.C. [Acute epiglottitis due to group A β-hemolytic streptococcus in a child]. Arch. Pediatr. 2015. 22(6). 613-5. doi: 10.1016/j.arcped.2014.08.009. 
  24. Morton E., Prahlow J.A. Death related to epiglottitis. Forensic Sci. Med. Pathol. 2020. 16(1). 177-179. doi: 10.1007/s12024-019-00142-1. 
  25. O’Bryant S.C., Lewis J.D., Cruz A.T., Mothner B.A. Influenza A-Associated Epiglottitis and Compensatory Pursed Lip Breathing in an Infant. Pediatr. Emerg. Care. 2019. 5(11). e213-e216. doi: 10.1097/PEC.0000000000001589.
  26. Renner A., Lamminmäki S., Ilmarinen T. et al. Acute epiglottitis after COVID-19 infection. Clin. Case Rep. 2021. 9(7). e04419. doi: 10.1002/ccr3.4419.
  27. Sato S., Kuratomi Y., Inokuchi A. Pathological characteristics of the epiglottis relevant to acute epiglottitis. Auris Nasus Larynx. 2012. 39(5). 507-11. doi: 10.1016/j.anl.2011.10.015. 
  28. Schäfer W.L.A., Boerma W.G.W., Kringos D.S. et al. Measures of quality, costs and equity in primary health care instruments developed to analyse and compare primary care in 35 countries. Qual. Prim. Care. 2013. 21. 67-79. 
  29. Schröder A.S., Edler C., Sperhake J.P. Sudden death from acute epiglottitis in a toddler. Forensic Sci. Med. Pathol. 2018. 14(4). 555-557. doi: 10.1007/s12024-018-9992-8. 
  30. Shah R.K., Stocks C. Epiglottitis in the United States: national trends, variances, prognosis, and management. Laryngoscope. 2010. 1256-62. doi: 10.1002/lary.20921.
  31. Slijepcevic A., Strigenz D., Wiet G., Elmaraghy C.A. EBV epiglottitis: Primary supraglottic viral infection in a pediatric immunocompetent host. Int. J. Pediatr. Otorhinolaryngol. 2015. 79(10). 1782-4. doi: 10.1016/j.ijporl.2015.07.041.
  32. Smith C., Mobarakai O., Sahra S. et al. Case report: Epiglottitis in the setting of COVID-19. IDCases. 2021. 24. e01116. doi: 10.1016/j.idcr.2021.e01116.
  33. Somenek M., Le M., Walner D.L. Membranous laryngitis in a child. Int. J. Pediatr. Otorhinolaryngol. 2010. 74(6). 704-6. doi: 10.1016/j.ijporl.2010.03.020.
  34. Suzuki S., Yasunaga H., Matsui H. et al. Factors associated with severe epiglottitis in adults: Analysis of a Japanese inpatient database. Laryngoscope. 2015. 125(9). 2072-8. doi: 10.1002/lary.25114.
  35. Teaching E.N.T. in Primary Care. Sandhu and Waddell, Otolaryngol (Sunnyvale). 2016. 6. 2. doi: 10.4172/2161-119X.1000228.
  36. Tibballs J., Watson T. Symptoms and signs differentiating croup and epiglottitis. J. Paediatr. Child Health. 2011. 47(3). 77-82. doi: 10.1111/j.1440-1754.2010.01892.x.
  37. Tovar Padua L.J., Cherry J.D. Croup (laryngitis, laryngo–trachei–tis, spasmodic croup, laryngotracheobronchitis, bacterial trachei–tis, and laryngotracheobronchopneumonitis) and epiglottitis (supraglottitis). In: Feigin and Cherry’s Textbook of Pediatric Infectious Diseases, 8th edition, Cherry J.D., Harrison G.J., Kaplan S.L., Steinbach W.J., Hotez P.J. (Eds). Philadelphia: Elsevier, 2019. Vol. 1. Р. 175.
  38. Tsai Y.T., Huang E.I., Chang G.H. et al. Risk of acute epiglottitis in patients with preexisting diabetes mellitus: A population-based case-control study. PLoS One. 2018. 13(6). e0199036. doi: 10.1371/journal.pone.0199036.
  39. Tsai Y.T., Tsai M.S., Hsu C.M. et al. End-stage renal disease as a risk factor for epiglottitis: a population-based cohort study in Taiwan. BMJ Open. 2020. 10(11). e038683. doi: 10.1136/bmjopen-2020-038683.
  40. van Weel C., Kassai R., Qidwai W. et al. Primary healthcare policy implementation in South Asia. BMJ Glob Health. 2016. 1. e000057. doi: 10.1136/bmjgh-2016-000057.
  41. Zarbock S.D., DePriest K.L., Koepp B.M. A case report of serotype W135 Neisseria meningitidis epiglottitis in the United States and review of twelve adult cases of meningococcal epiglottitis. IDCases. 2018. 14. e00466. doi: 10.1016/j.idcr.2018.e00466.

Вернуться к номеру