Мобильная версия

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 19, №3, 2023

Формування професійної компетентності в інтернів-анестезіологів (за даними соціологічного дослідження)

Авторы: Лоскутов О.А., Марков Ю.І.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Проведено соціологічне дослідження серед інтернів-анестезіологів другого року навчання, результати якого дозволяють інтерпретувати формування у них комплексу знань, умінь та навичок, які набуваються у процесі навчання для отримання спеціальності «анестезіологія та інтенсивна терапія». Серед завдань у післядипломній медичній освіті особливо вирізняються ті, які передбачають підготовку компетентних фахівців, здатних швидко вирішувати практичні завдання в охороні здоров’я з впровадженням інноваційних технологій. Мета дослідження: встановити тенденції щодо формування професійної компетентності в інтернів-анестезіологів шляхом їх соціологічного опитування. Матеріали та методи. Наприкінці 2022 року було проведене соціологічне дослідження серед інтернів-анестезіологів (усього 63 лікарі обох статей, середній вік — 24,2 року). Результати. При виборі майбутньої професії анестезіолога переважна більшість — 49,20 % респондентів зазначили, що це був їх самостійний вибір; 23,80 % інтернів відмітили вплив батьків на вибір майбутньої спеціальності. По 15,87 % вказали на своїх друзів або знайомих чи інші чинники. Інтерни відмітили наявність особистого досвіду роботи в закладах охорони здоров’я — 88,88 % респондентів відповіли позитивно (при цьому попередній досвід роботи у відділенні інтенсивної терапії медичною сестрою відмітили 14,28 % опитаних), а 11,12 % респондентів заперечили такий досвід. Переважна більшість респондентів відзначили, що їх приваблює в анестезіології як спеціальності: можливість отримання швидкого позитивного результату своєї діяльності — 85,71 % та отримання задоволення від врятованого людського життя — 57,14 %. Значна частина опитаних відмітили такий чинник, як престижність (38,09 %), і незначна кількість інтернів зазначили «інше» (6,34 %). Серед предметів і дисциплін під час навчання у вищому навчальному закладі найважливішими для анестезіолога, на думку інтернів, є фізіологія та патофізіологія — 93,65 %, фармакологія — 80,95 %, нормальна чи патологічна анатомія — 46,03 %, фізика — 28,57 %, хімія — 25,39 %; по 1,58 % опитаних відповіли, що усі предмети одночасно важливі або клінічна фармакологія. При виборі майбутнього фаху інтерни вибирали з-поміж таких лікарських спеціальностей, як хірургія (39,6 %), неврологія (9,52 %), медицина невідкладних станів (19,04 %) та ін. Серед напрямків в анестезіології найважливішими інтерни вважають акушерську анестезіологію (47,62 % респондентів), кардіоанестезіологію (66,66 %), нейроанестезіологію (53,96 %), анестезію при травмі (68,25 %), дитячу анестезіологію (46,03 %), анестезію в абдомінальній хірургії (46,03 %), інтенсивну терапію (3,17 %), а 4,76 % опитаних відповіли, що усі напрямки в анестезіології важливі. Лікарі-інтерни відмітили такі необхідні риси особистості та цінності людини для успішної роботи анестезіологом: рішучість (74,60 %), лідерські якості (44,44 %), відмінне здоров’я (33,33 %), вміння швидко приймати правильні рішення (90,47 %) та інше — 11,11 % опитаних. Інтерни зазначили, які напрямки в анестезіології вони хотіли б досконало вивчити під час очної частини навчання на кафедрі, а саме: серцево-легеневу реанімацію (92,06 % респондентів), інтенсивну терапію при екстрених станах (85,71 %), ультразвукову діагностику в анестезіології (71,42 %), гострі отруєння (68,25 %,) запобігання больовим синдромам та їх лікування (80,95 %), особливості надання допомоги травмованим (39,68 %) та інше: невідкладна медична допомога та ведення хворих з бойовою травмою у відділенні інтенсивної терапії (4,76 %), особливості анестезії при різних патологічних станах, регіонарна анестезія, фармакотерапія невідкладних станів, інтенсивна терапія гострих патологій — по 1,58 % опитаних. Висновки. Проведене соціологічне дослідження серед інтернів-анестезіологів другого року навчання дозволило встановити такі тенденції формування професійної компетентності інтернів-анестезіологів: значний об’єм інформації та високі професійні вимоги до анестезіологів, які передбачають постійне вдосконалення ними своїх знань та навиків, що неможливо без достатньо високого рівня мотивації. Наявність попереднього досвіду роботи у закладах охорони здоров’я лікарів-інтернів підкреслює осмисленість вибору майбутньої спеціальності, соціальне та фахове розуміння сутності практичної медицини, надає навики спілкування з колегами. Серед предметів і дисциплін, які викладають у вищих навчальних закладах, на думку інтернів-анестезіологів, найважливішими є: фізіологія та патофізіологія, фармакологія, нормальна чи патологічна анатомія, фізика та хімія. При виборі майбутньої спеціальності «анестезіологія та інтенсивна терапія» інтерни найчастіше вибирають з-поміж таких лікарських спеціальностей, як хірургія, неврологія та медицина невідкладних станів. Для успішної роботи анестезіологом, на думку інтернів-анестезіологів, найактуальнішими є: рішучість, лідерські якості, відмінне здоров’я, вміння швидко приймати правильні рішення тощо. Серед напрямків в анестезіології інтерни другого року навчання висловили побажання досконало вивчити: серцево-легеневу реанімацію, інтенсивну терапію при екстрених станах, ультразвукову діагностику в анестезіології, гострі отруєння, запобігання больовим синдромам та їх лікування, особливості надання допомоги травмованим та інше.

Background. A sociological study has been conducted among anesthesiology interns of the second year of study whose results make it possible to interpret the formation of a body of knowledge, abilities and skills in them, which are gained in the process of training on the specialty “Anesthesiology and intensive care”. Among the tasks in postgraduate medical education, those stand out that involve the training of competent specialists capable of quickly solving practical tasks in health care with the introduction of innovative technologies. The aim of the study: to establish trends in the formation of professional competence among anesthesiology interns through their sociological survey. Materials and methods. At the end of 2022, a sociological survey was conducted among anesthesiology interns (a total of 63 doctors of both sexes, average age was 24.2 years). Results. When choosing the future profession of an anesthesiologist, 49.20 % of respondents indicated that it was their own choice; 23.80 % of interns noted the influence of parents on the choice of future specialty, 15.87 % indicated their friends or acquaintances or other factors. The interns noted the presence of personal experience of working in health care institutions — 88.88 % answered positively (at the same time, 14.28 % of respondents mentioned previous experience of working in an intensive care unit as a nurse) and 11.12 % denied such experience. Most respondents said what attracts them to anesthesiology as a specialty: the possibility of obtaining a quick positive result of their activity — 85.71 % and the satisfaction of saving a human life — 57.14 %. A significant part of the interviewees noted such a factor as prestige (38.09 %) and a small number of interns noted “other” (6.34 %). Among the subjects and disciplines during training at a higher educational institution, the most important for anesthesiologists, according to the interns, are physiology and pathophysiology — 93.65 %, pharmacology — 80.95 %, normal or pathological anatomy — 46.03 %, physics — 28.57 %, chemistry — 25.39 %; 1.58 % of the respondents answered that all subjects are important at the same time or clinical pharmacology. When choosing a future specialty, interns chose from such medical specialties as surgery (39.6 %), neurology (9.52 %), emergency medicine (19.04 %), and others. Among the directions in anesthesiology, interns consider obstetric anesthesiology (47.62 % of respondents), cardiac anesthesiology (66.66 %), neuroanesthesiology (53.96 %), trauma anesthesia (68.25 %), pediatric anesthesiology (46.03 %), anesthesia in abdominal surgery (46.03 %), intensive care (3.17 %), and 4.76 % of respondents answered that all directions in anesthesiology are important. Intern doctors noted the following necessary personality traits and human values for successful work as an anesthesiologist: determination (74.60 %), leadership qualities (44.44 %), excellent health (33.33 %), the ability to quickly make the right decisions (90.47 %), other (11.11 %). The interns indicated which directions in anesthesiology they would like to thoroughly study during the face-to-face training at the department, namely: cardiopulmonary resuscitation (92.06 % of respondents), intensive care in emergency situations (85.71 %), ultrasound diagnosis in anesthesiology (71.42 %), acute poisonings (68.25 %), prevention and treatment of pain syndromes (80.95 %), features of providing assistance to the victims (39.68 %) and others: emergency medical care and management of patients with combat trauma in the intensive care unit (4.76 %), features of anesthesia in various pathological conditions, regional anesthesia, pharmacotherapy of emergencies, intensive care for acute pathologies (1.58 % of respondents). Conclusions. The conducted sociological research among anesthesiology interns of the second year of study allowed to detect the following trends in the formation of professional competence of anesthesiology interns: a significant amount of information and high professional requirements for anesthesiologists imply constant improvement of their knowledge and skills that is impossible without a sufficiently high level of motivation. The presence of previous work experience of intern doctors in health care institutions emphasizes the meaningfulness of the choice of future specialty, social and professional understanding of the essence of practical medicine, ensures communication skills with colleagues. Among the subjects and disciplines taught in higher education institutions, in the opinion of anesthesiology interns, the most important are: physiology and pathophysiology, pharmacology, normal or pathological anatomy, physics and chemistry. When choosing the future specialty “Anesthesiology and intensive care”, interns most often chose from such medical specialties as surgery, neurology, and emergency medicine. For successful work as an anesthesiologist, according to anesthesiology interns, the most relevant are: determination, leadership qualities, excellent health, the ability to quickly make the right decisions, etc. Among the directions in anesthesiology, interns of the second year of study expressed their desire to thoroughly study: cardiopulmonary resuscitation, intensive care in emergency situations, ultrasound diagnosis in anesthesiology, acute poisonings, prevention and treatment of pain syndromes, features of providing assistance to the victims, and others.

Ключевые слова

анестезіологи; післядипломна медична освіта; професійна компетентність; лікарі-інтерни

anesthesiologists; postgraduate medical education; professional competence; interns

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.19.3.2023.1574

Вступ

Серед завдань у післядипломній медичній освіті особливо вирізняються ті, які передбачають підготовку компетентних фахівців, здатних швидко вирішувати практичні завдання в охороні здоров’я з впровадженням інноваційних технологій [1]. Освітній процес передбачає забезпечення підготовки фахівців високого рівня, що відповідає міжнародним вимогам [2, 3]. Важливим при цьому є оволодіння компетентностями лікаря-спеціаліста за спеціальністю «анестезіологія та інтенсивна терапія». Професійна компетентність в медицині — це здатність обґрунтовувати клінічні рішення, спираючись на попередній досвід, у конкретних клінічних ситуаціях [4].

Навчання лікарів-інтернів передбачає не лише засвоєння ними базових знань, а й формування цілого комплексу знань, умінь та навичок. У переліку обов’язкових компетентностей після закінчення інтернатури розрізняють інтегральну, загальну та професійну компетентності. Професійна компетентність передбачає широкий перелік вимог до інтерна: використовувати й інтерпретувати результати передопераційних досліджень, належним чином знати та використовувати безпечно все відповідне медичне/технічне обладнання, обирати відповідні заходи екологічної безпеки та готувати робоче місце згідно з місцевими контрольними списками; мати та використовувати знання з внутрішньої медицини, хірургії, інфекційних захворювань, акушерства, травматології й анестезіології, які стосуються тяжкохворих або поранених пацієнтів; бути здатним надати допомогу пацієнтам із небезпечними для життя станами тощо. Подібні вимоги та формування цих та інших компетентностей значною мірою потребують серйозного підходу до вибору майбутньої професії ще на етапі додипломної освіти, для того щоб визначитися з власними інтелектуальними і фізичними можливостями та зважити усі можливі за та проти. Медична освіта передбачає відповідальність програм післядипломної підготовки за випуск фахівців, здатних до самостійної практичної діяльності [5, 6].

Мета дослідження: встановити тенденції щодо формування професійної компетентності в інтернів-анестезіологів шляхом їх соціологічного опитування.

Матеріали та методи

Для вивчення думки щодо формування професійної компетентності в інтернів-анестезіологів другого року навчання наприкінці навчального 2022 року на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика було проведене соціологічне дослідження серед інтернів (усього 63 лікарі обох статей, середній вік — 24,2 року). Перед початком анкетування було проведено роз’яснення респондентам важливості цього опитування й зазначено, що участь у ньому є добровільною, а самі анкети є анонімними, тому жодних посилань на авторів відповідей не буде.

Результати та обговорення

Стосовно вибору майбутньої професії анестезіолога 49,20 % респондентів зазначили, що це був їх власний, самостійний вибір. Ще 23,80 % інтернів відмітили вплив батьків на вибір майбутньої спеціальності. По 15,87 % вказали на своїх друзів або знайомих чи інші чинники (рис. 1). Серед останніх на вибір професії вплинули: практика у відділенні інтенсивної терапії під час навчання в університеті та саме навчання у вищому навчальному закладі; робота медсестрою у відділенні інтенсивної терапії або фельдшером в екстреній медичній допомозі та наявна вакансія у закладі охорони здоров’я.

Інтерни відмітили наявність особистого досвіду роботи в закладах охорони здоров’я — 88,88 % респондентів відповіли позитивно (при цьому попередній досвід роботи у відділенні інтенсивної терапії медичною сестрою відмітили 14,28 % опитаних), а 11,12 % респондентів заперечили такий досвід (рис. 2).

Такий досвід роботи підкреслює осмисленість вибору майбутньої спеціальності, соціальне та фахове розуміння сутності практичної медицини, надає навики спілкування з колегами. Чинниками, які впливають на комунікації, є: клінічне середовище (гострота проблеми, команди медичних працівників, що часто змінюються, перевантаженість роботою, електронні комунікації), міжособистісні стосунки (субординація, (не)знайомство, взаємна повага, відчуття належності до команди), особистісні фактори (страх, невпевненість у собі, неконтрольовані особисті емоції, навики керування конфліктами), навчання (чи його відсутність) [7]. Серед чинників, що сприяють командній роботі в операційній, C. Etherington та співавт. (2021) найчастіше називали управління людьми, спільне визначення командної роботи, комунікаційні стратегії, позитивні емоції, знайомство з членами команди та узгодження командної роботи з професійною роллю. Серед численних перешкод командній роботі найчастіше зазначають проблеми з ресурсами, брак знань про найкращі практики командної роботи, негативні емоції, суперечливі норми і сприйняття в різних професіях, незнайомство з членами команди, а також роботу за викликом/нічні зміни [8].

Власний досвід практичної роботи у закладах охорони здоров’я сприяє формуванню професійної компетентності майбутніх фахівців. Значний об’єм інформації та високі професійні вимоги до анестезіологів передбачають постійне вдосконалення ними власних знань та навиків [9, 10], що неможливо без достатньо високого рівня мотивації.

Анестезіолог з недостатньою клінічною практикою може сам стати причиною загрозливої ситуації, пов’язаної з ризиком для пацієнта. В анестезіології клінічні навики набуваються насамперед шляхом проходження стажування. Хоча основна частина його проходить при прямому спостереженні, помилки у прийнятті рішень та практичні помилки становлять небезпеку для пацієнта. Навчальні пристрої та тренажери дозволяють оцінити практичні навики без ризику для хворих, відпрацювати клінічні дії [9]. Але навіть ті тренажери, в яких використовують фізіологічні та фармакологічні моделі, не здатні досконало моделювати пацієнта і не можуть вважатися ідеальними. Таким чином, точні дії анестезіолога, виконані на тренажері, не можуть таким же чином бути відтворені у реальній клінічній практиці. У цьому контексті не так важливі самі дії, як процеси спостереження та прийняття рішень, оцінки та переоцінки.

На запитання «Що приваблює вас в анестезіології як спеціальності?» переважна більшість респондентів відповіли: можливість отримання швидкого позитивного результату своєї діяльності — 85,71 % та отримання задоволення від врятованого людського життя — 57,14 %. Також значна частина опитаних відмітили такий чинник, як престижність (38,09 %), і незначна кількість інтернів зазначили «інше» (6,34 %) (рис. 3). В останньому випадку отримано по одній відповіді (по 1,58 %): складність професії, повага лікарів інших спеціальностей, багато пацієнтів, можливості розвиватися.

Відповіді респондентів свідчать про їхню вмотивованість, і це підтверджує тезу, що навчання в медицині передбачає від самого початку високу мотивацію, оскільки студенту треба докласти значних зусиль для вступу у медичний навчальний заклад [11].

Для підготовки на високому професійному рівні сучасного лікаря-анестезіолога важливе значення має ґрунтовне вивчення точних та природничих наук ще на етапі додипломної медичної освіти.

Серед предметів і дисциплін під час навчання у вищому навчальному закладі найважливішими для анестезіолога, на думку інтернів, є: фізіологія та патофізіологія — 93,65 %, фармакологія — 80,95 %, нормальна чи патологічна анатомія — 46,03 %, фізика — 28,57 %, хімія — 25,39 %; клінічна фармакологія та усі предмети одночасно — по 1,58 % опитаних (рис. 4).

Привертають увагу перші три рангові місця — фізіо–логія та патофізіологія, фармакологія й нормальна чи патологічна анатомія. Також, на думку інтернів другого року навчання, важливе значення мають фізика та хімія.

При виборі майбутнього фаху інтерни вибирали з-поміж таких лікарських спеціальностей, як хірургія (39,6 %), неврологія (9,52 %), медицина невідкладних станів (19,04 %) та інші (рис. 5). Серед останніх були представлені: акушерство й гінекологія (7,93 %), кардіо–логія (6,34 %), терапія та отоларингологія — по 4,76 %, гематологія та судово-медична експертиза — по 3,17 %, педіатрія, інфекційні хвороби, функціональна діагностика, офтальмологія — по 1,58 %.

Слід відмітити, що найвищий ранг сумарно становлять спеціальності, які мають певне наближення до анестезіології, зокрема, екстремальністю виробничих умов. Але інколи «трапляються ситуації, коли значне число молодих лікарів обирають як свою майбутню професію анестезіологію через неправильне уявлення про цю спеціальність. Дехто з них, хто очікував на спокійну кар’єру з проведенням планових наркозів з 7-ї ранку до 3-ї години дня, у подальшому зіткнувся із суворою реальною дійсністю, і на таких з них чекали розчарування» [12].

Серед напрямків в анестезіології найважливішими інтерни зазначили: акушерську анестезіологію (47,62 % респондентів), кардіоанестезіологію (66,66 %), нейроане–стезіологію (53,96 %), анестезію при травмі (68,25 %), дитячу анестезіологію (46,03 %), анестезію в абдомінальній хірургії (46,03 %), інтенсивну терапію (3,17 %); усі напрямки важливі — вважають 4,76 % опитаних (рис. 6).

Анестезіологія, як невідкладна медична галузь, характеризується особливо високими вимогами до прий–няття рішень і дій у динамічних або критично важливих ситуаціях [12, 13].

Лікарі-інтерни відмітили такі необхідні риси особистості та цінності людини для успішної роботи анестезіологом: рішучість (74,60 %), лідерські якості (44,44 %), відмінне здоров’я (33,33 %), вміння швидко приймати правильні рішення (90,47 %), інше (11,11 % опитаних) (рис. 7).

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Здоров’я обумовлює всі сторони життєдіяльності майбутнього професіонала, оскільки від цього залежать його можливості щодо набуття знань, умінь і навичок та здатність засвоювати нові знання. У більшості відділень анестезіології чергування обмежені 24 годинами з наступним вільним днем для відновлення. Слід зазначити, що це не виключає розвитку хронічної перевтоми, оскільки денний сон може бути порушеним й багато хто в цей час надає перевагу власним справам. Тому суспільство потребує лікарів-інтернів, які мають високу компетентність, професійну мобільність, вміння постійно удосконалювати свої професійні навички та самостійно реалізовувати подальше творче зростання.

Всесвітній економічний форум в Давосі підготував звіт «Майбутні робочі місця — 2025», де серед інших виокремлені такі важливі характеристики працівників: аналітичне мислення й інноваційність, активне піднесення рівня знань щодо стратегії навчання, комплексне розв’язання проблем, критичне мислення і аналіз, креативність, оригінальність, ініціативність, лідерство і соціальна залученість (впливовість); технології: використання, моніторинг, контроль; технології: розробка і програмування; життєздатність, стресостійкість, гнучкість; обґрунтування, розв’язання проблем і формування ідей [14].

Якості, що були запропоновані як ідеальні для тих, хто обирає кар’єру анестезіолога, це схильність до лікарської практики, академічні здібності, ентузіазм та енергія, людяність, концепція членства бригади, здоров’я, психічна стійкість, почуття гумору та добросовісність. Анестезіологи мають більшу витримку, грамотні, серйозні, мають більше усвідомлення своїх дій, самостійність та зібраність, а ще вони менше схильні до самовпевненості.

Отже, майбутні фахівці повинні мати подібні характеристики для того, щоб бути у майбутньому затребуваними професіоналами у суспільстві.

Також інтерни відмітили, які напрямки в обраній спеціальності вони хотіли б досконало вивчити під час очної частини навчання на кафедрі, а саме: серцево-легеневу реанімацію (92,06 % респондентів), інтенсивну терапію при екстрених станах (85,71 %), ультразвукову діагностику в анестезіології (71,42 %), гострі отруєння (68,25 %,) запобігання больовим синдромам та їх лікування (80,95 %), особливості надання допомоги травмованим (39,68 %) та інше (рис. 8): невідкладна медична допомога та ведення хворих з бойовою травмою у відділенні інтенсивної терапії (4,76 %), особливості анестезії при різних патологічних станах, регіонарна анестезія, фармакотерапія невідкладних станів, інтенсивна терапія гострих патологій — по 1,58 % опитаних.

Привертає увагу факт прагнення більшості інтернів-анестезіологів удосконалити власні знання у певних напрямках анестезіології та інтенсивної терапії, що сприяє подальшому формуванню у них професійної компетентності. Відомий американський акушерський анестезіолог Д. Честнаут (2008) зазначав: «Майбутнє в нашій спеціальності за тими, хто має лідерські здібності, вміє вирішувати проблеми, має схильність до інновацій і прагне до нових знань у спеціальності» [12].

Стійкість до зовнішніх негативних впливів в анестезіологічній освіті, робота у стресових умовах, таких як були під час пандемії COVID-19, та впровадження технологій й пошук інноваційних рішень дозволяють вирішити ключові проблеми в анестезіології [1, 15]. Розуміння інтернами важливості командної роботи свідчить про усвідомлення ними істини, що досягнення позитивного результату у професійній діяльності анестезіолога значною мірою залежить від злагодженої діяльності усіх лікарів, задіяних у лікувальному процесі. А труднощі в отриманні професійної допомоги та погана командна робота є основними проблемами більшості анестезіологів при розв’язанні кризових ситуацій [16].

Виокремлення серед пріоритетних для вивчення напрямків в анестезіології акушерської анестезіології (47,62 % опитаних) та кардіоанестезіології (66,66 %) свідчить про розуміння, наскільки ці розділи практичної анестезіології є складними, особливо для початківців [6, 12, 17]. У практичній діяльності анестезіолога нерідко трапляються ситуації, коли існує розрив між принципом і реальністю, а також ситуації, які надають можливості для рефлексії фактичних критичних подій. Це має значення для забезпечення безпеки пацієнта [18].

Анестезіологи доволі часто бувають і вчителями, і учнями, тому що постійно повинні вчитися для підвищення свого рівня знань та умінь але нерідко вони навчають і інших. Однак мало хто з анестезіологів має формальну підготовку з методології та теорії навчання [2]. Так, Канадське товариство дитячої анестезіології зазначає: з впровадженням медичної освіти, орієнтованої на компетентність, після опитування дитячих анестезіологів стосовно методів навчання лікарі надають перевагу дискусіям у малих групах, лекціям у формі запитань і відповідей, семінарам та практичним заняттям [19].

Для того щоб забезпечити резидентів необхідними навичками для практичної діяльності, медична освіта, заснована на компетентностях, є трансформаційною зміною в післядипломній медичній освіті, яка поступово впроваджується в канадських програмах спеціалізованої резидентури. У публікаціях, які присвячені такій освіті, виокремилися ключові теми, як-от: цінність широкого залучення зацікавлених сторін і лідерства, важливість розвитку викладачів і резидентів, а також розробка спеціальних систем підтримки для освітньої програми. Подібний підхід дозволяє подолати бар’єри на шляху впровадження компетентнісно орієнтованої медичної освіти в післядипломну медичну освіту [20].

Зазначені проблеми є також надзвичайно актуальними і для післядипломної медичної освіти в Україні, зокрема для підготовки лікарів-анестезіологів.

Висновки

Проведене соціологічне дослідження серед інтернів-анестезіологів другого року навчання дозволило встановити такі тенденції формування професійної компетентності інтернів-анестезіологів:

1. Значний об’єм інформації та високі професійні вимоги до анестезіологів передбачають постійне вдосконалення ними своїх знань та навиків, що неможливо без достатньо високого рівня мотивації.

2. Наявність попереднього досвіду роботи у закладах охорони здоров’я лікарів-інтернів підкреслює осмисленість вибору майбутньої спеціальності, соціальне та фахове розуміння сутності практичної медицини, надає навики спілкування з колегами.

3. Серед предметів і дисциплін, які викладають у вищих навчальних закладах, на думку інтернів-анестезіологів, найважливішими є: фізіологія та патофізіологія, фармакологія, нормальна чи патологічна анатомія, фізика та хімія.

4. При виборі майбутньої спеціальності «анестезіо–логія та інтенсивна терапія» інтерни найчастіше вибирають з-поміж таких лікарських спеціальностей, як хірургія, неврологія та медицина невідкладних станів.

5. Для успішної роботи анестезіологом, на думку інтернів-анестезіологів, найактуальнішими є: рішучість, лідерські якості, відмінне здоров’я, вміння швидко прий–мати правильні рішення тощо.

6. Серед напрямків в анестезіології інтерни другого року навчання висловили побажання досконало вив–чити: серцево-легеневу реанімацію, інтенсивну терапію при екстрених станах, ультразвукову діагностику в анестезіології, гострі отруєння, запобігання больовим синдромам та їх лікування, особливості надання допомоги травмованим та інше.

Оскільки анкетування було анонімним, отримання інформованої згоди для проведення дослідження не передбачалося.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Внесок авторів. Лоскутов О.А. — дизайн дослідження, збір/оцінка даних, аналіз, синтез та інтерпретація; Марков Ю.І. — дизайн дослідження, збір/оцінка даних, аналіз, синтез та інтерпретація, написання статті, пошук літератури.

Отримано/Received 06.03.2023

Рецензовано/Revised 14.03.2023

Прийнято до друку/Accepted 23.03.2023

Список литературы

Mazandi V., Gordon E. Resident Education and Redeployment During a Disaster. Anesthesiol. Clin. 2021 Jun. 39(2). 353-361. doi: 10.1016/j.anclin.2021.02.007.
Martinelli S.M., Isaak R.S., Schell R.M., Mitchell J.D., Mc–Evoy M.D., Chen F. Learners and Luddites in the Twenty-first Century: Bringing Evidence-based Education to Anesthesio–logy. Anesthesiology. 2019 Oct. 131(4). 908-928. doi: 10.1097/ALN.0000000000002827.
Dahlberg K., Brady J.M., Jaensson M., Nilsson U., Odom-Forren J. Education, Competence, and Role of the Nurse Working in the PACU: An International Survey. J. Perianesth. Nurs. 2021 Jun. 36(3). 224-231.e6. doi: 10.1016/j.jopan.2020.08.002.
DeGrande H., Liu F., Greene P., Stankus J.A. Developing professional competence among critical care nurses: An integrative review of literature. Intensive Crit. Care Nurs. 2018 Dec. 49. 65-71. doi: 10.1016/j.iccn.2018.07.008.
Weller J.M., Naik V.N., San Diego R.J. Systematic review and narrative synthesis of competency-based medical education in anaesthesia. Br. J. Anaesth. 2020 Jun. 124(6). 748-760. doi: 10.1016/j.bja.2019.10.025.
Flentje M., Eismann H., Schwill S., Forstner D., Kranke P. Analyses of requirements for curriculum development for the training of anesthesiologists in the delivery room — A nationwide survey. Anaesthesiologie. 2022 Sep. 71(9). 697-705. doi: 10.1007/s00101-022-01172-1.
Bekkink M.O., Farrell S.E., Takayesu J.K. Interprofessional communication in the emergency department: residents’ perceptions and implications for medical education. Int. J. Med. Educ. 2018 Oct 25. 9. 262-270. doi: 10.5116/ijme.5bb5.c111.
Etherington C., Burns J.K., Kitto S., Brehaut J.C., Britton M., Singh S., Boet S. Barriers and enablers to effective interprofessional teamwork in the operating room: A qualitative study using the Theoretical Domains Framework. PLoS One. 2021 Apr 22. 16(4). e0249576. doi: 10.1371/journal.pone.0249576.
Kim K.W., Choe W.J., Kim J.H. Application of Competency-based Education in the Korean Anesthesiology Residency Program and Survey Analysis. Korean J. Anesthesiol. 2023 Apr 76(2). 135-142. doi: 10.4097/kja22383.
Chuan A. Education and training in ultrasound-guided regional anaesthesia and pain medicine. Review. Curr. Opin. Anaesthesiol. 2020 Oct. 33(5). 674-684. doi: 10.1097/ACO.0000000000000908. PMID: 32826622.
Kusurkar R.A., Ten Cate Th.J., van Asperen M., Croiset G. Motivation as an independent and a dependent variable in medical education: A review of the literature. Medical Teacher. 2011. 33. 5. e242-e262. DOI: 10.3109/0142159X.2011.558539.
Chestnut D.H. The Fred Hehre Lecture 2006. Lessons learned from obstetric anesthesia. Int. J. Obstet. Anesth. 2008 Apr. 17(2). 137-45. doi: 10.1016/j.ijoa.2008.01.003.
Schild S., Sedlmayr B., Schumacher A.K., Sedlmayr M., Prokosch H.U., St Pierre M.; German Cognitive Aid Working Group. A Digital Cognitive Aid for Anesthesia to Support Intraoperative Crisis Management: Results of the User-Centered Design Process. JMIR Mhealth Uhealth. 2019 Apr 29. 7(4). e13226. doi: 10.2196/13226.
World Economic Forum 2020. Available from: https://www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs_2020. Accessed: October 2020.
Chu L.F, Kurup V. Graduate medical education in anaesthesiology and COVID-19: lessons learned from a global pandemic. Curr. Opin. Anaesthesiol. 2021 Dec 1. 34(6). 726-734. doi:10.1097/ACO.0000000000001065.
Tan L., Yu H., Yan J., Liu C., Xiao K., Yin J., Zuo Y., Zhu T., Deng X. The Knowledge Profile, Competence and Pending Problems of Chinese Anesthesiologists in Dealing with Malignant Hyperthermia: A Cross-Sectional Survey. J. Multidiscip Healthc. 2023 Jan 17. 16. 133-142. doi: 10.2147/JMDH.S387025.
Misra S., Parida S., Chakravarthy M., Mehta Y., Puri G.D. A career in cardiac anaesthesia in India: The heart of the matter. In–dian J. Anaesth. 2021 Jan. 65(1). 12-16. doi: 10.4103/ija.IJA_1488_20.
Arriaga A.F., Szyld D., Pian-Smith M.C.M. Real-Time Debriefing After Critical Events: Exploring the Gap Between Principle and Reality. Anesthesiol. Clin. 2020 Dec. 38(4). 801-820. doi: 10.1016/j.anclin.2020.08.003.
Bailey K., West N.C., Matava C. Cureus. Competency-Based Medical Education: Are Canadian Pediatric Anesthesiologists Ready? 2022 Feb 17. 14(2). e22344. doi: 10.7759/cureus.22344.
Stoffman J.M. Overcoming the barriers to implementation of competence-based medical education in post-graduate medical education: a narrative literature review. Med. Educ. Online. 2022 Dec. 27(1). 2112012. doi: 10.1080/10872981.2022.2112012.