Мобильная версия

Журнал «Здоровье ребенка» Том 18, №3, 2023

Присутність батьків у педіатричному відділенні інтенсивної терапії

Авторы: Снісарь В.І. (1), Єгоров С.В. (2)
(1) — Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
(2) — Регіональний медичний центр родинного здоров’я, м. Дніпро, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Справочник специалиста

Актуальність. Присутність батьків біля ліжка тяжкохворих дітей у педіатричному відділенні інтенсивної терапії (ПВІТ) сьогодні є необхідною умовою, що орієнтована на сім’ю. В опублікованих джерелах наведено достатньо доказів, які показують особливий емоційний стан батьків, їх складні взаємодії з медичним персоналом ПВІТ, а також ставлення лікарів та медсестер до присутності батьків у відділенні, особливо під час проведення маніпуляцій пацієнтам. В Україні лише в окремих медичних педіатричних центрах дозволяли батькам відвідувати своїх дітей у ПВІТ, але постійне перебування біля ліжка хворого не дозволялося. У 2016 році у Наказі Міністерства охорони здоров’я України № 592 «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії» було визначено порядок та правила допуску відвідувачів до пацієнта, який перебував у ВРІТ. Однак цей Порядок встановлював лише правила допуску відвідувачів до дорослих пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділеннях інтенсивної терапії. Мета роботи: розглянути різні стратегічні напрями забезпечення доступу батьків до їхніх хворих дітей у ПВІТ і намагатися адаптувати деякі питання до поточного стану нашої педіатричної інтенсивної терапії. Результати. У статті обговорені такі питання, як етичний та практичний стан щодо відвідування та присутності батьків біля ліжка тяжкохворої дитини у ПВІТ. Розглянуті поняття «відвідування» та «присутність» та визначені умови, коли батьки можуть тільки відвідувати, а коли і довго перебувати біля ліжка хворої дитини; можливість їх присутності під час проведення маніпуляцій та процедур; роль лікарів та медичних сестер у спілкуванні з батьками у відділенні інтенсивної терапії та вплив на їх емоційний стан. Висновки. Приймаючи за реальну необхідність присутність та відвідування батьками їхніх дітей у відділенні інтенсивної терапії, ми повинні бути обережними та розважливими у прийнятті цього рішення. Можна стикнутися з масою проблем і незручностей, але необхідно прагнути до зміни усталених принципів, оскільки присутність членів сім’ї, їх участь у наданні допомоги дітям дозволить поліпшити психологічний клімат у відділенні інтенсивної терапії та підвищити гуманність роботи його медичного персоналу.

Background. Currently, parental presence at the bedside of critically ill children in the pediatric intensive care unit (PICU) is a necessary family-oriented condition. In the published sources, there is enough evidence that shows the special emotional state of parents, their complex interactions with the medical staff of the PICU, as well as the attitude of doctors and nurses to parental presence in the department, especially during the manipulation on patients. In Ukraine, only in some pediatric medical centers parents were allowed to visit their children in the PICU, but permanent stay at the patient’s bedside was not allowed. In 2016, the order of the Ministry of Health of Ukraine No. 592 “On the approval of the Procedure for the admission of visitors to patients undergoing inpatient treatment in the intensive care unit” determined the procedure and rules for the admission of visitors to a patient who was in the intensive care unit. However, this Order established only rules for the admission of visitors to adult patients undergoing inpatient treatment in the intensive care units. The purpose of the work is to consider various strategic directions for ensuring access of parents to their sick children in the PICU and try to adapt some issues to the current state of our pediatric intensive care. Results. The article discusses issues such as the ethical and practical situation regarding the visiting and presence of parents at the bedside of a critically ill child in the PICU. The concepts of “visiting” or “presence” are considered, and the conditions are defined when parents can only visit, and when they can stay at the bedside of a sick child for a long time; the possibility of their presence during manipulations and procedures; the role of doctors and nurses in communicating with parents in the intensive care unit and the impact on their emotional state. Conclusions. Given the real need for parents to be present and visit their children in the intensive care unit, we must be careful and prudent in making this decision. You can face a lot of problems and inconveniences, but you must strive to change the established principles, because the presence of family members, their participation in providing assistance to children will improve the psychological environment in the intensive care unit and increase the humaneness of the work of its medical staff.

Ключевые слова

присутність; батьки; тяжкохворі діти; педіатричне відділення інтенсивної терапії

presence; parents; critically ill children; pediatric intensive care unit

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.18.3.2023.1589

Вступ

Ще 15 років тому питання про присутність батьків у педіатричних відділеннях інтенсивної терапії (ПВІТ) навіть не обговорювалося. Історично склалося так, що відділення дитячої реанімації було закритим для відві–дування, і це пояснювалося особливим його режимом та вимогами щодо обмеження присутності сторонніх. У той час, коли в Америці та Європі тільки скорочували час відвідування родичами вкрай хворої дитини [1], в Україні стійко стояли на варті, не пропускаючи батьків у відділення інтенсивної терапії. Лікарі чинили опір присутності членів сім’ї біля ліжка хворої дитини через занепокоєння щодо наступних скарг, можливого впливу на технічну якість процедур, порушення стерильності, судово-медичних наслідків [2]. Хоча розуміли, що для дітей у критичному стані, які надійшли у ПВІТ, присутність батьків біля ліжка хворого є джерелом комфорту [3] та, до того ж, що це визнане право матері чи батька — знаходитися поруч зі своєю тяжкохворою дитиною [4].

У літературі широко обговорюється питання, що стосується фізичної присутності батьків із дітьми (від народження до 18 років) у відділеннях інтенсивної терапії. Так, Lauren Miller et al. у своєму огляді, що стосується цієї теми з 1960 по 2020 рік, виявили 204 публікації, з яких 114 присвячені кількісній або якісній стороні присутності родини (ПР), у 152 джерелах розглядалися бар’єри та фактори реалізації, а в 134 джерелах — вплив ПР [5].

В Україні лише в окремих медичних педіатричних центрах дозволяли батькам відвідувати своїх дітей у ПВІТ, але постійне перебування біля ліжка хворого не дозволялося. Та й не було законодавчої бази, яка б дозволяла присутність родичів та участь їх у догляді за своєю дитиною. І лише у 2016 році в Наказі Міністерства охорони здоров’я України № 592 «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії» було визначено порядок та правила допуску відвідувачів до пацієнта, який перебував у ВРІТ [6]. Однак цей Порядок встановлював лише правила допуску відвідувачів до дорослих пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділеннях інтенсивної терапії. Про постійну присутність батьків біля ліжка тяжкохворої дитини в цьому наказі взагалі не йдеться. Особливо про їх знаходження там під час проведення будь-яких процедур або маніпуляцій.

Присутність матері біля новонародженої дитини, її участь у виходжуванні, особливо недоношеної дитини, є звичайною практикою у відділеннях неонатальної інтенсивної терапії та реанімації. У педіатричних ВІТ ще зберігається деяке диференційоване ставлення [7].

Сьогодні у сфері охорони здоров’я, що розвивається, підхід, більш орієнтований на сім’ю, дозволив переглянути деякі позиції і проблеми в педіатричній інтенсивній терапії, що дозволило заохотити присутність батьків і участь їх у догляді за дитиною [8, 9]. Впровадження сучасних методів інтенсивного лікування, добра оснащеність відділень сучасною апаратурою, підвищення якості та стерильності інвазивних про–цедур створили певні умови, що дозволили зняти обмеження щодо відвідування та знаходження батьків біля ліжка дитини у ПВІТ та побоювання персоналу щодо їх впливу на якість лікування пацієнтів. Це змінило і ставлення до присутності сім’ї під час проведення дитині деяких процедур, коли цього бажають батьки, за умови відповідності санітарно-гігієнічним вимогам догляду пацієнта.

Hacer Kobya Bulut та Kiymet Yesilcicek Calik провели анкетування 95 лікарів та медичних сестер педіатричного ВІТ і показали, що медичні працівники в основному не підтримують ідею присутності сім’ї, оскільки вважають, що інвазивні процедури тоді стають більш складними [10].

Однак ми продовжуємо стверджувати, що тільки високий рівень надання медичної допомоги дітям у відділенні інтенсивної терапії та добре його оснащення є одними з основних вимог, що дозволяють знаходження сім’ї без збільшення ризику судових розглядів або стресу для медичного персоналу. Таким чином, усунення навіть мінімальних обмежень на відвідування підвищує задоволеність батьків [11]. Тим не менш, незважаючи на зростаючу лібералізацію в цьому питанні, 90 % педіатричних відділень інтенсивної терапії США, як і раніше, повідомляли про деякі обмеження на відві–дування, хоча і з частими неофіційними винятками [12].

Обговорення етичних та практичних питань

Дозвіл відвідування батьками їхніх дітей без обмежень повинен розглядатися як один із головних моментів гуманізації охорони здоров’я [13]. Цей факт є безперечним і звичайно визначається лікувально-технічним оснащенням відділення інтенсивної терапії, що поліпшило ведення пацієнтів у критичному стані в кількісному виразі, але також збільшило людське та емоційне навантаження сімей [14]. Однак це потрібно обговорювати та порівнювати з територіальними можливостями відділень, з рівнем надання інтенсивної допомоги, професіоналізмом лікарського персоналу. У цій статті ми хочемо розглянути різні стратегічні напрями забезпечення доступу батьків до їхніх хворих дітей у ПВІТ і намагатися адаптувати деякі питання до поточного стану нашої педіатричної інтенсивної терапії.

Відвідування чи присутність

Як уже йшлося вище, Наказ МОЗ України № 592 «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні в відділенні інтенсивної терапії» визначив лише порядок та правила допуску відвідувачів до пацієнта, який перебуває у ВРІТ, але не стосується питання їх постійної присутності. Звичайно цей наказ не стосується педіатричних та неонатальних відділень інтенсивної терапії, але вже назріла необхідність визначити правила та умови знаходження батьків у ПВІТ.

Необхідно окремо розглянути ці два поняття та визначити умови, коли батьки можуть тільки відвідувати, а коли і довго перебувати біля ліжка хворої дитини. Отже, згідно з наказом МОЗ України № 592 ми повинні «забезпечити пацієнтам, які перебувають на лікуванні у ВІТ, право відвідувачам на допуск до них 24 години на добу у будь-який день тижня згідно з правилами, визначеними цим наказом» [6]. Чи це означає, що батьки можуть відвідувати у будь-який час свою дитину або цілодобово перебувати поряд з нею? Якщо мається на увазі тільки відвідування, то правильно було б визначати години, коли медичний персонал може спілкуватися з батьками та родичами. Однією з умов організації вільного доступу до тяжкохворої дитини у ПВІТ є їх інформованість про правила та санітарні вимоги відділення.

До того ж члени сім’ї повинні враховувати і розклад роботи ПВІТ [15], а це ранкові обходи, проведення діагностичних процедур, обстежень тощо. Хоча і не виключається присутність або навіть участь у них батьків, яких насамперед цікавитиме динаміка захворювання дитини. Обговорення тяжкості станів, ефективності лікування бажано проводити не в їх присутності. Однак можливо задовольнити їхню цікавість, використовуючи доступне пояснення з урахуванням їх сімейних особливостей [16].

Присутність батьків під час проведення маніпуляцій та процедур

J.K. Kuzin із співавт. зазначали, що лікарі педіатричних відділень інтенсивної терапії зазвичай допускають присутність сім’ї під час проведення дитині процедур та маніпуляцій [17], визнаючи зниження занепокоєння батьків та дітей [18].

Ми також не виключаємо можливість присутності родичів при проведенні лікувально-діагностичних маніпуляцій пацієнтам, за умови їх виконання біля ліжка хворого. Однак той психологічний стрес, якого зазнають батьки, перебуваючи біля дитини, особливо якщо проводиться штучна вентиляція легенів (ШВЛ), не завжди дозволяє їм емоційно спокійно спостерігати за цим. Ми виключаємо присутність членів сім’ї при таких маніпуляціях, як встановлення центральних та артеріальних катетерів, ендотрахеальних трубок, плевральних дренажів, серцево-легенева реанімація, пункція спинномозкового каналу [19]. Проведення пункцій периферичних вен, санацій верхніх дихальних шляхів, годування через зонд та інше — це неповний перелік тих маніпуляцій та процедур, які можуть виконуватися у присутності батьків. Не можна виключати і проведення пролонгованої ШВЛ, перитонеального діалізу, гемоультрадіафільтрації, при яких батьки можуть знаходитися поруч. При цьому ми не повинні розглядати їх присутність як контроль за нашими діями та джерело додаткових скарг. При хорошій організації роботи ПВІТ це повністю виключається. Важливо, щоб мати, бабуся, інші члени сім’ї знали та розуміли, яка маніпуляція виконується їхній дитині та навіщо.

Умови відвідування або присутності батьків біля ліжка дитини

Повертаючись до наказу МОЗ України № 592, зауважимо, що батьки пацієнтів будуть допущені до дитини протягом всієї доби. Це означає, що мати, батько або вони обоє можуть залишатися біля ліжка хворого як у денний, так і у нічний час. Невідповідність наявним рекомендаціям та існуючим умовам постійного знаходження родини в ПВІТ і є причиною того, що більшість відділень інтенсивної терапії продовжують дотримуватися помірно обмежувальної політики щодо відвідування сім’ї.

При розгляді наших педіатричних ВІТ стає зрозумілою невідповідність, яка існує між рекомендованою політикою щодо відвідування та реальною практикою. І це є однією з ймовірних причин негативного ставлення лікарів, медсестер ПВІТ до «відкритого» відділення або менш обмежувального відвідування в них хворих. Тому до 24-годинного перебування батьків біля ліжка хворої дитини слід підходити, у першу чергу виходячи з умов можливості їх стаціонарного перебування. Якщо інформація про стан дитини повністю їх задовольняє, а умови у відділенні не дозволяють постійної присутності, то можна рекомендувати батькам обмежиться лише відвідуванням і не створювати незручностей як собі, так і медичному персоналу. Але ми не можемо перешкоджати їх бажанню знаходитися тривалий час у ліжка їхньої хворої дитини.

By Mini Jacob et al. у своїй статті, присвяченій безперервному відвідуванню хворих у ПВІТ, акцентували увагу на тому, що якщо всі члени сім’ї мають можливість відвідувати хворого у відділенні інтенсивної терапії у вечірній час або пізніше, то це дозволяється тільки після надання посвідчення особи [20]. Це лише рекомендації авторів, але необхідно брати їх до уваги, особливо якщо в лікарні відсутні охоронні заходи.

Повертаючись до питання про допуск батьків до дитини у ПВІТ, слід сказати, що це має ґрунтуватися на гнучкій політиці відвідувань. Важливо, щоб медичний персонал кожного відділення інтенсивної терапії визначав порядок присутності та час, коли батьки будуть знаходитися біля ліжка хворої дитини. І якщо педіатричне ВІТ не має умов для цілодобового їх перебування, то це не є підставою для повної заборони допущення батьків до їхніх дітей. Необхідно обрати найоптимальніший варіант вирішення цієї проблеми, який задовольнив би медичних співробітників, родичів і не порушив режиму роботи відділення.

З іншого боку, занадто ліберальне ставлення до цілодобового знаходження батьків біля ліжка хворої дитини, особливо там, де немає можливості забезпечити їх відпочинок, призводить до серйозних для них незручностей і заважає роботі персоналу. Важливо, щоб перед дозволом відвідувати або перебувати біля ліжка хворої дитини у ВІТ батьки ознайомилися з правилами та порядком їх знаходження, санітарно-гігієнічними вимогами щодо їх перебування у відділенні. Коли батьки хочуть тільки відвідувати свою дитину, бажано встановити часові інтервали, що будуть зручні лікарям та медичним сестрам. Таким чином, відвідування ПВІТ має бути гнучким і давати батькам більше часу для спілкування з госпіталізованими дітьми.

Емоційний стан батьків, діти яких перебувають у ВРІТ

Сьогодні дослідження стресу батьків, діти яких перебувають у відділенні інтенсивної терапії, переважно зосереджені на виявленні його джерел. Найбільш частими стресорами, про які повідомлялося в дослідженнях, були: пригнічуване фізичне середовище [21–23], невпевненість у виживанні дитини та наслідках хвороби [24–26], стосунки та спілкування з персоналом [21, 27, 28] і почуття безпорадності [24, 26]. Водночас життя батьків залишається за межами відділення інтенсивної терапії, включно з їх звичайним розпорядком дня, сімейним та особистим повсякденним життям, сімейними ролями та обов’язками. Вивчаючи вплив стресу на життя батьків поза відділенням інтенсивної терапії, Zainab Alzawad et al. показали, що їхнє життя кинуте напризволяще. Батьки були розбиті тим, що розривалися між лікарнею, будинком та роботою. Незважаючи на те, що батьки фізично та емоційно були присутніми зі своєю хворою дитиною у відділенні інтенсивної терапії, вони відчували себе виснаженими і не знали, як допомогти хворій дитині, особливо коли вони одночасно знаходилися фізично дистанційовано від інших дітей удома. Це напруження життя у двох світах викликало почуття неадекватності та нездатності виконувати свої батьківські ролі [29].

Психологічні наслідки у батьків тяжкохворих госпіталізованих дітей вивчали також і Robyn Stremler et al. [30]. У дослідженні використовувався описовий перехресний дизайн для вивчення психологічного статусу 118 батьків 91 дитини (74 матері та 44 батька), які надійшли у відділення інтенсивної терапії, з використанням показників тривоги, депресії та конфлікту при прийнятті рішень. Результати дослідження показали, що 24 % батьків досягли показників, притаманних вираженій тривожності. Частка батьків із симптомами, що вказують на велику депресію та значний конфлікт при прийнятті рішень, становила 51 та 26 % відповідно [30]. До того ж батьки дітей у критичному стані, які перебувають у педіатричному відділенні інтенсивної терапії, відчувають тривогу, що посилюється та може призвести до довгострокових наслідків у вигляді посттравматичного стресового розладу [31]. Однак тривога батьків у ПВІТ не корелювала з тяжкістю захворювання їхньої дитини, прогнозом, що передує госпіталізації у відділення інтенсивної терапії, або психосоціальним тлом. Якщо говорити про медичний персонал ПВІТ, то S. Aljabari et al. показали, що у половині випадків лікарі та медсестри не змогли точно оцінити рівень емоційного стану батьків. Лікарі та медсестри частіше недооцінювали ступінь їх неспокою, ніж його переоцінювали. При цьому всі медичні працівники ПВІТ применшували ступінь тривожності в підгрупі батьків, у яких у 80 % випадків вона була дуже високою [31].

Таким чином, медичним працівникам ПВІТ, у якому знаходиться тяжкохвора дитина, необхідно враховувати цю особливість батьків, які мають дуже високий показник тривожності і є найбільш вразливими та схильними до ризику довгострокових наслідків стресу.

Спілкування лікарів та медичних сестер з батьками у відділенні інтенсивної терапії

Цей розділ хотілося розпочати з висновку, якого дій–шли Vivian Frank Saria et al. у своєму дослідженні та показали значення для батьків догляду за їхніми дітьми в умовах лікарні. Медсестри, які безпосередньо беруть участь у лікуванні таких пацієнтів, повинні розуміти потреби матері чи батька й інтегрувати їх у щоденний догляд за дітьми. Медсестри також повинні постійно підтримувати батьків, інформувати їх про стан дитини та залучати до допомоги під час проведення нескладних процедур [32]. Необхідно навчати батьків методам догляду за дітьми, які лікуються у ПВІТ.

Персонал, що працює у відділенні інтенсивної терапії, може зробити свій внесок у зменшення стресу у батьків та їх адаптацію до умов відділення інтенсивної терапії. Якщо медичні працівники ПВІТ надають можливість сім’ї перебувати біля ліжка хворої дитини, то надзвичайно важливо забезпечити і оптимальну підтримку батькам [33].

Багато співробітників відділення інтенсивної терапії в процесі напруженого робочого дня можуть не помічати за собою використання гумору, сміху, голосного заперечення. Особливо коли це жарти з приводу пацієнтів. Необхідно пам’ятати, що цього не можна допускати, оскільки нас оточують сім’ї, які болісно все це сприймають. Ми не можемо бути собою або втрачати пильність [33].

Надзвичайно важливо, щоб батьки мали можливість щодня спілкуватися з лікарем або завідувачем відділення. Під час цих бесід далеко від ліжка тяжкохворої дитини сім’я повинна дізнатися новини про її стан, особливості лікування і, можливо, навіть перспективу хвороби. Зустрічі щодня можуть бути до тих пір, поки не стає ясно, що дитині стає краще. Але якщо перспектива захворювання несприятлива, батьки можуть висловити свої почуття далеко від персоналу, інших сімей та своєї дитини, яка лікується у ПВІТ [34].

Надзвичайно важливо для більшості батьків, щоб лікарі були доступні та надавали чесну і повну інформацію про тяжкість їхніх дітей, уникаючи медичного жаргону і використання непрофесійної мови, яку вони не здатні розуміти. Інформація повинна бути доступною, з чесним розкриттям сформульованих прогнозів. Приховування прогностичної інформації від батьків часто призводить до хибних надій, почуття незадоволеності та недовіри [35].

Висновки

Таким чином, приймаючи реальну необхідність усього того, про що йшлося у цій статті, ми повинні бути обережними та розважливими у прийнятті рішень щодо присутності та відвідування батьками їхніх дітей у відділенні інтенсивної терапії. Ми можемо стикнутися з масою проблем і незручностями, але необхідно прагнути до зміни усталених принципів, оскільки присутність членів сім’ї, їх участь у наданні допомоги дітям дозволить поліпшити психологічний клімат у відділенні інтенсивної терапії та гуманізувати роботу його медичного персоналу.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 22.03.2023

Рецензовано/Revised 26.03.2023

Прийнято до друку/Accepted 31.03.2023

Список литературы

1. Cushing A. Just. Parent Participation in Care: Bridging the Gap in the Pediatric ICU. Newborn Infant Nurs Rev. 2005 Dec. 5. 179-87. https://doi:10.1053/j.nainr.2005.08.002.

2. Tripon C., Defossez G., Ragot S., et al. Parental presence during cardiopulmonary resuscitation of children: the experience, opinions and moral positions of emergency teams in France. Arch. Dis. Child. 2014 Apr. 99(4). 310-5. https://doi:10.1136/archdischild-2013-304488.

3. Carnevale F.A., Gaudreault J. The experience of critically ill children: A phenomenological study of discomfort and comfort. Dynamics. 2013 Spring. 24(1). 19-27. PMID: 23691718.

4. Przybylska M.A., Burke N., Harris C., et al. Delivery of the UN Convention on the Rights of the Child in an acute paediatric setting: an audit of information available and service gap analysis. BMJ Paediatr. Open. 2019 Aug 2. 3(1). e000445. https://doi:10.1136/bmjpo-2019-000445.

5. Miller L., Richard M., Krmpotic K., et al. Parental presence at the bedside of critically ill children in the pediatric intensive care unit: A scoping review. Eur. J. Pediatr. 2022 Feb. 181(2). 823-831.

6. Наказ МОЗ України № 592 від 15.06.2016 «Про затвердження Порядку допуску відвідувачів до пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії». Зб. норматив.-директ. док. з охорони здоров’я. 2016. 7(186). 117-18.

7. Butler A.E., Copnell B., Hall H. The impact of the social and physical environments on parent-healthcare provider relationships when a child dies in PICU: Findings from a grounded theory study. Intensive Crit Care Nurs. 2019 Feb. 50. 28-35. https://doi:10.1016/j.iccn.2017.12.008.

8. Franck L.S., Callery P. Re-thinking family-centred care across the continuum of children’s healthcare. Child Care Health Dev. 2004 May. 30(3). 265-77. https://doi:10.1111/j.1365-2214.2004.00412.x

9. Shields L., Pratt J., Hunter J. Family centred care: a review of qualitative studies. J. Clin. Nurs. 2006 Oct. 15(10). 1317-23. https://doi:10.1111/j.1365-2702.2006.01433.x.

10. Bulut H.K., Calik K.Y. Doctors and nurses’views on the participation of parents in invasive procedures of hospitalized children. J. Pak. Med. Assoc. 2020 Feb. 70(2). 231-235. https://doi:10.5455/JPMA.293926.

11. Chapman D.K., Collingridge D.S., Mitchell L.A., et al. Satisfaction With Elimination of all Visitation Restrictions in a Mixed-Profile Intensive Care Unit. Am. J. Crit. Care. 2016 Jan. 25(1). 46-50. https://doi:10.4037/ajcc2016789.

12. Liu V., Read J.L., Scruth E., Cheng E. Visitation policies and practices in US ICUs. Crit. Care. 2013 Apr 16. 17(2). R71. https://doi:10.1186/cc12677.

13. Alonso-Ovies Á., García-Salido A., Gómez-Tello V., et al. Humanización en las unidades de cuidados intensivos. In: Plan de Humanización de la Asistencia Sanitaria 2016-2019. Consejería de Sanidad Comunidad Autónoma de Madrid, 2016. Р. 125-65.

14. Fernández-Trujillo A., Vallverdú-Cartié H., Román-Maestre B. Care ethics. A new bioethical approach to humanize the ICU. Med. Intensiva. 2016 Nov. 40(8). 511-13. https://doi:10.1016/j.medin.2016.07.001.

15. Stickney C.A., Ziniel S.I., Brett M.S., Truog R.D. Family participation during intensive care unit rounds: attitudes and experiences of parents and healthcare providers in a tertiary pediatric intensive care unit. J. Pediatr. 2014 Feb. 164(2). 402-6.e1-4. https://doi:10.1016/j.jpeds.2013.09.037.

16. Davidson J.E. Family presence on rounds in neonatal, pediatric, and adult intensive care units. Ann. Am. Thorac Soc. 2013 Apr. 10(2). 152-6. https://doi:10.1513/AnnalsATS.201301-006PS.

17. Kuzin J.K., Yborra J.G., Taylor M.D., et al. Family-member presence during interventions in the intensive care unit: perceptions of pediatric cardiac intensive care providers. Pediatrics. 2007 Oct. 120(4). e895-901. https://doi:10.1542/peds.2006-2943.

18. Meert K.L., Clark J., Eggly S. Family-centered care in the pediatric intensive care unit. Pediatr. Clin. North Am. 2013 Jun. 60(3). 761-72. https://doi:10.1016/j.pcl.2013.02.011.

19. Beesley S.J., Hopkins R.O., Francis L., et al. Let Them In: Fa–mily Presence during Intensive Care Unit Procedures. Ann. Am. Thorac Soc. 2016 Jul. 13(7). 1155-9. https://doi:10.1513/AnnalsATS.201511-754OI.

20. Jacob M., Horton C., Rance-Ashley S., et al. Needs of Patients’ Family Members in an Intensive Care Unit with Continuous Visitation. Am. J. Crit. Care. 2016 Mar. 25(2). 118-25. https://doi:10.4037/ajcc2016258.

21. Cantwell-Bartl A.M., Tibballs J. Psychosocial experiences of parents of infants with hypoplastic left heart syndrome in the PICU. Pediatr. Crit. Care Med. 2013 Nov. 14(9). 869-75. https://doi:10.1097/PCC.0b013e31829b1a88.

22. Dahav P., Sjöström-Strand A. Parents’ experiences of their child being admitted to a paediatric intensive care unit: a qualitative study-like being in another world. Scand J. Caring Sci. 2018 Mar. 32(1). 363-70. https://doi:10.1111/scs.12470.

23. Diaz-Caneja A., Gledhill J., Weaver T., Nadel S., Garralda E. A child’s admission to hospital: a qualitative study examining the experiences of parents. Intensive Care Med. 2005 Sep. 31(9). 1248-54. https://https://doi:10.1007/s00134-005-2728-8.

24. Alzawad Z., Lewis F.M., Kantrowitz-Gordon I., Howells A.J. A Qualitative Study of Parents’ Experiences in the Pediatric Intensive Care Unit: Riding a Roller Coaster. J. Pediatr. Nurs. 2020 Mar-Apr. 51. 8-14. https://doi:10.1016/j.pedn.2019.11.015.

25. Hagstrom S. Family Stress in Pediatric Critical Care. J. Pediatr. Nurs. 2017 Jan-Feb. 32. 32-40. https://doi:10.1016/j.pedn.2016.10.007.

26. Diaz-Caneja A., Gledhill J., Weaver T., Nadel S., Garralda E. A child’s admission to hospital: a qualitative study examining the experiences of parents. Intensive Care Med. 2005 Sep. 31(9). 1248-54. https://doi:10.1007/s00134-005-2728-8.

27. Colville G., Darkins J., Hesketh J., Bennett V., Alcock J., Noyes J. The impact on parents of a child’s admission to intensive care: integration of qualitative findings from a cross-sectional study. Intensive Crit Care Nurs. 2009 Apr. 25(2). 72-9. https://doi:10.1016/j.iccn.2008.10.002.

28. Latour J.M., van Goudoever J.B., Schuurman B.E., et al. A qua–litative study exploring the experiences of parents of children admitted to seven Dutch pediatric intensive care units. Intensive Care Med. 2011 Feb. 37(2). 319-25. https://doi:10.1007/s00134-010-2074-3.

29. Alzawad Z., Lewis F.M., Walker A. Parents’ Challenges beyond the Pediatric Intensive Care Unit: Fraying at the Seams while Balancing between Two Worlds, Home and Hospital. Children (Basel). 2022 Feb 16. 9(2). 267. https://doi:10.3390/children9020267.

30. Stremler R., Haddad S., Pullenayegum E., Parshuram C. Psychological Outcomes in Parents of Critically Ill Hospitalized Children. J. Pediatr. Nurs. 2017 May-Jun. 34. 36-43. https://doi:10.1016/j.pedn.2017.01.012.

31. Aljabari S., Birisci E., Kummerfeld F. Provider’s Perception of Parental Anxiety in the Pediatric Intensive Care Unit. Cureus. 2022 Aug 30. 14(8). e28589. https://doi:10.7759/cureus.28589.

32. Saria V.F., Mselle L.T., Siceloff B.A. Parents and nurses telling their stories: the perceived needs of parents caring for critically ill children at the Kilimanjaro Christian Medical Centre in Tanzania. BMC Nurs. 2019 Nov 13. 18. 54. https://doi:10.1186/s12912-019-0381-8.

33. Bartel D.A., Engler A.J., Natale J.E., Misra V., Lewin A.B., Joseph J.G. Working with families of suddenly and critically ill children: physician experiences. Arch. Pediatr. Adolesc. Med. 2000 Nov. 154(11). 1127-33. https://doi:10.1001/archpedi.154.11.1127.

34. Anderson R.J., Bloch S., Armstrong M., Stone P.C., Low J.T. Communication between healthcare professionals and relatives of patients approaching the end-of-life: A systematic review of qualitative evidence. Palliat Med. 2019 Sep. 33(8). 926-941. https://doi:10.1177/0269216319852007.

35. Meert K.L., Eggly S., Pollack M., et al. Parents’perspectives on physician-parent communication near the time of a child’s death in the pediatric intensive care unit. Pediatr. Crit. Care Med. 2008 Jan. 9(1). 2-7. https://doi:10.1097/01.PCC.0000298644.13882.88.