Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Международный эндокринологический журнал Том 19, №3, 2023

Вернуться к номеру

Вплив лікування на генетичні предиктори та якість життя хворих на ревматоїдний артрит із цукровим діабетом типу 2, артеріальною гіпертензією та ожирінням

Вплив лікування на генетичні предиктори та якість життя хворих на ревматоїдний артрит із цукровим діабетом типу 2, артеріальною гіпертензією та ожирінням

Авторы: Букач О.П., Буздуган І.О., Волошина Л.О.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Захворювання сполучної тканини, зокрема ревматоїдний артрит (РА), характеризуються прогресуючим пошкодженням суглобів і поліморфізмом позасуглобових уражень, які впливають на якість життя (ЯЖ). Широке впровадження базисної терапії шляхом застосування хворобомодифікуючих антиревматичних препаратів має позитивні соціальні наслідки, проте набутий досвід свідчить про неможливість досягнення стійкої ремісії захворювання або зниження активності автоімунного запалення на тлі їх застосування з різних причин. Однією із цих причин є наявність коморбідної патології, що потребує персоніфікованого підходу до кожного пацієнта. Мета: дослідити якість життя пацієнтів з РА у поєднанні із цукровим діабетом типу 2 (ЦД2), артеріальною гіпертензією (АГ) та ожирінням залежно від поліморфізму Т-786С промотору гена ендотеліальної синтази оксиду азоту. Матеріали та методи. Проведене лабораторне й інструментальне обстеження 110 пацієнтів на клінічній базі кафедри внутрішньої медицини Буковинського державного медичного університету, ОКУ «Чернівецький обласний ендокринологічний центр», ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та Державного закладу «Референс-центр з молекулярно-генетичного дослідження МОЗ України». Результати. При оцінці ЯЖ у досліджуваних групах встановили зниження показників за всіма шкалами. Так, при РА в поєднанні з АГ та ожирінням PF була нижче в 1,73 раза, RP — в 1,97 раза, BP — в 1,44 раза, SF — в 1,46 раза, MH — в 1,26 раза, RE — в 1,66 раза, GH — в 1,35 раза (р < 0,05) порівняно з хворими на ізольований РА. Щодо поліморфізму T-786C гена eNOS можна стверджувати, що в носіїв СС-генотипу були знижені всі показники ЯЖ порівняно з носіями Т-алелі: PF — у 2,06 раза (рТТ < 0,05) і 2,46 раза (рТС < 0,05); RP — у 2,0 раза (рТТ < 0,05) і 2,87 раза (рТС < 0,05); BP — в 1,86 раза (рТТ < 0,05) і 2,52 раза (рТС < 0,05); SF — в 1,55 раза і 2,07 раза (рТС < 0,05); MH — в 1,42 раза (рТТ < 0,05) і 1,53 раза (рТС < 0,05); RE — в 1,30 раза (рТТ < 0,05) і 1,54 раза (рТС < 0,05); VT — у 3,34 раза (рТТ < 0,05) і 3,72 раза (рТС < 0,05); GH — у 2,32 раза (рТТ < 0,05) і 2,38 раза (рТС < 0,05) відповідно. Висновки. При порівнянні показників якості життя в досліджуваних групах можна стверджувати, що найнижчі показники за всіма шкалами були у хворих на РА у поєднанні з АГ, ожирінням і ЦД2 і в носіїв СС-генотипу аналізованого гена, що відображало найгірший фізичний стан і психосоціальний статус пацієнта.

Background. Connective tissue disease, in particular rheumatoid arthritis (RA), is characterized by a progressive joint damage and polymorphism of extra-articular lesions that affect the patient’s quality of life. Although the widespread implementation of basic therapy through the use of disease-modifying antirheumatic drugs has a positive effect on social consequences, the experience gained shows the impossibility of achieving a stable remission of the disease or reducing the activity of autoimmune inflammation against the background of using these medicines in all patients for a number of reasons. One of these reasons is the presence of comorbid pathology, which requires a personalized approach to each person. The objective was to study the quality of life of patients with RA in combination with type 2 diabetes mellitus (T2DM), hypertension and obesity depending on the T-786C polymorphism of the endothelial nitric oxide synthase gene promoter. Materials and methods. A laboratory and instrumental examination involved 110 patients who were treated at the clinical base of the Department of Internal Medicine of Bukovinian State Medical University, Chernivtsi Regional Endocrinology Center, Chernivtsi Regional Clinical Hospital, and Reference Center for Molecular Genetic Research of the Ministry of Health of Ukraine. Results. When assessing the quality of life in the studied groups, a decrease in indicators on all scales was detected. Thus, in RA combined with hypertension and obesity, PF was 1.73 times lower, RP — 1.97 times, BP — 1.44 times, SF — 1.46 times, MH — 1.26 times , RE — 1.66 times, GH — 1.35 times (p < 0.05) lower than in patients with isolated RA. Taking into account the T-786C polymorphism of the eNOS gene, it can be asserted that all indicators of quality of life were reduced in the carriers of the СС genotype, in contrast to the carriers of the T-allele: PF — by 2.06 (pTT < 0.05) and 2.46 times (pTС < 0.05); RP — by 2.0 (pTT < 0.05) and 2.87 times (pTС < 0.05); BP — by 1.86 (pTT < 0.05) and 2.52 times (pTС < 0.05); SF — by 1.55 and 2.07 times (рTС < 0.05); MH — by 1.42 (pTT < 0.05) and 1.53 times (pTС < 0.05); RE — by 1.30 (pTT < 0.05) and 1.54 times (pTС < 0.05); VT — by 3.34 (pTT < 0.05) and 3.72 times (pTС < 0.05); GH — by 2.32 (pTT < 0.05) and 2.38 times (pTС < 0.05), respectively. Conclusions. When comparing the quality of life in the studied groups, it can be stated that the lowest indicators on all scales were in patients with RA combined with hypertension, obesity and T2DM and in carriers of the СС genotype of the analyzed gene, which reflected the worst physical condition and psychosocial status.


Ключевые слова

цукровий діабет типу 2; ожиріння; артеріальна гіпертензія; ревматоїдний артрит; поліморфізм Т-786С промотору гена ендотеліальної синтази оксиду азоту

type 2 diabetes; obesity; hypertension; rheumatoid arthritis; T-786C polymorphism of the endothelial nitric oxide synthase gene promoter

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.19.3.2023.1273

Вступ 

Ревматоїдний артрит (РА) належить до хронічних системних автоімунних захворювань, які вражають синовіальні оболонки суглобів, в основі його патогенезу лежить системне запалення, що призводить до негативних соціально-економічних наслідків [1]. Дана патологія охоплює близько 0,5–1,0 % населення і зумовлює погіршення якості життя (ЯЖ) і зростання ризику смерті серед пацієнтів [2, 3].
Важливою є проблема коморбідної патології у хворих на РА. Причинами супутньої патології є анатомічна близькість уражених органів, спільний патогенез, причинно-наслідковий зв’язок або випадкове поєднання захворювань чи ускладнення одного захворювання іншим [4]. Поєднання РА з іншими патологічними процесами призводить до взаємного обтяження перебігу, розвитку ускладнень, загострень, суттєво погіршує лікування основного захворювання й модифікує спосіб життя пацієнта [5].
Високий ризик виникнення цукрового діабету типу 2 (ЦД2) у пацієнтів з РА пояснюється тривалим запаленням, яке призводить до розвитку інсулінорезистентності та є етіологічним фактором виникнення ЦД. Рандомізованими дослідженнями встановлено, що ЦД виникає у хворих на РА на 50 % частіше, що втричі підвищує ризик виникнення серцево-судинних ускладнень і утруднює ранню діагностику хвороби. Водночас коморбідність взаємно обтяжує перебіг РА та ЦД, знижує ефективність лікування і поглиблює фізичну й соціальну дезадаптацію пацієнтів з РА [6, 7]. 
Було виявлено, що близько половини хворих на РА передчасно помирають від серцево-судинних захворювань (ССЗ) і їх ускладнень. Ризик виникнення фатальних серцево-судинних ускладнень у хворих на РА у 1,5–5,0 раза перевищує показник у загальній популяції [8, 9]. У дослідженні NHS (Nurse Health Study) виявили, що у хворих на РА ризик виникнення інфаркту міокарда вдвічі (довірчий інтервал (ДІ) 95% 1,25–3,29), а інсульту — в 1,48 раза (95% ДІ 0,7–3,12) вище, ніж у загальній популяції [10, 11].
Саме розвиток атеросклерозу є причиною серцево-судинної смерті серед пацієнтів з РА, яка відбувається в середньому на 10 років раніше, є частиною системного імунозапального ураження й потребує своєчасного застосування більш ранніх і агресивних лікувально-профілактичних заходів [12–14]. 
Останніми роками вчені виявили десятки нових ділянок у геномі людини, пов’язаних з РА, і з’ясували, що певні гени-кандидати відіграють важливу роль у розвитку й прогресуванні РА [15, 16]. 
Тому вивчення молекулярно-генетичних предикторів у розвитку РА, асоційованого з артеріальною гіпертензією (АГ), ожирінням і ЦД2, і його впливу на якість життя пацієнта є досить актуальним питанням сьогодення, що створить передумови для розробки первинної та вторинної профілактики, індивідуалізованого комплексного лікування і покращить якість життя пацієнта. 
Мета: дослідити якість життя хворих на РА у поєд–нанні із цукровим діабетом типу 2, артеріальною гіпертензією та ожирінням залежно від поліморфізму Т-786С промотору гена ендотеліальної синтази оксиду азоту (eNOS).

Матеріали та методи

Дослідження проводили на базах лабораторій кафедри внутрішньої медицини Буковинського державного медичного університету, ОКУ «Чернівецький обласний ендокринологічний центр», ОКУ «Чернівецька обласна клінічна лікарня» і Державного закладу «Референс-центр з молекулярно-генетичного дослідження МОЗ України» (м. Київ).
Рівень глікемії досліджували з використанням наборів реактивів виробництва НПП «Филісит діаг–ностика» (Україна). Глікований гемоглобін (HbA1с) визначали з використанням набору реактивів фірми «СпайнЛаб» (Харків, Україна) фотоколориметричним методом. 
Верифікацію клінічного діагнозу ЦД2 проводили згідно з рекомендаціями Американської діабетичної асоціації [17]; РА — згідно з критеріями Американського коледжу ревматологів і Європейської антиревматичної ліги (ACR/EULAR 2010) [18]; АГ — згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів (2012), Європейського товариства артеріальної гіпертензії та Європейського товариства кардіологів (ESH/ESC, 2013) [19]. Наявність ожиріння встановлювали за індексом маси тіла (ІМТ) [20].
У процесі дослідження обстежено 110 хворих на РА (40 хворих на РА без коморбідної патології — перша група, 30 хворих на РА з АГ — друга група, 20 хворих на РА в поєднанні з АГ та ожирінням — третя група, 20 хворих на РА в поєднанні з АГ, ожирінням і ЦД2 — четверта група і 20 практично здорових осіб (контрольна група). 
Для дослідження поліморфізму Т-786С промотору гена eNOS було виділено дві групи пацієнтів: група контролю (практично здорові особи, n = 20) і дослідна група (хворі на РА і хворі на РА з коморбідною патологією, n = 60).
Середній вік пацієнтів становив 48,03 ± 14,91 року. Гендерний розподіл засвідчив переважання жінок — 79 (71,82 %) над чоловіками — 31 (28,18 %). Тривалість захворювання у хворих на РА становила 10,63 ± 1,31 року, а у хворих на РА у поєднанні із ЦД2, АГ та ожирінням — 14,25 ± 2,16 року.
Геномну ДНК для молекулярно-генетичного дослідження виділяли з периферичної крові за допомогою комерційної тест-системи innuPREP Blood DNA Mini Kit (Analytik Jena, Німеччина) з використанням центрифужних фільтрів. Для визначення поліморфних варіантів гена eNOS (T-786C) (rs2070744) [21] використовували модифіковані протоколи з олігонуклеотидними праймерами із застосуванням методу полімеразної ланцюгової реакції і подальшим аналізом поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів. Специфічні фрагменти гена eNOS (T-786C) ампліфікували із застосуванням комерційного набору DreamTaq Green PCR Master Mix (2x) (Thermo Scientific, США). Продукти ампліфікації фрагментів ДНК гена eNOS (T-786C) підлягали гідролітичному розщепленню за допомогою ендонуклеази рестрикції MspI FastDigest (Thermo Scientific, США). Обробляли отримане зображення в програмі Vitran.
Усі обстежені хворі з РА отримували стандартне лікування відповідно до Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації «Ревматоїдний артрит» згідно з Наказом МОЗ України № 263 від 11.04.2014. 
Базисна терапія ревматоїдного артриту містила: метотрексат у дозі 10 мг на тиждень; фолієву кислоту; метилпреднізолон у дозі 20 мг з поступовим зниженням упродовж одного місяця; мелоксикам у дозі 15 мг внутрішньом’язово з переходом на пероральний прийом по 7,5 мг 1 раз на добу до одного місяця.
У пацієнтів з АГ, ожирінням і ЦД2 було запропоновано включити до базисної терапії телмісартан у дозі 80 мг 1 раз на добу зранку під контролем артеріального тиску (АТ); розувастатин у дозі 10 мг 1 раз на добу ввечері після їжі, L-аргінін гідрохлорид 4,2% 100 мл внутрішньовенно з переходом на пероральний прийом L-аргініну аспартату по 5 мл тричі на добу протягом одного місяця. Хворі на РА з АГ, ожирінням і ЦД2 отримували сталу терапію метформіном у добовій дозі 1000–1500 мг. 
Комплекс досліджень був проведений відповідно до етичних і морально-правових вимог статуту Української асоціації з біоетики та норм GCP (1992 р.), GLP (2002 р.), принципів Гельсінської декларації прав людини, конвенції Ради Європи про права людини і біомедицину та ухвалений комісією з питань етики та біоетики Буковинського державного медичного університету (протокол № 9 від 27.09.2022). 
Статистичну обробку проводили за допомогою прикладних програм Microsoft Office Excel® 2007™, IBM SPSS Statistics® 23.0. При статистичному аналізі кількісних результатів дослідження вираховували середні арифметичні величини (М) і стандартну похибку (m). Відмінність у розподілі генотипів T-786C поліморфізму гена eNOS у групі контролю та хворих була перевірена на відповідність розподілу за законом Hardy-Weinberg за допомогою тесту χ2 із двома ступенями свободи, а в контрольній — зa допомогою тесту χ2 з одним ступенем свободи, без використання корекції Єтса.

Результати

Розподіл поліморфних варіантів гена eNOS (rs 2070744) у хворих на РА з урахуванням ступеня ожиріння і тяжкості АГ наведено в табл. 1.
Вірогідних відмінностей у розподілі хворих на РА з урахуванням маси тіла залежно від генотипів аналізованого гена не встановили. Однак серед осіб з нормальною масою тіла, а також з ожирінням І ступеня носії Т-алелі траплялися в 5,75 і 8,67 раза частіше, ніж носії СС-генотипу (85,19 % проти 14,81 %, р < 0,001; 89,66 % проти 10,34 %, р < 0,001, відповідно). Статистично значущої різниці в розподілі пацієнтів залежно від ступенів АГ і генотипів гена eNOS також не виявили. Однак серед хворих на РА та АГ І і ІІ ст. частіше реєстрували носіїв Т-алелі, ніж СС-генотипу: при АГ І — у 5,67 раза (85,0 % проти 15,0 %; р < 0,001), при АГ ІІ — у 8,67 раза (89,66 % проти 10,34 %; р < 0,001) відповідно, з паритетним співвідношенням при супутній АГ ІІІ (р > 0,05).
Аналізуючи показники АТ (табл. 2), встановили, що в процесі лікування спостерігалася тенденція до зниження систолічного АТ (САТ) і діастолічного (ДАТ) у всіх групах: у першій групі — на 12,1 % (р > 0,05) і 16,1 % (р < 0,05), у другій групі — на 13,2 % (р > 0,05) і 12,66 % (р > 0,05), а в третій групі — на 16,3 % (р < 0,05) і 15,6 % (р < 0,05) відповідно. Спостерігалася позитивна динаміка щодо рівня частоти серцевих скорочень (ЧСС) у хворих на РА у поєднанні з коморбідною патологією, зокрема у хворих на РА з АГ і ожирінням даний показник знизився на 18,8 % (р < 0,05), а у хворих на РА з АГ, ожирінням і ЦД2 — на 20,3 % (р < 0,05).
За результатами нашого дослідження рівень САТ у процесі лікування з урахуванням генетичної складової гена eNOS (rs 2070744) незначно знизився в носіїв ТТ-генотипу — на 5,1 %, у носіїв ТС-генотипу — на 16,46 % (р < 0,05) і в носіїв СС-генотипу — на 19,66 % (р < 0,05). ЧСС статистично значимо не відрізнялась після проведеного лікування при всіх поліморфних варіантах гена eNOS (rs 2070744), однак у носіїв СС-генотипу спостерігалось його зниження на 14,61 % (р < 0,05) (табл. 3).
Однак у процесі запропонованого лікування середні показники САТ і ДАТ знизились і наблизились до показників контролю при усіх поліморфних варіантах гена eNOS (rs 2070744), зокрема, найнижчі гемодинамічні показники були в носіїв ТТ-генотипу.
При розподілі хворих залежно від ступеня ожиріння було виявлено: ожиріння I ступеня — в 31 (77,50 %) хворого, II ступеня — у 7 (17,5 %) і III ступеня — у двох (5 %) пацієнтів. За відношенням окружності талії (ОТ) до окружності стегон (ОС) у досліджуваних хворих спостерігався абдомінальний тип ожиріння (табл. 4).
Рівень глюкози крові натще та HbA1с були підвищеними лише у хворих на РА у поєднанні з АГ, ожирінням і ЦД2 (табл. 5). Зазначені показники були вищими порівняно з контрольною групою на 47,18 % (р < 0,001) і 48,36 % (р < 0,001), порівняно з хворими на РА без коморбідної патології — на 46,96 % (р < 0,001) і 48,12 % (р < 0,001), з хворими на РА з АГ — на 41,66 % (р < 0,001) і 40,87 % (р < 0,001) і з РА з АГ і ожирінням — на 37,90 % (р < 0,001) і 42,51 % (р < 0,001) відповідно. Спостерігалось підвищення рівня мікроальбумінурії та співвідношення альбуміну/креатиніну сечі у хворих на РА із ЦД2, ожирінням і АГ порівняно з контрольною групою в 1,86 і 2,01 раза і в 1,73 і 2,0 раза відповідно (табл. 5).
ІМТ після запропонованого лікування мав тенденцію до зниження: у пацієнтів з РА, АГ та ожирінням — на 7,8 % (р > 0,05), у хворих з РА, АГ, ожирінням і ЦД2 — на 7,4 % (р > 0,05) відповідно. У хворих на РА, асоційований із АГ, ожирінням і ЦД2, спостерігалася позитивна динаміка щодо зниження рівня глюкози крові — на 12,98 % (р > 0,05) порівняно з показниками до лікування. Співвідношення ОТ/ОС і вміст HbA1c суттєво не змінювалися після проведеної терапії (р > 0,05) (табл. 6).
При застосуванні на тлі хворобомодифікуючих антиревматичних препаратів телмісартану, розувастатину, L-аргініну й метформіну спостерігалася тенденція до зниження ІМТ і співвідношення ОТ/ОС у всіх осіб з поліморфними варіантами гена eNOS (rs 2070744) (р > 0,05). Встановлено зниження рівня глюкози після запропонованого лікування в носіїв СС-генотипу на 21,66 % (р < 0,05) (табл. 7), без вірогідної різниці щодо носіїв Т-алелі.
При оцінці якості життя в досліджуваних групах встановили зниження показників за всіма шкалами (табл. 8). Однак показники хворих на РА у поєднанні з АГ і ожирінням і хворих на РА, асоційований з АГ, ожирінням і ЦД2, вірогідно відрізнялися. Так, при РА у поєднанні з АГ та ожирінням показник PF (фізична активність) був нижче в 1,73 раза, RP (фізично-рольова активність) — в 1,97 раза, BP (фізичний біль) — в 1,44 раза, SF (соціальна активність) — в 1,46 раза, MH (психічне здоров’я) — в 1,26 раза, RE (емоційно-рольова активність) — в 1,66 раза, GH (загальне здоров’я) — в 1,35 раза (р < 0,05), ніж у хворих на ізольований РА. 
Фізична і психосоціальна неспроможність спостерігалась у хворих на РА, асоційований з АГ, ожирінням і ЦД2, у яких показник PF був вірогідно нижчий — у 2,17 раза, RP — в 1,97 раза, BP — в 1,52 раза, SF — в 1,46 раза, MH — в 1,32 раза, RE — в 1,83 раза, GH — в 1,88 раза (р < 0,05) порівняно з хворими на РА без супутньої патології (р < 0,05). При порівнянні показників ЯЖ у досліджуваних групах можна стверджувати, що найнижчі показники за усіма шкалами наявні у хворих на РА у поєднанні з АГ, ожирінням і ЦД2, що відображало найгірший фізичний стан і психосоціальний статус пацієнта.
Щодо поліморфізму T-786C гена eNOS можна стверджувати, що в носіїв СС-генотипу були знижені всі показники ЯЖ порівняно з носіями Т-алелі: PF — у 2,06 раза (рТТ < 0,05) і 2,46 раза (рТС < 0,05); RP — у 2,0 раза (рТТ < 0,05) і 2,87 раза (рТС < 0,05); BP — в 1,86 раза (рТТ < 0,05) і 2,52 раза (рТС < 0,05); SF — в 1,55 раза та в 2,07 раза (рТС < 0,05); MH — в 1,42 раза (рТТ < 0,05) і 1,53 раза (рТС < 0,05); RE — в 1,30 раза (рТТ < 0,05) і 1,54 раза (рТС < 0,05); VT — у 3,34 раза (рТТ < 0,05) і 3,72 раза (рТС < 0,05); GH — у 2,32 раза (рТТ < 0,05) і 2,38 раза (рТС < 0,05) відповідно (табл. 9). 
Загалом стан соматичного здоров’я вказував на недостатню спроможність виконувати повсякденні фізичні навантаження. Психічний статус за параметрами соціальної активності, суб’єктивною оцінкою обстежуваними свого настрою, відчуття задоволення, щастя, спокою (MH), обмеження буденної діяльності, зумовленого емоційними проблемами (RE), свідчать про зниження соціальної взаємодії обстежуваних із колегами по роботі, друзями, родичами, відчуття неспокою, незадоволення, пригнічений настрій.

Обговорення

Враховуючи супутню патологію в пацієнтів із РА, а саме артеріальну гіпертензію, слід призначити антигіпертензивні препарати, такі як інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і блокатори рецепторів ангіотензину II. Ці препарати застосовують для профілактики та терапії ССЗ при РА [22]. 
Доведено, що зниження активності РА сприяє зниженню ризику серцево-судинних ускладнень, таких як гострий інфаркт міокарда, ішемічний інсульт і хронічна серцева недостатність, на 35 % [23, 24]. Але, у свою чергу, деякі дослідження суперечать одне одному стосовно впливу базисної терапії на виникнення серцево-судинних ускладнень у хворих на РА, зокрема щодо наявності/відсутності впливу метотрексату на розвиток фатальних і нефатальних серцево-судинних подій у цій когорті пацієнтів [25].
У нашому дослідженні підвищення рівня глюкози крові натще та HbA1с пов’язано з тим, що ендокринна система впливає на структуру і функції кістково-м’язових тканин, оскільки як недостатня, так і надмірна продукція різних гормонів призводить до розвитку патологічних змін у кістках, суглобах і м’язах [26]. Зокрема, з огляду на те, що єдиним енергетичним субстратом для хондроцитів є глюкоза, порушення синтетичних процесів у хрящовій, кістковій і сполучній тканинах при ЦД видається цілком вірогідним [27].
На думку багатьох дослідників, наявність органоспецифічних антитіл і антигенів головного комплексу гістосумісності HLA DR3 і HLA DR4 дала можливість припустити існування загальної iмунопатогенетичної основи цих захворювань. Окремі автори відзначають, що в разі дефіциту інсуліну порушується протеїнглікановий склад кістки й хряща [28]. 
Цікавою, на наш погляд, є думка E. Myasoedova та співавт. [29], які стверджують, що епідемія ожиріння останніми роками вплинула на ріст захворюваності на РА і спостерігається більше ніж у половині нових випадків РА. J.K. Karstensen і співавт. [30] було виявлено, що ожиріння призводить до підвищення частоти виникнення РА в 3,74 раза.
У хворих на РА дуже важливими є наявні супутні захворювання і суб’єктивна оцінка хворим власного самопочуття, що віддзеркалює здатність індивідуума функціонувати в суспільстві відповідно до свого соціального статусу й отримувати задоволення від життя. Тому ведення хворих на РА з постійним больовим синдромом і зниженою функціональною активністю полягає не лише в досягненні клініко-лабораторної ремісії і запобіганні прогресуванню захворювання, але й у поліпшенні загального самопочуття і ЯЖ пацієнта [31]. 
Отже, внутрішня напруженість, стійке занепокоєння щодо свого життя, майбутнього, аналіз вегетативних проявів захворювання вірогідно віддзеркалює погіршення ЯЖ. Суб’єктивізм відіграє певну роль у самооцінці, аналізі власного захворювання і наслідків лікування, оскільки стан здоров’я, задоволення життям, відчуття щастя, радості мають суб’єктивний характер і прямо залежать від пріоритетів в індивідуальній системі цінностей пацієнта. 

Висновки

Дослідження показників ЯЖ у пацієнтів із РА в поєд–нанні з коморбідною патологією з урахуванням поліморфізму гена T-786C eNOS дає можливість додатково отримати інформацію про перебіг захворювання і підвищує об’єктивність оцінки лікування РА.
У хворих на РА з СС-генотипом, а також при поєднанні РА з АГ, ожирінням і ЦД2 погіршуються показники якості життя за рахунок фізичного, психічного і соціального компонентів з переважанням погіршення фізичного і психічного здоров’я. 
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Внесок авторів у написання статті. Букач О.П. — огляд літератури, основне дослідження, статистичний розрахунок і формування висновків; Буздуган І.О., Волошина Л.О. — огляд літератури.
 
Отримано/Received 10.02.2023
Рецензовано/Revised 31.03.2023
Прийнято до друку/Accepted 10.04.2023

Список литературы

  1. Almutairi K.B., Nossent J.C., Preen D.B., Keen H.I., Inderjeeth C.A. The Prevalence of Rheumatoid Arthritis: A Systematic Review of Population-based Studies. J. Rheumatol. 2021 May. 48(5). 669-676. doi: 10.3899/jrheum.200367. Epub 2020 Oct 15. PMID: 33060323.
  2. Sparks J.A. Rheumatoid Arthritis. Ann. Intern. Med. 2019 Jan 1. 170(1). ITC1-ITC16. doi: 10.7326/AITC201901010. PMID: 30596879.
  3. Smolen J.S., Aletaha D., Barton A., Burmester G.R., Emery P., Firestein G.S. et al. Rheumatoid arthritis. Nat. Rev. Dis. Primers. 2018. 4. 18001. doi: 10.1038/nrdp.2018.1. 
  4. Kaluvu L., Asogwa O.A., Marzà-Florensa A., Kyobutungi C., Levitt N.S., Boateng D., Klipstein-Grobusch K. Multimorbidity of communicable and non-communicable diseases in low- and middle-income countries: A systematic review. J. Multimorb. Comorb. 2022 Sep 1. 12. 26335565221112593. doi: 10.1177/26335565221112593. PMID: 36081708; PMCID: PMC9445468.
  5. Bernabe-Ortiz A., Borjas-Cavero D.B., Páucar-Alfaro J.D., Carrillo-Larco R.M. Multimorbidity Patterns among People with Type 2 Diabetes Mellitus: Findings from Lima, Peru. Int. J. Environ. Res. Public Health. 2022 Jul 30. 19(15). 9333. doi: 10.3390/ijerph19159333. PMID: 35954689; PMCID: PMC9367906.
  6. Desai R.J., Dejene S., Jin Y., Liu J., Kim S.C. Comparative risk of diabetes mellitus in patients with rheumatoid arthritis treated with biologic or targeted synthetic disease-modifying drugs: A Cohort Study. ACR Open Rheumatol. 2020. 2(4). 222-231. doi: 10.1002/acr2.11124. 
  7. Janke K., Biester K., Krause D., Richter B., Schürmann C., Hirsch K. et al. Comparative effectiveness of biological medicines in rheumatoid arthritis: systematic review and network meta-analysis including aggregate results from reanalysed individual patient data. BMJ. 2020. 370. m2288. Jul. 7. doi: 10.1136/bmj.m2288. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC7338922. 
  8. Kamyshna I., Pavlovych L., Pankiv I., Pankiv V., Maslyan–ko V., Bytsko N., Kamyshnyi A. The complex influence of the combination of the BDNF (rs6265), VDR (rs2228570), and NMDA (rs4880213) genotypes on the development of cognitive disorders in patients with autoimmune thyroiditis and hypothyroidism. International Journal of Endocrinology (Ukraine). 2023. 19(1). 9-15. https://doi.org/10.22141/2224-0721.19.1.2023.1235.
  9. Taylor P.C., Weinblatt M.E., Burmester G.R., Rooney T.P., Witt S., Walls C.D. et al. Cardiovascular safety during treatment with Baricitinib in rheumatoid arthritis. Arthritis Rheumatol. 2019. 71. 1042-55. doi: 10.1002/art.40841. 
  10. Targońska-Stępniak B., Piotrowski M., Zwolak R., Drelich-–Zbroja A., Majdan M. Prospective assessment of cardiovascular risk parameters in patients with rheumatoid arthritis. Cardiovasc. Ultras. 2018. 16(1). 18. doi: 10.1186/s12947-018-0136-9. 
  11. Mantel Ä., Holmqvist M., Andersson D.C., Lund L.H., Askling J. et al. Association between rheumatoid arthritis and risk of ische–mic and nonischemic heart failure. J. Am. Coll. Cardiol. 2017. 69. 1275-85. doi: 10.1016/j.jacc.2016.12.033.
  12. Genitsaridi I., Flouri I., Plexousakis D., Marias K., Boki K., Skopouli F. et al. Rheumatoid arthritis patients on persistent moderate disease activity on biologics have adverse 5-year outcome compared to persistent low-remission status and represent a heterogeneous group. Arthritis Research & Therapy. 2020. 22. 226. https://doi.org/10.1186/s13075-020-02313-w. 
  13. Arts E., Popa C., Den Broeder A., Donders R., Sandoo A., Toms T. et al. Prediction of cardiovascular risk in rheumatoid arthritis: performance of original and adapted SCORE algorithms. Ann. Rheum. Dis. 2016. 75(4). 674-680. doi: 10.1136/annrheumdis-2014-206879. 
  14. Efendioğlu E.M., Kavuncuoğlu D. The association between obesity and thyroid stimulating hormone in adults. International Journal of Endocrinology (Ukraine). 2020. 16(6). 478-482. https://doi.org/10.22141/2224-0721.16.6.2020.215386
  15. Gossec L., Salejan F., Nataf H., Nguyen M., Gaud-Listrat V., Hudry C. et al. Challenges of cardiovascular risk assessment in the routine rheumatology out patient setting: an observational study of 110 rheumatoid arthritis patients: CV risk assessment in rheumatology cli–nics. Arthritis Care Res. 2013. 65(5). 712-717. doi: 10.1002/acr.21935.
  16. Ali Khan S., Saeed M.A., Farman S., Sajid Z., Ahmad N., Alam M. Foot involvement as the first manifestation in rheumatoid arthritis patients in Lahore. Cureus. 2021. 13(5). e15347. doi: 10.7759/cureus.15347. 
  17. ElSayed N.A., Aleppo G., Aroda V.R., Bannuru R.R., Brown F.M., Bruemmer D., Collins B.S. et al., on behalf of the Ameri–can Diabetes Association. 2. Classification and Diagnosis of Diabetes: Standards of Care in Diabetes-2023. Diabetes Care. 2023 Jan 1. 46(Suppl 1). S19-S40. doi: 10.2337/dc23-S002. Erratum in: Diabetes Care. 2023 Feb 01; PMID: 36507649; PMCID: PMC9810477.
  18. Aletaha D., Neogi T., Silman A.J., Funovits J., Felson D.T., Bingham C.O. 3rd et al. 2010 rheumatoid arthritis classification criteria: an American College of Rheumatology/European League Against Rheumatism collaborative initiative. Ann. Rheum. Dis. 2010 Sep. 69(9). 1580-8. doi: 10.1136/ard.2010.138461. 
  19. Whelton P.K., Carey R.M., Aronow W.S., Casey D.E. Jr, Collins K.J., Dennison Himmelfarb C. et al. 2017 ACC/AHA/AAPA/ABC/ACPM/AGS/APhA/ASH/ASPC/NMA/PCNA Guideline for the Prevention, Detection, Evaluation, and Management of High Blood Pressure in Adults: Executive Summary: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines. Hypertension. 2018 Jun. 71(6). 1269-1324. doi: 10.1161/HYP.0000000000000066. Epub 2017 Nov 13. Erratum in: Hypertension. 2018 Jun. 71(6). e136-e139. Erratum in: Hypertension. 2018 Sep. 72(3). e33. PMID: 29133354.
  20. Jensen M.D., Ryan D.H., Apovian C.M., Ard J.D., Comuz–zie A.G., Donato K.A. et al. 2013 AHA/ACC/TOS guideline for the management of overweight and obesity in adults: a report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Practice Guidelines and The Obesity Society. Circulation. 2014 Jun 24. 129. 102-38. doi: 10.1161/01.cir.0000437739.71477. 
  21. Thameem F., Puppala S., Arar N.H., Stern M.P., Blangero J., Duggirala R. et al. Endothelial nitric oxide synthase (eNOS) gene polymorphisms and their association with Type 2 diabetes related traits in Mexican Americans. Diab. Vasc. Dis. Res. 2008 Jun. 5(2). 109-13. doi: 10.3132/dvdr.2008.018. 
  22. Dijkshoorn B., Antovic A., Vedder D., Rudin A., Nordstrom D., Gudbjornsson B. et al. Profound anticoagulant effects of initial antirheumatic treatments in early rheumatoid arthritis patients: a NORD-STAR spin-off study. Annals of the Rheumatic Diseases. 2022. 81. 40-41.2022. doi: 10.1136/annrheumdis-2022-eular.2288. 
  23. McMurray J.J., Adamopoulos S., Anker S.D., Auricchio A., Böhm M., Dickstein K., Falk V. et al.; ESC Committee for Practice Guidelines. ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure 2012: The Task Force for the Diagnosis and Treatment of Acute and Chronic Heart Failure 2012 of the European Society of Cardiology. Developed in collaboration with the Heart Failure Association (HFA) of the ESC. Eur. Heart J. 2012 Jul. 33(14). 1787-847. doi: 10.1093/eurheartj/ehs104. Epub 2012 May 19. Erratum in: Eur. Heart J. 2013 Jan. 34(2). 158. PMID: 22611136.
  24. Pogorzelska K., Krętowska A., Krawczuk-Rybak M., Sawicka-Żukowska M. Characteristics of platelet indices and their prognostic significance in selected medical condition — a systematic review. Adv. Med. Sci. 2020. 65(2). 310-315. doi: 10.1016/j.advms.2020.05.002.
  25. Widdifield J., Abrahamowicz M., Paterson J.M., Huang A., Thorne J.C., Pope J.E. et al. Associations between methotrexate use and the risk of cardiovascular events in patients with elderly-onset rheumatoid arthritis. J. Rheumatol. 2019. 46(5). 467-474. doi: 10.3899/jrheum.180427. 
  26. Ridker P.M., Everett B.M., Pradhan A., MacFadyen J.G., Solomon D.H., Zaharris E. et al. Low-dose methotrexate for the prevention of atherosclerotic events. N. Engl. J. Med. 2019. 380. 752-62. doi: 10.1056/NEJMoa1809798.
  27. Krijbolder D., Verstappen M., van Dijk B., Dakkak Y.J., Burgers L.E., Aleid C.B. et al. Intervention with methotrexate in arthralgia at risk for rheumatoid arthritis to reduce the development of persistent arthritis and its disease burden (treat earlier): a double-blind, randomised, placebo-controlled trial. Randomized Controlled Trial. 2022. 400(10348). 283-294. dx.doi.org/10.1136/annrheumdis-2022-eular.264. 
  28. Falalyeyeva T., Mamula Y., Scarpellini E., Leshchenko I., Humeniuk A., Pankiv I., Kobyliak N. Probiotics and obesity associated disease: an extended view beyond traditional strains. Minerva Gastroenterol (Torino). 2021 Dec. 67(4). 348-356. doi: 10.23736/S2724-5985.21.02909-0. PMID: 35040301.
  29. Myasoedova E., Crowson C.S., Kremers H.M., Roger V.L., Fitz-Gibbon P.D., Therneau T.M., et al. Lipid paradox in rheumatoid arthritis: the impact of serum lipid measures and systemic inflammation on the risk of cardiovascular disease. Ann. Rheum. Dis. 2011 Mar. 70(3). 482-7. doi: 10.1136/ard.2010.135871. 
  30. Karstensen J.K., Primdahl J., Andersson M.L.E., Christensen J.R., Bremander A. Lifestyle factors in patients with rheumatoid arthritis-a cross-sectional study on two Scandinavian cohorts. Clin. Rheumatol. 2022 Feb. 41(2). 387-398. doi: 10.1007/s10067-021-05905-2. Epub 2021 Sep 9. PMID: 34505213; PMCID: PMC8782815.
  31. Martinec R., Pinjatela R., Balen D. Quality of life in patients with rheumatoid arthritis — a preliminary study. Acta Clin. Croat. 2019 Mar. 58(1). 157-166. doi: 10.20471/acc.2019.58.01.20.

Вернуться к номеру