Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 13, №2, 2023

Вернуться к номеру

Клінічне значення адипокінового профілю (лептину й адипонектину) у хворих на подагру

Клінічне значення адипокінового профілю (лептину й адипонектину) у хворих на подагру

Авторы: Орлова І.В., Станіславчук М.А.
Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Останнім часом у літературних джерелах з’являються численні дані щодо можливого впливу лептину й адипонектину на розвиток і прогресування ревматичних захворювань. Досліджено, що зростання рівня лептину й адипонектину асоціюється з гіперурикемією при різних патологічних станах. Проте дані стосовно адипокінового профілю, а саме рівнів лептину й адипонектину, у хворих на подагру обмежені. Мета: вивчити вміст лептину й адипонектину в сироватці хворих на подагру залежно від перебігу захворювання, а також оцінити їх зв’язок з клінічними особливостями перебігу захворювання. Матеріали та методи. Обстежено 151 хворого на подагру (усі чоловіки, середній вік 52,4 ± 9,2 року), контрольну групу становив 31 практично здоровий чоловік того ж віку. Результати. У хворих на подагру виявили вищий рівень лептину, нижчий рівень адипонектину і менший показник співвідношеня адипонектин/лептин (lg А/Л) порівняно з показниками практично здорових осіб. Гіперлептинемію (рівень лептину > 5,91 нг/мл) виявлено в 49,7 % осіб, гіпоадипонектинемію (рівень адипонектину < 3,61 мкг/мл) — у 66,9 % і дисадипокінемію (lg А/Л < 3,2) — у 82,1 %. Частота гіперлептинемії, гіпоадипонектинемії та дисадипокінемії була вірогідно вищою у хворих на подагру з наявністю тофусів (у 3,9; 1,7 і 1,4 раза відповідно). Явище дисадипокінемії асоціювалось зі збільшенням тяжкості захворювання — більшою кількістю уражених суглобів, більшою частотою загострень подагричного артриту протягом року, більшою вираженістю больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою, вищим рівнем сечової кислоти сироватки крові (r = –0,23; r = –0,24; r = –0,35; r = –0,44 відповідно; р < 0,01 для усіх показників). Висновки. У хворих на подагру відзначається порушення адипокінового профілю: підвищення рівня лептину, зниження рівня адипонектину та зниження їх співвідношення (lg А/Л). Наростання дисбалансу адипокінів асоціюється з тяжчим перебігом захворювання і може розглядатися як несприятливий прогностичний фактор.

Background. Recently, there is a lot of data on the role of leptin and adiponectin in the development and progression of rheumatic diseases. It has been studied that the increase in the le­vel of leptin and adiponectin is associated with hyperuricemia in various pathological conditions. Data on the adipokine profile, leptin and adiponectin levels in patients with gout are limited. The ­purpose was to study the content of leptin and adiponectin in the serum of patients with gout depending on the course of the disease, as well as to evaluate their diagnostic value. Materials and ­methods. We examined 151 patients with gout (100 % men, ave­rage age 52.4 ± 9.2 years). The control group consisted of 31 practically healthy men of the same age. Results. Patients with gout had hi­gher levels of leptin, lower levels of adiponectin and lo­wer ratio adiponectin/leptin (lg A/L) than practically healthy men. Hyperleptinemia (leptin level > 5.91 ng/ml) was found in 49.7 % of subjects, hypoadiponectinemia (adiponectin level < 3.61 μg/ml) — in 66.9 % and dysadipokinemia (lg A/L < 3.2) — in 82.1 %. The frequency of hyperleptinemia, hypoadiponectinemia, and dysadipokinemia was significantly higher in patients with tophi in 3.9; 1.7 and 1.4 times, respectively. The phenomenon of dysadipokinemia associated with an increase in the severity of the disease — a grea­ter number of affected joints, a greater frequency of exacerbations of gouty arthritis during the year, the severity of the pain syndrome according to the VAS, a higher level of uric acid in the blood serum (r = –0.23; r = –0.24; r = –0.35; r = –0.44; p < 0.01 for all indices). Conclusions. Patients with gout have a violation of the adipokine profile: an increase in the level of leptin, a decrease in the level of adiponectin and a decrease in their ratio (lg A/L). An increasing imbalance of adipokines is associated with a more severe course of the disease and can be considered could serve as a prognostic factor.


Ключевые слова

подагра; лептин; адипонектин; співвідношення адипонектину/лептину

gout; leptin; adiponectin, adiponectin/leptin ratio

doi: http://dx.doi.org/10.22141/pjs.13.2.2023.373

Вступ

Подагра є найбільш поширеним запальним артритом у всьому світі [1]. Останніми роками відзначають надвисокі темпи зростання поширеності захворювання [2] загалом і серед осіб молодого віку зокрема [3]. Для подагри характерний постійно персистуючий запальний процес, прогресуючий перебіг, який супроводжується вираженим больовим синдромом. Разом із традиційним пошкодженням суглобів захворювання характеризується низкою екстрасуглобових проявів і значною мірою впливає на працездатність і якість життя пацієнтів [4]. У зв’язку зі зростанням поширеності подагри значний інтерес становить виявлення нових біомаркерів, які впливають на розвиток і прогресування захворювання. У цьому контексті значний інтерес становить вивчення ролі адипокінів, а саме лептину й адипонектину. Так, C. Tsioufis і співавт. було виявлено, що зниження рівня адипонектину супроводжується зростанням рівня сечової кислоти (СК) у пацієнтів з гіпертонічною хворобою [5]. М. Lubawy та співавт. відзначали прямий асоціативний зв’язок між рівнем лептину і СК [6]. На додаток до метаболічної активності дані адипокіни розглядають як один з ключових факторів патогенезу деяких ревматичних захворювань. Так, встановлена їх прозапальна роль при остеоартриті [7, 8], ревматоїдному [9, 10] і псоріатичному артритах [11]. Щодо хворих на подагру, то дані про зміни рівнів адипокінів у них на сьогодні відсутні, не вивчений зв’язок лептинемії та адипонектинемії з перебігом захворювання. Метою роботи було вивчити вміст лептину й адипонектину в сироватці хворих на подагру залежно від перебігу захворювання, а також оцінити їх зв’язок з клінічними особливостями перебігу захворювання.

Матеріали та методи

Обстежено 151 хворого на подагру чоловіка. Діагноз подагри встановлювали на підставі критеріїв ACR/EULAR 2015 року [12]. До групи контролю було включено 31 практично здорового чоловіка. Дослідження схвалене етичною комісією Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова (протокол № 4 від 11.06.2018), і всі його учасники підписали відповідну форму інформованої згоди. Критеріями невключення пацієнтів у дослідження були: вік, менший за 18 років, жіноча стать, супутні захворювання в стадії декомпенсації, алкогольна чи наркотична залежність, інфекційні захворювання, онкологічні захворювання, відмова хворого від участі в дослідженні.
Клінічне обстеження складалось зі збору анамнестичних даних (оцінювали тривалість захворювання, кількість нападів упродовж останнього року, кількість уражених суглобів, наявність тофусів); фізикального огляду (виявлення болючих суглобів, підрахунок кількості тофусів). Індекс маси тіла (ІМТ, кг/м2) розраховували за формулою Кетле. Інтенсивність болю вимірювали за візуальною аналоговою шкалою болю (ВАШ), де 0 — немає болю, 10 — максимальний біль. Функціональну здатність хворих оцінювали за Health Assessment Questionnaire (HAQ). Рентгенологічне обстеження уражених суглобів проводили за стандартними методиками.
Забір крові для досліджень здійснювали в стандартних умовах: уранці натще (між взяттям крові й останнім прийомом їжі повинно було минути не менше за 12 годин). Уміст лептину (нг/мл) та адипонектину (мкг/мл) у сироватці крові визначали імуноферментним методом  наборами Human Leptin ELISA Kit (DRG, Germany) і Human Adiponectin ELISA (Mediagnost, Germany)  відповідно до інструкції фірми-виробника. Оцінку вираженості дисадипокінемії розраховували як співвідношення між вмістом адипонектину й лептину (А/Л) і подавали у вигляді десяткового логарифму (lg А/Л). Розрахунок інтегрального показника дисадипокінемії lg А/Л або log10 (співвідношення адипонектин/лептин) здійснювали таким чином: рівень адипонектину з мкг/мл переводили в нг/мл, а потім розраховували співвідношення А/Л. З отриманого результату для зручності обчислювали десятковий логарифм — lg А/Л.
Для подальшого аналізу згідно з квартильним розподілом сироваткового вмісту лептину хворі на подагру були поділені на 4 групи: 1-й квартиль включав 36 хворих (з рівнем показника < 3,44 нг/мл), 2-й квартиль — 37 осіб (від 3,44 до 5,77 нг/мл), 3-й квартиль — 36 осіб (від 5,77 до 7,49 нг/мл) і 4-й квартиль — 42 особи (> 7,49 нг/мл).
Хворих також розподілили на 4 групи за рівнями адипонектину: 1-й квартиль — 34 особи (з рівнем показника < 2,00 мкг/мл), 2-й квартиль — 44 особи (2,0–2,55 мкг/мл), 3-й квартиль — 37 осіб (2,55–4,30 мкг/мл) і 4-й квартиль — 36 осіб ( > 4,30 мкг/мл).
Аналогічним чином пацієнти були розподілені на 4 групи згідно з логарифмованим співвідношенням А/Л: 1-й квартиль — 37 осіб (з показником lg А/Л < 2,34), 2-й квартиль — 37 осіб (lg А/Л 2,34–2,66), 3-й квартиль — 39 осіб (lg А/Л 2,66–3,10) і 4-й квартиль — 38 осіб (lg А/Л > 3,1) відповідно.
Статистичний аналіз. Первинна обробка матеріалу здійснювалась за допомогою статистичних програм MS Excel і Statistica SPSS22. Частота кількісних показників подана в абсолютних (n) і відносних (%) частотах, наводився довірчий інтервал (ДІ). Результати подані у вигляді M ± σ для змінних з нормальним розподілом, де M — середнє значення, а σ — середнє квадратичне відхилення, а також у вигляді Ме [Р25; Р75] для змінних з розподілом, що був відмінним від нормального, де Ме — медіана, Р5, Р10; Р25; Р75; Р90; Р95 — 5, 10, 25, 75, 90 і 95-й процентилі та Q1, Q2, Q3, Q4 — 1, 2, 3 і 4-й квартилі.
Для оцінки відмінностей між групами використовували параметричний t-критерій Стьюдента. Оцінка зв’язку між показниками здійснювалась за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона. Статистично значимою вважали різницю при p < 0,05.

Результати

У табл. 1 наведена клінічна характеристика хворих на подагру. Вік пацієнтів, включених у дослідження, коливався від 34 до 67 років і в середньому становив 52,4 ± 9,2 року. Серед обстежених переважали хворі віком від 50 до 59 років (47,1 %). На час дослідження медіана тривалості захворювання становила 7,0 року з інтерквартильним інтервалом [4; 14,0]. При проведенні об’єктивного обстеження в 51 (33,7 %) хворого було виявлено тофуси, причому серед них 10 і більше тофусів мали 58,8 % пацієнтів. Кількість загострень подагричного артриту за останній рік становила 3,0 [2,0; 5,0]. У 7 (4,6 %) хворих були відсутні напади протягом останнього року, 52 пацієнти (34,4 %) мали 1–2 подагричні атаки, тоді як понад 10 нападів за останній рік мали лише 4 (2,6 %) хворих.
Кількість уражених суглобів становила 7,0 [4,0; 12,0], причому в 67,5 % пацієнтів патологічним процесом було уражено понад 4 суглоби. Проаналізувавши детально характер ураження опорно-рухового апарату, ми виявили, що 51,6 % хворих на подагру мали II рентгенологічну стадію, 39,1 % хворих мали III рентгенологічну стадію.
Індекс маси тіла пацієнтів становив 31,26 [29,4; 33,7] кг/м2. Сироватковий рівень СК у хворих на подагру — 461 [392; 564] мкмоль/л. Інтенсивність больового синдрому, що оцінювали за ВАШ, становила 57 [39; 73]. Медіана функціонального стану за HAQ у загальній когорті хворих на подагру становила 0,75 [0,5; 1,6].
Супутня патологія була виявлена в 102 (67,5 %) хворих на подагру. У структурі коморбідності переважали пацієнти з ожирінням (40 %), серед інших коморбідних захворювань найчастіше виявляли захворювання серцево-судинної системи, а саме артеріальну гіпертензію та ішемічну хворобу серця (14,9 і 34,9 % відповідно). Дещо рідше виявляли цукровий діабет 2-го типу (2,7 %), хронічну хворобу нирок (4,3 %), остеоартрит (2,4 %) і хронічний холецистит (0,8 %).
Результати дослідження показали, що група хворих на подагру вірогідно відрізнялась від контрольної групи за вмістом лептину. Рівень останнього в сироватці крові практично здорових осіб виявився в межах від 1,35 до 5,91 нг/мл (95% ДІ) з медіаною та інтерквартильним інтервалом 2,68 [2,03; 3,57] нг/мл (табл. 2). Рівень лептину у хворих на подагру коливався в межах від 2,06 до 18,15 нг/мл з медіаною 5,77 та інтерквартильним інтервалом [3,44; 7,49] нг/мл і за середніми величинами був у 2,18 раза вищим, ніж у групі контролю.
Дослідження рівня адипонектину в сироватці крові хворих на подагру і контрольній групі також засвідчило суттєві відмінності щодо вмісту цього адипокіну. Вміст адипонектину в сироватці крові в практично здорових осіб коливався в межах від 3,61 до 14,05 мкг/мл з медіаною та інтерквартильним інтервалом 6,47 [4,93; 8,42] мкг/мл відповідно, тоді як у хворих на подагру він виявився в межах від 1,14 до 7,22 мкг/мл з медіаною та інтерквартильним розподілом 2,55 [2,0; 4,3] і за середніми величинами був нижчим у 2,53 раза, ніж у групі контролю.
Розрахунок інтегрального показника дисадипокінемії засвідчив, що у хворих на подагру логарифмоване співвідношення сироваткових рівнів адипонектину й лептину (lg А/Л) коливалося в межах від 2,00 до 3,5 з медіаною 2,66 та інтерквартильним інтервалом [2,34; 3,1]. У практично здорових чоловіків ці показники були в межах від 3,2 до 3,57 з медіаною та інтерквартильним інтервалом 3,39 [3,35; 3,42]. За середніми величинами в контрольній групі показник lg А/Л виявився вищим у 1,24 раза.
Дослідження адипокінового профілю засвідчили, що у хворих на подагру спостерігалось підвищення на 54 % рівня лептину з одночасним зниженням на 53 % рівня адипонектину в крові та зниженням інтегрального показника дисадипокінемії на 24 %. При цьому гіперлептинемія (рівень лептину > 5,9 нг/мл) виявлялась у 49,7 % осіб, гіпоадипонектинемія (рівень адипонектину < 3,6 мкг/мл) — у 66,9 % і дисадипокінемія (lgА/Л < 3,2) — у 82,1 %.
Крім того, нами проведено квартильний аналіз клінічних показників хворих на подагру залежно від вмісту лептину, адипонектину і логарифмованого співвідношення А/Л. Клінічна характеристика хворих на подагру залежно від квартильного розподілу сироваткового рівня лептину наведена в табл. 3.
Встановлено, що зміни сироваткового рівня лептину у хворих на подагру не залежали від віку — середній вік хворих 2-го і 3-го квартилів майже не відрізнявся від показника 1-го квартиля. За співвідношенням осіб різних вікових категорій усі квартильні групи були репрезентативні. 
З підвищенням вмісту лептину спостерігалось зростання тривалості захворювання. Також з’ясувалось, що квартильні лептинові групи відрізняються за клінічними параметрами. Під час аналізу квартильного розподілу сироваткового рівня лептину хворих на подагру за кількістю уражених суглобів відзначалися вірогідні міжгрупові відмінності між 2, 3 і 4-м квартилем. Так, у 2-му квартилі кількість уражених суглобів у середньому становила 5,23 ± 3,10, у 3-му — 8,8 ± 5,0, у 4-му — 13,4 ± 4,8, тоді як медіана й інтерквартильний інтервал становили 4,0 [3,0; 8,0], 8,0 [6,0; 10,7] і 13,0 [11,0; 15,0] відповідно. Зі зростанням вмісту лептину в сироватці крові відзначалося збільшення кількості нападів подагричного артриту за останні 12 місяців. Також від 1-го до 4-го квартиля вірогідно зростала частка хворих з наявністю тофусів і кількість хворих з більшою кількістю тофусів.
Виявилось, що підвищення вмісту лептину в сироватці крові супроводжувалось зростанням рівня СК у крові. Так, у хворих з рівнем лептину, вищим ніж > 7,49 нг/мл (4-й квартиль), рівень СК у сироватці крові був 556,2 ± 113,8 мкмоль, тоді як у хворих з низьким рівнем лептину < 3,4 (1-й квартиль) СК сироватки крові була на рівні 418,2 ± 118,3 мкмоль/л.
Показники втрати функціональної здатності за HAQ хворих на подагру 3-го і 4-го квартилів були вірогідно вищими, ніж у хворих 1-го і 2-го квартилів. Зростання рівня лептину супроводжувалось і збільшенням інтенсивності болю за ВАШ у 3-му і 4-му квартилях, тоді як показники 1-го і 2-го квартилів майже не відрізнялись між собою. Отже, підвищення вмісту лептину в сироватці крові супроводжувалось збільшенням клінічної тяжкості захворювання.
Також ми провели квартильний аналіз клінічних показників залежно від сироваткового вмісту адипонектину (табл. 4). Так, встановлено, що зміна рівнів адипонектину у хворих на подагру не залежала від віку й усі групи хворих на подагру були репрезентативними за віковим розподілом, тоді як зростання тривалості захворювання супроводжувалось зменшенням рівня адипонектину.
Середня кількість загострень подагричного артриту за останні 12 місяців у хворих у 4-му квартилі була у 2 рази меншою, ніж у хворих у 1-му квартилі. Спостерігалось поступове зменшення кількості уражених суглобів від 1-го до 4-го квартиля — з 4,0 [2,0; 8,5] до 12,0 [9,0; 15,00].
Частка хворих із наявністю тофусів і середня кількість тофусів зменшувалась з 1-го до 4-го квартиля. З’ясувалось, що зі зростанням вмісту адипонектину в крові спостерігалось зниження рівня урикемії. Зокрема, у хворих з низьким рівнем адипонектину, меншим ніж 2,0 мкг/мл (1-й квартиль), рівень СК у крові становив 558,6 ± 109,1 мкмоль/л, тоді як у хворих з рівнем адипонектину понад 4,3 мкг/мл (4-й квартиль) цей показник статистично відрізнявся і становив 416,8 ± 102,2 мкмоль/л.
Зростання вмісту адипонектину в сироватці крові супроводжувалось зменшенням втрати функціональної здатності за HAQ з 1-го до 4-го квартиля. Інтенсивність болю за ВАШ була найбільшою у хворих, що накопичувались у 1-му квартилі — 6,6 ± 1,6 см, у хворих у 2-му квартилі цей показник становив 5,9 ± 2,3 см, тоді як між показниками інтенсивності болю у хворих 3-го і 4-го квартилів не виявлялось вірогідних відмінностей.
Нами проведений квартильний аналіз клінічних показників хворих на подагру залежно від інтегрального показника дисадипокінемії lg А/Л, у результаті чого було виявлено, що збільшення логарифмованого співвідношення А/Л не залежало від віку (табл. 5). Зростання тривалості захворювання супроводжувалось зниженням lg А/Л.
Зменшення співвідношення А/Л асоціювалось зі збільшенням тяжкості клінічної картини захворювання. Про це свідчить накопичення в 1-му квартилі хворих з великою кількістю атак подагричного артриту протягом року, великою кількістю уражених суглобів і тофусів. Також аналіз показників залежно від квартильного розподілу за логарифмованим співвідношенням А/Л показав, що в осіб з вираженою дисадипокінемією < 2,34 (1-й квартиль) спостерігалось збільшення рівня СК у крові, тоді як в осіб, у яких показник lg А/Л був понад 3,1 (4-й квартиль), виявляли зниження рівня СК.
Зниження lg А/Л супроводжувалось поступовим погіршенням функціональної здатності за HAQ і збільшенням інтенсивності болю за ВАШ, які були вірогідно вищими в 1-му і 2-му квартилях порівняно з 3-м і 4-м квартилями.
Додаткові докази зв’язку адипокінового профілю з клінічними характеристиками захворювання були виявлені при проведенні кореляційного аналізу. Кореляційний аналіз між адипокіновим профілем і клініко-лабораторними показниками засвідчив наявність оберненого асоціативного зв’язку lg А/Л із кількістю загострень подагричного артриту (r = –0,24), кількістю уражених суглобів (r = –0,23), інтенсивністю болю за ВАШ (r = –0,34), сироватковим рівнем СК (r = –0,44) і функціональною недостатністю за HAQ (r = –0,28), р < 0,05.

Обговорення

Останні дані свідчать не лише про збільшення частоти подагри, але й про більшу поширеність захворювання в молодших вікових групах [1–3]. Незважаючи на значні результати у вивченні окремих аспектів кристал-індукованого запалення і розробку нових терапевтичних можливостей, у значної кількості хворих є труднощі в діагностиці, не вдається досягнути цільового рівня СК, а також відзначається резистентність до лікування. Не в останню чергу це пов’язано з недостатньою вивченістю окремих ланок патогенезу подагри, а також факторів, що можуть обумовлювати тяжчий перебіг захворювання. З огляду на вищезазначені дані актуальним є вивчення адипокінового профілю у хворих на подагру. Так, вважають, що адипокіни регулюють метаболічний гомеостаз, а співвідношення адипонектин/лептин може бути клінічно корисним для ідентифікації осіб, схильних до кардіометаболічних захворювань [25]. Так, Vega та співавт. відзначали зменшення даного біомаркера зі зростанням кількості метаболічних факторів ризику в пацієнтів з метаболічним синдромом, і було запропоновано розглядати зниження співвідношення адипонектину й лептину як прогностичний маркер тяжкості захворювання [13].
З огляду на вищезазначене нами проаналізовано рівні лептину, адипонектину і їх співвідношення у хворих на подагру і чоловіків контрольної групи. У результаті проведеного дослідження отримані дані щодо порушення адипокінового статусу у хворих на подагру чоловіків, а саме: підвищення рівня лептину, зниження рівня адипонектину і зниження логарифмованого співвідношення А/Л порівняно з показниками практично здорових осіб. Указані результати стосовно рівнів адипокінів у хворих узгоджуються з даними літератури. Так, у масштабному дослідженні ARIRANG було встановлено, що рівень лептину у хворих на подагру становить 3,31 нг/мл з міжквартильним інтервалом [2,37; 4,57], адипонектину — 5,46 [3,93; 7,46] мкг/мл, а також було засвідчено, що з прогресуванням захворювання вміст лептину підвищується, а адипонектину — зменшується [14].
Також нами було відзначено, що зростання вмісту лептину, зниження вмісту адипонектину та lg А/Л асоціювалось зі збільшенням тяжкості клінічної картини захворювання, порушенням пуринового обміну, зниженням функціональної здатності за HAQ і збільшенням інтенсивності болю за ВАШ. Це узгоджується з раніше опублікованими дослідженнями. Так, деякі дослідники вказують на можливу роль лептину як модулятора болю [15, 16]. Вважають, що периферичний вплив лептину на нейропатичний біль опосередкований через стимуляцію макрофагів, а його центральний ефект, імовірно, пов’язаний з активацією рецепторів N-метил-D-аспартату (NMDAR) [15].
Описаний вплив адипокінів на активність захворювання при ревматоїдному артриті [17, 18]. Зокрема, у дослідженні C.B. Rivera-Bahena та співавт. у хворих на ревматоїдний артрит рівень лептину корелював з клінічною активністю незалежно від маси тіла пацієнта [19].
При оцінці зв’язку адипокінового профілю з урикемією з’ясувалось, що наростання дисадипокінемії супроводжувалось зростанням рівня СК у крові. Проведений нами кореляційний аналіз виявив вірогідний обернений асоціативний зв’язок lg А/Л із сироватковим рівнем СК. Наявність асоціації між адипокінами та рівнем СК сироватки крові узгоджується з результатами інших досліджень. У декількох дослідженнях було показано, що гіперурикемія супроводжується високим рівнем сироваткового лептину [20, 21] і низьким рівнем адипонектину [5]. Також були виявлені високі концентрації лептину у хворих на тяжку форму подагри і продемонстрована його здатність посилювати запалення, індуковане сечокислим натрієм [22], а клітини синовію спроможні до експресії гену лептину [23, 24]. Результати дослідження D’Elia та співавт. вказують на позитивну асоціацію між рівнем циркулюючого лептину і СК у чоловіків як з нормальною, так і з надмірною масою тіла [21]. Це свідчить про те, що адипокіни, імовірно, модулюють рівень СК або СК діє на механізми, що визначають рівні лептину й адипонектину. Однак причинно-наслідкові зв’язки між метаболізмом СК і адипокіновим профілем до кінця не вивчені.
G. Frühbeck і співавт. було показано, що зниження співвідношення А/Л асоціюється з високим рівнем С-реактивного білка [25], проте механізми, що пов’язують дисбаланс даних адипокінів і С-реактивного білка, остаточно не відомі. Імовірно, наростання дисбалансу адипокінів може відігравати певну роль в ініціації, підтриманні й прогресуванні подагричного запалення, однак це питання потребує детального вивчення.
Обмеження дослідження. Наше дослідження має низку обмежень. Зокрема, становить інтерес вивчення рівнів лептину й адипонектину в жінок, хворих на подагру, оскільки відомо про гендерні відмінності рівнів адипокінів [20]. У даному дослідженні ми не аналізували вплив коморбідних станів на рівень лептину й адипонектину. Також у даний фрагмент роботи не увійшла оцінка впливу лікування на рівень адипокінів. 

Висновки

Гіперлептинемія (рівень лептину > 5,91 нг/мл) виявлена в 49,7 % хворих на подагру, гіпоадипонектинемія (рівень адипонектину < 3,61 мкг/мл) — у 66,9 % і дисадипокінемія (lg А/Л < 3,2) — у 82,1 % осіб. Дисбаланс продукції адипокінів у хворих на подагру асоціювався з більшою кількістю уражених суглобів (r = –0,23), кількістю загострень подагричного артриту протягом року (r = –0,24), інтенсивністю болю за ВАШ (r = –0,35). Отримані результати демонструють тісний зв’язок дисбалансу адипокінів з тяжкістю перебігу подагричного артриту. Отже, порушення адипокінового статусу може виступати важливим чинником розвитку й прогресування кристал-індукованого запалення.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Робота виконана в рамках науково-дослідної роботи Національного медичного університету імені М.І. Пирогова «Генетичні та середовищні чинники в виникненні та прогресуванні основних ревматологічних захворювань» (номер держреєстрації 0115U001282).
Інформація про внесок кожного автора в підготовку статті. І.В. Орлова — розробка концепції і дизайну дослідження, аналіз отриманих даних, написання тексту; М.А. Станіславчук — аналіз матеріалів, редагування статті.
 
Отримано/Received 06.05.2023
Рецензовано/Revised 25.05.2023
Прийнято до друку/Accepted 04.06.2023

Список литературы

  1. Dehlin M., Jacobsson L., Roddy E. Global epidemiology of gout: prevalence, incidence, treatment patterns and risk factors. Nat. Rev. Rheumatol. 2020. 16(7). 380-390. doi: 10.1038/s41584-020-0441-1.
  2. Singh J.A., Gaffo A. Gout epidemiology and comorbidities. Semin. Arthritis Rheum. 2020. 50(3S). 11-16. doi: 10.1016/j.semarthrit.2020.04.008.
  3. Zhang J., Jin C., Ma B. et al. Global, regional and national burdens of gout in the young population from 1990 to 2019: a population-based study. RMD Open. 2023. 9(2). e003025. doi: 10.1136/rmdopen-2023-003025. PMID: 37094981; PMCID: PMC10152042.
  4. Chandratre P., Mallen C., Richardson J. et al. Health-related quality of life in gout in primary care: Baseline fin–dings from a cohort study. Semin. Arthritis Rheum. 2018. 48(1). 61-69. doi: 10.1016/j.semarthrit.2017.12.005.
  5. Tsioufis C., Kyvelou S., Dimitriadis K. et al. The diverse associations of uric acid with low-grade inflammation, adiponectin and arterial stiffness in never-treated hypertensives. J. Hum. Hypertens. 2011. 25(9). 554-9. doi: 10.1038/jhh.2010.98.
  6. Lubawy M., Blacha A., Nowicki M., Deja T., Wałkowski K., Formanowicz D. Ghrelin and Leptin among Patients with Urolithiasis with Concomitant Hyperuricemia and Metabolic Syndrome. Biomedicines. 2023. 11(2). 285. doi: 10.3390/biomedicines11020285.
  7. Xie C., Chen Q. Adipokines: New Therapeutic Target for Osteoarthritis? Curr. Rheumatol. Rep. 2019. 21(12). 71. doi: 10.1007/s11926-019-0868-z.
  8. Orellana C., Calvet J., Berenguer-Llergo A. et al. Synovial Adiponectin Was More Associated with Clinical Severity than Synovial Leptin in Women with Knee Osteoarthritis. Cartilage. 2021 Dec. 13 (1_suppl.). 1675S-1683S. doi: 10.1177/1947603520904776. 
  9. Bustos Rivera-Bahena C., Xibillé-Friedmann D.X., González-Christen J., Carrillo-Vázquez S.M., Montiel-Hernández J.L. Peripheral blood leptin and resistin levels as clinical activity biomarkers in Mexican Rheumatoid Arthritis patients. Reumatol. Clin. 2016. 12(6). 323-326. doi: 10.1016/j.reuma.2015.11.011.
  10. Wang Z., Huang X., Ye X., Li X., Wei J. Roles of leptin on the key effector cells of rheumatoid arthritis. Immunol. Lett. 2021. 233. 92-96. doi: 10.1016/j.imlet.2021.02.008.
  11. Caso F., Postiglione L., Covelli B. et al. Pro-inflammatory adipokine profile in psoriatic arthritis: results from a cross-sectional study comparing PsA subset with evident cutaneous involvement and subset “sine psoriasis”. Clin. Rheumatol. 2019. 38(9). 2547-2552. doi: 10.1007/s10067-019-04619-w.
  12. Neogi T., Jansen T.L., Dalbeth N. et al. 2015 Gout classification criteria: an American College of Rheumato–logy/European League Against Rheumatism collaborative initiative. Ann. Rheum. Dis. 2015. 74(10). 1789-98. doi: 10.1136/annrheumdis-2015-208237. 
  13. Vega G.L., Grundy S.M. Metabolic risk susceptibi–lity in men is partially related to adiponectin/leptin ratio. J. Obes. 2013. 2013. 409679. doi: 10.1155/2013/409679.
  14. Kim J.Y., Ahn S.V., Yoon J.H. et al. Prospective study of serum adiponectin and incident metabolic syndrome: the ARIRANG study. Diabetes Care. 2013. 36(6). 1547-53. doi: 10.2337/dc12-0223.
  15. Tian Y., Wang S., Ma Y., Lim G., Kim H., Mao J. Leptin enhances NMDA-induced spinal excitation in rats: A functional link between adipocytokine and neuropathic pain. Pain. 2011. 152(6). 1263-1271. doi: 10.1016/j.pain.2011.01.054.
  16. Hu F., Cui Y., Guo R. et al. Spinal leptin contri–butes to the development of morphine antinociceptive to–lerance by activating the STAT3-NMDA receptor pathway in rats. Mol. Med. Rep. 2014. 10(2). 923-30. doi: 10.3892/mmr.2014.2250.
  17. Fatel E.C.S., Rosa F.T., Simão A.N.C., Dichi I. Adipokines in rheumatoid arthritis. Adv. Rheumatol. 2018. 58(1). 25. doi: 10.1186/s42358-018-0026-8.
  18. Dervišević A., Resić H., Sokolović Š. et al. Leptin is associated with disease activity but not with anthropometric indices in rheumatoid arthritis patients. Arch. Med. Sci. 2018 Aug. 14(5). 1080-1086. doi: 10.5114/aoms.2017.65080. PMID: 30154891; PMCID: PMC6111354.
  19. Rivera-Bahena C.B., Xibillé-Friedmann D.X., González-Christen J., Carrillo-Vázquez S.M., Montiel-Hernández J.L. Peripheral blood leptin and resistin levels as clinical activity biomarkers in Mexican Rheumatoid Arthritis patients. Reumatol. Clin. 2016. 12(6). 323-326. doi: 10.1016/j.reuma.2015.11.011.
  20. Samara A., Herbeth B., Aubert R. et al. Sex-dependent associations of leptin with metabolic syndrome-related variables: the Stanislas study. Obesity (Silver Spring). 2010. 18(1). 196-201. doi: 10.1038/oby.2009.156.
  21. D’Elia L., Giaquinto A., Cappuccio F.P. et al. Circulating leptin is associated with serum uric acid level and its tubular reabsorption in a sample of adult middle-aged men. J. Endocrinol. Invest. 2020. 43(5). 587-593. doi: 10.1007/s40618-019-01140-4.
  22. Yu Y., Yang J., Fu S., Xue Y., Liang M., Xuan D. et al. Leptin Promotes Monosodium Urate Crystal-Induced Inflammation in Human and Murine Models of Gout. J. Immunol. 2019. 202(9). 2728-2736. doi: 10.4049/jimmunol.1801097.
  23. Clockaerts S., Bastiaansen-Jenniskens Y.M., Feijt C. et al. Cytokine production by infrapatellar fat pad can be stimulated by interleukin 1β and inhibited by peroxisome proliferator activated receptor α agonist. Ann. Rheum. Dis. 2012. 71(6). 1012-8. doi: 10.1136/annrheumdis-2011-200688.
  24. Abella V., Scotece M., Conde J., Pino J., Gonzalez-Gay M.A., Gómez-Reino J.J. et al. Leptin in the interplay of inflammation, metabolism and immune system disorders. Nat. Rev. Rheumatol. 2017. 13(2). 100-109. doi: 10.1038/nrrheum.2016.209. 
  25. Frühbeck G., Catalán V., Rodríguez A., Gómez-Ambrosi J. Adiponectin-leptin ratio: A promising index to estimate adipose tissue dysfunction. Relation with obesity-associated cardiometabolic risk. Adipocyte. 2018. 7. 5762. doi: 10.1080/21623945.2017.1402151.

Вернуться к номеру