Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 19, №4, 2023

Вернуться к номеру

Порівняння ефективності найвіддаленіших підходів до аналгезії після тотальної артропластики кульшового суглоба

Порівняння ефективності найвіддаленіших підходів до аналгезії після тотальної артропластики кульшового суглоба

Авторы: Гавриков О.Є. (1, 2), Купін В.І. (2), Коломаченко В.І. (1, 2)
(1) — Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна
(2) — КНП ХОР «Обласна клінічна травматологічна лікарня», м. Харків, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Останнім часом запропоновано два блоки, один з яких є найбільш проксимальним і зветься еrector spine plane (ESP) block; інший є найбільш дистальним і зветься pericapsular nerve group (PENG) block. Обидві методики виконуються під ультразвуковим контролем, позиціонуються як ефективні й безпечні, без м’язової слабкості. Мета роботи: оцінка клінічної ефективності найвіддаленіших підходів (ESP і PENG блоки) до знеболювання за адекватністю аналгезії та фізичною активністю пацієнтів після артропластики кульшового суглоба. Матеріали та методи. У дослідження було включено 70 пацієнтів ASA II–III, середній вік пацієнтів становив 64,6 ± 10,7 року, 40 жінок і 30 чоловіків, яким у плановому порядку було виконано первиннe тотальне ендопротезування кульшового суглоба з приводу захворювання або перелому під спінальною анестезією. Після операції в І групі (n = 35) виконували ESP блок, у ІІ групі (n = 35) — PENG блок, вводили 30 мл 0,25% розчину бупівакаїну. Оцінювалися здатність долати дистанцію 30 метрів без обмежень за часом, максимальна інтенсивність больового синдрому, потреба в опіоїдах (налбуфін), тривалість блоку і кількість пацієнтів з післяопераційними ускладненнями. Результати. Тривалість PENG блоку становила в середньому 8,6 (5,6–9,8) год, що статистично вірогідно перевищувало цей показник у пацієнтів, які отримали ESP блок — середня тривалість 5,0 (3,8–6,0) год (р < 0,001). При порівнянній аналгезії в обох групах пацієнтам, які отримали PENG блок, знадобилося для подолання 30-метрової дистанції менше часу після операції — 31,0 (27,0–47,0) год порівняно з тими, хто мав ESP блок, — 45,0 (32,0–54,0) год (р = 0,006). 28,6 % пацієнтів не потребували призначення опіоїдів у післяопераційному періоді в ІІ групі, а кількість таких пацієнтів у І групі становила лише 8,5 % (р = 0,036), що продемонструвало кращий аналгетичний потенціал PENG блоку. Висновки. З огляду на простоту виконання і безпечність обох регіонарних методик, а також ефективність PENG блок видається реальною альтернативою іншим регіонарним методикам у даної категорії пацієнтів.

Background. Recently, two blocks have been proposed: one of which is the most proximal and is called the erector spinae plane (ESP) block, the other is the most distal and is called pericapsular nerve group (PENG) block. Both techniques are performed under ultrasound control, are positioned as effective and safe, without muscle weakness. The purpose of the work: to evaluate the clinical effectiveness of the most remote approaches (ESP and PENG) for anesthesia in terms of the adequacy of analgesia and physical activity of patients after hip arthroplasty. Materials and methods. The study included 70 ASA II–III patients: 40 women and 30 men with an average age of 64.6 ± 10.7 years who underwent planned primary total hip arthroplasty for disease or fracture under spinal anesthesia. After the surgery, ESP block was performed in group I (n = 35), PENG block in group II (n = 35), 30 ml of 0.25% bupivacaine solution was injected. The ability to cover a distance of 30 meters without time limits, the maximum severity of the pain syndrome, the need for opioids (nalbuphine), the duration of the block and the number of patients with postoperative complications were evaluated. Results. The duration of PENG block was on average 8.6 (5.6–9.8) hours, which statistically significantly exceeded this indicator in patients who received ESP block with an average duration of 5 (3.8–6.0) hours (p < 0.001). With comparable analgesia in both groups, patients who received PENG block required less time to walk the 30-meter distance — 31.0 (27.0–47.0) hours compared to those who received ESP block — 45.0 (32.0–54.0) hours (p = 0.006). In group II, 28.6 % of patients did not need opioids in the postoperative period, and this indicator in group I was only 8.5 % (p = 0.036), demonstrating the better analgesic potential of PENG block. Conclusions. Given the ease of implementation and safety of both regional methods, as well as the effectiveness of PENG block, it appears to be a real alternative to other regional methods in this category of patients.


Ключевые слова

PENG блок; ESP блок; артропластика кульшового суглоба; регіонарна анестезія

PENG block; ESP block; total hip arthroplasty; regional anesthesia

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.19.4.2023.1590

Вступ

Тотальна артропластика кульшового суглоба є другою за поширеністю операцією із заміни суглобів у світі, прогнозується, що повна заміна суглобів стане найпоширенішою хірургічною процедурою найближчого десятиліття [1]. Ефективний контроль болю має вирішальне значення для швидкого післяопераційного відновлення. Дискусія про оптимальний метод аналгезії при цій операції триває вже багато десятиліть [2, 3]. Проте лікування післяопераційного болю після такого втручання часто залишається недостатнім, і немає згоди щодо пріоритетного методу знеболювання, зважаючи на складну іннервацію кульшового суглоба. Забезпечити ефективне знеболювання після операції на ньому з використанням будь-якої єдиної методики регіонарної анестезії досить складно, тому при виборі підходу лікарі керуються принципом: чим проксимальніше, тим ефективніше, чим дистальніше, тим безпечніше. На сьогодні найбільш часто виконують блокади поперекового сплетення або стегнового нерва, що забезпечують досить добру післяопераційну аналгезію, але можуть викликати м’язову слабкість і затримувати відновлення пацієнтів. Останнім часом запропоновано два блоки, один з яких є найбільш проксимальним і називається еrector spine plane (ESP) block, виконується на поперековому рівні; інший є найбільш дистальним і називається pericapsular nerve group (PENG) block. Обидві методики виконуються під ультразвуковим контролем, позиціонуються як ефективні й безпечні, без м’язової слабкості.
ESP блок уперше був описаний у 2016 році як міжфасціальний блок для лікування тяжкого торакального нейропатичного болю [4]. А вже у 2017–2018 роках було описано успішне застосування ESР блоку в різних клінічних ситуаціях і на різних рівнях хребта, включно з тотальним ендопротезуванням кульшового суглоба [5, 6]. Оскільки ESP блок не пов’язують зі слабкістю чотириголового м’яза [7], це дає змогу вводити місцевий анестетик у будь-який час незалежно від фізичної активності пацієнта, а отже, може покращити якість його відновлення.
Блок перикапсулярної групи нервів був уперше описаний у 2018 році для лікування до- і післяопераційного болю в пацієнтів з переломами стегна як новий метод лікування болю шляхом анестезії кінцевих чутливих суглобових нервових гілочок стегнового, затульного й додаткового затульного нервів [8]. Гістологічні дослідження показали, що передня капсула має переважно ноцицептивні волокна, тоді як задня капсула в основному складається з механорецепторів [9], тому він позиціонується як ідеальна методика, що повинна забезпечувати адекватне знеболювання кульшового суглоба без м’язової слабкості.
З появою нових регіональних методик, які здаються більш безпечними, виникає необхідність зрозуміти й порівняти їхній аналгетичний потенціал і вплив на швидкість відновлення після артропластики кульшового суглоба, про що і йдеться в останніх оглядах, присвячених PENG і ESP блокам [10–12].
Мета роботи: оцінка клінічної ефективності найвіддаленіших підходів (ESP і PENG) до знеболювання за адекватністю аналгезії та фізичною активністю пацієнтів після артропластики кульшового суглоба.

Матеріали та методи

Дослідження проведено в КНП ХОР «Обласна клінічна травматологічна лікарня» на 70 пацієнтах, яким із грудня 2020 по травень 2021 у плановому порядку було виконано первинне тотальне ендопротезування кульшового суглоба з приводу захворювання чи перелому. Інформована згода була отримана від всіх пацієнтів перед проведенням дослідження, на яке отримано дозвіл комісії з питань етики ХМАПО (протокол № 9 від 18.09.2020). Критеріями залучення в дослідження були: потреба в проведенні ендопротезування кульшового суглоба з приводу захворювання чи перелому проксимального відділу стегна, фізичний статус пацієнта ASA II–III, згода на регіонарну анестезію і участь у дослідженні. Критерії виключення з дослідження: фізичний статус вище III за ASA, наявність інтра- і післяопераційних хірургічних ускладнень. Пацієнти випадковим чином були розподілені на дві групи (n = 35 у кожній групі) залежно від післяопераційної аналгезії (табл. 1). У всіх пацієнтів операція відбувалася в умовах спінальної анестезії, яка виконувалася на рівні L3-4 голкою G25 парамедіанним доступом у положенні на здоровому боці з уведенням 12 мг (2,4 мл) ізобаричного 0,5% бупівакаїну. Регіонарні блоки виконували відразу після закінчення операції залежно від статури пацієнта за допомогою високочастотного лінійного або низькочастотного конвексного датчика (Sonoscanner U-Lite (Франція)). У І групі виконували ESP блок, використовуючи техніку, описану в нещодавньому експериментальному дослідженні [13]. Ідентифікували поперечні відростки LIІ–LIIІ у парасагітальній площині, спінальну голку G22 вводили в площині датчика в краніальному напрямку через розгинач спини між двома поперечними відростками та вводили 30 мл 0,25% розчину бупівакаїну, спостерігаючи гідродисекцію м’яза від поперечного відростка і розширення ESP простору. У ІІ групі (PENG) у положенні пацієнта на спині виконували PENG блок, використовуючи техніку, описану в дослідженні [14]. Спочатку датчик ставили нижче від пахвинної зв’язки для ідентифікації головки стегнової кістки. Потім його зміщували краніально, поки не візуалізується передня нижня клубова ость і клубово-лобкове підвищення клубової кістки. Спінальну голку G22 проводили в площині датчика в каудально-медіальному напрямку в субфасціальну площину, розташовану під сухожиллям клубово-поперекового м’яза і вище від клубової кістки, вводили 30 мл 0,25% розчину бупівакаїну. При коректному встановленні голки місцевий анестетик повинен підняти над клубовою кісткою сухожилля клубово-поперекового м’яза і поширитися в латеральному і медіальному напрямках. Усі пацієнти отримували внутрішньовенно за 30 хв до початку і через 12 год після операції 8 мг лорноксикаму, за 30 хв до закінчення і через 6 год після операції — 1000 мг ацетамінофену. За наявності больових відчуттів за ВАШ понад 4 бали до схеми аналгезії додавали налбуфін 10 мг. Інфільтрація шкіри й параартикулярних тканин місцевим анестетиком не проводилася.
Хворих спонукали до ранньої фізичної активності, їм дозволяли ходити на ортопедичних опорних ходунках або на милицях з навантаженням на прооперовану кінцівку 70 % уже в день операції. Оцінювалася здатність долати дистанцію в 30 метрів без обмежень за часом. Відлік часу починали з моменту проведення блоку. Результати оцінювалися вранці, в обід і ввечері у перші післяопераційні дні. Визначали максимальну інтенсивність больового синдрому (візуальна аналогова шкала (ВАШ)), потребу в опіоїдах (налбуфін) у післяопераційному періоді в міліграмах, кількість пацієнтів, які не потребували наркотиків після операції, тривалість блоку (час до першої додаткової ін’єкції знеболюючого препарату) і кількість пацієнтів, що потребували додаткової фармакологічної корекції або медичних втручань за шкалою Клавієна — Діндо.
Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою стандартного пакета Microsoft Excel 2013, що знаходиться у вільному доступі, і з використанням демонстраційної версії програмного забезпечення IBM SPSS 19.0. Аналіз досліджуваних параметрів щодо нормальності розподілу здійснювали за тестом Шапіро — Уїлка. Описову статистику для кількісних показників подавали у вигляді середнього арифметичного і стандартного відхилення M ± σ, а за умови розподілу, відмінного від нормального, — у вигляді медіани і міжквартильного розмаху Me [25 %; 75 %] або кількості (%). При дослідженні статистичних відмінностей показників у разі нормальних розподілів використовували t-критерій Стьюдента, якщо розподіл не відповідав нормальному закону, використовували U-критерій Манна — Уїтні. Порівняння якісних показників здійснювали за критерієм χ2. Відмінності вважали вірогідними при рівні статистичної значущості p < 0,05.

Результати 

До дослідження було включено 70 пацієнтів віком від 36 до 86 років, середній вік пацієнтів становив 64,6 ± 10,7 року, серед них було 40 (57,2 %) жінок і 30 (42,8 %) чоловіків. Детальна характеристика пацієнтів і їх демографічні показники подані в табл. 1, статистично значущих відмінностей між пацієнтами в групах на передопераційному етапі не виявлено. Переважна більшість пацієнтів (81,4 %) були оперовані з приводу захворювання (коксартроз або асептичний некроз головки стегнової кістки). У передопераційному періоді 41,4 % пацієнтів відчували незначний біль (1–4 бали за ВАШ) і 45,7 % — помірний біль (5–7 балів за ВАШ), і більшість з них (61,4 %) користувалися допоміжними засобами для пересування.
У післяопераційному періоді отримано такі результати (табл. 2).
Тривалість PENG блоку становила в середньому 8,6 год і коливалася в досить широких межах від 4 до 24 год, що статистично вірогідно перевищувало цей показник у пацієнтів, які отримали ESP блок із середньою тривалістю 5 год і коливаннями від 2,5 до 12 год (р < 0,001, U-критерій Манна — Уїтні) (рис. 1).
Післяопераційний біль значно поступався доопераційному за інтенсивністю в обох групах і статистично значуще не відрізнявся залежно від методу післяопераційної аналгезії. Але клінічна перевага була на боці PENG блоку, тому що кількість пацієнтів з незначним болем (1–4 бали за ВАШ) була нижчою на 8,5 % і з помірним болем (5–7 балів за ВАШ) — на 14,3 % порівняно з пацієнтами І групи (ESP).
У перші 24 год після операції подолати відстань у 30 м не вдалося пацієнтам жодної групи. На цей показник впливало багато факторів, але потрібно зазначити, що в жодного пацієнта з обох груп не спостерігалося м’язової слабкості, яка б заважала йому рухатися. У наступні 24 год в обох групах пацієнти змогли подолати цю дистанцію, але пацієнтам, які отримали PENG блок, знадобилося для цього практично на 14 год менше часу — 31,0 (27,0–47,0) порівняно з тими, хто мав ESP блок — 45,0 (32,0–54,0), зі статистично значною різницею між ними (р = 0,006; U-критерій Манна — Уїтні) (рис. 2).
У день операції пацієнти І групи потребували статистично значно більше опіоїдів порівняно з пацієнтами ІІ групи (р < 0,001, U-критерій Манна — Уїтні). Така сама тенденція збереглася наступного дня (р < 0,001, U-критерій Манна — Уїтні), демонструючи кращий опіоїдзберігаючий ефект PENG блоку порівняно з ESP блоком. Потрібно зазначити, що на фоні стандартної схеми знеболювання 28,6 % пацієнтів не потребували призначення опіоїдів у післяопераційному періоді в ІІ групі (PENG), а кількість таких пацієнтів у І групі (ESP) становила лише 8,5 % зі статистично значущою різницею між ними (р = 0,036, критерій χ2). Кількість пацієнтів, які потребували додаткової фармакологічної корекції або медичних втручань за шкалою Клавієна — Діндо, статистично значно не відрізнялася між групами. Понад 74 % пацієнтів у післяопераційному періоді не потребували додаткових фармакологічних призначень або втручань. У решти пацієнтів проводилась додаткова фармакологічна корекція через анемію, якісні порушення свідомості або запалення легень. 

Обговорення

На швидкість відновлення пацієнтів після артропластики кульшового суглоба впливає адекватний контроль болю без м’язової слабкості. Досягти ранньої мобілізації пацієнтів, що є одним з пріоритетів після повної заміни кульшового суглоба, без використання регіонарної аналгезії практично неможливо. Регіонарна аналгезія є наріжним каменем у мультимодальному знеболюванні в періопераційному періоді [15]. Після даного оперативного втручання є багато варіантів блокування болю, але ми зосередилися на двох найвіддаленіших підходах, що є найновішими. Вони мають цілу низку переваг перед іншими методиками: це простота виконання, до уваги беруться чіткі кісткові орієнтири; мала ймовірність неврологічних ускладнень через відсутність безпосереднього контакту кінчика голки з нервом; блокування лише чутливих гілочок нервів зі збереженням моторної функції, що позитивно впливає на ранню мобілізацію пацієнтів.
З упровадженням ультразвукової навігації відбувається ренесанс регіонарної анестезії, яка може бути виконана з більшою легкістю і безпечністю.
З моменту публікацій стосовно ESP блоку у 2016 році їх кількість збільшується щороку [7]. Він використовувався для знеболювання в найрізноманітніших операціях на грудному, черевному відділі й опорно-руховому апараті, включно з кульшовим суглобом, але на сьогодні більшість цих публікацій — це повідомлення про випадки або серії. Дуже обмежена кількість статей описує клінічну ефективність ESP блоку порівняно з іншими регіонарними методиками [16]. Рентгенологічна оцінка й клінічні результати показали, що великий об’єм при використанні ESP блоку на поперековому рівні призводить до аналгезії, подібної до блокади поперекового сплетення [17, 18]. Одне з досліджень показало, що ESP блок, виконаний на поперековому рівні, має аналгетичний ефект, подібний до такого при застосуванні трансм’язового QL блоку [19].
PENG блок — це новий погляд на знеболювання в хірургії кульшового суглоба за рахунок ефективного блокування чутливих суглобових гілочок стегнового, затульного і додаткового затульного нервів, що іннервують передню капсулу кульшового суглоба. У ретроспективному огляді, який вивчав аналгетичну користь PENG блоку після первинної тотальної артропластики кульшового суглоба, автори виявили, що його застосування було пов’язане зі скороченням цілодобового споживання гідроморфону [20]. 
Ми також спостерігали значне зниження інтенсивності післяопераційного болю порівняно з передопераційним рівнем і низьку потребу в опіоїдах в обох групах. Але потрібно відзначити, що тривалість блоку коливалася в досить широких межах — від 2,5 до 24 год, можливо, це пов’язано з тим, що тяжко оцінити моторний і сенсорний компоненти блокади і доводиться орієнтуватися лише на відчуття пацієнта. Застосування обох підходів є обнадійливим, тому що протягом перших 48 год після операції дозволило вертикалізувати пацієнтів, і в жодного з них не було м’язової слабкості. При цьому PENG і ESP блоки зарекомендували себе як безпечні, з низьким рівнем післяопераційних ускладнень, що не були безпосередньо пов’язані з регіонарними методиками.
У сучасній літературі демонструються надзвичайно послідовні результати при порівнянні перебігу післяопераційного періоду з використанням периферичних блоків нервів нижніх кінцівок і без них [21–23]. Регіонарні блоки дають значні переваги (наприклад, зменшення інтенсивності післяопераційного болю і споживання опіоїдів) для пацієнтів після артропластики кульшового суглоба, тому, на нашу думку, вони повинні застосовуватися якомога ширше. Хоча PENG і ESP блоки націлені на чіткі кісткові орієнтири (клубова кістка або поперековий відросток), що мінімізує ризик пошкодження судинних і/або нервових структур, цей мінімальний ризик не повністю виключає проблеми безпеки. Хоча й рідко, рухова слабкість, моторний блок і системна токсичність місцевого анестетика є серйозними ускладненнями, про які повідомлялося в літературі [24–26]. У нашому дослідженні перерахованих небажаних явищ та ускладнень ми не спостерігали, хоча ми завжди про них пам’ятаємо й готові до лікування, особливо такого загрозливого ускладнення, як системна токсичність місцевого анестетика.
Порівняння двох підходів у нашому дослідженні дає корисну інформацію саме про досягнутий функціональний результат і якість раннього післяопераційного періоду. Обидва вони продемонстрували свою ефективність і безпечність і спростували постулат, яким часто керуються лікарі у своїй діяльності: чим проксимальніше, тим ефективніше, чим дистальніше, тим безпечніше. Більш дистальний підхід у нашому дослідженні продемонстрував, при порівняних об’ємах місцевого анестетика, кращий аналгетичний потенціал, більшу тривалість аналгезії і створив кращі умови для фізичного відновлення.

Висновки

Методики післяопераційної аналгезії справляли значний вплив на відновлення пацієнтів. PENG блок покращує перебіг післяопераційного періоду за рахунок кращого аналгетичного й опіоїдзберігаючого потенціалу і забезпечує більш сприятливі умови для фізичного відновлення пацієнтів порівняно з ESP блоком на поперековому рівні після артропластики кульшового суглоба. З огляду на простоту виконання, безпечність обох регіонарних методик та ефективність PENG блок здається реальною альтернативою іншим регіонарним методикам у даної категорії пацієнтів. 
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Внесок авторів. Гавриков О.Є. — концепція і дизайн дослідження; Купін В.І. — збирання й обробка матеріалів; Коломаченко В.І. — аналіз отриманих даних, написання тексту.
 
Отримано/Received 03.04.2023
Рецензовано/Revised 14.04.2023
Прийнято до друку/Accepted 22.04.2023

Список литературы

  1. Maradit Kremers H., Larson D., Crowson C., Kremers W., Washington R., Steiner C. et al. Prevalence of Total Hip and Knee Replacement in the United States. The Journal of Bone and Joint Surgery-American. 2015. Vol. 97(17). 1386-1397. https://doi.org/10.2106/jbjs.n.01141.
  2. Johnson R., Kopp S., Burkle C., Duncan C., Jacob A., Erwin P. et al. Neuraxial vs general anaesthesia for total hip and total knee arthroplasty: a systematic review of comparative-effectiveness research. British Journal of Anaesthesia. 2016. 116(2). 163-176. https://doi.org/10.1093/bja/aev455.
  3. Greimel F., Maderbacher G., Zeman F., Grifka J., Meis-sner W., Benditz A. No Clinical Difference Comparing General, Regional, and Combination Anesthesia in Hip Arthroplasty: A Multicenter Cohort-Study Regarding Perioperative Pain Management and Patient Satisfaction. The Journal of Arthroplasty. 2017. 32(11). 3429-3433. https://doi.org/10.1016/j.arth.2017.05.038.
  4. Forero M., Adhikary S., Lopez H., Tsui C., Chin K. The Erector Spinae Plane Block. Regional Anesthesia and Pain Medicine. 2016. 41(5). 621-627. https://doi.org/10.1097/aap.0000000000000451.
  5. Singh S., Ranjan R., Lalin D. A new indication of erector spinae plane block for perioperative analgesia is total hip replacement surgery — A case report. Indian Journal of Anaesthesia. 2019. 63(4). 310. https://doi.org/10.4103/ija.ija_25_19.
  6. Tulgar S., Senturk O. Ultrasound guided Erector Spinae Plane block at L-4 transverse process level provides effective postoperative analgesia for total hip arthroplasty. Journal of clinical anesthesia. 2018. 44. 68. https://doi.org/10.1016/j.jclinane.2017.11.006.
  7. Tsui B., Fonseca A., Munshey F., McFadyen G., Caruso T. The erector spinae plane (ESP) block: A pooled review of 242 cases. Journal of Clinical Anesthesia. 2019. 53. 29-34. https://doi.org/10.1016/j.jclinane.2018.09.036.
  8. Short A., Barnett J., Gofeld M., Baig E., Lam K., Agur A., Peng P. Anatomic Study of Innervation of the Anterior Hip Capsule. Regional Anesthesia and Pain Medicine. 2017. 1. https://doi.org/10.1097/aap.0000000000000701.
  9. Bugada D., Bellini V., Lorini L., Mariano E. Update on Selective Regional Analgesia for Hip Surgery Patients. Anesthesiology Clinics. 2018. 36(3). 403-415. https://doi.org/10.1016/j.anclin.2018.04.001.
  10. Del Buono R., Padua E., Pascarella G., Costa F., Tognù A., Terranova G. et al. Pericapsular nerve group block: an overview. Minerva Anestesiologica. 2021. 87(4). https://doi.org/10.23736/s0375-9393.20.14798-9.
  11. Morrison C., Brown B., Lin D., Jaarsma R., Kroon H. Anal-gesia and anesthesia using the pericapsular nerve group block in hip surgery and hip fracture: a scoping review. Regional Anesthesia & Pain Medicine. 2020. 46(2). 169-175. https://doi.org/10.1136/rapm-2020-101826.
  12. Tulgar S., Aydin M., Ahiskalioglu A., De Cassai A., Gurkan Y. Anesthetic Techniques: Focus on Lumbar Erector Spinae Plane Block. Local And Regional Anesthesia. 2020. Vol. 13. 121-133. https://doi.org/10.2147/lra.s233274.
  13. Elsharkawy H., Bajracharya G., El-Boghdadly K., Drake R., Mariano E. Comparing two posterior quadratus lumborum block approaches with low thoracic erector spinae plane block: an anatomic study. Regional Anesthesia & Pain Medicine. 2019. 44(5). 549-555. https://doi.org/10.1136/rapm-2018-100147.
  14. Girón-Arango L., Peng P., Chin K., Brull R., Perlas A. Pericapsular Nerve Group (PENG) Block for Hip Fracture. Regional Anesthesia and Pain Medicine. 2018. 1. https://doi.org/10.1097/aap.0000000000000847.
  15. Jakobsson J., Johnson M.Z. Perioperative regional anaesthesia and postoperative longer-term outcomes. F1000Research. 2016. 5. F1000 Faculty Rev-2501. https://doi.org/10.12688/f1000research.9100.1.
  16. Taketa Y., Irisawa Y., Fujitani T. Comparison of ultrasound-guided erector spinae plane block and thoracic paravertebral block for postoperative analgesia after video-assisted thoracic surgery: a randomized controlled non-inferiority clinical trial. Regional Anesthesia & Pain Medicine. 2019. 45(1). 10-15. https://doi.org/10.1136/rapm-2019-100827.
  17. Tulgar S., Selvi O., Senturk O., Ermis M., Cubuk R., Ozer Z. Clinical experiences of ultrasound-guided lumbar erector spinae plane block for hip joint and proximal femur surgeries. Journal of Clinical Anesthesia. 2018. 47. 5-6. https://doi.org/10.1016/j.jclinane.2018.02.014.
  18. Celik M., Tulgar S., Ahiskalioglu A., Alper F. Is high volume lumbar erector spinae plane block an alternative to transforaminal epidural injection? Evaluation with MRI. Regional anesthesia and pain medicine. Advance online publication. 2019. https://doi.org/10.1136/rapm-2019-100514.
  19. Tulgar S., Kose H. C., Selvi O., Senturk O., Thomas D.T., Ermis M.N., Ozer Z. Comparison of Ultrasound-Guided Lumbar Erector Spinae Plane Block and Transmuscular Quadratus Lumborum Block for Postoperative Analgesia in Hip and Proximal Femur Surgery: A Prospective Randomized Feasibility Study. Anesthesia, essays and researches. 2018. 12(4). 825-831. https://doi.org/10.4103/aer.AER_142_18.
  20. Mysore K., Sancheti S., Howells S., Ballah E., Sutton J., Uppal V. Postoperative analgesia with pericapsular nerve group (PENG) block for primary total hip arthroplasty: a retrospective study. Canadian Journal of Anesthesia/Journal Canadien D’anesthésie. 2020. 67(11). 1673-1674. https://doi.org/10.1007/s12630-020-01751-z.
  21. Siddiqui Z., Cepeda S., Denman W., Schumann R., Carr D. Continuous Lumbar Plexus Block Provides Improved Analgesia With Fewer Side Effects Compared With Systemic Opioids After Hip Arthroplasty. Regional Anesthesia And Pain Medicine. 2007. 32(5). 393-398. doi: 10.1097/00115550-200709000-00006.
  22. Wiesmann T., Steinfeldt T., Wagner G., Wulf H., Schmitt J., Zoremba M. Supplemental single shot femoral nerve block for total hip arthroplasty: impact on early postoperative care, pain management and lung function. Minerva Anestesiologica. 2014. 80(1). 48-57.
  23. Desmet M., Vermeylen K., Van Herreweghe I., Carlier L., Soetens F., Lambrecht S., Croes K., Pottel H., Van de Velde M. A Longitudinal Supra-Inguinal Fascia Iliaca Compartment Block Reduces Morphine Consumption after Total Hip Arthroplasty. Regional anesthesia and pain medicine. 2017. 42(3). 327-333. https://doi.org/10.1097/AAP.0000000000000543.
  24. Selvi O., Tulgar S. Ultrasound guided erector spinae plane block as a cause of unintended motor block. Bloqueo en el plano del erector de la columna ecoguiado como causa de bloqueo motor imprevisto. Revista espanola de anestesiologia y reanimacion. 2018. 65(10). 589-592. https://doi.org/10.1016/j.redar.2018.05.009.
  25. De Cassai A., Fasolo A., Geraldini F., Munari M. Motor block following bilateral ESP block. Journal of Clinical Anesthesia. 2020. 60. 23. https://doi.org/10.1016/j.jclinane.2019.08.029.
  26. Karaca O., Pinar H.U. Is high dose lumbar erector spinae plane block safe? Journal of clinical anesthesia. 2020. 62. 109721. https://doi.org/10.1016/j.jclinane.2020.109721.

Вернуться к номеру