Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 19, №4, 2023

Вернуться к номеру

Антибіотикотерапія при вогнепальній бойовій травмі: вісім років по тому (ретроспективне обсерваційне дослідження)

Антибіотикотерапія при вогнепальній бойовій травмі: вісім років по тому (ретроспективне обсерваційне дослідження)

Авторы: Кріштафор Д.А. (1), Кріштафор А.А. (1), Галущак А.Я. (2), Минка В.Ю. (2), Селезньова У.В. (2), Грабова Г.Ю. (3)
(1) — Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
(2) — Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова, м. Дніпро, Україна
(3) — Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Для вогнепальних бойових поранень характерні масивна деструкція тканин і значне забруднення. Інфекційні ускладнення є причиною смерті 80 % поранених, які померли у пізні терміни після бойової травми. Тому боротьба з рановою інфекцією є одним із пріоритетних завдань у лікуванні бойової травми. Мета дослідження: визначити зміни у складі бактеріальної мікрофлори вогнепальних бойових поранень та її чутливості до антибактеріальних препаратів між 2014 та 2022 роками. Матеріали та методи. Нами обстежено 167 поранених із вогнепальною бойовою травмою, з них 29 надійшли 2014 року, а 138 — 2022 року. За результатами бактеріологічних досліджень ран, виконаних при надходженні поранених до стаціонару ІІІ рівня, ми вивчали частоту колонізації ран, характер колонізації (контамінація/інфікування), характер виявленої мікрофлори та її чутливість до антибактеріальних препаратів. Результати. Із виконаних бактеріологічних досліджень 2014 року не виявлено росту у 27,6 %, 2022 року — 41,3 % (p = 0,168). Серед позитивних результатів у 2014 році відповідали критеріям інфікування (≥104 колонієутворюючих одиниць, КУО) 30,8 % збудників, у 2022 році — 63,8 % (p < 0,001). 2014 року серед збудників переважали A. baumannii (21,4 %), S. haemolyticus (19,0 %), бактерії кишкової групи (19,0 %) та P. aeruginosa (11,9 %). 2022 року найчастіше виявлялися Bacillus spp. (28,4 %), A. baumannii (19,6 %), бактерії кишкової групи (14,2 %) та K. pneumoniae (10,1 %). При цьому у 71,1 % випадків виділення Bacillus spp. кількість бактерій відповідала критеріям інфікування. Загальна чутливість у 2014 та 2022 роках склала відповідно: до карбапенемів — 33,3–35,7 та 6,4–23,2 % (p < 0,05); до цефалоспоринів — 18,8–61,5 та 8,3–46,7 %; до фторхінолонів — 15,4–44,4 та 31,3–87,1 % (p < 0,05); до пеніцилінів — 0,0–12,5 та 5,3–66,7 % (p < 0,05); до аміноглікозидів — 22,2–50,0 та 33,3–46,3 %; до ванкоміцину та доксицикліну — 64,7 та 100,0 %; до кліндаміцину — 27,3 та 94,3 % (p < 0,05); до тайгецикліну — 90,0 та 94,4 %; до лінезоліду — 91,7 та 97,1 %. Чутливість Bacillus spp. до фторхінолонів, лінезоліду та ванкоміцину складала 97,7–100,0 %, до карбапенемів — 16,7 %. Висновки. Порівняно з 2014 роком у 2022-му частота контамінації ран зменшилася, а серед ранової мікрофлори почали домінувати Bacillus spp. Це може пояснюватися широким застосуванням для обробки ран пробіотичних спреїв. Утім, зважаючи на велику кількість КУО Bacillus spp. та розвинення ними стійкості до деяких груп препаратів (як-от карбапенеми), ефективність застосування цих спреїв потребує подальшого вивчення. Загальна чутливість збудників до карбапенемів та цефалоспоринів знизилася, до фторхінолонів та аміноглікозидів — підвищилася; високою залишається чутливість до препаратів резерву (тайгециклін, доксициклін, ванкоміцин, лінезолід), дуже низькою — до пеніцилінів. Це ще раз підкреслює необхідність диференційованого підходу до антибактеріальної терапії та подальших досліджень у цьому напрямку.

Background. Combat gunshot wounds are characterized by massive tissue destruction and significant contamination. Infectious complications are the cause of death of 80 % victims who died late after a combat injury. Therefore, the fight against wound infection is one of the priority tasks in the treatment of combat trauma. The purpose of our study was to determine the changes in the composition of the bacterial microflora of combat gunshot wounds and its sensitivity to antibacterial drugs between 2014 and 2022. Materials and methods. We examined 167 patients with gunshot combat injuries, of which 29 were admitted in 2014, and 138 in 2022. Based on the results of bacteriological examinations of wounds performed upon admission to a third-level hospital, we studied the frequency of wounds colonization, its nature (contamination/infection), the nature of the identified microflora and its sensitivity to antibacterial drugs. Results. Of the bacteriological studies performed in 2014, no growth was found in 27.6 % of cases, in 2022 — in 41.3 % (p = 0.168). Among the positive results in 2014, 30.8 % of pathogens met the criteria for infection (≥ 104 colony-forming units; in 2022, 63.8 % (p < 0.001). In 2014, A.baumannii (21.4 %), S.haemolyticus (19.0 %), gut bacteria (19.0 %) and P.aeruginosa (11.9 %) prevailed among pathogens. In 2022, the Bacillus spp. (28.4 %), A.baumannii (19.6 %), gut bacteria (14.2 %) and K.pneumoniae (10.1 %) were detected most frequently. At the same time, in 71.1 % of cases, the number of Bacillus spp. bacteria met the criteria for infection. The overall sensitivity in 2014 and 2022, respectively, was: to carbapenems — 33.3–35.7 and 6.4–23.2 % (p < 0.05); to cephalosporins — 18.8–61.5 and 8.3–46.7 %; to fluoroquinolones — 15.4–44.4 and 31.3–87.1 % (p < 0.05); to penicillins — 0.0–12.5 and 5.3–66.7 % (p < 0.05); to aminoglycosides — 22.2–50.0 and 33.3–46.3 %; to vancomycin and doxycycline — 64.7 and 100.0 %, to clindamycin — 27.3 and 94.3 % (p < 0.05), to tigecycline — 90.0 and 94.4 %, to linezolid — 91.7 and 97.1 %. Bacillus spp. was sensible to fluoroquinolones, linezolid and vancomycin in 97.7–100.0 % cases, to carbapenems — in 16.7 %. Conclusions. Compared to 2014, the frequency of wound contamination in 2022 decreased, and Bacillus spp. began to dominate among the wound microflora. This is probably due to the widespread use of probiotic sprays for the treatment of wounds. However, given the large number of Bacillus spp. colony-forming units and development of their resistance to some groups of drugs (such as carbapenems), the effectiveness of these sprays requires further study. The general sensitivity of pathogens to carbapenems and cephalosporins decreased, to fluoroquinolones and aminoglycosides — increased; sensitivity to reserve drugs (tigecycline, doxycycline, vancomycin, linezolid) remains high, to penicillins — very low. This once again emphasizes the need for a differentiated approach to antibacterial therapy and further research in this direction.


Ключевые слова

вогнепальні бойові поранення; антибактеріальні препарати; антибіотики; чутливість

gunshot combat wounds; antibacterial drugs; antibio-tics; sensitivity

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.19.4.2023.1591

Вступ

За даними звітів Організації об’єднаних націй (ООН), від початку конфлікту в Україні 6 квітня 2014 року до 31 січня 2022 загинуло понад 13 250 осіб (з них 3107 цивільні), ще понад 31 200 отримали поранення (з них понад 7000 цивільні) [1]. Для порівняння: у дорожньо-транспортних пригодах в Україні за 2021 рік загинуло 3238 осіб, травмовано 29 738 [2]. Від 24 лютого 2022 до 21 травня 2023 року ООН підтверджена загибель 8895 цивільних осіб, ще 15 117 було поранено. Реальні цифри, ймовірно, набагато вищі, оскільки в місцях активних зіткнень наразі об’єктивна оцінка неможлива [3].
Бойові вогнепальні поранення є більш складними та тяжкими порівняно з травмами, що отримують у мирний час. Високоенергетичні снаряди не лише спричиняють масивну деструкцію кісток і м’яких тканин, але й призводять до значного забруднення ран та можливого пошкодження судин і нервів [4]. «Нестерильні» умови отримання травми, затримки з евакуацією поранених, наявність зон первинного та вторинного некрозу навколо ранового каналу призводять до високої частоти інфікування ран. Тому сьогодні вогнепальні поранення розглядають як первинно інфіковані [5, 6]. 
Інфекційні ускладнення розвиваються у 27–34 % поранених на полі бою; серед поранених, які потребують лікування у відділенні інтенсивної терапії, ця частка зростає до 50 %. Частота високих ампутацій при цьому досягає 20 %, летальність — 9–28 %. Інфекційні ускладнення є причиною смерті 80 % поранених, які померли у пізні терміни після бойової травми [7, 8]. Це вкотре підтверджує, що боротьба з рановою інфекцією є одним із пріоритетних завдань у лікуванні бойової травми.

Попередній досвід

На початку бойових дій 2014 року в Україні були майже відсутні нормативні документи, які б регламентували надання допомоги при вогнепальних пораненнях. Єдиними документами такого плану були накази МОЗ № 317 від 13.06.2008 (хребтово-спинномозкові поранення) та № 245 від 25.04.2006 (поранення м’яких тканин голови та черепно-мозкові поранення) [9, 10]. При цьому жодний протокол не давав рекомендацій щодо вибору антибактеріальних препаратів, дозувань і тривалості терапії. Це спонукало до розробки локальних протоколів антибактеріальної терапії, що базувалися на американському керівництві четвертого перегляду «Emergency War Surgery» 2013 року [11]. Переклад цих рекомендацій ми публікували 2015 року [12]. У п’ятому перегляді цього керівництва (2018 рік) ці рекомендації залишилися незмінними [13].
Того ж року ми проводили обсерваційне дослідження ефективності різних тактик стартової емпіричної антибактеріальної терапії при бойовій травмі, у рамках якого вивчали і характер ранової мікрофлори. У 2014–2015 роках при госпіталізації у виділеннях з рани виявляли Escherichia coli, Staphylococcus haemolyticus, Proteus mirabilis. Починаючи з 7-ї доби спостерігалася контамінація стійкою госпітальною мікрофлорою на тлі успішної елімінації вихідної мікрофлори антибактеріальними препаратами [14].
Метою нашого дослідження було визначити зміни у складі бактеріальної мікрофлори вогнепальних бойових поранень та її чутливості до антибактеріальних препаратів між 2014 та 2022 роками.

Матеріали та методи

Нами обстежено 167 поранених із вогнепальною бойовою травмою, які проходили лікування у відділеннях інтенсивної терапії КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР. 1-шу групу склали 29 поранених, які надійшли з 09.05.2014 р. по 31.12.2014 р. Середній час від моменту отримання поранення до надходження до стаціонару ІІІ рівня у цій групі був 13,6 ± 1,7 год. 2-гу групу склали 138 поранених, які надійшли з 24.02.2022 р. по 31.03.2023 р. Середній час від моменту отримання поранення до надходження до стаціонару у цій групі був 14,7 ± 1,4 год, що вірогідно не відрізнялося від 1-ї (p = 0,343).
Критерії включення у дослідження: пацієнти з вогнепальними бойовими пораненнями, які надійшли до відділення інтенсивної терапії впродовж перших 24 годин з моменту отримання травми.
Критерії виключення з дослідження:
— надходження через 24 і більше години після отримання травми;
— невогнепальні бойові травми.
Усім хворим на попередніх етапах евакуації надавалася допомога у вигляді первинної хірургічної обробки ран, інфузійно-трансфузійної терапії, введення першої дози антибіотика (цефазолін або цефтріаксон 2000 мг).
За результатами бактеріологічних досліджень ран, виконаних при надходженні поранених до стаціонару ІІІ рівня, ми вивчали частоту колонізації ран, характер колонізації (контамінація/інфікування), характер виявленої мікрофлори та її чутливість до антибактеріальних препаратів.
Аналіз отриманих результатів проводився за допомогою параметричних (ANOVA) та непараметричних методів статистики з визначенням вірогідності відмінностей за критеріями Стьюдента та χ2 [15]. Розрахунки виконували за допомогою програми Microsoft Excel 2016.

Результати та обговорення

Із виконаних бактеріологічних досліджень у 2014 році не було відмічено росту у 27,6 %, у 2022 — 41,3 % (p = 0,168). Розподіл виявлених бактерій наведений на рис. 1.
Серед виявлених бактерій критеріям інфікування (≥ 104 колонієутворюючих одиниць, КУО) у 2014 році відповідали 30,8 %, у 2022 році — 63,8 % (p < 0,001). Розподіл бактерій, кількість яких відповідала критеріям інфікування, між 2014 та 2022 роками вірогідно змінився (рис. 2).
Аналіз чутливості виявленої мікрофлори до антибактеріальних препаратів також показав вірогідні відмінності між 2014 та 2022 роками (табл. 1–3).

Характер мікрофлори

Через малу кількість бактеріологічних досліджень, які виконувалися 2014 року, за багатьма показниками довести вірогідність різниці було проблематично. Утім, аналіз отриманих результатів показав наступне.
Хоча 2022 року відсоток позитивних результатів зменшився, серед цих позитивних результатів вірогідно (p = 0,014) збільшилася доля бактерій, кількість яких відповідала критеріям інфікування. Тобто загалом стало менше контамінованих ран, але відносно зросла кількість інфікованих.
Вірогідно змінився характер мікрофлори, яка виявлялася у ранах. 2014 року найчастіше виявляли бактерії кишкової групи, стафілококи та стрептококи, що є умовно-патогенною мікрофлорою шкіри, кишечника та порожнини рота; також значною була доля A. baumannii та P. aeruginosa. Останні два види належать до групи поширених нозокоміальних патогенів, причому якщо P. aeruginosa зустрічається у воді та ґрунті, то ареал поширення A. baumannii майже виключно представлений госпітальним середовищем [16].
2022 року характер вихідної ранової мікрофлори став іншим. Хоча частота виявлення бактерій кишкової групи, A. baumannii та P. aeruginosa вірогідно не змінилася, для S. haemolyticus вона зменшилася у 10 разів (p < 0,001). Водночас найпоширенішим виявився мікроорганізм, який майже не зустрічався у 2014 році: бактерії роду Bacillus.
Бактерії роду Bacillus (Bacillus spp.) є спороутворюючими грампозитивними паличкоподібними рухливими бактеріями, які можуть бути аеробами або факультативними анаеробами та здатні формувати біоплівку. Їх природним середовищем існування є ґрунт; також вони зустрічаються в органічній матерії, що розкладається (наприклад, їжі), пилу, воді, на овочах [17–20]. За винятком окремих видів (як-от B. anthracis), вони не мають патогенного потенціалу та не асоціюються з захворюваннями у людини [18].
В останнє десятиріччя Bacillus spp. привернули увагу багатьох дослідників як потенційні пробіотики. Пробіотичний ефект штамів цього роду забезпечується двома факторами: властивістю синтезувати численні антибактеріальні речовини (зокрема, сурфактини та фенгіцини; такі відомі антибіотики, як бацитрацин та поліміксин, отримують саме від Bacillus spp.) та властивістю формувати біоплівку, яка не пропускає патогенні мікроорганізми в рану [18, 21, 22]. Сьогодні Bacillus spp. як пробіотики застосовуються у сільськогосподарському рослинництві, ветеринарії та медицині [23–26].
У медицині пробіотики на основі Bacillus spp. використовуються як внутрішньо, так і зовнішньо. В Україні доступний широкий спектр препаратів, що містять Bacillus spp.: Ендоспорин (у ветеринарії), Резістин, Лактіалє мульті й інші застосовуються внутрішньо для відновлення складу кишкової мікрофлори [27–29]. Для обробки ран при опіках і вогнепальних пораненнях широко використовуються спреї, що містять Bacillus spp., найвідомішим з яких є спрей Аредерма (Bacillus subtillis > 5 × 107 КУО/мл; Bacillus megaterium > 5 × 107 КУО/мл; дидецилдиметиламоніум хлорид 0,1 %). Спреї з Bacillus spp. продемонстрували високу ефективність в експерименті та клініці за рахунок зниження інфікування патогенною мікрофлорою (включно з мультирезистентними штамами) та позитивного впливу на процеси епітелізації [22, 30–32].
Серед виділених із вогнепальних ран Bacillus spp. 22,7 % склали B. megaterium, 9,1 % — B. mycoides, 4,5 % — B. laterosporus, 63,6 % не були типовані. Хоча у нас відсутні дані стосовно частоти використання пробіотиків для обробки ран на попередніх етапах евакуації, відомо, що ці препарати в Україні використовуються досить широко [31]. Ймовірно, вірогідне зменшення частки таких патогенів, як S. haemolyticus, та збільшення частки негативних посівів пояснюється саме цим.
Проте очевидно, що особливості використання Bacillus spp. для обробки ран ще слід дослідити. При бактеріологічному дослідженні ран Bacillus spp. виділялися у 31,9 % поранених, причому в більшості з цих випадків (71,1 %) кількість бацил у зразку дорівнювала або перевищувала 104, тобто вони відповідали критеріям інфікування. До завдань нашого дослідження не входило вивчення клініки інфікування Bacillus spp., але, можливо, це слід дослідити у майбутньому. Згідно з літературними даними, у більшості випадків наявність Bacillus spp. не свідчить про серйозне захворювання і не потребує підбору антибактеріальних препаратів. Але в деяких випадках (зокрема, у пацієнтів з імунодефіцитними станами різного генезу) можуть розвиватися пневмонії, панофтальміти, вісцеральні абсцеси та некрози тканин [33]. 
Таким чином, за 8 років бойових дій вірогідно змінився характер мікрофлори вогнепальних бойових поранень, що, ймовірно, пояснюється новими підходами до місцевого лікування ран. Якщо тактика антибактеріальної терапії змінилася мало, у місцевому лікуванні ран були впроваджені нові елементи, як-от використання пробіотичних спреїв. У результаті зменшилася частота виявлення в ранах патогенних мікроорганізмів, але водночас значно зросла частота виявлення Bacillus spp., що потребує подальшого дослідження.

Антибактеріальна терапія

Вісім років лікування вогнепальних бойових поранень антибактеріальними препаратами не могли також не вплинути на характер чутливості збудників до препаратів. У 2014–2015 роках, коли досвіду лікування вогнепальних поранень в Україні майже не було, стартова емпірична антибіотикотерапія часто розпочиналася з препаратів резерву — карбапенемів. Це призвело до того, що вже через 8–10 місяців від початку конфлікту чутливість збудників у вогнепальних ранах до карбапенемів впала до 10,6 %. До цефоперазону/сульбактаму чутливими були 40,4 % збудників. Це спонукало нас рекомендувати захищені цефалоспорини як першу лінію стартової емпіричної антибіотикотерапії [14].
Аналіз даних 2022 року показав, що світова тенденція зростання антибіотикорезистентності, на жаль, актуальна і для вогнепальних бойових поранень.
Чутливість до карбапенемів продовжила знижуватися, причому для іміпенему вона знизилася у 5 разів (p = 0,049). Практично не змінилася чутливість до цефалоспоринів, незважаючи на їх широке використання; але до простих цефалоспоринів вона залишається низькою, чутливі лише близько 20 % збудників. До захищених цефалоспоринів, утім, чутливість вища: 58,3 % до цефоперазону/сульбактаму у 2014 році та 46,7 % до цефтазидиму/авібактаму у 2022 році.
Цікава ситуація склалася з фторхінолонами, чутливість до яких зросла вдвічі (p = 0,002). Це, найімовірніше, пов’язано з тим, що між 2014 та 2022 роками у багатьох відділеннях інтенсивної терапії витримувалася пауза у використанні фторхінолонів, що було пов’язано з низькою чутливістю до них [34]. Отримані нами дані показують, що ця пауза мала ефективність і сприяла зростанню чутливості ранової мікрофлори до фторхінолонів.
З огляду на отримані нами дані, використання піперациліну/тазобактаму як стартової терапії не є виправданим: чутливість до нього залишається дуже низькою. Аналогічна ситуація з бензилпеніциліном. Але до ампіциліну й оксациліну, які використовуються досить рідко, чутливість вірогідно зросла (p = 0,011).
Аміноглікозиди (як-от: амікацин, гентаміцин та тобраміцин) за ці роки при вогнепальних пораненнях застосовувалися рідко. В основному використовували гентаміцин для місцевої обробки ран [35]. Утім, вірогідних змін чутливості до цієї групи препаратів не спостерігалося.
Пильна увага до запобігання зловживанням препаратами резерву дала свої плоди. Чутливість до таких препаратів, як ванкоміцин та кліндаміцин, вірогідно (p < 0,001) зросла та досягла майже стовідсоткової. Серед усіх збудників зберігається високий рівень чутливості до тайгецикліну, доксицикліну та лінезоліду. Таким чином, незважаючи на тривалий період лікування вогнепальних бойових поранень, при неефективності стандартних препаратів ми все ще можемо надійно покладатися на препарати резерву.
Аналіз чутливості окремих збудників до окремих груп препаратів провести складно через малий об’єм вибірки, але ті дані, які були доступні, вказують, що детальна картина чутливості принципово не змінилася. A. baumannii залишається стійким до всіх груп препаратів, окрім тетрациклінів; чутливість до фторхінолонів поступово відновлюється, але вірогідність цих змін з наявним об’ємом вибірки підтвердити неможливо. K. pneumoniae також є чутливою переважно до тетрациклінів. P. aeruginosa, незважаючи на помітне зменшення частоти її виявлення, є стійкою до більшості антибактеріальних препаратів, причому чутливість її до всіх груп препаратів з роками зменшилася. Бактерії кишкової групи залишаються чутливими до фторхінолонів, але їх чутливість до цефалоспоринів знизилася більш ніж утричі (p = 0,049). Серед інших збудників (A. lwoffii, K. oxytoca, P. mirabilis, P. species, S. aureus, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis, S. maltophilia) загальна картина чутливості не змінилася: більшість із них були стійкими до пеніцилінів, майже половина — до карбапенемів і фторхінолонів, причому розподіл чутливості не залежав від тінкторіальних властивостей.
Цікавою видається чутливість штамів бактерій роду Bacillus. Майже в усіх випадках вони були чутливими до фторхінолонів, лінезоліду та ванкоміцину. Але рівень чутливості Bacillus spp. до карбапенемів складав усього 16,7 %, що підтверджує дані літератури відносно низької чутливості їх до бета-лактамних антибіотиків [33]. Чутливість Bacillus spp. до більшості інших груп препаратів не вивчалася; імовірно, в майбутньому це питання доцільно дослідити.

Висновки

За 8 років бойових дій та з переходом до повномасштабного вторгнення вихідний характер ранової мікрофлори при вогнепальній бойовій травмі вірогідно змінився. Частота контамінації ран при надходженні до стаціонару ІІІ рівня зменшилася, а серед ранової мікрофлори замість бактерій кишкової групи та поширених нозокоміальних патогенів почали домінувати аеробні спороутворюючі бактерії роду Bacillus (28,4 %). Ймовірно, це пояснюється поширенням в останні роки пробіотичних спреїв, що застосовуються для обробки ран. Утім, зважаючи на високу кількість КУО Bacillus spp. та розвинення ними стійкості до деяких груп препаратів (як-от карбапенеми), особливості застосування цих спреїв потребують подальшого вивчення.
Динаміка чутливості збудників до антибактеріальних препаратів мала передбачуваний характер: знизилася чутливість до препаратів, які використовувалися широко (карбапенеми, цефалоспорини); підвищилася чутливість до препаратів, які використовувалися рідше (фторхінолони, аміноглікозиди); високою залишається чутливість до препаратів резерву (тайгециклін, доксициклін, ванкоміцин, лінезолід), дуже низькою — до пеніцилінів (окрім рідко застосовуваних оксациліну й ампіциліну). Це вкотре підкреслює необхідність диференційованого підходу до антибактеріальної терапії та подальших досліджень у цьому напрямку.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Дослідження не має зовнішніх джерел фінансування.
Етика дослідження. Усі процедури, які виконувалися, відповідали етичним стандартам закладу щодо клінічної практики, Гельсінській декларації 1964 р. з поправками і «Загальній декларації про біоетику та права людини (ЮНЕСКО)». Робота схвалена комісією з питань біомедичної етики ДДМУ (протокол № 9 від 24.05.2023 р.).
Внесок авторів. Кріштафор Д.А. — концептуалізація, формальний аналіз, написання оригінального тексту; Кріштафор А.А. — методологія, редагування; Галущак А.Я., Минка В.Ю., Селезньова У.В. — ресурси; Грабова Г.Ю. — редагування.
 
Отримано/Received 04.04.2023
Рецензовано/Revised 15.04.2023
Прийнято до друку/Accepted 23.04.2023

Список литературы

  1. Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. Report on the human rights situation in Ukraine: 1 August 2021 to 31 January 2022. URL: https://www.ohchr.org/en/documents/country-reports/report-human-rights-situation-ukraine-1-august-2021-31-january-2022.
  2. Патрульна поліція України. Статистика ДТП в Україні за період з 01.01.2021 по 31.12.2021. URL: https://patrolpolice.gov.ua/statystyka/.
  3. Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights. Ukraine: civilian casualty update 22 May 2023. URL: https://www.ohchr.org/en/news/2023/05/ukraine-civilian-casualty-update-22-may-2023.
  4. Bhandari P.S., Maurya S., Mukherjee M.K. Reconstructive challenges in war wounds. Indian J. Plast. Surg. 2012. Vol. 45(2). P. 332-339. doi: 10.4103/0970-0358.101316.
  5. Йовенко І.О., Кобеляцький Ю.Ю., Царьов О.В. та ін. Практика інфузійно-трансфузійної терапії кровотеч при тяжкій вогнепальній травмі: питання вибору препаратів та цільових кінцевих точок. Медицина невідкладних станів. 2015. № 2(65). С. 164-170. doi: 10.22141/2224-0586.2.65.2015.79500.
  6. Gray R. War wounds: basic surgical management. Geneva, Switzerland, 1994. 48 p.
  7. Weintrob A.C., Murray C.K., Xu J. et al. Early Infections Complicating the Care of Combat Casualties from Iraq and Afghanistan. Surg. Infect. (Larchmt). 2018. Vol. 19(3). P. 286-297. doi: 10.1089/sur.2017.240.
  8. Yun H.C., Blyth D.M., Murray C.K. Infectious Complications After Battlefield Injuries: Epidemiology, Prevention, and Treatment. Curr. Trauma Rep. 2017. Vol. 3. P. 315-323. doi: 10.1007/s40719-017-0102-2.
  9. Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим із відкритими пошкодженнями хребта та спинного мозку. Затверджений Наказом МОЗ № 317 від 13.06.2008 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Нейрохірургія». Київ, 2008. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0317282-08#Text.
  10. Протокол надання медичної допомоги хворим із збройними непроникаючими пораненнями голови мирного часу. Наказ МОЗ № 245 від 25.04.2006 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Нейрохірургія». Київ, 2006. URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/87829___679328.
  11. Emergency War Surgery. Fourth United States Revision. Еd. by M.A. Cubano. San-Antonio, 2013. 589 p.
  12. Йовенко І.О., Кріштафор Д.А., Кобеляцький Ю.Ю. та ін. Бактеріальний контроль при тяжкій вогнепальній травмі. Медицина невідкладних станів. 2015. № 2. С. 171-175. doi: 10.22141/2224-0586.2.65.2015.79515.
  13. Emergency War Surgery. Fifth United States Revision. Еd. by M.A. Cubano. San-Antonio, 2018. 605 p.
  14. Кріштафор Д.А., Йовенко І.О., Кріштафор А.А., Минка В.Ю. Антибіотикотерапія при вогнепальній бойовій травмі: ретроспективне обсерваційне дослідження. Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря. 2015. № 2. С. 47-50.
  15. Peacock J.L., Peacock P.L. Oxford Hadbook of Medical Statistics (2nd ed.) Oxford University Press, UK, 2020. 640 p. doi: 10.1093/med/9780198743583.001.0001.
  16. Almasaudi S.B. Acinetobacter spp. as nosocomial pathogens: Epidemiology and resistance features. Saudi J. Biol. Sci. 2018. Vol. 25(3). P. 586-596. doi: 10.1016/j.sjbs.2016.02.009.
  17. Haque M.A., Wang F., Chen Y. et al. Bacillus spp. Contamination: A Novel Risk Originated from Animal Feed to Human Food Chains in South-Eastern Bangladesh. Front. Microbiol. 2022. Vol. 12. Article No. 783103. doi: 10.3389/fmicb.2021.783103.
  18. Turnbull P.C.B. Bacillus. In: Baron S., editor. Medical Microbiology. 4th edition. Galveston (TX): University of Texas Medical Branch at Galveston, 1996. Chapter 15. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK7699/.
  19. Alou M.T., Rathored J., Khelaifia S. et al. Bacillus rubiinfantis sp. nov. strain mt2T, a new bacterial species isolated from human gut. New Microbes New Infect. 2015. Vol. 8. P. 51-60. 10.1016/j.nmni.2015.09.008.
  20. Kotb E. Purification and partial characterization of serine fibrinolytic enzyme from Bacillus megaterium KSK-07 isolated from kishk, a traditional Egyptian fermented food. Appl. Biochem. Microbiol. 2015. Vol. 51. P. 34-43. doi: 10.1134/S000368381501007X.
  21. Gonzalez D.J., Haste N.M., Hollands A. et al. Microbial competition between Bacillus subtilis and Staphylococcus aureus monitored by imaging mass spectrometry. Microbiology. 2011. 157. 2485. 10.1099/mic.0.048736-0.
  22. Ben David N., Mafi M., Nyska A. et al. Bacillus subtilis in PVA Microparticles for Treating Open Wounds. ACS Omega. 2021. Vol. 6(21). P. 13647-13653. doi: 10.1021/acsomega.1c00790.
  23. Elshaghabee F.M.F., Rokana N., Gulhane R.D., Sharma C., Panwar H. Bacillus as potential probiotics: status, concerns, and future perspectives. Front. Microbiol. 2017. Vol. 8. P. 1490. 10.3389/fmicb.2017.01490.
  24. Cui Y., Märtlbauer E., Dietrich R., Luo H., Ding S., Zhu K. Multifaceted toxin profile, an approach toward a better understanding of probiotic Bacillus cereus. Crit. Rev. Toxicol. 2019. Vol. 49. P. 342-356. 10.1080/10408444.2019.1609410.
  25. Gupta R.C., Srivastava A., Lall R. Nutraceuticals in Veterinary Medicine. Cham: Springer Nature Switzerland AG. 2019. P. 271-285. 10.1007/978-3-030-04624-8.
  26. Haque M.A., Quan H., Zuo Z., Khan A., Siddique N., He C. Pathogenicity of feed-borne Bacillus cereus and its implication on food safety. Agrobiol. Rec. 2021. Vol. 3. P. 1-16. 10.47278/journal.abr/2020.015.
  27. Сафронова Л.А. Біологічна активність пробіотичних штамів бацил, основи препарату ендоспорину. Збірник доповідей НАН України. 2015. № 6. С. 138-146.
  28. Марушко Р.В. Спороутворюючі пробіотики та їх застосування у дітей. Сучасна педіатрія. 2015. 4(68). 77-84. doi: 10.15574/SP.2015.68.77.
  29. Легеза К.Н., Чаплинський В.Я., Сорокулова І.Б., Якимова С.В., Грицаєнко А.М. Застосування біоспорину при лікуванні кишкових інфекцій. Сучасна педіатрія. 2013. № 5. С. 172-174.
  30. Algburi A., Al-Hasani H.M., Ismael T.K. et al. Antimicrobial Activity of Bacillus subtilis KATMIRA1933 and Bacillus amyloliquefaciens B-1895 Against Staphylococcus aureus Biofilms Isolated from Wound Infection. Probiotics Antimicrob. Proteins. 2021. Vol. 13(1). P. 125-134. doi: 10.1007/s12602-020-09673-4.
  31. Бойко В.В., Кравцов О.В., Лихман В.М., Кравцова О.О. Місцеве лікування опікових ран із застосуванням пробіотиків. Харківська хірургічна школа. 2022. № 4–5 (115–116). C. 6-10. Doi: 10.37699/2308-7005.4-5.2022.01.
  32. Chen G., Wang F., Zhang X., Shang Y., Zhao Y. Living microecological hydrogels for wound healing. Sci. Adv. 2023. Vol. 9(21). P. eadg3478. doi: 10.1126/sciadv.adg3478.
  33. Sliman R., Rehm S., Shlaes D.M. Serious infections caused by Bacillus species. Medicine (Baltimore). 1987. Vol. 66(3). P. 218-223. doi: 10.1097/00005792-198705000-00005.
  34. Redgrave L.S., Sutton S.B., Webber M.A., Piddock L.J.V. Fluoroquinolone resistance: mechanisms, impact on bacteria, and role in evolutionary success. Trends in Microbiology. 2014. Vol. 22. № 8. P. 438-445. doi: 10.1016/j.tim.2014.04.007.
  35. Бур’янов О.А., Ярмолюк Ю.О., Лось Д.В., Вакулич М.В. Сучасні хірургічні методи лікування постраждалих з вогнепальними пораненнями кінцівок. Травма. 2017. Т. 18. № 2. С. 30-35. doi: 10.22141/1608-1706.2.18.2017.102555.

Вернуться к номеру