Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 19, №4, 2023
Вернуться к номеру
Професор Шлапак Ігор Порфирійович у спогадах і роздумах учнів (до 80-ліття від дня народження)
Авторы: Галушко О.А. (1), Дзюба Д.О. (2), Недашківський С.М. (2)
(1) — ПВНЗ «Київський медичний університет», м. Київ, Україна
(2) — Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Страницы памяти
Версия для печати
Є люди, які одного разу входять у твою долю, завойовують твоє серце і залишаються там назавжди. Вони ведуть тебе по життю, вчасно підказуючи правильний шлях і підправляючи невпевнені та помилкові кроки. А потім уходять, залишаючи по собі тяжкий і невгамовний біль утрати. Таким був Ігор Порфирійович Шлапак — доктор медичних наук, професор, який протягом майже 20 років (1996–2015) завідував кафедрою анестезіології та інтенсивної терапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.
Ігор Порфирійович Шлапак народився 29 вересня 1943 року в сім’ї педагогів на Вінниччині. У 1968 році закінчив з відзнакою Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця, у 1970-му вступив до аспірантури на кафедру анестезіології і реаніматології Київського державного інституту удосконалення лікарів, міцно зв’язавши своє життя з цим науковим і навчальним закладом. Після захисту кандидатської дисертації (1975) працював асистентом, а з 1987 року — доцентом кафедри анестезіології і реаніматології. Сухі цифри біографії. А за ними — щоденна праця, сотні хворих, операцій, знеболювань. Сьогодні мало хто знає, але широке застосування подовженої спінальної анестезії розпочалося в Україні після того, як майбутній професор І.П. Шлапак показав у своїй докторській дисертації (1995) переваги цього методу знеболювання, обґрунтував можливість застосування ад’ювантів і передбачив основні схеми сучасної нейроаксіальної анестезії.
/78.jpg)
Наукові інтереси І.П. Шлапака були надзвичайно широкими і стосувалися проблем інтенсивної терапії черепно-мозкової та поєднаної травм, гострих отруєнь та інсультів, сепсису, шоку, гострого панкреатиту, лікування больових синдромів, застосування регіонарної анестезії тощо. Думки та ідеї Ігоря Пор-фирійовича стали підґрунтям понад 350 наукових публікацій з різних проблем анестезіології та інтенсивної терапії, серед яких 17 наукових посібників і монографій. Він був членом редакційних рад і редколегій 7 наукових медичних часописів, беззмінним головним організатором і співголовою оргкомітету міжнародних форумів «Британо-Український симпозіум з анестезіології та інтенсивної терапії», що стали відомими і популярними не тільки в Україні, але й далеко за її межами.
/78_2.jpg)
Серед наукових напрямків, які розвивав Ігор Пор-фирійович Шлапак, значне місце посідали проблеми медицини невідкладних станів. Він був автором багатьох посібників і статей у вітчизняних і закордонних виданнях, присвячених інтенсивній терапії гострих захворювань серцево-судинної, дихальної, нервової та ендокринної систем. А навчальний посібник «Цукровий діабет: погляд з позиції лікаря-анестезіолога» став справжнім бестселером і настільною книгою для цілого покоління українських анестезіологів.
Сотні учнів серед лікарів по всій Україні, незліченна кількість молодих фахівців-інтернів, широке коло викладачів і колег по кафедрі, багато з яких самі вже стали професорами й доцентами, вважають вчителем саме Ігоря Порфирійовича. Круговерть життя… І ніколи, особливо якщо питання стосувалося майбутньої долі того чи іншого колеги, він не поспішав. Не поспішав із прийняттям різкого чи необдуманого рішення.
«З цією думкою треба переспати!» — нерідко говорив Ігор Порфирійович з приводу тієї чи іншої «ризикованої» пропозиції. І ці слова стали крилатими, їх знали і повторювали всі співробітники кафедри як приклад поміркованості та мудрості.
Є ще одна когорта людей, для яких ім’я Ігоря Пор-фирійовича Шлапака назавжди залишиться одним з найголовніших у житті. Двадцять шість кандидатів та сім докторів медичних наук підготував професор І.П. Шлапак. Усі вони зберігають у серці його ім’я як наукового батька, людини, яка відкрила їм двері та дала дорогу у широкий світ науки.
Ігор Порфирійович Шлапак здобув значне академічне визнання в науковому середовищі країни: заслужений діяч науки і техніки України (2003), академік Академії наук вищої освіти (2010), віцепрезидент Асоціації анестезіологів України, голова спеціалізованої вченої ради Д.26.613.02 із захисту докторських і кандидатських дисертацій при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, член проблемної комісії з анестезіології та інтенсивної терапії МОЗ та НАМН України.
Видатний Науковець, Учитель, Лікар… А ще він був звичайною людиною. Дуже любив Україну — був її справжнім патріотом. Добре знав і любив українську поезію і українську пісню, щиро переживав за сьогоднішній день і майбутнє рідної країни, за долю народу, за долю дітей і онуків. І щиро бажав усім добра і миру…
Ігор Порфирійович був чуйним до чужої біди та швидко відгукувався на прохання про допомогу. Він однаково ретельно ставився як до консультації майбутнього президента України у м. Відні, так і до консультації простої людини в районній лікарні на Київщині, Черкащині чи Луганщині. Одного разу він розповідав, як зимою провів 16 жахливих годин у «жигулях» дорогою на Луганщину, коли консультував родича місцевого лікаря. Зимова дорога була настільки важкою, що він не раз ризикував перетворитися з консультанта на постраждалого. А якось дорогою до лікарні «Феофанія» він таки потрапив в аварію. На щастя, тоді професор не постраждав (лише отримав забій плеча), але до кінцевого пункту дістався вже іншим автомобілем і свою місію виконав у повному обсязі... Останніми роками йому важко було особисто консультувати хворих, тому в інші міста він уже направляв своїх учнів — молодих співробітників кафедри. Проте його досвід та поради як щодо конкретного хворого, так і стосовно принципів проведення таких консультацій були безцінними.
Він дуже добре розбирався в людях. І міг одразу побачити у надміру пихатому та «перспективному» співробітникові нездару й неука, а натомість запросити на кафедру нікому не відомого лікаря з маленької районної лікарні, розпізнавши у ньому майбутнього професора.
А про інтелігентність Ігоря Порфирійовича ходили легенди! Особливо яскраво це проявлялося в умінні підтримувати гарячі наукові дискусії на спеціалізованій захисній вченій раді в доброзичливому дусі та рамках взаємоповаги. У буденному житті він був завжди усміхнений, приязний, ввічливий. На кафедрі та консультаціях — коректний і уважний до чужої думки, погляду, точки зору. Енциклопедичні знання й широка ерудиція робили його надзвичайно цікавим співрозмовником. І завжди — повага до чужої позиції, хоча й за готовності відстоювати власну.
/79.jpg)
Ця якість — вміння відстоювати свою наукову позицію — особливо яскраво проявилася під час редагування Ігорем Порфирійовичем першого національного підручника «Анестезіологія та інтенсивна терапія». Це велике двотомне видання стало видатною подією в сучасній українській анестезіології. Тільки близькі й рідні, а також колеги по кафедрі, які зай-малися редагуванням матеріалів підручника, знають справжню ціну цього видання. Десятки відредагованих розділів, сотні переписаних сторінок, нескінченні орфографічні, стилістичні, смислові правки. І все це на плечах головного редактора — Ігоря Порфирійовича Шлапака.
Серце щемить, біль не вщухає і не дає думкам вільно вкладатися на папір. Так вирішила доля, що життєвий шлях професора завершився дуже рано. У неповних 72 роки, 20 вересня 2015 року, Ігор Порфирійович Шлапак пішов у засвіти. Але він назавжди залишиться у пам’яті учнів і друзів як видатний науковець, учитель і колега, високоінтелігентна та чуйна Людина.