Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Травма» Том 24, №2, 2023

Вернуться к номеру

Дослідження навантаження у крижово-клубовому зчленуванні при динамічній симуляції рухів у поперековому відділі хребта на скелетно-м’язових моделях після виконання заднього бісегментарного спондилодезу

Авторы: Барков О.О., Малик Р.В., Карпінська О.Д.
ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Ускладнення є головним питанням пацієнтів та хірургів при розгляді операцій на хребті. Одним із факторів ризику розвитку ускладнень у хребтово-рухових сегментах грудного та поперекового відділів, а також суміжних зі спондилодезованими сегментах є зміни сагітального хребтово-тазового балансу. Мета роботи. Визначити вплив змін м’язів, що відбуваються при хірургічному доступі для виконання заднього двосегментарного спондилодезу LIV-SI, на навантаження поверхні клубової кістки у крижово-клубовому зчленуванні. Матеріали та методи. Моделювання динамічної симуляції рухів виконане з використанням програмного забезпечення OpenSim із залученням додаткових програм для розрахунку сил навантаження. За основу взята повна модель скелетно-м’язової системи людини. Для порівняння сили навантаження створено 4 моделі: 1 — базова, у якій повністю функціонують всі хребтово-рухові сегменти, 2 — фіксація без зміни анатомічних вигинів хребта, 3 — фіксація у положенні гіперлордозу; 4 — фіксація із відтворенням гіперлордозу. Для моделей 2–4 були зроблені зміни у м’язах, які відповідають ефектам при виконанні хірургічного заднього доступу до поперекового відділу хребта для проведення заднього інструментального спондилодезу LIV-SI. Навантаження на зону інтересу вимірювали як величину проєкції вектора сили залежно від кута нахилу тулуба у відсотках до маси тіла. Результати. М’язова сила і функція були однаковими для всіх видів створеного інструментального спондилодезу, також ми не враховували травматичність під час виконання доступу. У моделі 1 (норма) при вертикальному положенні проєкція сили навантаження припадає на центр ваги хребця. При нахилі сила навантаження у сагітальному напрямку діє виключно на передній відділ клубової кістки із незначним зміщенням на 10 % вперед. При нормостенічній та гіперлордотичній фіксації спостерігається зміщення проєкції сили навантаження на задній відділ клубової кістки при вертикальному положенні та його зміщення до центру при нахилі. Зміщення центру навантаження при вертикальному положенні при нормостенічній фіксації пов’язане із вилученням з розрахунку волокон деяких м’язів-розгиначів, це зменшує їх сумарну силу, що і призводить до порушення сагітального балансу зі збільшенням лордозу. Гіполордотична фіксація (модель 4) незначно зміщує проєкцію сили навантаження при вертикальному положенні тіла (на 3 %) та при нахилі наближається до нормальних значень моделі 1. Щодо вертикального навантаження, то для всіх моделей з порушенням цілісності м’язів (моделі 2, 3, 4) при вертикальному положенні навантаження сильно збільшено — у середньому на 60 % порівняно з нормою, зі зменшенням на 40–45 % маси тіла при нахилі. Висновки. Доведено, що сила навантаження на поверхню клубової кістки у крижово-клубовому зчленуванні залежить від виконаного кута інструментального спондилодезу. Найбільші зміни спостерігаються у зміщенні центра навантаження при вертикальному стоянні в сагітальному напрямку. При нормостенічній та гіперлордотичній фіксації в умовах зниження сили м’язів спини спостерігається зміщення навантаження на задній відділ клубової кістки. При гіполордотичній фіксації центр навантаження залишається близьким до центрального положення. На розподіл навантаження у вертикальному напрямку в першу чергу впливає зменшена сила м’язів спини, яка збільшує навантаження на 60 %.

Background. Complications are the main concern of patients and surgeons when considering spine surgery. One of the risk factors for complications in the thoracic and lumbar spinal segments, as well as segments adjacent to those with fusion, is changes in sagittal spinal-pelvic balance. Objective: to determine the effect of muscle changes that occur during surgical access for posterior bisegmental LIV-SI fusion on the load of the iliac crest surface in the sacroiliac joint. Materials and methods. Dynamic motion simulation modeling was performed using OpenSim software with the use of additional programs to calculate loading forces. The complete model of the human musculoskeletal system was taken as a basis. To compare the load force, four models were created: 1 — basic, all spinal motion segments are fully functional, 2 — fixation without changing the anatomical curves of the spine, 3 — fixation in the position of hyperlordosis; 4 — fixation with reproduction of hyperlordosis. For models 2–4, changes in the muscles were made that correspond to the effects of surgical posterior access to the lumbar spine for posterior instrumented fusion LIV-SI. The load on the area of interest was measured as the value of the projection of the force vector depending on the angle of torso inclination as a percentage of body weight. Results. Muscle strength and function were the same for all types of instrumental spinal fusion, and trauma during access was not taken into account. In model 1 (normal) with the upright position, the projection of the load force falls on the center of gravity of the vertebra. When tilted, the load force in the sagittal direction acts exclusively on the anterior ilium with a slight shift of 10 % forward. In normosthenic and hyperlordotic fixation, there is a shift in the projection of the load force on the posterior iliac crest in the upright position and its displacement to the center with the tilt. The displacement of the load center with the upright position in normosthenic fixation is associated with the exclusion of some extensor muscles from the calculation of fibers, which reduces their total strength and leads to sagittal imbalance with an increase in lordosis. Hypolordotic fixation (model 4) slightly shifts the projection of the load force in the upright position (by 3 %) and approaches the normal values of model 1 when tilted. Regarding vertical loads, for all models with muscle integrity impairment (models 2, 3, 4), the load in the upright position is greatly increased — on average by 60 % compared to the norm, with a decrease in body weight by 40–45 % when tilted. Conclusions. It has been proved that the load force on the surface of the iliac crest in the sacroiliac joint depends on the angle of instrumental fusion performed. The greatest changes are observed with the displacement of the load center during upright standing in the sagittal direction. In normosthenic and hyperlordotic fixation with decreased back muscle strength, there is a load shift to the posterior part of the iliac crest. In hypolordotic fixation, the center of the load remains close to the central position. The distribution of the load in the vertical direction is primarily influenced by the reduced strength of the back muscles, which increases the load by 60 %.


Ключевые слова

крижово-клубове зчленування; бісегментарний спондилодез; гіперлордоз; гіполордоз; навантаження

sacroiliac joint; bisegmental fusion; hyperlordosis; hypolordosis; load

Ускладнення є головним питанням пацієнтів та хірургів при розгляді операцій на хребті. Загальна частота ускладнень або побічних явищ при операціях на хребті невідома та вкрай варіабельна. За даними літератури, частота ускладнень коливається в межах від 1,8 до 56,4 % [1]. Задній спондилодез поперекового відділу хребта є однією з найпоширеніших методик хірургічного лікування, частота застосування якої зросла на 356 % між 1993 і 2001 роками. 
Одним із факторів ризику розвитку ускладнень у хребтово-рухових сегментах грудного та поперекового відділів, а також суміжних зі спондилодезованими сегментах є зміни сагітального хребтово-тазового балансу [2]. Компенсаторні зміни величини сагітальних вигинів хребта (наприклад, збільшення грудного кіфозу з відповідним збільшенням глибини поперекового лордозу) у нормі практично не змінюють положення лінії гравітації. Проте у разі дегенеративного сплощення сагітальних вигинів з формуванням дегенеративної деформації flat back вмикаються альтернативні механізми компенсації [3–5], що погіршують дегенеративні деформації хребтових сегментів. У разі згладжених вигинів хребта з гіполордозом лінія передньої поверхні тіл хребців і лінія суглобових фасеток являють собою практично пряму лінію зі збільшенням відстані між фасетками та остистими відростками, у випадку гіперлордозу відстань між суглобовими фасетками та остистими відростками суглобових хребців є меншою; відповідно, лінія передньої поверхні тіл хребців і лінія суглобових фасеток являють собою дугу, радіус якої тим менший, чим більшою є величина гіперлордозу [6]. 
Такі анатомічні особливості сагітального балансу призводять до розвитку змін навантажень на суміжні сегменти зони спондилодезу, відділи міжхребцевого диска та дуговідросткові суглоби, що підвищує ризик прогресування дегенеративних процесів з розвитком ретролістезу, спондилоартрозу, міжостистої гіперпресії з формуванням міжостистих неоартрозів та ін.
Мета роботи: визначити вплив змін м’язів, які відбуваються при хірургічному доступі для виконання заднього двосегментарного спондилодезу LIV-SI, на навантаження поверхні клубової кістки у крижово-клубовому зчленуванні.

Матеріали та методи

Моделювання динамічної симуляції рухів виконане з використанням програмного забезпечення OpenSim [7] із залученням додаткових програм для розрахунку сил навантаження. 
За основу взята повна модель скелетно-м’язової системи людини [8]. Для спрощення показані тільки м’язи, які впливають на сагітальні рухи тулуба (рис. 1). 
Вивчали зміни сили навантаження, яку спричинюють між собою поверхні тіл поперекових хребців та суглобова поверхня крижової кістки на здухвинну у крижово-клубовому зчленуванні під час згинання верхньої половини тіла людини. Сила навантаження є векторною величиною і описується за допомогою трьох параметрів: довжини вектора сили (скалярна величина), його напрямку та точки прикладення.
Напрямок сили навантаження тіла визначають за спрямованістю її проєкції щодо відповідної осі системи координат (рис. 2).
Проєкція вектора сили на ось Х описує навантаження в сагітальній площині, позитивне значення проєкції вектора вказує на напрям вперед, від’ємне — назад. Проєкція дії вектора сили на ось Y показує вертикальний напрямок, позитивне значення проєкції вектора показує напрямок догори, від’ємне — донизу. 
Моделювали спондилодез двох хребтово-рухових сегментів поперекового відділу хребта на рівнях LIV-LV та LV-SI під різними кутами фіксації сегментів.
Для порівняння сили навантаження в суміжних до фіксованих сегментах поперекового відділу хребта було створено 4 моделі.
— Модель 1 (базова), у якій повністю функціонують усі хребтово-рухові сегменти поперекового відділу хребта та м’язи (відсутні ефекти ушкодження та денервації м’язів, усі їх точки прикріплення збережені).
— Модель 2 — фіксація незмінна щодо «доопераційного» стану сегмента LIV-LV під кутом 22°, сегмента LV-SI — під кутом 24°.
— Модель 3 — фіксацію сегмента LIV-LV виконано із відтворенням гіполордотичного положення під сагітальним кутом 8°, а сегмента LV-SI — під кутом 10°.
— Модель 4 — фіксацію сегмента LIV-LV виконано із відтворенням гіперлордотичного положення під сагітальним кутом 32°, а сегмента LV-SI — під кутом 34°.
Для моделей 2–4 були зроблені зміни у м’язах, які відповідають ефектам при виконанні хірургічного заднього доступу до поперекового відділу хребта для проведення заднього інструментального спондилодезу LIV-SI. Денервацію м’язів моделювали шляхом вилучення відповідного волокна м’яза з розрахунку.
Динамічна симуляція згинання в поперековому відділі хребта проведена в діапазоні від 0 до 45°. Рухи в кульшових суглобах у цьому дослідженні не враховувались.
Досліджувались сили навантаження нижче від зони спондилодезу, тобто на рівні крижово-клубового зчленування.
Навантаження на зону інтересу вимірювали як величину проєкції вектора сили залежно від кута нахилу тулуба у відсотках до маси тіла.

Результати моделювання

Розглянемо зміни сили навантаження суглобової поверхні клубової кістки у крижово-клубовому зчленуванні при згинанні тулуба до 45° у поперековому відділі хребта в моделі 1 (норма) (рис. 3).
У першому періоді руху на осі Х відмічене поступове збільшення значення сили від 0 до 10 % маси тіла при куті згинання 45° (різниця за цей період становить 10,27 %). За віссю Y спостерігається збільшення сили від 0° (вертикальна поза) до згинання 13° у межах від 44 до 45 % маси тіла. При подальшому згинанні відмічається зменшення сили навантаження до 37 % при куті згинання 45°. При розгинанні зміна проєкції дзеркальна кривій згинання. Усі зміни навантаження на поверхню клубової кістки відбуваються в передній частині кістки. 
Для моделі 2 (рис. 4) у першому періоді руху на осі Х відмічене поступове збільшення значення сили від –12 % маси тіла з досягненням максимального 0 % маси тіла в кінці періоду за кута згинання 45°. 
У вертикальному напрямку (ось Y) зазначений параметр з початком згинання поступово знижується від 62 до 45 % при куті 45° згинання (різниця за цей період 17 %). У другий період руху (повернення до вертикального положення від кута згинання 45°) відбувались зворотні зміни у дзеркальному вигляді.
У сагітальному напрямку виключення з моделі деяких волокон м’язів (модель 2) призводить до зміщення навантаження на задній відділ поверхні клубової кістки, тобто динаміка навантаження розвивається від –12,08 % при вертикальному положенні до 0 % при згинанні 45°. Зміни навантаження в моделях розвиваються паралельно.
У краніальному напрямку для моделі 2 відмічається різка зміна навантаження на поверхню клубової кістки в процесі згинання. Максимальна різниця між кривими відмічається при вертикальному положенні тулуба — 18 %. При згинанні різниця сили навантаження зменшується до 8 % маси тіла.
При фіксації зони спондилодезу в гіполордотичному положенні (модель 3) при згинанні у поперековому відділі хребта (рис. 5) у сагітальному напрямку спостерігається згладжена зміна навантаження від 3 % маси тіла при вертикальному положенні до 10 % при куті 45° (різниця 7 %). У вертикальному напрямку динаміка навантаження більш виражена і змінюється від 60 до 41 % (різниця 19 %). 
Порівняно з моделлю 2 у сагітальному напрямку в моделі 3 спостерігаємо більш згладжену динаміку, але більшу за значенням силу навантаження, яка зміщена на передній відділ клубової кістки, на відміну від моделі 2, у якій навантаження при нахилі тулуба повністю концентруються в задньому відділі клубової кістки. Максимум навантаження в обох моделях припадає на кут згинання тулуба 45° з різницею у 10 %. При вертикальному положенні різниця сили навантаження становить 15 %. 
У вертикальному напрямку (ось Y) модель 3 показує більш різку порівняно з моделлю 2 зміну сили навантаження з максимумом різниці у 5 % при куті згинання 45°. Різниця при вертикальному положенні тулуба становить 2 %. Загальна сила навантаження на поверхню клубової кістки в моделі 3 менша.
При фіксації зони LIV-SI в гіперлордотичному положенні (модель 4) (рис. 6) у сагітальному напрямку спостерігаємо розвиток сили навантаження на поверхню клубової кістки від –19 % при вертикальному положенні до –5 % при куті 45°. Весь процес навантаження зміщений на задній відділ клубової кістки. 
У вертикальному напрямку сила навантаження змінюється від 61 % при вертикальному положенні до 46 % при нахилі. 
Порівняно з моделлю 2 у сагітальному напрямку спостерігаємо зменшення навантаження на поверхню клубової кістки, але його зміщення на задній відділ. Різниця у силі навантаження при вертикальному стоянні становить 7 %, при нахилі — 5 %.
У вертикальному напрямку зміна навантаження відповідає моделі 2 з різницею зменшення на 1 %.

Обговорення результатів

М’язова сила і функція були однаковими для всіх видів створеного інструментального спондилодезу, також ми не враховували травматичність під час виконання доступу. Усі ці фактори та отримані результати нашого дослідження передбачають мінімальне ушкодження м’язів під час хірургічного втручання.
Для аналізу результатів моделювання отримані дані зведені у табл. 1.
У моделі 1 (норма) при вертикальному положенні проєкція сили навантаження припадає на центр ваги хребця. При нахилі сила навантаження у сагітальному напрямку діє виключно на передній відділ клубової кістки із незначним зміщенням на 10 % уперед. У вертикальному напрямку сила навантаження збільшується при нахилі на 37 %.
При нормостенічній та гіперлордотичній фіксації спостерігається зміщення проєкції сили навантаження на задній відділ клубової кістки при вертикальному положенні та його зміщення до центру при нахилі. Зміщення центру навантаження при вертикальному положенні при нормостенічній фіксації пов’язане із вилученням з розрахунку волокон деяких м’язів-розгиначів, це зменшує їх сумарну силу, що і призводить до порушення сагітального балансу зі збільшенням лордозу. 
Гіполордотична фіксація (модель 4) незначно зміщує проєкцію сили навантаження при вертикальному положенні тіла (на 3 %) та при нахилі наближається до нормальних значень моделі 1.
Щодо вертикальних навантажень, то для всіх моделей з порушенням цілісності м’язів (моделі 2, 3, 4) при вертикальному положенні навантаження значно збільшене — у середньому на 60 % порівняно з нормою, зі зменшенням на 40–45 % маси тіла при нахилі. 
Тенденція до зменшення вертикального навантаження на поверхню хребців може пояснити одне з поширених ускладнень спондилодезів із заднім доступом — нахил тіла пацієнта вперед через певний проміжок часу після операції, особливо при збереженні зниженої сили м’язів спини.

Висновки

У результаті дослідження кінематичної моделі поперекового відділу хребта з використанням бісегментарного спондилодезу LIV-SI було доказано, що сила навантаження на поверхню клубової кістки у крижово-клубовому зчленуванні залежить від виконаного кута інструментального спондилодезу. Найбільші зміни спостерігаються у зміщенні центра навантаження при вертикальному стоянні в сагітальному напрямку. При нормостенічній та гіперлордотичній фіксації в умовах зниження сили м’язів спини спостерігається зміщення навантаження на задній відділ клубової кістки. При гіполордотичній фіксації центр навантаження залишається близьким до центрального положення. На розподіл навантаження у вертикальному напрямку в першу чергу впливає зменшена сила м’язів спини, яка збільшує навантаження на 60 %.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 02.03.2023
Рецензовано/Revised 11.03.2023
Прийнято до друку/Accepted 20.03.2023

Список литературы

1. Nasser R., Yadla S., Maltenfort M.G. [et al.]. Complications in spine surgery. A review. J. Neurosurg Spine. 2010. Vol. 13. P. 144-157.
2. Izumi Y., Kumano K. Analysis of sagittal lumbar alignment before and after posterior instrumentation: risk factor for adjacent unfused segment. Eur. J. Orthop. Surg. Traum. 2001. № 1. P. 9-13.
3. Kobayashi T., Atsuta Y., Matsuno T. [et al.]. A longitudinal study of congruent sagittal spinal alignment in an adult cohort. Spine. 2004. № 29. P. 671-676.
4. Jackson R.P., Peterson M.D., MacManus A.C. [et al.]. Compensatory spinopelvic balance over the hip axis and better reliability in measuring lordosis to the pelvic radius on standing lateral radiographs of adult Vunteers and patients. Spine. 1998. № 23. P. 1750-1767.
5. Попсуйшапка К.О., Коверник О.В., Підгайська О.О., Карпінський М.Ю., Яресько О.В. Вивчення напружено-деформованого стану моделей заднього спонділодезу поперекового відділу хребта в разі негативних показників сагітального балансу хребта та таза. Травма. 2022. Т. 23. № 6. С. 11-27. DOI: 10.22141/1608-1706.6.23.2022.919.
6. Barrey C., Roussouly P., Perrin G. [et al.]. Sagittal ba–lance disorders in severe degenerative spine. Can we identify the compensatory mechanisms? Eur. Spine J. 2011. Vol. 20 (Suppl. 5). S. 626-633.
7. Delp S.L., Anderson F.C., Arnold A.S. [et al.]. OpenSim: open-source software to create and analyze dynamic simula- tions of movement. IEEE Trans Biomed Eng. 2007. Vol. 54. P. 1940-1950.
8. Raabe M.E., Chaudhari A.M.W. An investigation of jogging biomechanics using thefull-body lumbar spine model: Mo–del development and validation. J. Biomecha-nics. 2016. Т. 46. № 7. Р. 1238-1243. doi: 10.1016/j.jbiomech.2016.02.046.

Вернуться к номеру