Мобильная версия

Журнал «Травма» Том 24, №2, 2023

Фармакологічна корекція патогенезу і симптомів остеоартрозу колінного суглоба

Авторы: Штробля В.В. (1), Філіп С.С. (1), Дроговоз С.М. (2)
(1) — Ужгородський національний університет, м. Ужгород, Україна
(2) — Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Справочник специалиста

Актуальність. Остеоартроз колінного суглоба (ОАКС) викликає в пацієнтів сильний біль та іноді спричиняє інвалідність, що знижує якість життя і працездатність. Сьогодні спостерігається поширення ОАКС, тому є актуальною розробка методів його лікування і використання засобів, що уповільнюють або зупиняють прогресування ОАКС. Оскільки ОАКС є повільно прогресуючим захворюванням, ведеться пошук ефективних препаратів з мінімальною токсичністю і тривалим ефектом, які запобігають руйнуванню суглобового хряща і поліпшують умови працездатності хворого. Отже, основними цілями лікування ОАКС є зменшення симптомів та уповільнення прогресування захворювання, що може знизити негативний вплив ОАКС на функціональні можливості пацієнта, а також поліпшити якість його життя. ОАКС характеризується прогресуючим руйнуванням суглобового хряща, особливо при його опорному навантаженні. У суглобі агрекан хряща є основним структурним компонентом, що надає хрящу гідрофільність і дозволяє протистояти компресійним навантаженням. Агрекан є комплексом протеогліканів з гіалуроновою кислотою і відрізняється високим вмістом ланцюгів хондроїтинсульфату, тоді як протеоглікан складається з білка і ланцюгів глікозаміногліканів (попередником останнього є глюкозамін). Тому вважається, що лікування ОАКС препаратами глюкозамінсульфату (ГС) і хондроїтинсульфату (ХС) може стимулювати синтез протеоглікану і тим самим уповільнювати процес дегенерації суглобів і сприяти відновленню їх при ОАКС. Ці метаболіти хряща виробляються в організмі людини і є компонентами суглобів, важливими для їх функціонування. Мета: провести аналіз даних літератури щодо ефективності хондропротекторів порівняно з іншими фармакологічними групами для усунення болю і запалення при лікуванні ОАКС. Матеріали та методи. Пошук наукової інформації проведений в електронних базах PubMed, Google Scholar. Результати. Проведений пошук даних літератури про хондропротектори і проаналізовано ефективність хондропротекторів для усунення болю і запалення при лікуванні ОАКС порівняно з іншими фармакологічними групами. Висновки. Хондропротектори мають особливі переваги при симптоматичному лікуванні ОАКС: хондроїтинсульфат є природним глікозаміногліканом (міститься в хрящах і позаклітинному матриксі) і тому має переваги при симптоматичному лікуванні ОАКС завдяки своїй протизапальній активності. Крім того, при ОАКС ХС забезпечує стійкість до стиснення, підтримуючи структурну цілісність хряща, гомеостаз, уповільнюючи його руйнування і зменшуючи біль у запалених м’язах. Найчастіше він використовується для лікування ОАКС в поєднанні з глюкозамінсульфатом, тому що останній відіграє ключову роль у регуляції процесів клітинного розвитку та адгезії, проліферації та диференціювання хряща. Дані препарати (ГС, ХС) використовуються як симптоматичні повільнодіючі препарати при ОАКС. У літературі не повідомлялося про будь-які серйозні побічні ефекти або передозування, що свідчить про їх безпеку в довгостроковій перспективі лікування ОАКС.

Background. Osteoarthritis of the knee (OAK) causes severe pain and sometimes disability, which reduces the quality of life and work capacity of patients. Today, the prevalence of OAK is increases; therefore, the development of methods for its treatment and the use of means that slow down or stop the progression of OAK are relevant. Since OAK is a slowly progressive disease, the search for effective drugs with minimal toxicity and a long-lasting effect, which prevent the destruction of articular cartilage and improve the working conditions of the patient, is ongoing. Thus, the main goals of OAK treatment are to reduce symptoms and slow the progression of the disease, which can reduce the negative impact of OAK on the patient’s functional capacity, as well as improve quality of life. OAK is characterized by the progressive destruction of the articular cartilage, especially when it bears a load. In the joint, cartilage aggrecan is the main structural component that provides hydrophilicity and allows to withstand compression loads. Aggrecan is a complex of proteoglycans with hyaluronic acid and is characterized by a high content of chondroitin sulfate chains, while proteoglycan consists of protein and glycosaminoglycan chains (the precursor of the latter is glucosamine). Therefore, it is believed that the treatment of OAK with glucosamine sulfate and chondroitin sulfate can stimulate the synthesis of proteoglycan and thereby slow down the process of joint degeneration and promote their recovery in OAK. These cartilage metabolites are produced in the human body and are important components of joints for their functioning. Purpose: to conduct an analysis of literature data on the effectiveness of chondroprotective agents in comparison with other pharmacological groups for the elimination of pain and inflammation during the treatment of OAK. Materials and methods. The search for scientific information was carried out in PubMed, Google Scholar electronic databases. Results. A search for literature on chondroprotective agents was conducted and the effectiveness of chondroprotective agents to eliminate pain and inflammation in the treatment of OAK was analyzed in comparison with other pharmacological groups. Conclusions. Chondroprotective agents have particular advantages in the symptomatic treatment of OAK: chondroitin sulfate is a natural glycosaminoglycan (found in cartilage and extracellular matrix) and therefore has advantages in the symptomatic treatment of OAK due to its anti-inflammatory activity. Besides, in OAK, chondroitin sulfate provides resistance to compression, maintaining the structural integrity of cartilage, and homeostasis, slowing down its destruction and reducing pain in inflamed muscles. It is most often used in combination with glucosamine sulfate for the treatment of OAK, as the latter plays a key role in the regulation of the processes of cell development and adhesion, proliferation and differentiation of cartilage. These agents (glucosamine sulfate, chondroitin sulfate) are used as symptomatically slow-acting drugs in OAK. No serious side effects or overdoses have been reported in the literature, suggesting their safety in the long-term treatment of OAK.

Ключевые слова

остеоартроз колінного суглоба; глюкозамінсульфат; хондроїтинсульфат

osteoarthritis of the knee; glucosamine sulfate; chondroitin sulfate

doi: http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.24.2023.946

Вступ

Остеоартроз (ОА) — дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів, зумовлене ураженням хрящової тканини суглобових поверхонь, а остеоартроз колінного суглоба (ОАКС) — один з найпоширеніших варіантів цього захворювання, що уражає мільйони людей у всьому світі і є найчастішою причиною інвалідності. ОАКС є основною причиною функціональної непрацездатності людей із захворюваннями опорно-рухового апарату [3]. Фактично очікується, що до 2030 р. поширеність ОАКС суттєво зросте, досягнувши 25–30 % у різних країнах [17]. Поширеність ОАКС обумовлена багатьма факторами, насамперед віком, ожирінням, а також інтенсивною фізичною активністю, яка посилює навантаження на колінний суглоб [10]. Щорічно понад 400 000 пацієнтів з ОА потребують операції на суглобах для радикального лікування термінальної стадії захворювання. Дані хворі також зазнають великого фінансового навантаження через медичні витрати, пов’язані з лікуванням ОАКС [19].

Важливим проявом патогенезу ОАКС є дегенерація і руйнування хряща, субхондральний склероз кістки, зміни вмісту суглобової рідини, запальний процес, які супроводжуються утрудненням рухів і деформацією колінного суглоба. Більше того, ОАКС часто призводить до хронічного болю, викликаного запаленням [41]. Дане захворювання починається в колінному суглобі, зокрема у суглобовому хрящі коліна. Через особливу будову суглобовий хрящ має погану здатність до самовідновлення, а це означає, що пошкодження його практично необоротне [39]. У даний час не існує радикальних терапевтичних засобів, які повністю можуть зупинити прогресування ОАКС, що веде до прогресування захворювання в мільйонів пацієнтів з ОАКС [21].

Більшість існуючих методів лікування ОАКС у першу чергу націлені на усунення симптомів, а не на патогенез даного захворювання. Оскільки ОАКС є повільно прогресуючим захворюванням, ведеться пошук ефективних препаратів з тривалим ефектом, що запобігають руйнуванню суглобового хряща і мають мінімальну токсичність. Основними цілями лікування ОАКС є зменшення його симптомів та уповільнення прогресування захворювання, що може знизити негативний вплив ОАКС на функціональні можливості пацієнта, а також поліпшити якість його життя [6]. Поліпшення якості житті пацієнтів з ОАКС залишається актуальною проблемою сучасної медицини, але одночасно тривають дискусії про те, яке медикаментозне лікування є найкращим для ОАКС.

Матеріали та методи: пошук наукової інформації про хондропротектори проведений в електронних базах PubMed, Google Scholar.

Результати та їх обговорення

Сучасні медичні дослідження свідчать, що дані про механізми пошкодження і руйнування суглобового хряща є ключем до патогенезу ОАКС, а останній — до його терапії [27]. Апоптоз хондроцитів при ОАКС може бути мішенню для фармакологічної корекції дегенерації хряща, тому що зниження або втрата життєздатності хондроцитів є важливою ознакою ОАКС: спостерігаються порушення синтетичної активності хондроцитів за рахунок зниження гідрофільності хрящів; відбувається повільна їх дегенерація; зменшення кількості хондроцитів, що призводить до втрати хрящовим матриксом нормальних біомеханічних властивостей [20]. У свою чергу, збільшення вмісту лізосомальних ферментів, що вивільняються внаслідок загибелі хондроцитів, є подальшою причиною руйнування структури хряща. Крім того, протеоглікани, що вивільнилися, а також продукти розпаду колагену і хондроцитів є сильними антигенами, тому цей запальний процес має автоімунну природу і розвивається в замкнутому патологічному колі ОАКС. У свою чергу, порушення судинної мережі, що живить субхондральну кістку, призводить до гіпоксії та її ішемії. Отже, унаслідок руйнування хряща значному руйнуванню підлягає субхондральна кісткова тканина, у якій виникають трабекулярні мікротріщини й мікропереломи, відбувається склерозування, утворення остеофітів [27].

При ОАКС матриксні металопротеїнази (ММП) та агреканази, що продукуються запаленими синовіальними клітинами, спричиняють поступову деградацію молекул колагену і протеогліканів. Літичні ферменти, що вивільняються внаслідок цієї деградації, також посилюють синовіальне запалення і викликають апоптоз хондроцитів [28].

Біохімічні запальні чинники ОА негативно впливають на фізіологічні функції хондроцитів. Так, накопичення запальних факторів, таких як інтерлейкін-1β (IL-1β), фактор некрозу пухлини альфа (TNF-α), NO, простагландин Е2 (PGE2) і циклооксигеназа-2 (ЦОГ-2), може індукувати вироблення більшої кількості NO хондроцитами, що пошкоджує мітохондріальний дихальний ланцюг і призводить до апоптозу та деградації позаклітинного матриксу хондроцитів. Отже, запалення в колінному суглобі сприяє прогресуванню деградації хряща, тоді як зменшення вироблення цих запальних компонентів сприяє нормальному росту хондроцитів [22]. Отже, вказані запальні чинники сприяють ОАКС, впливаючи на нормальні фізіологічні функції хондроцитів.

Крім того, втрата агреканів з позаклітинного матриксу (основного структурного елемента хряща) призводить до зміни біомеханічних властивостей хрящової тканини, що підвищує механічне зношування і може призвести до прискореного пошкодження суглобового хряща і, зрештою, до ОАКС. Цей механізм ОАКС може бути запущений при травматичних ураженнях і запальній деградації хряща [37]. Отже, ОАКС характеризується прогресуючим руйнуванням агрекану суглобового хряща, особливо при опорному навантаженні [14]. Тому основними цілями лікування ОАКС у сучасній медицині є поліпшення або збереження функції суглобів, запобігання прогресуванню ОА і зменшення больового синдрому [36]. Це лікування включає в основному патогенетичну й симптоматичну терапію: використання аналгетиків (зокрема, ацетамінофену або, при сильному болі, опіоїдних препаратів, таких як трамадол), пероральних нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), таких як целекоксиб і диклофенак, місцевих кремів з капсаїцином [42]. За рекомендацією ВООЗ парацетамол і НПЗЗ віднесені до першого класу аналгетиків при легкому болі при ОАКС, тоді як трамадол слід призначати на другому етапі при помірному болі [30]. Що стосується НПЗЗ, мережевий метааналіз показав, що місцева дія диклофенаку ефективна й у цілому добре переноситься, тому його слід розглядати як фармакологічне лікування першої лінії при ОАКС [11, 38]. Ще одним варіантом лікування ОАКС є внутрішньосуглобові ін’єкції глюкокортикостероїдів або гіалуронової кислоти. Однак через часті побічні ефекти вказаних препаратів немає 100% імовірності клінічного успіху, що обмежує використання цих терапевтичних методів лікування [12]. Тому також існують варіанти хірургічного лікування, такі як операції із заміною суглоба.

Простагландини стимулюють больові рецептори і сприяють формуванню лихоманки й набряклості при ОАКС, а циклооксигенази (ЦОГ-1 і ЦОГ-2) беруть участь у їх синтезі [15]. ЦОГ-1 безперервно експресується в більшості тканин, тоді як ЦОГ-2 є ферментом, що індукується запаленням або канцерогенезом [9]. НПЗЗ пригнічують активність обох ізоформ ЦОГ, а інгібування продукції простагландинів ЦОГ-1 є причиною більшості побічних ефектів НПЗЗ [12]. Неселективні НПЗЗ інгібують як ЦОГ-1, так і ЦОГ-2 (ібупрофен, кетопрофен, диклофенак), а селективні (коксиби) — переважно інгібітори ЦОГ-2. Тоді як використання коксибів (целекоксиб і вальдекоксиб) пов’язане зі зниженим ризиком гастродуоденальних уражень [18]. Сучасні клінічні рекомендації щодо лікування ОАКС пропонують використовувати НПЗЗ для хворих із хронічним болем у коліні [29]. Однак міжнародні рекомендації застерігають, що НПЗЗ не слід рекомендувати для тривалого застосування через їх побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту й серцево-судинної системи [2]. НПЗЗ швидко діють, але є препаратами для симптоматичного лікування, отже, повністю не виліковують ОАКС і зазвичай потребують тривалого застосування [38]. Внутрішньосуглобові глюкокортикостероїди теж викликають швидке полегшення симптомів і поліпшують функцію суглобів. Однак вони не позбавлені токсичності, через яку тривале їх застосування може мати негативні клінічні наслідки [15].

Отже, лікувальний спектр ОАКС є широким — від терапевтичних заходів і фізіотерапії до хірургії та реабілітації. Можливості лікування ОАКС у літніх пацієнтів теж добре вивчені, а також є варіанти реконструкції суглобів шляхом ендопротезування. Останні можна вважати процедурою порятунку, але вони потребують зміни повсякденного життя пацієнта після операції. Однак, з огляду на все вищенаведене, сьогодні зростає потреба в лікуванні ОАКС за допомогою менш інвазивних втручань. Тому сьогодні ідеальне лікування ОАКС повинно бути таким, яке не тільки зменшувало б симптоми й патогенез ОАКС, але й змінило б деструктивну дію на суглобові тканини і хрящ. Ліки, що захищають суглобовий хрящ при ОАКС, отримали назву «хондропротектори». Їх дія спрямована на захист хряща разом із субхондральною кісткою і синовіальною оболонкою, які є основними структурами суглобів [37]. Тому такі хондропротектори, як глюкозамінсульфат (ГС) і хондроїтинсульфат (ХС), останнім часом набули значного поширення як варіанти лікування ОАКС: вони потенційно діють як хондропротектори і позитивно впливають не лише симптоматично, але і на патогенез ОАКС [4].

Наявні на цей час дані свідчать про те, що ХС належить до категорії препаратів, що модифікують симптоми ОАКС, тому що він справляє позитивний вплив на полегшення болю і поліпшення функції суглобів, а ГС належить до категорії структурно-модифікуючих ліків. Тобто вони зменшують прогресування ОАКС, наприклад звуження суглобової щілини (що оцінюється за допомогою рентгенографії ураженого суглоба). Крім того, однією з основних переваг цих препаратів порівняно з традиційною терапією НПЗЗ є їхній профіль безпеки [32].

Європейська асоціація остеопорозу та остеоартриту (ESCEO) рекомендує ГС і ХС як препарати першої лінії для лікування ОАКС [4]. Ці ліки разом називають ліками повільної дії для лікування остеоартриту (SADOA) — термін, уведений Міжнародним товариством дослідження остеоартриту (OARSI). Їхній ефект, як передбачає терапевтичний принцип SADOA, проявляється поступово. Ці препарати, у свою чергу, поділяються на симптоматичні препарати повільної дії для лікування остеоартриту (SYSADOA) і модифікуючі препарати для лікування остеоартриту (DMOAD). Хондропротектори — препарати повільної дії для лікування ОАКС — визначаються як засоби, що позитивно модифікують симптоми, тобто симптоматичні препарати повільної дії. Це препарати, які можна вводити системно (наприклад, ХС, ГС), а також речовини, які можна вводити внутрішньосуглобово (гіалуронова кислота) [30, 33]. Європейські лікарі рекомендують пероральні добавки ХС для зменшення болю в суглобах і поліпшення симптомів, які запобігають подальшій деградації хряща та сприяють подоланню дієтичного дефіциту сірковмісних амінокислот, що є важливими будівельними структурами для молекул позаклітинного матриксу хряща [39].

Механізми дії цих препаратів варіюють від інгібування запалення та блокади ноцицепторів до потенційної зміни в’язко-пружних властивостей хрящової тканини [33]. Основними механізмами дії даних хондропротекторів є: збільшення синтезу макромолекул хондроцитами (глікозаміноглікану, протеоглікану, колагену, протеїну, РНК, ДНК), збільшення синтезу гіалуронової кислоти синовіоцитами, інгібування ферментів, що руйнують макромолекули хряща, і, як наслідок цих механізмів, дані препарати сприяють зменшенню болю в суглобі. Отже, з огляду на механізми дії хондропротекторів, фармакотерапія при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях суглобів спрямована на стимуляцію хондроцитів, зниження активності лізосомальних ферментів, збільшення резистентності хондроцитів до впливу прозапальних цитокінів, збільшення резистентності матриксу хряща до впливу НПЗЗ, активацію анаболічних процесів у матриксі хряща і створення передумов для формування здорового хряща [31]. Таким чином, ХС, ГС і гіалуронова кислота є фізіологічними попередниками хрящового матриксу, тому що утворюються в організмі людини і є субстратами для синтезу протеогліканів, які необхідні для цілісності хряща [5]. Глюкозамін хряща є водорозчинним аміномоносахаридом і одним з найпоширеніших моносахаридів в організмі людини. Він присутній у великих кількостях у суглобовому хрящі, є нормальним компонентом глікозаміногліканів у матриксі хряща, а також у синовіальній рідині, крім того, входить до складу кератансульфату. Глюкозамін — специфічний моносахарид суглобового хряща, він відіграє важливу роль у синтезі протеоглікану й поповненні втрачених компонентів хрящового матриксу. Отже, глюкозамін — найбільш поширений компонент хряща, є важливим будівельним матеріалом для людського організму і специфічний для суглобового хряща.

Таким чином, препарат ГС може підтримувати нормальну структуру хрящового матриксу й відновлювати метаболічну функцію хондроцитів [42]. Однак те, як екзогенний ГС (препарат) може працювати при ОАКС, ще повністю не визначено. Вважається, що ГС може відігравати важливу роль у регуляції анаболічних процесів хряща, а також у синтезі синовіальної рідини. Крім того, він може інгібувати дегенеративні й катаболічні процеси при ОАКС завдяки своїм протизапальним і антиоксидантним властивостям [25]. Встановлено, що препарат ГС може впливати на опосередковані цитокінами шляхи, що регулюють запалення, деградацію хряща та імунні відповіді [8].

Відомо, що IL-1β, прозапальний цитокін, виділяється в синовіальну рідину й активує ЦОГ-2 і ММП, а ГС здатний знижувати активність ЦОГ-2, синтази оксиду азоту (iNOS), ММП і тим самим контролювати запальний каскад у суглобі [4]. ГС може стимулювати синтез хрящового протеоглікану, знижувати активність катаболічних ферментів і усувати негативний вплив інтерлейкіну-1 (IL-1) на метаболізм хряща (ГС знижує або регулює рівень IL-1 у синовіальній рідині й інгібує дію катаболічних ферментів у суглобі) [7]. Він проявляє протизапальну активність у суглобі: сприяє відновленню протеогліканового матриксу хряща; знижує вироблення PGE2 та інгібує активність ядерного фактора каппа B (NF-κB), що знижує прозапальний каскад у синовіальній рідині [23]. Нарешті, препарат ГС індукує вироблення гіалуронової кислоти у синовіальній мембрані [35]. Крім того, він збільшує в’язкість синовіальної рідини, а в кістках прискорює процес їх мінералізації та відновлення [13]. ГС є найбільш поширеною харчовою добавкою для лікування ОА, тому що має тривалий ефект, добру безпеку (помірні побічні ефекти), тож його можна використовувати для тривалого лікування ОАКС [42].

Європейське агентство медицини (EMA) рекомендувало ХС як фармакологічну активну речовину [5], тому що ХС є важливою складовою хрящової тканини, яка чинить опір при стисканні останньої. ХС є одним з найважливіших основних компонентів сполучної тканини, кісток, хрящів, сухожиль, зв’язок і забезпечує механічну функцію суглобів, зокрема стійкість до здавлювання [16]. Крім того, ХС знижує активність ферментів, які руйнують суглобовий хрящ, зменшує вираженість больового синдрому в суглобах. Він стимулює синтез гіалуронової кислоти, зміцнюючи сполучнотканинні структури (хряща, сухожиль, зв’язок, шкіри), має аналгетичну й протизапальну дії, сприяє активній регенерації хряща. Особливістю ХС серед протеогліканів є його здатність зберігати воду в товщі хряща і пригнічувати специфічні ферменти, що руйнують сполучну тканину, у тому числі лізосомальні ферменти, що вивільняються в результаті руйнування хондроцитів (еластаза, пептидаза, катепсини, інтерлейкін-1 тощо) [40].

Як і у випадку з препаратом ГС, було висловлено припущення, що екзогенний ХС діє при ОАКС за трьома основними механізмами: анаболічний ефект за рахунок стимуляції вироблення позаклітинного матриксу хряща, пригнічення медіаторів запалення та інгібування дегенерації хряща [24]. Дослідження показали, що ХС протидіє дії IL-1β (фактор, що викликає запалення суглобів і дегенерацію хрящів), тим самим відіграючи хондропротекторну роль [26]. Крім того, передбачається його вплив на субхондральну кістку за рахунок зниження резорбтивної активності в ній [34], а також ХС зменшує ядерну транслокацію NF-κB, що знижує утворення прозапальних цитокінів IL-1β і TNF-α і прозапальних ферментів, таких як ЦОГ-2 і NOS-2 [13]. Цей протизапальний засіб здатний стимулювати синтез протеогліканів і гіалуронової кислоти і одночасно інгібувати синтез протеолітичних ферментів і NF-κB, що сприяють пошкодженню хряща [1].

Сьогодні експерименти підтвердили, що на моделі артриту, викликаного ін’єкцією повного ад’юванту Фрейнда у хвостову вену щура, ХС може інгібувати синтез MMП та IL-1 у щурів з артритом і, отже, запобігати розвитку пошкодження хряща [22, 40]. Інші дії ХС теж сприяють його хондропротекторній активності: збільшення синтезу антизапальних простагландинів суглобового хряща, зниження процесу апоптозу хондроцитів і синтезу й активності MMП [22]. Одночасно відомо, що ХС може також інгібувати синтез MMП-3 та IL-1 у пацієнтів з ОАКС і має імунодепресивний вплив на фагоцити й активність комплементу завдяки антиоксидантній дії [22, 42]. Усе це уповільнює руйнування суглобів.

Висновки

Показано, що хондропротектори здатні знижувати рівень запальних цитокінів у крові й активувати продукцію протизапального цитокіну, а також підтверджено, що блокування ефектів IL-1β веде до інгібування запальних ферментів (синтази оксиду азоту та ЦОГ-2),

що є одним з механізмів дії глюкозамінсульфату і хондроїтинсульфату на хондроцити. Крім того, дані хондропротектори здатні стимулювати хондроцити до синтезу протеогліканів і цим забезпечувати відновлення хряща.

Хондропротектори мають особливі переваги при симптоматичному лікуванні ОАКС: ХС є природним глікозаміногліканом (міститься в хрящах і позаклітинному матриксі) і тому має переваги при симптоматичному лікуванні ОАКС завдяки протизапальній активності. Крім того, при ОАКС ХС забезпечує стійкість до стиснення, підтримуючи структурну цілісність хряща, гомеостаз, уповільнюючи його руйнування і зменшуючи біль у запалених м’язах. Найчастіше він використовується в поєднанні з ГС для лікування ОАКС, тому що останній відіграє ключову роль у регуляції процесів клітинного розвитку та адгезії, проліферації та диференціювання хряща. Дані препарати (ГС, ХС) використовуються як симптоматичні повільнодіючі препарати при ОАКС. У літературі не повідомлялося про будь-які серйозні побічні ефекти або передозування, що свідчить про їх безпеку в довгостроковій перспективі лікування ОАКС.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 07.03.2023

Рецензовано/Revised 16.03.2023

Прийнято до друку/Accepted 25.03.2023

Список литературы

1. Bishnoi M., Jain A., Hurkat P., Jain S.K. Chondroitin sulphate: a focus on osteoarthritis. Glycoconj J. 2016 Oct. 33(5). 693-705. doi: 10.1007/s10719-016-9665-3.

2. Bjordal J.M., Ljunggren A.E., Klovning A., Slørdal L. Non-steroidal anti-inflammatory drugs, including cyclo-oxygenase-2 inhibitors, in osteoarthritic knee pain: meta-analysis of randomised placebo controlled trials. BMJ. 2004 Dec 4. 329(7478). 1317. doi: 10.1136/bmj.38273.626655.63.

3. Brown T.D., Johnston R.C., Saltzman C.L., Marsh J.L., Buckwalter J.A. Posttraumatic osteoarthritis: a first estimate of incidence, prevalence, and burden of disease. J. Orthop. Trauma. 2006 Nov-Dec. 20(10). 739-44. doi: 10.1097/01.bot.0000246468.80635.ef.

4. Bruyère O., Altman R.D., Reginster J.Y. Efficacy and safety of glucosamine sulfate in the management of osteoarthritis: Evidence from real-life setting trials and surveys. Semin. Arthritis Rheum. 2016 Feb. 45 (4 Suppl.). S12-7. doi: 10.1016/j.semarthrit.2015.11.011.

5. Bruyère O., Cooper C., Al-Daghri N.M., Dennison E.M., Rizzoli R., Reginster J.Y. Inappropriate claims from non-equi-valent medications in osteoarthritis: a position paper endorsed by the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases (ESCEO). Aging Clin. Exp. Res. 2018 Feb. 30(2). 111-117. doi: 10.1007/s40520-017-0861-1.

6. Bruyère O., Honvo G., Veronese N., Arden N.K., Branco J., Curtis E.M. et al. An updated algorithm recommendation for the management of knee osteoarthritis from the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases (ESCEO). Semin. Arthritis Rheum. 2019 Dec. 49(3). 337-350. doi: 10.1016/j.semarthrit.2019.04.008.

7. Calamia V., Ruiz-Romero C., Rocha B., Fernández-Puente P., Mateos J., Montell E., Vergés J., Blanco F.J. Pharmacoproteomic study of the effects of chondroitin and glucosamine sulfate on human articular chondrocytes. Arthritis Res. Ther. 2010. 12(4). R138. doi: 10.1186/ar3077.

8. Chan P.S., Caron J.P., Orth M.W. Short-term gene expression changes in cartilage explants stimulated with interleukin beta plus glucosamine and chondroitin sulfate. J. Rheumatol. 2006 Jul. 33(7). 1329-40. PMID: 16821268.

9. Chandrasekharan N.V., Simmons D.L. The cyclooxygenases. Genome Biol. 2004. 5(9). 241. doi: 10.1186/gb-2004-5-9-241.

10. Cui A., Li H., Wang D., Zhong J., Chen Y., Lu H. Glo–bal, regional prevalence, incidence and risk factors of knee osteoarthritis in population-based studies. EClinicalMedicine. 2020 Nov 26. 29-30. 100587. doi: 10.1016/j.eclinm.2020.100587.

11. da Costa B.R., Pereira T.V., Saadat P., Rudnicki M., Iskander S.M., Bodmer N.S. et al. Effectiveness and safety of non-steroidal anti-inflammatory drugs and opioid treatment for knee and hip osteoarthritis: network meta-analysis. BMJ. 2021 Oct 12. 375. n2321. doi: 10.1136/bmj.n2321.

12. Ponti A.D.E. Current approach to the conservative ma–nagement of arthrosis: results of the “Osteo-Experience” pro–ject. Minerva Med. 2022 Aug. 113(4). 675-682. doi: 10.23736/S0026-4806.21.07870-8.

13. du Souich P., García A.G., Vergés J., Montell E. Immunomodulatory and anti-inflammatory effects of chondroitin sulphate. J. Cell. Mol. Med. 2009 Aug. 13(8A). 1451-63. doi: 10.1111/j.1582-4934.2009.00826.x.

14. Fang T., Zhou X., Jin M., Nie J., Li X. Molecular mechanisms of mechanical load-induced osteoarthritis. Int. Orthop. 2021 May. 45(5). 1125-1136. doi: 10.1007/s00264-021-04938-1.

15. Gunaydin C., Bilge S.S. Effects of Nonsteroidal Anti-Inflammatory Drugs at the Molecular Level. Eurasian J. Med. 2018 Jun. 50(2). 116-121. doi: 10.5152/eurasianjmed.2018.0010.

16. Hached F., Vinatier C., Le Visage C., Gondé H., Guicheux J., Grimandi G., Billon-Chabaud A. Biomaterial-assisted cell therapy in osteoarthritis: From mesenchymal stem cells to cell encapsulation. Best Pract. Res Clin. Rheumatol. 2017 Oct. 031(5). 730-745. doi: 10.1016/j.berh.2018.05.002.

17. Hitzl W., Stamm T., Kloppenburg M., Ritter M., Gaisberger M., van der Zee-Neuen A. Projected number of osteoarthritis patients in Austria for the next decades - quantifying the necessity of treatment and prevention strategies in Europe. BMC Musculoskelet. Disord. 2022 Feb 9. 23(1). 133. doi: 10.1186/s12891-022-05091-5.

18. Huang H., Luo M., Liang H., Pan J., Yang W., Zeng L. et al. Meta-analysis Comparing Celecoxib with Diclofenac Sodium in Patients with Knee Osteoarthritis. Pain Med. 2021 Feb 23. 22(2). 352-362. doi: 10.1093/pm/pnaa230.

19. Hunter D.J., Schofield D., Callander E. The individual and socioeconomic impact of osteoarthritis. Nat. Rev. Rheumatol. 2014 Jul. 10(7). 437-41. doi: 10.1038/nrrheum.2014.44.

20. Hwang H.S., Kim H.A. Chondrocyte Apoptosis in the Pathogenesis of Osteoarthritis. Int. J. Mol. Sci. 2015 Oct 30. 16(11). 26035-54. doi: 10.3390/ijms161125943.

21. Jette D.U., Hunter S.J., Burkett L., Langham B., Logerstedt D.S., Piuzzi N.S. et al.; American Physical Therapy Association. Physical Therapist Management of Total Knee Arthroplasty. Phys. Ther. 2020 Aug 31. 100(9). 1603-1631. doi: 10.1093/ptj/pzaa099

22. Jomphe C., Gabriac M., Hale T.M., Héroux L., Trudeau L.E., Deblois D. et al. Chondroitin sulfate inhibits the nuclear translocation of nuclear factor-kappaB in interleukin-1beta-stimulated chondrocytes. Basic Clin. Pharmacol. Toxicol. 2008 Jan. 102(1). 59-65. doi: 10.1111/j.1742-7843.2007.00158.x.

23. Kapoor M., Mineau F., Fahmi H., Pelletier J.P., Martel-Pelletier J. Glucosamine sulfate reduces prostaglandin E(2) production in osteoarthritic chondrocytes through inhibition of microsomal PGE synthase-1. J. Rheumatol. 2012 Mar. 39(3). 635-44. doi: 10.3899/jrheum.110621.

24. Kubo M., Ando K., Mimura T., Matsusue Y., Mori K. Chondroitin sulfate for the treatment of hip and knee osteoarthritis: current status and future trends. Life Sci. 2009 Sep 23. 85(13-14). 477-83. doi: 10.1016/j.lfs.2009.08.005.

25. Kucharz E.J., Kovalenko V., Szántó S., Bruyère O., Cooper C., Reginster J.Y. A review of glucosamine for knee osteoarthritis: why patented crystalline glucosamine sulfate should be differentiated from other glucosamines to maximize clinical outcomes. Curr. Med. Res. Opin. 2016 Jun. 32(6). 997-1004. doi: 10.1185/03007995.2016.1154521.

26. Legendre F., Baugé C., Roche R., Saurel A.S., Pujol J.P. Chondroitin sulfate modulation of matrix and inflammatory gene expression in IL-1 beta-stimulated chondrocytes — study in hypoxic alginate bead cultures. Osteoarthritis Cartilage. 2008 Jan. 16(1). 105-14. doi: 10.1016/j.joca.2007.05.020.

27. Lubis A.M.T., Siagian C., Wonggokusuma E., Marsetyo A.F., Setyohadi B. Comparison of Glucosamine-Chondroitin Sulfate with and without Methylsulfonylmethane in Grade I–II Knee Osteoarthritis: A Double Blind Randomized Controlled Trial. Acta Med. Indones. 2017 Apr. 49(2). 105-111.

28. Maruotti N., Corrado A., Cantatore F.P. Osteoblast role in osteoarthritis pathogenesis. J. Cell. Physiol. 2017 Nov. 232(11). 2957-2963. doi: 10.1002/jcp.25969.

29. McAlindon T.E., Bannuru R.R., Sullivan M.C., Arden N.K., Berenbaum F., Bierma-Zeinstra S.M. et al. OARSI guidelines for the non-surgical management of knee osteoarthritis. Osteoarthritis Cartilage. 2014 Mar. 22(3). 363-88. doi: 10.1016/j.joca.2014.01.003.

30. Permuy M., Guede D., López-Peña M., Muñoz F., Caeiro J.R., González-Cantalapiedra A. Comparison of various SYSADOA for the osteoarthritis treatment: an experimental study in rabbits. BMC Musculoskelet. Disord. 2015 May 20. 16. 120. doi: 10.1186/s12891-015-0572-8.

31. Sasarman F., Maftei C., Campeau P.M., Brunel-Guitton C., Mitchell G.A., Allard P. Biosynthesis of glycosaminoglycans: associated disorders and biochemical tests. J. Inherit. Metab. Dis. 2016 Mar. 39(2). 173-88. doi: 10.1007/s10545-015-9903-z.

32. Singh J.A., Noorbaloochi S., MacDonald R., Maxwell L.J. Chondroitin for osteoarthritis. Cochrane Database Syst. Rev. 2015 Jan 28. 1(1). CD005614. doi: 10.1002/14651858.CD005614.pub2. PMID: 25629804.

33. Towheed T.E., Maxwell L., Anastassiades T.P., Shea B., Houpt J., Robinson V., Hochberg M.C., Wells G. Glucosamine therapy for treating osteoarthritis. Cochrane Database Syst. Rev. 2005 Apr 18. 2005(2). CD002946. doi: 10.1002/14651858.CD002946.pub2.

34. Tsubaki M., Kato C., Manno M., Ogaki M., Satou T., Itoh T. et al. Macrophage inflammatory protein-1alpha (MIP-1alpha) enhances a receptor activator of nuclear factor kappaB ligand (RANKL) expression in mouse bone marrow stromal cells and osteoblasts through MAPK and PI3K/Akt pathways. Mol. Cell. Biochem. 2007 Oct. 304(1–2). 53-60. doi: 10.1007/s11010-007-9485-7.

35. Uitterlinden E.J., Jahr H., Koevoet J.L., Jenniskens Y.M., Bierma-Zeinstra S.M., Degroot J. et al. Glucosamine decreases expression of anabolic and catabolic genes in human osteoarthritic cartilage explants. Osteoarthritis Cartilage. 2006 Mar. 14(3). 250-7. doi: 10.1016/j.joca.2005.10.001.

36. Vargas Negrín F., Medina Abellán M.D., Hermosa Hernán J.C., de Felipe Medina R. Tratamiento del paciente con artrosis [Treatment of patients with osteoarthritis]. Aten. Primaria. 2014 Jan. 46 (Suppl. 1). 39-61. [Spanish]. doi: 10.1016/S0212-6567(14)70043-5.

37. Vasiliadis H.S., Tsikopoulos K. Glucosamine and chondroitin for the treatment of osteoarthritis. World J. Orthop. 2017 Jan 18. 8(1). 1-11. doi: 10.5312/wjo.v8.i1.1.

38. Veronese N., Cooper C., Bruyère O., Al-Daghri N.M., Branco J., Cavalier E. et al. Multimodal Multidisciplinary Management of Patients with Moderate to Severe Pain in Knee Osteoarthritis: A Need to Meet Patient Expectations. Drugs. 2022 Sep. 82(13). 1347-1355. doi: 10.1007/s40265-022-01773-5.

39. Vincent T.L. Mechanoflammation in osteoarthritis pathogenesis. Semin. Arthritis Rheum. 2019 Dec. 49(3S). S36-S38. doi: 10.1016/j.semarthrit.2019.09.018.

40. Wang Z., Wang R., Yao H., Yang J., Chen Y., Zhu Y., Lu C. Clinical Efficacy and Safety of Chondroitin Combined with Glucosamine in the Treatment of Knee Osteoarthritis: A Systematic Review and Meta-Analysis. Comput. Math. Methods Med. 2022 Jul 25. 2022. 5285244. doi: 10.1155/2022/5285244.

41. Xia B., Chen D., Zhang J., Hu S., Jin H., Tong P. Osteoarthritis pathogenesis: a review of molecular mechanisms. Calcif. Tissue Int. 2014 Dec. 95(6). 495-505. doi: 10.1007/s00223-014-9917-9.

42. Zeng C., Wei J., Persson M.S.M., Sarmanova A., Doherty M., Xie D. et al. Relative efficacy and safety of topical non-steroidal anti-inflammatory drugs for osteoarthritis: a systematic review and network meta-analysis of randomised controlled trials and observational studies. Br. J. Sports Med. 2018 May. 52(10). 642-650. doi: 10.1136/bjsports-2017-098043.