Журнал «» Том 16, №3-4, 2023
Вернуться к номеру
Кардіометаболічні порушення при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2-го типу в умовах воєнного часу (огляд літератури)
Рубрики: Кардиология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Резюме
В огляді вітчизняних та закордонних джерел літератури з наукометричної бази PubMed розглядається питання щодо ролі фактора воєнного часу у виникненні низки кардіометаболічних порушень серед хворих групи дуже високого ризику, а саме хворих на артеріальну гіпертензію на тлі цукрового діабету 2-го типу. Авторами наводяться дані щодо нових маркерів кардіометаболічних порушень при поєднаному перебігу цих захворювань, приділяється увага модифікованим факторам ризику серцево-судинних захворювань та їх корекції. Окремо в історичному аспекті розглядається внесок стресу за часів війни, його крайнього прояву — посттравматичного стресового розладу серед військових та цивільних. Акцентується увага на провокуючій ролі фактора воєнного часу у дитинстві щодо формування низки кардіометаболічних зрушень у дорослому віці, розглядається внесок фактора збройного конфлікту в прогресування цих небезпечних захворювань. Наводяться дані щодо поширеності компонентів метаболічного синдрому серед цієї категорії пацієнтів, характеризуються особливості перебігу та еволюції вищенаведених факторів ризику, в тому числі і аліментарних, серед пацієнтів дуже високого ризику за умов воєнного часу, надається характеристика підходів до підвищення інформованості пацієнтів щодо керування своїми захворюваннями.
The review of Ukrainian and foreign literature sources from the scientometric database PubMed addresses the role of the wartime factor in the occurrence of a number of cardiometabolic disorders among patients of a very high risk group, namely, those with hypertension on the background of type 2 diabetes mellitus. The authors provide data on new markers of cardiometabolic disorders in the combined course of these diseases, pay attention to modifiable risk factors of cardiovascular diseases and their correction. The contribution of stress in wartime, its extreme manifestation — post-traumatic stress disorder among soldiers and civilians is considered separately in the historical aspect. Attention is focused on the provoking role of the wartime factor in childhood regarding the formation of a number of cardiometabolic changes in adulthood, the contribution of the armed conflict factor to the progression of these dangerous diseases is considered. Data on the prevalence of the metabolic syndrome components among this category of patients are presented, the features of the course and evolution of the above risk factors, including nutritional ones, among patients at a very high risk in wartime are considered, and the characteristics of approaches to increasing the awareness of patients regarding the management of their diseases are provided.
Ключевые слова
артеріальна гіпертензія; цукровий діабет 2-го типу; кардіометаболічні порушення; стрес; антропометричні показники; ліпідно-вуглеводний гомеостаз; воєнний час; огляд
hypertension; type 2 diabetes mellitus; cardiometabolic disorders; stress; anthropometric indicators; lipid-carbohydrate homeostasis; wartime; review
Артеріальна гіпертензія (АГ) — одне з найбільш поширених серцево-судинних захворювань (ССЗ) і водночас найвагоміший фактор ризику цілої низки серцево-судинних (СС), цереброваскулярних (ЦВ) та ниркових ускладнень. Суттєву інформацію щодо АГ, асоційованих з нею патологічних станів та факторів кардіометаболічного (КМет) ризику надало виконання Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні. АГ, її ускладнення і асоційовані з АГ захворювання, як-от цукровий діабет 2-го типу (ЦД 2-го типу), абдомінальне ожиріння (АО) та інші компоненти метаболічного синдрому (МС), вже досягли рівнів епідемії у розвинених країнах, роблять найсуттєвіший внесок в СС і загальну смертність населення [1–4].
Не менш соціально значущою проблемою слід вважати і ЦД 2-го типу. Так, вже на початку ХХI століття число хворих на ЦД 2-го типу перевищило 150 млн осіб. За даними ВООЗ, кількість людей, які страждають на ЦД 2-го типу, у 2025 році збільшиться до 380 млн осіб. Поєднаний перебіг АГ та ЦД 2-го типу відзначається у 65–85 % випадків. ЦД 2-го типу є найбільш поширеною формою, що становить близько 90 % всіх діагностованих випадків у світі, які зумовлюють 5,2 % усіх смертей [5, 6]. При цьому, на жаль, мало враховується статистика переддіабетичних станів — порушення толерантності до глюкози (ПТГ), висока глікемія натще (ВГН), хоча чверть дорослого населення Європи має ПТГ і ВГН, а значна його частина — компоненти МС. Різке омолодження ЦД 2-го типу є важливим фактором впливу цього захворювання на здоров’я людства в найближчому майбутньому, накопичення широкого спектра його мікро- та макросудинних ускладнень, навіть у дітей та підлітків.
І хоча первинні дефекти, що призводять до розвитку ЦД 2-го типу та ССЗ, залишаються недостатньо вивченими, прийнято вважати, що ключову роль на ранніх етапах розвитку цих станів відіграють інсулінорезистентність (ІР) периферичних тканин, дисфункція ендотелію та β-клітин підшлункової залози, гормональні та нейрогуморальні зрушення. Серед етнічних груп високого ризику ЦД 2-го типу слід зазначити афроамериканців, латиноамериканців, аборигенів американсько-азіатського походження, жителів островів Тихого океану, індіанців Піма [7–9]. Серед зовнішніх факторів ризику ЦД 2-го типу можна виділити: гіподинамію, характер розподілу жирової тканини, супутні ендокринні захворювання, зловживання алкоголем, пубертат, вагітність, літній вік [1–3, 7–9].
До факторів ризику (ФР) та маркерів прискореного розвитку ЦД 2-го типу натепер відносять зміни рівнів гомоцистеїну, апеліну, підвищення рівня ліпопротеїну α, дисфункцію в системі факторів імунного захисту та згортання, маркерів запалення, зміни загального каротидного та кісточково-плечового індексу, рівень Са2+ у коронарних артеріях. Важливим протективним фактором серед категорії хворих дуже високого ризику є досягнення в ході терапії цільових рівнів артеріального тиску (АТ), цільових рівнів фракцій ліпідів, глікемії, глікозильованого гемоглобіну, зменшення варіабельності АТ за даними його добового моніторування, позитивний вплив на жорсткість судин, стан печінки. Досить інформативні в цьому плані і спеціальні розрахункові показники, які враховують низку кардіометаболічних факторів, як-от HOMA-IR (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance), тригліцерид-глюкозний індекс, METS-IR (Metabolic Score for Insulin Resistance). У відкритому популяційному когортному дослідженні в мексиканській популяції було показано, що розрахунок METS-IR передбачає випадок виникнення ЦД 2-го типу, а значення METS-IR > 50,0 асоційоване з триразовим підвищенням ризику розвитку ЦД 2-го типу в середньому через три роки. У загальнонаціональному популяційному дослідженні китайських суб’єктів було також показано, що METS-IR виявляє осіб із МС незалежно від ожиріння. METS-IR також дозволяє прогнозувати вміст вісцерального жиру, підшкірної жирової тканини, рівень інсуліну натще і ектопічне накопичення жиру в печінці та підшлунковій залозі, інформативний він і як маркер виникнення передгіпертензії, АГ і ішемічної хвороби серця (ІХС) в осіб з нормальним вуглеводним обміном [10, 11].
Несприятливим фактором виникнення та негативного перебігу як АГ, так і ЦД 2-го типу, своєрідним активатором метаболічних зрушень слід вважати фактор воєнного часу [12, 13]. На сьогодні у всьому світі, зокрема в Україні, існує достатня кількість робіт, у яких досліджувався вплив хронічного стресу воєнного часу у різних категорій мешканців: «серце солдата» [14–18] у ветеранів різних війн (І, ІІ Світова, В’єтнам, Косово, Ірак, Афганістан, Нігерія та ін.) [19–23], у військовослужбовців, які брали участь у бойових діях за часів російсько-української війни 2014–2023 років, а також, що особливо сумно, у представників цивільного населення [24].
Результати практично всіх проаналізованих досліджень свідчать про значний і довготривалий негативний вплив хронічного стресу воєнного часу на обстежених. У цілій низці публікацій показано, що цей фактор є одним із потужних факторів ризику розвитку ССЗ та інших хронічних неінфекційних захворювань (НІЗ) [12]. Стрес взагалі значно підвищує ризик розвитку та прогресування як АГ [13], так і ЦД 2-го типу, атеросклерозу та ІХС, різноманітних порушень ритму, ЦВ-захворювань, серцевої недостатності (СН), хронічної хвороби нирок (ХХН). Окремо виділяється посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який є найбільш тяжким і довготривалим порушенням у час війни [25, 26]. З вираженістю ПТСР прямо корелює і такий гемодинамічний показник, як варіабельність серцевого ритму та ЧСС [25]. Що стосується АГ, то результати низки робіт вказують на те, що за цих умов захворювання набуває резистентного, погано контрольованого або кризового характеру в осіб, які перенесли ПТСР [15–18]. Одними з ранніх патологічних змін, які виникають під впливом стресу, є розвиток психоневрологічних розладів різного ступеня вираженості, які проявляються підвищеною тривожністю, депресією, раннім розвитком когнітивних порушень.
Понад 80 % КМет (метаболічно-асоційованих) захворювань пов’язані з ФР, що модифікуються, а саме дисліпідемією (ДЛП), підвищеним АТ, курінням, ожирінням, малорухливістю, нездоровим харчуванням та зловживанням алкоголем. ФР ЦД 2-го типу, які можна модифікувати, збігаються з вищенаведеними — це вісцеральне ожиріння, ДЛП, низька фізична активність, нераціональне харчування (основний прийом їжі у вечірній час або вночі; недостатня кількість овочів та фруктів у денному раціоні; надлишкове споживання простих вуглеводів та тваринних жирів), значні коливання маси тіла (МТ), АГ, порушення сну, тривалі стресові ситуації. Традиційно для визначення ймовірності ризику розвитку ЦД 2-го типу у найближчі 10 років використовують шкалу FINDRISK, яку розроблено Фінською діабетологічною асоціацією [7–9].
Крім перелічених ФР, серед патогенетичних факторів негативного перебігу та активації КМет-порушень за умов поєднання АГ та ЦД 2-го типу слід підкреслити важливе значення і аліментарного фактора, а саме гіпомагніємії, коливання легеневої функції, що сприяють виникненню апное/гіпопное сну. Так, M. Barbagallo та співавтори [27] переглянули наявні дані про механізми дефіциту магнію (Mg) як біомаркера при ЦД 2-го типу та про можливу роль його добавок у профілактиці та лікуванні захворювання. Автори підкреслюють, що хронічний латентний дефіцит Mg або явна гіпомагніємія часто зустрічаються у пацієнтів із ЦД 2-го типу, особливо в осіб із погано контрольованим глікемічним профілем. Важливим в патогенезі захворювання є те, що внутрішньоклітинний Mg відіграє ключову роль у регуляції дії інсуліну, інсулінопосередкованого засвоєння глюкози та судинного тонусу. Зниження внутрішньоклітинних концентрацій Mg призводить до порушення активності тирозинкінази, пострецепторного порушення дії інсуліну та ІР у хворих, особливо в умовах дії стресорного фактора. Низьке споживання Mg з їжею пов’язане з розвитком ЦД 2-го типу та МС. Більше того, дефіцит Mg невід’ємно пов’язаний з розвитком не тільки діабетичної мікроангіопатії, а й захворювань, що асоціюються із нераціональним способом життя, як-от АГ та дисліпідемія. Існує ймовірність того, що одним з основних факторів, що сприяли різкому збільшенню захворюваності на ЦД 2-го типу в Японії після ІІ Світової війни, є суттєве зниження споживання злаків та мармеладу, що багаті на Mg.
Порушення легеневої функції можуть сигналізувати про виникнення та наявні КМет-розлади. Як повідомляють дослідники з Китаю [28], рівень вентиляційної функції легень може використовуватися як прогностичний маркер ризику розвитку поширених КМет-захворювань. Фахівці Школи громадської охорони здоров’я Університету Сучжоу провели дослідження, яке включало дані 357 433 осіб без КМет-захворювань та 35 034 особи з одним КМет-захворюванням. У дослідженні оцінювали зв’язок між наявною функцією легень і КМет-наслідками. Легеневу функцію вимірювали, використовуючи форсовану життєву ємність легень (ФЖЄЛ) й обсяг форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1). За середньої тривалості спостереження понад 11 років у 8,47 % учасників було діагностовано одне КМет-захворювання; у 0,82 % — КМет-мультиморбідність (ММ). Автори повідомили про більш виражений зв’язок між ФЖЄЛ і КМет-ММ, що виникла вперше, та ЦД 2-го типу. Аналогічні результати були отримані при використанні показників ОФВ1. Таким чином, рівні легеневої функції можуть бути запропоновані для прогнозування ризику КМет-захворювань та їх ММ, повідомляють дослідники [28].
З метою висвітлення поставленої у назві огляду проблеми нами був також здійснений пошук літературних джерел в наукометричній базі PubMed щодо впливу фактора збройного конфлікту/воєнного часу на прогресування АГ, ЦД 2-го типу, особливо за умов їх поєднаного перебігу, їх КМет-факторів ризику, які і склали першу групу джерел. Друга частка публікацій присвячена впливу фактора воєнного часу у дитинстві на формування у дорослому віці АГ та ЦД 2-го типу, третя — особливостям перебігу цих станів за умов воєнного часу, еволюції низки КМет-факторів ризику, у тому числі і аліментарних, серед пацієнтів дуже високого ризику, підходам до підвищення їх інформованості щодо керування своїм захворюванням.
У першій групі джерел увагу привернули такі публікації. Так, N.Ch. Markoglou та співавтори [29] вивчили епідеміологічні дані населення Косова щодо поширеності та характеристик АГ (за звітами 34-го грецького полку, що входив до складу сил НАТО і надавав медичні послуги цивільному населенню). Обстежено 830 хворих з приводу різних захворювань, виявлено 254 (30,6 %) хворі на АГ (188 жінок та 66 чоловіків). Згідно з міжнародними критеріями, що використовуються для класифікації ступеня тяжкості АГ, більше ніж половина хворих (51,2 %) мали тяжку форму АГ, 31,5 % — помірну та 17,3 % — легку. Підвищений індекс маси тіла (ІМТ), а також наявність протеїнурії були значною мірою пов’язані з тяжкістю АГ (р < 0,05), тоді як супутні СС-захворювання і ЦД 2-го типу були з цим пов’язані меншою мірою. Гіперфункція симпатичної нервової системи (СНС) була у 62,99 % обстежених [29].
M. Jawad [30] та співавтори оцінили вплив збройного конфлікту на ризик ССЗ серед цивільного населення в країнах з низьким/середнім рівнем доходу. Дослідники провели систематичний огляд з пошуком у Medline, Embase, Psychinfo, Global Health та Web of Science та включили доросле громадянське населення. Аналізували наявність ССЗ та ЦД 2-го типу, а також 8 клінічних, біохімічних та поведінкових факторів. 65 досліджень проаналізували 23 збройні конфлікти, 66 % із яких були низької активності. Автори знайшли деякі докази того, що збройний конфлікт пов’язаний із зростанням ІХС, ЦВ-захворювань та ЦД 2-го типу, на додаток до підвищення АТ, рівнів ліпідів, зловживання алкоголем та вживання тютюну. Ці асоціації були більш достовірними щодо смертності від хронічної ІХС або неуточненої хвороби серця, високого систолічного АТ і вживання тютюну. Дослідники не виявили чіткої закономірності залежно від типу конфлікту, його тривалості та якості дослідження.
Огляд A.M. Hussain та R.K. Lafta [31] — це описове дослідження, яке містило дані про лікування хронічних НІЗ (АГ, ЦД, ІХС, інсульт). Дані були зібрані з реєстру Департаменту охорони здоров’я та статистики життєдіяльності Міністерства охорони здоров’я, Ірак, 2000–2016 роки. Поширеність ЦД 2-го типу значно зросла з 19,58/1000 у 2000 році до 42,27/1000 у 2015 р. (p = 0,0002). Поширеність АГ зросла з 31,33 до 45,82 (p = 0,003) за той же період. Поширеність ЦВ-інцидентів показала значне зростання, особливо після 2008 року (p = 0,007), тоді як поширеність ІХС зросла з 6,3/1000 до 8,2/1000 недостовірно. Після війни 2003 року в Іраку АГ та ЦД 2-го типу демонструють тенденції до стрімкого зростання, що, у свою чергу, може збільшити частоту виникнення ІХС та порушення мозкового кровообігу.
Bassam A.A. Hamad та співавтори [32] констатують, що наразі мало що відомо про поширеність, контроль і лікування АГ у повоєнній Газі. Дослідження спрямоване на оцінку поширеності та корелятів АГ, її діагностики та контролю серед дорослих у Газі. Автори провели репрезентативне анонімне обстеження 4576 осіб віком від 40 років у Газі. Дані були зібрані за допомогою особистих інтерв’ю, антропометричних вимірювань та вимірювань АТ. 68,5 % були палестинськими біженцями. Поширеність АГ становила 56,5 % та була значно вищою серед учасників старшого віку, біженців, колишніх курців, людей із надмірною вагою чи ожирінням, а також з іншими супутніми захворюваннями, включно з психічними. 68,3 % пацієнтів з АГ отримували лікування, при цьому у 35,6 % рівень АТ контролювався. Наявність конт-рольованої АГ була значно вищою у жінок, у тих, хто приймав усі ліки від високого АТ, і у тих, хто не часто досолював у їжу.
Відомо, що ранній життєвий досвід може впливати на довгострокові результати щодо КМет-здоров’я. У другій групі публікацій можна відзначити роботу M. Eriksson та співавторів [33] за результатами Гельсінського когортного дослідження щодо стресу у ранньому віці та його наслідків для здоров’я у пізнішому віці. Тяжкий стрес у ранньому віці (СРВ) є добре відомим фактором, що збільшує ризик деяких НІЗ, включно з ЦД 2-го типу та ССЗ. В огляді основна увага приділяється комплексним дослідженням учасників 1934–1944 років народження, які були відправлені за кордон з Фінляндії під час ІІ Світової війни як «діти війни». Огляд охоплює як епідеміологічні, так і клінічні дослідження, починаючи від психічних розладів та закінчуючи ЦД 2-го типу та ССЗ, а також розглядає основні можливі механізми, що пояснюють зв’язок між СРВ та подальшим станом здоров’я, включно з КМет-порушеннями.
Метою дослідження H. Alastalo та співавторів [34] стало оцінити поширеність ССЗ і ЦД 2-го типу в подальшому житті серед евакуйованих осіб у Фінляндії через 60 років, які зазнали травматичного впливу в ранньому дитинстві через ІІ Світову війну. З учасників Гельсінського когортного дослідження 1934–1944 років (n = 2003) 320 були евакуйовані за кордон в дитинстві. Решта учасників були конт-рольними. СС-захворюваність була вищою серед колишніх евакуйованих під час війни (14,7 проти 7,9 %; OR = 2,0, 95% ДІ 1,4–2,9, р < 0,001). Спостерігалася подібна різниця і в поширеності ЦД 2-го типу (19,7 проти 14,8 %; OR = 1,4, 95% ДI 1,1–1,9, р = 0,025). Колишні евакуйовані через війну також частіше мали АГ (р < 0,05). Це дослідження є одним з перших, яке показало, що психотравма раннього життя передбачає більшу поширеність ССЗ і ЦД 2-го типу в дорослому віці.
Використовуючи «Огляд здоров’я, старіння та виходу на пенсію в Європі» (SHARE), дослідження S.A. Haas [35] та співавторів пов’язує історію проживання в ранньому віці під час ІІ Світової війни, щоб відповісти на питання, чи пов’язаний вплив війни у дитинстві з раннім початком КМет-захворювань. Результати показують, що вплив війни пов’язаний з підвищеним ризиком ССЗ, а саме АГ, ДЛП та ЦД 2-го типу протягом життя, і що цей зв’язок значною мірою сконцентрований серед когорт, які зазнали впливу війни в ранньому дитинстві.
Вплив несприятливих дитячих наслідків ІІ Світової війни на поліморбідність (ПМ) за результатами дослідження KORA-Age розглядали A. Arshadipour та співавтори [36]. У цьому дослідженні вивчається поширеність і характер ПМ в осіб віком 65–71 рік, які народилися до, під час і після ІІ Світової війни у Південній Німеччині, на основі двох великих перехресних досліджень KORA (дослідження здоров’я у регіоні Аугсбург). ПМ визначали як наявність принаймні двох НІЗ. В учасників, що народилися на пізньому етапі війни, була найвища поширеність ПМ (62,2 %) та поодиноких НІЗ порівняно з учасниками, що народилися на інших етапах. Народження на пізньому етапі війни було значно пов’язане з вищими шансами ПM (OR = 1,83, 95% ДI 1,15–2,91). У жінок була вища поширеність тривожності, у чоловіків частіше зустрічалися хвороби серця, інсульт та ЦД 2-го типу. Результати показують, що несприятливий вплив у ранньому віці може збільшити ризик ПМ у дорослих.
M. Hult та співавтори [37] розглядають питання щодо АГ, ЦД 2-го типу і надмірної ваги як спадщини голоду, що був у Нігерії. Автори вивчали ризики АГ, ПТГ та надмірної МТ через 40 років після впливу голоду на дітей у Біафрі під час громадянської війни в Нігерії (1967–1970). У когортне дослідження включено 1339 дорослих, що народилися до (1965–1967), під час (1968 — січень 1970) або після (1971–1973) голодних років. Рівень АТ, рандомізовані показники глюкози плазми та антропометричні показники, а також поширеність АГ (АТ > 140/90 мм рт.ст.), порушення толерантності до глюкози, ЦД 2-го типу або надмірна МТ (ІМТ > 25 кг/м2) порівнювали між трьома групами. Вплив голоду на дитину асоціювався з підвищеним систолічним (+7 мм рт.ст.; р < 0,001) та діастолічним (+5 мм рт.ст.; р < 0,001) АТ, підвищенням глюкози (+0,3 ммоль/л; р < 0,05) та ОТ (+3 см, p < 0,001), спостерігався підвищений ризик систолічної АГ (OR 2,87; 95% ДІ 1,90–4,34), ПТГ (OR 1,65; 95% ДІ 1,02–2,69) та надлишкової МТ (OR 1,41; 95% ДІ 1,03–1,93) порівняно з людьми, що народилися після голоду. Тому профілактиці аліментарної недостатності у дитинстві, що пов’язана з воєнними діями, слід приділяти першорядну увагу у програмах охорони здоров’я, освіти та економіки.
J. Mink та співавтори аналізують зв’язок між недоїданням у ранньому віці під час ІІ Світової війни та ризиком АГ і ЦД 2-го типу у дорослому віці [38]. Автори оцінили довгострокові наслідки голодування, пов’язаного з ІІ Світовою війною, у дитинстві та підлітковому віці щодо ризику розвитку АГ та ЦД 2-го типу у дорослому віці у 90 226 жінок із французького проспективного когортного дослідження. Дослідники виявили, що досвід дефіциту їжі в ранньому віці був пов’язаний з більш високим ризиком розвитку ЦД 2-го типу (+0,7 %, 95% ДІ 0,073–1,37 %) та АГ (+2,6 %, 95% ДІ 0,81–1,37 %). Ефекти від голодування були сильнішими для осіб, які зазнали впливу в молодшому віці. Також особи, які зазнали аліментарного впливу під час війни, досягли нижчого рівня освіти, менше спали і частіше курили, ніж особи, які не зазнавали такого впливу.
J. Hermanides та співавтори [39] вивчали підказки часів ІІ Світової війни про зв’язок між ЦД 2-го типу та споживанням їжі населенням на популяційному рівні і відзначили зниження захворюваності на ЦД 2-го типу при зміні способу життя у воєнний час. Дані були зібрані з архівів Служби охорони здоров’я Амстердама та амбулаторної клініки післядіабетичного лікування в Утрехті, Нідерланди, для визначення захворюваності на ЦД 2-го типу між 1940 і 1950 роками. Авторами аналізувалась захворюваність на ЦД під час ІІ Світової війни, коли відчувалась нестача їжі. Встановлено, що між 1940 та 1945 рр. у Нідерландах відбулося значне зниження захворюваності на ЦД. Кількість амбулаторних консультацій у Службі охорони здоров’я Амстердама з приводу ЦД, що був вперше діагностований, знизилася з 18 % від загальної кількості консультацій у 1940 р. до лише 2 % у 1945 р. При цьому ця цифра стрімко зросла до 21 % у 1949 році. Помітне зниження числа нових випадків ЦД 2-го типу в останні роки ІІ Світової війни підтверджує гіпотезу про те, що нестача продовольства викликала зниження захворюваності на ЦД 2-го типу в Нідерландах з подальшим його піковим підвищенням, резюмують дослідники.
У третій групі публікацій H. Xian та співавтори [40] вивчали серед ветеранів війни зв’язок між змінами ІМТ та КМет-наслідками. ІМТ оцінювався у віці 20–62 роки у 977 чоловіків-ветеранів із дослідження старіння близнюків часів В’єтнамської війни. КМет-наслідки включали АГ, ЦД 2-го типу, дисліпідемію, малоінтенсивне запалення та ІХС. Лінійний нахил ІМТ був пов’язаний з усіма результатами. Прискорений нахил ІМТ був значно пов’язаний з підвищеним ризиком АГ, ЦД 2-го типу, ДЛП та запалення (OR від 1,93 (ЦД) до 3,15 (ДЛП)). У чоловіків із відносно стабільною траєкторією нижчого ІМТ були значно кращі результати, ніж у чоловіків із траєкторіями прискореного збільшення, особливо з АО. Крутизна зміни ІМТ від юнацького віку до пізнього середнього віку, на додаток до самого ІМТ у пізньому середньому віці, була тісно пов’язана з підвищеним ризиком несприятливих КМет-результатів, резюмують автори.
Зв’язок із різними КМет-факторами ризику при МС може залежати від статі. Y.-K. Lin та співавтори вивчали статевий зв’язок між гіперурикемією (ГУЕ) та КМет-порушеннями у когорті військовослужбовців у дослідженні CHIEF [41]. Для визначення зв’язку між ГУЕ та різними КМет-порушеннями використовували багатоваріантний логістичний регресійний аналіз. У загальній популяції ГУЕ була пов’язана з високим АТ (OR 1,59, 95% ДІ 1,42–1,77), низьким ліпопротеїном високої щільності (ЛПВЩ) (OR 1,75, 95% ДІ 1,56–1,97), високим рівнем тригліцеридів (ТГ) (OR 2,14, 95% ДІ 1,90–2,42), високим рівнем ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) (OR 1,71, 95% ДІ 1,51–1,93), високим рівнем глюкози у плазмі натще (OR 1,29, 95% ДІ 1,13–1,48) та ожирінням (OR 2,85, 95% ДІ 2,55–3,18) після поправки на вік та концентрацію креатиніну у сироватці. Однак зв’язок з атерогенними профілями ліпідів, включно з високим рівнем ТГ і високим рівнем ЛПНЩ, був значущим тільки у чоловіків, але не у жінок. Крім того, в асоціації ГУЕ з підвищенням АТ ≥ 130/85 мм рт.ст. спостерігалася тенденція до статевої відмінності, яка була більша у жінок, ніж у чоловіків (OR 2,92, 95% ДІ 1,37–6,25, проти 1,54, 95% ДІ 1,37–1,72 відповідно; р = 0,059). Отримані результати показують, що зв’язок між ГУЕ та різними КМет-порушеннями у молодих військовослужбовців може різнитися залежно від статі, можливо, через регуляцію статевих гормонів та нерівномірний вплив сечової кислоти на метаболізм ліпідів та жорсткість артерій.
A. Mayer та співавтори розглянули питання скринінгу синдрому обструктивного апное сну (СОАС) та ЦД 2-го типу серед ветеранів війни, які звертаються по лікування щодо ПТСР [42]. У цьому перехресному дослідженні взяли участь 100 чоловіків-ветеранів з ПТСР віком 40–67 років. Дослідження було спрямоване на аналіз поширеності кількох факторів ризику СС-захворювань, особливо ЦД 2-го типу, серед пацієнтів з ПТСР, розділених на три групи відповідно до стратифікації ризику СОАС (низький, середній та високий). Аналізували дані опитувальника STOP-Bang та їх зв’язок з КМет-континуумом. Передбачуваний ризик СОАС становив 95 % для всієї когорти, а 53 % з них відносилися до групи високого ризику. Рівні гемоглобіну A1c (HbA1c) показали, що 34 пацієнти перебували в групі переддіабету, 20 із них відповідали критеріям ЦД 2-го типу, лише 13 із них знали про свій попередній діагноз. Вищий рівень симптомів ПТСР у ветеранів був пов’язаний і з вищою поширеністю СОАС.
Оцінку КМет-профілю та поширеності ССЗ у колишніх учасників Мальвінської війни (УМВ) провели G. Giunta та співавтори [43]. Метою цього дослідження було встановити фактори ризику, КМет-профіль та поширеність ССЗ у групі колишніх УМВ. Дані 799 УМВ були проаналізовані та зіставлені з 799 особами контрольної групи, що були порівнянні за віком. Серед УМВ спостерігалося збільшення МТ (91,3 ± 16,6 кг проти 88,2 ± 14,7 кг, p = 0,0001). Більш висока частота АГ (42 проти 34 %; p < 0,001) та ЦД 2-го типу (15,1 проти 10,4 %; p < 0,005) також спостерігалася в УМВ. МС був більш поширеним в УМВ (49,2 проти 39,7 %, p = 0,0001). Зазначено, що в анамнезі гострий інфаркт міокарда (ГІМ) найчастіше зустрічався серед УМВ (3,6 проти 2 %, p < 0,05), аналогічною була поширеність інсульту (1,2 проти 1 %, p = ns), коронарної ангіопластики (3,2 проти 2,1 %, p = ns) або операції з реваскуляризації міокарда (0,8 проти 0,4 %, p = ns). Участь у Мальвінській війні призвела до збільшення частоти факторів ризику МС та ГІМ серед УМВ. Тому важливо зважати на цей підвищений ризик, щоб максимізувати ефективність стратегій профілактики ССЗ у колишніх комбатантів.
Щодо множинної ролі життєвого стресу у КМет-порушеннях дискутували M. Kivimäki та співавтори [44]. Автори констатують, що активація пов’язаних зі стресом нейроендокринних систем допомагає підтримувати гомеостаз, але надмірний стрес може зашкодити функції організму. Дослідники розглянули поточні дані фундаментальних наук, що пов’язують стрес із розвитком та прогресуванням КМет-порушень протягом усього життя. Результати, отримані на гризунах в експерименті, показують, що стрес може впливати на прояви метаболічної дисфункції, як-от резистентність до інсуліну, гомеостаз глюкози та ліпідів, а також на процеси старіння, зокрема на клітинне старіння та скорочення довжини теломер. У дослідженнях на людях тривала дія стресорів вдома, на робочому місці та в контактах із сусідами була пов’язана з прискореним старінням, метаболічними та імунними змінами як прямо, так і через поведінкові ризики. Імовірність розвитку таких клінічних станів, як ЦД 2-го типу та стеатоз печінки, була підвищеною в осіб з несприятливим досвідом в дитинстві або тривалим чи сильним стресом на роботі чи в особистому житті. Підвищений ризик КМет-порушень часто пов’язаний з іншими станами, що асоціюються зі стресом, як-от психічні розлади, ССЗ та підвищена сприйнятливість до інфекцій. Оскільки сприятливі зміни щодо стресорів пов’язані зі зниженням частоти КМет-порушень, необхідні подальші дослідження у персоналізованій медицині.
Систематичний огляд та метааналіз поширеності та ризику МС та його компонентів у людей з ПТСР провели S. Rosenbaum та співавтори [45]. Мета метааналізу полягала в тому, щоб описати частоту МС та його компонентів у людей з ПТСР, порівнявши їх із загальною популяцією. У Medline, Psycarticles, Embase та CINAHL проводився пошук вихідних даних досліджень дорослих з ПТСР. Загальна поширеність МС становила 38,7 % (95% ДІ 32,1–45,6 %, p < 0,001). АО спостерігалося у 49,3 % (95% ДІ 29,7–69,0 %), гіперглікемія — у 36,1 % (95% ДІ 18,8–55,6 %), гіпертригліцеридемія — у 45,9 % (95% ДІ 12,2–81,9 %), низький рівень холестерину ЛПВЩ — у 46,4 % (95% ДІ 26,4–67,0 %) та АГ — у 76,9 % (95% ДІ 67,9–84,8 %). Поширеність МС була незмінно високою у різних географічних регіонах, умовах чи групах населення. Порівняно із загальною контрольною групою у людей з ПТСР ризик МС був майже вдвічі вищим (ОR = 1,82; 95% ДІ 1,72–1,92, р < 0,001). Таким чином, МС є значно поширеним серед людей із ПТСР, і тому необхідний рутинний скринінг у цій групі осіб, а майбутні дослідження повинні бути зосереджені на регулюванні насамперед його КМет-наслідків.
Перебіг ЦД 2-го типу у людей з ПТСР відображає систематичний огляд та метааналіз D. Vancampfort та співавторів [46]. За мету ставили уточнити поширеність та предиктори ЦД 2-го типу у людей з ПТСР та, за можливості, порівняти їх зі здоровими людьми. Автори провели пошук в основних електронних базах даних щодо досліджень, які повідомляють про поширеність ЦД 2-го типу у людей з ПТСР. Із 1171 публікації-кандидата було включено 9 публікацій (n = 23 396). Загальна поширеність ЦД 2-го типу становила 10,0 % (95% ДІ 8,1–12,0 %). Аналіз підгруп показав, що у ветеранів війни була більш висока поширеність ЦД 2-го типу — 16,3 % (95% ДІ 5,2–31,8 %, n = 473) порівняно зі іншими вибірками — 11,8 % (95% ДІ = 6,34–18,7 %, p < 0,001, n = 2753). Збільшення віку (95% ДІ 0,010–0,109, p = 0,019), нижчий відсоток білих учасників (95% ДІ від –5,12 до –1,29, p = 0,001) також передбачав значнішу поширеність ЦД 2-го типу. Метааналіз відносного ризику, що порівнює контрольну групу (n = 125 723) з групою осіб з ПТСР (n = 23 203), продемонстрував значно підвищений ризик розвитку ЦД 2-го типу серед останніх (OR = 1,49, 95% ДІ 1,17–1,89, p = 0,001). Таким чином, люди з ПТСР схильні до подальшого високого ризику розвитку ЦД 2-го типу.
Поліпшення навчання самоконтролю ЦД 2-го типу та розширення спектра психологічних послуг для ветеранів із супутніми НІЗ та психічними розладами має суттєві перспективи щодо оптимізації лікування цієї категорії. N.S. Kane та співавтори [47] відмічають, що серед ветеранів спостерігається більша поширеність ЦД 2-го типу порівняно з їх цивільними колегами. Індивідуалізовані мотиваційні інтерв’ю та когнітивні поведінкові втручання були проведені для подолання дистресу, ЦД 2-го типу та сприяння його самоконтролю серед ветеранів. Вибірка складалася з 13 літніх людей: середній вік 62,8 року; 12 були чоловіками і 9 отримували інсулін. Більше ніж половина мали коморбідну патологію — АГ, ДЛП та ін. В 11 учасників було діагностовано розлад психічного здоров’я. Початкове тестування вказувало на початкові депресивні симптоми, легкі симптоми тривоги та помірні рівні дистресу в осіб з ЦД 2-го типу. Їх зменшення після втручання було доведено щодо дистресу та ЦД 2-го типу; емоційного навантаження та дистресу, симптомів депресії та розширення можливостей пацієнтів при ЦД 2-го типу. Автори констатують, що ветеранам із НІЗ можуть бути корисні індивідуальні психологічні послуги, які пропонують когнітивні поведінкові стратегії для самостійного лікування дистресу, пов’язаного з ЦД 2-го типу, у поєднанні з традиційною первинною допомогою та навчанням.
Ретроспективний аналіз віддалених результатів після бойового поранення провели I.J. Stewart та співавтори [48]. За час конфліктів в Іраку та Афганістані 52 087 військовослужбовців США отримали бойові поранення. Автори прагнули визначити зв’язок між маркерами тяжкості травми та подальшим розвитком АГ, ІХС, ЦД та хронічної хвороби нирок (ХХН). Дослідники провели ретроспективне когортне дослідження важко поранених в Іраку чи Афганістані 3846 військовослужбовців США. Після коригування інших факторів кожне 5-бальне збільшення оцінки тяжкості травми асоціювалося зі збільшенням рівня захворюваності на АГ, ІХС, ЦД 2-го типу і ХХН на 6, 13, 13 і 15 % відповідно. Гостре ураження нирок асоціювалося зі збільшенням частоти АГ на 66 % і збільшенням частоти ХХН майже в 5 разів. Таким чином, у ветеранів Іраку та Афганістану тяжкість бойових поранень була прямо пов’язана з подальшим розвитком АГ, ІХС, ЦД 2-го типу та ХХН. Також серед цієї категорії пацієнтів за часів війни як прояв ПТСР значно збільшилось табакокуріння, зловживання алкоголем. Факторами, пов’язаними зі шкідливим вживанням алкоголю, були чоловіча стать, літній вік, кумулятивний травматичний вплив та депресія. Отримані дані щодо табакокуріння та вживання алкоголю серед військових та цивільних збігаються і з результатами інших дослідників [49–51].
Багатоцентрове дослідження з оцінки непрямого впливу збройних конфліктів на смертність серед цивільного населення провели M. Jawad та співавтори [52]. Дослідження було спрямоване на кількісну оцінку непрямого впливу збройних конфліктів на смертність серед цивільного населення в усьому світі та вивчення різноманітних проявів залежно від характеристик збройного конфлікту та груп населення. Автори включили дані 193 країн у період з 1990 по 2017 рік та побудували регресійні моделі, використовуючи дані Упсальської програми даних про конфлікти та дослідження глобального тягаря хвороб. Дослідники виявили 1118 унікальних збройних конфліктів. Збройний конфлікт із збільшенням смертності серед цивільного населення в результаті конфлікту був віднесений до категорії війн. Війни були пов’язані зі збільшенням стандартизованої за віком смертності від усіх причин — 81,5 на 100 000 населення (OR 81,5, 95% ДІ 14,3–148,8), що призвело до 29,4 мільйона смертей серед цивільного населення (OR 29,7, 95% ДІ 22,1–36,6) у всьому світі. Показники смертності від хвороб, пов’язаних із харчуванням (OR 51,3, 95% ДІ 2,6–99,9); НІЗ (OR 22,7, 95% ДІ 0,2–45,2) та травм, що пов’язані з війною (OR 7,6, 95% ДІ 3,4–11,7), суттєво збільшилися. Пов’язане з війною збільшення смертності від усіх причин було виявлено в усіх вікових групах та в осіб обох статей. Таким чином, збройний конфлікт, особливо війна, прямо пов’язаний із суттєвим впливом на смертність серед цивільного населення в усьому світі.
C.R. Gale та співавтори досліджують досвід В’єтнаму і аналізують рівні глюкози натще, наявність ЦД 2-го типу та депресії [53]. Недавні результати показують, що як низькі, так і дуже високі концентрації глюкози в крові натще можуть бути пов’язані з депресією, хоча зв’язок ЦД 2-го типу з депресією може залежати і від інформованості про діагноз. Автори досліджували зв’язок між рівнем глюкози натще і недіагностованим або діагностованим ЦД 2-го типу та депресією у чоловіків середнього віку. Учасниками були 4293 ветерани війни США, які пройшли обстеження, їм вимірювали рівень глюкози в крові натще, діагностували велику депресію з використанням критеріїв DSM-III та оцінювали депресивні симптоми за допомогою шкали MMPI. Порівняно з тими, хто мав нормальний рівень глюкози натще, у чоловіків з недіагностованим ЦД 2-го типу ймовірність великої депресії була майже вдвічі вищою (OR 1,80, 95% ДІ 1,01–3,22), а у чоловіків з діагностованим ЦД 2-го типу ймовірність великої депресії була втричі вищою (OR 3,82, 95% ДІ 1,68–8,70). Чоловіки з недіагностованим або діагностованим ЦД мали вищі показники депресії за шкалою MMPI. Криволінійного зв’язку між рівнем глюкози натще і депресією не було (p > 0,45). Таким чином, ці результати не підтверджують U-подібний зв’язок між рівнем глюкози натще і депресією. З огляду на наведене автори припускають, що позитивний зв’язок між ЦД 2-го типу та депресією поширюється не тільки на тих, хто інформований про наявність захворювання.
R.F. Head та співавтори [54] аналізували рівні загального холестерину (ЗХС) у жителів Нормандських островів, які зазнали німецької окупації 1940–1945 років у дитинстві, серед підлітків та молодих людей в пізнішому віці. Автори намагались з’ясувати природу взаємозв’язку між недостатнім харчуванням під час пре- та постнатального розвитку і рівнем ЗХС у пізнішому віці. У дослідженні також вивчався взаємозв’язок між МТ при народженні і рівнем ЗХС у 396 жителів островів Гернсі (народжених у 1923–1937 рр.), 87 з яких (22 %) зазнали обмеження харчових продуктів у дитинстві, серед підлітків або молодих осіб під час німецької окупації Нормандських островів у 1940–1945 рр., і 309 з яких (78 %) залишили острови або були евакуйовані з них до початку окупації. Для дослідження використовувалися три моделі множинної регресії: А — зв’язок між МТ при народженні та рівнем ЗХС; Б — взаємозв’язок між постнатальним впливом професії та рівнем ЗХС; і C — будь-яка взаємодія між МТ при народженні, впливом професії та рівнями ЗХС. До і після коригування на потенційні спотворюючи фактори не спостерігалося статистично значущих взаємозв’язків між МТ при народженні (до +0,09 ммоль/л на 1 кг, 95% ДІ –0,30, 0,16; після: –0,08 ммоль/л), змінами МТ (95% ДІ –0,17, 0,34) або впливом професії та рівнем ЗХС в пізнішому віці (до 0,01 ммоль/л для групи, що зазнала впливу, 95% ДІ –0,24, 0,27; понад 0,04 ммоль/л для групи, схильної до впливу, 95% ДІ –0,26, 0,33). Також було мало свідчень значущого зв’язку між МТ при народженні, впливом професії та рівнем ЗХС у пізнішому віці, хоча був виявлений значний позитивний взаємозв’язок між МТ при народженні та рівнем ЗХС у жінок (+0,44 ммоль/л на 1 кг, 95% ДІ 0,07, 0,81). Цей аналіз майже не підтверджує теорію про те, що МТ при народженні обернено пропорційна рівню ЗХС у пізнішому віці, і не надає будь-яких доказів на підтримку взаємозв’язку між недостатнім харчуванням у дитинстві, підлітковому та ранньому дорослому віці та рівнями ЗХС у пізнішому віці. Однак подальші дослідження можуть визначити, чи може недостатнє харчування на різних етапах життя впливати на рівень ЗХС у пізнішому віці.
D. Dyball та співавтори [55] вивчали зв’язок між ПТСР і ССЗ та їх ФР у чоловіків-ветеранів конфлікту в Іраку/Афганістані у систематичному огляді. Військовослужбовці з ПТСР можуть мати високі рівні супутніх психічних та фізичних захворювань, що потенційно вказує на високий рівень функціональних порушень, які можуть вплинути як на військову готовність, так і на подальше погіршення здоров’я. Існують переконливі докази того, що ПТСР є фактором, що сприяє ССЗ серед обслуговуючого персоналу та ветеранів. Цей систематичний огляд зосереджений на зв’язках між ПТСР та ССЗ та/або їх ФР у чоловіків, військовослужбовців і колишніх військовослужбовців, які були учасниками конфліктів в Іраку/Афганістані. Відібрано 20 статей у PubMed, Medline, Pilots, Embase, PsycInfo та PsycArticles. Встановлено, що ПТСР був позитивно пов’язаний з розвитком ССЗ, зокрема АГ. ПТСР також був позитивно пов’язаний з такими ФР, як підвищена ЧСС, вживання тютюну, ДЛП та ожиріння. Дані щодо варіабельності серцевого ритму та маркерів запалення були суперечливими. Майбутні дослідження мали б користь від стандартизованого методологічного підходу до дослідження ПТСР та проявів фізичного здоров’я. Рекомендується, щоб клініцисти надавали медичні поради щодо ССЗ у більш ранньому віці для колишнього/що служить військового персоналу з ПТСР.
За нашими даними, що отримані при онлайн-анкетуванні мешканців України, ЦД 2-го типу у хворих на АГ у воєнний час переважно мав субкомпенсований або декомпенсований характер, характеризувався швидким ураженням нирок з розвитком ознак ХНН та діабетичної нефропатії, незважаючи на згодом досить сприятливу ситуацію з інсулінами та пероральними цукорзнижуючими препаратами. Виросла частка як неускладнених, так і ускладнених гіпертонічних кризів (ГК). Досягнення цільових рівнів АТ та метаболічних показників (ліпідів, глікемії) значно знизилось як в умовах прояву гострого стресу, так і за рахунок нестачі антигіпертензивних та гіполіпідемічних препаратів у перші місяці війни. Через стресіндуковану симпатичну активацію зросла ЧСС пацієнтів, що збігається з літературними посиланнями [25]. Значно збільшилась частка курців цигарок, осіб, що вживають неміцні алкогольні напої, суттєво знизилась фізична активність пацієнтів та толерантність до фізичного навантаження. Значно зменшилась можливість проведення УЗД серця, внутрішніх органів, спеціальних біохімічних досліджень. Хворі не мали змоги отримувати консультації окуліста, невропатолога. Серед хворих на АГ з ЦД 2-го типу зменшилась насторога і до інфекційної пандемії людства COVID-19, яка має патогенетично спільні ланки з цими захворюваннями, пацієнти суттєво нехтували профілактичними заходами та графіком вакцинацій. Згідно із сучасними рекомендаціями з метою корекції проявів ПТСР в осіб з АГ, крім загальноприйнятої антигіпертензивної, ліпідо- та цукрознижуючої терапії на тлі модифікації стилю життя та корекції аліментарно-залежних факторів, слід використовувати антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захвату серотоніну, методи психотерапії та релаксації [26].
Підсумовуючи вищенаведене, відзначимо, що АГ на тлі ЦД 2-го типу в умовах воєнних дій характеризується несприятливою динамікою провідних скарг пацієнтів і кардіометаболічних факторів ризику, загостренням асоційованої коморбідної патології та/або появою ускладнень провідного захворювання, виникненням проблем з лікарським забезпеченням хворих. Вивчення низки змін поєднаного перебігу захворювань дозволить у подальшому оптимізувати ведення цієї категорії пацієнтів дуже високого ризику, надавати їм раціональну фармакологічну та нефармакологічну допомогу з метою гальмування негативного перебігу хвороб у воєнний час.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Робота виконана в межах прикладної НДР ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України» (м. Харків, Україна) «Розробити диференційовані підходи до зниження серцево-судинного ризику у хворих на артеріальну гіпертензію з цукровим діабетом 2-го типу, які пережили хронічний стрес воєнного часу» (номер держреєстрації 0123U100688). Установою, яка фінансує дослідження, є НАМН України.
Отримано/Received 09.07.2023
Рецензовано/Revised 25.07.2023
Прийнято до друку/Accepted 28.07.2023
Список литературы
1. World Health Organization. Global action plan for the prevention and control of noncommunicable diseases: 2013–2020. [Internet]. 2013 [cited 2018 Apr 24]. Available from: http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/94384/1/9789241506236_eng.pdf.
2. World Health Organization WHO. The WHO STEP wise approach to noncommunicable disease risk factor surveillance manual 2017.
3. World Health Organization. Noncommunicable diseases 2021. Available from: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/noncommunicable-diseases.
4. Williams B., Mancia G., Spiering W., Agabiti Rosei E. et al. 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension European. Heart Journal. 2018. 39. 3021-3104. doi: 10.1093/eurheartj/ehy339.
5. Cosentino F., Grant P.J., Aboyans V., Bailey C.J. 2019 ESC Guidelines on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases developed in collaboration with the EASD The Task Force for diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases of the European Society of Cardiology (ESC) and the European Association for the Study of Diabetes (EASD). European Heart Journal. 2020. 41. Iss. 2. 55-323. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehz486.
6. Lin X., Xu Y., Pan X., Xu J., Ding Y., Sun X., et al. Global, regional, and national burden and trend of diabetes in 195 countries and territories: an analysis from 1990 to 2025. Scientific Reports. 2020. Sep 8. 10(1). 14790. doi: 10.1038/s41598-020-71908-9.
7. Ferreira S.R.G., Chiavegatto Filho A.D.P., Lebrão M.L., Duarte Y.A.O., Laurenti R. Cardiometabolic diseases. Rev. Bras. Epidemiol. 2019 Feb 4. 21 (Suppl. 02). e180008. doi: 10.1590/1980-549720180008.supl.2. PMID: 30726353.
8. Urbanovych A.M. Strategies to prevent cardiometabo-lic complications in prediabetes and type 2 diabetes. Zdorovia Ukrainy. Thematic number “Diabetology, Thyroidology, Metabolic disorders”. 2021. № 1 (53). Available from: https://health-ua.com/article/65185-strateg-zapobgannya--kardometabolchnim-uskladnennyam--pri-predabet-tcukrovo (in Ukrainian).
9. Antipkin Yu.G., Horban N.Ye., Lutsenko O.G. Risk factors for the development of diseases of civilization Zdorovia Ukrainy. Thematic number “Obstetrics, Gynecology, Reproduction”. 2021. № 1 (42). Available from: https://health-ua.com/article/64779-faktori-riziku-rozvitku-hvorob-tcivlzatc (in Ukrainian).
10. Bello-Chavolla O.Y., Almeda-Valdes P., Gomez-Velasco D., Viveros-Ruiz T., Cruz-Bautista I., et al. METS-IR, a novel score to evaluate insulin sensitivity, is predictive of visceral adiposity and incident type 2 diabetes. Eur. J. Endocrinol. 2018 May. 178(5). 533-544. doi: 10.1530/EJE-17-0883. PMID: 29535168.
11. Han K.Y., Gu J., Wang Z., Liu J., Zou S., et al. Association Between METS-IR and Prehypertension or Hypertension Among Normoglycemia Subjects in Japan: A Retrospective Study. Front Endocrinol. (Lausanne). 2022 Mar 18. 13. 851338. doi: 10.3389/fendo.2022.851338. eCollection 2022. PMID: 35370984.
12. Kovalenko V.M. Stress and cardiovascular diseases: the current state of the problem. Ukrainian Journal of Cardiology. 2015. Appendix 1. P. 4-10. Available from: http://journal.ukrcardio.org/2-1d-2015-kovalenko/ (in Ukrainian).
13. Koval S.M., Snigurska I.O. Stress-induced arterial hypertension and wartime arterial hypertension are formidable challenges for modern Ukraine. Arterialʹnaâ gipertenziâ. 2015. № 5 (43). P. 13-18. (in Ukrainian).
14. Borges G.P., Tonon J.H.A., Zunini P.A.A.D.S., Martins da Silva A.S., Garcia M.F.V., et al. Soldier’s heart: the forgotten circulatory neurasthenia — a systematic review. Int. Rev. Psychiatry. 2020 Aug-Sep. 32(5-6). 510-519. doi: 10.1080/09540261.2020.1757925. Epub 2020 May 27. PMID: 32459107.
15. Stewart I.J., Sosnov J.A., Snow B.D., Batou A., Ho–ward J.T., et al. Hypertension after injury among burned combat veterans: A retrospective cohort study. Burns. 2017 Mar. 43(2). 290-296. doi: 10.1016/j.burns.2016.10.005. PMID: 28029474.
16. Bates M.C. Avoiding collateral damage in the war on hypertension. Catheter Cardiovasc. Interv. 2016 Jun. 87(7). 1304-5. doi: 10.1002/ccd.26600. PMID: 27310757.
17. Hans S., Reilly J.P. Resistant hypertension in 2017. Curr Opin. Cardiol. 2017 Jul. 32(4). 389-396. doi: 10.1097/HCO.0000000000000412. PMID: 28505045 Review.
18. Howard J.T., Stewart I.J., Kolaja C.A., Sosnov J.A., Rull R.P., et al. Hypertension in military veterans is associated with combat exposure and combat injury. J. Hypertens. 2020 Jul. 38(7). 1293-1301. doi: 10.1097/HJH.0000000000002364. PMID: 31990903.
19. Allais O., Fagherazzi G., Mink J. The long-run effects of war on health: Evidence from World War II in France. Soc. Sci. Med. 2021 May. 276. 113812. doi: 10.1016/j.socscimed.2021.113812. PMID: 33752102.
20. Chang W.L., Andersen C.J., Berisha B.S., Estrup O., Wang S.J. Economic evaluation of a bio-psycho-social intervention for comorbid disorders in a traumatized population in post-war Kosovo. J. Rehabil. Med. 2018 May 8. 50(5). 444-450. doi: 10.2340/16501977-2322. PMID: 29487948 Clinical Trial.
21. Horn O., Hull L., Jones M., Murphy D., Browne T., Fear N.T., et al. Is there an Iraq war syndrome? Comparison of the health of UK service personnel after the Gulf and Iraq wars. Lancet. 2006 May 27. 367(9524). 1742-6. doi: 10.1016/S0140-6736(06)68661-3. PMID: 16731269.
22. Korinek K., Young Y., Teerawichitchainan B., Kim Chuc N.T., et al. Is war hard on the heart? Gender, wartime stress and late life cardiovascular conditions in a population of Vietnamese older adults. Soc. Sci. Med. 2020 Nov. 265. 113380. doi: 10.1016/j.socscimed.2020.113380. PMID: 33096339.
23. Akinlua J.T., Meakin R., Umar A.M., Freemantle N. Current prevalence pattern of hypertension in Nigeria: a systematic review. Reboldi G., editor. PLoS One. 2015. 10(10). e0140021. doi: 10.1371/journal.pone.0140021.
24. Lukyanchuk E. Stress as an urgent medical and social problem in the conditions of military aggression. Ukrainian Medical Journal. 2015. № 1 (105). I/II. Available from: https://www.umj.com.ua/article/84423/stres-yak-nagalna-mediko-socialna-problema-v-umovax-vijskovoi-agresii (in Ukrainian).
25. Pyne J.M., Constans J.I., Wiederhold M.D., Gibson D.P., Kimbrell T., et al. Heart rate variability: Pre-deployment predictor of post-deployment PTSD symptoms. Biol. Psychol. 2016 Dec. 121(Pt A). 91-98. doi: 10.1016/j.biopsycho.2016.10.008. Epub 2016 Oct 20. PMID: 27773678 Free PMC article.
26. National Institute for Health and Care Excellence Post-traumatic stress disorder. NICE guidelines [NG116]. 2018. Dec. 5.
27. Barbagallo M., Dominguez L.J. Magnesium and type 2 –diabetes. World J. Diabetes. 2015 Aug 25. 6(10). 1152-7. PMCID: PMC4549665. DOI: 10.4239/wjd.v6.i10.1152.
28. Li G., Lu Y., Qiao Y., Hu D., Ke Ch. Role of Pulmonary Function in Predicting New-Onset Cardiometabolic Diseases and Cardiometabolic Multimorbidity. Chest. 2022 Aug. 162(2). 421-432. PMID: 35032479. DOI: 10.1016/j.chest.2021.12.663.
29. Markoglou N.Ch., Hatzitolios A.I., Savopoulos Ch.G., Ziakas A.G., et al. Epidemiologic characteristics of hypertension in the civilians of Kosovo after the war. Cent. Eur. J. Public Health. 2005 Jun. 13(2). 61-5. PMID: 15969452.
30. Jawad M., Vamos E.P., Najim M., Roberts B., Millett C. Impact of armed conflict on cardiovascular disease risk: a systematic review. Heart. 2019 Sep. 105(18). 1388-1394. DOI: 10.1136/heartjnl-2018-314459.
31. Hussain A.M., Lafta R.K. Burden of non-communicable diseases in Iraq after the 2003 war. Saudi Med. J. 2019 Jan. 40(1). 72-78. PMCID: PMC6452614. DOI: 10.15537/smj.2019.1.23463.
32. Abu Hamad B.A., Jamaluddine Z., Safadi G., Ragi M.E., El Sayed Ahmad R. et al. The hypertension cascade of care in the midst of conflict: the case of the Gaza Strip. PMCID: PMC9744039. DOI: 10.1038/s41371-022-00783-w.
33. Eriksson M., Räikkönen K., Eriksson J.G. Early life stress and later health outcomes — findings from the Helsinki Birth Cohort Study. Am. J. Hum. Biol. 2014 Mar-Apr. 26(2). 111-6. PMID: 24375506 Review. DOI: 10.1002/ajhb.22502.
34. Alastalo H., Raikkonen K., Pesonen A.K., Osmond C., Barker David J.P., et al. Cardiovascular health of Finnish war evacuees 60 years later. Ann. Med. 2009. 41(1). 66-72. DOI: 10.1080/07853890802301983.
35. Haas S.A., Ramirez D. Childhood exposure to war and adult onset of cardiometabolic disorders among older Europeans. Soc. Sci. Med. 2022 Sep. 309. 115274. doi: 10.1016/j.socscimed.2022.115274. Epub 2022 Aug 12. PMID: 35985242. DOI: 10.1016/j.socscimed.2022.115274.
36. Arshadipour A., Thorand B., Linkohr B., Rospleszcz S., Ladwig K.H., et al. Impact of prenatal and childhood adversity effects around World War II on multimorbidity: results from the KORA-Age study. BMC Geriatr. 2022 Feb 11. 22(1). 115. PMCID: PMC8832818. DOI: 10.1186/s12877-022-02793-2.
37. Hult M., Tornhammar P., Ueda P., Chima C., Eds-tedt Bonamy A.K. et al. Hypertension, diabetes and overweight: looming legacies of the Biafran famine. PLoS One. 2010 Oct 22. 5(10). e13582. PMCID: PMC2962634. DOI: 10.1371/journal.pone.0013582.
38. Mink J., Boutron-Ruault M.C., Charles M.A., Allais O., Fagherazzi G. Associations between early-life food deprivation during World War II and risk of hypertension and type 2 diabetes at adulthood. Sci. Rep. 2020 Apr 1. 10(1). 5741. PMCID: PMC7113250. DOI: 10.1038/s41598-020-62576-w.
39. Hermanides J., et al. Lower incidence of type 2 diabetes mellitus with changes in lifestyle: clues from World War II. Ned. Tijdschr Geneeskd. 2008. Dutch. Ned. Tijdschr Geneeskd. 2008 Nov 1. 152(44). 2415-7. [Article in Dutch]. PMID: 19055142.
40. Xian H., Vasilopoulos T., Liu W., Hauger R.L., Jacobson K.C., et al. Steeper change in body mass across four decades predicts poorer cardiometabolic outcomes at midlife. Obesity (Silver Spring). 2017 Apr. 25(4). 773-780. PMCID: PMC5373489. DOI: 10.1002/oby.21791.
41. Lin Y.K., Lin Y.P., Lee J.-T., Lin C.-S., Wu T.J. et al. Sex-specific association of hyperuricemia with cardiometabolic abnormalities in a military cohort: The CHIEF study Medicine (Baltimore). 2020 Mar. 99(12). e19535 PMCID: PMC7220045. DOI: 10.1097/MD.0000000000019535.
42. Mayer A., Mizdrak M., Babić M., Mastelić T., Glavina T. et al. Knowledge, Attitudes, and Screening for Obstructive Sleep Apnea and Diabetes Mellitus among War Veterans Seeking Treatment of Posttraumatic Stress Disorder Healthcare (Basel). 2021 Dec 8. 9(12). 1698. PMCID: PMC8700977. DOI: 10.3390/healthcare9121698.
43. Giunta G., Aguiló Iztueta M.F., Cutine P., Helman L., Pirola D., et al. Evaluation of the metabolic profile and prevalence of cardiovascular disease in former combatants of the Malvinas war. Medicina (B Aires). 2022. 82(5). 746-751. PMID: 36220032 Free article. Spanish.
44. Kivimäki M., Bartolomucci A., Kawachi I. The multiple roles of life stress in metabolic disorders. Nat. Rev. Endocrinol. 2023 Jan. 19(1). 10-27. doi: 10.1038/s41574-022-00746-8. Epub 2022 Oct 12. PMID: 36224493. DOI: 10.1038/s41574-022-00746-8.
45. Rosenbaum S., Stubbs B., Ward P.B., Steel Z., Lederman O., Vancampfort D. The prevalence and risk of metabolic syndrome and its components among people with posttraumatic stress disorder: a systematic review and meta-analysis. Metabolism. 2015 Aug. 64(8). 926-33. DOI: 10.1016/j.metabol.2015.04.009.
46. Vancampfort D., Rosenbaum S., Ward P.B., Steel Z., Lederman O., Lamwaka A.V., Richards J.W., Stubbs B. Type 2 Diabetes Among People With Posttraumatic Stress Disorder: Systematic Review and Meta-Analysis. Psychosom. Med. 2016 May. 78(4). 465-73. PMID: 26867081 Review. DOI: 10.1097/PSY.0000000000000297.
47. Kane N.S., Bloor L.E., Michaels J. Enhancing Diabetes Self-Management Education and Psychological Services for Veterans With Comorbid Chronic Health and Mental Health Conditions. Fed. Pract. 2021 Apr. 38(4). e22-e28. PMCID: PMC8221919. DOI: 10.12788/fp.0106.
48. Stewart I.J., Sosnov J.A., Howard J.T., Orman J.A., Fang R. et al. Analysis of Long-Term Outcomes After Combat Injury: A Hidden Cost of War. Circulation. 2015 Dec 1. 132(22). 2126-33. DOI: 10.1161/CIRCULATIONAHA.115.016950.
49. Ashendorf L., Shirk S.D., Kelly M.M. Tobacco Use and Cognitive Functioning in Veterans of the Conflicts in Iraq and Afghanistan. Dev. Neuropsychol. 2019 Aug. 44(5). 409-416. doi: 10.1080/87565641.2019.1632862. Epub 2019 Jun 21. PMID: 31223031.
50. Lo J., Patel P., Roberts B. A systematic review on tobacco use among civilian populations affected by armed conflict. Tob. Control. 2016 Mar. 25(2). 129-40. doi: 10.1136/tobaccocontrol-2014-052054. Epub 2015 Mar 13. PMID: 25770116 Review.
51. Lo J., Patel P., Shultz J.M., Ezard N., Roberts B. A Systematic Review on Harmful Alcohol Use Among Civilian Populations Affected by Armed Conflict in Low- and Middle-Income Countries. Subst. Use Misuse. 2017 Sep 19. 52(11). 1494-1510. doi: 10.1080/10826084.2017.1289411. PMID: 28471305 Review.
52. Jawad M., Hone T., Vamos E.P., Roderick P., Sullivan R., Millett C. Estimating indirect mortality impacts of armed conflict in civilian populations: panel regression analyses of 193 countries, 1990-2017. BMC Med. 2020 Sep 10. 18(1). 266. doi: 10.1186/s12916-020-01708-5. PMID: 32907570.
53. Gale C.R., Kivimaki M., Lawlor D.A., Carroll D., Phillips A.C., et al. Fasting glucose, diagnosis of type 2 diabetes, and depression: the Vietnam experience study. Biol. Psychiatry. 2010 Jan 15. 67(2). 189-92. DOI: 10.1016/j.biopsych.2009.09.019.
54. Head R.F., Gilthorpe M.S., Ellison George T.H. Cholesterol levels in later life amongst UK Channel Islanders exposed to the 1940-45 German occupation as children, adolescents and young adults. Nutr. Health. 2009. 20(2). 91-105. doi: 10.1177/026010600902000202.
55. Dyball D., Evans S., Boos C.J., Stevelink S.A.M., Fear N.T. The association between PTSD and cardiovascular disease and its risk factors in male veterans of the Iraq/Afghanistan conflicts: a systematic review. Int. Rev. Psychiatry. 2019 Feb. 31(1). 34-48. PMID: 31041877. DOI: 10.1080/09540261.2019.1580686.