Вступ
Якість медичної допомоги, безсумнівно, є одним з основних критеріїв оцінки стану надання медичної стоматологічної допомоги у країнах світу. Якість медичної допомоги розуміється як сукупність характеристик медичної допомоги, що спрямовані задовольняти потреби громадян в ефективному запобіганні захворюванням та їх лікуванні, підвищенні якості життя та збільшенні його тривалості. Оцінка якості медичної допомоги повинна виконуватися як визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров’я. Контроль якості медичної допомоги повинен здійснюватися за допомогою: методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги; самооцінки медичних працівників; експертної оцінки; клінічного аудиту; моніторингу системи індикаторів якості; атестації/сертифікації відповідно до вимог законодавства України та ЄС.
Система контролю якості медичної допомоги
Для того щоб об’єктивно оцінювати й підвищувати ефективність медичної стоматологічної допомоги в будь-якому закладі, необхідно створити систему контролю якості медичної стоматологічної допомоги. Така система повинна включати: статистичний аналіз медичних результатів діяльності закладів охорони здоров’я (ЗОЗ), структурних підрозділів; експертне оцінювання якості лікувально-діагностичного процесу та його результатів; виявлення дефектів технології лікувально-діагностичного процесу та запобігання їм; планування індикаторів оцінювання інтенсивності роботи стаціонарних відділень та закладу загалом. Найважливішою складовою системи контролю якості медичної допомоги має бути метод експертного оцінювання закінчених випадків лікування пацієнтів. Метод базується на порівнянні стандарту обсягів і якості медичної допомоги хворим із фактично наданою медичною допомогою. Все це здійснюється з метою максимально можливого поліпшення стоматологічного здоров’я населення за оптимального використання ресурсів.
Складовими системи контролю якості медичної допомоги, зокрема і стоматологічної, згідно з законодавством України є: структура; процес та результати медичної допомоги; організація надання медичної допомоги; контроль за реалізацією управлінських рішень; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, включно з керівниками закладів охорони здоров’я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги.
До основних нормативно-правових документів, які регулюють систему контролю якості медичної допомоги, належать: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 28.09.2012 № 752 «Про порядок конт-
ролю якості медичної допомоги», розділ 10 Стандартів акредитації закладів охорони здоров’я, затверджених наказом МОЗ України від 14.03.2011 № 142 «Про вдосконалення державної акредитації закладів охорони здоров’я», та Державні стандарти України (ДСТУ): ДСТУ ISO 9001:2015 «Системи управління якістю. Вимоги»; ДСТУ EN 15224:2019 «Системи управління якістю. EN ISO 9001:2015 у сфері охорони здоров’я».
Існує кілька ступенів контролю якості медичної допомоги:
1) перший: завідувач структурного підрозділу поліклініки чи стаціонару оцінює якість медичної допомоги, наданої конкретним лікарем пацієнтам, які пролікувалися в амбулаторно-поліклінічному закладі (не менше ніж 30 % хворих);
2) другий: медичний директор (заступник головного лікаря з медичної частини), використовуючи основні облікові документи, щодня проводить експертне оцінювання не менше ніж 10 % випадків пролікованих пацієнтів;
3) третій: експертна комісія медичного закладу щомісяця оцінює якість роботи підрозділів.
На наступних ступенях контроль якості медичної допомоги на рівні закладу здійснюють спеціалісти (спеціальні клініко-експертні комісії) територіальних, регіональних та державного органів управління охороною здоров’я.
Зазвичай у медичному закладі за роботу із забезпечення якості медичної допомоги відповідає медичний директор (заступник головного лікаря з медичної роботи). На рівні структурного підрозділу медичного закладу роботу у сфері якості в цілому організовує завідувач відділення. Оцінка якості медичної допомоги передбачає визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров’я.
Керівник медзакладу має видати наказ по закладу про затвердження системи контролю якості меддопомоги. На основі результатів контролю детально аналізуються виявлені недоліки та складається план їх усунення. Також керівник має створити у медичному закладі комісію із забезпечення якості медичної допомоги. На основі аналізу показників, обраних для оцінювання, скарг пацієнтів, нещасних випадків, помилок медичного персоналу, пропозицій лікарів Комісія працює над розробкою програми систематичного підвищення якості медичної допомоги. Комісія є органом, створеним з метою об’єднання зусиль всього медичного персоналу для підвищення якості медичної допомоги у закладі. Працівники мають бути зацікавлені у спільному пошуку шляхів усунення недоліків при наданні медичної допомоги та мусять брати активну участь у роботі Комісії.
Для управління задокументованою інформацією з якості надання медичної стоматологічної допомоги важливо затвердити локальний документ, який визначатиме вимоги щодо її розробки, узгодження, затвердження, поширення тощо. Бажано розробити декілька таких документів з урахуванням специфіки закладу та видів надання допомоги.
Україна долучилася до Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). Стандарти, що діють в Україні: ДСТУ ISO 9001:2015 «Системи управління якістю. Вимоги»; ДСТУ EN 15224:2019 «Системи управління якістю. EN ISO 9001:2015 у сфері охорони здоров’я» (EN 15224:2016, IDT).
Міжнародні стандарти ISO 9001 описують базові вимоги до системи управління. Вимоги цих стандартів впроваджують підприємства, установи й організації будь-якого розміру сфери діяльності, організаційно-правової форми та власності. Відповідність суб’єкта господарювання стандартам ISO 9001 підтверджує сертифікат. Його видають організації, що мають повноваження проводити сертифікацію у певній сфері. Наявність сертифіката ISO 9001 у всьому світі — стандартна практика для укладення договорів та угод. ISO 9001:2015 — це сучасна система управління якістю (СУЯ), яка забезпечує впевненість замовників та споживачів у якості продукції, а також поліпшує діяльність підприємства. Стандарти універсальні, тож їх легко застосовувати в ЗОЗ і приватних кабінетах лікарів-ФОП.
СУЯ відповідно до ISO 9001 — це схема проведення бізнес-процесів, яка забезпечує стабільну якість роботи ЗОЗ та охоплює основні напрями його діяльності. Одна з ключових цілей діяльності будь-якого закладу охорони здоров’я — задоволеність пацієнтів якісною медичної допомогою (послугою). Тому не дивно, що навіть у законодавстві з’явилася норма, яка врегульовує це питання. Зокрема, МОЗ установило умову для ЗОЗ, які надають вторинну та третинну медичну допомогу й бажають отримати вищу акредитаційну категорію. Ця умова — наявність сертифіката про відповідність СУЯ в ЗОЗ вимогам національного стандарту ДСТУ ISO серії 9000 (наказ «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 14 березня 2011 року № 142 «Про вдосконалення державної акредитації закладів охорони здоров’я» від 20.12.2013 № 1116).
2019 року набрав чинності ще один стандарт — ДСТУ EN 15224:2019 «Системи управління якістю у сфері охорони здоров’я» (EN 15224:2016, IDT). Стандарт спеціально розроблений для сфери охорони здоров’я та, зокрема, стосується організації системи управління в ЗОЗ. Як і проходження акредитації, сертифікація ISO 9001 добровільна. Залежно від мети керівник може прийняти рішення про впровадження системи управління та пройти відповідну сертифікацію. ДСТУ ISO 9001:2015 «Системи управління якістю. Вимоги» зобов’язує заклади вести задокументовану інформацію. Задокументована інформація — це документація, яку організація має контролювати й підтримувати в актуальному стані, та носій, на якому її розміщено (п. 3.8.6 ДСТУ ISO 9000:2015); документи, одна частина яких визначає вимоги до виконання процесів системи, а друга — засвідчує досягнуті результати, виконання цих процесів. ДСТУ ISO 9001:2015 не регламентує, скільки і яких саме документів розробляти. Обсяг документації, її вид і форму визначає сам заклад з огляду на складність та важливість процесів, вимоги нормативно-правових актів України щодо його діяльності, компетентність персоналу й інші аспекти. Кількість документації має бути оптимальною, щоб забезпечити функціонування процесів системи.
Значна увага щодо якості надання медичної допомоги приділяється при проведенні акредитації закладу. Державна акредитація медичного закладу — це офіційне визнання статусу лікувального закладу за Міжнародними стандартами ISO, наявності у ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження відповідності встановленим критеріям та гарантія високої якості професійної діяльності. Певний час акредитація медичних закладів була призупинена у зв’язку із запровадженням військового стану. 2023 року Постановою КМУ акредитацію відновлено, але водночас затверджено положення, що акредитації не підлягають лише ті медзаклади, які розташовані в зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях.
Розділ 10 Стандартів акредитації закладів охорони здоров’я, затверджених наказом МОЗ України від 14.03.2011 № 142 «Про вдосконалення державної акредитації закладів охорони здоров’я», присвячений питанням якості медичної допомоги. Цілий ряд медичних спеціальностей мають окремий перелік стандартів. На жаль, це не стосується медичної стоматологічної допомоги. Заклади, які надають будь-які види медичної стоматологічної допомоги, при проходженні акредитації можуть оцінюватися лише за загальними стандартами якості. До них належать наступні стандарти:
10.1. Проведення поточного збору інформації щодо діяльності закладу (підрозділу), з документальним підтвердженням.
10.2. Здійснення аналізу роботи закладу щодо якості надання медичної допомоги.
10.3. Проведення оцінки ефективності застосованих заходів з усунення недоліків у роботі закладу.
10.4. Інформування персоналу про результативність вжитих заходів щодо усунення недоліків у роботі закладу (підрозділу).
10.5. Наявність затверджених критеріїв оцінки якості надання медичної допомоги.
10.6. Наявність бази даних щодо лікувального процесу.
10.7. Наявність та відповідність середньостатистичному по Україні показнику чисельності прикріпленого населення на лікарській дільниці.
10.14. Наявність та відповідність середньостатистичному по Україні показнику розходжень амбулаторних і клінічних діагнозів.
10.29. Наявність та відповідність середньостатистичному по Україні показнику кількості скарг хворих.
10.31. Здійснення аналізу бази даних керівником закладу.
10.32. Здійснення керівником закладу заходів щодо підвищення якості надання медичної допомоги.
Ці питання дійсно відіграють важливу роль в оцінці якості закладу, але для стоматологічного закладу мають бути розроблені специфічні стандарти, які б більш об’єктивно відображали питання якості надання медичної стоматологічної допомоги. Це нагальне питання має бути якнайшвидше вирішене шляхом прий-няття відповідних доповнень до наказу МОЗ України від 14.03.2011 № 142 «Про вдосконалення державної акредитації закладів охорони здоров’я».
У нормативно-правових документах щодо якості медичної допомоги йдеться про відповідність надання такої допомоги затвердженим медико-технологічним документам зі стандартизації медичної допомоги. Відповідно до Наказу МОЗ України від 28.02.2020 № 590 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України», з 1 вересня 2021 року втратив чинність Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23 листопада 2004 року № 566 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями «ортопедична стоматологія», «терапевтична стоматологія», «хірургічна стоматологія», «ортодонтія», «дитяча терапевтична стоматологія», «дитяча хірургічна стоматологія». Скасування цього наказу декілька разів відтерміновувалося. Останній раз Наказом МОЗ України від 26.08.2022 № 1541 дія наказу відтермінована до 1 вересня 2023 року. За ініціативою групи експертів зі стоматології було сформовано мультидисциплінарні робочі групи з розробки галузевих стандартів медичної допомоги за всіма стоматологічними спеціальностями та відповідними темами (Наказ МОЗ України від 06.12.2021 № 2711 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 18 серпня 2020 року № 1908»). Робота з підготовки проєктів галузевих стандартів, визначених вищевказаним наказом, триває. Вже затверджені перші галузеві стандарти стоматологічного напрямку. Затверджено такі галузеві стандарти стоматологічного напрямку:
— «Дентоальвеолярна травма»: Наказ МОЗ України від 17.02.2023 № 314;
— «Хвороби твердих тканин зуба, ортопедичне лікування штучними коронками»: Наказ МОЗ України від 20.02.2023 № 333;
— «Про затвердження Стандартів медичної допомоги «Дистальна оклюзія»: Наказ МОЗ України від 03.04.2023 № 620;
— «Невогнепальні переломи нижньої щелепи (виросткового відростка, гілки, кута, тіла та симфізу)»: Наказ МОЗ України від 16.06.2023 № 1096.
Це лише початок. Робота над наступними галузевими стандартами триває. Відсутність медико-технологічних документів вкрай негативно впливає на якість надання медичної стоматологічної допомоги. Ці документи потребують нагальної розробки та впровадження.
Висновки
В Україні створено нормативно-правову базу системи якості медичної допомоги. Вона включає в себе систему контролю якості, виокремлюється кілька ступенів контролю якості медичної допомоги. Визначено, хто відповідає за роботу із забезпечення якості медичної допомоги в медичному закладі. Проте наявна система якості не враховує особливостей надання стоматологічної допомоги і повинна бути переглянута. Україна долучилася до Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), стандарти якої діють в Україні. Затверджено стандарти акредитації закладів охорони здоров’я, присвячені питанням якості медичної допомоги. Ці стандарти потребують перегляду з метою їх адаптації до специфіки надання стоматологічної допомоги. Триває робота над розробкою та затвердженням медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги, проте ця робота вимагає пришвидшення.
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Отримано/Received 22.06.2023
Рецензовано/Revised 11.07.2023
Прийнято до друку/Accepted 17.07.2023
Список литературы
1. Департамент стандартизації медичних послуг ДП «Державний експертний центр МОЗ України». Управління якістю медичної допомоги на локальному рівні. 2012. 14 с.
2. Рогач І.М., Слабкий Г.О., Качала Л.О., Погоріляк Р.Ю., Качур О.Ю., Картавцев Р.Л. Контроль якості медичної допомоги на рівні закладу охорони здоров’я (Методичні рекомендації). Ужгород, 2003. 47 с.
3. Організація контролю якості медичної допомоги в закладах охорони здоров’я (Методичні рекомендації). Академік НАМН України, професор Ю.В. Вороненко, д.мед.н., професор Н.Г. Гойда та ін. Київ. 31 с.
4. Наказ МОЗ України від 28.09.2012 № 752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги».
5. Сенюта І.Я. Контроль якості медичної допомоги: новели нормативного регулювання. Український медичний часопис. 15.11.2013. С. 14-18.
6. Сміянов В.А., Степаненко А.В., Петренко В.Ю., Тарасенко С.В. Організаційно-методологічний підхід до управління якістю медичної допомоги в закладі охорони здоров’я. Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я. 2013. № 3. С. 11-18.
7. Мазур І.П., Лехан В.М., Рибачук А.В. Трансформації стоматологічної галузі за період незалежності України та їх вплив на доступність стоматологічної допомоги. Медичні перспективи. 2022. № 1. С. 184-192.
8. Вороненко Ю.В., Мазур І.П., Павленко О.В. Стоматологічна допомога в Україні: аналіз основних показників діяльності за 2020 рік: довідник. Кропивницький: Поліум, 2021. 101 с.
9. Маланчук В.О., Мазур І.П., Рибачук А.В. Високоспеціалізована стоматологічна допомога в Україні в умовах трансформації системи охорони здоров’я. Oral and General Health. 2021. Т. 2. № 2. С. 84-89.
10. Мазур І.П., Вахненко О.М., Рибачук А.В., Мазур П.В. Аналіз основних показників стоматологічної допомоги в Україні за 2020 рік. Oral and General Health. 2021. Т. 2. № 3. С. 44-50.
11. Horachuk V. Accreditation as a tool for improving the quality of medical care. Oral and General Health. 2023. 4(1). 6-9. https://doi.org/10.22141/ogh.4.1.2023.144