Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Международный эндокринологический журнал Том 19, №5, 2023

Вернуться к номеру

Плейотропні ефекти замісної терапії левотироксином у хворих на субклінічний гіпотиреоз та артеріальну гіпертензію

Плейотропні ефекти замісної терапії левотироксином у хворих на субклінічний гіпотиреоз та артеріальну гіпертензію

Авторы: Орел М.А., Мартинюк Л.П.
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. За даними різних епідеміологічних досліджень, поширеність субклінічного гіпотиреозу у загальній популяції населення планети становить близько 6 %, залежить від віку, статі, регіону проживання, значно перевищуючи частоту клінічно явного гіпотиреозу. Протягом одного року до 5 % випадків субклінічного гіпотиреозу переходять у маніфестну форму. Пізня діагностика цього захворювання загрожує розвитком серйозних ускладнень. Тому актуальним є вивчення шляхів корекції негативних наслідків субклінічного гіпотиреозу, особливо у коморбідних пацієнтів. Метою роботи було дослідження впливу замісної терапії препаратами левотироксину на ліпідний обмін, функціональний стан ендотелію судин і когнітивні функції у хворих на субклінічний гіпотиреоз у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали та методи. У дослідженні взяв участь 31 хворий на субклінічний гіпотиреоз у поєднанні з АГ ІІ стадії. Серед них 12 (38,71 %) чоловіків і 19 (61,29 %) жінок, середній вік 63,19 ± 1,93 року. Усім пацієнтам визначали показники ліпідограми, функціональний стан ендотелію судин, когнітивні функції за допомогою Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій до та через 3 місяці після додаткового призначення левотироксину у дозі 25–50 мкг/добу. Результати. Встановлено вірогідне зниження показника загального холестерину на 10,08 % (5,54 ± 0,17 ммоль/л проти 6,23 ± 0,25 ммоль/л, Р < 0,05), ліпопротеїнів низької щільності — на 24,5 % (3,39 ± 0,17 ммоль/л проти 4,49 ± 0,27 ммоль/л, Р < 0,01), тригліцеридів — на 19,42 % (1,66 ± 0,11 ммоль/л проти 2,06 ± 0,16 ммоль/л, Р < 0,05) порівняно з показниками на початку дослідження. Водночас у пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом та АГ через 3 місяці після призначення замісної терапії зменшилась частота атерогенних дисліпідемій. Також спостерігали вірогідне поліпшення функціонального стану ендотелію: середній показник ендотелійзалежної вазодилатації плечової артерії збільшився на 11 % (6,56 ± 0,10 % проти 5,91 ± 0,05, Р < 0,001). За результатами нейропсихологічного тестування вірогідно поліпшились когнітивні функції серед обстежуваних пацієнтів: середній бал за Монреальською шкалою оцінки когнітивних функцій через 3 місяці прийому левотироксину становив 26,65 ± 0,47 проти 23,77 ± 0,60 на початку дослідження, Р < 0,001. Висновки. Призначення замісної терапії препаратами левотироксину у хворих на субклінічний гіпотиреоз сприяло нормалізації показників ліпідного обміну та зменшенню числа атерогенних дисліпідемій, поліпшенню функціонального стану ендотелію судин та когнітивних функцій.

Background. According to epidemiological studies, the prevalence of subclinical hypothyroidism is about 6 % and it depends on age, gender, region of residence and, at the same time, significantly exceeds the frequency of primary hypothyroidism. Within one year, 5 % of cases of subclinical hypothyroidism turn into the manifested form. Delayed diagnosis of the disease increases the risk of serious complications. It is still controversial whether subclinical hypothyroidism affects blood pressure because of conflicting results in published studies. Thus, the aim of this study was to assess the effects of levothyroxine replacement therapy in patients with subclinical hypothyroidism and hypertension on lipid metabolism, functional state of the endothelium and cognition. Materials and methods. Thirty-one patients with subclinical hypothyroidism and stage 2 hypertension participa­ted in the study, among them 12 (38.71 %) men and 19 (61.29 %) women. The average age of participants was 63.19 ± 1.93 years. The study examined lipid profile, functional state of the endothelium, and cognitive functions based on the results of the Montreal Cognitive Assessment before and after 3 months of additional administration of the levothyroxine replacement thera­py at a dose 25–50 µg daily. Results. The lipid analysis revealed a significant decrease in total cholesterol for 10.08 % (5.54 ± 0.17 mmol/L against 6.23 ± 0.25 mmol/L, Р < 0.05), low-density lipoprotein choleste­rol for 24.5 % (3.39 ± 0.17 mmol/L against 4.49 ± 0.27 mmol/L, Р < 0.01), triglycerides for 19.42 % (1.66 ± 0.11 mmol/L against 2.06 ± 0.16 mmol/L, Р < 0.05) compared to those at baseline. At the same time, patients with subclinical hypothyroidism and hypertension showed a reliable decrease in atherogenic dyslipidemias, 64.52 against 74.19 %. We also observed a reliable improvement of the functional state of the endothelium: the mean value of the endothelium-dependent vasodilation of the brachial artery increased for 11 % (6.56 ± 0.10 % against 5.91 ± 0.05 %, Р < 0.001). The results of the neuropsychological testing showed a reliable improvement of the cognitive functions among examined patients: the average score on the Montreal Cognitive Assessment raised from 23.77 ± 0.60 at baseline to 26.65 ± 0.47 after three months of taking levothyro­xine, Р < 0.001. Conclusions. Levothyroxine replacement therapy in patients with subclinical hypothyroidism and hypertension was followed by a normalization of lipid profile and a decrease in atherogenic dyslipidemias, an improvement of the functional state of the endothelium and state of cognition.


Ключевые слова

субклінічний гіпотиреоз, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, ендотеліальна дисфункція, когнітивні порушення, левотироксин

subclinical hypothyroidism; hypertension; dyslipidemia; endothelial dysfunction; cognitive disorders; levothyroxine

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.19.5.2023.1301

Вступ

Понад 1 млрд дорослих людей у світі страждають на артеріальну гіпертензію (АГ), яка зумовлює розвиток численних ускладнень та є причиною близько 10 млн смертей щорічно [1]. Перебіг АГ може погіршуватися за наявності коморбідних патологій, як-от цукровий діабет (ЦД), депресія, хронічні хвороби нирок, бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворювання легень, тиреоїдна дисфункція, зокрема субклінічний гіпотиреоз (СГ) [2, 3]. 
СГ — це клінічний синдром, що характеризується підвищенням концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові вище від референтних значень за умови нормальних рівнів тиреоїдних гормонів і відсутності вираженої клінічної симптоматики [4, 5]. Захворювання трапляється у 7–10 % жінок і 2–3 % чоловіків, протягом одного року 5 % випадків СГ переходять в маніфестну форму [6]. 
Оскільки цей стан протягом тривалого часу може залишатися недіагностованим і, відповідно, нелікованим, це загрожує розвитком серйозних ускладнень. У літературі описано вплив зниженої функції щитоподібної залози (ЩЗ) на ліпідний та вуглеводний обмін, розвиток ендотеліальної дисфункції (ЕД), метаболічного синдрому, зростання кардіоваскулярних ризиків [6, 7], у тому числі АГ та дисліпідемії. Є дані, що СГ може бути чинником прогресування АГ [8, 9]. Підвищення артеріального тиску при СГ, ймовірно, є результатом зниження ендотелійзалежної вазодилатації (ЕЗВД), опосередкованої тиреоїдними гормонами [10, 11]. Вважається, що як специфічне для дисліпідемії зниження активності ліпопротеїнліпази у жировій тканині, так і зниження активності ліпази в печінці сприяє підвищенню рівня тріацилгліцеролів у сироватці крові. Водночас зменшення кількості рецепторів холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) і знижений розпад загального холестерину (ХС) також можуть бути чинниками дисліпідемії, яка спостерігається при СГ [12, 13].
Гіпотиреоз, навіть субклінічний, асоціюється із погіршенням якості життя, зниженням працездатності та розвитком депресії [14]. Згідно з даними літератури, замісна терапія препаратами левотироксину у частини таких пацієнтів здатна знижувати рівень ХС і зменшувати товщину комплексу інтима-медіа загальної сонної артерії, запобігаючи розвитку атеросклерозу [15]. Існують дані, що призначення великих доз трийодтироніну дозволяло зменшити вираженість характерної для гіпотиреозу рефрактерної депресії та збільшити ефективність антидепресантів, поліпшити пізнавальну функцію, пам’ять та увагу [16]. Одне з досліджень [17] продемонструвало ефективність застосування левотироксину у лікуванні рефрактерної депресії у пацієнтів без дисфункції ЩЗ [17]. 
Водночас питання про призначення замісної гормонотерапії препаратами левотироксину у хворих на СГ залишається суперечливим [18–20]. Європейська тиреоїдна асоціація (ЕТА), Національний інститут охорони здоров’я і вдосконалення медичної допомоги (NICE) та Американська тиреоїдна асоціація (АТА) рекомендують розглядати питання про призначення замісної терапії гормонами ЩЗ при рівнях ТТГ < 10 мМО/л [21, 22]. Тактика лікування повинна обиратися індивідуально, з урахуванням віку пацієнта, наявності симптомів захворювання, позитивних автоантитіл до тиреоїдної пероксидази, ознак атеросклерозу, серцевої недостатності або факторів ризику цих захворювань [23, 24].
Мета: дослідити вплив замісної терапії препаратами левотироксину на ліпідний обмін, функціональний стан ендотелію судин і когнітивні функції у хворих на АГ у поєднанні із СГ.

Матеріали та методи

У дослідженні взяв участь 31 пацієнт із АГ II стадії та СГ, який проходив обстеження та лікування у кардіологічному відділенні КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР. Серед обстежених 12 (38,71 %) чоловіків, 19 (61,29 %) жінок, середній вік пацієнтів 63,19 ± 1,93 року. Діагноз АГ було встановлено відповідно до протоколу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24 травня 2012 року № 384.
АГ ІІ стадії визначали при рівнях систолічного артеріального тиску у межах ≥ 140–159 мм рт.ст. та/або діастолічного артеріального тиску у межах ≥ 90–99 мм рт.ст. і за наявності обумовленого гіпертензією безсимптомного ураження органів-мішеней, а саме гіпертрофії лівого шлуночка за даними рентгенографії, електро- та ехокардіографії, мікроальбумінурії та/або рівня креатиніну < 133 ммоль/л у чоловіків і < 124 ммоль/л у жінок, товщини комплексу інтима-медіа сонних артерій > 0,9 мм або за наявності атеросклеротичних бляшок, цукрового діабету 2-го типу без ураження органів-мішеней, відповідно до національних та рекомендацій Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology) та Європейського товариства гіпертензії (European Society of Hypertension) 2018 року [25]. Дослідження проводилось відповідно до вимог біоетики з дотриманням положень Гельсінської декларації.
За результатами біохімічного аналізу крові вивчали порушення ліпідного обміну у пацієнтів. Функціональний стан ЩЗ оцінювали лабораторно методом ІФА шляхом визначення концентрації ТТГ у сироватці крові. Нормальним вважали значення ТТГ 0,270–4,20 мкМО/мл. СГ діагностували при рівнях ТТГ 4,21–10,00 мкМО/мл та нормальних значеннях тиреоїдних гормонів.
Функціональний стан ендотелію судин визначали методом розрахунку ЕЗВД плечової артерії (ПА), запропонованим D. Celermajier та співавторами [26]. Ультразвукову допплерометрію ПА здійснювали за допомогою апарата Alpinion E-Cube i7. Усім обстежуваним проводили манжетову пробу. Компресію ПА манжетою сфігмоманометра здійснювали на 2–5 см вище від ліктьової ямки з використанням тиску не менш ніж на 40–50 мм рт.ст. вище від систолічного артеріального тиску, до припинення кровотоку в ній (відсутності пульсації). Визначали вихідний діаметр ПА (D0, мм) та діаметр ПА повторно на 5-й хвилині після дистальної оклюзії кровотоку за допомогою манжети тонометра (D1, мм/с). Реакцію ендотелію ПА оцінювали як відношення різниці між діаметром під час проведення проби та діаметром в спокої до діаметру в спокої (%):
ЕЗВД = (D1 – D0)/D0 × 100 %,де ЕЗВД — ендотелійзалежна вазодилатація; D0 — вихідний діаметр плечової артерії; D1 — діаметр плечової артерії на 5-й хвилині дистальної оклюзії кровотоку.
Збільшення просвіту ПА менше ніж на 8–10 % при виконанні манжетової проби вважали проявом ЕД.
Стан когнітивної функції оцінювали на підставі суб’єктивних скарг обстежуваних на зниження пам’яті та розумової працездатності при бесіді з ними і/або їх родичами та за результатами нейропсихологічного тестування, а саме Монреальської шкали оцінки когнітивних функцій (The Montreal Cognitive Assessment (MоCA-тест)). MоCA-тест оцінює різні когнітивні аспекти: пам’ять та увагу, мовлення, орієнтацію, абстрактне мислення, зорово-конструктивні навички, рахунок тощо. Максимальна кількість набраних балів — 30, а 26 балів та більше вважається нормою.
Пацієнти отримували комплексну терапію відповідно до затверджених національних протоколів — антигіпертензивні препарати, антиагрегантну та ліпідо–знижуючу терапію статинами. Усім пацієнтам було призначено замісну гормонотерапію препаратами левотироксину у дозі 25–50 мкг на добу протягом 3 місяців.
Статистичний аналіз проводили з використанням програм MS Excel 2016, Statistica 10. Результати дослідження подано у вигляді середніх арифметичних значень з похибкою середнього квадратичного відхилення вибірки (M ± m). Вірогідність відмінностей даних у групах визначали за допомогою коефіцієнта вірогідності Р, який розраховували на основі t-критерію Стьюдента. Різницю показників вважали статистично вірогідною при Р < 0,05.

Результати

Середній рівень ТТГ у сироватці крові пацієнтів становив 6,84 ± 0,31 мкМО/мл на початку дослідження і вірогідно знизився на 26,61 % (5,02 ± 0,24 мкМО/мл) через 3 місяці після призначення левотироксину, Р < 0,001.
Аналіз параметрів ліпідного обміну встановив, що рівень ХС вірогідно знизився на 10,08 % (5,54 ± ± 0,17 ммоль/л проти 6,23 ± 0,25 ммоль/л, Р < 0,05), ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) — на 24,5 % (3,39 ± 0,17 ммоль/л проти 4,49 ± 0,27 ммоль/л, Р < 0,01), тригліцеридів (ТГ) — на 19,42 % (1,66 ± ± 0,11 ммоль/л проти 2,06 ± 0,16 ммоль/л, Р < 0,05) (табл. 1). Рівень ЛПВЩ знизився на 3,85 %, проте статистично вірогідно не відрізнявся від цього показника на початку дослідження (1,25 ± 0,05 ммоль/л проти 1,30 ± 0,09 ммоль/л, Р > 0,05). Коефіцієнт атерогенності (КА) через 3 місяці після призначення гормонотерапії серед обстежуваних знизився на 17,16 %, проте ця різниця була статистично невірогідною (3,67 ± 0,26 проти 4,43 ± 0,40, Р > 0,05).
На початку дослідження у 23 (74,19 %) хворих на АГ у поєднанні із СГ спостерігали наявність атерогенних (ІІa, ІІb тип) дисліпідемій (рис. 1). Зокрема, дисліпідемію IIa типу виявлено у 14 (45,16 %), IIb типу — у 9 (29,03 %) пацієнтів, ізольоване підвищення рівня ЛПНЩ — у 5 (16,13 %), зростання рівня ТГ — у 3 (9,68 %) осіб. Через 3 місяці дослідження атерогенні дисліпідемії було діагностовано у 20 (64,52 %) обстежуваних. Так, дисліпідемію IIa типу діагностували у 18 (58,07 %), IIb типу — у 2 (6,45 %), ізольоване підвищення рівня ЛПНЩ — у 4 (12,9 %), показника ТГ — у 2 (6,45 %) пацієнтів. У 5 (16,13 %) осіб нормалізувались показники ліпідного обміну.
Згідно з отриманими результатами манжетової проби, ознаки дисфункції ендотелію було зареєстровано в усіх хворих на АГ у поєднанні з СГ на початку дослідження, середній показник ЕЗВД становив 5,91 ± 0,05 %. Через 3 місяці після призначення замісної гормонотерапії середній показник ЕЗВД ПА вірогідно поліпшився на 11 % і становив 6,56 ± 0,10 %, Р < 0,001.
Через 3 місяці прийому левотироксину у хворих на АГ та СГ, за даними опитування, зменшилась вираженість суб’єктивної симптоматики та скарг (табл. 2).
За результатами нейропсихологічного тестування на початку дослідження когнітивне зниження було зареєстровано у 16 (51,61 %) осіб — середній бал МоСА-тесту становив 23,77 ± 0,60. Труднощі виникали при виконанні завдань розділів «Зорово-конструктивні навички», «Мовлення» та «Абстракція». Через 3 місяці спостерігали вірогідне поліпшення когнітивної функції — 23 (74,19 %) пацієнти продемонстрували нормальні результати нейропсихологічного тестування, у 8 (25,81 %) осіб було зареєстровано когнітивне зниження, що статистично вірогідно корелювало з віком (r = –0,7608, p = 0,000). Середній бал МоСА-тесту через 3 місяці становив 26,65 ± 0,47, Р < 0,001.

Обговорення

Впливу тиреоїдної дисфункції, у тому числі субклінічного гіпотиреозу, на ліпідний обмін призначена ціла низка досліджень [27]. Доведено, що зниження функції ЩЗ супроводжується підвищенням рівнів ХС, ЛПНЩ, ТГ, зниженням показника ЛПВЩ, асоціюється із зростанням рівня ліпопротеїну (а) і призводить до розвитку атерогенних дисліпідемій [28, 29]. Саме ці важливі чинники формують у подальшому передумови для виникнення атеросклерозу і зростання кардіоваскулярних ризиків. Механізми розвитку дисліпідемії при гіпотиреозі проявляються зниженням активності холестерин-ефірного транспортного білка та печінкової ліпази, які забезпечують третину зворотного транспорту ХС; зниженням кількості та чутливості рецепторів ЛПНЩ у печінці, що призводить до підвищення ЛПНЩ та ХС ліпопротеїдів дуже низької щільності, а також у вигляді зниженої утилізації жирів та активації мобілізації ТГ із жирової тканини, погіршення транспорту та виведення атерогенних ліпідів із жовчю [30, 31].
Низкою дослідників було показано, що зниження тиреоїдної функції супроводжується формуванням ЕД [32, 33]. У дослідженні J. Lekakis і співавторів було показано, що ЕД у хворих на гіпотиреоз виявляється навіть у межах нормальних значень ТТГ і погіршується в міру зростання його рівня [34]. У нормі тиреоїдні гормони проявляють властивості вазодилататора, діючи головним чином на гладенькі м’язи судин. Відомо, що зниження рівня гормонів ЩЗ призводить до збільшення судинного опору і вазоконстрикції в системних і ниркових судинах, погіршення ЕЗВД в артеріолах у пацієнтів з рівнями ТТГ, вищими ніж 4,1 мОД/л [35]. Водночас стан ендотелію при гіпотиреозі, у тому числі субклінічному, поліпшується при призначенні замісної гормонотерапії левотироксином і пов’язаний із нормалізацією рівня NО-синтази [36, 37].
Когнітивні розлади в осіб із гіпотиреозом проявляються порушенням концентрації уваги і здатності до запам’ятовування, труднощами при виконанні нескладних арифметичних завдань і розумінні складних запитань, неможливістю виконання повсякденних справ [38]. Механізми впливу дефіциту гормонів ЩЗ на функції головного мозку вивчені недостатньо. Вважають, що цей вплив є результатом гіпометаболізму, сповільнення кровотоку в церебральних судинах і зменшення споживання кисню і глюкози. Сповільнення метаболічних процесів, у свою чергу, призводить до порушеного обміну та синтезу деяких медіаторів, зокрема 5-гідрокситриптаміну, що призводить до розвитку депресії у таких пацієнтів [39].

Висновки

Призначення терапії препаратами левотироксину у хворих на артеріальну гіпертензію та субклінічний гіпотиреоз сприяє нормалізації показників ліпідограми та зменшенню числа атерогенних дисліпідемій, які спостерігались у 23 (74,19 %) осіб на початку дослідження проти 20 (64,52 %) обстежуваних через 3 місяці. У 5 (16,13 %) пацієнтів нормалізувались показники ліпідного обміну. 
Встановлено вірогідне поліпшення ендотеліальної функції серед пацієнтів із артеріальною гіпертензією та субклінічним гіпотиреозом на тлі прийому левотироксину на 11,0 % (5,91 ± 0,05 % проти 6,56 ± 0,10 % через 3 місяці дослідження, Р < 0,001). 
Прийом левотироксину сприяв зменшенню суб’єктивної симптоматики та скарг у цій групі обстежуваних, а також вірогідному поліпшенню когнітивної функції за результатами МоСА-тесту — середній бал становив 26,65 ± 0,47 проти 23,77 ± 0,60 на початку дослідження, Р < 0,00123. Середній бал МоСА-тесту статистично вірогідно корелював з віком пацієнтів (r = –0,7608, p = 0,000).
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Внесок авторів. Орел М.А. — збір даних, пошук літератури, статистичний аналіз, інтерпретація даних, підготовка рукопису; Мартинюк Л.П. — дизайн дослідження, інтерпретація даних, редагування статті.
 
Отримано/Received 02.06.2023
Рецензовано/Revised 20.07.2023
Прийнято до друку/Accepted 05.08.2023

Список литературы

  1. Silva B.V., Sousa C., Caldeira D., Abreu A., Pinto F.J. Mana–gement of arterial hypertension: Challenges and opportunities. Clin. Cardiol. 2022. 45(11). 1094-1099. DOI: 10.1002/clc.23938.
  2. Li H., Hu Y.J., Lin H., Xia H., Guo Y., Wu F. Hypertension and Comorbidities in Rural and Urban Chinese Older People: An Epi–demiological Subanalysis From the SAGE Study. Am. J. Hypertens. 2021. 34(2). 183-189. DOI: 10.1093/ajh/hpaa146. 
  3. Marushchak M., Maksiv K., Krynytska I., Stechyshyn I. Glutathione antioxidant system of lymphocytes in the blood of patients in a setting of concomitant chronic obstructive pulmonary disease and arterial hypertension. Pol. Merkur. Lekarski. 2019. 47(281). 177-182. PMID: 31812971.
  4. Yoo W.S., Chung H.K. Subclinical Hypothyroidism: Prevalence, Health Impact, and Treatment Landscape. Endocrinol. Metab. 2021. 36(3). 500-513. https://doi.org/10.3803/EnM.2021.1066.
  5. Floriani С., Gencer В., Collet T.H., Rodondi N. Subclinical thyroid dysfunction and cardiovascular diseases: 2016 update. European Heart Journal. 2018. 39(7). 503-507. https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehx050.
  6. Pankiv V.I., Yuzvenko T.Y., Pankiv I.V. Type 2 diabetes mellitus and subclinical hypothyroidism: focusing on the role of cholecalciferol. Problems of Endocrine Pathology. 2019. 68(2). 46-51. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2019.2.07.
  7. Jonklaas J. Hypothyroidism, lipids, and lipidomics. Endocrine. 2023 Pub. 17 June 2023; https://doi.org/10.1007/s12020-023-03420-9.
  8. Kaushik A., Agrawal M. Relationship Between Subclinical Hypothyroidism and the Risk of Cardiovascular Complications. Cureus. 2023. 15(1). e33708. DOI: 10.7759/cureus.33708.
  9. Kshirsagar M.S., Sontakke R.A.V. Subclinical Hypothyroidism: Biochemical and Molecular Cardiovascular Disease Risks. Journal of Coastal Life Medicine. 2023. 11(1). 2850-2856. Retrieved from https://www.jclmm.com/index.php/journal/article/view/766.
  10. Bilous I., Pavlovych L., Krynytska I., Marushchak M., Kamyshnyi A. Apoptosis and Cell Cycle Pathway-Focused Genes Expression Analysis in Patients with Different Forms of Thyroid Pathology. Open Access Maced J. Med. Sci. 2020. 8(B). 784-792. DOI: 10.3889/oamjms.2020.4760.
  11. Paschou S.A., Bletsa E., Stampouloglou P.K., et al. Thyroid disorders and cardiovascular manifestations: an update. Endocrine. 2022. 75. 672-683. https://doi.org/10.1007/s12020-022-02982-4.
  12. Sue L.Y., Leung A.M. Levothyroxine for the Treatment of Subclinical Hypothyroidism and Cardiovascular Disease. Front Endocrinol. (Lausanne). 2020. 11. 591588. DOI: 10.3389/fendo.2020.591588.
  13. Chrysant S.G. The current debate over treatment of subclinical hypothyroidism to prevent cardiovascular complications. Int. J. Clin. Pract. 2020. 4(7). e13499. DOI: 10.1111/ijcp.13499. Epub 2020 May 3. PMID: 32159256.
  14. Pelúcio L., Nardi A.E., Ornelas A.C., Levitan M. Psychiatric Disorders and Quality of Life in Patients with Hypothyroidism: A Narrative Review. J. Depress. Anxiety. 2016. 5. 241. DOI: 10.4200/2167-1044.1000241.
  15. Aziz M., Kandimalla Y., Machavarapu A., et al. Effect of Thyroxin Treatment on Carotid Intima-Media Thickness (CIMT) Reduction in Patients with Subclinical Hypothyroidism (SCH): a Meta-Analysis of Clinical Trials. J. Atheroscler. Thromb. 2017. 24(7). 643-659. DOI: 10.5551/jat.39917.
  16. Nuguru S.P., Rachakonda S., Sripathi S., Khan M.I., Patel N., Meda R.T. Hypothyroidism and Depression: A Narrative Review. Cureus. 2022. 14(8). e28201. DOI: 10.7759/cureus.28201.
  17. Okuno Y., Nakayasu N. Thyroid function and therapeutic efficacy of thyroxine in depression. Jpn. J. Psychiatr. Neurol. 1988. 42. 763-770. https://doi.org/10.1111/j.1440-1819.1988.tb01164.x.
  18. Urgatz B., Razvi S. Subclinical hypothyroidism, outcomes and management guidelines: a narrative review and update of recent literature. Current Medical Research and Opinion. 2023. 39(3). 351-365. https://doi.org/10.1080/03007995.2023.2165811.
  19. Matlock C.L., Vanhoof A.R., Rangrej S.B., Rathore R. Comparison Between Levothyroxine and Lifestyle Intervention on Subclinical Hypothyroidism in Women: A Review. Cureus. 2023. 15(4). e38309. DOI: 10.7759/cureus.38309.
  20. Bauer B.S., Azcoaga-Lorenzo A., Agrawal U., McCowan C. Management strategies for patients with subclinical hypothyroidism: a protocol for an umbrella review. Syst. Rev. 2021 Nov 1. 10(1). 290. DOI: 10.1186/s13643-021-01842-y. PMID: 34724981.
  21. Kravchun N.O., Dunaieva I.P. Subclinical hypothyroidism: is hormone replacement therapy always necessary? International Journal of Endocrinology. 2021. 17(5). 418-421. DOI: 10.22141/2224-0721.17.5.2021.241520.
  22. Calissendorff J., Falhammar H. To Treat or Not to Treat Subclinical Hypothyroidism, What Is the Evidence? Medicina (Kaunas). 2020. 56(1). 40. DOI: 10.3390/medicina56010040.
  23. Bekkering G.E., Agoritsas T., Lytvyn L., et al. Thyroid hormones treatment for subclinical hypothyroidism: a clinical practice guideline. BMJ. 2019 May 14. 365. l2006. DOI: 10.1136/bmj.l2006. PMID: 31088853.
  24. Redford C., Vaidya B. Subclinical hypothyroidism: Should we treat? Post Reproductive Health. 2017. 23(2). 55-62. DOI: 10.1177/2053369117705058.
  25. Williams B., Mancia G., Spiering W., et al. ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension: The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology (ESC) and the European Society of Hypertension (ESH). European Heart Journal. 2018 Oct. 39(33). 3021-3104. doi: 10.1097/HJH.0000000000001940. Erratum in: J. Hypertens. 2019 Jan. 37(1). 226. PMID: 30234752.
  26. Celermajer D.S., Sorensen K.E., Gooch V.M., et al. Non-invasive detection of endothelial dysfunction in children and adults at risk of atherosclerosis. The Lancet. 1992. 340(8828). 1111-1115. https://doi.org/10.1016/0140-6736(92)93147-F.
  27. Mavromati M., Jornayvaz F.R. Hypothyroidism-Associated Dyslipidemia: Potential Molecular Mechanisms Leading to NAFLD. Int. J. Mol. Sci. 2021. 22(23). 12797. DOI: 10.3390/ijms222312797.
  28. Liu H., Peng D. Update on dyslipidemia in hypothyroidism: the mechanism of dyslipidemia in hypothyroidism. Endocrine Connections. 2022. 11(2). e210002. from: https://doi.org/10.1530/EC-21-0002.
  29. Hussain A., Elmahdawi A.M., Elzeraidi N., Fatimah N., Khalid A. The Effects of Dyslipidemia in Subclinical Hypothyroidism. Cureus. 2019. 11(11). e6173. DOI: 10.7759/cureus.6173.
  30. Pankiv V. Correction of blood lipid spectrum and functional state of the liver in patients with hypothyroidism. Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal. 2018. 14(4). From: http://www.mif-ua.com/archive/article/46334.
  31. Skrypnyk N.V., Vatseba T.S. Metabolic syndrome and hypothyroidism: pathogenic relationships, diagnosis and treatment. Diabetology, Thyroidology and Metabolic Disorders. 2017. 1(37). 60-63.
  32. Gluvic Z.M., Obradovic M.M., Sudar-Milovanovic E.M., et al. Regulation of nitric oxide production in hypothyroidism. Biomedicine & Pharmacotherapy. 2020. 124. 109881. DOI: https://doi.org/10.1016/j.biopha.2020.109881.
  33. Ningning G., Cuixia G., Xuedi C., Yuan F., Limin T. Endothelial Function in Patients with Subclinical Hypothyroidism: A Meta-Analysis. Horm. Metab. Res. 2019. 51(11). 691-702. DOI: 10.1055/a-1018-9564.
  34. Lekakis J., Papamichael C., Alevizaki M., et al. Flow-Media–ted, Endothelium-Dependent Vasodilatation Is Impaired in Subjects with Hypothyroidism, Borderline Hypothyroidism, and High-Normal Serum Thyrotropin (TSH) Values. Thyroid. 1997 Jun. 7(3). 411-4. DOI: 10.1089/thy.1997.7.411. PMID: 9226212.
  35. Tudoran M., Tudoran C. Particularities of endothelial dysfunction in hypothyroid patients. Polish Heart Journal. 2020. 124. 1897-4279. https://doi.org/10.1016/j.biopha.2020.109881.
  36. Niknam N., Khalili N., Khosravi E., Nourbakhsh M. Endothelial dysfunction in patients with subclinical hypothyroidism and the effects of treatment with levothyroxine. Adv. Biomed. Res. 2016 Mar 16. 5. 38. DOI: 10.4103/2277-9175.178783. PMID: 27099851.
  37. Janaszak-Jasiecka A., Siekierzycka A., Płoska A., Dobrucki I.T., Kalinowski L. Endothelial Dysfunction Driven by Hypoxia — The Influence of Oxygen Deficiency on NO Bioavailability. Biomolecules. 2021. 11(7). 982. https://doi.org/10.3390/biom11070982.
  38. Pelúcio L., Nardi A.E., Ornelas A.C., Levitan M. Psychiatric Disorders and Quality of Life in Patients with Hypothyroidism: A Narrative Review. J. Depress. Anxiety. 2016. 5. 241. DOI: 10.4200/2167-1044.1000241.
  39. Landucci E., Laurino A., Cinci L., Gencarelli M., Raimondi L. Thyroid Hormone, Thyroid Hormone Metabolites and Mast Cells: A Less Explored Issue. Front. Cell. Neurosci. 2019. 13. 79. DOI: 10.3389/fncel.2019.00079.

Вернуться к номеру