Журнал «Почки» Том 12, №3, 2023
Вернуться к номеру
Сечокам’яна хвороба: як не допустити утворення каменів і позбутися їх
Рубрики: Нефрология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Пам’ятка пацієнту
Доведено, що кожна десята людина впродовж життя матиме камені в нирках. Поширеність сечокам’яної хвороби (СКХ) дедалі збільшується через зменшення фізичної активності та зміни в харчуванні урбанізованого населення. Давайте разом знайдемо відповіді на ваші найчастіші питання, що надходять на адресу редакції журналу.
1. Основні причини розвитку сечокам’яної хвороби: чи винні генетика, гормональне тло, вік тощо?
Так, усі ці фактори беруть участь, а також багато інших. Наприклад, СКХ частіше розвивається в урбанізованих місцях проживання, у сучасного покоління, ніж у попередніх, залежить від харчування… Отже, достеменно не відомі критичні фактори розвитку СКХ, тому її профілактика — процес досить обтяжливий.
2. Якщо виявлено солі в сечі та пісок у нирках, яку терапію може призначити пацієнту на початковій стадії сімейний лікар при оксалурії, уратурії, фосфатурії, змішаних формах?
Є три основних фактори, які провокують прогресування наявного надлишку солей до справжньої СКХ: мала кількість сечі (менше за 1 л на добу, проте вірогідно нижня межа не відома), наявність інфекції сечових шляхів і рН сечі. Тому сімейний лікар зазвичай визначає кількість добової сечі, кількість і якість солей у добовій сечі та її рН, а також наявність лейкоцитів і нітритної реакції або бактеріурії. А дали формуються рекомендації: кількість сечі на добу повинна сягати 1,5–1,8 л, сеча повинна бути стерильною, а відповідно до рН сечі призначаються її модифікатори, щоб солі переходили в розчинну форму, наприклад, за наявності уратів у кількості, що перевищує фізіологічну, призначається олужнення сечі, адже урати формують камені саме в кислому сере–довищі. Дуже важливим є визначення нормального пасажу сечі, для чого за даними ультразвукового дослідження (УЗД) та оцінки уродинаміки сімейний лікар може дати додаткові рекомендації, наприклад призначити препарати, що гальмують збільшення передміхурової залози за наявної її гіпертрофії. Наприклад, відомо, що її гіпертрофія зменшує швидкість току сечі та становить додатковий ризик утворення каменів при наявному надлишку кристалів солі, що нерідко називають піском.
3. Які групи препаратів чи конкретні препарати (міжнародні непатентовані найменування) найефективніші? Що нового сьогодні з’явилося в цьому напрямі, які нові підходи чи препарати?
Найсучасніші настанови з приводу лікування СКХ від Європейської асоціації урологів, що з’явилися в березні 2023 р., не внесли доповнень у лікування. Ці методи відомі й суттєво не змінюються останні 10 років, проте вони, на жаль, не є 100% ефективними. Залишається необхідним підтримувати кількість сечі понад 2 л на добу (у середньому 2,5 л), стерильність сечі, «недружню» до каменю рН сечі й добрий пасаж сечі. Проте я, як нефролог, можу в міждисциплінарному полі дати деякі поради. Перша порада: лікуйтесь в уролога, бо це спеціаліст із лікування СКХ. Під наглядом сімейного лікаря можна спробувати препарати, які збільшують кількість сечі, якщо людині це не вдається зробити самостійно, — інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу. Вони потребують стерильної сечі й жорсткого контролю, але гарантовано дають 2,5–3 л сечі на добу. Профілактика виникнення інфекції може проводитись за допомогою препарату пембіна блю, природного барвника разом із журавлиною, профілактика втрати функції нирок відбувається при застосуванні препарату лібера.
4. Якщо вже утворилися дрібні камені, чи змінюється тактика лікування і в чому саме? Що порекомендувати в плані цитратної терапії?
Передусім треба визначитись зі складом каменів, для чого можливе проведення рентгеноконтрастної спектроскопії каменю (якщо він вийшов) або застосовування ядерної спектроскопії. Орієнтовано на його склад вказує добове виділення солей за результатами аналізу транспорту солей. Друге — впевнитись у відсутності бактерій у сечі, для чого послідовно виконуються 2–3 посіви сечі. Знов слід повернутись до кількості сечі, що виділяється за добу. Після цього підбирається цитратна суміш.
5. Ниркова колька: які заходи й препарати вживати, щоб не посунути камені й у той же час зупинити напад?
Зазвичай призначаються знеболювальні, спазмолітики й тамсулозин. Їх вибір визначається конкретною ситуацією. Водне навантаження може проводитись тільки в умовах урологічного відділення, адже пасаж каменю може викликати розвиток гострого ураження нирки або навіть обох нирок (рефлекторно).
6. Якщо наявність солей ускладнюється запальним процесом, які групи препаратів може призначити сімейний лікар?
За результатами аналізу посіву сечі визначаються антибіотики, до яких чутлива флора, що викликає запальний процес. Лікар спирається на токсичність антибіотика до нирок, попередню історію його призначення, найбільшу можливу ефективність. На жаль, антибіотики не завжди вирішують проблеми інфікованого каменю, бо він має багатошарову структуру, яка вже, імовірно, відображає попередню історію інфікування. Тому доцільним є призначення довготривалої антибактеріальної/уроантисептичної профілактики, наприклад, зазначеним вище препаратом пембіна блю і, можливо, формування імунітету, наприклад, при застосуванні уріваку.
7. Які ускладнення можуть виникати при тривалому сольовому діатезі (чи можливі набряки, збільшення розмірів нирки, порушення її функції, інші нефрологічні проблеми, артеріальна гіпертензія тощо)? Що додати до терапії в таких випадках?
Сольовий діатез — це напівдіагноз. Проте, дійсно, тривала кристалурія сама може бути проявом захворювання, наприклад ендокринного, і може викликати необоротні процесі в нирках, наприклад розвиток інтерстиціального нефриту. Тому перша порада: не нехтуйте несподіваною знахідкою при УЗД нирок, якщо там виявлені солі або їх конгломерати. Друге: зробіть аналіз крові, принаймні на креатинін, сечовину і сечову кислоту, і загальний аналіз сечі. А потім проконсультуйтесь у свого сімейного лікаря.
Топ 6 порад для профілактики
Національний нирковий фонд (NKF) надав поради для профілактики каменеутворення в нирках і застеріг від помилок, поширених серед населення, а можливо, і в рекомендаціях лікарів.
1. Слідкуйте за потовиділенням, це не про «виганяння» солей з організму. Сауни, гаряча йога і важкі фізичні вправи можуть призвести до утворення каменів у нирках через значну втрату води організмом, а отже, і до зниження утворення сечі, особливо влітку. Тож пийте багато води під час занять спортом чи іншої діяльності, що викликає підвищене потовиділення, щоб не дати змоги мінералам створювати концентрації, при яких відбувається утворення каменів у нирках і сечовивідних шляхах.
2. Камені оксалату кальцію є найпоширенішим типом каменів у нирках. Тому утвердилася хибна думка, що обмеження вживання продуктів, багатих на оксалати, зменшить формування оксалатних каменів. Однак це не зовсім так. Більшість каменів формуються, коли оксалат кальцію зв’язується з кальцієм у момент утворення сечі в нирках. Тому не зменшуйте кількість оксалатів у їжі, принаймні це нерозумно з точки зору забезпечення організму необхідними речовинами. Просто вживайте продукти, багаті оксалатами та кальцієм, одночасно. Тоді вони зв’язуватимуться між собою в шлунку й кишечнику до потрапляння в нирки, що зменшить ризик утворення каменів.
Джерела оксалатів: фрукти та овочі, горіхи, насіння, зерна, бобові і навіть шоколад і чай. Високий вміст оксалатів мають: арахіс, ревінь, шпинат, буряк, шоколад і солодка картопля.
3. Кальцій не ворог. Дієта з низьким вмістом кальцію фактично збільшує ризик розвитку каменів у нирках. Не зменшуйте його споживання!
4. Наступними за частотою поширення є камені сечової кислоти (урати), до утворення яких може призводити надмірне споживання м’яса та інших продуктів з високим вмістом білка (пуринів), особливо печінки, язика, анчоусів, сардин, бекону, яловичини, цвітної капусти, тріски, шинки, телятини й оленини. Тож обмежити їх у своєму раціоні таки варто.
5. Якщо камені уже з’явилися, згадайте про лимонад — натуральні цитрати соків, які в ньому містяться, перешкоджають утворенню каменів. Однак купуйте лимонад без цукру або самі приготуйте такий напій, змішуючи сік лайма або лимона з водою і замінником цукру, якщо це необхідно.
6. Один камінь утворюється рідко. Якщо він уже з’явився, це підвищує ризик повторного каменеутворення. Тому не ігноруйте перший дзвіночок — зверніться на консультацію до лікаря і дотримуйтеся його приписів.
Курортне лікування: яку воду пити?
Досить ефективними є лікування і профілактика сечокам’яної хвороби в санаторно-курортних умовах. В Україні з цією метою можна скористатися курортами Трускавця, Сваляви, Моршина. Мінералізована вода містить певну кількість солей, що зменшує кристалізацію сечі та має сечогінну дію. Відомі також лікувальні властивості демінералізованих вод, які отримують шляхом дистиляції або зворотного осмосу, нерідко з наступними заморожуванням і відтаванням. Однак їх недоліком є їхня «штучність». Останнім часом дедалі більше привертають увагу низькомінералізовані натуральні води з органічною складовою. Вони зустрічаються дуже рідко, у Європі це курорт Ф’юджі. Природна низькомінералізована вода краще, ніж дистильована, сприяє розчиненню оксалатних каменів. Крім того, підтверджено її профілактичну дію щодо повторного каменеутворення і діуретичний ефект.
Підготував проф. Д. Іванов