Мобильная версия

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 13, №3, 2023

Оцінка соціального, фізичного й ментального здоров’я літніх осіб під час війни в Україні

Авторы: Єна Л.М., Христофорова Г.М.
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Справочник специалиста

Актуальність. За умов прогресивного старіння населення важливого значення набуває визначення стану здоров’я літніх людей, їхніх потреб у медико-соціальному обслуговуванні. Мета дослідження: оцінити соціальний, фізичний і ментальний стан осіб літнього віку під час війни в Україні. Матеріали та методи. Протягом 2022–2023 рр. проведено опитування 400 осіб віком 60–89 років за оригінальною анкетою «Геріатричне оцінювання», яка містила питання щодо соціального, когнітивного, психоемоційного та фізичного стану, поліморбідності та наявності хронічних проблем. Результати. Виявлені соціальні негаразди, як-от: самотнє проживання (35 %), низький фінансовий рівень (35 %), обмеження соціальних стосунків (20 %) і культурного життя (70 %) — поєднувалися з низькою фізичною активністю (97 %). Висока частота пригніченого настрою (97 %), тривожності (74 %) та дисомнії (87 %) засвідчує низьку стійкість до стресу літніх людей за умов війни. Ненавмисна втрата маси тіла, що є опосередкованим маркером саркопенії, визначена у 32 %, зменшення зросту як маркер втрати кісткової маси — у 48 %, повторні падіння й переломи — у 12 і 8 % відповідно. Помірне зниження пам’яті зареєстровано у 60 % хворих, виражене — у 13 %. Серед неврологічних симптомів домінували запаморочення (74 %) та порушення балансу (50 %). На фізичне виснаження вказували більшість респондентів: загальна слабкість (88 %), втомлюваність (97 %), слабкість у верхніх (76 %) і нижніх кінцівках (71 %). За наявності в анамнезі інсульту, інфаркту міокарда, онкопатології та COVID-19 вірогідно зростала частота порушення балансу, неспроможності підніматися сходами, загальної слабкості, слабкості у верхніх і нижніх кінцівках, мальнутриції. З віком кількість несприятливих симптомів в одного пацієнта зростала й була більшою у жінок порівняно з чоловіками. Висновки. У хворих похилого та старечого віку в умовах війни зареєстрована висока частота порушень фізичного, когнітивного, психоемоційного й соціального стану, що вимагає уваги суспільства з метою можливої їх корекції.

Background. Assessment of elderly’s health status, medical, social service and care needs becomes important under global aging of the population. The purpose of the study was to assess the social, psycho-emotional and physical states of elderly patients based on geriatric screening tool during the war in Ukraine. Material and methods. 400 patients aged 60–89 were interviewed using original "Geriatric Assessment" questionnaire for the period 2022–2023. The questionnaire included 40 questions to assess social status, cognitive, psycho-emotional and physical states, morbidity, and chronic problems. Results. Unfavorable social signs were revealed — living alone (35 %), poor financial support (35 %), limitations of social relations (20 %), and lack of cultural life (70 %) along with low monotonous physical activity (97 %). The high frequency of depressed mood (97 %), anxiety (74 %) and dyssomnia (87 %) evidenced the low resistance to war stress in elderly. A moderate decrease in memory was registered in 60 %, pronounced — in 13 % patients. Among the neurological symptoms, dizziness (74 %) and balance disorders (50 %) dominated. The majority of respondents indicated physical decline: general weakness — 88 %, fatigue — 97 %, legs weakness — 76 %, hands weakness — 71 %. Unintentional weight loss, an indirect marker of sarcopenia, was identified in 32 %, height reduction as a marker of bone loss in 48 %, repeated falls and fractures in 12 and 8 %, respectively. History of stroke, myocardial infarction, neoplasma and COVID-19 was associated with higher frequency of balance disorders, inability to climb stairs, general weakness, hands and legs weakness, and nutrition disorders. Аs the age increased, the number of symptoms per patient enlarged and was greater in women compared to men. Conclusions. A high frequency of physical, cognitive, psychoemotional and social state disorders was registered in elderly patients during the war, which requires the attention of society for their possible correction.

Ключевые слова

похилий та старечий вік; всебічне геріатричне оцінювання; геріатричні синдроми; соціальне здоров’я; ментальне здоров’я; фізичний стан; війна

elderly; geriatric assessment; geriatric syndromes; social health; mental health; physical status; war

doi: http://dx.doi.org/10.22141/pjs.13.3.2023.380

Вступ

Сучасна демографічна ситуація характеризується не тільки прогресивним старінням, але й змінами у структурі населення старшого віку: найбільш швидкими темпами зростає сегмент 80 років і старше [1]. Збільшення середньої тривалості життя не супроводжується адекватним подовженням здорового життя. Зростання популяції старих людей з мультиморбідністю, поліфармацією, геріатричними синдромами (ГС) та функціональним зниженням створює небачені виклики, перш за все медико-соціальні. Складний клінічний профіль літнього пацієнта потребує специфічного підходу до діагностично-лікувального процесу, реабілітації, який не відповідає парадигмі хвороба-орієнтованого менеджменту. Всебічне геріатричне оцінювання (ВГО) як концепція та дієвий практичний інструмент наразі імплементоване у медико-соціальне обслуговування й адаптоване до різноманітних організаційних моделей у різних країнах [2, 3]. Завданнями діагностичної складової ВГО є визначення медичних, фізичних, ментальних, психоемоційних, соціальних обмежень. Обтяжливість геріатричного обстеження за часом, що гальмує використання геріатричної діагностики у практичній діяльності, вирішується через самоанкетування безпосередньо пацієнтами. Більшість анкет орієнтовані на єдиний стан, як-от депресія, когнітивні функції, баланс тощо. Водночас структура ВГО може використовуватися як основа для багатопрофільного анкетування [4, 5]. Останнім часом у зв’язку з російським вторгненням в Україну з’явилися нові численні виклики для населення загалом і для осіб старших вікових груп зокрема, проте дані щодо соціального, фізичного й ментального здоров’я літніх осіб під час війни обмежені — це й стало підґрунтям для проведення цього дослідження.

Мета роботи: оцінити соціальний, ментальний, психоемоційний і фізичний стан хворих похилого та старечого віку під час війни в Україні.

Матеріали та методи

Дослідження виконано в рамах науково-дослідної роботи «Розробка методів комплексної геріатричної оцінки для медичних установ різного рівня» (№ держреєстрації 01208U102584) і схвалено локальною Комісією з питань етики Державної установи «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (протокол № 4 від 12 березня 2020 р).

Популяція

Після підписання інформованої згоди у дослідження було включено 400 пацієнтів клініки Інституту (301 жінка і 99 чоловіків) віком 60–89 років (середній вік 71,6 ± 9,6 року) із хронічною патологією (кількість хвороб/синдромів становила 4,1 ± 0,8 на особу).

Критерії включення: похилий і старечий вік, здатність заповнити анкету, спроможність до самообслуговування згідно зі шкалою Katz і шкалою Lawton, відповідно до базової й інструментальної активності у повсякденному житті [6, 7]. Критерії виключення: гострі стани, хронічні захворювання у стадії декомпенсації, психічні хвороби.

Методика

Опитування за анкетою «Геріатричне оцінювання» проводили з травня 2022 року до червня 2023 року включно. Анкета розділена на V блоків і містить 40 питань, побудованих у закритому форматі, з 3 опціями відповіді щодо сформульованих порушень: 1 — відсутність проблем (0 балів); 2 — помірні проблеми (1 бал); 3 — значні проблеми (2 бали) (табл. 1). V блоків: I — соціальний, II — психоневрологічний, III — фізичного статусу, IV — сенсорних дефіцитів і функцій органів малого таза; V — мультиморбідність, тяжка патологія в анамнезі, фактори ризику, власна оцінка стану здоров’я, мотивація до лікування.

Опрацьовано 390 анкет, 10 опитувальників, заповнених некоректно (відсутня відповідь на 4 й більше питання), не враховували для подальшого аналізу. Опитувальник розроблено та доопрацьовано на підставі зарубіжних і власних попередніх досліджень згідно з методологією ВГО, специфічною складовою якого є скринінг ГС [8–10]. Надійність (відтворюваність) підтверджена у групі з 36 осіб методом «тест — ретест» з використанням коефіцієнта кореляції Пірсона. Валідизація проведена на основі експертного консенсусу за методиками Face Validation, Content Validation [11].

Результати анкетування оцінювали в загальній вибірці та у двох групах, стратифікованих залежно від необтяженого (НА) — 316 респондентів (79 %) і обтяженого анамнезу (ОА) — 84 хворі (21 %) з інсультом, інфарктом міокарда або онкологічними захворюваннями в медичній історії.

Статистичний аналіз

Для статистичного аналізу був використаний пакет прикладних комп’ютерних програм Statistica Trial (StatSoft Inc., США). Основні характеристики категоріальних показників отримували шляхом аналізу частот (%). Порівняння вибіркового розподілу за якісними ознаками здійснено з використанням критеріїв хі-квадрат (χ2) у багатопільних таблицях сполученості або точного критерію Фішера у таблицях 2 × 2 шляхом об’єднання категорій відповідей. Ступінь і направлення зв’язків підпорядкованих показників визначено за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена (rs) та відношення шансів (ВШ) з розрахунком 95% довірчого інтервалу (95% ДI). Статистично значущими вважали рівень p < 0,05.

Результати

Аналіз клінічних діагнозів респондентів з ОА виявив превалювання вік-асоційованих захворювань серцево-судинної (86 %), кістково-м’язової (56 %), нервової (40 %) систем, бронхолегеневого апарату (16 %) і цукрового діабету (16 %).

Аналіз відповідей у соціальному блоці подано на рис. 1. Нами зареєстровано високий відсоток самотніх осіб (34,6 %), осіб з недостатнім фінансовим забезпеченням (35,3 %), що поєднувалося з обмеженням соціальних стосунків у кожного п’ятого респондента. Убогість культурного життя засвідчують такі цифри: майже третина опитуваних (30 %) свій відпочинок пов’язували з подорожами та культурними заходами, водночас 57 % — з перебуванням на дачі. Встановлено низьку фізичну активність: мізерна частина (5,2 %) респондентів займалися спортом, водночас більшість (86,9 %) обмежувалися хатніми справами. Це не кореспондує з функціональним зниженням: хоча повну залежність від сторонньої допомоги відзначили 4,6 % опитуваних, часткову — 28,5 %, водночас протягом перебування у клініці вони не потребували сторонньої допомоги й були повністю незалежні.

Дані щодо II блоку питань (психоемоційного стану, когнітивних порушень і неврологічних розладів) наведено на рис. 2.

Згідно з опитуванням тільки 13 % респондентів не страждали на порушення сну, водночас виражену ди–сомнію відмічав кожний четвертий. Слід відзначити високу частоту епізодів втрати свідомості (12,3 %): здебільшого це були хворі з інсультом в анамнезі. Хоча запаморочення не часто визначаються як ГС, проте 75 % пацієнтів висували цю скаргу, а у 16 % запаморочення були частими. На порушення балансу вказали 50 % респондентів, з них кожен шостий оцінював їх як виражені. Проблеми з мовленням (8 %) і ковтанням (7,7 %) були притаманні хворим з залишковими явищами інсульту. На питання щодо погіршення пам’яті ствердно відповіло 73 % респондентів, 13 % характеризували його як виражене. Відчуття тривоги не турбувало 26 % респондентів, пригнічений настрій — лише 2,8 %, водночас виражені симптоми тривожності й депресії реєструвались у 13 і 15,4 % відповідно.

Порівняльний аналіз частоти симптомів, що можуть свідчити про можливий ГС, але не обов’язково реєструвалися вірогідно частіше у разі ОА (табл. 2).

Найбільш значущі відмінності встановлено щодо порушень рівноваги: у групі НА більшість пацієнтів були здатні підтримувати баланс, у групі ОА вони були в меншості, при цьому майже 12 % респондентів визначили порушення стабільності як виражені (rs = 0,23, p < 0,001). Вірогідність значущого порушення балансу була більш ніж удвічі вища в разі тяжкої патології в анамнезі (ВШ = 2,26; 95% ДI: 1,18–4,36; p < 0,05). Порушення рівноваги корелювало з більшою частотою епізодів запаморочень (rs = 0,23, р < 0,001). Шанс втрати свідомості у групі ОА був у 2,5 раза вищий порівняно з показниками групи НА (ВШ = 2,58; 95% ДI: 1,4–4,8; p < 0,05). Група ОА демонструвала тенденцію до більшої частоти порушень пам’яті (rs = 0,1, p = 0,05). Між групами не встановлено відмінностей щодо дисомнії, тривожності та пригнічення.

У загальній вибірці при оцінці фізичного стану найчастішим симптомом була втомлюваність: її відсутність відзначили лише одиниці (2,3 %), натомість на виражену втомлюваність вказувала майже третина хворих (рис. 3).

На загальну слабкість вказували більшість респондентів (87,7 %), при цьому кожний десятий характеризував її як виражену. Наступною за частотою була слабкість у верхніх і нижніх кінцівках: вона реєструвалася більш ніж у двох третин пацієнтів. Ці результати не корелюють з оцінками щодо можливості підніматися сходами: більшість опитуваних (68,5 %) могли піднятися вище від другого поверху. Ненавмисна втрати маси тіла, опосередкований маркер саркопенії, відзначалася третиною опитуваних, у 6,9 % вона була значущою. Про можливу втрату кісткової маси можна думати в разі зменшення зросту: цей симптом був майже у половини респондентів. Ці дані кореспондують із зареєстрованими переломами в анамнезі у третини хворих. Повторні падіння мали місце у 12,1 % випадків.

Для формування ГС важливе значення має неповноцінне незбалансоване харчування: 31,6 % пацієнтів вказували на недостатнє харчування, що напряму пов’язано з низьким рівнем фінансового забезпечення (rs = 0,16; p = 0,002). У табл. 3 наведені дані щодо компонентів фізичної немічності хворих залежно від тяжкості клінічного стану.

На тлі порівнянності даних щодо рівня фізичної активності вірогідно вища частота порушень у групі ОА зареєстрована у відповідях на питання щодо підйому сходами, загальної слабкості, слабкості в руках і ногах, меншою мірою — порушень харчування. Хоча втомлюваність була притаманна всім хворим, за умов складного клінічного профілю в групі ОА зростала частка осіб з вираженою втомлюваністю (rs = 0,15; p = 0,004).

Хронічний біль відзначили 72,4 % респондентів, 13,3 % охарактеризували його як виражений і 59,1 % — як помірний. Частота вираженого хронічного болю була суттєво вищою (майже в 3 рази) у жінок.

Серед сенсорних дефіцитів превалював зоровий — 92 %, виражене порушення зору зареєстровано у кожного третього респондента (рис. 4). Порушення слуху зустрічалося вдвічі рідше: 38 % респондентів визначили його як помірне, 11 % — як виражене. У разі обтяжливого анамнезу частота слухового дефіциту зростала (rs = 0,16; p = 0,002). На порушення сечовиділення скаржилася кожна четверта особа, на нетримання сечі — 38 % респондентів, переважно жінок.

Аналіз вікової динаміки, проведений щодо фізичного та психоемоційного доменів опитувальника, виявив експоненціальне зростання з віком кількості симптомів, що припадають на одну особу: у віці 60–69 років середній бал становив 14,3 ± 0,5 і суттєво підвищився до 17,5 ± 0,5 та 22,2 ± 0,6 у 70–79 і 80–89 років відповідно. Найбільша гетерогенність за кількістю одночасно зареєстрованих симптомів встановлена у віковій групі 80–89 років. Встановлені статеві розбіжності: кількість симптомів була більшою у жінок порівняно з чоловіками (18,0 ± 0,4 і 15,5 ± 0,7; p < 0,002), водночас гетерогенність за цим показником була вищою у чоловіків.

Не тільки хвороби та їх наслідки, але й психологічні особливості індивідуума формують оптимістичне або песимістичне ставлення до життя. Парадоксально, але на питання щодо відчуття повноцінності життя негативна відповідь в 2,3 раза частіше реєструвалась у групі НА, водночас абсолютна більшість (89,3 %) хворих з ОА характеризувало своє життя як повноцінне.

Обговорення

Вікові зміни, вік-асоційовані захворювання, мультиморбідність виступають підґрунтям для розвитку численних дефіцитів, як результат функціональний резерв зменшується, і стресові впливи, безпечні для молодших людей, призводять до декомпенсації та несприятливих наслідків. Натепер виокремлено більше 60 ГС, які є віддзеркаленням цих порушень і виявлення яких є компонентом діагностичної складової ВГО. Мультифакторні за етіологією (вікові й патологічні зміни, середовищні й соціальні впливи) ГС маніфестують єдиним проявом, потенційно оборотні, мають несприятливий прогноз щодо якості життя, функціонального стану (здатність до самообслуговування, ступінь автономії у повсякденному житті), смерті, потреби в довготривалому догляді [12]. Геріатричні інструменти скринінгу окремих ГС представлені, зокрема, валідними анкетами, як-от геронтологічна шкала депресії, анкета FRAIL для оцінки фізичної слабкості, шкала SARC-F (ризику саркопенії) тощо [8]. Водночас ВГО, як інструментарій реалізації цілісного підходу до літньої людини, на основі багатопрофільного оцінювання має визначити обмеження для розробки втручань, спрямованих на максимально можливе поліпшення здоров’я. Структуроване опитування зі стереотипним набором певних питань дозволяє остаточно або попередньо визначитися з більшістю ГС. Так, пріоритетний з точки зору тяжкості наслідків ГС падінь виставляється на основі ствердної відповіді на запитання щодо 2 і більше падінь, ненавмисна втрата ваги засвідчує можливість ГС мальнутриції, депресії, саркопенії, немічності. Обтяжливість процедури опитування за часом гальмує імплементацію ВГО у клінічну практику. Ця перепона усувається шляхом її проведення навченим середнім медичним персоналом, самоанкетуванням, анкетуванням у мобільному додатку [3, 13].

Розроблена скринінгова анкета спрямована на виявлення суб’єктивних симптомів, які відповідають певним ГС. Подібні опитувальники досить широко використовуються у медицині, як, наприклад, «Питання для оцінки суб’єктивних когнітивних скарг у когорті GENIC», де порушення орієнтації, пам’яті, зорової перцепції оцінювалися за відповіддю на одне запитання, а виконавчих функцій — на чотири [14]. Залежно від сутності питання анкети «Геріатричне оцінювання» у разі ствердної відповіді подальшими діями можуть бути: 1) визначення етіологічного чинника (ГС падіння), 2) уточнювальні питання, визначення етіології (ГС нетримання сечі), 3) діагностика ГС із використанням регламентованих у країні процедур (ГС депресії, когнітивна дисфункція, немічність), 4) направлення до фахівця (зоровий і слуховий дефіцит). Обговорення алгоритмів дій у разі ствердної відповіді на запитання є самостійним завданням і не було метою цього дослідження.

Соціальні негаразди посідають чільне місце серед факторів формування рівня нездоров’я, що віддзеркалено у концепції соціальної вразливості (social frailty). За результатами метааналізу її поширеність становить 18,8 % загалом і 47,3 % у госпіталізованих осіб: вона асоціюється зі зниженням здатності до самообслуговування, посиленням депресії, підвищенням ризику смерті [15]. Висока частота соціальних негараздів у дослідженій вибірці, як-от скудність спілкування, культурного життя, недостатнє фінансове забезпечення, засвідчує незадовільний соціальний статус. Зв’язок незадовільного харчування, що є чинником багатьох ГС, із низьким фінансовим станом (rs = 0,16, р = 0,002) демонструє роль соціальних факторів у формуванні фізичного здоров’я. Зареєстровано високий відсоток одинаків (34,6 %), які становлять групу ризику функціонального зниження з огляду на роль самотності в розвитку фізичної слабкості [16].

Депресія у літніх осіб визнана найпоширенішим психічним розладом, фактором ризику інвалідності та смертності, що демонструє стійкій тренд до зростання: якщо 2017 року, за оцінками ВООЗ, її поширеність коливалася від 10 до 20 %, то в метааналізі 2021 року наводиться значення 31,74 %, а для країн, що розвиваються, — 40,78 % [17]. У попередніх дослідженнях (2017–2020 роки) в аналогічній вибірці ствердна відповідь на запитання анкети PQ-2 щодо пригніченого настрою одержана в 45,8 % випадків; зростання її частоти протягом 2022–2023 років більш ніж удвічі (96,9 %) дає підстави пов’язати швидке поширення депресивних розладів із воєнним стресом [18].

На відміну від деменції поширеність когнітивного зниження у літніх людей тяжко оцінити через широкий діапазон значень — від 3 до 42 % [19]. У попередніх дослідженнях з використанням анкет ММSE і Mini-Cog частота когнітивної дисфункції (24 і 30 % відповідно) була суттєво меншою, ніж ствердних відповідей на запитання щодо зниження пам’яті [20]. Ці розбіжності є передбачуваними, оскільки при нейропсихологічному тестуванні аналізується не виключно пам’ять, а й інші домени когнітивного функціонування.

З огляду на вікове погіршення фізичного стану літніх людей розроблені численні методи його оцінки — коротка батарея тестів фізичного стану (швидкість ходи, баланс, сила нижніх кінцівок), фітнес-тест для літніх (сила кінцівок, гнучкість, баланс, моторність, втомлюваність), тест «Встань і йди», комбінація останнього з утриманням балансу, стоячи на одній нозі тощо [21]. Визначення сили кистей є одним із тестів для діагностики саркопенії, яка розглядається як фундаментальний фактор розвитку ГС немічності (Frailty). За останнє десятиліття методологія його оцінювання набула визнання не тільки в геріатрії, а й в усіх медичних спеціальностях. Синдром характеризує асоційоване з віком зниження функціонального резерву, що призводить до вразливості до впливу зовнішніх і внутрішніх стресових факторів і тягне несприятливі медико-соціальні наслідки [22]. Найвідоміший Фенотип frailty оцінює людей за параметрами фізичного стану (втрата маси тіла, зниження сили м’язів кистей, втомлюваність, уповільнення ходьби, зниження фізичної активності) як міцних, пренемічних (prefrail) і немічних (frail). Альтернативні методи побудовані виключно на анкетуванні. Проведений порівняльний аналіз оцінок немічності за Фенотипом frailty, анкетою FRAIL і короткою батареєю тестів фізичного стану показав суттєві розбіжності в оцінках: найменша частота реєструвалася в разі фізичного тестування, найбільша — при опитуванні. Запитання щодо втомлюваності найбільшою мірою підвищувало частоту констатації пренемічності та немічності [10]. Серед анкетованих у цьому дослідженні тільки 2,3 % не відмічали втомлюваності, що у 5, 10, 12 і майже 30 разів менше, ніж в разі запитань про загальну слабкість, слабкість у руках і ногах, здатність піднятися сходами вище від 2-го поверху відповідно. Слід зауважити, що результати анкетування можуть суттєво різниться в окремих країнах, етнічних групах, що обумовлює розробку адаптованих національних версій [22].

Серед фізичних ГС акцентують на падіннях як основній причині травматичної смерті літніх людей [23]. Скринінг полягає в запитаннях про падіння за останній рік: у осіб віком старше ніж 65 років річний ризик падіння становить 27 %, ствердна відповідь на запитання збільшує його до 50 % і потребує проведення повноцінного обстеження мультидисциплінарною командою [8, 24]. Наявність повторних падінь у 13,1 % респондентів засвідчує велику кількість пацієнтів високого ризику.

Нетримання сечі — часте порушення у літніх жінок: згідно з результатами метааналізу у світі його поширеність у жінок віком 55 років і старше сягає 37,1 % [25]. У нашому дослідженні отримане близьке значення — 38,5 %. Відомо, що пацієнтки зазвичай не скаржаться через сприйняття нетримання як нормального прояву старіння або через сором’язливість. Необхідність його активного виявлення визначається асоціацією з ди–сомнією, падіннями, змінами психіки, пролежнями, підвищеною смертністю [6, 8].

Дані щодо поширеності хронічного болю варіюють в широкому діапазоні — від 25 до 85 % [27]. Одержане нами значення (72,4 %) засвідчує високу частоту хронічного болю, який у старечому віці пов’язаний зі стражданнями, соціальною ізоляцією, функціональним зниженням. У дослідженні TILDA після безпосередньо віку трьома основними факторами, пов’язаними з труднощами у повсякденному житті, за шкалами ADL/IADL були біль, прийом п’яти чи більше ліків і депресія [28].

Загальне число балів на одну особу, що були вирахувані за результатами анкетування, не несе діагностичної інформації, а відображає сумарний тягар вірогідних різнопланових ГС. Збільшення цього показника з віком є закономірним і корелює з результатами досліджень, що засвідчують зростання числа одночасно діагностованих ГС зі збільшенням віку людини [29, 30].

Обмеження та сильні сторони дослідження. Обмеження пов’язані з особливостями вибірки: одноцентрове дослідження, значне переважання жінок (75,5 %) та відносно малий об’єм вибірки (400 осіб). Сильні сторони дослідження: широкий спектр суб’єктивних симптомів, що характеризують фізичний, ментальний і соціальний стан літніх пацієнтів та віддзеркалюють відповідні ГС.

Висновки

У пацієнтів похилого і старечого віку зі збереженим функціональним статусом з високою частотою реєструються порушення фізичного, психоемоційного, когнітивного та соціального станів, що засвідчує високу імовірність ГС і потребує уваги суспільства з метою можливої їх корекції. Частота несприятливих симптомів зростає з віком і більшою мірою приманна жінкам. Інсульт, інфаркт міокарда, онкопатологія в анамнезі асоціюються з більш вираженим погіршенням фізичного стану й пам’яті.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Внесок авторів. Єна Л.М. — концепція і проєкт дослідження, огляд літератури, написання тексту; Христофорова Г.М. — збір матеріалу, статистична обробка матеріалу, огляд літератури, написання тексту, редагування тексту.

Отримано/Received 08.05.2023

Рецензовано/Revised 09.08.2023

Прийнято до друку/Accepted 15.08.2023

Список литературы

World Health Organization. Good Health Adds Life to Years. Geneva, Switzerland: WHO 2012.
Yena L.M., Khrystoforova H.M. Comprehensive geriatric assessment: what, to whom, for what, how? Health of Ukraine. Special issue “Cardiology, Rheumatology, Cardiosurgery”. 2022. 3-4. 82-83.
Sum G., Nicholas S.O., Nai Z.L., Ding Y.Y., Tan W.S. Health outcomes and implementation barriers and facilitators of comprehensive geriatric assessment in community settings: a systematic integrative review [PROSPERO registration no.: CRD42021229953]. BMC Geriatr. 2022 Apr 29. 22(1). 379. doi: 10.1186/s12877-022-03024-4. PMID: 35488198; PMCID: PMC9052611.
Briggs R., McDonough A., Ellis G., Bennett K., O'Neill D., Robinson D. Comprehensive Geriatric Assessment for community-dwelling, high-risk, frail, older people. Cochrane Database Syst Rev. 2022 May 6. 5(5). CD012705. doi: 10.1002/14651858.CD012705.pub2. PMID: 35521829; PMCID: PMC9074104.
Lee H., Lee E., Jang I.Y. Frailty and Comprehensive Geriatric Assessment. J. Korean Med. Sci. 2020 Jan 20. 35(3). e16. doi: 10.3346/jkms.2020.35.e16. PMID: 31950775; PMCID: PMC6970074.
Katz S., Downs T.D., Cash H.R., Grotz R.C. Progress in development of the index of ADL. Gerontologist. 1970 Spring. 10(1). 20-30. doi: 10.1093/geront/10.1_part_1.20. PMID: 5420677.
Lawton M.P., Brody E.M. Assessment of older people: self-maintaining and instrumental activities of daily living. Gerontologist. 1969 Autumn. 9(3). 179-86. PMID: 5349366.
Rosen S.L., Reuben D.B. Geriatric assessment tools. Mt Sinai J. Med. 2011 Jul-Aug. 78(4). 489-97. doi: 10.1002/msj.20277. PMID: 21748738.
Luk J.K., Or K.H., Woo J. Using the comprehensive geriatric assessment technique to assess elderly patients. Hong Kong Med. J. 2000 Mar. 6(1). 93-8. PMID: 10793408.
Yena L.M., Khrystoforova H.M., Akhaladze M.H., Harkavenko O.H. Frequency of geriatric syndrome frailty in elderly hypertensive patients. Ukrainian cardiology journal. 2021. 28(1). 35-42. doi: 10.31928/1608-635X-2021.1.3542.
Aithal Architha, Aithal Sreeramana. Development and Validation of Survey Questionnaire & Experimental Data — A Systematical Review-based Statistical Approach International Journal of Management, Technology, and Social Sciences (IJMTS). 2020 Oct. 5(2). 233-251. doi: 10.5281/zenodo.4179499.
Bell S.P., Vasilevskis E.E., Saraf A.A. et al. Geriatric Syndromes in Hospitalized Older Adults Discharged to Skilled Nursing Facilities. J. Am. Geriatr. Soc. 2016 Apr. 64(4). 715-22. doi: 10.1111/jgs.14035. Epub 2016 Apr 5. PMID: 27059831; PMCID: PMC4840035.
Merchant R.A., Hui R.J.Y., Kwek S.C. et al. Rapid Geriatric Assessment Using Mobile App in Primary Care: Prevalence of Geriatric Syndromes and Review of Its Feasibility. Front. Med. (Lausanne). 2020 Jul 8. 7. 261. doi: 10.3389/fmed.2020.00261. PMID: 32733901; PMCID: PMC7360669.
Cedres N., Diaz-Galvan P., Diaz-Flores L. et al. The interplay between gray matter and white matter neurodegeneration in subjective cognitive decline. Aging (Albany NY). 2021 Aug 25. 13(16). 19963-19977. doi: 10.18632/aging.203467. Epub 2021 Aug 25. PMID: 34433132; PMCID: PMC8436909.
Zhang X.M., Cao S., Gao M., Xiao S., Xie X., Wu X. The Prevalence of Social Frailty Among Older Adults: A Systematic Review and Meta-Analysis. J. Am. Med. Dir. Assoc. 2023 Jan. 24(1). 29-37.e9. doi: 10.1016/j.jamda.2022.10.007. Epub 2022 Nov 17. PMID: 36402197.
Ge L., Yap C.W., Heng B.H. Associations of social isolation, social participation, and loneliness with frailty in older adults in Singapore: a panel data analysis. BMC Geriatr. 2022 Jan 6. 22(1). 26. doi: 10.1186/s12877-021-02745-2. PMID: 34991493; PMCID: PMC8734362.
Zenebe Y., Akele B., W/Selassie M., Necho M. Prevalence and determinants of depression among old age: a systematic review and meta-analysis. Ann. Gen. Psychiatry. 2021 Dec 18. 20(1). 55. doi: 10.1186/s12991-021-00375-x. PMID: 34922595; PMCID: PMC8684627.
Yena L.M., Khrystoforova H.M., Akhaladze M.H. Geriatric depression syndrome in elderly hypertensive patients. Arterial hypertension. 2020. 13(2-3). P. 61-65. doi: 10.22141/2224-1485.13.2-3.2020.205338.
Ward A., Arrighi H.M., Michels S., Cedarbaum J.M. Mild cognitive impairment: disparity of incidence and pre–valence estimates. Alzheimers Dement. 2012 Jan. 8(1). 14-21. doi: 10.1016/j.jalz.2011.01.002. PMID: 22265588.
Yena L.M., Khrystoforova H.M., Harkavenko O.H. Screening of geriatric syndrome of cognitive dysfunction in еlderly hypertensives. Journal of Neurology named after B.N. Mankovsky. 2022. 10(1-2). 30-35.
Khrystoforova G.M., Yena L.M. Assessment of the physical state in elderly hypertensive patients. Pain, Joints, Spine. 2021. 11(4). 165-171. doi: org/10.22141/2224-1507.11.4.2021.248248.
Xue Q.L. The frailty syndrome: definition and natural history. Clin. Geriatr. Med. 2011 Feb. 27(1). 1-15. doi: 10.1016/j.cger.2010.08.009. PMID: 21093718; PMCID: PMC3028599.
Vaishya R., Vaish A. Falls in Older Adults are Serious. Indian J. Orthop. 2020 Jan 24. 54(1). 69-74. doi: 10.1007/s43465-019-00037-x. PMID: 32257019; PMCID: PMC7093636.
Al-Aama T. Falls in the elderly: spectrum and prevention. Can. Fam. Physician. 2011 Jul. 57(7). 771-6. Erratum in: Can. Fam. Physician. 2014 Mar. 60(3). 225. PMID: 21753098; PMCID: PMC3135440.
Batmani S., Jalali R., Mohammadi M., Bokaee S. Prevalence and factors related to urinary incontinence in older adults women worldwide: a comprehensive systematic review and meta-analysis of observational studies. BMC Geriatr. 2021 Mar 29. 21(1). 212. doi: 10.1186/s12877-021-02135-8. Erratum in: BMC Geriatr. 2022 May 25. 22(1). 454. PMID: 33781236; PMCID: PMC8008630.
Schumpf L.F., Theill N., Scheiner D.A., Fink D., Riese F., Betschart C. Urinary incontinence and its association with functional physical and cognitive health among female nursing home residents in Switzerland. BMC Geriatr. 2017 Jan 13. 17(1). 17. doi: 10.1186/s12877-017-0414-7. PMID: 28086759; PMCID: PMC5237224.
Kozak-Szkopek E., Broczek K., Slusarczyk P. et al. Prevalence of chronic pain in the elderly Polish population — results of the PolSenior study. Arch. Med. Sci. 2017 Aug. 13(5). 1197-1206. doi: 10.5114/aoms.2015.55270. Epub 2016 Jun 6. PMID: 28883862; PMCID: PMC5575203.
Connolly D., Garvey J., McKee G. Factors associated with ADL/IADL disability in community dwelling older adults in the Irish longitudinal study on ageing (TILDA). Disabil Rehabil. 2017 Apr. 39(8). 809-816. doi: 10.3109/09638288.2016.1161848. Epub 2016 Apr 4. PMID: 27045728.
Sanford A.M., Morley J.E., Berg-Weger M., Lundy J., Little M.O., Leonard K., Malmstrom T.K. High prevalence of geriatric syndromes in older adults. PLoS One. 2020 Jun 5. 15(6). e0233857. doi: 10.1371/journal.pone.0233857. PMID: 32502177; PMCID: PMC7274399.
Ates Bulut E., Soysal P., Isik A.T. Frequency and coincidence of geriatric syndromes according to age groups: single-center experience in Turkey between 2013 and 2017. Clin. Interv. Aging. 2018 Oct 4. 13. 1899-1905. doi: 10.2147/CIA.S180281. PMID: 30323576; PMCID: PMC6174888.