Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал «Боль. Суставы. Позвоночник» Том 13, №3, 2023

Вернуться к номеру

Характеристика переломів кісток верхніх кінцівок у пацієнтів з COVID-19

Характеристика переломів кісток верхніх кінцівок у пацієнтів з COVID-19

Авторы: Танасієнко П.В. (1), Скобенко Є.О. (2)
(1) — Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
(2) — ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», м. Київ, Україна

Рубрики: Ревматология, Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Лікування переломів кісток різних ділянок скелета в пацієнтів з COVID-19 з огляду на новизну даної проблеми є одним з найбільш важливих завдань сучасної травматології та ортопедії. Мета: визначення клініко-нозологічних пошкоджень кісток верхньої кінцівки в пацієнтів з переломами на тлі COVID-19 і порівняння їх з доковідним періодом. Матеріали та методи. У дослідженні ретроспективно проаналізовано лікування 136 пацієнтів з травмами верхніх кінцівок, які отримували стаціонарне лікування з 2019 по 2021 рік. У дослідженні для клініко-нозологічної характеристики переломів нами використано загальноприйняту класифікацію переломів АО/ASIF. Результати. Під час епідемії COVID-19 найчастіше виявляли переломи дистального відділу передпліччя (28,8 %), ключиці (17,8 %) і проксимального відділу плечової кістки (15,1 %). Серед пошкоджень сегментів у пацієнтів на тлі COVID-19 переважали переломи передпліччя, що було виявлено у 42,5 % випадків, і плеча (у 35,6 % випадків); прості переломи типу А (72,6 %) і значно менше уламкових типу В (21,9 %) і багатоуламкових переломів типу С (5,5 %). Варто відзначити значне зменшення кількості травм кисті в період пандемії COVID-19 — майже в 7 разів. На нашу думку, це пов’язано з уведеним владою України локдауном, що значно зменшило кількість виробничих травм серед масиву дослідження. Висновки. Очевидно, що пандемія COVID-19 суттєво вплинула на клініко-нозологічну структуру і характеристику переломів кісток верхньої кінцівки. Проведений аналіз випадків довів, що такі зміни в клініко-нозологічній структурі переломів верхньої кінцівки пов’язані зі зміною життєдіяльності в період пандемії та більш характерні для побутової травми.

Background. Treatment of the fractures in patients with COVID-19, given the novelty of this problem, is one of the most difficult tasks of modern traumatology and orthopedics. The purpose of this study was to determine the peculiarities of the course of the traumatic process in victims with fractures of the upper limbs against the background of COVID-19. Materials and methods. To carry out our research, we retrospectively analyzed the treatment of 136 trauma patients who underwent inpatient treatment in one of the city hospitals of Kyiv from 2019 to 2021. In our study, we used the generally accepted AO/ASIF classification of fractures to determine the clinical and nosological characteristics of injuries in patients with COVID-19. Results. During the COVID-19 epidemic, fractures to the distal part of the forearm (28.8 %), clavicle (17.8%) and proximal part of the shoulder (15.1 %) were most often detected. Among segmental injuries in patients with COVID-19, forearm (in 42.5 % of cases) and shoulder (in 35.6 % of cases) fractures predominated. Also, simple fractures of type A (72.6 %) were more common, and much less fragmentary fractures of type B (21.9 %) and multifragmentary type C fractures (5.5 %) were present. It is worth noting a significant decrease in the number of hand injuries during the COVID-19 pandemic by almost 7 times. In our opinion, this is due to the lockdown introduced by the authorities of Ukraine, which significantly reduced the number of industrial injuries among the research sample. Conclusions. We concluded that the COVID-19 pande­mic significantly affected the clinical and nosological structure and characteristics of bone fractures of the upper limb girdle, the analysis of cases proved that such changes in the clinical and nosological structure of fractures of the upper limb girdle are associated with changes in life activities during the pandemic and more typical for domestic trauma.


Ключевые слова

верхня кінцівка; переломи; COVID-19; пандемія

upper extremity; fractures; COVID-19; pandemic

doi: http://dx.doi.org/10.22141/pjs.13.3.2023.382

Вступ

Поява нового коронавірусу декілька років тому стала однією з ключових подій для всієї цивілізації в XXI столітті, справила і продовжує справляти сильний вплив на розвиток нашого суспільства [1]. З грудня 2019 року на території Китайської Народної Республіки (КНР) набуло поширення нове захворювання, викликане коронавірусом, що згодом отримало назву COVID-19, а його збудник — SARS-CoV-2. Починаючи з лютого 2020 р. у багатьох країнах світу стали реєструватися випадки захворювання на COVID-19, переважно пов’язані з поїздками до КНР. Наприкінці лютого 2020 р. різко ускладнилася епідеміологічна ситуація щодо COVID-19 у Південній Кореї, Ірані та Італії, що згодом призвело до значного зростання кількості випадків захворювання в інших країнах світу, пов’язаних з поїздками до цих країн [2].
Травматологія — одна з галузей медицини, яка не може призупинити свою діяльність, незважаючи на небезпеку епідемії. Рівень травматизму дещо знижується в періоди самоізоляції та обмежень суспільної діяльності, проте залишається суттєвим [3, 4]. Отже, адекватна робота травматологічної служби в період пандемії неможлива без створення системи надання допомоги пацієнтам з мультидисциплінарною екстреною патологією, до якої належать переломи кісток [5, 6]. Лікування переломів кісток скелета в пацієнтів з COVID-19 з огляду на новизну даної проблеми є одним з найбільш складних завдань сучасної травматології та ортопедії [7]. Переломи кісток на тлі COVID-19 характеризуються не тільки високою летальністю та інвалідністю, але й непередбачуваним перебігом [8]. Саме тому на сьогодні потрібна розробка чіткої клінічної організації медичної допомоги пацієнтам з переломами на тлі COVID-19, яка повинна починатись з діагностики вірусного захворювання і травматичних ушкоджень і закінчуватись реабілітаційними заходами в спеціалізованому центрі [9].
Клініко-нозологічна характеристика пацієнтів з переломами кісток скелета дозволить визначити особливості варіантів ушкодження при переломах кісток у період епідемії COVID-19 порівняно з доковідним періодом. Клініко-нозологічна характеристика переломів у хворих з COVID-19 дасть змогу оцінити як вплив самого вірусу, так і особливості перебігу переломів на тлі інфекції, що, у свою чергу, дозволить детально вивчити й проаналізувати наявні клінічні й нозологічні аспекти даної наукової проблеми [10].
Характеристика пошкоджень пояса верхніх кінцівок у пацієнтів на тлі COVID-19 є важливою складовою загальної характеристики явища. Визначення нозологічної структури пошкоджень дозволить виявити особливості розподілу скелетної травми в епідемічний період. Клініко-нозологічна характеристика пошкоджень у період пандемії дозволить зорієнтувати діагностичні й лікувальні можливості закладів охорони здоров’я й переорієнтувати їх у післяковідний період [11]. На сьогодні в Україні відсутні повідомлення про особливості перебігу травматичного процесу в постраждалих з пошкодженням верхньої кінцівки на тлі COVID-19, що і спонукало нас до виконання даного дослідження.
Мета дослідження — визначення клініко-нозологічної структури переломів кісток верхньої кінцівки в пацієнтів з переломами на тлі COVID-19 і її порівняння з доковідним періодом.

Матеріали та методи

Дизайн дослідження і популяція
Нами ретроспективно проаналізовано лікування 136 пацієнтів віком 20–90 років (середній вік становив 45,3 ± 11,2 року) з травмою кісток верхньої кінцівки, які отримували лікування в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з 2019 по 2021 рік. Чоловіки становили 69,8 % серед усіх обстежених (n = 95), жінки — 30,2 % (n = 41). Дослідження проводили відповідно до умов Гельсінської декларації, воно було схвалене Комісією з питань етики ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» (протокол № 5 від 17.03.2022). Усі обстежені підписали добровільну інформовану згоду на участь у даному дослідженні.
З метою якісного аналізу фактичного матеріалу дослідження нами було проведено розподіл масиву вивчення на групи відповідно до часового проміжку, коли виникло травматичне ушкодження. До першої (основної) групи були віднесені 73 випадки переломів верхньої кінцівки (53,7 % загального масиву), травмування якої настало з 01.03.2020 по 01.03.2021, тобто під час пандемії COVID-19. До другої (контрольної) групи увійшли 63 випадки переломів кісток верхньої кінцівки (46,3 % загального масиву), які були діагностовані в термін з 01.03.2019 по 01.03.2020, тобто в доковідний період.
Методи
Для визначення клініко-нозологічної структури пошкоджень у пацієнтів з COVID-19 нами використано загальноприйняту класифікацію переломів АО/ASIF. Перевагами даної класифікації є можливість визначити не тільки нозологічну структуру переломів, але і їх тяжкість.
Для зручності обрахунків переломів верхньої кінцівки в пацієнтів на тлі COVID-19 аналіз досліджуваного масиву проводили в окремих клініко-анатомічних підгрупах. До переломів верхньої кінцівки були віднесені пошкодження: ключиці (15: А, В, С), лопатки (14: А, В, С), проксимального відділу плечової кістки (11: А, В, С), діафіза плечової кіски (12: А, В, С), дистального відділу плечової кістки (13: А, В, С), проксимального відділу кісток передпліччя (21: А, В, С), діафіза кісток передпліччя (22: А, В, С), дистального відділу кісток передпліччя (23: А, В, С) і кисті (7: А, В, С).
Усі пацієнти, які брали участь у нашому дослідженні, були обстежені для підтвердження наявності COVID-19 за допомогою лабораторного, рентгенологічного, сонографічного та інших методів діагностики.
Статистичний аналіз
Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою непараметричних методів статистики. З огляду на численність ознак, які були проаналізовані, і необхідність забезпечення одноманітності результативних показників для здійснення коректного порівняння нами була обрана методика обрахування коефіцієнта поліхоричного показника зв’язку, запропонована К. Пірсоном. Розраховані значення критерію вірогідності Пірсона порівнювали з критичними значеннями його в таблицях Снедекора із застосуванням розміру помилки в 5 % і ступеня свободи (К = 1), що зумовлено впливом закону диз’юнкції, як це вже було вказано вище. Аналіз зв’язку ознак переломів верхньої кінцівки за даною методикою проводили як усередині груп, так і між групами, що дозволило уніфікувати результати статистичного аналізу і забезпечити коректне порівняння із застосуванням законів формальної логіки.

Результати

Для визначення клініко-нозологічної структури переломів ми порівняли їх в основній і контрольній групах. Розподіл переломів верхньої кінцівки за їх клініко-нозологічною характеристикою наведено в табл. 1.
Аналіз даних табл. 1 вказав на такі особливості розподілу. Серед пошкоджень кісток верхніх кінцівок найчастіше виявляли переломи кісток дистального відділу передпліччя. Дане пошкодження реєструвалось у 28,8 % випадків основної групи. Пошкодження категорії А було виявлено у 76,2 % випадків, категорії В — у 19,0 %, а категорії С — у 4,8 % випадків. Серед пошкоджень превалювали прості переломи променевої кістки в типовому місці. Саме вони посідали перше рангове місце в розподілі. Переломи ключиці в розподілі посідали друге рангове місце. Цей вид травмування зустрічався в 17,8 % випадків основної групи. У більшості пацієнтів діагностували прості переломи ключиці (61,5 % випадків). Уламкові переломи категорії В спостерігали в 38,5 % випадків. Переломи ключиці категорії С в основній групі виявлені не були.
Третє рангове місце в розподілі посідали переломи проксимального відділу плечової кістки. Цей вид пошкоджень виявлено в 15,1 % випадків. У більшості пацієнтів діагностували простий перелом проксимального відділу плечової кістки (63,6 % випадків). Уламковий перелом проксимального відділу плечової кістки спостерігали дещо рідше (у 27,3 % випадків), а багатоуламковий реєстрували в 9,1 % випадків. Пошкодження дистального відділу плечової кістки зустрічали в 10,9 % випадків. У більшості з них діагностували прості переломи. Варто зауважити, що в пацієнтів з переломами дистального відділу плечової кістки дещо частіше виявляли тяжкі багатоуламкові переломи категорії С порівняно з пацієнтами з уламковими переломами категорії В, і дане співвідношення становило 2 : 1. Саме ці пошкодження посідали четверте рангове місце в розподілі.
Пошкодження діафіза плечової кістки посідали п’яте рангове місце в основній групі. Цей вид переломів плечової кістки зустрічався в 9,6 % випадків. Серед них також переважали прості переломи, і лише в 14,3 % виявлено перелом категорії В. Багатоуламкових переломів діафіза плечової кістки в основній групі не виявлено. Шосте рангове місце посідали переломи проксимального відділу кісток передпліччя. Цей вид пошкоджень встановлено у 8,2 % випадків. Дві третини з них — простий перелом, одна третина — уламковий. Багатоуламкових переломів проксимального відділу кісток передпліччя в основній групі не виявлено.
Результати поліхоричного аналізу показників основної групи вказують, що визначені положення знаходяться у межах поля вірогідності — χ2 16,06 ≥ χ2st 15,5 (р ≤ 0,05). Аналіз розподілу пошкоджень пояса верхньої кінцівки в контрольній групі наведено в табл. 2.
Дані аналізу табл. 2 характеризують розподіл травми кісток верхньої кінцівки серед пацієнтів контрольної групи. Так, найчастіше в осіб даної групи визначали переломи кісток дистального відділу передпліччя. Такі травми були виявлені у 22,2 % випадків і посідали перше рангове місце в розподілі. Більшість з них були простими переломами променевої кістки в типовому місці. Друге рангове місце в розподілі посідали переломи проксимального відділу плечової кістки. Дане пошкодження зустрічалось у 19,0 % пацієнтів. У структурі переважали прості переломи категорії А, що було виявлено у 75,0 % випадків, однак виявляли і уламкові (16,7 % випадків), і багатоуламкові переломи (8,3 % випадків).
Третє рангове місце в розподілі посідали переломи ключиці (15,9 % випадків). У структурі переломів ключиці зустрічали як прості переломи (у половині випадків), так і переломи категорій В і С — 40,0 і 10,0 % відповідно. У 12,7 % хворих було діагностовано переломи діафіза плечової кістки. Більшість з них також мала переломи типу А, проте в більше ніж третини пацієнтів було діагностовано перелом типу В. Багатоуламкові переломи діафіза плеча в контрольній групі не виявлялись.
Переломи кісток кисті зустрічалися в 9,5 % випадків і посідали п’яте рангове місце. У них виявляли лише прості пошкодження кисті — 100,0 % випадків. Переломи діафіза передпліччя зустрічали в 7,9 % випадків. Серед останніх виявляли як прості переломи (80,0 %), так і уламкові (20,0 %). Саме ці пошкодження посідали шосте рангове місце в розподілі. Переломи дистального відділу плечової кістки виявляли в 6,3 % випадків. Варто зауважити, що серед них переважали багатоуламкові пошкодження типу С, що було виявлено в 50,0 % випадків. Прості й уламкові переломи зустрічали з однаковою частотою (25,0 %). Ці переломи посідали шосте рангове місце в розподілі. Дещо рідше в контрольній групі зустрічали випадки переломів проксимального відділу кісток передпліччя. Таких пацієнтів виявляли в 4,8 % випадків. У цій когорті також переважали пацієнти з уламковими переломами типу В, що було виявлено у двох третинах випадків. Такий тип пошкодження посідав восьме рангове місце в цій групі.
Найрідше в контрольній групі виявляли пацієнтів з переломами лопатки. Таких пацієнтів було 1,6 %, у всіх виявляли прості переломи типу А, які посідали останнє (дев’яте) рангове місце в групі.
Результати поліхоричного аналізу контрольної групи вказують, що отримані дані знаходяться у межах поля вірогідності — χ2 17,01 ≥ χ2st 15,5 (р ≤ 0,05). Порівняння частоти переломів різної локалізації у хворих в період пандемії COVID-19 і доковідний період подано на рис. 1.

Обговорення

Пандемія COVID-19 мала величезні наслідки не лише у сфері охорони здоров’я, але й у соціальній, економічній та інших сферах. Як і в усьому світі, уряд України вжив цілу низку заходів для контролю над пандемією. Він зобов’язав людей залишатися вдома й обмежив їх пересування, за винятком випадків роботи, термінових потреб і стану здоров’я. Багато лікарень було оголошено пандемічними. Значна частина більшості лікарень була зарезервована виключно для обслуговування хворих з коронавірусною інфекцією. Планові операції відклали по всій країні, пацієнти звертались по медичну допомогу лише в екстрених випадках [12].
Проведений аналіз розподілу пошкоджень кісток верхніх кінцівок в основній групі на тлі COVID-19 найчастіше виявляв пошкодження дистального відділу передпліччя (28,8 %), ключиці (17,8 %) і проксимального відділу плечової кістки (15,1 %). Серед пошкоджень кісток верхніх кінцівок превалювали прості переломи (72,6 %), значно менше було уламкових (21,9 %) і багатоуламкових переломів (5,5 %). У доковідний період аналіз розподілу травми кісток верхньої кінцівки виявив переважання переломів кісток дистального відділу передпліччя (22,2 %), проксимального відділу плечової кістки (19,0 %) і ключиці (15,9 %), превалювали прості переломи (68,3 %), значно менше було уламкових (23,8 %) і багатоуламкових переломів (7,9 %).
Порівняльний аналіз пошкоджень кісток верхньої кінцівки в проведеному нами дослідженні вказав на певні особливості. Так, у період пандемії COVID-19 відзначено збільшення питомої ваги переломів дистального відділу кісток передпліччя, в основному за рахунок збільшення кількості переломів променевої кістки в типовому місці. Варто зауважити, що якщо кількість простих переломів типу А у групах була приблизно однаковою, то кількість уламкових переломів типу В збільшилась під час пандемії, а рівень багатоуламкових переломів, навпаки, у цей період зменшився. На нашу думку, це пов’язано з побутовим характером травми в пацієнтів більш старшого віку, не пов’язаних з виробничою діяльністю. Також у період пандемії COVID-19 зареєстровано збільшення кількості переломів дистального відділу плечової кістки. Якщо в основній групі таких пацієнтів було 10,9 %, то в контрольній — 6,3 %. Дане збільшення відбулось за рахунок зростання у 2,5 раза кількості простих переломів типу А і значного зменшення рівня уламкових і багатоуламкових переломів типів В і С. Також в основній групі відзначено зростання пошкоджень кісток проксимального відділу передпліччя майже удвічі. Це пояснюється збільшенням удвічі кількості простих переломів типу А і зменшенням — типу В. Серед пацієнтів основної групи також відзначено збільшення кількості переломів ключиці. У їх структурі переважали прості переломи, однак у контрольній групі були пацієнти з багатоуламковими переломами ключиці, чого не було в основній групі.
Варто відзначити значне зменшення кількості травми кисті в період пандемії COVID-19 майже в 7 разів. На нашу думку, це пов’язано з уведеним владою України локдауном, що значно зменшило кількість виробничої травми серед масиву дослідження.
Найважливішим висновком цього дослідження є те, що після впровадження більшості заходів громадського карантину було виявлено значне зменшення кількості переломів верхньої кінцівки, що виникли після високоенергетичної травми, і кількості тяжких багатоуламкових переломів, які потребували хірургічного лікування. А. Turgut і співавт. (2020) вказують на те, що частота переломів зменшилася приблизно на третину протягом періоду пандемії порівняно з періодом без пандемії. Встановлено також зниження середнього віку хворих з переломом у всіх вікових групах. Виявлено, що кількість переломів пальців і переломів плеснових кісток у дорослих значно зменшилася під час пандемії [13]. Наші дані також вказують на зменшення кількості переломів верхньої кінцівки в період COVID-19, однак у нашому дослідженні воно становило лише 14,3 %. Можливо, це пов’язано з тим, що турецькі колеги враховували зменшення кількості всіх переломів, а в нашому дослідженні ми визначали лише переломи кісток верхньої кінцівки. Також під час пандемії COVID-19 спостерігалося значне зниження кількості травм на відкритому повітрі, таких як дорожньо-транспортні пригоди й спортивні травми, які становлять значну частку в етіології переломів. У своєму дослідженні F. Benazzo та співавт. (2020) підкреслюють вплив на травми стратегії перебування вдома для значної частини нашого суспільства, за винятком державних службовців, працівників охорони здоров’я та служби безпеки. Автори вказують, що в Італії низькоенергетичні травми, основна етіологічна причина в період COVID-19, виникали в широкому спектрі випадків, включно з падінням під час ходьби, зі сходів, з тротуару, ударом кулаком по стіні або падінням у ванній. У 2020 році більшість низькоенергетичних травм, зареєстрованих як етіологічні причини, були травмами в приміщенні, такими як падіння у ванній кімнаті, зі сходів або всередині будинку [14]. У відсотковому співвідношенні ми спостерігали статистично значуще збільшення надвиросткових переломів плечової кістки, проксимального й дистального відділів передпліччя і ключиці. М. Garcia-Portabella і співавт. (2020) отримали подібні дані в дослідженні, присвяченому хірургічному лікуванню переломів плечової кістки. Автори вказують на збільшення оперативних втручань при переломах плечової кістки серед пацієнтів похилого віку і підкреслюють превалювання переломів типу В (15,5 %) [15]. V.K. Jain і співавт. (2020) вказують, що в Індії збільшення кількості переломів у ковідний період було пов’язане з невиконанням закликів залишатися вдома і посиленням пандемічного стресу, які могли посилити тенденцію до насильства в деяких частинах суспільства. Крім того, карантин суспільства призвів до появи багатьох психологічних проблем, таких як панічний розлад, тривожність і депресія. Було показано, що психологічні проблеми, такі як тривога і депресія, статистично значно вищі в пацієнтів з переломом верхньої кінцівки порівняно зі здоровою контрольною групою та групою інших переломів [16].
Серед причин зростання простих переломів типу А кісток верхньої кінцівки в період COVID-19 не останню роль, на нашу думку, відіграв негативний вплив громадського карантину на психологію людей і труднощі їх перебування вдома, що, у свою чергу, спричинило збільшення кількості побутових нещасних випадків. Ми також вважаємо, що кількість переломів плечової кістки зросла, оскільки ці переломи в осіб літнього віку зазвичай виникають через падіння вдома. Обмеження фізичної активності в людей літнього віку призводить до прогресуючої втрати м’язової маси та функцій. Цей стан пов’язаний з остеопорозом і підвищеним ризиком перелому плечової кістки. У дослідженні, що проведено в Італії, було виявлено значне зменшення кількості переломів як верхньої кінцівки, так і кісток нижньої кінцівки в період пандемії COVID-19, однак автори виявили збільшення кількості переломів, пов’язаних з остеопорозом, у пацієнтів літнього віку порівняно з доковідним періодом на 2,5 %.
J.H. Nuñez і співавт. (2020) вказують, що в період пандемії було помічено пропорційне зниження кількості операцій з приводу переломів. Причиною цього автори вважають відкладення всіх планових операцій. У всіх вікових групах частота операцій при переломах, які виникли в період пандемії, була вдвічі нижчою порівняно з іншими роками. Ще однією причиною цього могло бути те, що пацієнти з легкими травмами не виявляли бажання госпіталізуватись, оскільки могли захворіти на COVID-19. На нашу думку, у цього також були інші причини. У нашому дослідженні виявлено збільшення кількості простих переломів типу А у період COVID-19. Ці переломи у більшості зазвичай можуть лікуватись амбулаторно, що і призвело до зменшення оперативних втручань у період епідемії. Подібні дані опублікували A.C. Probert і співавт. (2020), які виявили, що кількість операцій при переломах проксимального і дистального сегментів плечової кістки зменшилася. Причинами цього автори вважають зменшення кількості показань до операцій і занепокоєння пацієнта й лікуючого лікаря, що ризик передачі COVID-інфекції збільшиться при тривалому перебуванні в лікарні [19]. M.E. Menendez і співавт. (2020) у своєму дослідженні підкреслюють вплив епідемії COVID-19 на клініко-нозологічну структуру переломів. Автори вважають, що виконання втручань в ортопедичній хірургії часто базується більше на емпіричних доказах. Значне накопичення випадків після спалаху COVID-19 може спонукати до суворішого дотримання практичних вказівок, які ґрунтуються на доказах, щодо того, кому надати пріоритет для операції. Це створить можливість зменшити необґрунтовану варіацію ортопедичних процедур, які мають сумнівну цінність для деяких пацієнтів. Для прискорення прогресу після спалаху COVID-19 знадобиться творче мислення, а інновації мають вирішальне значення для створення майбутніх доказів [20].
Обмеження дослідження. У нашого дослідження є декілька обмежень. Серед них основним є те, що пандемія COVID-19 закінчилась, і ми змушені працювати з ретроспективним матеріалом. Ще одним обмеженням є мала кількість спостережень, що використовуються у нашому дослідженні. Використання кодів МКХ-10 під час обстеження пацієнтів з архіву може призвести до того, що деякі переломи не будуть виявлені через неправильне кодування, що є ще одним дуже важливим обмеженням. Вагомим обмеженням нашого дослідження є відсутність пацієнтів з вивихами і травмами м’яких тканин, які не були включені в дослідження.

Висновки

У період епідемії COVID-19 відбулось збільшення рівня пошкоджень дистального відділу передпліччя, ділянки ліктьового суглоба й ключиці за рахунок підвищення кількості простих переломів типу А; збільшилась кількість переломів передпліччя і зменшився рівень і тяжкість травми сегмента плеча, різко зменшилася кількість пошкоджень кисті, що пов’язано зі зменшенням кількості виробничих травм і підвищенням віку пацієнтів. 
Вірогідно можна стверджувати, що пандемія COVID-19 суттєво вплинула на клініко-нозологічну структуру й характеристику переломів кісток пояса верхньої кінцівки, аналіз випадків довів, що такі зміни в клініко-нозологічній структурі переломів пояса верхньої кінцівки пов’язані зі зміною життєдіяльності в період пандемії і більш характерні для побутової травми.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при аналізі результатів і написанні даної статті.
Інформація про фінансування. Фінансування дослідження відбувається за кошти Державного бюджету України, зокрема МОЗ України та НАМН України.
Інформація про внесок кожного автора в підготовку статті. Танасієнко П.В. — концепція і дизайн дослідження, аналіз отриманих даних, корекція тексту, статистична обробка; Скобенко Є.О. — аналіз даних літературних джерел, відбір пацієнтів, написання статті.
 
Отримано/Received  16.05.2023
Рецензовано/Revised 28.08.2023
Прийнято до друку/Accepted 31.08.2023

Список литературы

  1. Андрейчин М.А., Ничик Н.А., Завіднюк Н.Г., Йосик Я.І., Іщук І.С. Лікування хворих з COVID-19 на сучасному етапі. Інфекційні хвороби. 2020. № 3(101). 5-17. doi: 10.11603/1681-2727.2020.3.11548. 
  2. COVID 19: Considerations for Optimum Surgeon Protection Before, During, and After Operation. https://www.facs.org/covid-19/clinical-guidance/ surgeon-protection.
  3. Massey P.A., McClary K., Zhang A.S., Savoie F.H., Barton R.S. Orthopaedic Surgical Selection and Inpatient Paradigms During the Coronavirus COVID-19 Pandemic. J. Am. Acad. Orthop. Surg. 2020. 28(11). 436-450. doi: 10.5435/JAAOS-D-20-00360.
  4. American College of Surgeons Joint statement: roadmap for resuming elective surgery after COVID-19 pandemic (17.04.2020). https://www.facs.org/covid-19/clinical-guidance/roadmap-elective-surgery.
  5. Guo X., Wang J., Hu D. et al. Survey of COVID-19 Disease Among Orthopedic Surgeons in Wuhan, People’s Republic of China. J. Bone. Joint. Surg. Am. 2020 Apr 8. doi: 10.2106/JBJS.20.00417.
  6. Barahona M., Infante C.A., Palet M.J., Barahona M.A., Barrientos C., Martinez A. Impact of the –COVID-19 Outbreak on Orthopedic Surgery: A Nationwide Analysis of the First Pandemic Year. Cureus. 2021 Aug 17. 13(8). e17252. doi: 10.7759/cureus.17252.
  7. Carkci E., Polat B., Polat A., Peker B., Öztürkmen Y. The Effect of the Coronavirus 2019 (COVID-19) Pandemic on the Number and Characteristics of Orthopedic Trauma Patients in a Tertiary Care Hospital in Istanbul. Cureus. 2021 Jan 8. 13(1). e12569. doi: 10.7759/cureus.12569. PMID: 33447493; PMCID: PMC7802601.
  8. Kumar Jain V., Lal H., Kumar Patralekh M., Vaishya R. Fracture management during COVID-19 pandemic: a systematic review. J. Clin. Orthop. Trauma. 2020 11. S431-S441. doi: 10.1016/j.jcot.2020.06.035.
  9. Coimbra R., Edwards S., Kurihara H. et al. European Society of Trauma and Emergency Surgery (ESTES) recommendations for trauma and emergency surgery preparation during times of COVID-19 infection. Eur. J. Trauma. Emerg. Surg. 2020 Apr 17. 1-6. doi: 10.1007/s00068-020-01364-7.
  10. Menendez M.E., Jawa A., Haas D.A., Warner J.J.P. Orthopedic surgery post COVID-19: an opportunity for innovation and transformation. J. Shoulder. Elbow. Surg. 2020. 29(6). 1083-1086. doi: 10.1016/j.jse.2020.03.024.
  11. Лакин Г.Ф. Биометрия. Учебное пособие, 3-е изд. Москва: Высшая школа, 1980. 293 с.
  12. Клінічне ведення пацієнтів з COVID-19. «Жива» клінічна настанова. Київ, 2021. 141 с. https://www.dec.gov.ua/wpcontent/uploads/2021/01/2021_01_kn_covid-19.pdf. 
  13. Turgut A., Arlı H., Altundağ Ü., Hancıoğlu S., Egeli E., Kalenderer Ö. Effect of COVID-19 pandemic on the fracture demographics: Data from a tertiary care hospital in Turkey. Acta Orthop. Traumatol. Turc. 2020 Jul. 54(4). 355-363. doi: 10.5152/j.aott.2020.20209. PMID: 32812872.
  14. Benazzo F., Rossi S.M.P., Maniscalco P. et al. The orthopaedic and traumatology scenario during Covid-19 outbreak in Italy: chronicles of a silent war. Int. Orthop. 2020. 44(8). 1453-1459. doi: 10.1007/s00264-020-04637.
  15. Garcia-Portabella M., Nuñez J.H., Batalla L., Plomer M., Lakhani K., Massons J. Patient outcomes after humeral fracture surgery during the COVID-19 outbreak in Spain. J. Shoulder. Elbow. Surg. 2020 Aug. 29(8). 1513-1521. doi: 10.1016/j.jse.2020.06.001. Epub 2020 Jun 10. PMID: 32534210; PMCID: PMC7286239.
  16. Jain V.K., Vaishya R. COVID-19 and orthopedic surgeons: the Indian scenario. Tropical Doctor. 2020. 50(2). 108-110. doi: 10.1177/0049475520921616.
  17. Giuntoli M., Bonicoli E., Bugelli G., Valesini M., Manca M., Scaglione M. Lessons learnt from COVID 19: an Italian multicentric epidemiological study of orthopaedic and trauma services. J. Clin. Orthop. Trauma. 2020. 11(4). 721-727. doi: 10.1016/j.jcot.2020.05.021.
  18. Nuñez J.H., Sallent A., Lakhani K. Impact of the COVID-19 pandemic on an emergency traumatology service: experience at a tertiary trauma centre in Spain. Injury. 2020. 51(7). 1414-1418. doi: 10.1016/j.injury.2020.05.016.
  19. Probert A.C., Sivakumar B.S., An V. et al. Impact of COVID-19-related social restrictions on orthopaedic trauma in a level 1 trauma centre in Sydney: the first wave. ANZ J. Surg. 2021 Jan. 91(1–2). 68-72. doi: 10.1111/ans.16375.
  20. Menendez M.E., Jawa A., Haas D.A., Warner J.J.P. Orthopedic surgery post COVID-19: an opportunity for innovation and transformation. J. Shoulder Elbow Surg. 2020. 29(6). 1083-1086. doi: 10.1016/j.jse.2020.03.024.

Вернуться к номеру