Мобильная версия

Международный неврологический журнал Том 19, №6, 2023

Деякі неврологічні й лабораторні показники при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в стадії загострення залежно від наявності в пацієнтів Helicobacter pylori

Авторы: Ткаченко О.В., Демидас О.В.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Рубрики: Неврология

Разделы: Клинические исследования

Соматоневрологічні й психосоматичні взаємозв’язки є невід’ємною частиною патофізіологічних механізмів при численних захворюваннях. Наведено результати одного з фрагментів комплексного клініко-параклінічного дослідження показників стану нервової системи при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК) у стадії загострення, метою якого було визначення впливу наявності в пацієнтів Helicobacter pylori (H.pylori) на неврологічні й лабораторні показники. Обстежено 60 осіб, середній вік яких становив 39,80 ± 1,29 року. Пацієнти були поділені на дві групи за ознакою наявності чи відсутності у них інфекції H.pylori. Комплекс обстеження включав: аналіз скарг за розробленим опитувальником, обстеження неврологічного статусу, аналіз вегетативної дисфункції (за опитувальником О.М. Вейна), лабораторне дослідження загального аналізу крові, С-реактивного білка, рівня загального холестерину, сечовини й креатиніну крові, розрахунок індексів NLR і PLR. Для обробки даних були використані відповідні статистичні методи. Встановлено, що скарги на головний біль, запаморочення та парестезії, а також астенодепресивний синдром і синдром полінейропатії різного ступеня вираженості з різним набором клінічних проявів вірогідно частіше (р < 0,05) були в пацієнтів з ВХ ДПК у стадії загострення за наявності в них Н.pylori. При ВХ ДПК у стадії загострення симпатикотонія вірогідно частіше, а ейтонія — вірогідно рідше мала місце в інфікованих Н.pylori пацієнтів. Вірогідно частіше за наявності в обстежених H.pylori зустрічався підвищений рівень С-реактивного білка. Виявлені неврологічні й лабораторні особливості вказують на ймовірне патофізіологічне значення H.pylori в соматоневрологічних взаємозв’язках, зокрема при ВХ ДПК.

Somatic-neurological and psychosomatic relationships are an integral part of the pathophysiological mechanisms in numerous diseases. The results of one of the fragments of a comprehensive clinical and paraclinical study of the nervous system state indexes in active duodenal ulcer (DU) are reported. It aimed to assess the effect of Helicobacter pylori (H.pylori) on clinical-neurological and laboratory indexes. Sixty persons with an average age of 39.80 ± 1.29 years were examined. The patients were divided into two groups based on H.pylori presence or absence. The examinations included the following: analysis of complaints according to the developed questionnaire, neurological status assessment, autonomic dysfunction analysis (by A.M. Vayn questionnaire), complete blood count, evaluating the levels of C-reactive protein, total cholesterol, urea and creatinine in blood, neutrophil-to-lymphocyte and platelet-to-lymphocyte ratio calculation. The appropriate statistical methods were used for data processing. It was found that complaints of headache, dizziness and paresthesia as well as asthenodepressive syndrome and polyneuropathy of various severity and with different clinical manifestations were more common (p < 0.05) in patients with active DU on the background of Н.pylori. Sympathicotonia was significantly more frequent and eutonia was significantly less frequent in the active DU in patients infected with Н.pylori. An increased C-reactive protein level was significantly more common in Н.pylori patients. The identified neurological and laboratory features indicate a probable pathophysiological significance of Н.pylori in somatoneurological relationships, particularly in DU.

Ключевые слова

клініко-неврологічні характеристики; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки; Helicobacter pylori; вегетативна дисфункція; лабораторні показники

clinical and neurological characteristics; duodenal ulcer; Helicobacter pylori; vegetative dysfunction; laboratory indexes

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.19.6.2023.1017

Вступ

Психосоматичні і соматоневрологічні взаємозв’язки є невід’ємною частиною патофізіологічних механізмів як при соматичних, так і при неврологічних захворюваннях [1–4].

Відомо про участь нервової системи у виникненні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК). Також серед основних причин розвитку виразкової хвороби та хронічного гастриту розглядається наявність у мікробіомі людини грамнегативної мікроаерофільної бактерії Helicobacter pylori (H.pylori) [5, 6], яка є в мікробіомі в майже половини населення земної кулі [7, 8].

Досліджується гіпотеза, що наявність інфекції H.pylori може бути фактором ризику не тільки щодо захворювань шлунка, але й щодо позашлункових захворювань [7, 9, 10]. Наявна інформація стосовно впливу H.pylori на функціонування нервової системи і її патологію є нечисленною. Так, інфікованість H.pylori пов’язують з її можливим негативним впливом на нервову систему, наприклад, шляхом участі в розвитку нейродегенеративних процесів [11], зокрема хвороби Альцгеймера [12]. Деякі дослідження припускають зв’язок серопозитивності щодо H.pylori зі збільшенням ризику інсульту [13–15], але ці дані є суперечливими [16].

Попри зазначені асоціації, бактерія H.pylori часто знаходиться в організмі людини, не викликаючи захворювання, тому було припущення, що вона також може відігравати і позитивну роль для здоров’я, і це знайшло своє підтвердження. Так, наприклад, є інформація про можливий протекторний вплив H.pylori щодо деяких захворювань, наприклад запальних захворювань кишечника [17, 18], астми, алергій і низки інших захворювань [19, 20].

З огляду на те, що в патофізіологічних механізмах при ВХ ДПК бере участь як H.pylori, так і вегетативна нервова система (ВНС), актуальним залишається вивчення можливого впливу інфікованості H.pylori на нервову систему, зокрема на розвиток вегетативної дисфункції, як одного з механізмів опосередкованої дії. Вплив H.pylori на нервову систему може бути пов’язаний з цілою низкою факторів, зокрема прямою нейротоксичною дією, активацією запальних процесів у структурах нервової системи, дефіцитом мікроелементів тощо. Імовірним є вплив на нервову систему дисфункціональних станів у травній і кровоносній системах, виникнення яких пов’язано з H.pylori. Вегетативний дисбаланс, у свою чергу, справляє дію на моторику шлунково-кишкового тракту, кислотність шлункового соку, кровотік у слизовій оболонці тощо, впливаючи таким чином на перебіг захворювання [21].

З огляду на зазначене зберігається актуальність досліджень ролі H.pylori в патогенетичних механізмах патологій, у яких бере участь нервова система, зокрема ВХ ДПК. Це обумовило доцільність проведення комплексного клініко-неврологічного й параклінічного дослідження з аналізом низки кореляційних соматоневрологічних і психосоматичних взаємозв’язків при ВХ ДПК. Подано результати одного з фрагментів комплексного клініко-параклінічного дослідження показників стану нервової системи при ВХ ДПК, що стосується клініко-неврологічних і лабораторних особливостей в стадії загострення ВХ ДПК залежно від наявності в пацієнтів H.pylori.

Мета: дослідження впливу на клініко-неврологічні й лабораторні показники наявності H.pylori при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки в стадії загострення.

Матеріали та методи

Проведено комплексне клініко-неврологічне і параклінічне обстеження 60 пацієнтів з ВХ ДПК у стадії загострення. Пацієнти проходили обстеження і лікування у відділенні гастроентерології та центрі шлунково-кишкових кровотеч Київської міської клінічної лікарні № 12, яка є клінічною базою кафедри неврології № 2 Національного університету охорони здоров’я імені П.Л. Шупика. Вік обстежених осіб був від 25 до 60 років. Середній вік пацієнтів становив 39,80 ± 1,29 року. Серед обстежених переважали чоловіки — 43 (71,7 %), жінок було відповідно 17 (28,3 %). Пацієнти з ВХ ДПК у стадії загострення були поділені на дві групи за ознакою наявності («+») чи відсутності («–») інфекції

Helicobacter pylori: 1-ша група — з H.pylori «+», 2-га група — з H.pylori «–». Усім обстеженим було проведено езофагогастродуоденоскопію з виконанням експрес-діагностики H.pylori (швидкий уреазний тест).

Обстежені пацієнти пройшли опитування з використанням спеціально розробленого опитувальника, за результатами якого було проаналізовано основні скарги, зокрема пов’язані з вегетативною дисфункцією. Було проведено детальне обстеження неврологічного статусу з дослідженням координаторної сфери, визначенням стану черепних нервів, пірамідних та екстрапірамідних порушень, а також чутливих розладів.

Дослідження вегетативних функцій включало використання спеціального опитувальника з оцінкою в балах вегетативних суб’єктивних і об’єктивних ознак (Вейн О.М., 2000) для виявлення вегетативних порушень і визначення ступеня вираженості вегетативної дисфункції. Тест суб’єктивної оцінки вегетативного статусу заповнювався обстежуваним. Наявність ознак оцінювалась відповідною кількістю балів. У нормі загальна сума балів не перевищувала 15, більша кількість балів свідчила про наявність синдрому вегетативної дисфункції. Результат понад 30 балів оцінювався як наявність виражених вегетативних розладів. Тест об’єктивної оцінки вегетативного статусу, який заповнював лікар, також передбачав оцінювання ознак відповідними балами. Сума балів понад 25 свідчила про наявність синдрому вегетативної дисфункції, а суму понад 50 балів оцінювали як наявність виражених вегетативних розладів.

Клініко-лабораторне обстеження включало дослідження показників загального аналізу крові, визначення С-реактивного білка, рівня загального холестерину, сечовини і креатиніну в крові, розрахунок індексу співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів (NLR) і показника відношення тромбоцитів до лімфоцитів (PLR).

Дані обчислені з використанням пакета програм для обробки й аналізу статистичної інформації Sтаtistica 6.0. Кореляційний аналіз здійснювали за допомогою критерію Спірмена. Залежно від величини кореляції слабким вважали зв’язок при r < 0,3–0,5, помірним — при r = 0,5–0,7 і сильним — при r > 0,7. Напрямок виявленого зв’язку визначався позитивним або негативним знаком коефіцієнта кореляції. При порівнянні даних в групах використовували критерій Стьюдента. Відмінності вважали значущими при р < 0,05.

Результати

За результатами аналізу даних опитування було виділено більш часті неврологічні й психосоматичні скарги в пацієнтів з ВХ ДПК залежно від наявності в пацієнтів H.pylori (рис. 1).

Виявлено суттєву частоту скарг з боку серцево-судинної системи (періодичний біль у ділянці серця, відчуття перебоїв, відчуття серцебиття). Скарги на біль у грудному відділі хребта відзначали 23 (76,6 %) пацієнти першої групи і 21 (70%) пацієнт другої групи.

Встановлено статистично значущу різницю між 1-ю та 2-ю групами за частотою виникнення скарг на головний біль, запаморочення і парестезії (р < 0,05). Зазначені скарги вірогідно частіше зустрічались у пацієнтів з Н.pylori «+», ніж у пацієнтів Н.pylori «–» (p < 0,05).

Скарги на головний біль мали 29 (96,6 %) пацієнтів першої та 18 (60 %) пацієнтів другої групи, скарги на запаморочення —19 (63,3 %) і 10 (33,3 %) пацієнтів відповідно, а скарги на парестезії — 18 (60 %) і 9 (30 %) пацієнтів відповідно.

За даними обстеження неврологічного статусу, порушення з боку центральної нервової системи проявлялись у вигляді вестибуло-мозочкового синдрому в 11 (36,6 %) пацієнтів першої групи та 12 (40 %) — другої, екстрапірамідних розладів — у 5 (16,6 %) пацієнтів першої групи та 4 (13,3 %) — другої, ознак пірамідної дисфункції — у 12 (40 %) пацієнтів першої групи та 10 (33,3 %) — другої. Між групами статистично значущих відмінностей щодо зазначених неврологічних розладів не виявлено.

У 24 (80 %) пацієнтів першої групи та 12 (43,3 %) пацієнтів другої групи було виявлено ті чи інші клінічні ознаки синдрому полінейропатії з різним ступенем вираженості. Різниця між 1-ю та 2-ю групами за частотою наявності синдрому полінейропатії була статистично значущою (р < 0,05). Тобто синдром полінейропатії різного ступеня вираженості з різним набором клінічних проявів зустрічався вірогідно частіше в пацієнтів з ВХ ДПК Н.pylori «+».

У 22 (73,3 %) пацієнтів першої групи та 23 (76,6 %) — другої групи було виявлено гіперестезію в дерматомах D7-D11. У 20 (66,7 %) хворих першої групи та 21 (70 %) — другої було виявлено болючість паравертебральних точок у нижньогрудному відділі хребта.

На підставі аналізу скарг і неврологічного статусу у хворих з ВХ ДПК було діагностовано: астеновегетативний синдром — у 28 (92 %) пацієнтів першої групи та 27 (90 %) — другої групи, астенодепресивний — у 19 (63,3 %) пацієнтів першої та 9 (30 %) — другої групи.

При оцінці за суб’єктивною шкалою опитувальника Вейна вегетативна дисфункція була виявлена у 26 (89 %) пацієнтів першої групи та 20 (86,6 %) — другої. Середнє значення кількості балів, отриманих при опитуванні в пацієнтів в обох групах, відповідало наявності вегетативної дисфункції. Вірогідної відмінності між групами не було (табл. 1).

Симптоми вегетативної дисфункції за опитувальником об’єктивної оцінки виявлені у 26 (86,6 %) пацієнтів першої групи та 21 (70 %) — другої групи. Загальна середня сума балів в обох групах вказувала на наявність вегетативної дисфункції. Відмінність між групами не була статистично значущою.

При оцінці вегетативного тонусу в першій групі ознаки об’єктивної і суб’єктивної оцінки відповідали симпатикотонії у 21 (72 %) пацієнта, ваготонії — у 5 (17 %) та ейтонії — у 4 (11 %) обстежених. У другій групі симпатикотонія виявлена в 11 (36,6 %) пацієнтів, ваготонія — у 10 (33,3 %) та ейтонія — у 9 (30 %).

У пацієнтів з ВХ ДПК Н.pylori «+» виявлено прямий кореляційний зв’язок між симпатикотонією та рівнем лейкоцитів у крові (r = 0,54), підвищенням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) (r = 0,56), рівнем С-реактивного білка (r = 0,59).

Відмінності між групами середніх значень низки досліджених лабораторних показників, зокрема лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, сечовини, креатиніну, холестерину і ШОЕ, не були статистично вірогідними (табл. 2), проте в першій групі виявлено стійку тенденцію до підвищення середнього рівня холестерину та ШОЕ і вищого середнього значення індексів NLR і PLR.

У першій групі вірогідно частіше (p < 0,05), ніж у другій групі, зустрічався позитивний С-реактивний білок (у 56,7 і 13,3 % обстежених відповідно).

Обговорення

З огляду на численні дані щодо важливого значення психосоматичних і соматоневрологічних взаємозв’язків у патофізіологічних і патогенетичних механізмах при численних захворюваннях, участі нервової системи у виникненні й розвитку ВХ ДПК, а також наявності в мікробіомі людини H.pylori як одного з важливих факторів виникнення виразкової хвороби нами була визначена актуальність проведення кореляційного аналізу даних комплексного клініко-неврологічного і клініко-лабораторного обстеження пацієнтів з ВХ ДПК у стадії загострення залежно від наявності чи відсутності у них H.pylori.

Пацієнти з ВХ ДПК і Н.pylori «+» вірогідно частіше (р < 0,05), ніж пацієнти з H.pylori «–», скаржились на головний біль (96,6 % проти 60 %). Коморбідність головного болю й розладів ШКТ тривалий час є предметом зацікавленості дослідників [22].

Хоча існують суперечливі дані стосовно зв’язку між інфекцією H.pylori та мігренозним головним болем, зокрема є інформація як про наявність сильного зв’язку, так і про відсутність зв’язку [23, 24], за нашими даними, участь Н.pylori в патологічних процесах, які можуть спричинити головний біль, є досить імовірною.

Пацієнти з H.pylori «+» вірогідно частіше, ніж пацієнти з H.pylori «–», скаржились на запаморочення (63,3 % проти 33,3 %), проте при дослідженні неврологічного статусу стосовно об’єктивізації наявності вестибуло-атактичного синдрому останній був виявлений лише в 36,6 % обстежених з H.pylori «+». Цей феномен, напевно, може бути пов’язаний як із впливом H.pylori на вісь «мозок — кишка» та модифікацією порогів чутливості симптомів [1], так і з вірогідно більшою частотою в першій групі астенодепресивного синдрому. Поряд з цим при H.pylori «–» частота виявлення ознак вестибуло-атактичного синдрому була дещо більшою за частоту скарг (відповідно 40 і 33,3 %).

За результатами аналізу даних детального вивчення неврологічного статусу в обстеженого контингенту пацієнтів з ВХ ДПК не встановлено вірогідного зв’язку частоти низки виявлених неврологічних синдромів, зокрема вестибуло-мозочкового синдрому, екстрапірамідних і пірамідних розладів, з наявністю

H.pylori. Поряд з цим у 80 % пацієнтів першої групи і 43,3 % пацієнтів другої групи виявлено ті чи інші клінічні ознаки синдрому полінейропатії різного ступеня вираженості. Різниця між 1-ю і 2-ю групами за частотою наявності ознак полінейропатії була статистично значущою (р < 0,05), тобто ознаки синдрому полінейропатії зустрічалися вірогідно частіше в пацієнтів з ВХ ДПК Н.pylori «+». Зазначене може вказувати на участь Н.pylori в патофізіологічних механізмах клінічної реалізації полінейропатії, яка може бути як прямою, так і опосередкованою.

Привернуло увагу, що на біль у грудному відділі хребта скаржились 76,6 % пацієнтів першої групи та 70 % пацієнтів другої групи. Тобто значна кількість пацієнтів з ВХ ДПК у стадії загострення, незалежно від наявності чи відсутності в них Н.pylori, відчували біль у ділянці грудного відділу хребта. Поряд з цим у 73,3 % пацієнтів першої групи та 76,6 % другої групи виявлено гіперестезію в дерматомах D7-D11, у 66,7 % хворих першої групи та 70 % — другої було виявлено болючість паравертебральних точок у нижньогрудному відділі хребта. Зазначені дані потребували подальшого уточнення, яке було нами здійснено в подальшому дослідженні, зокрема шляхом проведення рентгенографії та магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта, і це буде висвітлено в окремій публікації.

Астеновегетативний синдром був вельми частим проявом при ВХ ДПК у стадії загострення, частота якого не залежала від наявності в мікробіомі Н.pylori, і зустрічався в 92 % обстежених першої групи і 90 % — другої групи. Проте встановлено вірогідне збільшення частоти астенодепресивного синдрому в пацієнтів з Н.pylori «+» (63,3 % проти 30 % відповідно), що може бути пов’язано з його впливом на метаболічні й нейромедіаторні механізми через вісь «шлунок — мозок» [25].

Вегетативна дисфункція виявлена в переважної більшості обстеженого контингенту пацієнтів за даними як суб’єктивної шкали опитувальника Вейна (у 89 % пацієнтів першої групи та 86,6 % — другої), так і його об’єктивної шкали (у 86,8 і 70 % пацієнтів відповідно). Середнє значення кількості балів, які отримані при опитуванні пацієнтів як першої, так і другої групи, відповідало наявності вираженої вегетативної дисфункції та не мало вірогідних відмінностей між групами, тобто не залежало від наявності чи відсутності в пацієнтів Н.pylori. Утім, хоча загалом наявність вегетативної дисфункції не мала вірогідної залежності від інфікованості Н.pylori, у пацієнтів з Н.pylori «+» вірогідно частіше (p < 0,05), ніж у пацієнтів з Н.pylori «–», мали місце ознаки, які відповідали симпатикотонії (72 % проти 36,6 %). Поряд з цим при ВХ ДПК Н.pylori «+» виявлено прямий кореляційний зв’язок між симпатикотонією та рівнем лейкоцитів у крові (r = 0,54), підвищенням ШОЕ (r = 0,56) і С-реактивним білком (r = 0,59), тобто маркерами запальної реакції. Імовірно, що це пов’язано з тим, що існує взаємозв’язок між симпатичним відділом ВНС та імунною системою, а інфекція, пошкодження тканин і запалення підвищують активність симпатичних структур [26].

Відомості з літератури щодо лабораторних показників при ВХ ДПК є неоднозначними, а подекуди суперечливими [27–29]. За результатами аналізу даних лабораторного обстеження пацієнтів з ВХ ДПК у стадії загострення було встановлено, що середні значення низки досліджених показників, зокрема холестерину і ШОЕ, у групі Н.pylori «+» мали стійку тенденцію до виходу за межі референтних значень у бік збільшення. Низка досліджених показників, а саме лейкоцити, нейтрофіли, тромбоцити, сечовина, креатинін, холестерин і ШОЕ, не демонстрували вірогідних відмінностей між групами, проте в першій групі порівняно з другою групою мала місце тенденція до вищого значення середнього рівня холестерину, ШОЕ, індексів NLR і PLR. Тобто хоча в обстеженого контингенту зазначені показники не мали вірогідної залежності від інфікованості Н.pylori, виявлені тенденції можуть вказувати на їх субкомпенсоване залучення в патологічний процес. У першій групі вірогідно частіше зустрічався позитивний С-реактивний білок у 56,7 % пацієнтів першої групи й 13,3 % пацієнтів другої групи, що є відображенням участі Н.pylori в розвитку запального процесу.

Виявлені клініко-неврологічні та клініко-лабораторні особливості вказують як на участь Н.pylori в патофізіологічних механізмах розвитку низки неврологічних проявів, що виникають при ВХ ДПК, так і на те, що вегетативна дисфункція має розглядатися і як один з незалежних факторів ризику захворювання, і як один з патогенетичних факторів його розвитку.

Враховуючи отримані нами результати дослідження, а також відомості про те, що ризик виникнення виразки дванадцятипалої кишки, пов’язаний зі стресом, був подібним серед осіб з H.pylori «+» і H.pylori «–» [30], а вегетативна нервова дисфункція є серед необхідних умов формування хронічної пептичної виразки [31], ми підтримуємо наукове положення про те, що нервова система відіграє одну з провідних ролей у патофізіологічних механізмах ВХ ДПК.

Висновки

Скарги на головний біль, запаморочення та паре-стезії, а також астенодепресивний синдром і синдром полінейропатії різного ступеня вираженості з різним набором клінічних проявів вірогідно частіше (р < 0,05) зустрічалися в пацієнтів з ВХ ДПК у стадії загострення за наявності в них Н.pylori, ніж за її відсутності.

Симпатикотонія – вірогідно частіше, а ейтонія – вірогідно рідше мала місце в пацієнтів з ВХ ДПК у стадії загострення за наявності в них Н.pylori.

Виявлені клініко-неврологічні і лабораторні особливості вказують на імовірне патофізіологічне значення H.pylori в соматоневрологічних взаємозв’язках, зокрема при ВХ ДПК, і сприятимуть удосконаленню діагностичних підходів з урахуванням його впливу на клініко-неврологічні характеристики.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Внесок авторів. Ткаченко О.В. — концепція і дизайн дослідження, обробка матеріалу, написання й редагування тексту; Демидас О.В. – збір матеріалу, статистичне опрацювання даних, написання тексту.

Отримано/Received 25.08.2023

Рецензовано/Revised 02.10.2023

Прийнято до друку/Accepted 08.10.2023

Список литературы

1. Budzyński J., Kłopocka M. Brain-gut axis in the pathogenesis of Helicobacter pylori infection. 2020. World J. Gastroenterol. 2014 May 14. 20(18). 5212-25. doi: 10.3748/wjg.v20.i18.5212.

2. Vanuytsel T., Bercik P., Boeckxstaens G. Understanding neuroimmune interactions in disorders of gut-brain interaction: from functional to immune-mediated disorders. Gut. 2023 Apr. 72(4). 787-798. doi: 10.1136/gutjnl-2020-320633.

3. Kononets O.M., Tkachenko O.V., Kamenetska O.O. Cerebral Hemispheres — Cerebellum — Kidney Interaction in Patients with Acute Cerebral Ischemia. Medicni perspektivi. 2021. 26(1). 90-98. https://doi.org/10.26641/2307-0404.2021.1.227941

4. Kononets O., Karaiev T., Tkachenko O., Lichman L. Renal, Hepatic and Immune Function Indicies in Patients with Duchen Muscular Dystrophy. Georgian Medical News. 2020. № 12(309). P. 64-72. PMID: 33526732

5. Kavitt R.T., Lipowska A.M., Anyane-Yeboa A., Gralnek I.M. Diagnosis and Treatment of Peptic Ulcer Disease. Am. J. Med. 2019 Apr. 132(4). 447-456. doi: 10.1016/j.amjmed.2018.12.009.

6. Malfertheiner P., Camargo M.C., El-Omar E. et al. Helicobacter pylori infection. Nat. Rev. Dis. Primers. 2023 Apr 20. 9(1). 19. doi: 10.1038/s41572-023-00431-8.

7. Вravo D., Hoare A., Soto C., Valenzuela M.A., Quest A.F. Helicobacter pylori in human health and disease: Mechanisms for local gastric and systemic effects. World J. Gastroenterol. 2018 Jul 28. 24(28). 3071-3089. doi: 10.3748/wjg.v24.i28.3071.

8. Testerman T.L., Morris J. Beyond the stomach: an updated view of Helicobacter pylori pathogenesis, diagnosis, and treatment. J. Gastroenterol. 2014. 20(36). 12781-12808. doi: 10.3748/wjg.v20.i36.12781.

9. Baj J., Forma A., Flieger W. et al. Helicobacter pylori Infection and Extragastric Diseases — A Focus on the Central Nervous System. Cells. 2021 Aug 25. 10(9). 2191. doi: 10.3390/cells10092191.

10. Sun L., Zheng H., Qiu M. et al. Helicobacter pylori infection and risk of cardiovascular disease. Helicobacter. 2023 Jun. 28(3). e12967. doi: 10.1111/hel.12967.

11. Palacios E., Lobos-González L., Guerrero S. et al. Helicobacter pylori outer membrane vesicles induce astrocyte reactivity through nuclear factor-κappa B activation and cause neuronal damage in vivo in a murine model. J. Neuroinflammation. 2023 Mar 9. 20(1). 66. doi: 10.1186/s12974-023-02728-7.

12. Xie J., Cools L., Van Imschoot G.V. et al. Helicobacter pylori-derived outer membrane vesicles contribute to Alzheimer’s disease pathogenesis via C3-C3aR signalling. J. Extracell. Vesicles. 2023 Feb. 12(2). e12306. doi: 10.1002/jev2.12306.

13. Guo X., Tang P., Zhang X., Li R. Causal associations of circulating Helicobacter pylori antibodies with stroke and the mediating role of inflammation. Inflamm. Res. 2023 Jun. 72(6). 1193-1202. doi: 10.1007/s00011-023-01740-0.

14. Doheim M.F., Altaweel A.A., Elgendy M.G. et al. Association between Helicobacter Pylori infection and stroke: a meta-analysis of 273,135 patients. J. Neurol. 2021 Sep. 268(9). 3238-3248. doi: 10.1007/s00415-020-09933-x.

15. Shindler-Itskovitch Т., Chodick G., Shalev V., Muhsen K. Helicobacter pylori infection and prevalence of stroke. Helicobacter. 2019 Feb. 24(1). e12553. doi: 10.1111/hel.12553

16. Yu M., Zhang Y., Yang Z., Ding J., Xie C., Lu N. Association between Helicobacter pylori infection and stroke: a meta-analysis of prospective observational studies. J. Stroke Cerebrovasc. Dis. 2014 Oct. 23(9). 2233-9. doi: 10.1016/j.jstrokecerebrovasdis.2014.04.020.

17. Pokrotnieks J., Sitkin S. Helicobacter pylori and Inflammatory Bowel Disease: An Unresolved Enigma. Inflamm. Bowel. Dis. 2023 Mar 1. 29(3). e5-e6. doi: 10.1093/ibd/izac248.

18. Tanner S., Katz J., Cominelli F., Regueiro M., Cooper G., Mansoor E. Inflammatory Bowel Disease and Helicobacter pylori: Protective or Present? Inflamm. Bowel. Dis. 2023 Jun 1. 29(6). 1005-1007. doi: 10.1093/ibd/izac202.

19. Zuo Z.T., Ma Y., Sun Y., Bai C.Q., Ling C.H., Yuan F.L. The Protective Effects of Helicobacter pylori Infection on Allergic Asthma. Int. Arch. Allergy. Immunol. 2021. 182(1). 53-64. doi: 10.1159/000508330.

20. Miller A.K., Williams S.M. Helicobacter pylori infection causes both protective and deleterious effects in human health and disease. Genes. Immun. 2021 Aug. 22(4). 218-226. doi: 10.1038/s41435-021-00146-4.

21. Katoh K., Nomura M., Nakaya Y., et al. Autonomic nervous activity before and after eradication of Helicobacter pylori in patients with chronic duodenal ulcer. Aliment. Pharmacol. Ther. 2002 Apr. 16 Suppl 2. 180-6. doi: 10.1046/j.1365-2036.16.s2.27.x.

22. Noghani M.T., Rezaeizadeh H., Fazljoo S.M., Keshavarz M. Gastrointestinal Headache; a Narrative Review. Emerg. 2016 Nov. 4(4). 171-183. PMID: 27800536.

23. Ansari B., Basiri K., Meamar R. et al. Association of Helicobacter pylori antibodies and severity of migraine attack. Iran. J. Neurol. 2015 Jul 6. 14(3). 125-9. PMID: 26622976.

24. Hassan A., Mehany D., Eldin H.G. et al. Helicobacter pylori infection in migraine headache: a true association or an innocent bystander? Int. J. Neurosci. 2022 Mar 9. 1-6. doi: 10.1080/00207454.2022.2045291.

25. Seguella L., Pesce M., Capuano R. et al. High-fat diet impairs duodenal barrier function and elicits glia-dependent changes along the gut-brain axis that are required for anxiogenic and depressive-like behaviors. J. Neuroinflammation. 2021 May 16. 18(1). 115. doi: 10.1186/s12974-021-02164-5.

26. Lorton D., Bellinger D.L. Molecular mechanisms underlying β-adrenergic receptor-mediated cross-talk between sympathetic neurons and immune cells. Int. J. Mol. Sci. 2015 Mar 11. 16(3). 5635-65. doi: 10.3390/ijms16035635.

27. Karttunen T.J., Niemelä S., Kerola T. Blood leukocyte differential in Helicobacter pylori infection. Dig. Dis. Sci. 1996 Jul. 41(7). 1332-6. doi: 10.1007/BF02088556.

28. Jafarzadeh A., Akbarpoor V., Nabizadeh M., Nemati M., Rezayati M.T. Total leukocyte counts and neutrophil-lymphocyte count ratios among Helicobacter pylori-infected patients with peptic ulcers: independent of bacterial CagA status. Southeast Asian J. Trop. Med. Public. Health. 2013 Jan. 44(1). 82-88.

29. Hassuna N.A., Hussien S.S., Abdelhakeem M., Aboalela A., Ahmed E., Abdelrahim S.S. Regulatory B. cells (Bregs) in Helicobacter pylori chronic infection. Helicobacter. 2023 Apr. 28(2). e12951. doi: 10.1111/hel.12951.

30. Levenstein S., Rosenstock S., Jacobsen R.K., Jorgensen T. Psychological stress increases risk for peptic ulcer, regardless of Helicobacter pylori infection or use of nonsteroidal anti-inflammatory drugs. Clin. Gastroenterol. Hepatol. 2015 Mar. 13(3). 498-506.e1. doi: 10.1016/j.cgh.2014.07.052.

31. Nomura M., Yukinaka M., Miyajima H. et al. Is autonomic dysfunction a necessary condition for chronic peptic ulcer formation? Aliment. Pharmacol. Ther. 2000 Apr. 14 Suppl 1. 82-6. doi: 10.1046/j.1365-2036.2000.014s1082.x.