Мобильная версия

Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №3, 2023

Лікар Юхим Павловський — відданий патріот України

Авторы: Чабан М.П. (1), Шевцова З.І. (2), Гапонов В.В. (3)
(1) — Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, м. Дніпро, Україна
(2) — ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна
(3) — Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: История медицины

У статті йдеться про життєвий і професійний шлях лікаря, просвітянина Юхима Арсентійовича Павловського. Початок професійної діяльності — земський лікар в Олександрівському повіті. Працював у Катеринославі (Дніпропетровську), Запорізькій області (села Біленьке, Велика Білозерка). Висвітлено його медичне й громадське оточення. Подана інформація про неодноразові заслання (до Північно-Кавказького і Карагандинського краю) за українські «націоналістичні» погляди. Досліджена доля його нащадків: сина Степана (лікар) та онука Бориса (історик). Поданий матеріал сприятиме популяризації постаті українського земського лікаря-просвітянина.

The article represents the life and professional path of the doctor, enlightener Yukhym Arsentiiovych Pavlovskyi. He began his professional career as a zemstvo doctor in Oleksandrivskyi district. He worked in Katerynoslav (Dnipropetrovsk), Zaporizhzhia region (Bilenke, Velyka Bilozerka villages). The circle of his medical and social environment is considered. The information about the repeated exiles (to the North Caucasus and Karaganda regions) for Ukrainian “nationalist” views has been provided. The fate of his descendants was investigated: his son Stepan (physician) and grandson Borys (historian). The presented material will contribute to the popularization of the figure of the Ukrainian zemstvo doctor-enlightener.

Ключевые слова

Юхим Арсентійович Павловський; земський лікар; просвітянин; Катеринослав; Запорізька область; село Сандета; Карагандинський край; заслання; нащадки

Yukhym Arsentiiovych Pavlovskyi; zemstvo doctor; enlightener; Katerynoslav; Zaporizhzhia region; Sandeta village; Karaganda region; exile; descendants

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.57.3.2023.558

Одним з визначних громадсько-культурних діячів Катеринославщини на початку ХХ століття був лікар і просвітянин Юхим Арсентійович Павловський. Його літературні псевдоніми: Русин, Гордій Палецький. Постать недостатньо відома широкому загалу й науковій спільноті. У статті подано нові, раніше не відомі факти.

Походження та освіта

Юхим Павловський народився 24 березня 1872 року в селі Чернеччина Новомосковського повіту (нині Магдалинівський район Дніпропетровської області). Його батько, Арсеній Юхимович Павловський, служив священником у Миколаївці Новомосковського повіту. У родині росло четверо дітей: Юхим, Федір, Григорій і Ганна. За родинними переказами, батько загинув у Громадянську війну, розстріляний білогвардійцями. Юхим мусив іти шляхом священника, вчитися в духовному училищі й семінарії, але все ж супроти волі батька обрав світський фах лікаря. У 1897 році юнак вступив до Томського університету. 1899 року навчання було тимчасово перервано у зв’язку з його громадською діяль–ністю і висилкою до Катеринослава. Там працював статистиком у губернській земській управі. У 1903 році все ж здобув медичну освіту.

У Михайло-Лукашевому

Упродовж 1903–1911 років молодий фахівець працював земським лікарем у селі Михайло-Лукашеве Олександрівського повіту. Це село, розташоване біля витоків річки Мокра Московка, заснували в 1780 році селяни-кріпаки з північно-східної Слобожанщини, точніше, з Курської губернії. Їх переселив сюди поміщик Михайло Караватка, колишній комендант Олександрівської фортеці. У 1793 році навколишні землі придбав новий господар — Лукашевич. Звідси подвійна назва села. А ще переселенцями стали кріпаки з Полтавщини й Харківщини. Коли в Михайло-Лукашевому працював Ю. Павловський, там налічувалося 132 двори, проживало 929 мешканців (майже три чверті — бідняки). Подвижник був попечителем Покровської п’ятої школи.

Робота в Катеринославі

У 1911–1918 роках Юхим Павловський працював у Катеринославі ординатором-хірургом Катеринославської громади сестер-жалібниць Російського товариства Червоного Хреста, головним лікарем Катеринославського відділення Червоного Хреста. А ще був одним із трьох лікарів швидкої допомоги, які безкоштовно чергували в нічний час (по вівторках і суботах). Земство дало змогу Павловському стажуватися не тільки в Росії, але й за кордоном, зокрема в Італії, Німеччині, Швейцарії [1].

У 1918–1921 роках хірург Павловський — асистент в одній з лікарень Катеринослава. З 1921 по 1929 рік працював у медичному закладі при заводі Петровського; у 1928–1929 роках — у робочій лікарні № 3. Його не–одноразово обирали членом правління Катеринославського гімнастичного товариства «Сокіл».

Родина Павловських мешкала за адресою: вулиця Жуковського, б. 11. Його дружина Євгенія Степанівна (у дівоцтві Нарушевич) також була просвітянкою, мала медичну освіту. Подружжя виховало сина Степана, який, як і батько, став лікарем. За спогадами громадського діяча Дмитра Дорошенка, Юхим Павловський належав до Товариства українських поступовців. Збори членів товариства часто відбувалися в родині Павловських. За свідченнями просвітянина Сергія Єфремова, лікар був членом масонської ложі в Катеринославі. Друкувався під псевдонімом Гордій Палецький у катеринославському часописі «Дніпрові хвилі», який виходив двічі на місяць [2].

Арешти й заслання

У вересні 1929 року Юхим Павловський був за–арештований радянською владою з обвинуваченням в антирадянській діяльності та засланий до Північно-Кавказького краю (1930–1933) — у село Сандета (нині Ростовська область). Його син Степан, на той час студент Дніпропетровського медичного інституту, проходив практику хірурга й акушера-гінеколога в батька в Сандеті.

Після повернення в Україну (1933 рік) Ю.А. Павловський працював лікарем районної лікарні у Великій Білозерці (нині Запорізька область), де його син Степан уже головував. У 1935 році Юхим Арсентійович переїхав до Дніпропетровська, де працював у лікарні водного транспорту. Через рік, у 1936 році, сім’я Павловських переїхала до Запоріжжя, там голова родини два роки працював у лікарні водників [3].

У березні 1938 року медика-просвітянина знову заарештували й засудили на шість років. Спочатку покарання відбував у Дніпропетровській в’язниці, потім — у виправно-трудових таборах Казахстану (Карагандинський край). Надаючи медичну допомогу представникам адміністрації табору і в’язням, здобув значний авторитет.

У Біленькому

У 1947 році Юхиму Павловському пощастило повернутися в Україну. Протягом 1947–1948 років працював лікарем у селі Велика Білозерка Запорізької області, а з 1948 по 1952 рік — у селі Біленькому, біля якого невдовзі з’явиться Каховське водосховище.

Історія мальовничого села Біленьке, розташованого на правому березі Дніпра, дуже цікава. Давнє козацьке поселення, відоме в документах з 1770 року, входило до Кодацької паланки. У 1780 році землі ліквідованої Запорозької Січі, розташовані навколо Білої гори, Катерина II віддала в рангову дачу генерал-фельдмаршалові графу Каменському. На початку 1802 року село разом із землями й кріпаками придбав поміщик Миклашевський. Цей розгалужений рід дав багато яскравих постатей у сфері політичного і культурного життя. Найбільш колоритною особистістю виявився Михайло Павлович Миклашевський (1756–1847) — військовий, громадський і політичний діяч, катеринославський губернатор у 1797–1802 роках.

Лікарю Юхиму Павловському, який прибув до Біленького в повоєнний час, довелося брати участь у відбудові села й налагодженні медичної допомоги.

Останні роки життя

У 1952 році Юхим Арсентійович переїхав до сім’ї в Запоріжжя. Але й там 80-річному лікарю не давали спокою представники МДБ — викликали на допити. Пішов з життя Юхим Павловський 18 травня 1956 року (від невдалої операції). Похований у Запоріжжі, реабілітований через сорок років, 23 лютого 1996 р.

Нащадки, родичі, друзі

Юхим і Євгенія Павловські виховали сина Степана, який став лікарем, головував у Біленьківській районній лікарні. Під час Другої світової війни Степан Юхимович познайомився з медсестрою Анастасією Гаврилівною Кузнецовою. Невдовзі вони одружилися. У подружжя народився син Борис, який згодом здобув фах історика, викладав у Запорізькому університеті, нині — голова профкому. Разом із дружиною Людмилою Петрівною вони зростили доньку Наталю, яка стала педагогом. У Наталі, правнучки Юхима Павловського, підростає син Кирило Лелеко. Отже, нам пощастило дослідити долі шістьох поколінь шанованого роду Павловських.

Степану Юхимовичу і його сину Борису в 1967 році випала нагода побувати на колишньому обійсті Юхима Арсентійовича, що на житломасиві Ігрень. Там їхній пращур колись мав великий сад, який давав гарні врожаї. Медик любив доглядати за рослинами, лікував їх, як і людей. У сім’ї Павловських зберігається родинна реліквія — рушниця, її купив Юхим Павловський у князя Миколи Урусова.

Дослідник Микола Чабан ознайомився зі спогадами Гені Аронівни Ткач, яка разом з Павловськими працювала в селі Біленькому. Вона, на той час мешканка Ізраїлю, у листі до Бориса Павловського (онука Юхима Арсентійовича) писала: «Я і зараз переконана, що в ті повоєнні роки і нині дуже мало людей, які так вичерпно знали і любили Україну. Я щаслива, що мені пощастило бодай недовго зустрічатися з цією Людиною з великої літери».

Марія Павловська, мати Юхима, померла в 1930 роках у Ленінграді, де мешкала в дочки Ганни. Сестра Юхима Павловського, Ганна Арсентіївна, також здобула медичну освіту і працювала педіатром (неонатологом) у Петербурзі-Ленінграді. За сумлінну працю отримала почесне звання «Заслужений лікар Російської Федерації», нагороджена орденом Леніна. Разом з чоловіком Едуардом Окулічем (польського походження) зібрали цінну колекцію картин. Померла Ганна Павловська в 1970 роках.

Нині Михайло-Лукашеве, де замолоду працював Юхим Павловський, належить до Вільнянського району Запорізької області. У селі діють загальноосвітня школа з музеєм на громадських засадах, амбулаторія, підприємства ТОВ «Зоря» і ЗАТ «Агротехсервіс».

У селі Біленькому Запорізької області, де мешкали Павловські, на території маєтку Миклашевських знаходиться школа, збереглося кілька панських господарських будівель. До інфраструктури села входить Біленьківська дільнична лікарня, музична школа, будинок культури. За свою професійну медичну діяльність і громадську роботу Юхим Арсентійович Павловський заслуговує на вдячну пам’ять. Його ім’я доречно внести до списку відомих місцевих персоналій.

Автори цієї статті висловлюють вдячність нащадкам Юхима Арсентійовича Павловського, онуку Борису і правнучці Наталії за надані світлини з родинного архіву. А ще спасибі лікарям Віктору Щелкнову і Сергію Зименку за надіслані фото краєвидів села Михайло-Лукашеве.

Отримано/Received 19.06.2023

Рецензовано/Revised 02.08.2023

Прийнято до друку/Accepted 11.08.2023

Список литературы

Чабан М. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921). Біобібліографічний покажчик. Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2002. С. 345-352.
Чабан М. Хто виступав під псевдонімом Гордій Палецький у Катеринославському часописі «Дніпрові хвилі»? Українська періодика: історія і сучасність: доповіді та повідомлення сьомої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. Львів, 2002. С. 621–625.
Чабан М. Невтомний просвітянин. Літературне При–дніпров’я. 2002. Квітень. № 4(17). С. 30-34.