Мобильная версия

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 19, №6, 2023

Прекондиціювання донорського серця при проведенні ортотопічної трансплантації

Авторы: Лоскутов О.А. (1, 2), Гончаренко М.М. (1), Гончаренко М.В. (2)
(1) — Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) — ДУ «Інститут серця» МОЗ України, м. Київ, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. На сьогодні в Україні в листі очікування зареєстровано близько 500 пацієнтів, яким потрібна трансплантація серця. У дослідження було включено 20 донорів для ортотопічної трансплантації серця. Середній вік донорів становив 32,3 року. У роботі оцінені підготовка донорського серця щодо його захисту від ішемічно-реперфузійної травми під час трансплантації та вплив ефективності прекондиціювання донорського серця у реципієнта при проведенні ортотопічної трансплантації серця. Мета роботи. Мета полягала в оцінці ефективності прекондиціювання донорського серця для збільшення стійкості міокарда до ішемічно-реперфузійного синдрому та його підготовки до ортотопічної трансплантації серця. Матеріали та методи. В основу роботи покладено результати 20 донорів, яким була встановлена смерть мозку та дано дозвіл на застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини. Проаналізовано зміни основних біохімічних показників (лактат, тропонін, кислотно-лужний баланс, кліренс креатиніну, глюкоза крові) та функціонального стану системної гемодинаміки (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, центральний венозний тиск, фракція викиду, серцевий індекс) на момент експлантації донорського серця. Результати. Було виявлено, що у 100 % донорів в інотропній підтримці використовувався норадреналін, у 40 % — добутамін та у 25 % — дофамін. Показники лактату у 75 % донорів були вищими за норму, і відмічалось збільшення показників тропоніну у всіх донорів, що свідчило про ймовірну дисфункцію мікроциркуляції, яка вела до погіршення прекондиціювання донора та збільшувала ішемічно-реперфузійний синдром для трансплантата. За коефіцієнтом кореляції між двома показниками — часом і серцевим індексом відмічалася тенденція погіршення стану донора залежно від часу від прийняття рішення про трансплантацію до проведення експлантації серця. Висновки. Дослідження показало, що у 100 % донорів в інотропній підтримці використовувався норадреналін — частіше, ніж добутамін або дофамін. Показники лактату у 75 % донорів були вищими за норму, і відмічалось збільшення показників тропоніну у всіх донорів, що свідчило про ймовірну дисфункцію мікроциркуляції, яка вела до погіршення прекондиціювання донора та збільшувала ішемічно-реперфузійний синдром для трансплантата. За коефіцієнтом кореляції між показниками часу і серцевого індексу відмічається, що чим більше часу потрібно на дозвіл на ортотопічну трансплантацію серця, тим більше погіршується стан донора, що проявляється в зниженні контрактильної здатності міокарда. За коефіцієнтом кореляції між показниками часу та тропоніну зроблено висновок, що ріст комплексів тропоніну спостерігався зі збільшенням часу на отримання дозволу на застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини, що говорило про початок ішемічних змін міокарда.

Background. To date, there are about 500 patients in the heart transplant waiting list in Ukraine. The study included 20 donors for orthotopic heart transplantation. Their average age was 32.3 years. The study evaluated the preparation of the donor heart in terms of its protection against ischemia-reperfusion injury during transplantation and the effect of donor heart preconditioning in a recipient after orthotopic heart transplantation. Тhe purpose was to evaluate the effectiveness of donor heart preconditioning for increasing myocardial resistance to ischemia-reperfusion injury and its preparation for orthotopic transplantation. Materials and methods. The work is based on the results of 20 donors who were diagnosed with brain death and authorized for the use of transplantation of human anatomical materials. Then changes in the main biochemical parameters (lactate, troponin, acid-base balance, creatinine clearance, blood glucose) and the functional state of systemic hemodynamics (blood pressure, heart rate, central venous pressure, ejection fraction, cardiac index) were analyzed at the time of donor heart explantation. Results. It was found that in 100 % of donors, norepinephrine was used for inotropic support, in 40 % — dobutamine and in 25 % — dopamine. Lactate levels were higher than normal in 75 % of cases and troponin levels were increased in all donors, indicating a possible microcirculatory dysfunction that led to a deterioration in donor preconditioning and enhanced ischemia-reperfusion injury to the transplant. According to the correlation coefficient between time and cardiac index, there was a tendency to the deterioration in the donor’s condition depending on the time of making a decision about heart transplantation before heart explantation. Conclusions. The study showed that in 100 % of donors, norepinephrine was used for inotropic support — more often than dobutamine or dopamine. Lactate levels were higher than normal in 75 % of donors and troponin levels were increased in all donors, indicating a possible microcirculatory dysfunction that led to a deterioration in donor preconditioning and increased ischemia-reperfusion injury to the transplant. According to the correlation coefficient between time indicators and cardiac index, it is noted that the longer the time of authorization for orthotopic heart transplantation, the greater the deterioration in the donor’s condition, which is expressed in a decreased myocardial contractility. Based on the correlation coefficient between time indicators and troponin, it was concluded that the growth of troponin complexes was observed with an increase in the time of making a decision for obtaining permission to transplant human anatomical materials, which indicated the onset of ischemic changes in the myocardium.

Ключевые слова

трансплантація серця; прекондиціювання донорських органів; кардіопротекція; ішемія

heart transplantation; preconditioning of donor organs; cardioprotection; ischemia

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.19.6.2023.1620

Вступ

Серцева недостатність (СН) є складним клінічним синдромом, який характеризується порушенням функції серцевого м’яза — міокарда, що зменшує насосну спроможність серця, наслідком чого є недостатня циркуляція крові в організмі людини та дисбаланс між гемодинамічними потребами організму та можливостями серця [2]. СН натепер є глобальною проблемою охорони здоров’я, яка значно погіршує якість життя пацієнтів та різко скорочує його тривалість. За даними European Society of Cardiology, поширеність СН у світі серед дорослого населення становить близько 64 мільйонів осіб [1].

За даними American Heart Association, з 2017 по 2020 рік приблизно 6,7 млн американців віком старше за 20 років була діагностована СН [3]. І як вказують автори, розрахункова 5-річна летальність серед пацієнтів із СН не має тенденції до зниження та продовжує залишатися високою, досягаючи 52,6 % [3]. При цьому при порівнянні двох 25-річних періодів: 1965–1989 рр. та 1990–2014 рр. — відзначається зростання ризику розвитку СН з 18,9 до 22,6 % серед жінок і з 19,1 до 25,3 % серед чоловіків [3].

До того ж СН є і великою економічною проблемою. Так, за даними міжнародних експертів, витрати охорони здоров’я, спрямовані на лікування пацієнтів із СН, у період з 2012 по 2030 р. збільшаться на 127 % [4].

З фізіологічної точки зору СН можна визначити як зниження серцевого викиду до значень, за яких він стає недостатнім для підтримки метаболічних потреб організму в умовах, коли зовнішня робота з перекачування крові перевищує резерви коронарного кровотоку [5]. Слід відмітити, що однією з найчастіших причин розвитку гострої СН є дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП).

ДКМП — це захворювання, в основі якого лежить пошкодження лівого шлуночка, що викликає його дилатацію та систолічну дисфункцію, за відсутності вад розвитку та ішемічної хвороби серця [6].

За даними American Heart Association, поширеність ДКМП становить у середньому 1 випадок на 2500 населення [7]. На сьогодні, незважаючи на досягнення у галузі фармакотерапії серцево-судинних захворювань, ДКМП у переважній більшості випадків призводить до тяжкої СН [8]. У пацієнтів із ДКМП можливі три варіанти перебігу СН: структурне та функціональне відновлення після епізоду СН, виникнення ремісії з покращенням або стабілізацією перебігу СН, а також прогресування до тяжкої СН, що спричиняє смерть або потребу в трансплантації серця (ТС).

Результати нещодавно проведеного відкритого пілотного рандомізованого дослідження TRED-HF продемонстрували, що припинення лікування СН у результаті регресування симптомів СН зрештою все одно спричиняє рецидив систолічної дисфункції упродовж 6 міс. спостереження та веде майже до невідворотної потреби у трансплантації [9].

В Україні смертність від серцево-судинних хвороб становить 65,8 % і збільшується на 1,5–2 % щорічно [10]. Однією з основних причин такої негативної тенденції є прогресуюча гостра серцева недостатність та хронічна серцева недостатність, за якої дієвим методом лікування є саме ортотопічна трансплантація серця. І саме тому у 2018 році був прийнятий закон «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» [10]. На сьогодні в Україні в листі очікування зареєстровано близько 500 пацієнтів, яким потрібна трансплантація серця [11]. І з кожним днем їх кількість зростає.

Одним із факторів вдалого проведення операції ТС є досконала підготовка донорського серця щодо його захисту від ішемічно-реперфузійної травми, зведення до мінімуму міокардіального ушкодження та забезпечення оборотності ішемічних процесів у період виключення серця із системного кровотоку [12]. У цьому відношенні велику увагу в наукових розробках останнього часу приділено питанню ефективності прекондиціювання міокарда. «Прекондиціювання» — це термін, який був описаний C.E. Murry та співавт. [14] та вживається сьогодні для опису феномена підвищення толерантності клітин до впливу пошкоджуючого фактора в результаті попереднього впливу на них стресорних стимулів [13].

Мета даної роботи полягала в оцінці ефективності прекондиціювання донорського серця для збільшення стійкості міокарда до ішемічно-реперфузійного синдрому та його адаптації до ортотопічної трансплантації серця.

Матеріали та методи

В основу роботи покладено результати проспективного дослідження з 2021 по 2022 р. 20 донорів, яким була встановлена смерть мозку та наданий дозвіл на застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини. Клінічна характеристика обстежених донорів наведена у табл. 1.

Тривалість часу від констатації смерті мозку до дозволу на застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини, годин 22,1 ± 4,1 (3–72)

Примітки: ЗЧМТ — закрита черепно-мозкова травма; ГСН — гостра серцева недостатність; * — тяжкість ГСН оцінювалась за шкалою Killip.

Як видно з табл. 1, вік донорів становив від 21 до 53 років. Переважна частина була чоловічої статі (85 %), тоді як донорів жіночої статі було 15 %. Причинами констатації смерті мозку у 35 % випадків був геморагічний інсульт, а в 65 % — закрита черепно-мозкова травма (майже в 2 рази частіше). Тривалість часу від констатації смерті мозку до дозволу на застосування трансплантації анатомічних матеріалів у середньому становила 22,1 ± 4,1 години.

Стан донорів на момент встановлення смерті мозку, які були залучені у дослідження, встановлювався за тяжкістю ГСН за шкалою Killip. Для характеристик стану донора та тяжкості ГСН оцінювалися такі показники, як артеріальний тиск (АТ), частота серцевих скорочень (ЧСС), фракція викиду (ФВ), серцевий індекс (СІ), центральний венозний тиск (ЦВТ), біохімічні показники (кислотно-лужний стан крові, рівні тропоніну), дози та тривалість інотропної підтримки.

Результати

У 45 % донорів стан на момент констатації смерті мозку оцінювався як дуже тяжкий за шкалою Killip, до тяжкого стану відносилися 35 % донорів, а стан середньої тяжкості був констатований у 20 % донорів (показники наведені у табл. 2).

Як видно з табл. 2, частота серцевих скорочень варіювала в межах 104,0 ± 12,6 уд/хв, артеріальний тиск, який безперервно вимірювали за допомогою катетеризації променевої артерії, становив: АТс у межах 104,3 ± 11,2 мм рт.ст., АТд 64,0 ± 7,4 мм рт.ст., а АТсер коливався у межах 73,2 ± 3,6 мм рт.ст.

Для вимірювання ЦВТ виконувалася катетеризація внутрішньої яремної вени. При цьому показники ЦВТ знаходились у межах 80,0 ± 11,4 мм рт.ст.

Усі донори отримували інотропну підтримку такими препаратами, як норадреналін 0,96 ± 0,41 мкг/кг/хв (20 донорів (100 %)), добутамін 5,37 ± 2,37 мкг/кг/хв (8 донорів (40 %)), дофамін 3,48 ± 1,49 мкг/кг/хв (5 донорів (25 %)).

Із 20 донорів поєднану інотропну підтримку отримували 13 (65 %). Поєднану підтримку норадреналіном та добутаміном отримували 5 донорів (25 %), підтримку норадреналін/добутамін/дофамін отримували 3 донори (15 %) та поєднану інотропну підтримку норадреналіном та дофаміном — 2 донори (10 %)

Біохімічні аналізи донорів показали, що рівні лактату становили у середньому 2,84 ± 1,21 ммоль/л. Показники тропоніну реєструвалися в межах від 3,3 до < 200 нг/мл (рис. 1).

Як видно з діаграми, коефіцієнт кореляції (r) між двома вищеописаними ознаками становив 0,8118 (рис. 1), що означало високий ступінь кореляційної залежності між часом на дозвіл на забір органа та показниками тропоніну. Ріст комплексів тропоніну спостерігався зі збільшенням часу прийняття рішення на отримання дозволу на застосування трансплантації анатомічних матеріалів людини для ТС, що говорило про початок ішемічних змін міокарда.

Кліренс креатиніну у дослідженні визначався на момент констатації смерті мозку і становив у середньому 85,15 ± 9,73 ммоль/л.

При аналізі залежності динаміки стану донора від часу від констатації смерті до надання дозволу на забір органів відмічалась пряма кореляційна залежність цих показників (рис. 2).

Як видно з наведеної діаграми, коефіцієнт кореляції (r) між двома вищеописаними ознаками становив 0,2934 (рис. 2), що означало високий ступінь кореляційної залежності між СІ та часом на дозвіл на забір органа. А з огляду на значення ймовірності помилки (р), що дорівнювало 0,00000107 (рис. 2), можна дійти висновку, що ця кореляційна залежність була статистично вірогідною. Іншими словами, контрактильна здатність міокарда перебувала в прямій залежності від вищевказаних показників.

Таким чином, чим більше був час на отримання дозволу на трансплантацію анатомічних матеріалів, тим більше знижувався серцевий індекс, стан донора при цьому погіршувався, що проявлялося в підвищенні ЧСС (від моменту констатації смерті мозку до моменту експлантації серця протягом 3 годин) на 30,0 ± 5,7 уд/хв (37 %) (у середньому до 130,00 ± 15,21 уд/хв), зниженні систолічного АТ на 38,0 ± 7,4 мм рт.ст. (41 %), діастолічного на 18,0 ± 5,1 мм рт.ст. та середнього АТ на 16,0 ± 6,3 мм рт.ст. (104,3 ± 11,2/64,0 ± 7,4/73,2 ± 3,6 мм рт.ст.).

На фоні депресії системної гемодинаміки збільшувалась інотропна підтримка, а саме: норадреналін у цей проміжок часу збільшувався в середньому на 0,71–1,12 ± 0,69 і на момент ТС становив 1,18 ± 0,89 мкг/кг/хв у 12 пацієнтів (60 %), у 2 донорів дози норадреналіну на момент початку забору серця в операційній перевищували 2 мкг/кг/хв (16,6 %), ще у 6 донорів (33,4 %) дози норадреналіну не перевищували допустимих значень та в середньому дорівнювали 0,60 ± 0,31 мкг/кг/хв. Підтримка добутаміном збільшувалася в середньому на 3,69 ± 2,32 мкг/кг/хв и до моменту доставки донора в операційну для ТС становила 8,45 ± 4,73 мкг/кг/хв у 4 донорів (50 %), ще у 4 донорів (50 %) дози добутаміну коливались у середньому на рівні 3,02 ± 1,89 мкг/кг/хв.

Дофамін до моменту взяття донора в операційну збільшувався у середньому на 1,55 ± 0,73 мкг/кг/хв у 5 донорів (100 %).

Відмічалося, що серед реципієнтів, які отримали серце від 5 донорів (25 %) з поєднаною інотропною підтримкою норадреналіном/добутаміном, дози яких перевищували 1 мкг/кг/хв та 5,21–8,45 мкг/кг/хв відповідно, після відключення від штучного кровообігу виникала серцева слабкість у 5 пацієнтів (25 %) та потребувалося збільшення тривалості штучного кровообігу у 2 випадках (10 %), пацієнтам довелося підключити інотропну підтримку левосименданом (12,5 мг) у дозі 0,10 ± 0,05 мкг/кг/хв, а у 2 пацієнтів (10 %) була необхідність проведення внутрішньоаортальної балонної контрпульсації (ВАБК), в одному випадку (5 %) був констатований летальний результат.

Із 3 реципієнтів (15 %) з трансплантованим серцем, 3 донори (15 %) яких до експлантації серця мали інотропну підтримку норадреналіном/добутаміном/дофаміном, при цьому дози норадреналіну перевищували 2 мкг/кг/хв, добутаміну — 8,45 ± 4,73 мкг/кг/хв і дофаміну — 1,55 ± 0,73 мкг/кг/хв, 3 пацієнтам (15 %) потребувалось збільшення тривалості штучного кровообігу, 2 (10 %) пацієнтам довелося підключити інотропну підтримку левосименданом (12,5 мг) у дозі 0,20 ± 0,04 мкг/кг/хв, у 2 пацієнтів (10 %) була необхідність проведення ВАБК, а в 1 випадку (5 %) пацієнту потребувалось підключення ECMO (Еxtracorporeal membrane oxygenation). Летальний кінець за вищезазначених доз інотропної підтримки на етапі прекондиціювання донорського серця мали 2 реципієнти (10 %).

Обговорення

Порівняно з багатьма іншими судинними басейнами доставка кисню до міокарда в спокої досягає значень, близьких до максимальних. Потреба міокарда в кисні визначається такими найбільш важливими параметрами: частота серцевих скорочень, артеріальний тиск та скорочення лівого шлуночка. Збільшення будь-якого із цих параметрів в 2 рази збільшує потребу міокарда в кисні майже на 50 % [15].

У нашому дослідженні були отримані результати, які показують, що майже у всіх донорів відмічалась тахікардія 104,0 ± 12,6 уд/хв, на фоні чого було зниження систолічного АТ на 38,0 ± 7,4 мм рт.ст., діастолічного — на 18,0 ± 5,1 мм рт.ст. та середнього АТ — на 16 ± 6,3 мм рт.ст., що впливало на зменшення коронарної перфузії через зниження тривалості діастоли та збільшення переднавантаження на серце.

Ще одним із передвісників несприятливого прогнозу є підвищення рівня біохімічних маркерів, а саме маркера пошкодження кардіоміоцитів — тропоніну. Донори, які брали учать в аналізі у нашому дослідженні, мали збільшені показники тропоніну до 200 нг/мл, на фоні чого збільшувались дози інотропної підтримки, що говорило про початок ішемічних змін міокарда.

У дослідженні використовувалася інотропна підтримка, за якої норадреналін превалював над добутаміном та дофаміном. Донори тривало отримували норадреналін в дозуванні більше ніж 1 та 2 мкг/кг/хв, що, у свою чергу, викликало спазм кровоносних судин, відбувалось збільшення показників лактату в середньому на 2,84 ± 1,21 ммоль/л, що призводило до збільшення потреб у кисні, погіршення прекондиціювання міокарда.

Висновки

1. Наше дослідження показало, що у 100 % донорів в інотропній підтримці використовувався норадреналін у дозі 0,96 ± 0,41 мкг/кг/хв, тоді як добутамін у дозі 5,37 ± 2,37 мкг/кг/хв використовувався у 40 %, дофамін 3,48 ± 1,49 мкг/кг/хв був використаний в 25 %.

2. Показники лактату у 75 % донорів були вищими за норму та коливались в межах від 2,1 до 7 ммоль/л, відмічалось збільшення показників тропоніну в середньому до 103,40 ± 9,59 нг/мл у всіх донорів, що свідчило про ймовірну дисфункцію мікроциркуляції, яка вела до погіршення прекондиціювання донора та збільшувала ішемічно-реперфузійний синдром для трансплантата.

3. За коефіцієнтом кореляції між показниками часу і серцевого індексу відмічається, що чим вищий час на отримання дозволу на ортотопічну трансплантацію серця, тим більше погіршується стан донора, що виражається в зниженні контрактильної здатності міокарда, яка перебуває в прямій залежності від вищенаведених показників.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Інформація про фінансування. Дослідження здійснене в рамках НДР Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика «Мультидисциплінарний підхід до хірургічного лікування патології серця та магістральних судин», держреєстрація № 0121U113336 (2021–2025).

Внесок авторів. Лоскутов О.А. — концепція та дизайн дослідження, редагування статті, написання «Вступу» та «Обговорення»; Гончаренко М.М. — збір даних, аналіз та інтерпретація даних, написання «Матеріалів та методів» і «Результатів»; Гончаренко М.В. — збір літературного матеріалу, узагальнення результатів дослідження.

Отримано/Received 10.08.2023

Рецензовано/Revised 21.08.2023

Прийнято до друку/Accepted 29.08.2023

Список литературы

Savarese G., Lund L.H. Global Public Health Burden of Heart Failure. Card. Fail Rev. 2017 Apr. 3(1). 7-11. doi: 10.15420/cfr.2016:25:2.
Tan L.B., Williams S.G., Tan D.K., Cohen-Solal A. So many definitions of heart failure: are they all universally valid? A critical appraisal. Expert Rev. Cardiovasc. Ther. 2010 Feb. 8(2). 217-28. doi: 10.1586/erc.09.187.
Tsao C.W., Aday A.W., Almarzooq Z.I., Anderson C.A.M., Arora P., et al.; American Heart Association Council on Epidemiology and Prevention Statistics Committee and Stroke Statistics Subcommittee. Heart Disease and Stroke Statistics-2023 Update: A Report From the American Heart Association. Circulation. 2023 Feb 21. 147(8). e93-e621. doi: 10.1161/CIR.0000000000001123.
Mozaffarian D., Benjamin E.J., Go A.S., Arnett D.K., Blaha M.J., Cushman M., et al.; American Heart Association Statistics Committee; Stroke Statistics Subcommittee. Heart Disease and Stroke Statistics-2016 Update: A Report From the American Heart Association. Circulation. 2016 Jan 26. 133(4). e38-360. doi: 10.1161/CIR.0000000000000350.
Severino P., Mather P.J., Pucci M., DʼAmato A., Mariani M.V., Infusino F., et al. Advanced Heart Failure and End-Stage Heart Failure: Does a Difference Exist. Diagnostics (Basel). 2019 Nov 1. 9(4). 170. doi: 10.3390/diagnostics9040170.
Paldino A., De Angelis G., Merlo M., Gigli M., Dal Ferro M., Severini G.M., et al. Genetics of Dilated Cardiomyopathy: Clinical Implications. Curr. Cardiol. Rep. 2018 Aug 13. 20(10). 83. doi: 10.1007/s11886-018-1030-7.
Bozkurt B., Colvin M., Cook J., Cooper L.T., Deswal A., Fo-narow G.C., et al.; American Heart Association Committee on Heart Failure and Transplantation of the Council on Clinical Cardiology; Council on Cardiovascular Disease in the Young; Council on Cardiovascular and Stroke Nursing; Council on Epidemiology and Prevention; and Council on Quality of Care and Outcomes Research. Current Diagnostic and Treatment Strategies for Specific Dilated Cardiomyopathies: A Scientific Statement From the American Heart Association. Circulation. 2016 Dec 6. 134(23). e579-e646. doi: 10.1161/CIR.0000000000000455.
Heidenreich P.A., Bozkurt B., Aguilar D., Allen L.A., Byun J.J., Colvin M.M., et al. 2022 AHA/ACC/HFSA Guideline for the Management of Heart Failure: Executive Summary: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Joint Committee on Clinical Practice Guidelines. Circulation. 2022 May 3. 145(18). e876-e894. doi: 10.1161/CIR.0000000000001062.
Halliday B.P., Wassall R., Lota A.S., Khalique Z., Gregson J., Newsome S., et al. Withdrawal of pharmacological treatment for heart failure in patients with recovered dilated cardiomyopathy (TRED-HF): an open-label, pilot, randomised trial. Lancet. 2019 Jan 5. 393(10166). 61-73. doi: 10.1016/S0140-6736(18)32484-X.
Богомолець О.В., Сисоенко І.В., Мусій О.С., Геращенко А.Ю., Мельничук С.П. та ін. Закон України про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині. Відомості Верховної Ради. 2018. № 28. Ст. 232.
Todurov B.M., Kovtun H.I., Loskutov O.A., Maruniak S.R., Loskutov D.O., Melnyk A.Yu. The results of orthotopic heart transplantation using the bicaval technique. Modern Medical Technology. 2023. (2). 5-11. doi: 10.34287/MMT.2(57).2023.1.
Heusch G. Myocardial ischaemia-reperfusion injury and cardioprotection in perspective. Nat. Rev. Cardiol. 2020 Dec. 17(12). 773-789. doi: 10.1038/s41569-020-0403-y.
Zhou P., Liu H., Liu X., Ling X., Xiao Z., Zhu P., et al. Donor heart preservation with hypoxic-conditioned medium-derived from bone marrow mesenchymal stem cells improves cardiac function in a heart transplantation model. Stem Cell Res. Ther. 2021 Jan 13. 12(1). 56. doi: 10.1186/s13287-020-02114-7.
Murry C.E., Jennings R.B., Reimer K.A. Preconditioning with ischemia: a delay of lethal cell injury in ischemic myocardium. Circulation. 1986 Nov. 74(5). 1124-36. doi: 10.1161/01.cir.74.5.1124.
Laughlin M.H., Davis M.J., Secher N.H., van Lieshout J.J., Arce-Esquivel A.A., Simmons G.H., et al. Peripheral circulation. Compr. Physiol. 2012 Jan. 2(1). 321-447. doi: 10.1002/cphy.c100048.